Планування та облік витрат в торговельній діяльності

7) планування витрат матеріалів і засобів догляду за приміщеннями здійснюють, виходячи з вартості матеріалів і норм їх споживання, установлених на підприємстві;

8) розрахунок витрат на поточний ремонт приміщень проводять відповідно до потреб на ремонт окремих приміщень, обладнання, інвентарю шляхом визначення вартості матеріалів і їх доставки до місця проведення ремонту, заробітної плати осіб, яких залучають до виконання ремонтних робіт, оплати послуг сторонніх підприємств (організацій), пов'язаних з виконанням ремонтних робіт у приміщеннях загальногосподарського призначення, тощо. Зазначені витрати зараховують до витрат цієї статті згідно з кошторисом і графіком ремонтних робіт;

9) витрати, пов'язані зі зношенням санітарного і спеціального одягу, взуття, столової білизни, посуду, наборів, розраховують, виходячи з потреби в них, вартості одиниці та термінів служби;

10) витрати, пов'язані зі зносом предметів, інструментів, інвентарю, визначають, виходячи з вартості одиниці, термінів служби. їх планують з урахуванням фізичного зносу малоцінних предметів, які є в наявності на початок планованого періоду, їх надходження і вибуття;

11) витрати на утримання малоцінних та швидкозношуваних предметів планують, виходячи з обсягів послуг пралень, ремонтних майстерень, хімчисток та інших підприємств, пов'язаних з пранням, лагодженням столової білизни, санітарного і спеціального одягу, взуття та санітарних речей, іншого інвентарю, інструменту та діючих тарифів. Стаття 2.5. Амортизація основних засобів, інших матеріальних

необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби.

Розмір амортизації основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів планують відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" та П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", виходячи з прийнятих на підприємстві методів нарахування амортизації, вартості об'єктів, що амортизуються, терміну їх корисного використання.

Стаття 2.6. Витрати на страхування майна

Витрати за цією статтею визначають, виходячи з вартості майна підприємства торгівлі, що підлягає обов'язковому страхуванню, розмірів страхових тарифів і нормативів платежів обов'язкового страхування.

Стаття 2.7. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, включених до статті 2.2)

Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, включені до складу адміністративних витрат (митні платежі, портові збори, податок на рекламу, комунальні податки, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового зв'язку, інші), визначають за встановленими нормами, передбаченими законодавством.

Стаття 2.8. Загальні корпоративні витрати

Витрати за цією статтею планують за такими елементами:

1) витрати, що пов'язані з виготовленням і використанням бланків, що підтверджують сплату пайових, цільових та інших внесків членами споживчих товариств, розраховують, виходячи з обсягу та вартості виготовлення бланків;

2) витрати на оприлюднення річного звіту розраховують, виходячи з розцінок на послуги засобів масової інформації;

3) організаційні та представницькі витрати, пов'язані із забезпеченням корпоративної діяльності підприємства, розраховують, виходячи з кошторису даних заходів і норм витрат, встановлених чинним законодавством;

4) витрати на проведення річних зборів розраховують, виходячи з кошторису даних заходів і норм витрат, встановлених чинним законодавством;

5) оплату робіт і послуг консультаційного та інформаційного характеру, а також пов'язаних з організацією передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок планують, виходячи з тарифів на ці послуги відповідно до угод, укладених з аудиторськими, консалтинговими, іншими фірмами, що надають відповідні послуги.

Стаття 2.9. Інші адміністративні витрати

Інші адміністративні витрати, включені до цієї статті, планують за елементами витрат з урахуванням специфічних особливостей кожного їх виду, зокрема:

· витрати, пов'язані із забезпеченням нормальних умов праці і додержанням правил техніки безпеки праці, розраховують відповідно до кошторису витрат на ці заходи;

· витрати на службові відрядження визначають, виходячи з норм витрат, передбачених чинним законодавством, запланованої кількості та тривалості відряджень працівників підприємства;

· витрати на оплату послуг поштово-телеграфного, телефонного, факсимільного та інших видів зв'язку розраховують, виходячи з їх фактичних розмірів за передпланований період, розмірів тарифів і абонентної плати на ці послуги;

· витрати на передплату спеціалізованої преси, придбання спеціальної літератури, прейскурантів, каталогів, інструктивних та інших службових матеріалів розраховують, виходячи з їх планової кількості та вартості одного видання;

· витрати на винахідництво та раціоналізацію розраховують згідно з планом відповідних заходів і витратами на ці потреби згідно з прийнятими проектами впровадження цих заходів; витрати на придбання і виготовлення бланків документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства торгівлі, розраховують згідно з рахунками оплати цих бланків.

Планування витрат на збут здійснюють за такими статтями:

Стаття 3.1. Витрати на оплату праці

Витрати на виплату основної заробітної плати торговельно-оперативному, допоміжному та іншому персоналу, що забезпечує збут, планують, виходячи зі штатного розкладу, посадових окладів чи відрядних розцінок, запланованих обсягів товарообігу підприємства. Витрати на виплату додаткової заробітної плати розраховують, виходячи з надбавок та доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат, згідно з прийнятою на підприємстві системою оплати праці.

До складу витрат за цією статтею планують також витрати на оплату праці робітників, не включених у штатний розклад і залучених до виконання робіт за угодами (сезонна реалізація, навантаження, розвантаження, переміщення товарів, тари, оброблення, підсортування, пакування, фасування, прання та ремонт спеціального одягу, взуття, участь у рекламних заходах тощо).

Стаття 3.2. Відрахування на соціальні заходи

Витрати за цією статтею визначають, виходячи із запланованого фонду оплати праці працівників, що зайняті збутом, та обсягів відрахувань на соціальні заходи за встановленими законодавством нормами.

Стаття 3.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів

Витрати на операційну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильників, обладнання, інвентарю та інших матеріальних активів, пов'язаних зі збутом продукції (товарів, робіт, послуг), розраховують відповідно до орендованої площі або місткості, кількості інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду.

Стаття 3.4. Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів

Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, що забезпечують збут товарів, планують аналогічно до статті 2.4.

Витрати на перевірення і таврування вагів та інших вимірювальних приладів розраховують, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу (за видами).

Стаття 3.5. Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують

збут товарів.

Витрати за цією статтею планують аналогічно до розрахунку амортизації у складі витрат, що забезпечують адміністративні потреби.

Стаття 3.6. Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування і передпродажну підготовку товарів.

Витрати за цією статтею визначають за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з таких показників, як кількість товарів, які потребують цих витрат, структура товарообігу, витрати на одиницю товару (тонну, пару взуття, одиницю одягу тощо), вартість усіх пакувальних матеріалів за діючими цінами; норми (затверджені або розраховані підприємством) витрат на тонну товарів, на тисячу гривень товарообігу.

Розмір витрат на утримання холодильного обладнання розраховують, виходячи з кількості і видів обладнання, кількості товарів, які необхідно охолоджувати, термінів їх зберігання, тривалості роботи обладнання, вартості електроенергії, води, мастильних матеріалів, витрат на оплату послуг сторонніх підприємств з технічного обслуговування холодильного обладнання.

Стаття 3.7. Витрати на транспортування.

Витрати на транспортування планують залежно від умов поставки товарів, які визначають під час укладання договору поставки.

Виходячи з асортименту і обсягів товарів, які реалізовуватимуть іногороднім покупцям гуртом, визначають обсяг вантажообігу з перевезення товарів залізничним, водним і повітряним транспортом, який розраховують у тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезень товарів у тоннах, розрахунок вантажообігу провадять шляхом ділення передбаченої вартості товарів, які перевозитимуть, на середню вартість тонни товару. Середню вартість тонни конкретного товару визначають діленням суми вартості цього товару (за рахунками, взятими на вибір) на його масу брутто, яка показана в цих рахунках або в супроводжувальних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообігу з реалізації товарів визначають відстань, на яку перевозитимуть товари вагонами, контейнерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат проводять за діючими на окремих видах транспорту тарифами і розцінками на вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додають вартість обладнання вагонів, утримання експедиторів (якщо це передбачене угодою), вартість навантаження і розвантаження товарів на станціях, пристанях і в аеропортах силами позаштатних робітників (крім витрат на навантаження автотранспорту); інші транспортні витрати (утримання власних під'їзних колій, подання вагонів, збереження вантажів на станціях, пристанях та інші витрати, які включають до накладних залізниць і водного транспорту). Обсяг перевезення товарів автомобільним транспортом розраховують на весь вантажообіг, включаючи доставку на залізничні станції, пристані і в аеропорти товарів, які відвантажуватимуть зі складів іногороднім покупцям; доставку товарів з власних складів на склади покупців, у роздрібну мережу, підприємствам громадського харчування і населенню. За кожним з різновидів доставки розраховують обсяг вантажообігу шляхом ділення вартості товарів, які будуть доставлені покупцям, на середню вартість тонни цих товарів. Крім маси товару, до вантажообігу необхідно додати масу тари, у якій перевозитимуть товар. Масу тари визначають у відсотках до маси товару за даними маркування тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, які перевозитимуть з урахуванням коефіцієнтів повторних перевезень, становить транспортний вантажообіг, який враховують при розрахунку витрат на перевезення автомобільним транспортом. Розрахунок роблять залежно від відстані перевезень, класу вантажу, типу автомобіля та тарифів на перевезення товарів автомобільним транспортом.

Витрати на транспортування дрібних партій товарів планують, виходячи з діючих тарифів (розцінок) на замовлення автотранспорту та на одну автомобілегодину його використання. Для цього кількість автомобілів, які будуть використані, множать на кількість годин роботи та на діючі тарифи (розцінки).

Витрати на транспортування, пов'язані з виїзною торгівлею, планують, виходячи з кількості заходів, обсягу вантажообігу, типу автомобіля та тарифів (розцінок) на перевезення товарів автомобільним транспортом. До обсягу витрат на перевезення товарів автомобільним транспортом додають витрати на оплату навантажувально-розвантажувальних робіт за розцінками за тонну ваги, а також витрати на експедиційні операції, якщо це було передбачено угодами.

Стаття 3.8. Витрати на проведення маркетингових заходів. Витрати на маркетинг та рекламу визначають шляхом прямих техніко-економічних розрахунків згідно з планом маркетингових заходів, які передбачені до реалізації в плановому періоді. Маркетинговий бюджет передбачає розрахунок кошторису витрат кожного рекламного заходу, маркетингових досліджень ринку збуту. Розрахунки здійснюють, виходячи з вартості матеріалів, товарів, послуг, які використовують для проведення рекламних компаній, маркетингових досліджень. Стаття 3.9. Витрати на тару.

Для визначення витрат за цією статтею розраховують кількість і вартість тари за видами (мішки, ящики, бочки, бідони, лотки тощо), суму уцінки під час її повернення.

Амортизацію власної інвентарної тари і тари-обладнання розраховують згідно з відповідними нормами, а багатооборотної (заставної) тари - згідно з угодами з постачальниками.

Витрати на ремонт власної інвентарної тари та тари-обладнання, перевезення її на склади постачальників, тарозбиральні та тароремонтні підприємства розраховують, виходячи з обсягів ремонту, перевезень, розцінок і тарифів на ремонтні роботи та перевезення відповідними видами транспорту. До зазначених витрат не відносять заробітну плату штатних та позаштатних робітників, вантажників.

Стаття 3.10. Інші витрати на збут

Витрати за цією статтею визначають за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи із запланованих відряджень працівників, зайнятих збутом; вартості матеріалів, товарів, обладнання, необхідного для гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування; інших витрат на збут. До зазначених витрат не відносять заробітну плату штатних та позаштатних працівників, що здійснюють гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування.

Планування інших операційних витрат здійснюють згідно зі статтями, які включають до інших операційних витрат.

Витрати за цими статтями визначають за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків на основі:

· кошторису науково-дослідних робіт, вартості виготовлення та випробування нових моделей, страв, виробів;

· запланованих обсягів реалізації іноземної валюти, вартості послуг банків та міжбанківського валютного ринку, втрат від зміни курсу валют, що підлягають прогнозуванню;

· запланованих обсягів реалізації виробничих запасів та витрат на їх реалізацію;

· втрат товарів у межах норм природних втрат під час перевезення, зберігання та реалізації відповідно до встановлених чинними нормативно-правовими актами норм списання.

При розрахунках не беруть до уваги обсяги продажу розфасованих та штучних товарів, для яких норм природних втрат не передбачено.

Планування витрат фінансової діяльності здійснюють за такими статтями:

Стаття 5.1. Відсотки за кредит

Розрахунок цих витрат на планований період здійснюють, виходячи з потреби в кредитах для поповнення власних обігових коштів, для придбання виробничих фондів і нематеріальних активів та інших цілей, терміну кредитування, розміру відсоткової ставки за кредит.

Планування відсотків за короткостроковий кредит для закупівлі товарів здійснюють, виходячи з обсягу планового товарообігу, планових

залишків товарів, їх обіговості, пайової участі власних обігових коштів в оплаті товарів і відсоткової ставки за кредит.

Особливі умови надання кредиту беруть до уваги в розрахунках через введення додаткових витрат або за іншим алгоритмом визначення розміру відсотків платежу.

Стаття 5.2. Інші фінансові витрати

Планування відсотків за довгостроковий кредит здійснюють, виходячи з потреби в кредиті, терміну кредитування, розміру відсоткової ставки, щорічних сум виплат, у тому числі погашення основної суми боргу та залишку основної суми боргу на кінець кожного року впродовж терміну кредитування, необхідності дисконтування потоку платежів на обслуговування кредиту.

Витрати, що пов'язані з викупом, утриманням та обігом власних цінних паперів, планують, виходячи з виду і обсягу випуску цінних паперів, вартості виготовлення цінних паперів у паперовій формі, тарифів юридичних послуг, аудиторських послуг, нотаріальних послуг, послуг з друкування та тиражування необхідної документації, послуг з опублікування інформації про випуск цінних паперів та інших рекламних повідомлень у друкованих засобах масової інформації, розміру комісійної винагороди фінансовим посередникам, що здійснюють реалізацію

цінних паперів.

Витрати, які пов'язані з нарахуванням відсотків за договорами кредитування (крім банківських кредитів), планують, виходячи з потреби в цьому виді кредиту та розміру відсоткової ставки за кредит.

Витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за договорами фінансового лізингу, планують, виходячи з вартості устаткування, яке використовують на умовах фінансового лізингу, та відсоткової ставки відповідно до лізингової угоди.

Планування інших витрат звичайної діяльності

Стаття 7. Інші витрати звичайної діяльності

Витрати за цією статтею визначають за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи із собівартості фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, які планують до реалізації, ліквідаційної вартості необоротних активів, запланованих до списання, інших витрат звичайної діяльності, що підлягають плануванню.

Калькуляція собівартості реалізації товару складається за статтями витрат операційної діяльності, що наведені вище. Така калькуляція необхідна при визначенні очікуваного чистого прибутку, який може принести реалізація конкретного товару і дорівнює різниці між ціною продажу та собівартістю товару, яка включає собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва, адміністративні витрати, витрати на збут.

Взагалі, обґрунтування плану витрат обігу торговельного підприємства може проводитися кількома методами:

1. Методом прямих техніко-економічних розрахунків (цей метод ми розглянули вище).

2. Факторно-аналітичним методом.

3. Економіко-математичними методами.

4. Методами імітаційного моделювання;

5. Методами оптимізаційного моделювання.

Суть факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат полягає в тому, що розрахунок загальної суми витрат обігу базується на визначенні їх суми виходячи з рівня змінних та обсягу умовно-постійних витрат, які фактично склалися у звітному періоді, з врахуванням впливу на їх розмір окремих факторів, що будуть мати місце в плановому періоді. Використання економіко-математичних моделей передбачає встановлення та формалізацію залежності між розміром витрат обігу та обсягом окремих факторів через розробку трендової або кореляційно-регресивної моделі з використанням комп'ютерних технологій.

Розділ 2. Планування потреби у фінансових ресурсах

2.1 Теоретичні основи планування потреб у фінансових ресурсах

У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству у плановому періоді.

Розрізняють потребу в основному та оборотному капіталі.

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари - робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів прийнято називати відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій. Потреба визначається шляхом складання вартості придбаних об'єктів основного капіталу.

У процесі фінансового планування необхідно також визначити джерела фінансування капітальних вкладень, до яких в сучасних умовах належать:

· власні фінансові ресурси;

· залучені фінансові ресурси;

· кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

· кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

· кошти іноземних інвесторів.

За умови недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення використовуються залучені кошти. Але це відбувається в тому разі, коли підприємству вигідно залучати фінансові ресурси.

Зростання капіталу на підприємстві відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Тому переважну частину фінансових ресурсів торговельних підприємств використовують для фінансування оборотних фондів та фондів обігу.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Обігові кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Обігові кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

· залежно від участі їх у кругообігу коштів;

· за методами планування, принципами організації та регулювання;

· за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки обігові кошти поділяються на обігові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та обігові кошти, авансовані у фонди обігу.

Залежно від методів планування принципів організації та регулювання обігові кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих обігових коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані обігові кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі. За джерелами формування обігові кошти поділяються на: - власні та прирівняні до власних; - інші. - залучені; Для будь-якого підприємства важливо мати оптимальний розмір обігових коштів (оборотного капіталу). Величина обігових коштів торговельного підприємства залежить від багатьох факторів. Основними із них є:

1.Обсяг та асортиментна структура товарообігу. Чим більший обсяг товарообігу, тим більша потреба в обігових коштах. Асортиментна структура товарообігу визначає терміни обігу товарів, величину товарних запасів. Якщо ширший асортимент товарів, то більша тривалість обігу, більша величина товарних запасів, більша і потреба в обігових коштах.

2.Умови та частота завозу товарів. Віддаленість постачальників товарів викликає необхідність завозу великих партій товарів та збільшує потребу в обігових коштах, і навпаки, якщо товари частіше завозяться, то менші розміри запасів та менша потреба в обігових коштах.

3.Організація комерційної роботи. Якщо на торговельному підприємстві добре налагоджена маркетингова діяльність, товари закуповуються з врахуванням попиту, зі знанням кон'юнктури ринку, і тоді товари швидко реалізуються, потреба в обігових коштах зменшується.

4.Організація розрахунків за товари з постачальниками. Форми розрахунків (акцепт, акредитив, чек), територіальна віддаленість постачальників визначає величину обігових коштів, які обслуговують розрахунки.

Визначення норм запасів обігових коштів по товарах, грошових коштах, інших нормованих активах дозволяє розрахувати загальну потребу в обігових коштах, тобто загальний норматив обігових коштів в цілому по підприємству. Загальний норматив обігових коштів по торговельному підприємству включає:

· потребу в обігових коштах для фінансування товарних запасів;

· потребу в грошових коштах;

· потребу в обігових коштах для фінансування запасів інших товарно-матеріальних цінностей.

Розрахунок загальної потреби проводиться окремо за галузями господарської діяльності (роздрібна, гуртова торгівля, громадське харчування, виробництво) на кожний квартал планового періоду.

Вихідними даними для визначення нормативу є обсяг товарообігу на відповідний квартал та норми запасів за видами обігових коштів.

Розрахунок потреби у власних обігових коштах здійснюється за формулою:

де - загальна потреба у власних обігових коштах на плановий період, грн.;

- потреба підприємства у власних обігових коштах, вкладених у товарні запаси на кінець планового періоду, грн.; - потреба підприємства в грошових коштах у вигляді їх залишків у касі та в дорозі, грн.;

- потреба в інших обігових активах підприємства - товарно-матеріальних цінностях, які забезпечені власними коштами, грн. Потреба у власних коштах, вкладених в товарні запаси, визначається виходячи з їх розрахункового нормативу та їх питомої ваги у загальному обсязі. З врахуванням того, що в теперішніх умовах торговельні підприємства ще відчувають нестачу власних обігових коштів, то їх частка в розрахунковому нормативі товарних запасів складає менше 50%.

Розрахунок потреби в перехідних залишках грошових коштів в касі виникає у зв'язку з оплатою поточних витрат, видачею здачі покупцям. Ліміт каси встановлюється банком, що обслуговує підприємство, у визначеному розмірі з врахуванням термінів здачі та порядку інкасації торговельної виручки. Як правило, цей розмір не перевищує половини одноденної виручки від реалізації товарів.

Залишки грошових коштів у дорозі виникають по причині невідповідності або часового розриву між здачею виручки інкасатору в кінці робочого дня та її зарахуванням на поточний рахунок підприємства на наступний день. Тому розрахункова норма залишків грошових коштів у дорозі може бути, як правило, в розмірах одного дня.

Розрахунок потреби в інших товарно-матеріальних цінностях здійснюється за кожним їх елементом виходячи із необхідної їх наявності в майбутньому. Ця потреба повністю забезпечується власними ресурсами. Одним із важливих завдань управління обіговими коштами є підвищення ефективності їх використання перш за все шляхом прискорення їх оборотності. Ефективність використання обігових коштів впливає на кінцеві результати діяльності - прибуток та рентабельність. Чим швидша оборотність обігових коштів, тим менша потреба в кредитах, відповідно, менші витрати обігу, більший прибуток за рахунок зниження витрат за користування банківськими кредитами, на зберігання товарних запасів, втрат товарів та ін. Ефективність використання обігових коштів характеризують наступні показники.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується шляхом ділення фактичного товарообігу за певний період на середній залишок обігових коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили обігові кошти за певний період, і розраховується за формулою:

де - коефіцієнт оборотності, оборотів;

ТО - фактичний обсяг товарообігу за період, що аналізується, грн.; ОК - середній залишок обігових коштів, грн.

Середній залишок обігових коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

де - величина обігових коштів на початок кожного місяця

(кварталу) розрахункового періоду, грн.;

- величина обігових коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн.; n- загальна кількість місяців (кварталів).

Розрахунковим періодом, за який визначають обсяг товарообігу та середні залишки обігових коштів може бути місяць (ЗО днів), квартал (90 днів) та рік (360 днів).

Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження обігових коштів. Він показує, скільки обігових коштів припадає на одну грошову одиницю товарообігу за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою:

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) обігових коштів визначається як відношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнта оборотності за той же період:

де Т_об - тривалість одного обороту, днів; ДП - дні періоду.

Уповільнення оборотності обігових коштів призводить до додаткового залучення обігових коштів, а прискорення - вивільняє обігові кошти із обороту та зменшує потребу в них. Хоча в деяких випадках швидка оборотність може означати нестачу товарів, коли реалізація товарів, що надійшли, проходить за один-два дні, а попит населення не задоволений. Прискорення оборотності повинне досягатися за наявності раціональних за обсягом та структурою товарних запасів.

Важливими умовами прискорення оборотності товарів є покращання комерційної роботи та формування на цій основі оптимальної структури роздрібного товарообігу, застосування прогресивних форм продажу товарів, організація реклами, особливо для нових товарів, постійний аналіз стану товарних запасів та прийняття оперативних заходів у випадку накопичення товарів, які не користуються попитом.

Прискоренню оборотності обігових коштів сприяє і вміле використання механізму ціноутворення. Розміри торговельних надбавок на товари, за винятком соціально значущих, встановлюють самі торговельні підприємства. Тому зниження рівня торговельної націнки і, відповідно, роздрібної ціни з врахуванням кон'юнктури торгівлі сприяє росту товарообігу та прибутку за рахунок прискорення товарообіговості, тим самим підвищуючи ефективність використання обігових коштів. Оборотність обігових коштів залежить значною мірою і від ефективності використання інших товарно-матеріальних цінностей (тари, матеріалів для господарських потреб і т.п.). Разом з тим не можна допускати надмірне накопичення запасів таких предметів.

2.2 Розрахунок необхідної підприємству суми кредиту

Завдання. Необхідно спланувати суму та відсотки за товарний кредит взятий підприємством на квартал. Планова виручка від реалізації товарів за квартал 60000 грн., середня торгова націнка - 25%; рівень транспортних витрат - 1,5%до обороту. Норма обертання товарних запасів - 35 днів. Доля власних оборотних коштів підприємства - 60%. Діюча ставка банку - 15%. Розв'язок: Спочатку визначаємо кількість товарних оборотів за рік 360:35=10,3; наступним кроком є визначення витрат підприємства на необхідний період 60000*25%=15000 грн., 60000*1,5%=900 грн., 60000-(15000+900)=44100 грн., визначаємо необхідну суму коштів 44100:10,3=4281,55 грн., так як в умові сказано, що 60% доля власних оборотних коштів підприємства, то сума кредиту має складати 40%, тобто сума кредиту має становити 4281,55*60%=2568,93 грн., 4281,55-2568,93=1712,62 грн. - необхідна сума кредиту. Відсотки за користування кредитом будуть становити 1712,62*(15%: 4)=64,22 грн.

Висновки

До складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів, а також витрати підприємств громадського харчування, що пов'язані з випуском і реалізацією продукції власного виробництва. Поточні витрати підприємства торгівлі - це грошове відображення витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

До складу витрат обігу включають операційні витрати, транспортно-заготівельні витрати, що припадають на реалізовані товари (продукцію власного виробництва підприємств громадського харчування), та відсотки за кредит, що відносяться до витрат фінансової діяльності. Витрати обігу - це виражені в грошовій формі витрати на здійснення торговельної діяльності.

Інформаційною базою для планування витрат звичайної діяльності виступають такі фінансово-економічні показники розвитку підприємства: плановий та фактичний обсяг та структура товарообігу, товарного забезпечення, запасів товарно-матеріальних цінностей, планова середньооблікова чисельність, штатний розклад, прийнята на підприємстві система оплати праці, наявна матеріально-технічна база підприємства та проекти її розвитку. При плануванні беруть до уваги інформацію про місцезнаходження постачальників, умови постачання товарів, діючі на відповідний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які використовує підприємство для внутрішньогосподарського планування, матеріали аналізу витрат в цілому на підприємстві за окремими елементами та статтями витрат за поточний рік (квартал, місяць).

Обґрунтування плану витрат обігу торговельного підприємства може проводитися кількома методами:

1. Методом прямих техніко-економічних розрахунків.

2. Факторно-аналітичним методом.

3. Економіко-математичними методами.

4. Методами імітаційного моделювання.

5. Методами оптимізаційного моделювання. Метою написання курсової роботи було вивчення складу витрат та планування їх на торгівельному підприємстві. Для досягнення мети було зроблено: - огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік діяльності торговельного підприємства; - переглянуто літературні джерела;

- розкрито теоретичні основи обліку діяльності торговельного підприємства;

- розглянуто особливості обліку діяльності торговельного підприємства;

- розглянуто на практиці питань планування.

При написанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила діяльності торговельного підприємства, формування доходів, витрат та фінансового результату діяльності торговельного підприємства.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вiд 16.07.1999 № 996-XIV.

2. П(С)БО 9 «Запаси», затверджено наказом МФУ від 20.10.1999 №246, із змінами і доповненнями // Нова бухгалтерія. - 17.04.2006. - С. 130-133.

3. П(С)БО 16 «Витрати», затверджено наказом МФУ від 19.01.2000 №27/4248, зі змінами і доповненнями // Нова бухгалтерія. - 17.04.2006. - С. 136-140.

4. Методичі рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 р. №145.

5. Бєлов М.А., Євдокимова Н.М., Москалюк В.Є.,та ін.. Планування діяльності підприємства - К.: КНЕУ, 2002. - 252с.; 6. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002 - 480с.

7. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. Друге видання, виправлене і доповнене. - К.: „Каравелла” 2001. - 298с.

8. Бондар М.Н. Економіка підприємства. Підручник. - А.С.К. 2004- 297с.

9. Зінь В.А., Турчанок М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. - К., Професіонал, 2004.

10. Іванова В.В. Планування діяльності підприємства. - К.: ЦУЛ 472с. 2006 р. 11. Москалюк В.Є. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За заг. ред.. - К.: КНЕУ, 2005. - 384 с.

12. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

13. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. -- Львів, Новий світ, 2004.

14. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - Вид. 2-ге. Перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

15. Поліщук О.В. Планування результативної діяльності підприємства. - К.: ЦУЛ,2002.

16. Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємства. - К.: Кондор, 2004.- 300с.

17. Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності. Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2008.- 400с.

18. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. -- К., Каравела, 2003.

19. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - МАУП, 1998. - 156 с.

20. Шимко О.В. Планування діяльності підприємства. - К.: ЦУЛ 2006. - 296с.