Організація внутрішнього контролю і аудиту в комерційних банках України

Простеження - це відтворення ходу документу від конкретного першоджерела до останнього запису бухгалтерської операції.

Відтворення ситуації - це повторне проведення операції в бухгалтерському обліку.

Проходження - це комбіноване використання запитів, інспектування та обсервація.

Програмне тестування звітності - це аналіз звітності із застосуванням програмного забезпечення.

Аудитор у своїй діяльності керується розробленими аудиторськими процедурами. Аудиторські процедури - це деталізований опис ходу аудиторської перевірки.

Розглянемо як приклад одну з аудиторських процедур - підтвердження дебіторської чи кредиторської заборгованості. Її основною метою є отримання дійсної оцінки певних даних.

Рекомендується поділяти цю процедуру на дві: підтвердження фактичної дебіторської заборгованості та фактичного контролю запасів. У випадку непідтвердження повинні розкриватися причини невідповідності даних, які обов'язково відображаються в аудиторському висновку.

Підтвердження може бути позитивним і негативним.

Позитивне підтвердження - це адресований клієнтові запит на підтвердження вказаної у ньому суми. Наприклад, можуть запитуватися дані про позики, а саме: відсотки за кредитом, дата видачі, дата погашення, застава.

При отриманні підтвердження підписи клієнтів зіставляються із зразками у картах банку. Обов'язково встановлюється причина будь-яких розбіжностей. У багатьох випадках вони зумовлені часовими відмінностями в облікових записах клієнта та банку.

Можливими причинами розбіжностей є:

непроведення оплати;

неотримання послуг;

будь-яка помилка.

Негативне підтвердження - адресований клієнтові запит, в якому вимагається відповідь лише у випадку незгоди клієнта із вказаною сумою.

Позитивне підтвердження є більш надійним свідоцтвом, ніж негативне. Підтвердження може проводитись раз на рік або частіше (у разі необхідності).

1.2.3 Функціональне призначення служби внутрішнього аудиту в банках

Обов'язкове впровадження у банках служби внутрішнього аудиту передбачене постановою Правління НБУ № 114 від 20.03.1998 р., у якій зазначено, що ця служба створюється з метою незалежної оцінки і вдосконалення системи внутрішнього контролю.

Необхідність існування служби внутрішнього аудиту викликана тим, що власники і керівники банків бажають знати про реальний стан справ в ньому. Ця проблема вирішується за допомогою відділу внутрішнього аудиту, який здійснює контроль в усіх сферах діяльності банку.

Доцільність створення служби внутрішнього аудиту в комерційних банках обумовлена такими обставинами. По-перше, внутрішні аудитори здійснюють контроль за збереженням банківських активів. Це можна спостерігати на прикладі: за результатами проведеної перевірки кредитних операцій у філії внутрішні аудитори виявили факт неотримання клієнтом у повному обсязі коштів по кредиту, який був уже проведений по бухгалтерських документах банку. Таким чином голова Правління банку не мав достовірних даних про фактичний обсяг кредитування клієнтів, що обслуговуються у філії банку.

По-друге, внутрішні аудитори не тільки виявляють недоліки та порушення, але й визначають невикористані резерви, надають рекомендації щодо підвищення ефективності банківської діяльності. Так, наприклад, службою внутрішнього аудиту було виявлено факт неефективного розподілу коштів в активні операції, про що було повідомлено Правління банку. Крім цього, служба внутрішнього аудиту надала рекомендації щодо оптимізації розподілу ресурсів між різними видами активів з метою забезпечення ліквідності та прибутковості банку.

По-третє, внутрішні аудитори аналізують відповідність посадових інструкцій і внутрішніх процедур вимогам технологічних карт на проведення банківських операцій та контролюють їх реальне виконання.

По-четверте, необхідність існування служби внутрішнього аудиту виникає у банках, що мають розгалужену мережу філій та безбалансових відділень, особливо в тих, що територіально віддалені від головного офісу банку. Так, наприклад, у керівництва центрального офісу банку виникли сумніви щодо доцільності надання клієнту «А» кредитної лінії. Внутрішнім аудиторам було доручено провести експертизу кредитної угоди на відкриття кредитної лінії клієнту «А». Після аудиторської перевірки було підготовлено висновки з цього питання, які дозволили уникнути збитків.

По-п'яте, спеціалісти внутрішнього аудиту надають іншим структурним підрозділам банку консультативну допомогу з різних аспектів банківської діяльності. Силами внутрішніх аудиторів проводяться спеціальні тематичні семінари для співробітників банку.

Головним для банку є не створення системи контролю, яка гарантувала б повну відсутність відхилень, помилок і неефективності в роботі, а побудова системи, яка б допомогла їх своєчасно виявляти та усувати, сприяючи підвищенню ефективності банківської діяльності. Саме з цією метою створюється служба внутрішнього аудиту.

Підрозділ внутрішнього аудиту є невід'ємною складовою організаційної структури банку. Наявність такого структурного підрозділу у банку викликана необхідністю посилення внутрішнього контролю за функціонуванням підрозділів банку. Служба внутрішнього аудиту - це самостійний структурний підрозділ банку, який створюється рішенням вищого органу його управління і, як правило, підпорядковується спостережній раді банку, яка визначає її повноваження та відповідальність, а також призначає керівника служби внутрішнього аудиту, на якого покладаються функції забезпечення внутрішнього аудиторського контролю за усіма напрямками роботи банку. При здійсненні поточної діяльності підрозділ внутрішнього аудиту адміністративно підпорядковується правлінню банку.

Діяльність служби внутрішнього аудиту регламентується відповідним Положенням, яке затверджується Правлінням та погоджується зі спостережною радою банку. У положенні зазначаються цілі, повноваження та функціональні обов'язки служби внутрішнього аудиту, механізм організації її роботи, а також своєчасне виконання вимог цього положення.

Метою діяльності служби внутрішнього аудиту є експертна діагностика та оцінка дотримання економічної політики банку, у тому числі й облікової; оцінка функціонування внутрішньо-технологічного контролю, який здійснюється всіма структурними підрозділами банку.

З огляду на поставлену мету визначимо основні функції служби внутрішнього аудиту:

забезпечення достовірної та повної інформації, яка циркулює в банку і передусім надходить до керівництва;

додержання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів у процесі проведення банківських операцій;

оптимальне використання ресурсів банку;

забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку;

управління ризиками;

координація відносин банку із зовнішніми аудиторами, ревізійними службами тощо;

налагодження конфлікту інтересів, який може виникнути в процесі діяльності банку;

підтримання позитивного іміджу банку.

Вивчення фінансової та операційної інформації, дослідження ефективності банківських операцій, а також контроль за їх ризиками. На службу внутрішнього аудиту покладаються певні повноваження, обов'язки та відповідальність.

Таблиця 1.1

Повноваження служби внутрішнього аудиту	Обов'язки служби внутрішнього аудиту
1	2
В процесі проведення аудиту вимагати від керівництва і співробітників усі документи щодо діяльності банку.	Забезпечити постійний аналіз і контроль за банківськими ризиками, надійністю бухгалтерського обліку та внутрішньо-технологічного контролю.
Отримувати пояснення від керівників і співробітників банку, а також матеріали, пов'язані з комп'ютерним забезпеченням діяльності підрозділів.	Забезпечити постійний контроль за дотриманням співробітниками банку встановленого документообігу, процедур проведення операцій.
Визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками банку чинному законодавству України, внутрішнім положенням, рішенням комітетів, (бюджетного, кредитного, активних і пасивних операцій) керівництва банку, а також відповідність бухгалтерського обліку та звітності вимогам НБУ та обліковій політиці банку.	Виявляти факти порушення чинного законодавства, стандартів внутрішнього аудиту, внутрішніх документів, які регулюють окремі аспекти банківської діяльності.
Визначати процедури обліку та звітності, а також прийняття і реалізації рішень.	Забезпечити схоронність і повернення отриманих в підрозділах, що перевіряються, документів на всіх носіях.
Мати доступ до всіх внутрішніх документів та приміщень банку.	Розробляти рекомендації щодо підвищення ефективності ведення банківського бізнесу та системи внутрішнього контролю.
Отримувати в процесі аудиту за запитом від інших організацій та третіх осіб-суб'єктів підприємницької діяльності необхідні відомості та документи.	Здійснити документування всіх виявлених фактів (як позитивних, так і негативних) у процесі перевірки та письмово оформити результати аудиту.
З дозволу керівництва банку знімати копії знімати копії з отриманих документів, у тому числі копії файлів, які зберігаються в обчислювальних системах, а також розшифрувати ці записи.	Брати участь у засіданнях спостережної ради, Правління та комітетів банку.
Залучати до роботи (у разі необхідності) співробітників інших підрозділів банку.

Крім того, служба внутрішнього аудиту повинна брати участь у доборі та розстановці кадрів, в оптимізації використання робочого часу. Адже чимало ризиків виникає через некомпетентність спеціалістів, тож турбота про професійний рівень фахівців становить своєрідну профілактику негативних явищ у роботі банку.

Системним підходом до аудиту передбачається:

оцінка системи внутрішнього контролю (бажано, щоб відділом внутрішнього аудиту проводилось анкетування по вивченню та оцінці внутрішнього контролю банку);

проведення перевірок і тестів, які підтверджують цю оцінку.

Якщо система контролю викликає довіру з боку аудиту, то немає потреби у значній кількості тестів фінансової звітності і первинних документів. 14, 38

Одним із результатів роботи внутрішнього аудиту мають бути конструктивні пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю з урахуванням ризиків, які загрожують банку. Визначити, оцінити і мінімізувати банківські ризики - найважливіше завдання внутрішнього контролю.

Усі свої функції служба внутрішнього аудиту реалізує в аудиторському висновку та рекомендаціях керівництву банку, яке в свою чергу повинно виправити виявлені порушення. Для цього у процедурах внутрішнього аудиту передбачено подальший контроль за реакцією керівництва на рекомендації служби. Якщо керівництво не погоджується з думкою аудиторів, а виявлені недоліки загрожують інтересам акціонерів чи клієнтів банку, то начальник служби внутрішнього аудиту має право звернутися до ради акціонерів.

Структура та чисельність працівників підрозділу внутрішнього аудиту визначається:

масштабами діяльності банку (розміром активів, кількістю видів банківських послуг, складністю застосованих фінансових інструментів);

розгалуженістю філійної мережі банку;

важливістю задач, виконання яких покладається на функціональний підрозділ банку тощо.

Типову структуру підрозділу внутрішнього аудиту наведено на рис 1.3.

До складу підрозділу може входити два сектори: внутрішнього аудиту та аудиту інформаційних систем. Перший виконує аудит за всіма видами основної та допоміжної (окрім аудиту інформаційних систем) діяльності. Фахівці другого сектора здійснюють лише аудит програмного та комп'ютерного забезпечення діяльності банку.

У секторах працюють старший аудитор і аудитори. Головним завданням старшого аудитора є підготовка проекту аудиторського звіту, аудиторів - збір матеріалів для його складання.



Рис. 1.3 Типова структура відділу внутрішнього аудиту

Основною функцією старшого аудитора є проведення різних форм аудиту, здійснюваних під загальним керівництвом начальника відділу внутрішнього аудиту. Така спрямованість діяльності вимагає як орієнтування у роботі банку в цілому, так і певної спеціалізації. Кожним банком розробляється посадова інструкція старшого аудитора відділу внутрішнього аудиту.

Чисельність внутрішніх аудиторів у банку має бути достатньою для ефективного досягнення поставлених перед ним цілей та завдань. До внутрішніх аудиторів висуваються наступні вимоги:

кваліфікаційні;

організаційні;

дисциплінарні.

Кваліфікаційні вимоги. Служба внутрішнього аудиту банку повинна бути укомплектована кваліфікованими кадрами, які володіють відповідними знаннями зі сфери банківського бізнесу та мають великий досвід практичної роботи у банку. Внутрішній аудитор має володіти базовими знаннями з бухгалтерського обліку, фінансів, права, інформаційних технологій, управління активами і пасивами, фінансового, організаційного менеджменту банку тощо.

Суть організаційних вимог в тому, що внутрішні аудитори повинні володіти організаційними здібностями та вміти працювати з людьми.

Дисциплінарні вимоги. Внутрішні аудитори повинні мати високе відчуття відповідальності за доручену ділянку роботи, бути вимогливими до себе та до підлеглих, демонструвати високий рівень дисципліни.27, 61

Наявність служби внутрішнього аудиту не є стопроцентною гарантією стабільності банку. Це лише інструмент, який може бути використаний керівництвом для контролю за станом банку з середини. У цьому випадку йдеться не про наявність такої служби у банку взагалі, а про ефективність її роботи і про правильне використання керівництвом банку результатів роботи внутрішніх контролерів.

2 Моделі організації служби внутрішнього аудиту в комерційних банках України

Створення служб банківського аудиту повинно відігравати важливу стимулюючу роль у підвищенні рівня банківського менеджменту. Внутрішній аудит, як первинна форма банківського контролю, повинен стати основою усієї системи управління комерційними банками. 29, 17

За змістом та функціями внутрішній аудит поділяється на операційний та стратегічний. В Україні сьогодні проводиться лише операційний аудит. Це обумовлено тим, що більшість бухгалтерських процедур не формалізовані і неавтоматизовані, а рівень кваліфікації внутрішніх аудиторів не завжди є високим

Потреба у стратегічному аудиті в українських банках виникне лише за умови налагодження стратегічного управління діяльністю банку. Це передбачає розробку та запровадження корпоративної стратегії розвитку банку. Стратегічний аудит згодом стане новим додатковим напрямком внутрішнього аудиту банківської діяльності.27, 31

За організацією внутрішній аудит поділяють на одно- і багатопредметний. Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафта), а багатопредметного - внутрішньобанківських операцій.

Розрізняють три основні типи аудиту:

фінансовий аудит;

аудит на відповідність;

управлінський аудит.

Фінансовий аудит (або аудит фінансової звітності).

При фінансовому аудиті необхідно знайти підстави для підтвердження інформації, що відноситься головним чином до фінансової сфери. Фінансовий аудит проводиться в основному зовнішніми аудиторами, результатом роботи яких є висновок щодо фінансових звітів. Внутрішні аудитори також можуть проводити фінансові перевірки, але це не є їх головним завданням. Особливістю фінансового аудиту є те, що в процесі його проведення підтверджуються факти, які містяться не тільки у фінансовій, але й в управлінській звітності.34, 543

Аудит на відповідність (аудит узгодженості)

Мета аудиту на відповідність - визначити, чи дотримуються функціональні та виробничі підрозділи банку специфічних процедур або правил, які визначені вищим керівництвом (адміністрацією). Перевірки на відповідність проводяться як зовнішніми, так і внутрішніми аудиторами. Модель аудиту узгодженості в банку подано на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Модель аудиту узгодженості банку

Управлінський аудит - це визначення ділових операцій з метою розробки рекомендацій щодо економного й ефективного використання ресурсів, досягнення кінцевого результату і розробки політики банку. Він повинен допомагати керівникам у виконанні їх функцій і приводити до підвищення рентабельності банку.

В управлінському аудиті перевірки не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп'ютерних програм, методів банківського маркетингу та будь-якої іншої сфери банківської діяльності.

Схематично модель управлінського аудиту подано на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Модель управління аудиту в банку

Виконання управлінського аудиту і повідомлення про його результати визначаються важче ніж при інших типах аудиту. Ефективність операцій значно складніше об'єктивно оцінити, ніж визначити їх відповідність інструкціям або надання фінансової звітності. У цьому управлінський аудит більш схожий на консалтинг адміністрації, ніж на те, що традиційно вважається аудитом. Внаслідок розвитку ринкових відносин і удосконалення процесу управління банками, буде зростати значення внутрішнього управлінського аудиту.

Організаційно службу внутрішнього аудиту можна побудувати за кількома моделями. Модель І організації служби внутрішнього аудиту може бути рекомендована для великих банків (рис. 2.3.)



Рис. 2.3. Модель І організації служби внутрішнього аудиту в банку

До складу служби внутрішнього аудиту може входити підрозділ, який на постійній основі проводить моніторинг та оцінку ризиків, які виникають у зв'язку з проведенням банком операцій на ринках (валютному, фондовому, міжбанківському), операцій щодо кредитування клієнтів, а також за всіма ризиками, які притаманні банківській діяльності.

Однією із задач внутрішнього аудиту може бути проведення економічного аналізу діяльності банку. Вона виконується також і іншими підрозділами банку, але результати не завжди можуть бути адекватно оцінені, виявлені причини та інформація своєчасно доведена до керівництва банку.

Аудитори можуть працювати як самостійно, так і в команді, в яку підбираються відповідні спеціалісти.

У випадку, коли за основу береться «командний підхід», організація служби внутрішнього аудиту може виглядати наступним чином (рис. 2.4.).



Рис. 2.4. Модель ІІ організації служби внутрішнього аудиту в банках

Очолює службу внутрішнього аудиту керівник, безпосередньо підпорядкований голові Правління банку.

Експерти-аудитори оцінюють ефективність банківських операцій відповідно до розроблених банками технологічних карт. Експерт-бухгалтер перевіряє правильність та законність ведення бухгалтерського, управлінського та податкового обліку. Експерт-юрист зосереджує увагу на оформленні кредиту, угоди застави та інших угод.27, 60

Для визначення стану служби внутрішнього аудиту рекомендується заповнити анкету, яка складена на основі «Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України».

Таблиця 2.1 - Анкета стану служби внутрішнього аудиту в банку

№ з/п	Питання	Відповіді
1	2	3
1.	Наявність служби внутрішнього аудиту в банку
2.	Підпорядкованість служби внутрішнього аудиту (спостережній раді, голові правління банку)
3.	Незалежність служби внутрішнього аудиту:
3.1.	повна відокремленість від інших підрозділів;
3.2.	входить до складу одного з підрозділів банку.
4.	Участь керівників служби внутрішнього аудиту у засіданнях спостережної ради, правління та комітетів банку (приймає, не приймає участь)
5.	Наявність документів, що регулюють діяльність служби внутрішнього аудиту
6.	Наявність служби внутрішнього аудиту в філіях банку (так, ні)
7.	Проведення аудиторських перевірку філіях, відділеннях банку (так, ні)
8.	Надання пропозицій та рекомендацій внутрішніх аудиторів щодо усунення виявлених порушень, недоліків та недостатньо ефективного фінансового менеджменту (так, ні)
9.	Реагування керівництва банку на ці рекомендації

Одним з обов'язків керівника відділу внутрішнього аудиту є планування роботи відділу. Важливість цього напрямку діяльності підтверджується тим, що якість плану є одним з основних критеріїв оцінки роботи керівника відділу. Розроблений план повинен узгоджуватись з положенням про відділ внутрішнього аудиту, виходячи з загальних цілей банківської установи.

Процес планування діяльності служби внутрішнього аудиту можна поділити на декілька етапів, як це видно на моделі планування внутрішньої аудиторської діяльності банку на рис. 2.5.

На першому етапі моделі планування доцільно визначити об'єкти внутрішнього аудиту. Вибір пріоритетних об'єктів внутрішнього аудиту залежить від:

рівня ризику, який зазнає банк;

суттєвості сум, операцій чи їх фінансового результату;

наявності сигналів з боку керівництва щодо появи недоліків на окремих ланках роботи чи сферах ведення банківського бізнесу;

результатів попередніх аудиторських перевірок.

Об'єкти аудиту банку, яким не притаманний високий ризик, перевіряються з меншою періодичністю та не в повному обсязі.



Рис. 2.5. Модель планування внутрішньої аудиторської діяльності в банку

На другому етапі планування необхідно оцінити «природні» ризики. Результатом дії «природного» або бізнес-ризику можуть бути фінансові збитки, втрата конкурентної позиції банку на певному сегменті ринку тощо. Через суттєвість впливу «природного» ризику визначається значущість для банку конкретного виду діяльності.

Необхідність визначення та оцінки ризику для внутрішніх аудиторів пов'язана передусім з їх можливим негативним впливом. Банк оцінює бізнес-ризики по кожному виду діяльності, за такими категоріями:

високий;

середній;

низький.

Третій етап планування передбачає здійснення оцінки системи внутрішнього контролю в банку. Насамперед, необхідно перевірити наявність інформації, яка є у служби внутрішнього аудиту по певних видах діяльності банку, зокрема, щодо якості системи внутрішнього контролю банку. На основі попередніх аудиторських перевірок та нових відомостей, а також минулого досвіду роботи служби внутрішнього аудиту оцінюється стан системи внутрішнього контролю банку за об'єктами аудиту.

На четвертому етапі планування аудиторських перевірок необхідно врахувати дію таких специфічних факторів, як:

поява нових видів банківських операцій і систем їх комп'ютерної підтримки;

зміна керівників у підрозділах банку;

необхідність перевірки врахування виявлених за результатами минулого аудиту недоліків в роботі підрозділів;

ресурсні можливості аудиторської служби;

зіставлення витрат і вигод від проведення аудиторської перевірки;

наявність та рівень ризиків при проведенні операцій та масштаби їх впливу на діяльність банку;

рішення спостережної ради банку про аудит певних видів банківської діяльності;

запит на проведення аудиту з боку НБУ та інших органів регулювання банківської діяльності.

П'ятий етап полягає у визначенні періодичності, обсягів та пріоритетних напрямків проведення внутрішнього аудиту. Цей етап базується на всіх попередніх етапах процесі планування аудиторської діяльності банку.

Завершальним (шостим) етапом процесу планування аудиторської діяльності є розробка виробничого та фінансового планів.

На основі виробничого плану складається графік проведення аудиторських перевірок. Виробничий та фінансовий плани роботи служби внутрішнього аудиту подаються правлінню банку або спостережній раді банку для затвердження.

Крім виробничого плану, служба внутрішнього аудиту в банках складає фінансовий план (бюджет) свого підрозділу, який розробляється виходячи з обсягу аудиторських перевірок, необхідності підвищення кваліфікації аудиторів та залучення сторонніх експертів.

Висновки

Донедавна українські банки не приділяли достатньої уваги питанням ролі внутрішнього аудиту в підвищенні якості управління своєю діяльністю, прийняттю заходів щодо обмеження ризиків та захисту від них, що пояснювалось як особливо сприятливими умовами розвитку банків - високими відсотковими ставками, низьким рівнем конкуренції між банками, так і недостатньою компетентністю їх співробітників.

Останнім часом через зростання кількості проблемних банків, спостерігається зменшення кількості комерційних банків в Україні. Це пов'язане не лише з нестабільною загальноекономічною ситуацією, а й з впливом негативних факторів, обумовлених здійснюваною банками ризикованою кредитною політикою, некваліфікованим управління, відсутністю стратегічного планування, недостатнім зовнішнім та внутрішнім контролем. За таких умов зростає значення внутрішнього аудиту, який сприятиме забезпеченню стійкості, конкурентоспроможності та ефективності управління комерційним банком.

Можна зробити висновок, що внутрішній контроль і аудит відіграють дуже важливе значення в управлінні комерційним банком. Важливість внутрішнього аудиту і контролю полягає в наступному:

Внутрішній аудит забезпечує впевненість акціонерів, вкладників та кредиторів у тому, що в банку грошима керують ефективно, а система внутрішньобанківського контролю - незалежна, міцна, надійна - забезпечує різні послуги менеджменту в процесі моніторингу ризиків, з яким банк стикається в процесі своєї діяльності.

При цьому контроль за дотриманням співробітниками банку чинного законодавства, нормативних актів та стандартів професійної діяльності, забезпечення належного рівня надійності, відповідно до характеру та масштабів операцій, а також оптимізація банківських ризиків стають одним з пріоритетних напрямків управлінської діяльності банку.

В умовах нестійкої ситуації на фінансових та грошових ринках країни забезпечення контролю за вчасним виявленням, оцінкою і прийняттям заходів щодо мінімізації різноманітних ризиків банківської діяльності набуває виключно важливого значення.

Внутрішній аудит забезпечує оцінку стану системи прийняття рішень та її відповідність обраній стратегії, тактиці розвитку банку, а також цілям, визначеним його акціонерами та закріплених відповідними документами; подає керівництву банку висновки щодо реального досягнення поставлених цілей, а також пропозицій щодо удосконалення системи внутрішніх організаційних заходів, які необхідно вжтити для їх досягнення. Ці висновки повинні базуватись на попередньому аналізі динаміки результатів фінансово-господарської діяльності банку, точності фінансового планування, прогнозування та оптимізації ризиків банківської діяльності.

Внутрішній аудитор може брати участь у розробці перспективної програми розвитку банку, а також у контролі за її реалізацією.

Служба внутрішнього аудиту повідомляє керівництво банку повідомляє керівництво банку про порушення та недоліки в діяльності підрозділів та окремих співробітників, розробляє ефективні рішення, направлені на їх усунення.

Внутрішній аудитор контролює адекватність відображення операцій банку в обліку та звітності, відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку, що забезпечує достовірність інформації, що надається комерційним банкам. Це надзвичайно важливо для банку, оскільки формування місячних, квартальних та річних звітів, дозволяє оцінити поточний стан банку, проаналізувати його діяльність та скласти прогноз розвитку.

При цьому найбільш повне та детальне дослідження банку може бути здійснене внутрішніми аудиторами, які мають доступ як до його фінансової, так і управлінської звітності.

Внутрішній аудит сприяє більш глибокому аналізу діяльності комерційного банку, створенню ефективної системи стимулювання, що відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам управління комерційним банком.

Важливою є роль внутрішнього аудиту в системі збору, обробки та надання інформації керівництву банку для прийняття управлінських рішень. Внутрішній аудит є однією з найважливіших ланок управлінської структури банку. Він, здійснюючи оцінку всіх інформаційних потоків, зменшує інформаційний ризик та надає суттєву допомогу керівництву та співробітникам банку. При цьому інформація, надана внутрішніми аудиторами комерційного банку, є підставою для прийняття його керівництвом оптимальних управлінських рішень щодо удосконалення принципів та підвищення ефективності функціонування банківської установи.

Діяльність служб внутрішнього аудиту в усіх комерційних банках має відігравати важливу стимулюючу роль в банківському менеджменті. Внутрішній аудит як одна із ланок банківського контролю має стати основою системи управління комерційним банком.

Література

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 21.12.2000 р.

Закон України «Про аудиторську діяльність» із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законом №81/95 - ВР від 14.03.95 р.

Постанова Правління НБУ №358 «Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України» від 20.07.99 р.

Постанова Правління НБУ №114 «про затвердження положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» від 20.03.98 р.

Національні нормативи аудиту «Кодекс професійної етики аудиторів України» Аудиторська палата України, Київ, 1999 р.

Адамс Р. Основы аудита: - М, Аудит, ЮНИТИ,1995 г.

Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: - М.: Финансы и статистика, 1995 г.

Банковский аудит / под ред. И.Д. Мамонова, З.Г. Ширинской, Р.Г. Ольховой и др., М: - 1994 г.

Барышников Н.П. Организация и методика проведения общего аудита. - М.: Инф.- изд. дом «Филинъ», 1998 г.

Белобжецкий И.А. Бухгалтерский учет и внутренний аудит: В 2 ч. - М.: Бух. Учет, 1994 г.

Білокінь Г. «Роль аудиту в діяльності комерційних банків», Вісник НБУ, вересень 2001 р.

Богомолов А.М., Голощапов Н.А. Внутренний аудит организаций и методика проведения. - М.: Экзамен, 1999 г.

Богомазов М. «Зовнішній та внутрішній аудит: взаємозв'язок та розподіл функцій», Вісник НБУ, липень 2001 р.

Богомазов М. «Система внутрішнього контролю в комерційних банках України: організаційний аспект», вісник НБУ, квітень 2000 р.

Бортиков Г.П. Управление риском: презентация семинара «Риск-менеджмент в коммерческом банке». 7 - 8 сентября 2000 г. - К., 2000.

Бурлака Є. «Правові аспекти внутрішнього контролю і аудиту комерційного банку», Вісник НБУ, квітень 2001 р.

Быкова С., Пейсахзон Н. Организация внутреннего контроля в коммерческих банках // Банковский аудит. - 1998. - № 1.

Васюренко О.В. Банківські операції: навчальний посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 243 с.

Внутренний аудит: методология, практические приемы и процедуры: материалы семинара, проведенного Национальным центром подготовки банковских работников Украины 20-24 марта 2000 г.

Герасимович А.М., Кривовяз Т.В., Мазур О.А., «Облік і аудит у комерційних банках» - Л.: Феннікс, 1999 р., - 512 с.

Губенко С.М., Мозгова О.П. Посібник для внутрішніх аудиторів банківських установ України», Харків, 1998 р.

Дарбека Е., Вяльцева Е Особенности внутренних стандартов аудиторской деятельности // Банковский аудит. - 1998. - № 3.

Должностная ответственность аудитора коммерческого банка // Инф. Бюллетень «Банковский аудитор». - 1998 г., № 6.

Зубілевіч С. «запровадження регулювання внутрішнього аудиту в комерційних банках України» // «Бухгалтерський облік і аудит» - 1998 г., №4.

Камішанов П. И. «Практическое пособие по аудиту» - М.: Инфра, 1996 г.

Компанієць С. «Внутрішній аудит у банках» // Вісник НБУ. - 1998 р. № 9.

Костеж Т «Аудит и внутренний контроль в системе банковского надзора»// Банковский аудит. - 1997 г., № 4.

Кірєєв О.І., Шульга Н.П., Полєтаєва О.С. «Внутрішній аудит у комерційному банку», Київський національний торгівельно-економічний університет, 2001 р.

Макоев О. «Внутренний аудит: понятие и предназначение» //Аудитор. - 1999 г., № 11.

Пашковский В. «Совершенствование внутреннего аудита - важное условие улучшения качества управления банками» // Аудитор. - 1998 г., № 6

Практичний погляд на внутрішній аудит. Матеріали семінару, проведеного добровольчим корпусом фінансових спеціалістів 25 -26 жовтня 2000 року.

Прокофьева О.К. «О совершенствовании нормативной базы регулирования банковского аудита» // Деньги и кредит. - 1998. № 1.

Скобара В.В. «Аудит: методология и организация. - М.: - Изд-во «Дело-сервис», 1998 г. - 576 с.

Соколинская Н.Э. «Банковский аудит: аудит налогообложения коммерческого банка. Аудит операций коммерческого банка с ценными бумагами: Практикум по банковскому аудиту. - М.: Перспектива, 1994 г. - 116 с.

Соколова Я.В. «Аудит Монтгомери» - М.: Аудит; ЮНИТИ, 1997.