Методика обліку і організація аналізу і аудиту виробничих запасів підприємства ТзОВ "Уніплит"

Кінець за даними = початок + матеріалів - яку належить списати

інвентаризації періоду за період

Враховуючи, що одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип обачності, то вибір методу оцінки вартості запасів, виходячи із самої оцінки їх вартості, з одного боку, має запобігти завищенню оцінки активів і доходів підприємства, тобто у фінансовій звітності має бути відображене його дійсне фінансове становище. З іншого боку, враховуючи позицію забезпечення результативної управлінської діяльності, можна виділити те, що бухгалтерська звітність повина містити дані, необхідні для:

а) прийняття обґрунтованих управлінських рішень в галузі інвестиційної політики;

б) оцінки динаміки і перспектив змін, які відбуваються в них, і ефективність їх використання.

У зв'язку з цим розуміння і значення впливу оцінки вартості і обліку запасів у бухгалтерському обліку має велике значення в управлінні прийнятті рішень у господарській діяльності підприємства, оскільки така концепція обліку дає відносно об'єктивну і ґрунтовну основу для реальної оцінки вартості запасіві відповідно активів підприємства, відображених у бухгалтерському балансі і фінансовій звітності.

При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання.Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, яке виражається у значних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості.

Крім цього, ринкова вартість запасів може зписуватись також під впливом науково-технічного прогресу та фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів та їх вартістю на даний момент часу.[75]

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності (інфляції) запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок і первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

За чистою вартістю запаси відображаються, якщо:

– ціна на запаси знизилась;

– запаси втратили первісну економічну вигоду: зіпсовані, застарілі, тощо.

Наприклад, якщо зросли очікувані матеріальні витрати на завершення виробництва, але вартість продажу готової продукції не збільшилась, то запаси, що використовуються для потреб виробництва, не принесуть за цієї умови більшу корисність і тому їх необхідно уцінити.

Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів

шляхом відрахування з очікуваної ціни продажу, суми очікуваних витрат на завершення виробництва і на їх реалізацію. Недоцільно уцінювати запаси цілої галузі або всі наявні на підприємстві. Лише в окремих випадках доцільно переоцінити окрему групу запасів.

Чиста вартість реалізації запасів повина бути досить надійною їх оцінкою, яка базується виходячи з можливої вартості їх реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію. При цьому слід враховувати можливі коливання цін, або собівартості, які можуть бути до моменту реалізації виготовленої із наявних запасів продукції. Основою для такої оцінки можуть бути дані прайс-листів підприємств- виробників, спеціальні дослідження коливань цін на ринку на окремі види запасів, тощо.[50]

Чиста вартість реалізації продукції запасів на практиці не завжди співпадає з їх первісною вартістю, при цьому можливі дві ситуації:

1) первісна вартість перевищує чисту вартість реалізації;

2) первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

В першому випадку сума перевищення первісної вартості списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визначається витратами того періоду в якому була здійснена їх переоцінка (стаття „Інші операційні витрати”ф. №2 „Звіт про фінансові результати”).

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(СБО) 9 не передбачена, що пов'язано із дотриманням принципу обачності в оцінці з метою уникнення завищення вартості запасів, а також принципу співвідношення доходів і витрат.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були раніше уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх до оцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попередне зменшення вартості цих запасів про попередне зменшення вартості цих запасів.При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх оцінки.[9]

На практиці можуть виникати різні ситуації, внаслідок яких виникає різниця між первісною вартістю запасів та чистою вартістю їх реалізації, при цьому шляхи відображення в обліку такої різниці різні і представлені в табл.1.3

Таблиця 1.3

Порядок відображення в обліку різниць між первісною вартістю запасів та чистою вартістю їх реалізації

Ситуація,	Порядок відображення в обліку.
1	2
Первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації.	Різниця списується на витрати звітного періоду (Дт рах.946, 947 Кт рах. 20)
Запаси повністю втратили свою форму(зіпсовані)	Вартість таких запасів списується на витрати звітного періоду (Дт рах.946, 947 Кт рах. 20)
Рішення щодо сум недостач і втрат від псування запасів за конкретними винуватцями не прийняте	Такі суми відображаються на позабалансових рахунках (Дт рах. 072 та Дт рах. 947 Кт рах.20
Суми недостач і втрат від псування запасів віднесені	Належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду (Дт рах. 375 Кт рах. 716, 719; Кт рах. 072)
Чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів збільшилась.	На суму такого збільшення, але не більше суми попереднього зменшення, створюється запис про попереднє зменшення вартості цих запасів (Дт рах. 946, 947 Кт 20)

Оцінка виробничих запасів в зарубіжних країнах дещо відрізняється від оцінки в національному обліку України і має свої певні особливості, зумовлені особливостями національного обліку та нормативно-правовою базою.

У США запаси оцінюються за фактичними втратами на їх придбання на момент отримання або використання запасів у процесі виробництва. Оцінка вимірюються чистою сумою грошових платежів, здійснених в минулому або в майбутньому при придбанні запасів. Витрати на доставку цих запасів можуть включатись або не включатись до собівартості запасів. До вартості запасів також не включаються загально-виробничі, адміністративні витрати та витрати на їх збут. До собівартості запасів включаються лише ті витрати, які покупець вважає складовими вартості товару на момент їх придбання.

У Польщі запаси оцінюються за цінами придбання, у випадку не неможливості виявлення ціни запасів або при їх безоплатній передачі вони оцінюються за цінами на аналогічні або подібні запаси.

У Німеччині, в Люксембурзі та у Франції запаси оцінюються за найменшою величиною - за собівартістю або ринковою вартістю.

У Португалії та Іспанії запаси оцінюються за ціною їх придбання або витратами на їх виробництво. В Іспанії ціна придбання включає суму, зазначену в рахунку постачальника, плюс додаткові витрати по збереженню запасів, включаючи податок з продажу. Слід також відмітити, що коли ціна придбання запасів (або витратами на їх виробництво) вища за ринкову ціну, то запаси обліковуються за ринковими цінами. В Іспанії ринкова ціна для сировини - це найменша з двох величин - відновлювана вартість та чиста вартість завершення робіт; для готової продукції - всі витрати ( за винятком відповідних витрат).

В Швейцарії та Італії запаси оцінюються за найменшою з двох величин - первісною вартістю ( витрати на придбання або виробництво) або чистою вартістю можливої реалізації.

Дані табл. 1.4 свідчать про те, що найпоширенішими методами обліку запасів є методи ФІФО, ЛІФО, середньої вартості.

Особливостями методів оцінки запасів в деяких країнах є:

- в Португалії в деяких галузях (сільському господарстві, лісовій промисловості, рибальстві) запаси можуть оцінюватись наступним чином: облікова ціна визначається як продажна за винятком деякої норми прибутку.

Таблиця 1.4

Методи оцінки запасів при їх вибутті, прийняті у зарубіжній практиці

№ з/п	Країна	Методи оцінки запасів
		ФІФО	ЛІФО	Середньозваженої (середньої) вартості	Чистої вартості реалізації	Інші
1	Великобританія		+	+	+	-
2	Греція	+	+	+	-	Метод базового запису готових виробів
3	Іспанія	+	+	+	-	-
4	Італія	+	+	+	-	-
5	Люксембург	+	+	+	+	Фактичні витрати
6	Нідерланди	+	+	+	-	Метод базового запису готових та незавершених робіт
7	Німеччина	+	+	+	+	-
8	Португа лія	+	+	+	-	Стандартна та спеціальна (ринкова) ціна базового запасу
9	Росія	+	+	+	-	Метод собівартості кожної одиниці
10	США	+	+	+	-	Роздрібний метод
11	Україна	+	+	+	-	Метод ідентифікованої собівартості, ціни продажу
12	Франція	+	Використовується при складанні консолідова ної звітності	+	+	-
13	Швейца рія	+	+	+	-	-
14	Швеція	+	-	-	+	Метод проценту від виконання, метод завершення контракту

Також цей метод може використовуватись при обліку запасів в оптовій торгівлі;

в Іспанії запаси оцінюються за загальною фіксованою ставкою, якщо вони постійно оновлюються, а їх загальна вартість та структура змінюється несуттєво;

в Швейцарії в консолідованій звітності запаси можна оцінювати на основі фактичних поточних витрат, відновлювальної вартості або на основі аналогічних витрат;

в Італії для довгострокових контрактів незавершені вироби обліковуються або після завершення контракту, або за процентним виконанням робіт;

у Великобританії заборонено використовувати методи ФІФО та базового запасу. Довгострокові контракти за незавершеними проектами обліковуються за методами “частки виконання”, “завершення контракту”;

у США при виконанні методу ЛІФО в обліковій політиці обов'язково потрібно визначити суму поточної відтворювальної вартості (вартості руху) запасів, а також вплив на результати діяльності зменшення партії запасів.

В США використовується метод ЛІФО-долар, за яким вартість запасів обліковується, виходячи з індивідульних цін одиниці запасів. При використанні методу оцінки запасів базового року вони перераховуються в долари, а ті запаси, які надходять у наступні періоди, для них використовуються цінові індекси. При цьому базовий рік приймається на 100.

Крім широкого вибору методів оцінки запасів передбачено також можливість використання двох систем їх обліку - періодичної та постійної.[24]

1.3 Нормативно -правова база з обліку та аудиту виробничих запасів

При організації бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів необхідно користуватись законодавчими та нормативними документами України, їх характеристика наведена в табл.1.5.

Таблиця 1.5

Характеристика нормативно - правової бази з обліку і аудиту виробничих запасів

№	Назва нормативного документу	Ким і коли затверджений	Коротка характеристика змісту норм. документу
1	2	3	4
1.	Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”	№996-XIV ВР від 16 липня 1999р.	Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні.
2	Закон України „Про аудиторську діяльність”	№3125-ХІІ від 22 квітня 1993р.	Визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні
3	Закон України „Про податок на додану вартість”	№168/97-ВР від 3 квітня 1997р. Із змінами і доповненнями	Визначає платників податків, об'єкти, базу і ставки оподаткування, порядок обліку звітності та сплати податку до бюджету.
4	Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”	№283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами і доповненнями.	Визначає порядок оподаткування прибутку підприємств
5	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”	Наказ Міністерства фінансів №83 від 31.03.1999р.	Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.
6	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”	Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р.	Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.
7	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансовий результати”	Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р.	Визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей.
8	Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 9 „Запаси”	Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р.із змінами і доповненнями від 27.12.05р.	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виробничі запаси та їх розкриття у фінансовій звітності.
9	Інструкція „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ” План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції.	Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1998р. Та від 30.11.99р. №291	Визначає основні рахунки та субрахунки обліку виробничих запасів.
10	Інструкція „По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активі, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.”	Наказ Міністерства фінансів України від 11.02.94р. №69 із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. №115	Визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації.
11	Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей.	Наказ Міністерства фінансів №87 від 16.05.1996р.	Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.
12	Постанова Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”	Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99р. №116	Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.
13	Порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей	Наказ Міністерства фінансів №69 від 11.08.1994р.	Регулює порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей
14	Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів”	Наказ Міністерства статистики України №193 від 21.06.96р.	Визначає перелік та форму типових первинних документів ,які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів.
15	Наказ Мінфіну України „Про кореспонденцію рахунків”	Наказ Міністерства фінансів №143 від 28.03.2002р.	Визначає типові бухгалтерські проведення пов'язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів.
16	Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку.	Наказ Міністерства фінансів №356 від 29.12.2000р.	Надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів.

Основою бухгалтерського обліку є Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до цього закону бухгалтерський облік ґрунтується на таких принципах : обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичність.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про товарно-виробничі запаси та розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(С)БО 9 „Запаси”, загальна структура якого наведена на рис.1.5.



Рис. 1.5. Характеристика П(С)БО 9 „Запаси”[25]

При огляді нормативно-правової бази неможливо не звернути увагу на міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку , оскільки Україна з 2007 року планує перейти на міжнародні стандарти.

Національні стандарти з обліку були розроблені на основі міжнародних з врахуванням національних особливостей економіки України тому П(С)БО 9 „Запаси” має ряд спільних моментів з Міжнародними стандартами фінансової звітності 2 „Запаси” МСФ 2 „Запаси”, зокрема, щодо умов визнання запасів і основних понять, пов'язаних з ними; рекомендації щодо використання методів оцінки запасів; розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності. Однак, поряд з цим можна виділити наступні відмінності у положеннях (табл.1.6)

Таблиця 1.6

Порівняння міжнародних та національних стандартів з обліку запасів

Ознака	П(С)БО 9 „Запаси”	МСФЗ 2 „Запаси”
Оцінка запасів
При надходженні	Собівартість формується з таких витрат: 1.При придбанні у постачальника. Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно заготівельні витрати; інші витрати. 2.При виготовлені власними силами. Витрат, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 „Витрати”. 3.При внесенні до статутного капіталу. Справедливої вартості, погоджена із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника. 4.При безоплатному отриманні. Справедливої вартості. 5.При отриманні у результаті обміну на подібні активи. Балансової вартості переданих запасів. 6.При отримані в результаті обміну на неподібні активи. Справедливої вартості отриманих запасів. До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати.	Собівартість формується з таких витрат: 1.Витрати на придбання. Ціни придбання ; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. 2.Витрати на переробку. Витрати , безпосередньо пов'язанні з одиницею виробництва. 3.Інші витрати . Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану. До собівартості не включаються : понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж
При витрачанні	Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість.
	Нормативні затрати; ціни продаж	Собівартість останніх за часом надходжень (ЛІФО)
На дату балансу	Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації.	Чиста вартість реалізації
Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності.
Методи оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації.
Балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів.	Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визначається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів, переданих як застава для гарантії зобов'язань.

Отже, щоб зберегти об'єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони відображаються в балансі за правилом найнижчої оцінки - у вітчизняному обліку і за чистою вартістю реалізації - в європейських країнах.

1.4 Загально-економічна характеристика ТзОВ „Уніплит”, як базового підприємства

В 2000 році на базі ВАТ „Вигодський лісокомбінат” створено товариство з обмеженою відповідальністю „Уніплит”.

ТзОВ „Уніплит” - самостійний господарський суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює комерційно-виробничу діяльність.

Товариство при здійсненні своєї діяльності керується Законами України „Про підприємства України”, „Про господарські товариства”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, „Про податок та додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також Положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку, інструкціями постановами КМУ та наказами Мінфіну України, а також внутрішніми документами.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації і має право:

укладати від свого імені договори (контракти);

продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і громадянам, а також обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування споруди, устаткування, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності;

передавати на договірних засадах матеріальні та грошові ресурси іншим підприємствам, організаціям і громадянам, які забезпечують товариство запасами і виконують роботи і послуги.

Виробничою базою товариства стали основні фонди передані у фінансовий лізинг, які попередньо експлуатувались власником понад 30 років. На основній площадці розміщені: цех технологічної тріски, головний корпус, котельня, склад мастил та хімікатів, корпус адміністративного приміщення та інші допоміжні об'єкти.

ТзОВ “Уніплит” на теперішній момент є одним підприємством в Україні з виробництва деревоволокнистих плит мокрим способом і основним постачальником якісної продукції як в Україні так і за її межами.

За час діяльності підприємства проведена значна модернізація виробництва та оновлення кадрів. Було проведено модернізацію цеху технологічної тріски та баржі сировини, реконструйовано очисні споруди, збудовано цех обезводнення сирого осадку. Впроваджнно систему диференційного обліку електроенергії, змонтовано і введено в експлуатацію автоматичний облік використовуваного об'єму газу. Закуплено і введено в експлуатацію нову компресорну установку польського виробництва. Впроваджено систему автоматизованого бухгалтерського обліку !!!.Також відновлено виробництво оздоблених деревоволокнистих плит, закуплено і встановлено нове устаткування шпаклювання плит та її сушіння ефективним УФА методом.

З липня 2003 року до складу підприємства увійшло фанерне виробництво с.Дзвиняч Богоричанського району. Предметом діяльності цього виробництва є випуск фанери клейної та деталей гнутоклеєних. Приєднання даного виробництва дало щомісячний приріст обсягів виробництва більше, ніж на 0,7 млн.грн.

З квітня 2004 року Антимонопольний комітет України надав дозвіл ТзОВ “Уніплит” на приєднання до нього ТзОВ “Деревообробний комбінат “Вигода”. Предметом діяльності даного виробництва є випуск пиломатеріалів хвойних та листяних порід, виробництво чорнових меблевих заготовок, тари, піддонів, технологічної тріски та інших видів деревообробки.

На теперішній момент ТзОВ “Уніплит” - багатогалузеве виробництво, в склад якого входить плитне, фанерне та лісопильно-деревообробне виробництво. Організаційна структура виробництва представлена в додатку А .

Бухгалтерський облік на ТзОВ „Уніплит” ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства в державних органах. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник (керівник), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на ТзОВ „Уніплит” створено бухгалтерську службу на чолі з основним бухгалтером.

Підприємством самостійно:

визначено облікову політику;

обрано форму бухгалтерського обліку;

розроблено систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій;

затверджено правила документообороту і технологію обробки облікової інформації;

розроблено робочий план рахунків.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ТзОВ „Уніплит” ґрунтується на принципах: обачності, повноти висвітлення, автономності, послідовності, безперервності нарахування та відповідності доходів і витрат, історичної собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності.[1]

У формуванні сировинні бази ТзОВ “Уніплит” найбільшу питому вагу займають ВАТ “Прикарпатліс”, Вигодський ЛК, ЛК “Осмолода” та Болехівський лісокомбінат. Тільки Вигодський лісокомбінат забезпечує виробництво ТзОВ “Уніплит” технологічною сировиною більше,ніж на 50 %.

Понад 60 % готової продукції соспортується в Італію, Німеччину, грецію,т Словаччину та Туреччину. Зовнішньо-економічні зв'язки ТзОВ “Уніплит” здобуло завдяки статусу постійного учасника щорічних міжнародних виставок в Мілані та Кельні.

Колектив товариства не зупиняється на досягнутому, постійно працює над вивченям передових методів управління виробництвом, над освоєнням і впровадженням у виробництво сучасних ресурсозберігаючих технологій, підвищенням кваліфікації працівників.

Основні показники діяльності підприємства наведені в табл..1.7.

Таблиця 1.7

Основні показники діяльності підприємства ТзОВ „Уніплит”

№ п/п	Показник	2003	2004	2005
1	Доход (виручка) від реалізації продукції	30675,2	37565,9	63383,2
2	Собівартість реалізації продукції	24675,7	29330,4	47199,7
3	Чистий прибуток	1176,3	467,4	2599,9
4	Власний оборотний капітал		2095,0	23086,6
5	Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів	0,31	0,22	1,9
6	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	0,98	1,07	2,79
7	Коефіцієнт автономії (фінансової стійкості)	0,36	0,31	0,29
8	Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	1,25	1,22	1,06
9	Рентабельність продукції	10,81	7,65	14,44
10	Матеріаломісткість продукції	0,61	0,64	0,67

РОЗДІЛ 2 ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1 Характеристика первинних документів з обліку виробничих запасів та їх руху на підприємстві

Від правильно організованого первинного обліку господарських засобів залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності.

Основні первинні документи, якими оформляються операції з руху виробничих запасів, наведені в табл.2.1. [16]

Проте, головний бухгалтер на свій розсуд може визначитися з тим, які документи доцільно використовувати на підприємстві, враховуючи специфіку підприємства. Крім цього структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління за рухом виробничих запасів.

Таблиця 2.1

Перелік форми первинних документів для обліку виробничих запасів

№ форми	Назва форми
М-1	Журнал обліку, що надійшли
М-2	Довіреність
М-2а	Акт списання балансів довіреностей
М-3	Журнал реєстрації довіреностей
М-4	Прибутковий ордер
М-5	Товарно - транспортна накладна
М-6	Товарно - транспортна накладна
М-7	Акт про приймання матеріалів
М-8	Лімітно-забірна картка ( на одне найменування матеріалу на багаторазовий відпуск)
М-9	Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів)
М-10	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11	Накладна- вимога на відпуск (внутрішне переміщення матеріалів)
М-12	Картка складського обліку матеріалів
М-13	Реєстр приймання - здачі документів
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-15а	Акт приймання- передачі устаткування до моменту
М-16	Матеріальний ярлик
М-17	Акт про виявленні дефекти устаткування
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу
М-19	Матеріальний звіт
М-20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних ціностей (бланк суворої звітності)
М-21	Інвентаризаційний опис
М-22	Акт про списання матеріалів відкритого зберігання
М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів
М-26	Картка обліку устаткування для встановлення
М-28	Лімітно - забірна картка (для будівельних організацій)
М-28а	Лімітно - забірна картка

Для своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на ТзОВ „Уніплит” визначений графік руху документів з обліку матеріалів до бухгалтерії підприємства для відповідного їх оформлення.(табл.2.2)

Таблиця 2.2

Графік надходження до бухгалтерії первинних

документів з обліку матеріалів

Найменування первинного документа	Складання і передача документу	Обробка документа	Обробка і узагальнення даних в бухгалтерії
	Відповідальний за складання і передачу документа	Строк передачі документа	Служба що прийняла документ	Коли і кому передається	Обробка документа і узагальнення данних	Кому і коли передається документ
1	2	3	4	5	6	7
Рахунок постачальника	Касир-інкасатор	В день отримання	Відділ матеріально -технічного постачання	Щодня до бухгалтерії	Оплата або підготовка відмови від оплати	На другий день після отримання матеріалів завскладом
Прибутковий ордер	Завскладом на час надходження матеріалів	Кожного 1-го,4,8 і т.д. числа.	Відділ матеріально-технічного постачання,	Бухгалтерії кожного 5,9,13 -го числа	Контроль за змістом, визначенням цін, запис до	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після одержання, поточний
			обчислювальний центр		облікових регістрів	архів
Накладна вимога	Завідуючий складом	щодня	Відділ матеріально-технічного постачання	Бухгалтерії наступного дня після отримання	Контроль за визначенням цін, запис до облікових регістрів	Обчислювальний центр не пізніше другого дня після одержання
Лімітно-забірна картка(ярлик)	Завідуючий складом	Щодня	Відділ матеріально-технічного постачання	Бухгалтерії наступного дня після отримання	Контроль за правильністю оформлення, запис до облікових регістрів	Обчислювальний центр

Усі операції надходження запасів на підприємство оформляються відповідними первинними документами, незалежно від напрямів надходження запасів на підприємство. Основними напрямами надходження запасів на підприємство є:

- придбання у постачальника;

- придбання підзвітними особами;

- виготовлення на даному підприємстві;

- безкоштовне отримання;

- виявлення надлишків при проведенні інвентаризації;

- внески до статутного капіталу підприємства його учасниками;

- обмін на подібні і неподібні активи.

При отриманні запасів безпосередньо від постачальника, контроль за виконанням плану договорів, вчасним надходженням і оприбуткуванням виробничих запасів здійснює служба постачання на договірних засадах. Порядок документального оформлення придбання запасів, які надходять на підприємство від постачальника на ТзОВ „Уніплит” представити на рис. 2.1.

Для отримання запасів від постачальника ТзОВ „Уніплит” виписується довіреність (ф М-2), бланки довіреностей є довіреностей є документами суворої звітності, підприємство купує їх. Наказом керівника підприємства визначений перелік працівників підприємства, які можуть отримувати довіреності.Видача кожного бланку довіреності реєструється в журналі реєстрації виданих довіреностей (ф. М-3). При видачі довіреностей у журналі вказується інформація про дату, місце та підставу їх видачі, а також строк дії довіреності. Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. У бланку довіреності відображається номенклатура та кількість запасів, які має отримати його представник, та засвідчується підписом.

Якщо виписана довіреність не використана у визначений термін, то вона повертається в бухгалтерію, анулюється і зберігається разом з журналом протягом трьох років, а в журналі робиться відмітка про те, що довіреність не використана.[13]

Запаси, які надходять на підприємство, приймаються за кількістю і якістю. Якщо фактична наявність поставлених матеріалів відповідає угоді та супровідним документам (накладні ф.М-11 прийомні акти ф. М-7, товарно транспортні накладні ф. М-6), їх оприбуткування здійснюється за документами постачальника або за прибутковим ордером ( ф.М-4 ). Прибуткові ордери виписуються на кожну партію поставки. У випадку виявлення розбіжностей фактичної поставки запасів до вказаної в супровідних документах чи в договорі створюється за наказом керівника спеціальна комісія, в яку обов'язково мають входити представники постачальника, а у випадку виникнення суперечливих питань з метою з'ясування непорозумінь можна залучати відповідних спеціалістів - експертів (юристів, аудиторів). Ця комісія складає акт про приймання матеріалів (ф.М-7).



Рис.2.1 Порядок документального оформлення запасів, які надходять на ТзОВ „Уніплит” від постачальника

Цей документ застосовують у разі наявності розбіжностей у кількості та або якості товару, який надходить, незалежно від того, з чиєї вини виникла розбіжність (постачальника чи транспортної організації), і від виду транспортного перевезення вантажу.

У складеному акті перелічують лише ті позиції запасів, за якими встановлено розбіжності. Запаси, за якими розбіжності за кількістю та якістю не виявлені, в акті не перелічуються, про що роблять відмітку (в кінці акта) „За іншими товарно-матеріальними цінностями розбіжностей немає” . Акт складають у трьох примірниках: перший примірник акта разом з товаросупровідними документами передають до бухгалтерії для обліку руху матеріальних цінностей; другий разом з претензійним листом надсилають постачальнику або транспортній організації, яка доставила вантаж; третій залишають у матеріально відповідальної особи (завскладом).

Коли запаси надійшли на ТзОВ „Уніплит” (покупцю) , а документів, які підтверджують його ціну, кількість, загальну вартість та якість, немає, таку поставку називають невідфактурованою. В такому випадку вантажоодержувачу (покупцю) для вирішення цієї проблеми потрібно керуватись умовами договору, поставки, або нормами частини восьмої ст.268 Господарського кодексу України. Згідно з цією статтею вантажоодержувач (покупець) має право відмовитись від прийняття невідфактурованої поставки. Проте вантажоодержувач може і не відмовлятись від поставки. У цьому випадку він оформляє акт про приймання матеріалів (за типовою формою №М-7), який складають у двох примірниках: перший надсилають постачальнику з вимогою урегулювати ситуацію, яка виникла; другий передають до бухгалтерії, він і є підставою для оприбуткування матеріальних цінностей. Акт приймання підписує комісія, до складу якої включають матеріально відповідальну особу, спеціаліста (товарознавця), представника адміністрації підприємства або незаінтересовану особу.

У разі псування або пошкодження товару під час перевезення автомобільним транспортом оформляють спеціальний акт, який додають до товарно-транспортної накладної або шляхового листа і підписаний представником вантажоодержувача і водія. Кожна зі сторін, якщо вона не згодна зі змістом акта, має право викласти свої зауваження у розділі „Особливі відмітки”. Про те, що такий акт складено, роблять відповідну відмітку в розділі „Відмітки про складенні акти” зворотної сторони товаро-транспортної накладної.

У разі доставки запасів залізницею постачальник оформляє накладну спеціальної форми, яка є супровідним документом і яку видають вантажоодержувачу на станції призначення. На станції відправлення під час передачі матеріальних цінностей перевізну оформляють вантажну квитанцію, яку постачальник відправляє вантажоодержувачу (покупцеві). На станції призначення представник покупця (експедитор) отримує залізничну накладну на перевезення вантажу. Перевіряє правильність заповнення всіх її реквізитів і своєчасність прибуття вантажу.

У разі невідповідності найменування, маси та кількості мість фактично отриманого вантажу даним, наведеним у супровідних документах, складається комерційний акт, який є підставою для пред'явлення претензії транспортній організації. Комерційний акт також складається у разі виявлення вантажу без документів або документів без вантажу, псування або пошкодження вантажу.

У разі недостачі запасів в межах природного убутку діє загальне правило: комерційний акт не складають, а роблять відмітку про це в накладній. При цьому згідно з п.27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважають доставленим без втрат, якщо різниця між масою, зазначеною у залізничній накладній у пункті відправки, і масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норм природного убутку та граничної розбіжності у визначенні маси нетто.

У комерційному акті зазначають найменування товару, його кількість або масу згідно з документами та фактичну, а також розмір завданого збитку. Акт підписують начальник станції (його заступник), завідуючий вантажним двором (складом), представник одержувача та особи, які беруть участь у перевірці вантажу. Комерційний акт заповнюють на бланках встановленої форми у трьох примірниках.

Якщо недостачі або псування запасів не виявлено, експедитор розписується про його приймання у дорожній відомості, а представник залізниця підтверджує передачу вантажу своїм підписом у залізничній накладній.[71]

При надходженні запасів на підприємство шляхом придбання підзвітними особами первинними документами, що підтверджують вартість є товарний рахунок, акт (довідка), а оприбуткування здійснюється шляхом складання прибуткового ордеру (ф.М-4) в одному примірнику.

Після надходження запасів документи на їх оприбуткування відображаються у реєстрі приймання-здачі документів (ф.М-13), який передається завідувачем складу в бухгалтерію в одному примірнику разом з первинними документами.

При надходженні запасів на склад, виготовленими власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної вимоги (ф.М-11). Вона складається матеріально -відповідальною особою, що передає записи у двох примірниках. Перший примірник є основою для списання запасів з матеріально відповідальної особи цеху (комірника, бригадира), другий-передається на склад для оприбуткування запасів.

Для правильної організації обліку бухгалтерією виписується картка складського обліку матеріалів (ф.М-12) на кожне найменування, вид або номенклатурний номер матеріалів, яка реєструється у реєстрі і отримує реєстраційний номер. В ній проводяться записи по кожному факту надходження та вибуття запасів. Підставою для запису в картках складського обліку є прибутковий ордер (ф.М-4) , акт про приймання матеріалів (ф.М-7) товарно-транспортна накладна (ф.М-6) - по надходженню, а по видатку - „Лімітно-забірні картки” (ф.М-8, М-9, М28а), акт - вимога на заміну (додатковий відпуск матеріалів ф.М-10), накладна- вимога на відпуск (внутрішне переміщення матеріалів ф.М-11). На ТзОВ „Уніплит” такі картки не ведуться, замість них складають матеріальні ярлики ф.М-16. Цей документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу.

Тільки після того, як запаси оприбутковані, дозволяється їх відпуск зі складу.

Відпуск виробничих запасів зі складу здійснюється за такими напрямами:

-відпуск на виробництво та загальновиробничі потреби;

-відпуск для задоволення адміністративних потреб;

-відпуск для задоволення потреб відділу збуту;

-списання за невідповідності критеріям визнання активом;

-безоплатна передача;

-реалізація на сторону;

-обмін на подібні та неподібні активи.

Відпуск цінностей зі складу здійснюється тільки особами, які мають на це право. Список цих працівників складений і затверджений головним бухгалтером та керівником підприємства.

Підставою для відпуску матеріалів зі складу у виробничі цехи, дільниці для одноразового відпуску є: накладна-вимога (ф.М-11), а для систематичного відпуску цінностей -лімітно- забірні картки (ф.М-8, М-9, М-28). Ліміт Встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником.

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують лімітно -забірні картки (ф.М-8). Відпускаючи запаси зі складу на підставі лімітно- забірних карток, комірник зобов'язаний слідкувати за встановленим лімітом. Підвищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається акт-вимога на заміну(додатковий відпуск матеріалів ф.М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший у комірника.

При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сторону складають накладну на відпуск товарно- матеріальних цінностей (ф.М-20) або товарно-транспортну накладну (ф.М-6).

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює їх відпуск у трьох примірниках. У ній вказується така інформація: дата виписки, назва підприємства-постачальника, назва підприємства-покупця, номенклатура і характеристика запасів, що відпускаються, їх ціна, кількість та сума, через кого отримуються цінності, дата і номер довіреності підприємства-покупця. Дозвіл на відпуск підписує уповноважена особа підприємства та головний бухгалтер. Перший примірник накладної отримує підприємство одержувач запасів, за яким здійснює їх оприбуткування, другий залишається на пропускному пункті підприємства-постачальника для контролю за вивезенням матеріальних цінностей з підприємства.

Товарно-транспортна накладна використовується при перевезенні матеріальних цінностей вантажним автотранспортом. У ній відображують перелік усіх матеріальних цінностей що підлягають перевезенню на данному автомобілі, та наводять їх характеристики. За неможливості переліку в товарно-транспортній накладній усієї номенклатури запасів, що будуть перевозитись, до неї додається товарна накладна, накладна на відпуск матеріалів, сертифікат. Відвантаження матеріалів покупцям здійснюється на підставі довіреності (ф.М-2).[42]

У кінці звітного періоду (місяця) завідувач складу готує реєстр приймання-здачі документів (ф.М-13) і подає його бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та їх списання зі складу під розписку. Лімітно-забірні картки здають в бухгалтерію відразу ж після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картками не вичерпаний, то вони все одно подаються до бухгалтерії, де здійснюється їх звірення з другими примірниками карток, що є в цехах.

Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти заповнення карток складського обліку і виведення підсумків. Оскільки облік на складі ведеться в кількісному виразі, станом на останній день звітного місяця матеріально відповідальна особа складає в кількісному виразі відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф.М-14). У випадку, коли залишок наявних запасів є меншим за розрахований, то завскладом складає сигнальну довідку про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів (ф.М-18).Бухгалтер проставляє ціни, здійснює таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів) та підсумки залишків на складі.

У бухгалтерії матеріальний звіт (ф.М-19) з доданими до них документами перевіряються, обробляються, котируються (вказується кореспонденція рахунків за господарськими операціями). І лише після завершення обробки первинних документів інформація, що міститься в них переноситься до облікових регістрів.[68]

2.2 Організація синтетичного і аналітичного обліку виробничих запасів

Інструкція про застосування Плану рахунків для ведення обліку наявності й використання виробничих запасів передбачає застосування активного синтетичного рахунку 20 “ Виробничі запаси”, який містить такі субрахунки:

201 „Сировина і матеріали”;

202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 „Паливо”;

204 „Тара і тарні матеріали”;

205 „Будівельні матеріали”;

206 „Матеріали передані в переробку”;

207 „Запасні частини”;

208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”;

209 „Інші матеріали”.[10]

На рахунку 20 „Виробничі запаси” відображають наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів (у тому числі сировини і матеріалів, що перебувають у дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

По дебету цього рахунку на підставі прибуткових документів (рахунків-фактур, вимог, ТТН, прибуткових ордерів, накладних тощо) відображається кількість і вартість виробничих запасів. По кредиту рахунку на підставі витратних документів (вимог, накладних, лімітно-забірних карток, ярликів тощо) списується кількість і вартість відпущених матеріалів на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка, за обліковими цінами (рис.2.2).

Рис.2.2. Балансові та позабалансові рахунки обліку виробничих запасів

На субрахунку 201 „Сировина і матеріали” відображаються наявність і рух сировини та основних матеріалів, що становить основу встановленої продукції або є необхідними компонентами при її виготовленні, сприяють процесу виготовлення (допоміжні матеріали). На цьому субрахунку ТзОВ „Уніплит” обліковує наявність і рух допоміжних матеріалів і сировини, які включаються при виробництві продукції, наприклад: парафін, каніфоль, бітум, технічна пластина та інші.

На субрахунку 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображається наявність і рух купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві тощо), придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці для їх обробки або для зберігання, а також спеціальне обладнання та інструменти, пристрої та інші прилади придбані науково- дослідними та конструкторськими підприємствами для проведення наукових (експерементальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою. Спеціальне обладнання й інструменти, пристрої обліковуються на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковується, а відображаються на рахунках 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні матеріальні активи”, 22 „Малоцінні і швидкозношувальні предмети за видами предметів”Цей субрахунок ТзОВ „Уніплит” не використовує.

На субрахунку 203 „Паливо” обліковується наявність та рух нафтопродуктів, твердого палива та мастильних матеріалів, які купуються чи заготовляється підприємством для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для виробітку енергії та опалення будинків. На цьому субрахунку обліковуються оплачені талони на бензин, дизельного палива, газ і мастильні матеріали. ТзОВ „Уніплит” на цьому субрахунку обліковує наявність і рух нафтопродуктів, твердого палива та мастильних матеріалів, зокрема, бензин, дизпаливо, масло моторне, антифриз нігрол та інше.

На субрахунку 204 „Тара і тарні матеріали ” відображають наявність і рух усіх видів тари, окрім такої, що використовується як господарський інвентар, а також матеріали і деталі, які використовують для виготовлення тари та для її ремонту (деталі для збирання ящиків, тощо). На ТзОВ „Уніплит”- це піддони, барабани, резервуари, бочки, каністри тощо.

На субрахунку 205 „Будівельні матеріали” не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу , відображається безпосередньо на рахунку 15 „Капітальні інвестиції” у міру надходження їх на склад для експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, передані підряднику для монтажу й виконання робіт, списується із субрахунка 205 на рахунок 15 „Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу й використання.

ТзОВ „Уніплит” субрахунок 205 „Будівельні матеріали” не використовує.

На субрахунку 206 „Матеріали, передані в переробку” обліковуються матеріали, передані в переробку та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Витрати на переробку матеріалів, які оплачуються сторонніми організаціями, відображаються за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки. На цьому субрахунку ТзОВ „Уніплит” обліковує основну частину виробничих запасів, які надалі визначаються в собівартість отриманих з них виробів. Це технологічна тріска, пиломатеріали, пиловник та інші.

На субрахунку 207 „Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, що створюється в ремонтних підприємствах. Порядок створення, використанню й обліку обмінного фонду визначається чинним законодавством України та відповідними установчими документами.

На субрахунку 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. На цьому субрахунку також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні та власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві. Цей субрахунок ТзОВ „Уніплит” не використовує.

На субрахунку 209 „Інші матеріали” ведеться облік відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива або запасних частин (металобрухт, зношених шин, бланків суворого обліку тощо

Для обліку виробничих запасів, що не належать підприємству Планом рахунків передбачено використання позабалансового рахунку 02 „Активи на відповідальному зберіганні” призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, в переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Всі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, підлягають інвентаризації в порядку і в строки, передбачені наказом про облікову політику, а також планом проведення інвентаризації.

Позабалансовий рахунок 02 „Активи на відповідальному зберіганні” має такі субрахунки, що використовуються для обліку запасів:

022 „Матеріали, прийняті для переробки”;

023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”;

024 „Товари, прийняті на комісію”;

025 „Майно в довірчому управлінні”.

На позабалансовому субрахунку 022 „Матеріали, прийняті для переробки ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовників, які прийняті для переробки (давальницька сировина) і не оплачується одержувачем, та їх вибуття (в тому числі в іншому матеріальному вигляді). Облік витрат з переробки чи доробки давальницької сировини здійснюється на рахунках обліку виробництва (за винятком вартості давальницької сировини замовника). Аналітичний облік давальницької сировини ведеться за замовниками, видами сировини й матеріалів та за місцями їх зберігання чи переробки.