Облік заробітної плати

В фонд соц.

страхування

1

2

3

4

1

Суб'єкти підприємницької діяльності, державні, бюджетні та інші юридичні

особи, їх філії та відділення,

які не мають статусу юридич-

ної особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприєм-

ницької діяльності, які використовують працю найманих працівників

32%

5,5%,

в тому числі

1,5% - на

обов'язкове

страхування

на випадок

безробіття

2

Підприємства, організації, де

працюють інваліди :

а) для інвалідів

б) для іншіх осіб

4%

32%

1%

5,5%

3

Фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності, які не використо

вують працю найманих

працівників

32%

0,5%

4

Фізичні особи, які працюють на контрактній основі, а також фізичні особи, які виконують роботу на основі договорів

1%

від ФЗП

0,5%

від ФЗП або від

прибутку

5

Суб'єкти підприємницької

діяльності незалежно від

форм власності

32%

Після нарахування суми заробітної плати бухгалтерія проводить розрахування утримань. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утримань представляє суму до видачі для кожного робітника. В залежності від договору заробітна плата робітника може виплачуватись один або два рази у місяць. В останньому випадку в першу половину місяця видається аванс, а в другу - проводиться повний розрахунок заробітної плати за місяць. Грошові кошти для виплати заробітної плати підприємство отримує по чеку розрахункового рахунку банку. Разом з чеком підприємство представляє банку всі необхідні платіжні документи по перерахуванням іншим організаціям та особам, на користь яких пройшло утримання із заробітної плати. Видача заробітної плати проводиться за платіжною відомістю. В ній заповнюється табельний номер робітника, його П.І.П. Дані вносяться у відомість на основі відповідних первинних документів. По кожному робітнику вносять суми заробітної плати, включаючи всі види оплати, тобто премії, доплати за роботу у нічний час, за роботу у святкові дні, надбавки за вислугу років, а також всі види оплат, які не входять до фонду заробітної плати - по лікарняних листах, одноразова винагорода. Підраховується загальна сума чисельної заробітної плати. Далі вказуються усі утримання та відрахування (прибутковий податок, внески у Пенсійний фонд, у фонд обов'язкового соціального страхування, на випадок безробіття, аліменти, аванс та інші). Підраховується загальна сума утримань та визначається сума, яка буде відображається до виплати.

Розрахунково-платіжна відомість підписується керівником та головним бухгалтером . На основі відомості заповнюється платіжна відомість для видачі заробітної плати робочим та службовцям. Платіжна відомість передається в касу для виплати заробітної плати робітникам під розписку, яка затверджує отримання грошей або по довіреності. Заробітна плата виплачується в трьохденний строк, враховуючи день отримання грошей з розрахункового рахунку. По закінченні встановленого строку в платіжній відомості напроти прізвища особи, яка не одержала заробітну плату касир ставить штемпель або від руки пише «Депоновано». Після підраховується по кожній платіжній відомості й записується на титульній частині відомості фактично виплачену суму, суму заробітної плати, яка підлягає депонуванню і звіряють їх з загальним підсумком по відомості. По даним касового звіту у перечні розрахунково-платіжних документів проставляються суми виплаченої і депонованої заробітної плати, а потім підсумок звіряють з залишком по рахунку 661. Бухгалтер, який одержав касовий звіт перевіряє по відомості правильність депонованої заробітної плати і записує суму по кожному депоненту у реєстр депонентів невиданої заробітної плати. Депонентська заборгованість виплачується в установленому порядку по видатковим касовим ордерам. По закінченні трьох років строку позовної давності сума незатребуваної заробітної плати перераховується до бюджету.

Н.М. Ткаченко “Бухгалтерський фінансовий облік”

3. Облік розрахунків з працівниками та заробітної плати

3.1 Утримання з заробітної плати за виконавчими листами

Відповідно до ст. 127 КЗпП утримання з заробітної плати можуть провадитись лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Стягнення за виконавчими документами регулюються Законом України від 21.04.99 р. N бО-ХІУ "Про виконавче провадження". Виконавчий документ -- це документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.

Стягнення на заробітну" плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертаються за відсутності у боржника на рахунках коштів, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів (наприклад, стягнення аліментів, відшкодування збитку, заподіяного каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я тощо) і стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати (з 01.07.2000 р. -- 118 грн.).

Утримання з заробітної плати провадять головний бухгалтер або бухгалтер, відповідальний за виконання виконавчих документів, і організації на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів з пропозицією для виконання. Якщо боржник змінить місце роботи, навчання чи проживання, бухгалтер, який одержав виконавчий документ, згідно зі ст. 68 зазначеного Закону повертає його не пізніше як у триденний термін державному виконавцю відділу Державної виконавчої служби з відміткою про повну назву місця роботи, проживання чи навчання боржника, а також письмово повідомляє про проведені ним стягнення періодичних платежів і розмір залишку невідшкодованої суми за виконавчими документами.

У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин Державна виконавча служба має право притягти до відповідальності винних у цьому посадових осіб.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання виконавчих документів адміністрацією підприємств здійснюють державні виконавці відділу Державної виконавчої служби управління юстиції.

Вимоги державного виконавця щодо виконання виконавчих документів є обов'язковими для всіх організацій на території України.

При перевірці бухгалтерії на наявність виконавчих листів державним виконавцем складається акт про перевірку, у якому зазначаються кількість виконавчих документів, порушення при проведенні стягнення, пропозиції щодо виконання стягнень тощо. Акт підписується державним виконавцем і посадовою особою, відповідальною за проведення стягнень за виконавчими документами.

Згідно зі ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством, -- 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При утриманнях із зарплати за декількома виконавчими листами за працівником у будь-якому разі повинно бути збережено 50% зарплати.

Зазначені обмеження не поширюються на утримання з заробітної плати при відбуванні виправних робіт і стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 р. N 146 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 27.09.95 р. N 759, від 24.01.2000 р. N 135) затверджено Перелік видів заробітку, що підлягають обліку при відрахуванні аліментів:

* основна заробітна плата;

* усі види доплат і надбавок до заробітної плати;

* грошові і натуральні премії;

* оплата за понаднормову роботу, за роботу у святкові, неробочі і вихідні дні;

* винагорода за підсумками року і за вислугу років;

* допомога з державного соціального страхування, по безробіттю, доплати до допомоги виплачуються за рахунок підприємств;

* пенсії, стипендії;

* доходи від підприємницької діяльності;

* гонорари, що підлягають державному соціальному страхуванню;

* заробітна плата в усіх випадках збереження середнього заробітку;

* заробітна плата за відпустку, компенсація за невикористану відпустку за декілька років;

* інші види заробітку.

У Переліку наведено кінцевий перелік виплат, з яких утримання аліментів не здійснюється:

* вихідна допомога при звільненні;

* матеріальна допомога в неоподатковуваному розмірі;

* компенсаційні суми, що виплачуються за амортизацію інструментів і знос одягу;

* вартість безкоштовного надання квартир і комунальних послуг;

* допомога у зв'язку з народженням дитини;

* державна допомога на поховання;

* державна допомога багатодітним і матерям-одиначкам;

* державна допомога, що виплачується на неповнолітніх дітей у період розшуку їхніх батьків;

* вартість виданого безкоштовного обмундирування і натурального постачання (або їх грошової компенсації);

* дотації на обіди, вартість путівок у санаторії і будинки відпочинку за рахунок фонду споживання;

* компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;

* польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, що виплачуються замість добових і квартирних;

* матеріальна допомога особам, що втратили право на допомогу по безробіттю;

* допомога по вагітності і пологах, допомога на лікування;

* компенсація за невикористану відпустку, крім випадків одержання компенсації за відпустку, не використану протягом кількох років.

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом прибуткового податку, що утримується з нього Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника).

Схему бухгалтерських записів наведено нижче.

N	Зміст операції	Дт	Кт
1	Утримання з заробітної плати: -- аліментів -- адміністративного штрафу	661 "Розрахунки по заробітній платі" 661 "Розрахунки по заробітній платі"	685 "Розрахунки з іншими кредиторами" 685 "Розрахунки з іншими кредиторами"
2	Виплата аліментів одержувачу з каси підприємства	685 "Розрахунки з іншими кредиторами"	ЗОЇ "Каса в національній валюті"
3	Перерахування утриманого адміністративного штрафу	685 "Розрахунки з іншими кредиторами"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"

“Вісник податкової служби України”

3.2 Натуральна оплата праці

Часткова виплату заробітної плати натурою

У період тотальних неплатежів великого поширення набула така форма оплати праці, як натуроплата. Законом України "Про оплату праці" (ст. 23 КЗпП) визначено форми виплати заробітної плати. Заробітна плата на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або в будь-якій іншій формі заборонена.

Як виняток колективним договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами, не нижчими за собівартість) у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 244. Виплата зарплати власною продукцією або покупними товарами, якщо їх включено до Переліку, є порушенням законодавства про працю.

Якщо працівник звернеться до адміністрації з проханням відпустити йому товари, придбані з метою подальшої реалізації, або продукцію власного виробництва, то підстав відмовити йому у вас немає. У такому разі необхідна наявність заяви від працівника із зазначенням конкретних товарів і проханням вирахувати їх вартість із належної до видачі заробітної плати.

Особливий інтерес до здійснення виплат у натуральній формі в даний час пов'язаний також і з тим, що натуральна оплата праці стала єдиною альтернативою для підприємств, що мають податкову заборгованість, виплатам по оплаті праці коштами.

У відповідності зі ст. 23 Закону про оплату праці заробітна плата робітникам підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законне обертання на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або будь-який інший формі, у тому числі в іноземній валюті, забороняється.

Колективним договором, у якості винятки, може бути передбачена часткова виплата заробітної плати натурою (по цінах не нижче собівартості) у тих галузях і по тим професіям, де така виплата, еквівалентна по вартості оплаті праці в грошовому вираженні, є звичайної і бажаної для робітників, за винятком товарів, перелік яких установлений постановою КМУ від 03.04.93 р. № 244, із змінами, внесеними постановою КМУ від 03.04.96 р. № 400.

Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати в натуральному виді такий:

1. Зброя, та інша продукція військового призначення, що випускаються підприємствами оборонної промисловості.

2. Продукція, що має стратегічне значення по переліку, встановлюваному актами законодавства.

3. Вибухові й отруйні речовини, наркотичні засоби.

4. Товари виробничо-технічного призначення.

5. Нафта і нафтопродукти.

6. Продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива.

7. Продукція целюлозно-паперової промисловості.

8. Будівельні матеріали і вироби з них.

9. Лісоматеріали (крім матеріалів, отриманих під час лісозаготівель.

10. Товари медичної, фармацевтичної і мікробіологічної промисловості.

11. Шляхетні метали і дорогоцінні камені, вироби з них.

12. Всі види алкогольних напоїв, включаючи спирт та виноматеріали.

13. Непродовольчі товари народного споживання.

14. Продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру, призначеного для розрахунків із сільськогосподарськими підприємствами і насінними заводами, і водіями автотранспортних організацій, робітниками залізничного транспорту, що забезпечують перевезення цукрового буряка.

15. Продукція переробки ефірно-маслинних культур, крім рослинної олії, призначеного для розрахунків із робітниками сільськогосподарських підприємств.

16. Кокони шовкопряда.

17. "Махорка, тютюн і тютюнові вироби.

18. Продукція звірівництва, хутро.

19. Шерсть (сировина).

20. Шкіра і шкірсировина.

21. Сировина льна, коноплі, бавовни для текстильної промисловості.

22. Лікарські рослини, рицин, хміль, мак.

23. Коренеплоди цукрового буряка і продукція їхньої переробки.

24. Продукція насінництва.

25. Продукція бджільництва, крім меду.

26. Племінне поголів'я тварин.

Оподатковування натуроплати відповідно до чинного законодавства істотно відрізняється від оподатковування заробітної плати, виплаченої коштами.

Роздивимося порядок обкладення натуроплати, зокрема податком із додаткової вартості і податком із прибутку, прибутковим податком, зборами в Пенсійний фонд, у фонд соціального страхування, у тому числі на випадок безробіття.

Що стосується оподатковування операцій ПДВ по видачі натуроплати робітникам ПДВ, то відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ у випадку здійснення операцій по натуральних виплатах у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відношеннях із підприємством, база оподатковування визначаються виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайні ціни.

Таким чином, у випадку якщо натуроплата провадиться продукцією власного виробництва, то числення суми податкових зобов'язань по ПДВ повинно провадитися виходячи з відпускної ціни виробленої продукції. Те ж стосується і числення валового прибутку, тобто не зависимо від того, провадиться натуроплата по собівартості виробленої продукції або виходячи з її відпускної ціни, сума валового прибутку повинна відповідати відпускній ціні виробленої продукції (без ПДВ).

Аналогічна ситуація й у випадку видача натуроплати продукцією інших підприємств. Податкові зобов'язання по ПДВ і валовий прибуток визначаються виходячи з ціни її придбання (звичайної ціни). Відповідно до п. 11.16 ст. 11 Закону про ПДВ до 1 січня 2002 року звільняються від оподатковування в порядку, передбаченому п. 5.1. ст. 5 Закону про ПДВ, операції по видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва підприємств-виробників сільськогосподарської продукції фізичним особам, що знаходяться в трудових відношеннях із підприємством-виробником сільськогосподарської продукції, відповідно до фактично відпрацьованого часу, але не більш 70 грн. у розрахунку на повний календарний місяць.

Проте п. 12 Указу Президента України «ПРО деякі зміни в оподатковуванні» від 07.08.98 р. № 857 визначено, що при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок стягається по ставці 20 %, у тому числі при обміні товарами (роботами, послугами), операції по продажі яких звільняються від оподатковування або оподатковуються податком по нульовій ставці.

Відповідно до вищевикладеного ніяких пільг по ПДВ для підприємств-виробників сільськогосподарської продукції при натуроплаті своїм робітникам у даний час немає.

Відповідно до статті 2 Декрету № 13-92 доходи, отримані в натуральній формі, включаються в сукупний оподатковуваний прибуток за календарний рік по вільним (ринковим) цінах, якщо інше не передбачено дійсним Декретом.

Цей загальний принцип оцінки натуроплати для обкладення прибутковим податком конкретизований у п. 2.3 Інструкції про прибутковий податком.

Інструкцією про прибутковий податок передбачено три варіанти оцінки натуральних виплат для вмикання їх до складу місячного сукупного оподаткованого прибутку робітника.

Виплати продукцією власного виробництва

У випадку виплати заробітної плати в натуральній формі її розмір у складі місячного сукупного оподаткованого прибутку робітника обчислюється по відпускній ціні зазначеної продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведене нарахування заробітної плати. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалася, її розмір обчислюється по відпускній ціні попереднього місяця.

Виплати продукцією інших виробників.

Натуральна продукція інших виробників до складу місячного сукупного оподаткованого прибутку робітника оцінюється по цінах її придбання.

Виплати продукцією інших виробників, отриманої по бартерним (товарообмінним) операціях в області зовнішньоекономічної діяльності

Натуроплата такого виду оцінюється в складі місячного сукупного оподаткованого прибутку робітника по митній вартості, сплаченої при її увозі в Україну і перераховується в гривні за курсом НБУ на дату одержання натуральної оплати.

Прибутки громадян, отримані ними від подальшого продажу натуральної продукції, включаються до складу сукупного оподаткованого прибутку у виді різниці між ціною реалізації і ціною, по якій вони були включені для оподатковування заробітної плати. Прибутки в натуральній формі і від подальшого продажу натуральної продукції відбиваються в декларації робітника і підтверджуються довідкою підприємства або організації, що робили натуральні виплати.

Законом України від 14.02.96 р. № 46 внесені зміни і доповнення в Декрет, відповідно до яких натуроплата робітників сільгосппідприємств, рибних господарств усіх форм власності і господарювання і рибальських колгоспів звільняється від прибуткового податку, якщо оплата зроблена сільгосппродукцією, рибною продукцією власного виробництва і продукцією її переробки. При цьому прибутки вимірюються по очікуваній собівартості продукції. Раніше постановою КМУ від 28.12.95 р. № 1059 «Про звільнення натуральної оплати праці робітників сільськогосподарських підприємств від обкладення прибутковим податком» таке звільнення поширювалося тільки на сільгосппідприємства. Починаючи з 06.03.96 р. (дати вступу в силу Закона України від 14.02.96 р. № 46) воно стосується і рибних господарств. У перелік продукції, крім сільгосппродукції, включена також продукція її переробки.

Відповідно до Закону № 400 об'єктом збором у Пенсійний фонд являються фактичні витрати на оплату праці робітників, що включають у себе витрати на виплату основний і додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Інструкції № 323, а також винагороди, виплачування громадянам за виконання робіт (послуг) відповідно до договорів цивільно-правового характеру, крім виплат. Таким чином, у випадку виплати робітникам заробітної плати в натуральній формі вона оподатковується збором у Пенсійний фонд на загальних основах, тобто збір у Пенсійний фонд нараховується розмірі 32 % і утримується з заробітної плати робітника в розмірі 1 або 2 %.

Окремо варто роздивитися оподатковування заробітної плати, виплаченою натурою сільськогосподарськими підприємствами і рибними господарствами.

Пункту 1 статті 5 Декрету, у якому говориться про звільнення від обкладення прибутковим податком прибутків робітників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств, отриманих ними натурою, не ввійшов у перелік виплат, на які не нараховуються страхові збори. Отже, виплата сільськогосподарськими підприємствами і рибними господарствами своїм робітникам заробітної плати натурою повинна оподатковуватися збором у Пенсійний фонд (32 %). Також утримувати з отриманою натурою заробітної плати робітників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств збір у Пенсійний фонд у розмірі 1 або 2 % сукупного оподаткованого прибутку робітника. При цьому варто врахувати, що відповідно до постанови КМУ від 31.08.96 р. № 1023 «ПРО заходи для додаткового притягнення засобів у Пенсійний фонд», із змінами і доповненнями, прибутки робітників сільськогосподарських підприємств і робітників рибних господарств у виді натуроплати, що обчислені по фактичній собівартості, не включаються в сукупний оподаткований прибуток у розмірах, що не перевищують наростаючим результатом за календарний рік 1 не оподатковується мінімум у розрахунку на місяць. Виходячи з цього дані суми не оподатковуються і збором у Пенсійний фонд (1 % або 2 %).

Що стосується сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку, то вони відповідно до Закону № 320-ХР/ звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в частині нарахувань (32 %). У частині утримань збору в Пенсійний фонд (1 або 2 %) платники фіксованого податку нараховують і сплачують його на загальних основах.

Збір на обов'язкове соціальне страхування, у тому числі на випадки безробіття

Об'єктом обкладення збором на обов'язкове соціальне страхування, у тому числі на випадки безробіття, у частині нарахувань (5,5 %) відповідно до Закону № 402 є фактичні витрати на оплату праці робітників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у виді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню на прибутки фізичних осіб (прибутковим податком із громадян). До цих витрат не ставляться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) відповідно до цивільно-правових договорів, виплата прибутків у виді дивідендів, відсотків і т.п., а також інші витрати, що не враховуються при численні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже, для того щоб вироблені виплати входили в об'єкт обкладення збором на обов'язкове соціальне страхування, у тому числі на випадок безробіття, необхідно, щоб були одночасно виконані такі умови:

- виплата повинна входити у фонд оплати праці відповідно до Інструкції № 323 (пп. 2.1 - 2.42);

- виплата не повинна входити в Перелік № 697;

- виплата повинна оподатковуватися прибутковим податком. Таким чином, у зв'язку з тим, що суми натуроплати робітників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств, обчислені по фактичній собівартості відповідної продукції, у межах 1 неоподаткованого мінімуму в розрахунку на один місяць, не оподатковуються прибутковим податком, на них і не провадяться нарахування збору на соціальне страхування, у тому числі на випадок безробіття. Інша частина суми натуроплати оподатковується збором на обов'язкове соціальне страхування, у тому числі на випадок безробіття.

Сільськогосподарські підприємства - платники фіксованого податку, що відповідно до Закону № 320-ХIV не нараховують збір на обов'язкове соціальне страхування, у тому числі на випадок безробіття, у частині нарахувань (5,5 %).

Що ж стосується утримання збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (0,5 %) із сум прибутку робітників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств, отриманих у виді натуроплати продукцією таких підприємств, то воно провадиться лише із суми прибутку, що перевищує наростаючим результатом за календарний рік 1 не оподатковуваний податком мінімум прибутків громадян у розрахунку на місяць.

Виплата ж заробітної плати натурою для робітників інших підприємств не має пільги по прибутковому податку і, отже, оподатковується збором на соціальне страхування, у тому числі на випадок безробіття (5,5 % - нарахування) і збором на соціальне страхування на випадок безробіття (0,5 % - утримання).

Т.Онищекно “Оплата праці”

3.3 Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою строків її виплати

Обов'язковість виплати компенсації робітникам утрати частини заробітної плати далі - компенсація у зв'язку з затримкою термінів її виплати передбачена ст. 34 Закону про оплату праці.

Порядок нарахування і виплати компенсації визначений Положенням про порядок компенсації робітникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 р. № 1427 (із наступними змінами і доповненнями), введеним у дію з 01.01.98 р. (далі - Положення № 1427).

Дія Положення № 1427 поширюється на підприємства, заснування й організації усіх форм власності і господарювання і застосовується у усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого їм органа (особи).

Своєчасно не отримана з вини робітника заробітна плата не підлягає компенсації.

Компенсація робітникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться при виконанні таких умов:

- виплата заробітної плати затримана на один і більш календарних місяців;

- заробітна плата, по якій розраховується компенсація, нарахована за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року;

- індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за період невиплати заробітної плати зріс більш ніж на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення нарахованої, але не виплаченої, робітнику заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. При цьому коефіцієнт приросту споживчих цін визначається, як різниця між приватним від розподілу індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, і коефіцієнтом 1.

Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми.

Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісяця публікуються Госкомстатом, наростаючим результатом із початку того року, у якому виникнула заборгованість по виплаті заробітної плати, що підлягає компенсації.

Для використання в практичній діяльності нижче приведена за даними Госкомстата України таблиця офіційних значень індексів споживчих цін (у відсотках), розрахованих як до попереднього місяця, так і наростаючим результатом.

Місяць	Індекс індексації	відображення індексів наростаючим результатом із початку року, у якому виникнула заборгованість
1	2	3
1998 рік
Січень	101,3	101,3
Лютий	100,2	101,5
Березень	100,2	101,7
Квітень	101.3	103,0
Травень	100,0	103,0
Червень	100,0	103,0
Липень	99,1	102,1
Август	100,2	102.3
Вересень	103,8	1062
Жовтень	106,2	112,8
Листопад	1030	116,2
Грудень	103,3	120,0
1	2	3
1999 рік
Січень	101,5	121,8
Лютий	101,0	123,0
Березень	101,0	124,2
Квітень	102,3	127,1
Травень	102,4	130,2
Червень	100,1	130,3
Липень	99,0	129,0
Август	101,0	130,3
Вересень	101,4	132,1
Жовтень	101,1	133,6
Листопад	102,9	137,4
Грудень	104,1	143,0
2000 рік
Січень	104,6	149,6
Лютий	103,3	154,6
Березень	102,0	157,7
Квітень	101,7	160,3
Травень	102,1	163,7
Червень	103,7	169,8
Липень	99,9	166,6

Якщо виплата заборгованості по заробітній платі здійснюється до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою робітника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць.

У випадку затримки виплати заробітної плати за декілька місяців сума компенсації визначається за кожний місяць окремо.

Виплата робітнику суми компенсації провадиться в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць.

Нижче призведемо приклад розрахунку сум компенсації робітнику Іванову И. И. утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Компенсація за невчасно виплачену заробітну плату (у межах установлених законодавством норм) прибутковим податком не оподатковується

Оскільки компенсація робітникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати встановлена чинним законодавством, то сума зазначеної компенсації ставиться до валових витрат підприємства відповідного звітного (податкового) періоду відповідно до п. п 5.6.2 ст. 5 Закону про податок із прибутку.

Відмова власника або уповноваженого їм органа (особи) у виплаті компенсації може бути оскаржений у судовому порядку робітником або уповноваженим на представництво трудовим колективом.

Т.Онищенко “Оплата праці”

ВИСНОВОК

Заробітна плата - це точка перетину інтересів багатьох: підприємства; працівника, податкової, фондів тощо. Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати, якщо не як найважливіших . У зв'язку з цим важко переоцінити значення роботи бухгалтера, пов'язаної з обліком витрат на оплату праці. Вона, як правило, найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої серії помилок і порушень, які є найважчими за своїми наслідками. Є тільки один спосіб уникнути таких помилок-абсолютно точно знати, як проводити будь-які розрахунки, - пов'язані із заробітною платою.

Питання нарахування заробітної плати, а також податкового і бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства

З одного боку, це пов'язано з відношенням до таких питань власне робітників, для яких заробітна плата служить основним джерелом матеріальних благ.

З іншого боку, - з той обставиною, що суми, що спрямовуються підприємством на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків і обов'язкових зборів у бюджет і цільові фонди.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен забезпечувати : точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; конроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітки робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перехід до ринкових відносин економіки України, у якій раніше панувала централізована система планування і керування, потребує переробки системи бухгалтерського обліку, звітності, контролю, аналізу, а також придбання фахових навичок і уміння робітників приймати правильні й ефективні управлінські рішення.

Основою ефективної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання виступає чітко налагоджена система урахування і контролю. Незалежно від форми власності фірмі необхідний бухгалтерський облік як основа, що підтверджує юридичну і фінансову обґрунтованість дій фірми, її взаємодії з органами державного керування і правопорядку і дотримання встановлених норм і правил.

Останнім часом законодавчі і нормативні документи, що регламентують оподатковування витрат на оплату праці, змінювалися досить часто і кардинальною уявою . Яскравим прикладом служить Закон України «ПРО збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 06 97 р № 400/97 ВР, із змінами і доповненнями У цей документ дев'ять разів вносилися зміни і доповнення відповідними законами України Два з них стосувалися безпосередньо зміни бази оподатковування збором у Пенсійний фонд для підприємстві, а один - ставки збору для робітників підприємства .Тому бухгалтеру важливо знати, як здійснювати оподаткування тієї або іншої виплати в даний час

Особлива увага виділена порядку проведення індексації заробітної плати, і виплати компенсації робітникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою термінів її виплати.

Бухгалтерський облік тісно пов'язаний із багатьма категоріями економічних наук, і насамперед - із категоріями споживчого ринку - ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою усталеністю, ліквідністю. Бухгалтерський облік служить першоосновою ефективної господарської діяльності.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про оплату праці».

2. Закони України, т. 1-8,Київ, 1999 р.

3. Грабова Н.М., « Теорія бухгалтерський обліку »

4. Завгородний В.П. «Бухгалтерський облік в Україні»

5. Собко А.В., Кузьмінський А.М., «Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу».

6. Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік»

7. Баланс 2000р.

8. «Вісник податкової служби України» 1999р-2000р.

9. Все о бухгалтерском учете 2000р.

10. Галицькі Контракти 2000р.

11. Налоги и бухгалтерский учет.

12. Учебно-практическое пособие в двух частях . Библиотека бухгалтера -2000г.

13. Урядовий кур'єр, 1999 р.