Баланс підприємства та вплив господарських операцій на баланс

Порядок складання всіх бухгалтерських реєстрів і первинних документів до них законодавством поки що не регламентоване. На практиці зшивають їх ручним способом, найпоширеніші з них:

ь зшивають первинні документи, що відносяться до певного рахунка, зв'язку-журнал-ордер і відомість, а також відомостей аналітичного обліку та інші. Відтак усі журнали-ордери і відомості до них з первинними документами складаються за розрахунками в порядку збільшення і формується книга за місяць.

ь зшивають первинні документ, що стосуються певного рахунка, зв'язку-журнал-ордер і відомість, а також відомості аналітичного обліку, списки розшифровки та інші. Усі документи за певним рахунком складаються наприкінці року, зшивають у наростаючому порядку за місяцями.

4.4 Облік операцій на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Бухгалтерський облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку "поточні рахунки в іноземній валюті", аналітичний облік по якому організовується по кожному з відкритих у банку рахунків для збереження коштів в іноземній валюті, а також на окремих субрахунках рахунку "Каса", "Розрахунки з підзвітними особами". Записи на рахунках "Поточні рахунки в іноземній валюті", "Каса" і "Розрахунки з підзвітними особами" проводиться на підставі виписок банків та розрахунково-платіжних документів, по яких одержані або оплачені суми в іноземній валюті.

На кожному з рахунків в аналітичному обліку має бути забезпечено облік кожної за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом та визначення у українській валюті.

Залишки грошових коштів підприємства на валютному рахунку відображається в національній валюті України в сумах, визначених за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операцій в іноземній валюті, а при складанні звітності - на останнє число звітного періоду.

Аналітичний облік коштів на валютному рахунку ведеться по кожному із відкритих у банках рахунків іноземної валюти.

Бухгалтерський облік іноземної валюти на рахунках в установах банків ведеться підприємством на рахунку "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Різниця між оцінкою в українській валюті активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті, обчислюється виходячи з курсу національної валюти на дату проведення розрахунку або на дату складання бухгалтерської звітності за звітний період, та оцінкою в українській валюті

Цих активів і пасиві, виходячи з курсу Національного Банку України на дату відображення їх у бухгалтерському обліку у звітному періоді, або на дату складання бухгалтерської звітності за попередній період для цілей бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею.

Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність.

Курсові різниці підприємствами і організаціями відображаються окремо на рахунку "Інші операційні доходи".

Розділ 5. Облік розрахункових операцій

5.1 Облік розрахунків із підзвітними особами

Грошові кошти можуть витрачатися через касу підприємства, а в окремих випадках, коли оплата витрат через касу або рахунків у банках затруднена або зовсім неможлива (службові відрядження, придбання дрібного інвентарю, канцелярських предметів тощо), - через підзвітних осіб.

Підзвітною особою може бути кожний робітник даного підприємства.

Витрати на службові відрядження регламентуються постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордоном» від 23.04.99 № 663 та Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордоном, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.98 № 59 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до вказаних нормативних актів працівники підприємства направляються у відрядження згідно з наказом керівника (або його заступника). Строк відрядження не може перевищувати: в межах України - 30 календарних днів, за кордоном - 60 календарних днів. Строк відрядження працівників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів.

Реєстрація осіб, які вибувають у відрядження, здійснюється у спеціальному журналі, в якому зазначається дата вибуття у відрядження і дата повернення з відрядження. Витрати на відрядження включаються до складу валових витрат підприємства тільки за наявності документів, які підтверджують зв'язок даного відрядження з основною діяльністю підприємства (укладання договорів, угод, участь в переговорах, конференціях, симпозіумах тощо). Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності, які направляються у відрядження підприємствами, встановлені в єдиній сумі у межах України - 18 грн.

Визначення днів відрядження для виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття і дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як 2 дні. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою. За відсутності у посвідченні відмітки про відрядження добові не виплачуються.

За наявності підтвердних документів підприємство відшкодовує особам, що перебували у відрядженні, також витрати:

- на проїзд до місця відрядження і назад (крім таксі) з урахуванням усіх видів витрат, пов'язаних з придбанням квитків, користуванням постільними речами в поїздах, а також страхових платежів на транспорті;

- по найманню житлового приміщення;

- на користування у готелях холодильником і телевізором;

- на комісійні у разі обміну валюти (при закордонних відрядженнях).

У бухгалтерському обліку на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження (або господарські потреби) роблять запис по дебету рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» в кореспонденції з кредитом рахунка 30 «Каса». Протягом трьох днів після повернення з відрядження (у разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем - не пізніше 10, а в окремих випадках з дозволу керівника підприємства при поважних причинах - 20 робочих днів) працівник зобов'язаний подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти. Разом з авансовим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїзні та інші документи в оригіналі.

Якщо аванси підзвітним особам були видані на господарські потреби, то до авансових звітів таких осіб додаються копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери з розпискою осіб, які прийняли від підзвітної особи придбані предмети) та інші документи.

Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів і доданих до них документів, встановлює законність і доцільність здійснених витрат. Після перевірки на звіті зазначаються суми витрат, що підлягають затвердженню керівником. Списання з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредиту рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами», і дебету рахунків:

92 «Адміністративні витрати» (на суми, витрачені на службові відрядження);

93 «Витрати на збут» (на суми, витрачені по операціях, пов'язаних із збутом продукції);

20 «Виробничі запаси».

Своєчасно неповернені до каси підзвітні суми підлягають утриманню із заробітної плати. Заборгованість підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк суми авансу, виданого на службові відрядження у валютних коштах, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій за курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.

5.2 Облік розрахунків із дебіторами

Підприємства укладають між собою і виконують угоди з купівлі засобів та предметів праці, реалізації продукції (робіт, послуг). За все, що придбане на стороні, слід платити гроші і відповідно одержувати платежі за відпущену продукцію або надані послуги. Вони також здійснюють розрахунки з бюджетом, банками, органами страхування, громадськими організаціями, благодійними фондами, безпосередньо з працівниками тощо у двох формах: безготівковій та перерахуванням через систему банків або у вигляді платежів готівкою (безготівкові та готівкові розрахунки).

Безготівкові перерахування через банк є основною формою розрахунків. Залежно від економічного змісту їх поділяють на:

-- розрахунки за товарними операціями;

-- розрахунки за фінансовими зобов'язаннями.

Усі розрахункові операції незалежно від форм розрахунків із моменту виникнення поділяють на:

-- дебіторську заборгованість;

-- кредиторську заборгованість.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість -- сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Юридичні та фізичні особи, які внаслідок подій, що відбулися, заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів, є дебіторами.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо її сума може бути достовірно визначена та існує вірогідність одержання за нею майбутніх економічних вигод.

Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги за строками погашення з моменту виникнення поділяють на:

ь довгострокову дебіторську заборгованість;

ь поточну дебіторську заборгованість.

Облік довгострокової дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у процесі нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців від дати балансу.

Довгострокову дебіторську заборгованість фізичних або юридичних осіб обліковують на рахунку 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість», який має такі субрахунки:

161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду»;

162 «Довгострокові векселі одержані»;

163 «Інша дебіторська заборгованість».

Облік довгострокової дебіторської заборгованості, забезпеченої векселями, особливості обігу векселів в Україні, видачу простих і перевідних векселів, здійснення операцій з векселями регламентує Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05. 04. 2001 р. № 2374-ІИ.

Вексель -- безумовне грошове зобов'язання сплатити певну суму грошей на вимогу або у встановлений термін.

Особа, яка підписує вексель і, отже, зобов'язується сплатити за ним, є векселедавцем. Особа, яка одержує платіж за векселем, -- векселетримач. Вексель виконує функцію кредитних грошей, засобів платежу і як цінний папір сам стає об'єктом різних операцій (купівлі-продажу, обліку, застави).

У векселі обов'язково зазначають: назву кредитора (векселетримача), позичальника (векселедавця); суму боргу, місце й термін платежу. Розрізняють такі типи векселів:

1) простий -- його виписує позичальник (векселедавець), який зобов'язується сплатити борг, і видає його кредитору (векселетримачу). Вексель зберігається у векселетримача;

2) перевідний (тратта) -- письмова вимога кредитора (трасанта) до позичальника (трасата) сплатити зазначену у векселі суму третій особі (ремітенту).

Тратта в обов'язковому порядку має бути акцептована позичальником.

Витрати, пов'язані з виготовленням або придбанням бланків векселів, сплатою мита, належать до адміністративних витрат, які обліковують на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Заборгованість із розрахунків з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, забезпечену одержаними векселями, залежно від строку погашення векселя обліковують підприємства-постачальники на субрахунку 162 «Довгострокові векселі одержані» і рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані».

На дебеті субрахунку 162 «Довгострокові векселі одержані» обліковують векселі, одержані на забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, на кредиті -- погашення заборгованості.

Векселі одержані зберігаються в касі підприємства згідно з Порядком ведення касових операцій або передаються на зберігання в банк. Перелік векселів, що знаходяться на зберіганні в касі підприємства, відображають у спеціальному описі, в якому зазначають назву платника, суму і строк погашення векселя. При погашенні заборгованості, яку забезпечено векселями, в опису робиться позначка і проставляється дата виписки банку або іншого платіжного документа. Якщо одержані підприємством векселі на підставі відповідної угоди здають на зберігання до установ банку, то в реєстрах аналітичного обліку роблять запис про документ, одержаний з банку.

На дебеті субрахунку 163 «Інша дебіторська заборгованість» обліковують довгострокову дебіторську заборгованість, яку не відображають на інших рахунках, зокрема з працівниками за виданими довгостроковими позиками. На дебеті субрахунку відображають виникнення заборгованості, на кредиті -- її погашення.

Наприклад, видачу позики майстрові цеху на будівництво будинку строком на 3 роки слід відобразити такими записами:

Д-т 163 «Інша дебіторська заборгованість»;

К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведуть по кожному дебітору за видами заборгованості, строками її виникнення та погашення.

5.2.1 Облік поточної дебіторської заборгованості

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг і оцінюється за первісною вартістю. Таку заборгованість включають до підсумків балансу за чистою реалізаційною вартістю, яку обчислюють як суму поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка виникає у процесі нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

До розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю належать:

-- розрахунки з покупцями;

-- розрахунки за векселями одержаними;

-- розрахунки з іншими дебіторами.

Облік поточної дебіторської заборгованості ведеться на рахунку 36.

Рахунок 36 має такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

На дебеті субрахунків відображають вартість продажу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка охоплює податок на додану вартість (ПДВ), акцизи та інші обов'язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджетних і позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації; на кредиті -- суму платежів, що надійшли на рахунки підприємства до банківських установ, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців і замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 ведеться облік по кожному дебітору в гривнях і у валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться по кожному покупцю й замовнику, за кожним поданим до сплати рахунком.

5.2.2 Облік розрахунків з іншими дебіторами

Облік розрахунків з іншими дебіторами ведеться на рахунку 37. На цьому рахунку ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за виданими авансами, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членам кредитних спілок і за іншими операціями.

Рахунок 37 має такі субрахунки:

371 «Розрахунки за виданими авансами» -- обліковують аванси, видані іншим підприємствам.

372 «Розрахунки з підзвітними особами» -- обліковують розрахунки з підзвітними особами.

373 «Розрахунки за нарахованими доходами» -- обліковують нараховані дивіденди, відсотки, роялті, що підлягають одержанню.

374 «Розрахунки за претензіями» -- обліковують розрахунки за претензіями, пред'явленими постачальниками та підрядниками, а також за пред'явленими штрафами, пенею, неустойками.

375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» -- обліковують розрахунки з відшкодування підприємству збитків внаслідок нестач і втрат від псування цінностей, якщо винуватця виявлено.

376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок» -- обліковують розрахунки за позиками членам кредитних спілок.

377 «Розрахунки з іншими дебіторами» -- обліковують розрахунки за операціями, що пов'язані зі спільною діяльністю, розрахунки з працівниками (окрім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами), інші розрахунки.

Аналітичний облік розрахунків з іншими дебіторами ведуть окремо за підприємствами, організаціями та фізичними особами, з якими здійснюють розрахунок.

5.3 Облік розрахунків за зобов'язаннями

У бухгалтерському обліку інформацію про зобов'язання формують згідно з вимогами П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Зобов'язання -- заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що відбулися, і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання визнається за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена й існує вірогідність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу визнане раніше зобов'язання не підлягає погашенню, його суму включають до доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:

-- довгострокові;

-- поточні;

-- забезпечення;

-- непередбачені.

Довгострокове зобов'язання.

Довгострокове зобов'язання -- зобов'язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, якщо первісний термін погашення перевищував дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов'язання як довгострокового.

Зобов'язання за кредитним договором, умови якого порушені, є довгостроковим, якщо:

-- позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

-- не очікуються наступні порушення кредитного договору протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображають у балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Теперішня вартість -- дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як передбачається, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання.

Для обліку довгострокових зобов'язань у Плані рахунків бухгалтерського обліку призначено рахунки класу 5 «Довгострокові зобов'язання».

До довгострокових зобов'язань підприємства належать:

-- довгострокові кредити банків;

-- довгострокові фінансові зобов'язання;

-- інші довгострокові зобов'язання.

Облік поточних зобов'язань.

Поточні зобов'язання відображають у балансі за сумою погашення -- недисконтованою сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, яка буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Поточне зобов'язання -- зобов'язання, яке буде погашено у процесі звичайного операційного циклу підприємства або має бути погашено протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточними зобов'язаннями є:

1) короткострокові кредити банків;

2) короткострокові векселі видані;

3) поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

4) кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

5) поточна заборгованість за розрахунками:

-- з одержаних авансів;

-- з бюджетом;

-- з оплати праці;

-- зі страхування;

-- з учасниками;

6)інші поточні зобов'язання:

-- розрахунки за нарахованими відсотками;

-- розрахунки з іншими кредиторами.

Облік забезпечень.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання» забезпечення можуть утворюватися для компенсації майбутніх витрат підприємства.

Забезпечення -- зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

До цих витрат відносять:

-- оплату відпусток працівникам;

-- додаткове пенсійне забезпечення;

-- виконання гарантійних зобов'язань;

-- реструктуризацію;

-- виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами та ін.

Суми утворених забезпечень визнаються витратами підприємства.

Забезпечення утворюється у разі виникнення внаслідок подій, що відбулися, зобов'язання, оцінку якого можна визначити розрахунком і погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди. Забороняється утворювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для компенсації витрат на реструктуризацію утворюється за наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їхнього виконання і сумою майбутніх витрат, пов'язаних з реалізацією цього плану. Воно визначається за сумою прямих витрат, не пов'язаних з подальшою діяльністю підприємства.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваної компенсації), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення використовують для компенсації лише тих витрат, для покриття яких його було створено.

Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і за необхідності коригують (збільшують або зменшують). За вірогідності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Для обліку забезпечень у бухгалтерському обліку використовують рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», на якому узагальнюють інформацію про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до складу витрат поточного періоду. На кредиті рахунка відображають нарахування забезпечень, на дебеті -- їх використання. Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» має такі субрахунки:

471 «Забезпечення виплат відпусток»;

472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;

473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам підприємства ведеться на субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток». Суму забезпечення виплати відпусток визначають як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, розрахованого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На субрахунку 471 відображають також забезпечення обов'язкових відрахувань і зборів на соціальне страхування, на державне пенсійне страхування, на страхування на випадок безробіття від суми забезпечення виплат відпусток.

Створення забезпечень з виплати відпусток в обліку оформляють проводками:

Дт 23 «Виробництво»;

Дт 91 «Загальновиробничі витрати»;

Дт 92 «Адміністративні витрати»;

Дт 93 «Витрати на збут»;

Дт 94 «Інші витрати операційної діяльності»;

Кт 471 «Забезпечення виплат відпусток».

Нарахування сум, пов'язаних з оплатою відпусток і відрахувань від них на соціальні заходи, в обліку відображають проводками:

Дт 471 «Забезпечення виплати відпусток»;

Кт 66 «Розрахунки з оплати праці»;

Дт 471 «Забезпечення виплат відпусток»;

Кт 65 «Розрахунки за страхуванням».

На субрахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» ведеться облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.

Облік руху і залишків коштів, зарезервованих для забезпечення витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, ремонту предметів прокату здійснюють на субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань».

Створення забезпечення, пов'язаного з гарантійними зобов'язаннями, оформляють такими бухгалтерськими проводками:

Дт 93 «Витрати на збут»;

Кт 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

Здійснення витрат на гарантійний ремонт в обліку:

Дт 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

Кт 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів ведеться за їхніми видами, напрямами формування і використання.

Облік непередбачених зобов'язань.

П(С)БО 11 «Зобов'язання» визначає принципи обліку непередбачених зобов'язань.

Непередбачене зобов'язання -- зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, за якими підприємство не має повного контролю; або теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для його урегулювання треба буде використовувати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язань не можна достовірно визначити.

У бухгалтерському обліку непередбачені зобов'язання підприємства відображають за обліковою оцінкою на субрахунку 042 «Непередбачені зобов'язання» позабалансового рахунка 04 «Непередбачені активи й зобов'язання». На субрахунку 042 накопичується інформація про наявність непередбаченого зобов'язання, яке може затребувати (але повної певності щодо цього немає), витрачання ресурсів у сумі очікуваних збитків.

Інформація про існування таких зобов'язань необхідна для розкриття її у Примітках до фінансової звітності підприємства. По кожному виду непередбачених зобов'язань наводиться:

-- короткий опис зобов'язання та його сума;

-- невизначеність щодо суми або строку погашення;

-- сума очікуваного погашення зобов'язання іншою стороною.

5.4 Облік цінних паперів

Існування ринкової економіки неможливе без розвинутого ринку цінних паперів, що забезпечує вільний обіг коштів.

Цінні папери -- грошові або товарні документи, які надають їхньому власникові майнові права право на одержання відповідних грошових сум доходів.

Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18. 06. 1991 р. визначено такі види цінних паперів, що можуть випускатися і обертатися в Україні: акції, облігації державних та місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі.

Акції та похідні від них цінні папери (приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати) відносять до пайових цінних паперів, за якими емітент не несе зобов'язань повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують його участь у статутному капіталі, надають їх власникам право участі в керівництві справами емітента та отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і частки майна у разі ліквідації емітента.

Облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі є борговими цінними паперами, за якими емітент має зобов'язання повернути у певний термін кошти, інвестовані в його діяльність, і сплатити дохід у вигляді фіксованого відсотка, але які не надають їх власникам права на участь у керівництві справами емітента.

Найпоширенішими видами цінних паперів є акції та облігації.

Акція -- цінний безстроковий папір, що засвідчує корпоративне право (право власності) на частину (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи право на визначення та отримання відповідної частини прибутку (дивідендів) цієї юридичної особи.

Суму зареєстрованого статутного капіталу та заборгованість засновників підприємства ( акціонерів за номінальною вартістю акцій) в обліку відображають записом:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

На суму заборгованості акціонерів за різницею між продажною та номінальною вартістю розміщених акцій роблять запис:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 421 «Емісійний дохід».

На субрахунку 421 «Емісійний дохід» відображають різницю між продажною та номінальною вартістю первісно розміщених акцій.

Статутний капітал зростає у результаті: випуску нових акцій; обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій.

Нарахування та виплату дивідендів у бухгалтерському обліку відображають записами:

-- на суму нарахованих дивідендів:

Дт 443 «Прибуток викорстаний у звітному періоді»; Кт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;

-- нараховано податок на дивіденди:

Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»; Кт 641 «Розрахунки за податками»

-- виплачені дивіденди:

Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»; Кт ЗО «Каса»; 31 «Рахунки в банках»;

-- перераховано податок на дивіденди до бюджету:

Дт 641 «Розрахунки за податками»

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Якщо дивіденди отримують від інших підприємств, крім асоційованих, дочірніх, спільних, у бухгалтерському обліку роблять такі записи:

-- нараховані дивіденди:

Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»; Кт 731 «Дивіденди одержані»;

-- отримані дивіденди:

Дт 31 «Рахунки в банках»;

Кт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».

Облігація -- цінний папір, що засвідчує право її власника на відшкодування йому в установлений строк номінальної вартості облігації та фіксованого відсотка.

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями ведуть на рахунку 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями ».

Рахунок 52 призначено для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними й оплаченими особистими облігаціями строком сплати понад 12 місяців від дати балансу.

Рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями» має такі субрахунки:

521 «Зобов'язання за облігаціями» -- на дебеті обліковують боргові зобов'язання за номінальною вартістю облігацій, на кредиті -- погашення заборгованості за роз рахунками з власниками облігацій.

522 «Премія за випущеними облігаціями» -- на кредиті обліковують нарахування сум премій за випущеними облігаціями, на дебеті -- погашення заборгованості за преміями.

523 «Дисконт за випущеними облігаціями» -- на дебеті обліковують суми дисконту за випущеними облігаціями, на кредиті -- списання нарахованих сум.

5.5 Облік фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції -- активи, утримувані підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Формування собівартості фінансової інвестиції залежить від способу її придбання. Фінансові інвестиції можуть бути придбані:

-- за грошові кошти;

-- в обмін на цінні папери власної емісії;

-- в обмін на інші активи (крім грошових коштів).

Фінансові інвестиції (як і дебіторська заборгованість чи зобов'язання) поділяють на довгострокові та поточні.

Довгострокові фінансові інвестиції -- інвестиції, які підприємство утримує довше, ніж дванадцять місяців, від дати їхнього придбання, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Як правило, довгострокові інвестиції підприємства набувають для систематичного одержання прибутку у вигляді відсотків, дивідендів або для збільшення капіталу за рахунок зростання вартості цих інвестицій.

Поточні фінансові інвестиції -- інвестиції, які підприємство утримує на строк, що не перевищує дванадцять місяців, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який час.

Фінансові інвестиції обліковують на рахунках бухгалтерського обліку залежно від того, до якої групи вони належать.

Розділ 6. Облік заробітної плати

6.1 Економічний зміст поняття «заробітна плата»

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Існують таки види додаткової заробітної

ь Робота у понадурочний час.

ь Сумісництво професій.

ь Робота в нічний час.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

6.2 Форми та види оплати праці

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів. які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки : організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов'язане з обліком відпрацьованого часу. а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми : погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди : пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

При відрядно-преміальній оплаті праці робітнику, крім заробітку за прямими розцінками виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених показників.

При відрядно-прогресивній оплаті праці, оплата праці робітників у межах встановленої норми здійснюється за прямими розцінками, а понад норму за підвищеними.

При акордній оплаті праці, відрядний заробіток визначається на весь обсяг робіт, додаткова встановлюються премії за скорочення термінів виконання робіт.

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці - проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій формі оплати праці заробіток залежить від розміру тарифної ставки і кількості відпрацьованого часу.

При погодинно-преміальній - крім заробітку за тарифними ставками, сплачується премія за досягнення певних кількісних чи якісних показників.

Фонд оплати праці складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна зарплата - винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці.

Додаткова зарплата - винагорода понад встановленні норми, трудові досягнення, винахідництво, особливі умови праці. Вона включає: доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

6.3 Нарахування заробітної плати

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об'єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов'язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» - пасивний, балансовій, розрахунковий.

66 1- «Нарахована заробітна плата»;

662 - «Депонована заробітна плата»;

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною), де виконуваність роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

З членів трудового колективу і осіб, що працюють за сумісництвом проводять певні утримання. Вони поділяються на обов'язкові та по ініціативі підприємства.

Обов'язкові утримання включають в себе:

- прибутковий податок з громадян (13%);

- утримання до пенсійного фонду (2%);

- утримання збору на соціальне страхування (1%);

- утримання збору на випадок безробіття (0,5%).

6.4 Документування господарських операцій

Міністерством статистики України затверджено наступні первинні документи з обліку особового складу персоналу підприємства:

1. Наказ ( розпорядження) про прийняття на роботу (форма №П-1).

2. Особова картка (форма №П-2).

3. Алфавітна картка (форма №П-3).

4. Особова картка спеціаліста, який виконує науково-дослідні, проектно-конструктивні і технологічні роботи (форма №П-4).

5. Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (форма №П-5).

6. Наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма №П-6).

7. Список про надання відпустки (форма №11-7).

8. Наказ (розпорядження) трудового договору (контракту) (форма №П-8).

9. Книга обліку бланків трудових карток і вкладок до них (форма №П-9).

10. Книга обліку руху трудових книжок і вкладок до них (форма №П-10).

11. Акт на списання бланків трудових книжок або вкладок до них(форма №11-11).

Облік використання робочого часу:

1. Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форма №11-12).

2. Табель обліку використання робочого часу (форма №П-13).

3. Табель обліку використання робочого часу (форма №П-14).

4. Список осіб, які працювали в надурочний час (форма №П-15).

5. Список обліку простоїв (форма №П-16).

На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій зазначається необхідні анкетні, дані про працівника і всі зміни, що відбуваються у його роботі.

На всіх працівників, які працюють на підприємстві, ведуться трудові книжки. Трудова книжка зберігається на основному місці роботи.

На кожному підприємстві, незалежно від режиму роботи має бути організований табельний облік робочого часу.

Табель - це первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Табель складається в одному примірнику табельником, майстром, або іншими особами, яким доручено вести табельний облік, і подається до бухгалтерії у встановленні на підприємстві терміни.

Первинними документами з обліку виробітку є рапорти або відомості виробітку бригад.

Операції, які передбаченні технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати - за листками на доплату.

Наряд - ще комбінований документ, в якому вказується завдання на виконання певних робіт та підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт.

Оплата часу простоїв, що сталися не з вини працівника, оформляється листком обліку простоїв. На оплату робіт по виправленню браку продукції виписується окремий наряд з відміткою " Виправлення браку".

Для виплати заробітної плати оформляються додаткові касові ордери, розрахунково-платіжні відомості або платіжні відомості.

Розрахунково-платіжна відомість - це зведений документ, який відображає розрахунки з робітниками і службовцями з оплати їх праці.

Висновки

В даній курсовій роботі я отримав навички практичного застосування своїх знань з проведенням господарських операцій на підприємстві, відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

У зв'язку з розширенням прав підприємств в області постановки і ведення бухгалтерського обліку перед бухгалтерськими службами виникає проблема оптимальної організації обліку різних об'єктів: основних засобів, процесів виробництва і реалізації, розрахунків, капітальних і фінансових вкладень і ін.

Дана курсова робота розглядає широке коло питань, зв'язаних з організацією ведення обліку.

Питання нарахування заробітної плати, а також податкового і бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства

З одного боку, це пов'язано з відношенням до таких питань власне робітників, для яких заробітна плата служить основним джерелом матеріальних благ.

З іншого боку, з тою обставиною, що суми, що спрямовуються підприємством на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків і обов'язкових зборів у бюджет і цільові фонди.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен забезпечувати : точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітки робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перехід до ринкових відносин економіки України, у якій раніше панувала централізована система планування і керування, потребує переробки системи бухгалтерського обліку, звітності, контролю, аналізу, а також придбання фахових навичок і уміння робітників приймати правильні й ефективні управлінські рішення.

Основою ефективної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання виступає чітко налагоджена система обліку і контролю. Незалежно від форми власності фірмі необхідний бухгалтерський облік як основа, що підтверджує юридичну і фінансову обґрунтованість дій фірми, її взаємодії з органами державного керування і правопорядку і дотримання встановлених норм і правил.

Бухгалтерський облік тісно зв'язаний з багатьма категоріями економічних наук, і насамперед - з категоріями споживчого ринку - ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою стійкістю, ліквідністю. Бухгалтерський облік служить першоосновою ефективної господарської діяльності.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про оплату праці».

2. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник/ За ред. М. В. Кужельного. 5-е вид., доп. і перероб. А С К, 1998. 223 с.

3. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине (с использованием национальных стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. 5-е изд., доп. и перераб. К.: А С К, 2001. 848 с. (Экономика. Финансы. Право.)

4. Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. К.: КНЕУ, 2000. 260 с.

5. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. 6-е вид. К.: А С К , 2002. 784 с.

6. Чебанова Н. В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посібник / Н. В. Чебанова , Ю. А. Василенко. К.: Академія, 2002. 672 с.

7. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»/ Вид. 2-е, доп. і перероб. Житомир: ЖІТІ, 2000. 640 с.