Способи вдосконалення обліку активів

Наймобільнішою частиною обігових коштів є грошові кошти. Оскільки задовільний фінансовий стан підприємства характеризується постійною наявністю грошових коштів на розрахунковому рахунку. Оптимальна для підприємства сума грошових коштів визначається дією різних факторів. Так, певний грошовий запас, необхідний для своєчасного погашення поточних платежів, оплати праці, розвитку виробництва тощо, оскільки його відсутність створює передумови для банкрутства. Не однозначне впливає на величину грошових коштів інфляція. З одного боку, вона збільшує небезпеку знецінення вільних грошових коштів, а з другого призводить до використання все більшої їх маси. При цьому загострюється проблема здійснення контролю руху цих коштів. Таким чином, оптимальна сума грошових коштів визначається діловою активністю підприємства і обґрунтованістю щоденного попиту на них.

Визначимо, у скільки разів сума мобільних коштів перевищує короткотермінову заборгованість по платежах. У нашому випадку:

на початок року 6032 / 2920 = 2,066 ;

на кінець звітного періоду 6615 / 2688 = 2,46 ;

Отже, на початок року цей показник був практично рівним бажаній величині(2), а на кінець звітного періоду став ще більш стабільним..

Щодо іммобілізованих активів, то ми спостерігаємо їх падіння на фоні росту обігових, що визначає тенденцію до прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства. Його результатом стало вивільнення коштів у інші кошти підприємства і дебіторську заборгованість, які збільшились за звітний період у 1,52 рази [(1717 + 534) / (1229 + 346)].

Якщо взяти реальні активи, які характеризують виробничу потужність, тобто основні засоби і виробничі запаси, то на початок року вони становили 16191тис.грн. (15658 + 403 + 89 + 41), або 68,2 % всіх активів.

На кінець року вони дорівнювали 15772 тис.грн. (15286 + 364 + 106 + 16) або 65,2%. Тенденція небажана, оскільки вказує на зниження виробничих можливостей підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є власні і позичкові кошти, характеристика співвідношення яких розкриває зміст фінансового стану. В свою чергу, вони поділяються на засоби тривалого і короткотермінового використання.

За засобами короткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативний контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення і оперативну мобілізацію в господарському обороті підприємства.

Засоби тривалого використання називають постійним капіталом, v який входять власний капітал і довготермінові позичкові кошти. Будь-який позичковий капітал має термін повернення, а отже, перебуває у постійному русі. Крім того, до складу власних коштів входять резерви, які становлять їх найбільш рухому частину.

Загальна характеристика обсягу і структури власних і позичкових коштів представлена в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9.

ВЛАСНІ І ПОЗИЧКОВІ КОШТИ, ВКЛАДЕНІ У МАЙНО ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Джерело інформації	На поч. року	На кінець року	Відхилення
Майно всього : в.т.ч. :	ПБ	23737	24193	+456
1. Власні кошти В % до вартості всього майна 1.1 Власні обігові кошти В % до власних коштів	1 роздіПАБН 1+ПБ-1АБ-(300+330+340)	20817 87,7% 3112 14,9%	21505 88,9% 3927 18,3%	+ 688 1,2% +815 3,4%
2. Позичкові кошти В % до вартості всього майна 2.1 Довготермінові позики 2.2 Короткотермінові позики 2.3 Кредиторська заборгованість	2+3 ПАБН 2р-л ПАБН 600+620 ПБ 630+720 ПБ	2920 12,3% - 300 2620	2688 11,1% - - 2688	-232 -1,2% - -300 +68

Для багатьох підприємств джерелом формування основної частини мобільних коштів є позичені кошти, які підлягають поверненню. Тому певна частина власних коштів підприємства повинна постійно перебувати у складі його мобільних коштів і складати власні обігові кошти.

Власні обігові кошти значною мірою гарантують, навіть при скороченні позичкових коштів, фінансування переважної частини виробничих запасів і дебіторської заборгованості покупців. Інша частина цих активів за умов нормального функціонування підприємства покривається кредиторською заборгованістю та іншими зобов'язаннями підприємства.

Наявність власних обігових коштів визначається таким чином: до І розділу ПБ додається II розділ ПБ і віднімається 1 розділ АБ, а також показники "Використання позичкових коштів" (300 рядок АБ) та "Збитки звітного і минулих років" (330, 340 рядки АБ).

У нашому прикладі власні обігові кошти визначимо як різницю між підсумками розділів І ПАБН і ААБН. Таким чином, власні обіговікошти на початок року становили 3112 тис. грн. (20817 - 17705), а на кінець звітного періоду - 3927тис. грн. (57594-13658).

При загальному збільшенні вартості майна на 456 тис. грн., його зростання за рахунок власних коштів підприємства становило 688 тис грн., або 150,9%.. Якщо власними обіговими коштами на початок року покривалось 72,3% [(3112/4302)xlOO% ] матеріальних обігових коштів, то на кінець року частка цього джерела збільшилась до92,2 % ((45880 : 28036) x 100% ).

Отже, основний приріст активів відбувався за рахунок власних коштів підприємства, що призвело до стабільного стану платоспроможності підприємства.

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є його незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стабільності підприємства за умов, що його власні кошти перевищують позичені.

Фінансову стабільність оцінюють за співвідношенням власних і позичених коштів в активах підприємства. Міжнародний досвід показує, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування. Це означає, що якщо це співвідношення більше 0.5, то фінансування діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимих межах.

Для оцінки фінансової стабільності підприємств використовують такі показники :

1. Коефіцієнт автономії - найбільш важливий показник, який характеризує фінансову автономність (незалежність) від залучених позичкових коштів.

Він визначається шляхом ділення всієї суми зобов'язань по залучених позичкових коштах до суми власних коштів:

( Сума розділів II і III ПАБН ) / ( Розділ I ПАБН )

Критичне значення фінансової автономії = 1.

1. Коефіцієнт довготермінового залучення позичкових коштів.

Характеризує частку довготермінових позик залучених для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Цей коефіцієнт визначається як відношення суми довготермінових кредитів і позик до обсягу власних коштів підприємства:

Розділ II ПАБН / Розділ I ПАБН

2. Коефіцієнт маневрування власних коштів підприємства.

Вказує на ступінь їх мобільності і визначається як відношення власних обігових коштів до всієї суми їх джерел :

Розділ ( I + II ) ПБ - розділ I АБ - сума рядків 300,330,340 АБ / Розділ I ПАБН

3. Коефіцієнт нагромадження амортизації.

Характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів ( основні засоби, нематеріальні активи ). Він визначає як відношення суми нагромадженої амортизації ( зносу ) до початкової вартості амортизованого майна.

Сума рядків 011,021 АБ / Сума рядків 012,022 АБ

4. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства.

Характеризує ефективність використання засобів підприємства у підприємницькій діяльності. Цей показник визначає відношення вартості основних засобів за мінусом зносу до чистої вартості майна підприємства :

Рядок 010 АБ / Сума розділів I. II і III ААБН Критична межа = 0,5

5. Коефіцієнт співвідношення чистих мобільних коштів і всіх мобільних коштів підприємства.

Характеризує стабільність структури мобільних коштів і визначається відношенням суми чистих мобільних коштів до загальної величини мобільних коштів підприємства :

Сума рядків II і III ААБН мінус розділ III ПАБН / Сума розділів II і III ААБН.

Розрахуємо показники фінансової стабільності підприємства на основі даних аналітичного балансу - нетто і зведеного бухгалтерського балансу :

Коефіцієнт автономії :

На початок року 0,14 (2020 / 20817)

На кінець року 0,12 (2688 / 21505).

Значне відхилення цього коефіцієнта від одиниці (критичне значення фінансової автономії) за звітний період вказує на значну фінансової стабільності і незалежність від позичкових коштів.

2) Коефіцієнт довготермінового залучення позичкових коштів:

- на початок року 0;

- на кінець звітного періоду 0.

3) Коефіцієнт маневрування власних коштів підприємства:

- на початок року (20817 - 17705) / 20817 = 0,149;

- на кінець року (21505 - 17578) / 21505 = 0,182.

Збільшення цього коефіцієнта свідчить про підвищення фінансової стабільності, тобто збільшення можливості маневрування ресурсами підприємства.

4) Коефіцієнт нагромадження амортизації:

- на початок року 0,369 [9151 / 24809 + 1)];

- на кінець року 0,385 [9551 / 24837 + 1)].

Збільшення цього коефіцієнта за звітний період вказує наприскорення інтенсивності вивільнення іммобілізованих засобів.

5) Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства:

- на початок року 0,660 (15658 / 23737);

- на кінець року 0,631 (15286 / 24193).

Коефіцієнт тримається вище критичн0ї межі (0.5), що свідчить про високий виробничий потенціал підприємства.

6) Коефіцієнт співвідношення чистих мобільних коштів і всіх мобільних коштів підприємства:

- на початок року 0,516 (3112 / 6032);

- на кінець року 0,594 (3927 / 6615).

Отже, частка чистих мобільних коштів в обігових коштах збільшилась - це вказує на поліпшення фінансової стабільності підприємства. Дані проведених розрахунків зводимо в таблицю 3.10.

Ліквідність - це спроможність підприємства своєчасно виконувати свої боргові зобов'язання. Вона залежить від співвідношення суми заборгованості та величини ліквідних активів підприємства.

Таблиця 2.10. показники фінансової стабільності підприємства

Показники	На поч.року	На кін. року	Відхил.
1. Коефіцієнт автономії	0,14	0,12	-0,02
2. Коефіцієнт довготермінового залучення позичкових коштів.	-	-	-
3.Коефіцієнт маневрування власних коштів.	0,149	0,182	+0,033
4. Коефіцієнт нагромадження амортизації	0,369	0,385	+0,016
5. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства.	0,660	0,631	-0,029
6. Коефіцієнт співвідношення чистих мобільних коштів і всіх обігових коштів.	0,516	0,594	+0,078

До ліквідних активів належать кошти на розрахункових та депозитних рахунках, цінні папери, елементи оборотного капіталу, які за наявної кон'юнктури та стану грошового ринку можна легко перетворити в готівку.

Менш ліквідними є фінансові активи - будівлі і споруди, а також заборгованість по відвантаженим товарам, не оплаченим в термін покупцями у відповідності із розрахунковими документами, оскільки по такій заборгованості невідомий термін платежу. Ще менш ліквідними слід вважати вартість готової продукції, яку ще потрібно реалізувати, а також вартість запасів матеріальних цінностей.

Платоспроможність підприємства визначається за даними балансу на основі аналізу ліквідності обігових коштів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у грошову масу.

У практиці аналізу фінансового стану підприємства розрізняють три рівні ліквідності, які визначаються відповідними коефіцієнтами. Найбільш мобільною частиною обігових коштів є грошові кошти і короткотермінові цінні папери. Підвищення частки грошових коштів і цінних паперів у загальній вартості обігових коштів сприяє зростанню платоспроможності. Ця частка коштів береться для визначення першого ступеня ліквідності, який визначається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Цей показник відповідає на запитання, яку частину короткотермінових боргів підприємство спроможне погасити на дату складання балансу, хоча не по всіх цих боргах найближчим часом настає термін платежу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності вимірюється відношенням суми грошових коштів і короткотермінових цінних паперів до короткотермінових зобов'язань підприємства по платежах:

Сума рядків 250-290 АБ / Розділ III ПАБН

Теоретично виправдана величина 0.2-0.25.

Певну аналітичну цінність має порівняння з платіжними зобов'язаннями суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості, разом узятих. Цим визначається другий ступінь ліквідності, який характеризується проміжним коефіцієнтом ліквідності. Він показує, чи достатньо суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості для погашення короткотермінових зобов'язань за платежами. Цей показник вимірюється відношенням суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до короткотермінових зобов'язань підприємства за платежами:

Розділ III ААБН / Розділ III ПАБН

Теоретично виправдана величина цього коефіцієнта лежить в межах 0.7-0.8.

Виняткової уваги заслуговує загальний коефіцієнт ліквідності, який є найбільш узагальнюючим показником платоспроможності і характеризує її третій ступінь. Цей коефіцієнт підтверджує не тільки ступінь стійкості структури балансу, а також здатність підприємства швидко розраховуватись зі своїми короткотерміновими боргами.

Загальний коефіцієнт ліквідності визначається відношенням всіх мобільних коштів до короткотермінових зобов'язань за платежами:

Сума II і III розділів ААБН / Розділ III ПАБН

Теоретично виправдана величина цього коефіцієнта визначена у діапазоні 2.0-2.5.

Проте під впливом форм розрахунків оборотності обігових коштів, галузевих особливостей підприємства цілком позитивні результати можуть бути отримані і при значно меншому (але не меншому за одиницю) значенні загального коефіцієнта платоспроможності.

Отже, розрахуємо дані показники ліквідності на нашому прикладі і на основі проведених розрахунків побудуємо аналітичну таблицю 3.11.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

на початок року 0,166 (485 / 2920);

- на кінець звітного періоду 0,235 (632 / 2688).

Отже, протягом звітного періоду коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс і знаходиться в межах теоретично виправданої величини, що свідчить про високий ступінь ліквідності даного підприємства.

Проміжний коефіцієнт ліквідності:

- на початок року 0,592 (1730 / 2920 );

- на кінець року 0,876 (2356 / 2688 ).

Проміжний коефіцієнт ліквідностіна початку року був менший за теоретично виправдану величину, але за звітний період вирівнявся і підтягнувся до теоретично виправданого рівня.

Загальний коефіцієнт ліквідності:

- на початок року 2,066 [(4302 + 1730) / 2920];

- на кінець року 2,460 [(4259 + 2356) / 2688].

Загальний коефіцієнт ліквідності збільшився протягом звітного періоду і значення його лежить в межах норми.

(Таблиця 2.11. )

Показники платоспроможності підприємства

Показники	На поч.року	На кінець звітного періоду	Теорет.випровдана величина
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,166	0,235	0,2
2. Проміжний коефіцієнт ліквідності.	0,592	0,876	0,7
3. Загальний коефіцієнт ліквідності.	2,066	2,460	2,0

Дані таблиці свідчать про те, що ліквідність підприємства є стабільною і має тенденцію до поліпшення.

Розглядаючи платоспроможність підприємства на перспективу в динаміці слід враховувати майбутні надходження чистого виторгу, до якого включають суму амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, що надходить до загального виторгу від реалізації продукції. Решта виторгу йде на невідкладні платежі, пов'язані з відтворенням виробничих ресурсів, до бюджету та на інші цілі.

Чистий виторг залишається у грошовій формі в обороті підприємства. Отже, коефіцієнт чистого виторгу визначають як відношення суми амортизаційних відрахувань і чистого прибутку до виторгу від реалізації продукції. У нашому прикладі коефіцієнт чистого виторгу дорівнює

0,092 [(258 + 2008) : 24632].

Це означає, що на кожен карбованець від реалізації (без податку на добавлену вартість і акцизний збір) підприємство одержало9,2 коп. чистого виторгу.

Прискорення оборотності обігових коштів призводить до підвищення ефективності виробництва, збільшення його обсягів і раціонального використання фінансових ресурсів. Оборотність обігових коштів характеризується такими показниками:

1) кількість оборотів обігових коштів за проаналізований період (О.);

2) коефіцієнт закріплення обігових коштів (К );

3) швидкість обороту обігових коштів (Шц). Кількість оборотів, що здійснюють обігові кошти за проаналізований період, визначається як відношення обсягу реалізації продукції (РП) до середньорічної вартості обігових коштів (ОК):

0б = РП / ОК.

На практиці окремо обчислюють показники оборотності матеріальних обігових коштів (МОК) і коштів у розрахунках (ГК). Середні залишки цих коштів визначають за даними аналітичного балансу-нетто як відношення підсумків на початок і кінець проаналізованого періоду до двох.

Коефіцієнт закріплення обігових коштів визначається відношенням середньорічної вартості обігових коштів до обсягу реалізації продукції за проаналізований період:

Кз = ОК/РП.

Він показує, скільки обігових коштів необхідно для того, щоб отримати обсяг реалізації продукції на грошову одиницю.

Найбільш розповсюдженим є розрахунок швидкості обороту обігових коштів, яка визначається часом, необхідним для здійснення всіх стадій їх кругообігу:

Ш0= (ОК х Д):РП,

де Д - кількість календарних днів у проаналізованому періоді (місяць - ЗО днів, квартал - 90 днів, рік - 360 днів).

Прискорення оборотності веде до вивільнення обігових коштів, а її сповільнення - до додаткового залучення коштів в оборот підприємства. Розрізняють показники абсолютного і відносного вивільнення (або додаткового залучення) обігових коштів.

Абсолютне вивільнення (або залучення) коштів дорівнює різниці між величинами залишків - середніх фактичних і базових.

Відносне вивільнення середніх фактичних залишків обігових коштів є величиною, яка потрібна була б підприємству, якщо б швидкість обороту коштів була на рівні базового періоду.

Для визначення суми відносно вивільнених чи додатково залучених в оборот підприємства коштів використовують таку формулу :

ОК = ( Ш - Ш ) * РП / Д

Де Ш і Ш - базова і фактична швидкість обороту обігових коштів ( днів )

РП - фактичний обсяг реалізації продукції.

Розглянемо дані показники оборотності обігових коштів підприємства на нашому прикладі.

1. Кількість оборотів обігових коштів :

Базовий рік Об = 22660 / 6022,5 = 3,76 ( РП / ((II+III)АБ)/2)

Окремо обрахуємо показники оборотності матеріальних обігових коштів ( МОК ) і грошових коштів ( ГК )

Об(МОК) = 22660 / 3731 = 6,07 (РП / (IIАБ) / 2)

Об (ГК ) = 22660 / 677,5 = 33,45 (РП / (р.260-290)АБ)

Звітний період : Об = 24632 / 6323,5 = 3,89

Об(МОК) = 24632 / 4280,5 = 5,75

Об(ГК) = 24632 / 558,5 = 44,1

Отже кількість оборотів обігових коштів даного підприємства у звітному році зросла у 1,034 рази порівняно з базовим роком.

2. Коефіцієнт закріплення обігових коштів :

Базовий рік - Кз = 6022,5 / 22660 = 0,266

Звітний рік - Кз = 6323,5 / 24632 = 0,257

3. Швидкість обороту обігових коштів :

Базовий рік - Ш = (6022,5 х 360) / 22660 = 95,7 днів

в.т.ч. Ш(МОК) = (3731 х 360) / 22660 = 59,3 днів

Звітний рік - Ш = (6323,5 х 360) / 24632 = 92,4 днів

в.т.ч. Ш(МОК) = (4280,5 х 360) / 24632 = 62,6 днів

Отже швидкість обороту у звітному році зросла у 1,036 рази порівняно з базовим роком що приводить до вивільнення обігових коштів.

Визначимо суму відносно вивільнених обігових коштів (ОК):

ОК = [ (92,4 - 95,7) х 24632 ] / 360 = -225,79 тис. грн,

у тому числі залучених матеріальних обігових коштів:

ОК=[(62,56 - 59,3) х 24632] /360 =+223,06 тис.грн. Результати обчислень показників оборотності обігових коштів підприємства зведено у табл. 2.12.

Таблиця 2.12.

Показники оборотності обігових коштів підприємства

Показники	Базовий рік	Звітний рік
1. Виторг від реалізації продукції, грн.	22660	24632
2. Одноденний оборот, грн	62,94	68,42
3. Середні залишки всіх обігових коштів, грн., у тому числі матеріальних, грн	6022,5 3731	6323,5 4280,5
4. Оборотність обігових коштів, днів, у тому числі матеріальних, днів.	95,7 59,3	92,4 62,56
5. Кількість оборотів, разів, у тому числі матеріальних.	3,76 6,07	3,89 5,75
6. Вивільнення (-), залучення (+) обігових коштів у зв'язку із зміною їх оборотності проти базового року.	Х х	-225,79 +223,06

У світовій практиці для аналізу оборотності коштів використовують метод врахування оборотності грошей. За цим методом мінімальна сума грошей, яка потрібна підприємству для проведення своєї діяльності, визначається з допомогою такого рівняння:Мінімальна необхідна сума коштів = Річні потокові витрати / Оборотність коштів

Це рівняння використовується у випадку, коли потокові витрати підприємства рівномірні за кожен період. Річні потокові витрати у цьому рівнянні визначаються як витрати на купівлю товарів і сировини, заробітну плату, виплату процентів за кредити і дивідендів. Оборотність коштів - це кількість оборотів коштів підприємства за рік.

Оборотність коштів знаходять за формулою :

Оборотність коштів = 360 днів / Кількість днів між купівлею сировини та надходженням виторгу від продажу готової продукції.

3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

Напрямки вдосконалення бухгалтерського обліку і аналізу активів ВАТ "Омерта"

3.1 Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

Наша країна взяла курс на інтеграцію в Європейське та Світове товариство, розвиток та удосконалення ринкових відносин в країні в напрямку максимального зближення їх до форм що є в країнах з розвинутою ринковою економікою. Але на шляху до цього виникало немало проблем, одна з яких полягає в різних принципах і методах побудови бухгалтерського обліку в Україні та країнах з розвинутою ринковою економікою.

Але чому сьогодні ця проблема надзвичайно актуальна ? Відповідь на це питання дає аналіз нинішньої ситуації. Існування в Україні двох обліків - податкового та бухгалтерського - призвело не лише до плутанини, а й до нівелювання бухгалтерського обліку як системи, оскільки для податкових органів більш “сприйнятним” є податковий облік. Проте податковий облік - надто спрощена система відтворення даних господарювання, через що його користь для самого суб'єкта господарювання є мізерною.

Крім того, відсутність законодавчо затвердженої первинності БО зробило неприйнятною для використання вітчизняну систему статистики. Макроекономічні дані Мінстату лише частково базуються на мікропоказниках, оскільки їх повною мірою просто нема, а це означає, що уряд у своїх рішеннях опирається на не зовсім достовірну інформацію. Ось чому макроекономічні показники МВФ, Світового банку та інших подібних міжнародних інститутів, як правило, ніколи не збігаються з показниками, якими користується той же Кабмін. Не треба пояснювати, що без реальної оцінки ситуації вплинути на її розвиток практично неможливо.

Головними аргументами на користь реформ бухгалтерського обліку в Україні є те, що з одного боку, наявність БО дозволить внутрішнім користувачам більш ефективно управляти виробничими та фінансовими ресурсами підприємства. З іншого - зовнішні користувачі (інвестори) отримають можливість без проведення додаткових аудиторських перевірок визначити доцільність інвестування. Отже, цим ми повинні створити надійну інформаційну базу для розвитку ринків капіталу та можливості оперативної оцінки фаз розвитку як окремих галузей економіки, так і окремих регіонів України.

В зв'язку з цим постала проблема переходу підприємствам України на міжнародні стандарти обліку ( МСО ).

Сьогодні ми повинні нарешті зрозуміти, що найрадикальніші податкові реформи не будуть дієвими, якщо одночасно не впроваджуватиметься сучасний інструментарій збору даних про діяльність підприємств, організацій, малого бізнесу, поки реально не запрацює система неперервного відображення господарчої діяльності - бухгалтерський облік.

Одним з методів удосконалення обліку активів ВАТ "Омерта" є поступовий перехід на "західні" стандарти обліку. Розглянемо більш детальніше "Західну" методику ведення обліку та ознайомимось з організаціями які займаються методологією обліку на "Заході".

Питаннями міжнародної стандартизації обліку на Заході займаються такі організації :

Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСО) створений 1973 року в м. Лондон. Діяльність КМСУ підтримує біля 100 професійних бухгалтерських інститутів з 70 країн світу. Керує роботою КМСО Спеціальна Рада. В неї входять представники бухгалтерських органів 13 країн і 4 міжнародні організації. В 1981 році при Раді КМСО була створена Міжнародна консультативна група. Вона включає 13 постійних членів і 2 спостерігачів. Серед постійних членів такі відомі організації як :

Міжнародна федерація фондових бірж

Міжнародна асоціація виконавчих фінансових інститутів

Міжнародна торгова палата

Міжнародна федерація свобідних тред - юніонів

Міжнародна банківська асоціація

Міжнародна фінансова корпорація

Всесвітній банк

Міжнародний комітет стандартів по оцінці активів

Основні задачі КМСО зафіксовані в її Статуті і зводяться до наступного :

Формувати і видавати в державних інтересах стандарти обліку, що будуть примінитися при складанні фінансового звіту, стимулювати їх прийняття у всьому світі і спостерігати за їх впровадженням ( розроблено 32 стандарти ).

Працювати для удосконалення бухгалтерських інструкцій, стандартів і процедур.

2. Міжнародна Федерація бухгалтерів ( створена в 1977 році в м. Мюнхен ) - розробляє етичні освітні і аудиторські напрямки в бухгалтерському обліку.

3. Міжнародна робоча група експертів з міжнародної стандартизації бухгалтерського обліку і звітності при ООН ( створено 1982 році ) - вивчає питання обліку і звітності в міжнародних корпораціях.

4. Рада ЄЕС - розглядає питання стандартизації бух. Обліку в країнах членах ЄЕС. Розробила такі документи в цьому напрямку

Облікові системи в різних країнах формувались під впливом національних особливостей їх економічного розвитку проте процес економічної інтеграції призвів до виникнення загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку для всіх країн світу:

Принцип автономності підприємства.

Принцип безперервної діяльності.

Принцип двохсторонності ( подвійний запис ).

Принцип грошового вимірювання

Принцип собівартості.

Принцип нарахування.

Принцип реалізації.

Принцип консерватизму - доходи облікуються коли вони є точною подією, а затрати - можливою подією.

Принцип матеріальності.

Принцип відповідальності.

Принцип постійності.

12. Принцип періодичності

КМСО немає права вимагати від країн обов'язкового впровадження МСО. Тому МСО використовують національними бухгалтерськими органами як міжнародний орієнтир при розробці власних національних стандартів обліку. Але тим не менше деякі міжнародні організації такі як Міжнародна організація комісій по цінним паперам і деякі фондові біржі вимагають звіти розроблені за МСО. Тому в багатьох країнах МСО в повному обсязі включений в національний стандарт обліку.

Рада ЄЕС - розглядає питання стандартизації бух. обліку в країнах членах ЄЕС. За її допомогою розроблені такі документиз бухгалтерського обліку:

Директива № 4 - “ Форма та зміст річного фінансового звіту компанії “ ( прийнято 25.07.1978р. ).

Директива № 5 - “ Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки “.

Міжнародні стандарти обліку не регулюють техніки і методики обліку - вона має свої особливості в різних країнах. Стандарти регулюють основні моменти від яких залежить формування фінансового результату і відображення його в фінансовому звіті.

Міжнародні стандарти діляться на такі групи :

Загальнометодологічні стандарти.

СТ № 1 - “ Опис методів обліку “

СТ № 5 - “ Інформація що підлягає розкриттю у фінансових звітах “

СТ № 10 - “ Імовірність події та події після дати складання балансу “.

СТ № 21 - “ Вплив зміни валютних курсів “.

СТ № 29 - “ Фінансові звіти у гіперінфляційних економіках “.

СТ № 32 - " Співставлення фінансової звітності "

СТ № 20 - " Облік державних субсидій та відображення інформації про урядову допомогу ".

СТ № 15 - " Інформація про вплив зміни ціни "

СТ № 14 - " Фінансова звітність філій "

СТ № 12 - " Облік податків на прибутки "

СТ № 7 - " Звіт про зміни в фінансовому стані "

СТ № 8 - " Незвичайні статті, статті минулих років, зміни в методах обліку ".

Обліку і звітності об єднань підприємств.

СТ № 22 - “ Облік об'єднання компаній “.

CТ № 24 - “ Розкриття інформації про партнерів “

СТ № 27 - “ Консолідовані фінансові звіти “

СТ № 28 - “ Облік інвестицій в асоціаціях “

СТ № 31 - “ Фінансова звітність про частку в СП “

Облік оцінки та подання звітності окремих видів засобів доходів і витрат.

СТ № 2 - “ Запаси “

СТ № 4 - “ Амортизація “

СТ № 13 - “ Відображення оборотних активів і короткотермінових зобов'язань “

СТ № 16 - “ Облік основних засобів “

СТ № 17 - “ Облік в умовах оренди “

СТ № 18 - “ Реєстрація доходів “

СТ № 25 - “ Облік інвестицій “

СТ № 23 - " Капіталізація затрат по використанню залучених коштів ".

Облік видів діяльності

СТ № 9 - “ Облік витрат на науково-дослідні розробки “

СТ № 11 - “ Облік будівельних контрактів “

СТ № 30 - “ Розкриття фінансовій звітності банків та подібних фінансових установ

“Облік соціальної політики підприємства

СТ № 19 - “ Витрати на пенсійне забезпечення “

СТ № 26 - “ Облік і звітність по програмам пенсійного забезпечення “

Додатки до звітності : ( в них дається методика детального розкриття аналітичної інформації стосовно окремих статей звітності і фінансово - господарської політики підприємства. Для країн ЄЕС перелік передбачено в 4-й директиві )

Додаток № 1 - Методи оцінки різних статей річних звітів і підрахунки вартісних виправлень

Додаток № 2 - Назва і місце знаходження зареєстрованого офісу підприємств у яких кампанія володіє % в статутному капіталі.

Додаток № 3 - Кількість і номінальна вартість акцій випущених за звітний рік в межах дозволеного статутного капіталу за видами акцій

Додаток № 4 - Існування будь-яких сертифікатів участі і конвертованих боргових зобов'язань

Додаток № 5 - Суми заборгованостей які слід заплатити не раніше ніж через 5 років

Додаток № 6 - Загальна сума будь - яких фінансових зобов'язань не включених у баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового стану підприємства.

Додаток № 7 - Чистий товарообіг в розрізі категорій діяльності та географічних ринків.

Додаток № 8 - Середня кількість осіб, нанятих на роботу за фінансовий рік, за категоріями персоналу та соціальними витратами.

Додаток № 9 - Вплив оцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік.

Додаток № 10 - Різниця між податками, нарахованими у фінансовому році, і у попередні роки.

Додаток № 11 - Сума винагород працівникам адміністрації, управлінчих та контролюючих органів в залежності від їх відповідальності.

Додаток № 12 - Сума авансів і кредитів наданих працівникам адміністрації, управлінчих і контролюючих органів.

В процесі своєї діяльності КМСО прийняв документ під назвою " Підготовча робота по складанню фінансової звітності ". В ньому визначені концепції, що лежать в основі підготовки фінансової звітності і її представленню зовнішнім користувачам. Він не є міжнародним стандартом обліку. В цій роботі описаний склад фінансової звітності і висвітлені критерії, яким вона повинна відповідати :

Зрозумілості

Доцільності

Матеріальності

Достовірності

Відповідність форми

Нейтральності

Обережності

Повноти

Співставленості

Своєчасності

Економічної необхідності - інформація від використання якої можна отримати прибуток.

Аналізуючи цей перелік якісних характеристик фінансової звітності ми бачимо, що в нас багатьом з них не приділяється уваги або приділяється явно недостатньо. Це відноситься до таких критеріїв як економічна необхідність, своєчасність, обережність, доцільності, матеріальності.

Перехід нашої країни на МСО вимагає усунення цих недоліків. Але не тільки їх. Потребує уніфікації сам апарат економічних термінів, що використовується в фінансовій звітності. І перш за все таких ключових термінів як : актив, пасив, капітал, дохід, затрати.

В документі “Підготовча робота по складанню фінансової звітності " цим термінам дано такі визначення :

АКТИВ - ресурс що контролюється підприємством як результат попередніх подій і від якого очікується одержання прибутку.

ПАСИВ - зобов'язання підприємства, що виникало з попередніх подій, оплата якого очікується в результаті вибуття з підприємства ресурсів, що зосередили в собі економічний прибуток.

КАПІТАЛ - залишковий інтерес в активах підприємства після віднімання з них всіх пасивів.

ДОХОДИ - збільшення економічного прибутку за звітний період в формі збільшення активів або зменшення пасивів, що веде до росту капіталу, відмінного від вкладів учасників в капітал.

ЗАТРАТИ - зменшення економічного прибутку за звітний період в формі вибуття або використання активів, а також виникнення зобов'язань, що призводить до зменшенню капіталу, відмінного від розподілу капіталу між учасниками.

Навіть просте співставлення вище вказаних визначень з аналогічною термінологією, що застосовується в нашій практиці засвідчує про існування розбіжностей між ними. Але справа не тільки в цьому. Основоположні принципи обліку, що використовуються в Україні, досить відрізняються від принципів, які використовуються в західних країнах.. На Заході такими є наступні три принципи обліку, що зафіксовані в МСО :

1. Приріст - передбачує що доходи і витрати в обліку а потім і в фінансовій звітності відображаються по мірі їх заробляння або витрачання, а не в момент поступлення або перечислення грошей. В нас цей принцип не є аксіоматичний. До недавнього часу облік об'ємів реалізації продукції на багатьох підприємствах проводився по " касовому " методу, який базувався на об'ємах оплаченої, а не відвантаженої покупцям продукції. На теперішній час в Україні доходи і витрати в обліку рахуються по першій події, чи відвантаження (оприбуткування) чи передоплата за товари (послуги).

2. Постійність - вимагає щоб прийняті на підприємствах облікові рішення діяли постійно і охоплювали один звітний період за другим.

На Заході на багатьох ділянках обліку узаконені різні варіанти його побудови і ведення. Перелік об'єктів де можливий інваріантний підхід досить широкий і він ( описаний в МСО № 1 )включає в себе 28 позицій. Але вибравши той чи інший варіант обліку на якійсь дільниці обліку повинно дотримуватись його. Але якщо виникає потреба метод можна замінити на інший. В таких ситуаціях підприємство зобов'язане відобразити цю заміну в фінансовій звітності ( переважно в спеціальному розділі " Облікова політика " ) вказуючи причини, що були основою для даного рішення. В практиці наших підприємств інваріантний підхід до обліку тих чи інших господарський явищ зустрічається рідко. В нормативних документах віддається перевага одно варіантному способу обліку нормативних документів. У фінансовій звітності не існує розділу " Облікова політика ". В самій фінансовій звітності переважно відсутня інформація і про зміни в обліковій політиці, прийняті в директивному порядку для всіх або для конкретного профілю підприємств.

3. Неперервності функціонування підприємства - передбачає що підприємство не має намірів або необхідності ліквідації або суттєвого зниження своєї діяльності. В іншому випадку воно зобов'язано заявити про це в фінансовій звітності. Тим самим її користувачі мають можливість завчасно довідатися про такі наміри і прийняти більш виважені рішення. В нас подібна законодавча норма відсутня.

Ліквідація розбіжностей ( на підприємствах наших і західних ) в основних принципах обліку, як і в інших областях, є однією із обов'язкових умов для переходу на МСО. Поряд з вирішенням загальних питань в даній сфері необхідно вирішити ряд локальних задач.

По-перше - переглянути зміст нормативних документів що регламентують порядок його ведення на окремих ділянках так як в нас зараз досить багато розбіжностей з діючими МСО. З 30 МСО як показав аналіз, немає жодного, концепції якого знайшли б повне і ідентичне відображення в нормативних актах по обліку в Україні. Крім того по 12 МСО практично немає національних вимог і нормативних актів.Це стосується таких стандартів : 7, 10, 14, 15, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 29, 32. По 7-ми МСО законодавство України не узгоджується з їх вимогами. Це стосується стандартів : 2, 4, 12, 17, 18, 20,25. По іншим 11-ти МСО законодавчі акти України не співпадають з їх вимогами. Але окремі параметри,що закладені в них не суперечать МСО. Це стосується стандартів : 1, 5, 8, 9, 11, 13, 16,19, 21,30, 31.

Чи буде все це зроблено в значній мірі залежить від Верховної Ради та інших Державних органів. Але в своїй діяльності ВАТ "Омерта" уже зараз може поступово переходити на облік активів по "західним " стандартам (або вести паралельний облік).

Зупинимося детальніше на принципових відмінностях в постановці обліку і звітності на підприємства України від вимог закладених в МСО.

Почнемо аналіз з обліку і амортизації основних засобів.

Перш за все відмітимо що в бухгалтерських балансах підприємств України ( крім СП ) не відображається вартість земельних ділянок. Таке положення пояснюється тим що в Україні поки що немає ринку землі і законів що б регулювали взаємовідносини на цьому ринку. В результаті активи підприємств занижені. Це в повній мірі відноситься і до розвіданих і зданих в експлуатацію покладів корисних копалин. Хоча потрібно зазначити що в квартальній звітності, що подається в ДПА є інформація про земельні ділянки в " Розрахунку земельного податку " за формою затвердженою ГДПА наказом № 9 від 15,01,97р згідно Закону України від 19,09,1996р № 378/96 - ВР.

Існують також відмінності в способах амортизації основних засобів в Україні і в західних країнах. Вони зводяться до наступного :

Норми амортизації основних засобів в Україні визначається урядом, а не підприємством.

На заході застосовують 4-и способи амортизації а саме :

а) Прямолінійний

б) Одиниць продукції

в) Суми чисел

г) Двійний залишковий метод

в Україні останні два використовуються дуже рідко так як існували обмеження щодо їх використання.

Тільки з 90-х років у нас дозволено використовувати прискорену амортизацію. А з липня 1997 року підприємства України можуть примінити прискорену амортизацію тільки до третьої групи основних засобів і тільки до тих що придбані після 1 січня 1977 року. Крім того підприємства, випускаючи продукцію, на яку введена державне регулювання цін, не можуть застосувати прискорену амортизацію. Така практика суперечить вимогам СТ №4.

На Україні нормативні терміни служби основних засобів як правило не мають права переглядати, що суперечить СТ № 4 ( параграф 13,16 )

На державних підприємствах ведуть паралельний облік зносу та амортизації основних засобів. Це відбувається тому що 10% амортизаційних відрахувань держава забирає на свої потреби ( затверджено постановою КМУ № 85 “Про порядок зарахування до державного бюджету України на 1999р. частини амортизаційних відрахувань ).

З 1 січня 1997 року затрати на реконструкцію, модернізацію і всі види ремонтів в розмірах не більше 5% від балансової вартості основних фондів на початок року, повинні відноситися на витрати виробництва а суми вищі на збільшення балансової вартості основних фондів.

Розглянемо оцінку матеріально - виробничих запасів.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають значну свободу у виборі методики оцінки матеріальних цінностец, тобто вони не обмежуються рекомендаціями по вибору мінімальної оцінки із двох можливих. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку використовуються такі методи оцінки:

первісна вартість - являє собою грошовий вираз ціни придбання конкретного предмету;

відновлена вартість - являє собою суму коштів, яку потрібно було б виплачувати в даний момент за необхідності заміни предмета таким же іншим;

чиста вартість реалізації - ціна продажу за відрахуванням торгових витрат в розумних межах прибутку. Цей метод дозволяє визначитит упущену вигоду у випадках, коли даний предмет не буде реалізований на сторону;

приведена вартість- дисконтована величина майбутніх надходжень коштів, яку, як передбачається, може принести реалізація даного предмета в процесі звичайної комерційної операції.

В міжнародній практиці користуються спеціальними термінами, що характеризують методи оцінки матеріальних цінностей в активі балансу.

FIFO (файфо - перше надходження перший видаток ) - матеріали придбані першими будуть відпущені у виробництво тобто списують за цінами 1-х надходжень. Залишки матеріалів на кінець місяця оцінюють за цінами останніх надходжень.

Середньо зважена собівартість - витрати запасів та їх залишки оцінюють за середніми цінами.

LIFO (лайфо - останнє надходження перший видаток ) - матеріали придбані останніми першими будуть відпущені у виробництво і оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки запасів оцінюють за цінами перших надходжень.

Фактична собівартість - так як в нас.

NIFO ( найфо - наступне надходження 1-й видаток )

В бухгалтерському обліку закордонних країн вирізняють дві системи обліку запасів :

система постійного обліку запасів - запаси відображаюся на відповідному рахунку за їх видами.

система періодичного обліку запасів - рахунки не використовуються, а використання матеріалів визначають шляхом проведення інвентаризації.

Таблиця 4.1.

Рух матеріалів за 2 квартал 1998р, ВАТ”Омерта”

Рух сировини	Одиниця виміру	Кількість	Ціна	Сума
Залишок на 01.04.98р. Надійшло за квітень 98р. Надійшло за травень 98р. Надійшло за червень 98р.	шт шт шт шт.	30 56 38 66	24,00 24,00 20,00 18,00	720,00 1344,00 760,00 1188,00
Надійшло з залишком Витрати на виробництво: Оцінка за FIFO Оцінка за LIFO Залиш. за FIFO Залиш. за LIFO	шт. шт шт шт шт	190 140 140 50 50	21,116 22,23 20,086 18,00 24,00	4012,00 3112,00 1200,00

Розрахунок вартості використаних матеріалів з вартості залишків по системі постійного обліку:

По методу FIFO

Вартість використаних матеріалів :

(30+56)х24,00+38х20,00+(140-(30+56+38))х16,00=3112,00

Ціна: 3112 : 140 = 22,23

Залишок матеріалу : (4012,00 - 3112,00 )=900,00

По методу LIFO

Вартість використаних матеріалів :

66х18,00+38х20,00+(140-(66+38))х24,00=2812,00

Ціна: 2812,00 / 140 = 20,086

Залишок матеріалу : (4012,00 - 2812,00 )=1200,00

Метод середньозваженої оцінки

середня ціна одного виробу :

(30х24,00+56х24,00+38х20,00+66х18,00) / (30+56+38+66) = 21,116

Залишок = 50х21,116 = 1055,80

собівартість реалізованого товару = 4012,00 - 1055,8 = 2956,2

Розрахунок вартості використаних матеріалів з вартості залишків по системі періодичного обліку:

За методом FIFO кінцевий залишок оцінюємо за цінами останнього надходження.

Витрати на виробництво можна оцінити за загальним підсумком.

Залишок матеріалу : 50х18,00 = 900,00

Витрати матеріалу : 4012,00 - 900,00 = 3112,00

Вартість використаного на виробництві матеріалу за методом LIFO можна визначити, оцінюючи залишок за ціною першої партії надходження.

Залишок матеріалу : 30 х 24,00 + 20 х 24,00 = 1200,00

Витрати матеріалу : 4012,00 - 1200,00 = 2812,00

Оцінка витрат за методами LIFO, FIFO дають результати, які не співпадають з ціною витрат і залишку матеріалів, виходячи із середньої зваженої ціни.

Використана кількість матеріалу оцінюється : 140 х 21,116 = 2956,20

Залишок матеріалу оцінюється : 50 х 21,116 = 1055,80

На мій погляд одним з способів удосконалення обліку активів ВАТ "Омерта" є перехід на облік за методом LIFO, FIFO.

В Україні не застосовується методи обліку LIFO, FIFO. тому що ці способи не врегульовані нормативними актами. В Україні такі ресурси оцінюють по середньозважених цінах. А в кінці кожного місяця проводиться переоцінка залишків матеріальних та інших цінностей,що переходять на наступний звітний період. Переоцінку здійснюють по цінах складених в розрахунках з постачальниками до кінця попереднього місяця. Саме в цій оцінці матеріально-виробничі запаси відображаються в фінансовій звітності України. Вона не є їх фактичною собівартістю і не вписується в концепцію оцінки по методу FIFO або LIFO. Така оцінка суперечить принципу закладеному в СТ №2 (параграф 20) у відповідності до якого - "матеріально - виробничі цінності повинні оцінюватись по найменшій фактичній собівартості і чистій продажній вартості". На заході в обліку залишки матеріальні цінності не можуть перевищувати рівень їх фактичної собівартості, а на Україні як правило є протилежна ситуація. Принципово по іншому в нас оцінюють матеріали в незавершеному виробництві а також поточні витрати, що відносяться до предметів праці.

По іншому чим в СТ № 9 на Україні відображається в обліку і звітності затрати на науково-дослідні і конструкторські роботи Суть відмінностей зводиться до наступного. В Україні ці роботи не відносяться на затрати поточного періоду а розприділяються між декількома звітними періодами. Причому для відображення цих сум в балансі ( в активах підприємства ) не потрібно виконувати 5-ть умов зафіксованих в СТ № 9. Як правило вони списуються з балансу рівними долями протягом декількох років.

В фінансовій звітності України немає повної інформації про, події які можуть наступити після дати складання балансу. За правилами в балансі відображають розрахунки по претензіях тільки ті, що признані клієнтами або судом. Що до інформації про потенційні зобов'язання підприємства по судових справах, що нерозглянуті на момент складання звітності, то в звітності це інформація відсутня. Такий порядок може ввести в оману потенційних інвесторів, і суперечить СТ № 10. Хоча в квартальній бухгалтерській звітності, що подається в ДПА з 01,07,1997 року ведена нова форма " Результати розгляду судом позовів платника " з якої можна зробити висновок про стан розрахунків по претензіях.

Не зовсім добре вирішено питання врахування інфляції і відображення цього в звітності українських підприємства. Згідно законодавства переоцінці підлягають тільки матеріально-технічні запаси, основні засоби інвалюти і розрахунків з нею. Інші активи переоцінці не підлягають. В результаті порушується цілісність представлення про фінансові можливості підприємства.

Зараз активізувались процеси злиття підприємств, створення філій. Причому і головне підприємство і філії складають окрему фінансову звітність, консолідована звітність по всьому підприємству нерідко відсутня, що спотворює реальний фінансовий стан підприємства.

На підприємствах України по іншому відображається в звітності інформація про пенсійні виплати. Перш за все відрізняються самі принципи формування пенсійних фондів. В нас це 1% з працівників і 32% з фонду оплати праці, що не відповідають принципам закладених в СТ № 19. Підприємства не складають пенсійні плани. Хоча зараз активно іде робота над удосконаленням пакету законів про Державне Пенсійне страхування. Так уже зараз підприємства можуть розробляти Пенсійні плани для своїх працівників.

Способи обліку прибутків на Україні відрізняється від способу закладеного в СТ № 18. У відповідності з яким реєстрацією прибутку є термін, коли права власності на товар переходить від поставника до покупця. У нас подія що наступила раніше : або момент відвантаження товару, або момент отримання коштів за товар.

В сучасній Українській системі оподаткування відсутні такі терміни як:

вилучені податки

часова різниця в податках

податкові втрати

податкова економія

та ряд інших термінів, що застосовуються західними фірмами і зафіксовані в СТ № 12. Тому облік податків відбувається не у відповідності з цим стандартом. А в самій фінансовій звітності інформація про податки обмежується нарахованими і сплаченими сумами.

В фінансовій звітності наших підприємств на відміну від західних як правило немає інформації про " гудвіли ". Відсутні і дані про довго і коротко термінові інвестиції в дочірні підприємства, асоційовані компанії як і дані про дебіторську та кредиторську заборгованість між ними. Це ускладнює аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства.

В балансах українських підприємств дані про дебіторську та кредиторську заборгованість не завжди мають достатній рівень достовірності. Особливо зараз коли на Україні криза неплатежів. В сумах заборгованості що показуються в балансах часто зустрічаються нереальні цифри. Так як не всі з них базуються на актах звірки взаємних розрахунків. Діюче законодавство в цій області недосконале і має значні протиріччя з вимогами МСО. Хоча в відділи статистики раз в півріччя здаються звіти форми № 1-Б затверджену наказом Мінстату України від 10.11.98 №148/234/383 "Звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість"

В балансі не виділяються грошові кошти на заблокованих чи "заморожених" рахунках в банка. Хоча в нас це поширене явище. В результаті це негативно впливає на роботах зв'язаних з визначенням реального фінансового стану підприємства. За вимогами МСО така інформація повинна бути в звітах.

В фінансовій звітності що складаються українськими підприємствами на відміну від західних компаній майже немає інформації про прибутки акціонерів. Зокрема про число акцій випущених і неоплачених, про прибутки з кожної акції, правах перевагах і обмеженнях по відношенню до розподілу дивідендів, нарахованих по невиданих дивідендах по привілегійованих акціях і т.д. Цю інформацію можна почерпнути з звітів що подаються в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Не завжди об'єктивна інформація про вартість цінних паперів, показаних в балансі. На Україні ринок цінних паперів поки що розвивається. В практиці під виглядом цінних паперів продають нерідко папери які не є цінними паперами. Тому в цій області нерідкі зловживання. І як наслідок вартість таких " цінних паперів " показана в балансі є дуже сумнівною.

В фінансовій звітності дуже мало інформації про отримані кредити. Немає інформації про гарантії, процентні ставки, терміни повернення.

До недоліків слід віднести і то, що в фінансовій звітності нема є одного з важливих її компонентів прийнятих на Заході - звіт про зміни в фінансовому стані підприємств за рік.

На Заході річну фінансову звітність підприємство має право складати на будь-яку вибрану ними дату. Причому за довільною формою, але з мінімумом статей ( позицій ) в ній, по яким в обов'язковому порядку повинні бути дані відповіді. Фінансова звітність західних фірм до того ж перш ніж буде опублікована повинна бути підтверджена аудиторською фірмою. Всі ці положення доцільно ввести і в нас так як вони включені в МСО на які збирається перейти наша країна.

Одна з проблем, що існує в Україні з організації обліку та звітності це її відомча розпорошеність. Підприємства здають величезну кількість звітів(документів)в різноманітні органи : ДПА, ДКЦПФР, Регіональні представництва Фонду державного майна, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Автодор, Службу зайнятості, відділи Статистики. Часто ці звіти повторяються або не несуть будь-якої цінної інформації. Потрібно визначити єдиний перелік звітності, що подається Державним органам причому таку яка б несла максимум корисної інформації і була узгоджена з вимогами МСО.

Для цілей приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами фінансової звітності затверджена “Програма реформування системи бухгалтерського обліку зі застосуванням міжнародних стандартів” постановою КМУ України від 28.10.1998р., яка проводитиметься за наступними основними напрямками : удосконалення нормативного правового регулювання; формування нормативної бази (стандарти) ; методологічне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарі ); кадрове забезпечення (формування бухгалтерської професії, підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з бухгалтерського обліку ); міжнародне співробітництво ( вступ та активна робота у міжнародних організаціях ; взаємодія з національними організаціями, відповідальними за розробку стандартів бухгалтерського обліку те регулювання відповідної діяльності).