Аудит малоцінних швидкозношуваних предметів в ВАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів"

У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.

У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились.

Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.

Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит.

Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому наводяться основні особливості діяльності підприємства та виявлені недоліки. Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту, який узгоджується з клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе ' про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу.

Забороняється проведення аудиту аудитором, який має прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або особливі майнові інтереси, є членом керівництва, засновником або власником суб'єкта, де проводиться аудит.

3.3 Прийоми, методи та процедури аудиту

Процедура ( від латинського procedo - проходжу, відбуваюсь) - поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-аудиторські процедури - це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти процесу розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб'єкт ( від латинського subjectum - лежить в основі ) виступають носії прав і обов'язків підприємців, а об'єктами є предмети, на які спрямована їх діяльність. У процесі господарської діяльності суб'єктами права можуть бути особи фізичні конкретні громадяни і особи; юридичні - об'єднання, підприємства, кооперативи, організації, установи. Вони виступають як носії й учасники господарських прав і обов'язків, здійснюють господарську діяльність і керують нею згідно із законами і нормативно-правовими актами держави.

Контрольно-аудиторські процедури реалізують методичні прийоми контролю і аудиту, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-аудиторському процесі.

Методологічні прийоми аудиту можна поділити на :

1) Органолептичні:

- інвентаризація;

- контрольні заміри робіт, вибіркові та суцільні спостереження;

- технологічний та хіміко-лабораторний контроль;

- експертиза різних видів;

- експертиза проектів і кошторисної документації;

- службове розслідування;

- експеримент.

2) Розрахунково-аналітичні:

- економічний аналіз;

- статистичні розрахунки;

- економіко-математичні методи;

3) Документальні:

- інформаційне моделювання;

- дослідження документів;

- камеральні перевірки;

- нормативно-правове регулювання.

4) Узагальнення і реалізація результатів контролю і аудиту:

- групування недоліків;

- документування результатів проміжного контролю;

- аналітичне групування;

- слідчо-юридичне обґрунтування;

- систематизоване групування результатів контролю і аудиту;

- прийняття рішень;

- контроль за виконанням прийнятих рішень.

Кожний методичний прийом у системі фінансового-господарського передбачає використання певних контрольно-ревізійних процедур.

Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та інші.

Організаційні - вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядчої документації (накази, розпорядження, графіки тощо), встановлення об'єктів і методики контролю.

Моделюючі - побудова організаційних та інформаційних моделей об'єктів контролю, які дають змогу оптимізувати проведення контролю за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від контролю групи економічно однорідних об'єктів конкретизують у частині диференціації об'єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації методичних прийомів проведення аудиту і узагальнення його результатів. Способом моделювання, наприклад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об'єкта контролю, створюють інформаційний образ.

Нормативно-правові - перевірка відповідності функціонування об'єкта контролю правилам, додержання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємстві, проведення інвентаризації цінностей і додержання Основних положень з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Аналітичні - розчленування об'єкта контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові - перевірять достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об'єкт контролю ( показники продуктивності праці, виконання плану реалізації тощо).

Лічильно-обчислювальні - застосовують під час перевірки кількісної характеристики об'єктів контролю. До них відносяться - встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім, того їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.

Логічні - ґрунтується на застосуванні прийомів логіки у процесі аудиту. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Порівняльно-зіставні - передбачають порівняння і зіставлення об'єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджують за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. Порівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами аудиту, але особливо важливу роль вони відіграють при дослідженні документів.

Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування однієї або кількох із процедур, які він безпосередньо використовує під час аудиту підприємства:

- перевірка;

- спостереження;

- опитування ;

- підтвердження;

- підрахунки.

Перевірка - складається із вивчення бухгалтерських регістрів; документів, які дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності. До основної категорії документальних аудиторських свідчень, які мають різний ступінь надійності належать: аудиторські свідчення , які створенні і зберігаються трьома особами; документальні аудиторські свідчення, які зберігаються в клієнта.

Спостереження - аналіз процесу або процедури, що використовується іншими особами.

Опитування - зберігання інформації від обізнаних осіб клієнта і поза межами їх. Воно може дати аудитору нову інформацію або підтвердити стару інформацію.

Підрахунки - перевірка відповідності сум, які зазначені в регістрах обліку і первинних документах.

Отже, контрольно-аудиторські процедури - це дії, які конкретизують застосування методичних прийомів контролю процесу розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, забезпечують виявлення конфліктних ситуацій з метою їх своєчасного усунення.

3.4 Робочі та заключні документи аудитора

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації -- робочої та підсумкової.

Аудитор зобов'язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського висновку.

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які робляться під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію вноситься інформація, яка, на думку аудитора, є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації на кіно- чи відеоплівку.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Суть робочих документів, їх зміст, форма, володіння та порядок зберігання викладені в МСА 230 "Документація".

Основним призначенням робочих документів вважають: розробку плану перевірки: підтвердження виконання плану перевірки; систематизацію інформації, яка збирається в процесі перевірки; організацію оперативного управління процесом перевірки створення основи для визначення ефективності виконаної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності поточних методів аудиту, які використовуються, чинному господарському законодавству.

Рис.3.1 Призначення робочої документації

Зміст робочої документації значною мірою є питанням професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обстеження.

Функції робочих документів наведені на рис. 3.2.

За МСА 230 аудитор зобов'язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийняття рішень за результатами проведених аудиторських процедур, що пізніше будуть покладені в основу аудиторського висновку.

Рис. 3.2 Функції робочої документації

Залежно від обсягу роботи у клієнта аудитору слід зібрати докази, які б підтвердили або спростували твердження про те, що фінансова звітність об'єктивно, повно й достовірно відображає фінансовий стан клієнта, а здійснені господарські операції є законними і доцільними.

Після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора, вони є його власністю. Аудитор повинен складати довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Проте його право власності обмежене етичними нормами та умовами конфіденційності. Робочі документи аудитора не можуть розглядатись як частина фінансової документації клієнта.

По закінченні аудиту робоча документація підлягає здачі для обов'язкового збереження в архіві аудиторської організації.

Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням забезпечення вимог зберігання та конфіденційності.

Термін зберігання підсумкової документації визначається виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших міркувань.

У всіх випадках обов'язкового аудиту аудиторські організації зобов'язані готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власникам) економічного суб'єкта, що перевіряється, за результатами проведення аудиту.

Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва суб'єкта господарювання, що перевіряється, свідчень про недоліки в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерський звітності і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо вдосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. У письмовій інформації аудитора може надаватися будь-яка інформація, що стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку аудиторська організація буде вважати доцільною.

Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі наявні недоліки. Вона стосується лише тих із них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.

У письмовій інформації аудитора обов'язково повинні міститися такі свідчення:

¦реквізити аудиторської організації, а саме:

а)офіційна назва і юридична (поштова) адреса аудиторської фірми або
прізвище, ініціали і адреса аудитора, який провадить свою діяльність самостійно;

б)номер і дата реєстраційного посвідчення;

в)номер і дата видачі ліцензії на провадження аудиторської діяльності;

¦реквізити економічного суб'єкта, що перевіряється, а саме:

а)офіційна назва і юридична (поштова) адреса підприємства або прізвище, ініціали і адреса фізичної особи -- індивідуального підприємця;

б)номер і дата реєстраційного посвідчення;

в)перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання бухгалтерської звітності юридичної особи;

зазначення періоду часу, до якого належить документація економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дата підписання письмової інформації аудитора;

виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодавством України порядку ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її достовірність;

результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складання відповідної звітності й складання системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

У додаток до обов'язкових свідчень, зазначених вище, залежно від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, а також розмірів і особливостей аудиторської фірми (чи проводиться перевірка аудитором, який працює самостійно), розмірів і особливостей економічного суб'єкта, який підлягає перевірці, слід вносити такі свідчення аудитора:

особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором (контрактом, листом-зобов'язанням) між аудиторською організацією і економічним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в ході перевірки;

дані про кількісний склад працівників, які здійснюють бухгалтерський облік, про структуру бухгалтерії і про особливості системи бухгалтерського обліку, яка застосовується;

перелік основних галузей або напрямів бухгалтерського обліку, які підлягали перевірці;

свідчення про методику аудиторської перевірки, підтвердження того, що аудиторська перевірка відповідала в роботі правилам (стандартам) аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які - вибірковим і на основі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка;

перелік зауважень, вказівок на недоліки і надання рекомендацій;

оцінку (по можливості) кількісних розбіжностей звітних і (або) податкових показників за даними економічного суб'єкта і тих, які прогнозуються за результатами перевірки аудиторської організації;

у разі перевірки великих економічних суб'єктів зі складною організаційною структурою -- свідчення про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочірніх підприємств такого економічного суб'єкта, викладення загальних результатів таких перевірок і аналіз впливу цих окремих результатів на підсумки аудиторської перевірки всього економічного суб'єкта в цілому;

при наступних аудиторських перевірках -- оцінку й аналіз виконання або виправлення економічним суб'єктом зауважень запропонованих попереднім аудитором;

у разі відхилення від вимог правил (стандартів) аудиторської діяльності (при проведенні аудиту, який не передбачає підготовки за його результатами офіційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніх аудиту послуг) -- сам факт і причини такого відхилення.

Свідчення, які містяться в письмовій інформації аудитора, повинні бути чіткими, змістовними. За необхідності у письмовій інформації аудитора повинні бути обґрунтування кількісних розрахунків і оцінок, посилань на положення чинного законодавства.

У письмовій інформації аудитора обов'язково повинно бути вказано, які із зроблених зауважень є суттєвими, а які ні, чи впливають або не впливають (чи можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У разі підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інформації (звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели аудитора до такої думки.

Виконання аудиторських послуг підтверджується актом приймання-здавання аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

РОЗДІЛ 4. Методика і організація аудиту МШП

4.1 Джерела інформації для проведення аудиту

Завдання аудиту МШП -- встановити:

правильність оприбуткування МШП, які надійшли на підприємство;

дотримання порядку ведення оперативного кількісного обліку МШП за місцями експлуатації й матеріально відповідальними особами;

дотримання встановленого порядку нарахування зносу;

правильність оприбуткування придатних для експлуатації МШП, які повернуті на склад;

дотримання порядку списання з балансу МШП, які в момент запровадження П(С)БО були передані в експлуатацію, або тих МШП, які не відповідають критерію активу;

забезпеченість оперативного внутрішнього контролю за рухом МШП.

Джерелами інформації аудиту МШП являє собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух МШП.

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних суб'єкту господарювання предметів праці, призначених для обробки, переробки , використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство відносить до складу МШП, призначені рахунки класу 2 «запаси», а для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству МШП призначено рахунок 22 «МШП».

Здійснюючи аудиторське дослідження, аудитор вивчає документи, за допомогою яких відтворює ланцюг господарських фактів від придбання МШП, їх зберігання і списання. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів. Аудит МШП не може здійснюватись без досліджень оперативного обліку( наприклад, щоденні оперативні дані про рух дефіцитних основних і допоміжних матеріалів та інша оперативна інформація, визначена керівництвом суб'єкта господарювання залежно від його специфіки), інформації з діловодства (накази про зміну МВО, про проведення ревізій, інвентаризацій, про розгляд результатів ревізій та інвентаризацій тощо ),висновків спеціалістів ( щодо якості та придатності МШП, доцільності їх придбання, списання).

У ході аудиту використовуються акти ревізій та перевірок МШП, складені відповідними контролюючими органами, а також інформація, одержана в ході попереднього аудиту. Ці джерела інформації мають допоміжний характер, проте їх дослідження має можливість встановити місця підвищеного інформаційного ризику.

Предметна область дослідження МШП включає:

Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.

Політику клієнта щодо обліку МШП.

Договори з МВО.

Договори з контрагентами.

Документацію суб'єктів внутрішнього контролю з питань контролю за раціональним використанням та збереженням МШП.

Первинні документи та регістри обліку по рахунках, призначених для ведення бухгалтерського обліку МШП.

Регістри зведеного синтетичного обліку ( Головну книга), оперативну, статистичну та фінансову звітність.

Інші документи, що відображають факти господарської діяльності, пов'язані з придбанням та списанням МШП.

Місця зберігання МШП

Вивчаючи внутрішні нормативні та загальні документи клієнта, можна одержати інформацію про підприємство, його діяльність, особливості технологій, перелік МШП, їх потребу та наявність, кількість місць зберігання. Особлива увага приділяється вивченню наказів про призначення та просування по службі МВО, а також наказів про проведення тих чи інших заходів внутрішнього контролю - ревізій та інвентаризацій. Це дасть змогу аудитору встановити обсяг інформації, що підлягає дослідженню, оцінити власні можливості, а також час, необхідний для проведення перевірки.

При дослідженні внутрішніх нормативних та загальних документів аудитор визначає питання, на яких необхідно загострити свою увагу при подальшому вивченні інформації. Аналіз інформації з наказів про визначення МВО та їх характеристик за даними особової справи дає можливість сконцентрувати увагу на ступені довіри до них. Наявність наказів про проведення контрольних заходів щодо збереження МШП, про одержані результати ревізій та інвентаризацій формує думку аудитора щодо довіри до системи внутрішнього контролю.

Вивчення договорів із МВО дає можливість аудитору скласти думку про дотримання вимог чинного законодавства клієнтом у роботі з цією категорією працівників.

Аудитору у процесі свого дослідження повинен чітко відстежувати інформаційні потоки, пов'язані з господарськими діями чи подіями, від прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.

При проведенні перевірки аудитор значну увагу приділяє відображенню в обліку операцій з рухом МШП та їх документальному відображенню в таких документах:

-МШ-2 "Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів";

- МШ-4 "Акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів";

-МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристосування) та обмін їх на придатні";

-МШ-7 "Відомість обліку видачі (проведення) спецодягу, спецвзуття і запобіжного пристосування";

- МШ-8 "Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів".

4.2 Методи та прийоми аудиту

Операції з запасами є не такими складними, як чисельними, і для їх перевірки суцільним методом витрачається не виправдана кількість часу і праці.

Тому, враховуючи оцінку стану обліку й внутрішнього контролю, аудитор може прийняти рішення щодо проведення вибіркової перевірки.

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше, ніж до 100% масивів інформації, які дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних.

Аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних і обсягу вибірки, оскільки застосування вибіркового способу тісно пов'язане з виникненням ризику не виявлення помилок в обліку та звітності клієнта. Ризик не виявлення збільшується, тому що за межами вибірки можуть залишитися факти порушень та помилок.

Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати віс основні властивості генеральної сукупності.

Розмір вибірки залежить від різних факторів. Так, від оцінки аудитором стану обліку і внутрішнього контролю на підприємстві будуть залежати й усі його подаль дії, тобто якщо в результаті вивчення звітності клієнта і бесід з персоналом аудитор впевнений в тому, що звітність складена правильно на основі достовірних вихідних даних, то він може взагалі обмежитися оглядовою перевіркою.

Якщо ж такої впевненості немає, проводиться аудиторська перевірка. Але жодна з аудиторських перевірок не може і неповинна охоплювати всі господарські операції, здійснених протягом періоду, що аналізується. Якщо для кожної обраної процедури аудитор мав би вивчити кожний елемент сукупності, то було б майже неможливо провести повну аудиторську перевірку у визначений термін. У зв'язку з цим аудиторські фірми проводять вибіркову перевірку, яка є біль ефективною в порівнянні із суцільною.

Вибірковий метод перевірки дає змогу аудитору з найменшими втратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановленні серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, у процесі збору даних аудитор повинен прийняти рішення щодо кожного положення що міститься як у документах, так і в бухгалтерській звітності. Такі рішення стосуються питання про, яку кількість даних необхідно одержати, тобто яким повинен бути обсяг перевірки при аналізі господарської діяльності.

Виділяють такі етапи проведення вибіркового дослідження МШП:

Формування мети.

Формування генеральної сукупності

Формування вибірки.

Аналіз помилок у вибірці.

Порівняння з генеральною сукупністю.

Перегляд величини ризику вибіркової перевірки.

4.3 Організація проведення аудиту

Аудиторська перевірка малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) починається з встановлення правомірності їх визначення підприємством.

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» до МШП належать малоцінні та швидкозношувані предмети із строком використання не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Аудитор з'ясовує правильність самостійного розподілу підприємством МШП, що визначено обліковою політикою згідно з наказом керівника, на дві групи (рис. 4.1).

Рис. 4.1 Схема розподілу МШП, облікованих на Балансі

До першої групи входять МШП, строк використання яких менш як один рік (операційний цикл). Такі МШП відносять до складу запасів підприємства. Вони обліковуються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» і відображуються у розділі ІІ активу Балансу в складі виробничих запасів (рядок 100 Балансу «Виробничі запаси»).

До другої групи включають МШП, строк використання яких перевищує один рік (операційний цикл). Такі матеріальні цінності підлягають включенню до складу необоротних активів підприємства, обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» та відображуються в розділі І активу Балансу в складі основних засобів.

При перевірці МШП слід звернути увагу на:

1) умови зберігання МШП в складському приміщенні;

2) наявність договорів про матеріальну відповідальність;

3) порядок оформлення операцій по руху МШП;

4) наявність маркування спецодягу, спецвзуття;

5) правильність віднесення МШП до складу запасів. Необхідно пам'ятати, що до складу МШП, які обліковуються у складі запасів, відносять тільки ті активи, які використовуються у виробничому процесі чи для управління підприємством терміном ,що менший року або одного операційного циклу (якщо він більший за рік);

6) своєчасність проведення інвентаризації МШП.

Детальній перевірці підлягають операції з видачею спецодягу, спецвзуття. При цьому слід вияснити:

· хто має право на таке отримання;

· за рахунок яких джерел;

· норми видачі тощо.

Наступним етапом аудиту МШП є перевірка правильності віднесення придбаних предметів та засобів до малоцінних та швидкозношуваних предметів за критеріями, встановленими законодавством. Практика аудиторської роботи, що при проведенні операцій з МИЛІ мають місце значні втрати та зловживання. При перевірці операцій з МШП необхідно керуватись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», а також відповідними галузевими інструкціями.

Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування малоцінних та швидкозношуваних предметів, на підставі яких аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства з питань віднесення придбаних засобів та предметів до МШП.

Аудитор повинен перевірити, чи МШП відображаються на рахунку 22 незалежно від джерел коштів, за рахунок яких вони придбані. При перевірці МШП звертаємо увагу на:

умови зберігання МШП в складському приміщенні;

наявність договорів про матеріальну відповідальність;

порядок оформлення операцій по руху МШП;

наявність маркування спецодягу, спецвзуття;

правильність віднесення МШП до складу запасів. Необхідно пам'ятати, що до складу МШП, які обліковуються у складі запасів, відносять тільки ті активи, які використовуються у виробничому процесі чи для управління підприємством терміном ,що менший року або одного операційного циклу (якщо він більший за рік);

своєчасність проведення інвентаризації МШП.

Детальній перевірці підлягають операції з видачею спецодягу, спецвзуття. При цьому слід вияснити:

1. хто має право на таке отримання;

2. за рахунок яких джерел;

3. норми видачі тощо.

Під час перевірки правильності обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (рахунок 22), аудитору слід пам'ятати, що їх рух обліковується з використанням таких самих методів, як і запасів. При передачі МШП в експлуатацію їх списують з балансу на витрати діяльності та ведуть оперативно-кількісний облік.

Аудитору слід встановити правильність нарахування й відображення в бухгалтерському обліку зносу малоцінних необоротних матеріальних активів згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби».

Перевірка передачі малоцінних необоротних активів в експлуатацію зводиться до встановлення правильності нарахування зносу та правомірності їх списання на витрати діяльності. Нарахована сума зносу звіряється з сумою, відображеною в Балансі.

Відповідно до П(С)БО 7, якщо МШП належать до малоцінних необоротних активів (спецінструменти), які обліковуються на балансовому рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», то амортизація нараховується у розмірі:

50 % при передачі малоцінних необоротних матеріальних активів із складу в експлуатацію і 50% при їх вибутті за непридатністю;

100 % з передаванням малоцінних необоротних матеріальних активів у експлуатацію.

Аудитор перевіряє правильність ведення обліку МШП на місцях їх використання, у цехах, відділах тощо, звертаючи особливу увагу на дотримання встановлених норм безоплатної видачі робітникам і службовцям спеціального одягу та взуття й запобіжних пристроїв, а також на дотримання строків їх експлуатації. Аудитор має виявити випадки дострокового списання МШП або списання їх при звільненні працівників.

Під час перевірки правильності нарахування зносу спеціальних інструментів і пристроїв потрібно встановити правомірність використання норм списання, а також повноту погашення їх вартості до закінчення випуску виробів, для виготовлення яких вони призначені. Крім того, аудитор при перевірці актів на списання МШП має встановити повноту оприбуткування залишків від їх ліквідації.

Отже можна виділити такі етапи аудиту МШП:

1. Вивчається побудова обліку МШП, визначаються які види МШП використовуються;

2. Перевіряється правильність віднесення придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже ретельну увагу слід приділяти правильності та обліку писання МШП;

3. Перевіряється правильність ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 "Знос МШП", а також, яка сума відображена по КТ13 в кореспонденції з ДТ відповідних витратних рахунків;

4. На завершальному етапі встановлюється відповідність синтетичних показників по наявності і зносу, показникам аналітичних і первинних документів. Це досягається співставленням даних балансу, головної книги, відомостей з обліку МШП та первинних документів між собою.

У бухгалтерському обліку основні господарські операції, пов'язані з рухом МШП, мають бути відображені так, як показано в табл. 4.1

Таблиця 4.1 Відображення в обліку операцій пов'яаних з рухом МШП

№ пор.	Зміст операції	Первинний документ	Кореспонденція рахунків
			Дебет	Кредит
1	Оприбутковано МШП	Податкова накладна	22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
2	Відображено суму ПДВ	Податкова накладна	641 «Розрахунки за податками»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
3	Оплачено рахунок постачальника	Платіжне доручення	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	31 «Рахунки в банках»
4	Передано МШП в експлуатацію	Лімітно-забірна картка	23 «Виробництво» 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»	22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

Для підприємств, які використовують рахунки класу 8 «Витрати за елементами», операція з передачі МШП в експлуатацію відображується таким записом:

Д-т 80 «Матеріальні витрати»

К-т 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»;

Д-т 23 «Виробництво»

К-т 80 «Матеріальні витрати».

Правильність оприбуткування МШП, придатних для експлуатації, що були повернуті на склад, аудитор встановлює за їх відображенням у бухгалтерському обліку на дебеті рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і кредиті рахунку 71 «Інший операційний дохід» (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 Відображення в обліку оприбуткування МШП

№ пор.	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Передано МШП в експлуатацію	23 «Виробництво»	22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
2	Повернуто МШП з експлуатації на склад	22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»	71 «Інший операційний дохід»

4.4 Узагальнення та відображення результатів аудиту

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має відповідати вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність" та національних нормативів аудиту.

Аудиторський висновок складається з таких розділів:

Розділ "Заголовок", де треба записати, що аудиторська перевірка проводилася незалежними аудиторами, вказати назву аудиторської фірми, а також навести повну назву підприємства, яке перевіряється, та час перевірки.

Розділ "Кому адресується аудит" потребує чіткого визначення адресата.

Розділ "Вступ" містить дані про склад звітності, яка перевірялась, дату, на яку була складена інформація, обов'язкове повідомлення про відповідальність за складання звітності керівництва підприємства та зауваження, що аудитор зобов'язаний готувати висновок на підставі інформації, яка надійшла за результатами перевірки представленої звітності.

Розділ "Масштаб перевірки" передбачає висвітлення масштабів аудиту і змісту виконаних робіт.

Аудитор має оцінити суттєвість помилок у системі обліку і внутрішнього контролю підприємства клієнта, виявити ступінь їх впливу на фінансову звітність.

Далі слід вказати на те, використовувався чи не використовувався принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки аудитор звертав увагу тільки на суттєві помилки.

Розділ "Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність" потребує чіткого судження аудитора про звітність, правильність усіх її суттєвих аспектів відповідно до інструкцій про порядок складання звітності та чинних принципів обліку.

Розділ "Дата аудиторського висновку". Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Завершеною вважається перевірка, коли її результати доведені до керівництва підприємства, на якому проводилася перевірка і керівництво підписало звіти, що додаються до аудиторського висновку та акту прийому-здачі роботи. Керівництво підприємства подає аудиторський висновок до відповідної податкової інспекції України не пізніше як через десять днів після закінчення аудиторської перевірки.

Розділ "Адреса аудиторської фірми" містить адресу дійсного місцезнаходження аудиторської фірми, номер та термін дії ліцензії, отриманої від Аудиторської палати України.

Розділ "Підпис аудиторського висновку". Аудиторський висновок та звітність, про яку аудитор дає свій висновок, підписується незалежними особами (аудиторами) від імені аудиторської фірми.

Види аудиторських висновків:

безумовно позитивним;

умовно позитивним (із застереженнями);

негативним;

-- аудитор відмовляється від видання висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі.

У трьох останніх випадках висновок повинен містити короткий перелік аргументів, що обумовлюють судження аудитора.

Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:

аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

інформація цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації;

--фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;

-- звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;

--звітність складена належним чином за затвердженою формою. Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але йому представлено переконливі (обґрунтовані на законодавчому та нормативному рівні) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рішення і така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:

непевності, коли він не може сформулювати свою думку;

незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової інформації.

Причини непевності:

-- обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);

-- ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.

Причини незгоди:

-- неприйнятність системи або способів обліку;

розходження у судженні відносно відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;

незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку та звітності;

-- невідповідність проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, до МШП належать матеріальні активи (предмети), що використовуються протягом періоду, який не перевищує року ( або нормального операційного циклу, якщо він більше року). Це , зокрема, швидкозношувані інструменти, господарський інвентар, спец оснащення, спецодяг тощо.

Відповідно до П(С)БО №7 «Основні засоби» до МШП належить МШП із строком використання не більше одного року, або нормального операційного циклу, якщо він перевищує рік. Аудитор зясовує правильність самостійного розподілу підприємством МШП, що визначено обліковою політикою згідно з наказом керівника, на дві групи:

МШП в необоротних активах (pax. 11)

МШП в запасах (рах.22).

До 1 групи входять МШП строк використання яких менше як 1 рік (операційний цикл). Такі МШП відносять до складу запасів підприємства. Вони обліковуються на рахунку 22 «МШП» і відображаються у розділі 2 активу Балансу в складі виробничих запасів.

До 2 групи включають МШП, строк використання яких перевищує 1 рік (операційний цикл). Такі матеріальні цінності підлягають включенню до складу необоротних активів підприємства, обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та відображаються в розділі 1 активу Балансу в складі основні засоби.

Джерелами інформації аудиту МШП являє собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух МШП.

У ході аудиту використовуються акти ревізій та перевірок МШП, складені відповідними контролюючими органами, а також інформація, одержана в ході попереднього аудиту. Ці джерела інформації мають допоміжний характер, проте їх дослідження має можливість встановити місця підвищеного інформаційного ризику.

Можна зробити висновок, що завданнями аудиту МШП є встановлення:

правильності оприбуткування МШП, які надійшли на підприємство;

дотримання порядку ведення оперативного кількісного обліку МШП за місцями експлуатації й матеріально відповідальними особами;

дотримання встановленого порядку нарахування зносу;

правильності оприбуткування придатних для експлуатації МШП, які повернуті на склад;

дотримання порядку списання з балансу МШП, які в момент запровадження П(С)БО були передані в експлуатацію, або тих МШП, які не відповідають критерію активу;

забезпеченості оперативного внутрішнього контролю за рухом МШП.

В даній роботі я розглянула процес проведення аудиту малоцінних швидкозношуваних предметів на прикладі ДП «Коростенське лісомисливське господарство».

В цілому можна зробити висновок, що своєчасний, правильний бухгалтерський облік малоцінних швидкозношуваних предметів має велике значення для об'єктивного відображення на синтетичних й аналітичних рахунках руху та наявності цих активів, а це можливо при здійсненні внутрішньому контролю на підприємстві, правильній та чітко налагодженій організації облікового процесу. На мою думку, всі останні перелічені пункти мають місце на ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів».

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1) Аудит ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець, та ін., За ред.. проф.. Ф.Ф. Бутинця- Житомир: ПП «Рута», 2001 - 416с.

2) Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник,-2-ге вид., перероб.-К.: Вища шк..: Т-во «Знання», КОО, 1999.-574с.

3) Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М. Б 81 Аудит суб'єктів підприємницької діяльності: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 300 с

4) Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності « Облік і аудит вищих навчальних закладів.-3-тє вид., доп.і перероб.-Житомир: ПП «Рута», 2006.-512с.

5) Бутинець Ф.Ф., Бондар В.П., Виговська Н.Г., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спціальності «Облік і аудит».- 4-е вид., доп. і перероб.- Житомир: ПП «Рута», 2006

6) Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник.- 2-ге вид., перероб.і допов./ М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. панченк та ін.; За ред.. проф.. М.Ф. огійчук.- К.: Вища освіта, 2003.- 800с.: іл..

7) Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб.-3-тє вид. стер.-К.:Т-во «Знання» КОО, 2002,-363с.-(Вища освіта ХХІ століття)

8) Дерев'яненко С. Проблем поменшало. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів// Пропозиція,- №2.-2005

9) Дорош Н.І. Аудит: Методологія і організація.-К: Т-во «Знання», КОО, 2001.-102с.

10) Дудкевич В.О. Функції інвентаризації та відображення її результатів в обліку// Економіка АПК.2006.-№11

11) Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р. // Голос України. - 1993. - 29 травня.

12) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.99 р. № 996-ХІV.

13) Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту.: Навч.посіб.- 2-е вид.-К.:Каравела, 2005-560с.

14) Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник.- Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2003.-524с.

15) Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник.- Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2003.-524с.

16) М.Ф.Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник.-4-те вид., перероб. І допов. За ред.проф. М.Ф. Огійчука.- К.: Алеута, 2007,-979с.:іл..

17) Павлюк І. Особливості бухгалтерського обліку малоцінних необоротних матеріальних активів, а також малоцінних та швидкозношуваних предметів// Бухгалтерський облік і аудит.- наук.пркт.журн.- №2.- 2006, с.23-26

18) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: затв. Мінфіном від 30.11.99 р. № 291.

19) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87

20) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246

21) Сук Л.К. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів// Облік і звітність.- 2007, № 7 с.34-45

22) Сук Л., Сук П. Контроль і ревізія матеріальних запасів// Бухгалтерія в сільському господарстві .- 2005.- листопад -№22

23) Славюк О.К. Аудит малоцінних та швидкозношувальних предметів// Аудит, ревізі і контроль.-2008, № 6, с.56-67

24) Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник.- 2-ге видання доповнене і перероблене.- К.:Алеута, 2007

25) Ульяненко О.А. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів// облік і фінанси АПК.- № 12,- 200.- с.34-45

26) Усач В.Ф.Аудит: Навч. посіб. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- 223 с.

27) http://ebk.net.ua/Book/Audit/Glava11/R11p16.htm

Размещено на Allbest.ru