Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Отже, розрахунок ефективності використання матеріальних ресурсів дуже важливий для базового підприємства. Узагальнення результатів аналізу показників ефективності надходження та використання матеріальних ресурсів включає в себе можливі шляхи зниження матеріаломісткості, тобто норм витрачання матеріалів на одиницю продукції та закупівельних цін на матеріальні ресурси. Базове підприємство повинно звернути увагу на економію матеріалів, удосконалення технології виробництва, яке б надало можливість зменшити відходи і збільшити обсяги продукції. При чому заплановане зниження показників ефективності, зокрема матеріаломісткості повинно бути розраховане і підкріплене документальне.

На протязі своєї діяльності підприємство повинно постійно звітувати перед державними відділами статистики, вона відображає рівень обсягів виробництва, матеріальні витрати, витрати по оплаті праці та інше. Виходячи з цього потрібно виявити рівень економії, принцип встановлення норм матеріальних витрат, фактори, які впливають на підвищення або зниження матеріаломісткості, проаналізувати динаміку матеріальних витрат та змін матеріаломісткості окремих видів продукції, якщо такі існують. Слід зазначити, що аналіз повинен проводитися не тільки порівнюючи планові і фактичні показники, а й використовувати данні за попередні періоди діяльності підприємства. Це надає можливість більш глибоко проаналізувати причини погіршення або покращення фінансового стану підприємства.

Методика аналізу звітного показника матеріаломісткості мало чим відрізняється від методів розрахунку її на підприємстві ТОВ «ЛЦЗ». Разом з тим слід пам'ятати, що на її рівень впливає чимало факторів. Їх слід виділити і виключити із суми матеріальних витрат та обсягу продукції для оцінки рівня матеріаломісткості продукції. Підвищення ефективності використання матеріалів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості та зростання прибутку. При аналізі виявляється, що зміна витрат на модернізацію і оновлення обладнання та технологій виробництва призводить до зменшення витрат сировини і матеріалів.

На останньому етапі аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів необхідно встановити можливості подальшого зниження норм витрат матеріалів і матеріальних витрат, невикористаних у звітному році. Вивчення конкретних умов виробничо-господарської діяльності підприємства, що аналізується, дозволяє зробити висновки про те, що такі можливості на підприємстві є. Існують всі умови для впровадження у виробничий процес нових промислово-технічних заходів по вдосконаленню виробництва, яке б дало можливість знизити витрачання матеріалів.

Аналіз зведених показників матеріаломісткості припускає з'ясовування реальних результатів її зниження та виконання норм матеріальних витрат з метою визначення заходів щодо подальшого їх зниження витрати матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива та енергії.

При цьому плановане зниження матеріаломісткості повинно бути підкріплено організаційно-технічними заходами, розробленими підприємствами. Все це потребує інформації про рівень матеріаломісткості продукції, що випускається підприємством в цілому і по основних виробах, про ефективність використання матеріальних ресурсів в цілому і по окремих їх видах, відповідності фактично отриманої економії встановленій.

Доцільний також аналіз резервів економії на підприємствах за рахунок скорочення відходів матеріалів і виробничих втрат. Для цього вивчаються коефіцієнти використання однакових матеріалів в однотипних технологічних режимах розробки. Підводячи підсумки аналізу ефективності надходження та використання матеріалів слід зазначити, що головним є підвищення рівня аналітичної роботи на базовому підприємстві, яке можна вдосконалити за рахунок підвищення рівня автоматизації обліку і аналізу із застосуванням спеціалізованих програм по розрахунку показників використання матеріалів. Підвищення кваліфікації обліку і аналізу за рахунок даних змін дало б можливість більш оперативно обробляти данні і приймати рішення, які дають можливість завчасно попередити негативні наслідки змін у виробничо-господарській діяльності.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність. Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін "ліквідний" передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті"). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу. Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови: найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм; активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них; активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них; активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Проте абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки в підприємства на кінець звітного періоду виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами. Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Для складання фінансового плану одним із джерел інформації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Другим етапом аналізу ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату, а й у випадках надзвичайних ситуацій. Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. Ознаками платоспроможності є: наявність грошей у касі, на поточних рахунках; відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках знову ж таки не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів.

Беручи загалом, можна сказати, що вправність фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів. Заведено вважати, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.

Однією з повсякденних турбот фінансової служби підприємства є забезпечення повної платіжної готовності, зниження якої часто спричиняється до великих непродуктивних витрат підприємства у вигляді пені за прострочку платежів. Для оцінки платоспроможності на підприємстві складається платіжний баланс (календар) на будь-яку дату.

Якщо сальдо в активі платіжного балансу, то це означає неплатоспроможність підприємства. Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх на готівку.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

Фінансово-стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси та не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями. Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ТОВ «ЛИПОВЕЦЬКИЙ ЦЕГЕЛЬНИЙ ЗАВОД»

2.1 Організація документального оформлення розрахунків з покупцями та замовниками

Метою раціонального розподілу праці на підприємстві розробляються посадові інструкції. Виходячи із необхідної чисельності працівників і можливостей, керівник підприємства затверджує штатний розпис. На кожну передбачену штатним розписом (крім робітників), керівником підприємства затверджується посадова інструкція.

Посадова інструкція - це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, права та відповідальність посадової особи, який розробляється для конкретної штатної посади.

Правильно складені посадові інструкції працівників дають змогу: встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій; визначити та закріпити обов'язки кожної особи, а також її права та персональну відповідальність; контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її результати. У посадових інструкціях чітко й конкретно визначається перелік робіт, які має виконувати працівник, тобто його обов'язки з урахуванням посади, яку має, здобутої освіти, а також права й відповідальність за виконання своїх обов'язків.

Посадова інструкція бухгалтерії працівників розробляється головним бухгалтером підприємства. Дана інструкція узгоджується з юристом і затверджується керівником підприємства у встановленому порядку та доводяться до відома виконавців із зазначенням дати ознайомлення. Положення посадової інструкції має важливе значення при вирішенні конфліктних ситуацій між адміністрацією підприємства і працівником у межах трудового законодавства. Тому до їх конкретизації змісту необхідно ставитися якомога уважніше.

Вимоги посадової інструкції є обов'язковими для працівника, що працює на посаді, з моменту його ознайомлення з інструкцією під розписку та до переміщення на іншу посаду або звільнення.

У процесі розробки посадових інструкцій необхідно дотримуватись наступних вимог: керуватися Довідником професій, зокрема, кваліфікаційних характеристик посад «Головний бухгалтер», «Бухгалтер», «Касир». У цьому Довіднику відображені специфічні для різноманітних посад кваліфікаційні характеристики, на підставі яких, з урахуванням специфіки підприємства, працівники відділу кадрів і керівники структурних підрозділів розробляють посадові інструкції для кожної посади; інструкція має складатися відповідно до законодавства України і не суперечити йому. До інструкції не можна включати умови, що обмежують права та соціальні гарантії працівника, надані йому трудовим законодавством.

Якщо ж такі умови прямо чи опосередковано буде включено, вони вважаються недійсними. У разі внесення до законодавства змін, які зачіпають положення інструкції, її має бути приведено у відповідність; інструкція має місити повний перелік завдань та обов'язків, повноважень, відповідальності, у тому числі щодо охорони праці, безпеки ведення робіт і екологічної безпеки. Усі терміни повинні мати чіткі визначення. У разі потреби інструкція може містити пояснення. До посадової інструкції висуваються вимоги щодо: оформлення та змісту; розташування реквізитів.

Ці вимоги описано в ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Кваліфікаційні характеристики за кожною посадою повинні включати наступне: загальні положення - відображається інформація про сутність, особливості та мету робіт, додаткові відомості про посаду; кваліфікаційні вимоги - визначається рівень освіти, стажу, професійної підготовки працівника; повинен знати - наводяться основні вимоги до знань, умінь, майстерності працівника; завдання та обов'язки - зазначаються обов'язки працівника з урахуванням завдань і функцій конкретного структурного підрозділу підприємства; права - містить перелік прав працівника згідно з чинним законодавством і внутрішньою документацією підприємства.

Крамченко Л.І. дає наступне визначення діяльності базового підприємства: промислове підприємство - це основна виробнича одиниця, що характеризується адміністративно - господарською відокремленістю, ознаками якої є єдність управління, самостійний баланс, право юридичної особи.

Промислове підприємство є основною обліковою та звітною одиницею. Виробниче (промислове) об'єднання - це єдиний промислово - виробничий комплекс у склад якого входять самостійні або не самостійні заклади. Самостійне промислове підприємство поділяється на цехи та відділи, тобто адміністративно відокремлені частини, а саме:

1. промислово виробничі цехи: основні виробничі цехи (призначення яких - виробництво напівфабрикатів та готових виробів); підсобні цехи (тарний, заготівельний); побічні цехи (утилізація відходів основного виробництва); допоміжні цехи (ремонтний, інструментальний);

2. непромислові цехи та відділи: всі відділи заводоуправління; транспортний; капітального будівництва; житлово-комунальний; підсобне господарство.

Регулюючим документом, що визначає порядок складання та подання статистичної звітності про виробничу діяльність підприємства, є Типова інструкція до складання звітів промислових підприємств усіх форм власності по продукції. Цей же документ визначає зміст поняття «промислова продукція».

Промислова продукція - це прямий корисний результат виробничої діяльності промислового підприємства, що являє собою сукупність продуктів або робіт промислового характеру. З даного визначення виходить, що: продукція - результат виробничої діяльності підприємства, отож результати діяльності непромислових цехів та відділів підприємства не є промисловою продукцією; продукція - прямий корисний результат діяльності підприємства, а отже відходи та брак не є продукцією. Від відходів слід відрізняти побічні продукти, які, в певних випадках, можуть бути віднесені до продукції підприємства; продукція - результат діяльності підприємства, тому сировина й матеріали, які на ньому не оброблялися, не можуть бути віднесені до його продукції.

Продукція має дві форми: продукт підприємства (вироби, деталі, що мають речову форму, обсяг випуску яких можна виразити у натуральних чи умовно - натуральних одиницях виміру); роботи промислового характеру - промислово - виробничі послуги спрямовані не на створення нових матеріальних цінностей, а на відновлення або збільшення споживної вартості створених раніше продуктів.

Промислова продукція поділяється на основну і побічну. Побічну продукцію отримуємо як результат утилізації відходів основного виробництва або як побічний продукт основного виробничого процесу. У деяких випадках отримання побічної продукції включається у виробничу програму.

За момент обліку промислової продукції приймаємо: прийняття продукції службою технічного контролю підприємства; отримання продукції замовником для промислово - виробничих послуг.

ТОВ «Липовецький цегельний завод» знаходиться за адресою: м. Липовці, вул. Леніна, 123. Форма власності юридичної особи - колективна.

До складу підприємства входять: цех силікатної цегли; вапняковий цех; цех готової продукції; гірничотранспортний цех; ремонтно-механічний цех; енергослужба; медслужба; вiддiл постачання, збуту, бухгалтерія. Дочiрнiх підприємств та філій підприємство немає.

Фiнансова звiтнiсть пiдприємства була пiдготовлена шляхом трансформацiї бухгалтерський звiтiв, що складенi за 2005, 2006,2007 р.р, вiдповiдно до наказу Мiнiстерства фiнансiв України щодо складу та порядку заповнення рiчного звiту пiдприємства, з дотриманням схвалених ДКЦПФР Методичних рекомендацiй з трансформацiї бухгалтерської звiтностi ВАТ та пiдприємств - емiтентiв облiгацiйц фiнансову звiтнiсть за МСБО.

Основнi засоби вiдображенi в облiку за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення спорудження i виготовлення з обов'язковим урахуванням декiлькох дооцiнок, якi були проведенi за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України в зв'язку з iнфляцiєю, починаючи з 1992 року. Нарахування амортизацiї основних засобiв проводиться у вiдповiдностi з українським податковим законодавством. До 01.07.1997 року нарахування амортизацiї проводилось прямолiнiйно за єдиними встановленим державою нормами. З 01.07.1997 року амортизацiя нараховується методом зменшення залишку, шляхом використання встановлених норм до залишкової вартостi основних засобiв на початок звiтного перiоду.

Запаси включають сировину та матерiали, придбанi напiвфабрикати, паливо, запаснi частини, тару. Готову продукцiю, товари для перепродажу, малоцiннi предмети та предмети, що швидко зношуються на складi. Запаси облiковуються за собiвартiстю. Собiвартiсть запасiв включає витрати на придбання, доставку та переробку. Для розрахунку собiвартостi реалiзованої продукцiї застосовується метод конкретної iдентифiкацiї запасiв, що фактично використанi.

Вiдповiдно до Мiжнародних стандартiв аудиту було проведено аудиторську перевiрку фiнансових звiтiв пiдприємства ВАТ "Липовецький цегельний завод", що включають баланс станом на 31.12.2006 року, звiт про прибутки та збитки, звiт про рух грошових коштiв за рiк що минув на значену дату, опис важливих аспектiв облiкової полiтики та iншi пояснювальнi примiтки. Управлiнський персонал несе вiдповiдальнiсть за пiдготовку та достовiрне представлення цих фiнансових звiтiв у вiдповiдностi до Мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi. Вiдповiдальнiсть управлiнського персоналу охоплює: розробку, впровадження та використання внутрiшнього контролю стосовно пiдготовки та достовiрного представлення фiнансових звiтiв, якi не мiстять суттєвих викривлень внаслiдок шахрайства або помилки; вибiр та застосування вiдповiдної облiкової полiтики, а також облiкових оцiнок, якi вiдповiдають обставинам.

Вiдповiдальнiстю аудитора є надання висновку щодо фiнансових звiтiв на основi результатiв аудиторської перевiрки. Аудит передбачає виконання аудиторських процедур задля отримання аудиторських доказiв стосовно сум та розкриттiв у фiнансових звiтах. Вiдбiр процедур залежить вiд судження аудитора. До таких процедур входить i оцiнка ризикiв суттєвих викривлень фiнансових звiтiв внаслiдок шахрайства або помилок. Виконуючи оцiнку цих ризикiв, аудитор розглядає заходи внутрiшнього контролю, що стосується пiдготовки та достовiрного представлення фiнансових звiтiв, з метою розробки аудиторських процедур, якi вiдповiдають обставинам, а не з метою висловлення думки щодо ефективностi внутрiшнього контролю суб'єкта господарювання. Аудит включає також оцiнку вiдповiдностi використаної облiкової полiтики, прийнятнiсть облiкових оцiнок зроблених управлiнським персоналом, та загального представлення фiнансових звiтiв.

Єдиною продукцiєю, яку виробляє базове підприємство є силiкатна цегла рiзноманiтних видiв: цегла силiкатна повнотiла (бiла i кольорова); блоки пустотiлi (бiлi i кольоровi); цегла силiкатна потовщена; блоки повнотiлi з фiгурною стороною; цегла силiкатна повнотiла оздоблювальна з фiгурною стороною; цегла силiкатна карнизна; вапно технологiчне. Пiдприємство надає послуги по пакетуванню, доставцi цегли. Основними споживачами продукцiї є пiдприємства, органiзацiї та населення. Споживачi по регiонам: Вiнницька область 59% загального обсягу; решта 41% - областi Одеська, Миколаївська, Кiровоградська, Хмельницька, Черкаська, Житомирська, Донецька, Львiвська, Київська, Чернiвецька, Закарпатська та iнш. Основну конкуренцiю для пiдприємства складають: цегельний завод "Трипiлля" та Житомирський завод силiкатних виробiв, якi знаходяться в кращому географiчному розташуваннi. Але якiстю та рiзноманiтнiстю дана продукцiя не поступаться конкурентам, тому географiя поставок рiзноманiтна.

Високий податковий тиск, нестабiльна законодавча база, економiчна криза в країнi вкрай негативно вплинула на розвиток промислових товаровиробникiв, в тому числi i на ВАТ «Липовецький цегельний завод», що займає одне з вагомих мiсць серед промислових товаровиробникiв Вiнницької областi. Наведенi фактори створюють непривабливе середовище для вiтчизняних та iноземних iнвестицiй, якi вкрай необхiднi для вiдновлення нормального функцiонування пiдприємств, створення нових виробничих пiдроздiлiв, модернiзацiї та виробництва конкурентноспроможної продукцiї.

Укладено контрактiв на збут продукцiї на загальну суму 38000,0 тис, грн. Договори будуть виконуватись на протязi наступного року. Найбiльшi з них заключнi з ТОВ "Вiкiнг ЛТД" Вiнницька область, ВП ДП МОУ "Вiнницьке IБУ", ВАТ "ДБК" м. Хмельницький, ТОВ "Аскет" м. Одеса, ТОВ "Вiнницябуд", Перша Українська IБК Київська область.

Підприємством намічені плани на 2001-2008 роки по розробцi та впровадженню випуску iнших видiв продукцiї будiвельного напрямку. В перспективi планується освоєння гiдронамиву пiску кар'єру, введення систем автоматичного управлiння пресом типа "Mizubissi", розробка бiзнес- плану будiвництва цеху по виробництву блокiв з газобетону.

Аналiз показникiв фiнансового стану ВАТ "Липовецький цегельний завод" (суми в тис. грн.) - коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi - 0,015; - коефiцiєнт загальної лiквiдностi - 1,191; - фiнансова незалежнiсть -0,483; - покриття зобов'язань власним капiталом - 0,936, уточнення фінансових результатів діяльності підприємства знайшло відображення у додатку Б.1. В результатi аналiзу дiяльностi пiдприємства за 2007 рiк, коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi становить 0,015, що свiдчить про вiдсутнiсть грошових коштiв та їх еквiвалентiв для покриття короткострокових зобов'язань (позитивне значення 0,25-0,5). Коефiцiєнт загальної лiквiдностi 1,191 свiдчить про те, що пiдприємство має можливiсть виконати свої зобов'язання перед кредиторами (позитивне значення 1,0-2,0). Згiдно розрахунку, пiдприємство на даний перiод фiнансово стiйке, про що свiдчить коефiцiєнт фiнансової незалежностi 0,483 (позитивне значення 0,25-0,5). Коефiцiєнт покриття зобов'язань власним капiталом становить 0,936, тобто пiдприємство на даний перiод немає можливостi погасити зобов'язання за рахунок власного капiталу. Джерела фінансового капіталу проаналізовані у додатку Б.2.

В сьогоденних умовах функціонування ринку важливе місце займає аналіз розрахунків по надходженню і використанню матеріалів, що значною мірою впливає на виробничо-господарську діяльність підприємства, будуючи її раціонально. Раціональне використання матеріалів - один з важливих факторів росту виробництва. Таким чином значення обліку і аналізу розрахунків по руху матеріалів складається на основі того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації на ВАТ “Липовецький цегельний завод”, а також складовою частиною нових методів планування і управління в умовах переходу до ринкових відносин.

У собівартості промислової продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад хімічній, текстильній) сягає 80-85% [22, С.58]. Так на базовому підприємстві у собівартості продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 70-85%, в залежності від виду продукції. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятись велика увага [12, С.70].

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво [29, С.139].

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують в процесі виробництва. [19, С.85].

Своєчасне забезпечення виробництва матеріалами і їх раціональне використання у значній мірі залежить від матеріально-технічного постачання. Працівники бухгалтерії даного підприємства передусім перевіряють обґрунтованість встановлених норм і нормативів, які покладено в основу розрахунку потреб підприємства в матеріалах для виконання виробничої програми та на господарські потреби. Перевіряють відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів. На підприємстві проводиться активна робота щодо впровадження організаційно-технічних міроприємств по виявленню внутрівиробничих резервів і конкретних міроприємств по їх використанню (використання: відходів і вторинних матеріалів, залучення замінників дорогих і дефіцитних матеріалів, по мірі необхідності використовуються місцеві види ресурсів та відходів), що також необхідно знати при аналізі.

ВИСНОВКИ

Нормативна база, яка регламентує розрахункові відносини не є досить розгалуженою. Сюди в першу чергу входить Закон України «Про підприємства в Україні»; Закон України «Про цінні папери й фондову біржу»; Інструкції Національного Банку України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», «Про порядок ведення касових операцій у народному господарстві України»; Наказ Міністерства фінансів «Про затвердження методичних рекомендацій із застосуванням регістрів бухгалтерського обліку», «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання» тощо. Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі.

Зобов'язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі - продажу, підряду, тощо). Існування цього зобов'язання базується на відповідному виконанні утримувачем засобів (поставщиком, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов'язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов'язання платника.

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) у платіжному дорученні в рядку “призначення платежу” вказується назва (вид) відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг). Для одержання товарно-матеріальних цінностей від постачальників підприємство виписує доручення типової форми. приймання товарів, що надійшли на підприємство, здійснюється на основі супровідних документів постачальника. Виявлені при прийманні розходження (недостача) оформляються відповідним актом.

Методичні прийоми візуальної перевірки первинних документів дають змогу виявити такі порушення:відсутність первинних документів, неналежне їх оформлення, безтоварні операції. Розрахунки з покупцями та замовниками є взаємопов'язаними з розрахунками по ПДВ у бюджет, тому ревізор звертає увагу на визначення впливу, правомірності операцій з точки зору обґрунтованості подальшого оподаткування при бартерних операціях, вексельних розрахунках, експорті.

Розрахунки з покупцями, юридичними особами за поставлену їм продукцію, товари, роботи або послуги (далі - товар) можуть здійснюватися на умовах їхньої оплати векселем. Відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери», вексель - це цінний папір, що свідчить про безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після настання строку певну суму коштів власникові векселя (векселедержателю). На базовому підприємстві ТОВ “Липовецький цегельний завод” матеріалам належить основна роль. На основі придбаних матеріальних цінностей (переважно глина). Для кожного підприємства важливо, щоб затрати на придбання матеріалів були як найменшими. Адже, вони впливають на собівартість продукції, яка в свою чергу впливає на кінцеву ціну товару і на прибуток підприємства.

До складу пiдприємства входять: цех силiкатної цегли; вапняковий цех; цех готової продукцiї; гiрничо - транспортний цех; ремонтно - механiчний цех; енергослужба; медслужба; вiддiл постачання, збуту, бухгалтерiя. Дочiрнiх пiдприємств та фiлiй пiдприємство немає. Фiнансова звiтнiсть пiдприємства була пiдготовлена шляхом трансформацiї бухгалтерський звiтiв, що складенi за 2005, 2006,2007 р.р, вiдповiдно до наказу Мiнiстерства фiнансiв України щодо складу та порядку заповнення рiчного звiту пiдприємства, з дотриманням схвалених ДКЦПФР Методичних рекомендацiй з трансформацiї бухгалтерської звiтностi ВАТ та пiдприємств - емiтентiв облiгацiйц фiнансову звiтнiсть за МСБО. Основнi засоби вiдображенi в облiку за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення спорудження i виготовлення з обов'язковим урахуванням декiлькох дооцiнок, якi були проведенi за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України в зв'язку з iнфляцiєю, починаючи з 1992 року. Нарахування амортизацiї основних засобiв проводиться у вiдповiдностi з українським податковим законодавством. До 01.07.1997 року нарахування амортизацiї проводилось прямолiнiйно за єдиними встановленим державою нормами. З 01.07.1997 року амортизацiя нараховується методом зменшення залишку, шляхом використання встановлених норм до залишкової вартостi основних засобiв на початок звiтного перiоду.

розрахунок покупець замовник економічний

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-14 // Бухгалтерія. - 2001. - № 52/2. - С. 6-12.

2. Наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2002 р. № 1012, зареєстровано Мін'юстом України від 24.09.2004 р. за № 591

3. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання» від 30.11.99 р. за № 291

4. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2000 р. за № 356

5. Азрилиян А.Н. Экономический словарь.- М.: Институт новой экономики, 2007. - 1152 с.

6. Горлов Д.О. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Закон. Положення. Інструкції. Збірник нормативно - правових актів. - Юрінком Інтер, 2000 р.

7. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. - К.: ВАКЛЕР, 2003

8. Івасів Б.С. Гроші та кредит. - Тернопіль:Карт-Бланш, 2000

9. Калачиков О.В., Крупко Т.В. Автоматизація процесу оцінки кредитоспроможності підприємства. // Фінанси підприємств. 2003, №5.

10. Копоруліна В.М. Українсько - російський економічний тлумачний словник. - Х.: Факт, 2005 р. - 400 с.

11. Коробов М.Л., Орлов П.Л. Фінансова діяльність господарств. - К: Либідь. 2003р.

12. Крамченко Л.І. Економічна статистика. - Львів: «Новий світ - 2000», 2006. - 364 с.

13. Крисюк В.І. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навч. посіб.: Вид. друге, перероблене та доповнене - Київ: Центр навч. літератури, 2006 - 480 с.

14. Крисюк В.І. Бухгалтерський облік із використанням комп'ютерних технологій: Наприкладі програми «1 С Бухгалтерія 7.7 для України». - Київ. 2005 р. - 173 с.

15. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. - Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2004 р. - 632 с.

16. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. - Київ: Видавництво «Центр навчальної літератури». - 2005 р. - 528.

17. Лучко М.Р. Фінансовий облік: первинна документація та облікова реєстрація: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 319 с.

18. Макміллан Е. Словник сучасної економіки: Пер. з анг. - К.: «Артек»,2000 р. - 640 с.

19. Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 464 с.

20. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2005 р. - 503 с.

21. Непомнящий С.К. Формалізація розрахунків вартості активів підприємств. // Фінанси підприємств. 2003, №5.

22. Рождєственська Л.Г. Статистика ринку товарів і послуг: Навч. посіб.- К.: КНЕУ, 2005.- 419 с.

23. Рязанова Н.С. Фінансове рахівництво: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес, 2002. - 246 с.

24. Савлук Н.В. Бухгалтерский учет. К.: ЛИБРА, 2002.

25. Сук Л.К. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - К: Знання, 2005 - 471 с.

26. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: А.С.К, 2002 - 784 с.

27. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. - К.: Алерта, 2006. - 1080 с.

28. Усач Б.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 301 с.

29. Хом'як Р.Л. Бухгалтерський облік в Україні. - Львів, «Інтелект - Захід», 2005.- 1072 с.

30. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. Посібник. - К: Академія., 2002р.,

31. Чернелевський Л.М. Бухгалтерський облік у документах: Навч. посіб. - К.: Пектораль, 2005 - 396 с.

32. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою. - К.: Держ. торг.-екон. ун-т, 2002

Размещено на Allbest.ru