Облік виробничих запасів

Якщо деякі види палива використовуються одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Взагалі паливо може використовуватися за наступними напрямками:

· для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів (наприклад, у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);

· для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

· для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори, підприємства, житлових будинків тощо).

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

Забудовники по капітальним вкладеннях можуть не користуватися рахунком 203, а обліковувати паливо на рахунку 205 «Будівельні матеріали».

Торгівельні, постачальницькі, збутові і інші організації і підприємства, у яких паливо складає незначну питому вагу в складі їх виробничих запасів можуть враховувати паливо на рахунку 201 «Сировина і матеріали».

В облікових регістрах наявність і рух палива відображається на субрахунках:

· «Нафтові продукти»;

· «Тверде паливо»;

· «Інші види палива».

На субрахунку 204 «Тара і тарні матеріали» відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунках 201 «Сировина й матеріали».

Тара одноразового використання в особливу групу не відокремлюється і входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 враховуються будівельні матеріали, які використовуються безпосередньо в процесі будівничих і монтажних робіт або для виготовлення будівельних деталей і зведеня конструкцій і частин будівель і споруд. До таких будівельних матеріалів відносять:

Ш силікатні матеріали (цемент, пісок, вапняк, камінь, цеглу, черепицю і т.п.);

Ш лісові матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера і т.п.);

Ш будівельні матеріали (залізо, жерсть, сталь, цинк листовий і т.п.);

Ш металовироби (цвяхи, гайки, болти і т.п.);

Ш санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, трійники, фланець і т.п.);

Ш електротехнічні матеріали (кабель, лампи, патрони, шнури, провід)

Ш хіміко-москальні (асфальт, асбек, кислоти, фарби, руберойди, толь і т.п.) і інші матеріали.

На цьому субрахунку враховуються також вітчизняне і імпортне технологічне, енергетичне і виробниче устаткування (в т.ч. устаткування для майстерень, дослідницьких установок і лабораторій), які потребують монтажу і призначене до встановлення.

На даному субрахунку не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспорті засоби, вільно розміщенні верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їх монтажу й використання.

Завезене устаткування на будівельний майданчик, яке потребує монтажу, підрядник приймає на за балансовий рахунок і відображає на субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу». Вартість цього устаткування або його частин, переданих в монтаж, підрядник знімає з балансового субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу». Вартість устаткування, переданого підряднику, монтаж і установка якого на постійне місце експлуатації фактично не початі, не знімається з рахунку у забудовника.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

За дебетом субрахунку відображається залишок і надходження, за кредитом - витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховуються в ціні автомобіля та включені і його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами:

· придатні до експлуатації (нові та відновлені);

· що підлягають відновленню (на складі);

· що є в ремонті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратами, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва (обробки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запчастини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо. [6]

Приклади вибуття виробничих запасів представлені у Таблиці 3.

До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо (Додаток В).

Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в кількості, необхідній для управління виробництвом. Найбільш типовими розрізами аналітики можуть виступати наступні: склади, комори, матеріально відповідальні особи, групи запасів, види діяльності тощо.

Таблиця 3

1	Списано зерно, інша сировина на переробку у власних цехах	23	20
2	Списано запаси для загально-виробничих потреб	91	20
3	Списані запаси на витрати обігу	93	20
4	Списані витрати на адміністративні витрати	92	20
5	Списані запаси на утримання об'єктів ЖКГ, соціальної сфери	94	20
6	Відпущено запаси для капітального будівництва	151	20
7	Передано безоплатно:
	а)на балансову вартість переданих запасів	949	20
	б)сума податкового зобов'язання	949	64
8	Списано запаси внаслідок стихійного лиха (надзвичайні події)	99	20

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменування або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна група виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записується до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу. На рис.1 показано взаємозв'язок синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Відображення надходження та визначення запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативного надання даних про їх наявність і рух. [8]

Документ, який відображає факт

господарського життя

Рахунок 20 «Виробничі Синтетичний рахунок

запаси» І-й рівень

Рахунок 201 Субрахунки Рахунок 203

«Сировина й матеріали» ІІ-й рівень «Паливо»

Рахунок 2011 Рахунок 2012 Аналітичні Рахунок 2031 Рахунок

«Чорні метали» «Кольорові рахунки «Кам'яне ву- 2032

метали" ІІІ-й рівень гілля» «Бензин»

Рахунок 20111 Рахунок 20112 Рахунок Аналітичні

«Залізо» «Сталь смугова» 20121 рахунки

«Олово» IV-й рівень

Рис.1 Організація аналітичного обліку виробничих запасів

Порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.

Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображення у них операцій. прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, прийомними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляють з іншими примірниками, одержаними від цехів-споживачів, накладні на перекидання матеріалів, здані складами-відпрацьовниками, з примірниками тих же накладних, що надійшли зі складів-одержувачів, лімітні картки і вимоги відзначають у реєстрах видачі тощо.

Далі документи таксують за допомогою машин, тобто зазначені в них матеріали оцінюються за твердими обліковими цінами.

По кожному реєстрі зданих документів після їх таксування підраховують обороти надходження або витрат матеріалів у розмірі номенклатурних груп. [20]

Типові кореспонденції відображення операцій з руху виробничих запасів на рахунках бухгалтерського обліку у Додатку Г.

Підприємство повинно самостійно вирішувати, як організувати аналітичний облік виробничих запасів залежно від конкретних умов діяльності підприємства та ведення бухгалтерського обліку.

Отже , можна зробити висновок, що завдання підприємства - вибрати такий спосіб організації обліку запасів, який найбільше відповідає умовам його діяльності.

2.3 Інвентаризація виробничих запасів

Запаси відносяться до оборотних активів і є самою рухомою частиною активів підприємства, тому їх обліку потрібно своєчасно приділяти багато уваги і інвентаризацію проводити дуже ретельно.

При проведені інвентаризації виробничих запасів вони повинні бути розсортовані і укладені за найменуваннями, сортами, розмірами на складах і в коморах; повинні бути вивішені ярлики з докладними відомостями, що характеризують такі цінності, із зазначенням їх якості, кількості, ваги або міри.

До початку проведення інвентаризації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відображають їх в складському обліку і разом з описом документів під підпис здають в бухгалтерію. Матеріально відповідальні особи дають комісії розписку, в якій підтверджують, що всі документи здані в бухгалтерію, а всі матеріальні цінності оприбутковані та знаходяться в приміщенні складу.

При перевірці запасів інвентаризаційна комісія повинна дотримуватися наступних вимог:

1. переважування, обмірювання, підрахування запасів проводяться в порядку їх розміщення у цьому приміщені, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду запасів до іншого;

2. інвентаризаційні описи складаються окремо на запаси, що перебувають в дорозі, неоплачені у строк покупцями відвантажені запаси, ті, що знаходяться на складі інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, в переробці);

3. у випадках надходження або витрачання запасів під час проведення інвентаризації матеріально відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови на видаткових та прибуткових документах робиться позначка «після інвентаризації», з посиланням на дату опису, де записано такі запаси;

4. інформація про матеріальні цінності відображається на субрахунках, за номенклатурою та в одиницях виміру прийнятих в обліку.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів являється найменування запасів або їх однорідної групи.

Важливою задачею інвентаризації є визначення правильності обліку матеріалів по номенклатурним номерам, які записуються в інвентаризаційний опис.

Кожній назві запасів, які розподілені по сортам, розмірам, маркам, присвоюється шифр (номенклатурний номер).

Виробничі запаси, які належать іншим підприємствам і знаходяться на відповідальному зберіганні, інвентаризують одночасно з власними цінностями. На них складають окремий інвентаризаційний опис, в якому роблять посилання на відповідні документи, що підтверджують прийняття таких запасів на відповідальне зберігання.

Наявність запасів, що знаходяться в дорозі, підтверджується розрахунковими документами постачальника, а товарів відвантажених - копіями пред'явлених покупцям документів на відвантаження запасів. При проведенні інвентаризації виробничих запасів одночасно перевіряють наявність тари за її видами.

Дані інвентаризаційних описів про фактичну кількість цінностей переносяться в акт контрольної перевірки інвентаризації. В акт записуються дані бухгалтерського обліку і знаходяться відхилення (нестачі або надлишки) запасів.

Приклади нестач запасів після інвентаризації представлені у Таблиці 4.

Таблиця 4

	Списані запаси, яких не вистачає:
	а)на балансову вартість	947	20
	б)одночасно відображено на забалансовому рахунку	072
	в)після виявлення винної особи розраховано суму відшкодування у порядку згідно постанови №116	375	716
	г) відшкодовано ПДВ до сплати	716	64
	д)відображено різницю між розрахунковою вартістю та балансовою вартістю, що підлягає сплаті до бюджету	716	64

Як висновок можна сказати, що інвентаризація проводиться за місцями зберігання та за матеріально відповідальними особами. Запаси мають бути розсортовані і укладені за найменуваннями, сортами, розмірами на складах і в коморах; повинні бути вивішені ярлики з докладними відомостями, що характеризують такі цінності, із зазначенням їх якості, кількості, ваги або міри.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Питання вдосконалення обліку виробничих запасів завжди перебували в центрі уваги наукових і практичних працівників. Пояснюється це складністю й трудомісткістю даного розділу бухгалтерського обліку.

Аналіз діючої практики показує, що на підприємствах як в організаційному так і в методологічному аспекті і цей розділ бухгалтерського обліку продовжує мати серйозні недоліки. Дефекти обліку виробничих запасів особливо рідко проявляються при інвентаризаціях, а також при звіреннях даних складського обліку, коли виявляються недостачі й значні розбіжності за рахунок пересортування окремих видів матеріалів. Має місце й велика кількість помилок у первинних документах й облікових регістрах, що характеризують надходження і рух матеріалів.

У наш час існує необхідність й одночасно можливість нових організаційних і методичних підходів у вирішенні проблем обліку запасів, пов'язаних, з однієї сторони з переходом на ринкові відносини й міжнародні стандарти, з іншої широким впровадженням комп'ютерних технологій.

Поліпшенню ресурсопостачання сприяє впорядкування первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку приймання, зберігання й витрати сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т.п. Для забезпечення зберігання виробничих запасів, правильного приймання, зберігання й відпущення цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою й іншими пристосуваннями. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів і витрати матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Деталей і вузлів у виробництві. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання.

Важливим напрямком удосконалення організації оперативного й складського обліку запасів є раціоналізація форм документів, документообігу й всієї системи оформлення, реєстрації й обробки документів.

Розмаїтість форм облікових документів, у тому числі лімітно-забірних карток, істотно ускладнює роботу з обліку матеріальних ресурсів на заводських складах виробничих підрозділів, у групах відділів матеріально-технічного постачання.

Лімітно-забірні картки, як правило, оформляються на підприємствах нерегулярно і надходять у відділи матеріально-технічного постачання і у бухгалтерію у великій кількості й в основному під кінець місяця. Відповідно до правил систематичного споживання ресурсів відпущення матеріалів систематичного споживання у виробництві оформляється лімітно-забірними картками, а у всіх інших випадках матеріальними вимогами.

Подібні надходження облікових документів на обробку й характерну тенденцію збільшення їхньої кількості до кінця місяця значно ускладнюють роботу заводських складів і у групах матеріально-технічного постачання. Виходячи з даних аналізу, обсяг облікових робіт на кінець місяця зростає на 18-20%, що істотно впливає на якість роботи. Аналіз існуючого порядку ведення обліку матеріальних ресурсів на підприємстві показав, що необхідно вдосконалювати систему обліку, усувати дублювання інформації в різних документах, уніфікувати форми документів, регламентувати обсяг і строки їхньої передачі на обробку.

Насамперед, повинні бути уніфіковані документи, на основі яких виробничі підрозділи одержують сировину, матеріали, покупні готові вироби із заводських складів (лімітно-забірні картки, забірні картки, вимоги і накладні т.д.).

Представляється доцільною розробка єдиної форми документа (на відпущення матеріалу), призначеної для машинної обробки. У цей документ варто включити всі об'єкти основного і допоміжного виробництва під відповідними кодами, які б указували напрямок використання матеріальних ресурсів - основні вироби, запасні частини, товари народного споживання, разові замовлення, ремонтно-експлуатаційні потреби.

Єдина форма такого документу може бути розроблена й у рамках окремої області, що дозволить внести єдність в систему реєстрації і обробки документів за умови використання ЕОМ. Як вихідні документи в системі складського обліку щодо кожного виробничого підрозділу з ЕОМ видаються такі машинограми: оборотна відомість по обліку руху матеріальних ресурсів; відомість розподілу матеріальних ресурсів за напрямками витрат.

Очевидно, що рішення як організаційних, так і методичних питань повинне ґрунтуватися на використанні можливостей сучасних комп'ютерних технологій. При цьому найбільш ефективною є організація рішення таких завдань у комплексній системі керування підприємством.

Удосконалення обліку й контролю наявності й руху виробничих запасів передбачає такі зміни у веденні бухгалтерського обліку на підприємстві, які на наш погляд варто робити за наступними напрямками:

1. Спрощення і полегшення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Варто врахувати, що облік товару ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку. Для аналізу витрат підприємства бухгалтеру буде важко розділити витрати на придбання по видам для проведення даного аналізу. При оприбуткуванні товарів по закупівельним цінам всі витрати, пов'язані з їх придбанням, можна відносити на субрахунок 931 «Витрати на придбання запасів», а списання цих витрат включити безпосередньо в собівартість запасів, на витрати виробництва або на витрати звітного періоду.

2. Збільшення оперативної обробки первинної та звітної документації, покращення контролю за рівнем цих витрат. Акумулювання витрат, пов'язаних із забезпеченням підприємства запасами, на субрахунку 931 «Витрати на придбання запасів» по видам витрат полегшить роботу для їх контролю.

3. Обробка по зменшенню цих витрат. Доступність і наглядність обліку запасів і витрат, пов'язаних з їх придбанням, допоможе прогнозувати, планувати та аналізувати ці витрати для прийняття управлінських рішень по їх зменшенню.

4. Вплив на збільшення ефективності виробничої діяльності підприємства. Запаси як економічний ресурс і як одна із складових активів підприємства, які використовуються у виробничій діяльності, можна охарактеризувати деяким виробництвом у комплексі з іншими економічними ресурсами, особливо з вкладеною працею. При аналізі управління активами, у тому числі запасами, це можна виміряти співвідношенням об'єму реалізації продукції до середньої вартості запасів (або активів), які використовуються у виробничому процесі у визначеному періоді. Ці дані можна використовувати для прийняття рішень в управлінні капіталом, виробництвом, активами і запасами. Правильне управління запасами, аналіз вкладених засобів у оборотний капітал, а також аналіз витрат, пов'язаних із забезпеченням підприємства запасами, будуть сприяти вивільненню вкладених оборотних засобів.

5. Досягнення позитивного результату на основі зниження витрат; реальність оцінки залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, відображених в активах балансу. При проведенні аналізу зовнішніми користувачами балансу підприємства необхідно враховувати, що запаси, обліковані по купівельним цінам, більш наближені до чистої вартості реалізації по відношенню із запасами, облік яких ведеться по цінам придбання. Тому показники рентабельності, виробництва, ліквідності та оборотності запасів у визначеному періоді будуть більш достовірними.

6. Покращення показників ліквідності запасів. Запаси входять в групу цінностей підприємства, віднесених до низько ліквідних активів. Показником ліквідності активів, у тому числі запасів, являються коефіцієнти оцінки ліквідності активів, які характеризують можливість їх швидкого конвертування в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості. Оцінка запасів по купівельним цінам буде найбільш наближена до поточної ринкової вартості і дасть найкращий показник ліквідності.

7. Зацікавленість інвесторів. Метою різних рішень, які приймаються на підприємстві, являється максимізація його ринкової вартості. Інвестор при вивченні зацікавленого ним підприємства обов'язково вивчає показники ліквідності його активів на основі фінансових звітів та балансу.

На практиці може виникнути ситуація, коли один і той же вид запасу може бути первісно облікований по різній вартості, наприклад:

1) якщо визначений вид запасу підприємство придбало за гроші, то його обліковують за цінами придбання, включаючи всі витрати, пов'язані з його придбанням.

2) якщо визначений вид запасу внесений до статутного фонду або отриманий безповоротно, то його обліковують по справедливій вартості.

3) якщо визначений вид запасу отриманий в результаті обміну на подібні запаси, то його обліковують по балансовій вартості переданих запасів або по справедливій вартості.

4) якщо визначений вид запасу отриманий внаслідок обміну на неподібні запаси, то їх первісна вартість дорівнює справедливій вартості.

Звідси можна зробити висновок, що первісною вартістю товару можна вважати вартість самого товару, не враховуючи усіх витрат, пов'язаних з придбанням і в бухгалтерському обліку запаси слід оприбутковувати по закупівельним цінам.

У випадку використання для цих запасів поточних цін їх оцінюють відповідно вартості у момент виповнення оцінки без врахування майбутніх витрат, пов'язаних з використанням цих запасів, зберіганням або їх реалізацією. Виходячи з цін виробництва або репродукційних, враховується тільки оцінка вартості запасів, яка буде відповідною в момент, коли вони замінюються новими, при цьому не будуть враховуватися витрати, пов'язані з цією дією.

Необхідно враховувати те, що реальність оцінки вартості запасів, відображених в балансі, тісно пов'язана з показниками їх ліквідності, де масштабом вимірювання рівня ліквідності являється час, на протязі якого запаси в процесі господарського обороту обертаються в гроші.

Рух вартості запасів у ході їх обороту може співпадати або не співпадати з фізичним рухом придбаних і витрачених підприємством матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів і інших запасів на склад та зі складу. На більшості підприємствах зі складу вибувають ті товари, які першими туди потрапили, тобто які довше, ніж інші товари, там знаходилися. Це пояснюється фізичним та моральним їх старінням, можливістю закінчення їх строку зберігання і т.д. Рух вартості товарно-матеріальних запасів може також визначатися хронологією зміни ціни на різні види запасів.

При стабільному зовнішньому середовищі співвідношенню доходів та витрат відповідав би метод, який складався б з руху вартості запасів та з їх фізичного руху.

При незмінній вартості одиниці товару необхідності вибору одного із альтернативних методів визначення вартості виробничих запасів не виникає. Якщо ж на протязі облікового періоду вартість одиниці товару змінюється, то варто визначити вартість товарів, які залишились на кінець облікового періоду і які були продані протягом цього періоду. Тому помилка, допущена у визначенні вартості матеріальних запасів на кінець звітного періоду, веде до помилки у визначенні валового і чистого доходу у фінансовому звіті і до неправильного відображення в балансі активів і власного капіталу.

Для визначення оцінки залишків запасів товарно-матеріальних цінностей і вартості реалізованих запасів, згідно з П(С)БО 9 «Запаси», можна використовувати один із прийнятих методів:

· ідентифікованої собівартості;

· середньозваженої собівартості;

· ФІФО;

· ЛІФО;

· нормативних витрат;

· ціни продажу.

Використання методу ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці товарно-матеріальних запасів, що дозволяє визначити її вартість, а також встановити дату продажу одиниці визначеного виду запасу, собівартість проданого запасу і вартість запасів, які залишилися на підприємстві.

Раціональним, систематичним і простим у застосуванні являється метод середньозваженої собівартості, який забезпечує відносно вартості запасів достовірні дані для всього періоду, а не дані, правильні лише для початку, кінця облікового періоду або якого-небудь визначеного моменту в обліковому періоді.

Вартість матеріальних запасів на кінець періоду, визначена методом середньозваженої собівартості, враховує всі ціни, по яким були придбані товари протягом звітного періоду, і цим самим вирівнюються ріст і зниження цін. Недоліком можна вважати те, що необхідно приділяти більше уваги останнім по часу цінам, оскільки саме вони найбільш придатні для застосування в оцінці доходу і при прийнятті управлінських рішень.

В основу методу ФІФО закладений принцип, згідно якому при використанні або продажі запасів із їх загальної вартості слід вирахувати вартість тих запасів, які потрапили на підприємство першими, раніше інших. Це означає, що витрачені або продані одиниці запасів оцінюють по вартості тих товарів, які раніше придбані і довше інших знаходилися на складі.

У період росту цін метод ФІФО у порівнянні з методом ЛІФО веде до отримання більшої величини облікового доходу. Якщо ціни на протязі облікового періоду знижуються, то застосування цих методів має обернений ефект.

Зміст методу ЛІФО заключається в тому, що матеріальні запаси оцінюються за цінами раніше придбаних, а собівартість реалізованої продукції включає в себе вартість останніх.

У період інфляції метод ЛІФО дає в результаті менший прибуток, ніж метод ФІФО або середньозваженої собівартості, і, отже, менший податок на прибуток. Якщо фізичний розмір запасу залишається постійним або зростає, то ЛІФО необмежено зменшує обкладений податком дохід.

Для нормативного методу обліку витрат характерні такі особливості: узагальнене відображення в обліку витрат по встановленим нормам і відхилення від норм; собівартість продукції може бути обчислена по діючим нормам на попередній стадії, а виявлені на наступній стадії відхилення від діючих норм дозволять визначити вплив окремих факторів на рівень собівартості.

Метод оцінки по цінам продажу базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки на товар. Цей метод застосовують підприємства зі значною номенклатурою товарів, яка часто змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Можна зробити висновок, що саму високу собівартість реалізованих товарів отримуємо при застосуванні методів ідентифікованої собівартості та ЛІФО. Найбільш низьку собівартість та високий дохід отримуємо при використанні методу ФІФО в результаті низьких цін придбання у майбутньому періоді. Дохід, визначений методом середньозваженої собівартості, дає приблизно середній результат визначеного доходу методами ЛІФО та ФІФО. Якщо розглядати оцінку запасів з точки зору чистої реалізаційної вартості запасів, відображених в балансі за станом на визначену дату, то залишки запасів, які оцінені методом середньозваженої собівартості, будуть найбільш вірогідними.

Якщо перевага віддається фінансовому звіті, то слід застосовувати метод ЛІФО, оскільки він дає можливість співставляти поточну собівартість реалізованої продукції з поточною величиною виторгу. Коли пріоритет належить бухгалтерському балансу, то краще застосовувати метод ФІФО, так як він відображає величину запасів на кінець облікового періоду по їх поточній вартості.

Враховуючи, що одним із принципів бухгалтерського обліку являється принцип обачності, то запропоновані зміни в оцінці вартості запасів, виходячи із самої оцінки їх вартості, з однієї сторони, повинні попереджувати завищення оцінки активів і доходів підприємства. Тобто у фінансовій звітності та балансі повинен відображатися його дійсний фінансовий стан. З іншої сторони, враховуючи позицію забезпечення результативною управлінською діяльністю, можна виділити три основні вимоги, яким повинна відповідати бухгалтерська звітність. У свою чергу, бухгалтерська звітність повинна містити дані, необхідні для:

а) прийняття управлінських рішень в області інвестиційної політики;

б) оцінка динаміки та перспектив зміни прибутку (доходу) підприємства;

в) оцінка на підприємстві ресурсів, у тому числі і запасів, а також змін, які відбуваються в них, і ефективності їх використання.

У зв'язку з цим розуміння і значення впливу оцінки вартості та обліку запасів у бухгалтерському обліку мають велике значення в управлінні та прийнятті рішень у господарській діяльності підприємства, оскільки така концепція дає відносно об'єктивну основу для реальної оцінки вартості запасів і активів підприємства, відображених у бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.

Можна зробити висновок, що при впровадженні запропонованих змін в обліку оприбуткування придбаних запасів, виходячи з їх реальної оцінки вартості, без обліку побічних витрат, пов'язаних із самим процесом придбання, і виборі ефективного методу оцінки вибуття цих запасів підприємство зможе отримати додатковий дохід та вивільнити оборотні засоби.

ВИСНОВКИ

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а також при керуванні підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо:

1) існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

2) та їх вартість може бути достовірно визначена.

Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (П (С)БО 9 «Запаси»). Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження на підприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження запасів на підприємство:

- придбані за плату;

- виготовлені на підприємстві;

- внесені до статутного фонду;

- одержані безоплатно;

- придбані в результаті обміну.

Враховуючи специфіку визнання класифікації та оцінки запасів основним завданням організації обліку виробничих запасів на підприємстві є:

1) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки;

2) відповідність складських запасів нормативам;

3) раціональна оцінка виробничих запасів;

4) розрахунок фактичної собівартості витрачених виробничих запасів та їх залишків за місяцями зберігання і статтями балансу;

5) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки;

6) відповідність складських запасів нормативам;

7) раціональна оцінка виробничих запасів;

8) розрахунок фактичної собівартості витрачених виробничих запасів та їх залишків за місяцями зберігання і статтями балансу;

9) виявлення усіх витрат, пов'язаних з придбанням або виготовленням запасів, та визначення первісної вартості запасів;

10) забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

11) відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів в системі бухгалтерського обліку тощо.

Згідно з П (С)БО 9 оцінка виробничих запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється за одним з таких методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Вибір методу оцінки запасів має значний вплив на суму оподатковуваного прибутку. Використання різних методів приводить до різного розміру балансового прибутку. Не можливо сказати, що один з методів є кращим. На вибір методу впливають наслідки, до яких приводить використання того чи іншого методу, з точки зору оподаткування. Кращий метод - це той метод, який відповідає політиці ціноутворення підприємства.

В умовах широкого використання комп'ютерних систем з'являється можливість формувати велику кількість додаткових звітів про наявність і рух виробничих запасів, які сприятимуть виконанню трьох основних функцій бухгалтерського обліку: забезпечення збереження майна власника, формування інформації для управління діяльністю підприємства та отриманню достовірної інформації про суму фінансових результатів, отриманих підприємством протягом певного звітного періоду.

Застосування бухгалтерських комп'ютерних програм дозволяє ефективно вирішити проблему аналітичного обліку виробничих запасів, завдяки широкій номенклатурі аналітичних об'єктів. При застосуванні комп'ютерної форми обліку автоматично вирішується проблема оперативності отриманих даних про наявність і рух запасів на будь-яку звітну дату.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України №996 від 16 липня 1999р., із змінами і доповненнями.

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України №283 від 22.05.1997, із змінами та доповненнями.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, із змінами і доповненнями.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, із змінами і доповненнями.

5. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.1996р.

6. Інструкція «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» від 21.12.1999р.

7. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський словник - Ж.: Рута - 2001 р.

8. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. -5-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута»,2003. -726 с.

9. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік - 3-є вид., перероблене і доповнене - Житомир: ПП Рута, 2001 - 672с.

10. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Бруханський Р.Ф., Хомин П.Я. Первинний та аналітичний облік на підприємстві. - Тернопіль: Астон, 2005 - 464с.

11. Грачова Р. Запасні частини // Дебет-Кредит (укр.) - 2004 - №21 - с.9-14

12. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Національних стандартів - Київ: А.С.К., 2003 - 847с.

13. Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення. - Київ: ЦНЛ, 2004 - 440с.

14. Костенко Н. Провадимо інвентаризацію запасів // Податковий та бухгалтерський облік (укр.) - 2005 - №88 - с. 14-18

15. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦУЛ, 2005- 624 c.

16. Облік операцій із запасами. // Все про бухгалтерський облік (укр.) - 2006 - №17 - с. 19-32

17. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцією проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є вид., доп. і перероб. -Житомир: ПП «Рута», 2002.- 592 с.

18. Павлюк І. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення. // Бухгалтерський облік і аудит (укр.) - 2000 -№6 - с. 40-57

19. Плєшонова П. Облік запасів у промисловості // Баланс - комплект (укр.).- 2003.- № 19.- с.41-48

20. Сопко В.В. Бухгалтерський облік - Київ - 2000 - 580 с.

21. Споданенко Т. Інвентаризація. // Фінансова консультація (рос.) - 2004 - №22 - с. 30-36

22. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : Підручник для студентів спеціальних вищих навчальних закладів. - 6-те видання. - Київ «А.С.К.», 2002. -784с.

23. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств - Київ - Ельга Ніка-Центр - 2002

24. Хлипальська В. Значення оцінки вартості в обліку запасів підприємства. // Бухгалтерський облік та аудит - 2002 - №3 - с. 25

ДОДАТОК А

№ з/п	Класифікаційні групи запасів	Вид запасів	Характеристика
1	2	3	4
1	За призначенням і причинами утворення	Постійні	Частина виробничих запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками
		Сезонні	Запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні
2	За місцем знаходження	Складські	Запаси, що знаходяться на складах підприємства
		У виробництві	Запаси, що знаходяться в процесі обробки
		В дорозі	Виробничі запаси, що відвантажені покупцеві, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі
3	За рівнем наявності на підприємстві	Нормативні	Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства
		Понаднормативні	Запаси, що перевищують їх нормативну кількість
4	За наявністю на початок і кінець звітного періоду	Початкові	Величина запасів на початок звітного періоду
		Кінцеві	Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі
5	По відношенню до балансу	Балансові	Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі
		Позабалансові	Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться на ньому через визначені обставини
6	За ступенем ліквідності	Ліквідні	Виробничі запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів.
		Неліквідні	Виробничі запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів.
7	За походженням	Первинні	Запаси, що надійшли на підприємство ззовні, від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві.
		Вторинні	Матеріали і вироби, що після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві (відходи виробництва).
8	За обсягом	Вільні	Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві.
		Обмежені	Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві.

ДОДАТОК Б

Документальне відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів

Форма докум.	Назва	Призначення документу
М-1	Журнал обліку вантажів, що надійшли	Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів та оприбуткування їх на склад підприємства
М-2, 26	Довіреність	Призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів.
М-2а	Акт списання бланків довіреностей	Призначений для списання використаних бланків довіреностей.
М-3	Журнал реєстрації довіреносте	Призначений для реєстрації виданих довіреностей.
М-4	Прибутковий ордер	Використовується на складі, заповнюється в день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами постачальника, при оприбуткуванні запасів з переробки.
М-7	Акт про приймання матеріалів	Застосовується при прийнятті запасів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли виробничі запаси надійшли без документів. Використовується для обліку надходження запасів і для направлення листа-претензії постачальнику.
М-8,9, 28, 28а	Лімітно-забірна картка	Використовується для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску. Зазначається місячний ліміт відпуску цеху.
М-10	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів	Оформляється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб.
М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів	Використовується для разового відпуску запасів всередині підприємства.
М-12	Картка складського обліку матеріалів	Використовується для обліку виробничих запасів на складі.
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі	Використовується для взаємозв'язку складського та бухгалтерського обліку.
М-16	Матеріальний ярлик	Використовується для позначення одиниць запасів.
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу	Складається завскладом (комірником) у разі виявлення відхилень фактичного залишку виробничих запасів від встановлених норм.
М-19	Матеріальний звіт	Складається МВО і передається до бухгалтерії; відображає рух запасів на складі за певний період.

ДОДАТОК В

Розрізи аналітичного обліку виробничих запасів

Субрахунки рахунку 20 «Виробничі запаси»	Розріз аналітики
1	2
201 «Сировина й матеріали»	В розрізі видів та груп сировини, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.
202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»	В розрізі купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб
203 «Паливо»	В розрізі видів палива, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб
204 «Тара і тарні матеріали»	В розрізі видів тари й тарних матеріалів і матеріально відповідальних осіб.
205 «Будівельні матеріали»	За видами (групами) та окремими об'єктами будівельних матеріалів
206 «Матеріали, передані в пробку»	В розрізі, який забезпечує отримання даних про підприємство-переробника та контроль за операціями з переробки, за відповідними витратами.
207 «Запасні частини»	За місцями зберігання й однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду також ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті
208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»	За групами та видами матеріалів сільськогосподарського призначення в розрізі їх номенклатури
209 «Інші матеріали»	За видами та групами інших матеріалів

ДОДАТОК Г

Типові кореспонденції

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки	Сума, тис. грн
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Придбання запасів за грошові кошти:
	а)придбано у постачальника запаси	20	63	500
	відображено ПДВ	64	63	100
	б)придбано підзвітною особою	20	372	500
	відображено ПДВ	64	372	100
2	Одержано як внесок до статутного фонду по справедливій вартості погодженої із засновником)	20	46	1350
3	Одержано безоплатно (по справедливій вартості)	20	719	1230
4	Передано безоплатно запаси	949	20	230
5	Відображено податкове зобов'язання по безоплатно переданих цінностях	949	64	46
6	Одержано від власника виробництва:
	- запасні частини виготовлені у майстерні	207	23	50
7	Оприбутковані запаси, що виявлені під час інвентаризації	20	719	123
8	Реалізація за готівку:
	а)надійшла в касу виручка	30	70	1200
	б) відображено податкове зобов'язання	70	64	200
	в)списано реалізовану продукцію на реалізацію	90	20	600
9	Реалізація виробничих запасів:
	а)надійшла в касу виручка	30	712	1200
	б) відображено податкове зобов'язання	71	64	200
	в) списано за фактичною собівартістю	943	20	600
10	Відпущено на виробничі потреби (прямі матеріальні витрати): кореспонденція для підприємств, що не використовують рахунки класу 8	23	20	12890
11	Списано зерно, інша сировина на переробку у власних цехах	23	20	250
12	Списано запаси для загально-виробничих потреб	91	20	500
13	Списані запаси на витрати обігу	93	20	30
14	Списані витрати на адміністративні витрати	92	20	120
15	Списані запаси на утримання об'єктів ЖКГ, соціальної сфери	94	20	340
16	Відпущено запаси для капітального будівництва	151	20	1400
17	Передано безоплатно:
	а)на балансову вартість переданих запасів	949	20	800
	б)сума податкового зобов'язання	949	64	160
18	Списано запаси внаслідок стихійного лиха (надзвичайні події)	99	20	892
19	Списані запаси, яких не вистачає:
	а)на балансову вартість	947	20	500
	б)одночасно відображено на забалансовому рахунку	072		500
	в)після виявлення винної особи розраховано суму відшкодування у порядку згідно постанови №116	375	716	1200
	г) відшкодовано ПДВ до сплати	716	64	200
	д)відображено різницю між розрахунковою вартістю та балансовою вартістю, що підлягає сплаті до бюджету	716	64	500
21	Оприбуткова6но корми, куплені у постачальника на купівельну вартість без ПДВ)	2084	631	1200
	відображено ПДВ	641	631	240
22	Оприбутковано мінеральні добрива від постачальника: а)на вартість без ПДВ б) на суму ПДВ	2081 641	631 631	500 100
23	Списано мінеральні добрива, що внесені під сільськогосподарські культури	231	2081	500
24	Списані медикаменти, що витрачені для лікування тварин	232	2082	148
25	Списано засоби захисту рослин, що витрачені	231	2082	240

Размещено на Allbest.ru