Облік в малих підприємствах та аналіз ефективності їх діяльності

· збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

· витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

· капітальні вкладення;

· довгострокові фінансові вкладення;

· зменшення кредиторської заборгованості.

Необхідно також порівняти за даними балансу розмір зміни іммобілізованих активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Якщо темп приросту оборотних коштів вищий, ніж необоротних іммобілізованих коштів, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.

Далі необхідно проаналізувати складові іммобілізованих активів. Якщо в складі цих коштів значну частину становлять довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал даного підприємства зменшуватиметься. Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Коефіцієнт незалежності підприємства свідчить про те, що на кінець звітного періоду частка власного капіталу зросла. Отже, підприємство є фінансове стійким і достатньо незалежним від зовнішніх кредиторів.

Таблиця 3.1

Склад і структура майна ПП “Артон” в 2008 р.

Засоби	За 2007 р.	За 2008 р.	Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Необоротні активи в т.ч.
Нематеріальні активи	12,0	0,9%	14,0	0,4%	2,0	-0,5%
Незавершене будівництво	38,0	2,8%	0,0	0,0%	-38,0	-2,8%
Основні засоби (за вирахуванням зносу)	1294,0	96,3%	3239,0	99,6%	1945,0	3,3%
Разом	1344,0	100,0%	3253,0	100,0%	1909,0	-
Оборотні активи в т.ч.
Дебіторська заборгованість	6808,0	73,2%	8783,0	65,0%	1975,0	-8,1%
Запаси і витрати	1235,0	13,3%	2784,0	20,6%	1549,0	7,3%
Грошові кошти	1091,0	11,7%	1921,0	14,2%	830,0	2,5%
Інші	172,0	1,8%	16,0	0,1%	-156,0	-1,7%
Разом	9306,0	100,0%	13504,0	100,0%	4198,0	0,0%
Витрати майбутніх періодів	115,0	1,2%	0,0	0,0%	-115,0	-1,2%
Всього	9421,0	100,0%	3280,9	100,0%	178,6	-

На кінець звітного періоду частка цього джерела в матеріальних оборотних коштах зменшилась на 6,70 % [(450 : 6719) 100]. Приріст активів підприємства відбувався за рахунок збільшення короткострокових позик на 118 тис. грн. та кредиторської заборгованості на 29 тис. грн, а збільшення коштів підприємства перекривалося збільшенням зобов'язань за кредиторською заборгованістю. Це свідчить про те, що прискорене зростання коштів поліпшить платоспроможність підприємства.

Уся інформація, наведена в таблиці, береться з балансу за винятком рядка "наявність власних оборотних коштів" - це розрахункова величина ).

Наявність власних оборотних коштів можна визначити двома способами. За другим способом 2-й розділ активу балансу "Оборотні активи" порівнюється з 4-м розділом пасиву балансу "Поточні зобов'язання".

Розрахувавши наявність власних оборотних коштів, слід проаналізувати власний і позичений капітал у розрізі окремих статей, установити причини збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Отже, проаналізувавши склад, структуру майна підприємства можна зробити висновок, що для вивчення цього питання можна застосувати модель економічного аналізу, що передбачає такі операції:

· визначення питомих складових і джерел набуття майна в його загальній вартості на початок і кінець звітного періоду;

· порівняння даних на кінець звітного періоду з даними на його початок і визначення причини зміни;

· вивчення причин зміни складу структури майна передовсім тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства;

· доведення до відома керівництва підприємства інформації, яка сприятиме прийняттю управлінських рішень, спрямованих на усунення причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Аналізу структури майна достатньо для того, щоб оцінити стан активів і наявність коштів на підприємстві для повернення боргів, але його замало для відповіді на запитання, наскільки вигідно інвестору вкласти капітал у це підприємство. Тому наступним напрямком аналізу фінансового стану підприємства і для внутрішніх, і для зовнішніх користувачів інформації є детальне вивчення ліквідності та платоспроможності підприємства.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Оборотні кошти (поточні активи) - це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.

До складу оборотних коштів входять:

грошові кошти;

короткострокові фінансові інвестиції;

дебіторська заборгованість;

запаси.

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Короткострокові фінансові інвестиції - високоліквідні активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора та вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів на певну дату.

Розрізняють поточну та довгострокову дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість не включається до складу оборотних коштів.

Запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

Аналіз оборотних коштів

Одним з критеріїв ефективності використання оборотних коштів є величина оборотних коштів, яка залежить від:

оборотності поточних активів (швидкість обороту окремих елементів поточних активів);

структури оборотних коштів (яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і яким чином ресурси розподілені в операційному циклі).

Аналіз стану оборотних коштів (загальної величини й розмірів окремих поточних активів), а також показників оборотності дозволяє:

* оцінити ефективність використання ресурсів в оперативній діяльності підприємства;

* визначити ліквідність балансу підприємства, тобто можливість вчасно погасити короткострокові зобов'язання;

* з'ясувати, у що вкладаються власні оборотні кошти підприємства протягом фінансового циклу з метою оцінки локального надлишку чи нестачі окремих видів оборотних коштів.

Величина й структура поточних активів повинна відповідати потребам підприємства, що відбиті в бюджеті.

Одним із загальних критеріїв ефективності використання оборотних коштів є наступний:

Поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної й безперебійної роботи підприємства.

2. Аналіз структури оборотних коштів.

Структура оборотних коштів - це пропорції розподілу ресурсів між окремими елементами поточних активів.

Структура оборотних коштів відбиває, зокрема, специфіку операційного циклу.

Структура оборотних коштів показує також, яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а яка - за рахунок позикових, включаючи короткострокові кредити банків.

Величина й структура власних оборотних коштів може відбивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших факторів.

Для аналізу оборотних коштів необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської й кредиторської заборгованості).

Загальна тривалість і структура операційного й фінансового циклів зв'язані зі специфікою роботи підприємства, зокрема, із технологічними особливостями і сформованими традиціями в роботі з постачальниками й споживачами, але також можуть відбивати і недоліки в керуванні поточними активами.

3. Аналіз власних оборотних коштів і джерел їх формування.

Власні оборотні кошти - це робочий капітал (Рк).

Робочий капітал (Рк) - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.

Збільшення робочого капіталу може говорити про ріст фінансової стійкості компанії.

Ріст величини робочого капіталу може бути викликаний збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості. Це може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини робочого капіталу, крім погіршення стійкості, може говорити про ріст потреби в коштах.

Для визначення причин зміни величини робочого капіталу необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.

При зменшенні Рк необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу.

Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу:

Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.

Якщо величина власних оборотних коштів негативна (що часто зустрічається на українських промислових підприємствах), - то це, звичайно, означає, що частина необоротних активів фінансується за рахунок засобів кредиторів, найчастіше короткострокових кредитів банків. Останнє, як правило, свідчить про неефективне керування фінансами підприємства.

Іммобілізація оборотних активів - використання оборотних активів для операцій, пов'язаних з фінансуванням необоротних активів.

Така операція може бути виправдана при суттєвому прискоренні обертання оборотних активів і зменшенні потреби у оборотних активах. Якщо ж потреби підприємства у оборотних активах не скорочуються, то їх іммобілізація приводить до зниження рівня платоспроможності і порушення операційного циклу.

Джерела фінансування оборотних активів

Джерелами фінансування оборотних активів можуть бути:

власний капітал;

довгостроковий позиковий капітал;

короткостроковий позиковий капітал;

товарний кредит;

поточна кредиторська заборгованість.

Ефективне управління джерелами фінансування оборотних активів полягає у оптимізації складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного капіталу і достатньої фінансової стійкості підприємства.

Політика фінансування оборотних активів підприємства передбачає:

диференціацію складу оборотних активів з позиції особливостей їх формування;

формування принципів фінансування окремих груп оборотних активів;

визначення джерел фінансування окремих груп оборотних активів.

Диференціація складу оборотних активів передбачає виділення двох основних груп активів:

1)постійну потребу в оборотних активах, яка є незмінною частиною їх обсягу (мінімальна сума оборотних активів у даному періоді);

2)змінну або сезонну потребу у оборотних активах.

Існує три принципові підходи до фінансування оборотних активів:

консервативний (коли за рахунок короткострокового позикового капіталу фінансується лише половина змінної частини оборотних активів);

помірний або компромісний (коли за короткострокового позикового капіталу фінансується вся змінна частина оборотних активів);

агресивний (коли за короткострокового позикового капіталу фінансується весь обсяг оборотних активів або значна їх частина).

При визначенні джерел фінансування окремих груп фінансових активів підприємство визначається за рахунок яких джерел (власний капітал, довгостроковий позиковий капітал, короткостроковий позиковий капітал, товарний кредит і поточна кредиторська заборгованість) воно буде фінансувати кожну з цих груп оборотних активів.

4. Аналіз оборотних коштів із застосуванням коефіцієнтів.

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Для визначення тенденції оборотності оборотних коштів розраховується коефіцієнт оборотності (Ко).

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Ко) - це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів підприємства (ф.1):

Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду в порівнянні з його значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

Показником ефективності використання оборотних засобів є також час обороту (Чо) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнту оборотності:

Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів.

Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність запасів та тривалість одного обороту запасів.

Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:

Значення Коз вказує, скільки разів у середньому поповнювались запаси підприємства протягом звітного періоду.

Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз) визначається аналогічно показнику Чо:

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

зростання виробничого потенціалу підприємства;

прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі простроченої, по векселях одержаних. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

5.Операційний, виробничий і фінансовий цикли

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Виробничий цикл - розпочинається з моменту надходження матеріалів на склад підприємства і закінчується в момент відвантаження покупцю продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.

Фінансовий цикл - розпочинається з моменту оплати постачальникам матеріалів (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується в момент отримання грошових коштів від покупців за відвантажену продукцію (погашення кредиторської заборгованості).

Для оцінки тривалості циклів використовуються показники оборотності (період обороту в днях).

Виробничий цикл	Фінансовий цикл
період обороту запасів сировини; період обороту незавершеного виробництва; період обороту запасів готової продукції.	період обороту кредиторської заборгованості; період обороту дебіторської заборгованості.

За оцінками спеціалістів із фінансового менеджменту, із загальної економії, яку підприємство може отримати при ефективному управлінні фінансами 50% може дати ефективне управління товарно-матеріальними запасами, 40% управління запасами готової продукції і дебіторською заборгованістю і 10% управління технологічним циклом.

Зменшення тривалості фінансового циклу (періоду обороту власних оборотних коштів) при збереженні певного балансу між рахунками дебіторів і кредиторів може слугувати одним з критеріїв ефективності управління фінансами підприємства.

Оскільки тривалість операційного циклу більше тривалості фінансового циклу на період обороту кредиторської заборгованості, то скорочення фінансового циклу , як правило, веде до зменшення операційного циклу, що оцінюється як позитивна тенденція.

Тривалість виробничого циклу вираховується як сума періодів обертання всіх складових оборотних коштів.

Тривалість операційного циклу більше тривалості виробничого циклу на період обороту дебіторської заборгованості.

При аналізі тривалості операційного циклу слід також враховувати вплив отриманих і виданих авансів.

Шляхи скорочення фінансового циклу

Скорочення виробничого циклу

зменшення періоду обороту запасів;

зменшення періоду обороту незавершеного виробництва;

зменшення періоду обороту готової продукції.

Зменшення періоду обороту дебіторської заборгованості

Період обороту дебіторської заборгованості		Середня дебіторська заборгованість		Число днів у періоді, що аналізується
	=	------------------------------------------------------	*
		Виручка від реалізації за період

Збільшення періоду обороту кредиторської заборгованості

Період обороту кредиторської заборгованості		Середня кредиторська заборгованість		Число днів у періоді, що аналізується
	=	------------------------------------------------------	*
		Витрати на виробництво продукції за період

Співвідношення тривалості виробничого і фінансового циклів є одним з критеріїв ефективності використання оборотних коштів підприємства, оскільки тривалість указаних циклів пов'язані з показниками оборотності.

Підприємству необхідно періодично оцінювати свої потреби в оборотних коштах і намагатися утримувати їх на мінімально необхідному рівні.

Можна запропонувати наступну процедуру оцінки потреб підприємства в оборотних коштах:

Оцінити обсяг потенційних продажів підприємства.

Скласти виробничий план для цього рівня продажів.

Оцінити капіталовкладення в сировину і матеріали, необхідні для цього рівня продажів.

Оцінити період виробництва і розмір капіталовкладень в незавершене виробництво.

Оцінити капіталовкладення в дебіторську заборгованість на основі кредитної політики підприємства.

Оцінити умови кредиту, які висуваються постачальниками сировини і його вплив на потреби у власних оборотних коштах.

Наступні показники дозволяють проводити аналіз стану і слідкувати за ефективністю використання оборотних коштів:

величина поточних активів і власних оборотних коштів;

структура оборотних коштів;

оборотність окремих елементів оборотних коштів;

рентабельність поточних активів;

тривалість фінансового циклу.

Управління оборотними коштами підприємства включає наступні елементи:

- облік всіх наявних складових оборотних коштів на теперішній час;

- аналіз стану, у тому числі виявлення причин, в силу яких склалося теперішнє положення з поточними активами підприємства;

- розробку і впровадження в практику роботи окремих служб підприємства сучасних методик керування оборотними коштами;

- контроль за поточним станом найважливіших складників оборотних активів у процесі виробничої й комерційної діяльності підприємства;

- прогноз змін в оборотних коштах у найближчій і довгостроковій перспективі;

- розрахунок окремих показників, необхідних для складання касового бюджету підприємства.

Завдання управління оборотними коштами полягає в умілому балансуванні між ризиками:

1)пов'язаними з нестачею оборотних коштів і можливою загрозою зриву виробничих планів із-за нестачі сировини і матеріалів або відсутності можливості задовольнити запити споживачів продукції;

2)обумовленими надлишком оборотних коштів, тобто “заморожуванням” грошових коштів у сировині, запасах готової продукції і дебіторській заборгованості.

Затрати і ризики, які пов'язані з нестачею оборотних коштів	Затрати і ризики, які пов'язані з надлишком оборотних коштів
Затримки у забезпеченні сировиною і матеріалами і, як наслідок, збільшення виробничого циклу і зростання затрат. Зниження обсягів продажів із-за недостатніх запасів готової продукції. Додаткові затрати на вирішення питань фінансування.	Зростають витрати на зберігання надлишків запасів. Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти. Боржники можуть відмовитися платити або обанкротяться. Банки, у яких зберігаються кошти можуть обанкротится. Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості і грошових коштів.

Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами включає:

Аналіз оборотних активів за попередній період.

Оптимізацію складу оборотних активів.

Прискорення оборотності оборотних активів.

Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.

Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання.

Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.

Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.

РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Розглянемо порядок формування та використання очистого грошового потоку на базовому підприємстві. Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству за звітний період розраховується як арифметична сума Cash-flow від усіх видів діяльності. Він дорівнюватиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період. Основою розрахунку загального Cash-flow є операційний Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної діяльності, тобто частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні підприємства в певному періоді після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру. Цей показник можна розглядати як критерій оцінки внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Достатній розмір операційного Cash-flow створює сприятливі передумови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Наявність операційного Cash-flow характеризує здатність підприємства:

а)фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел;

б)погашати фінансову заборгованість;

в)виплачувати дивіденди.

Структурно-логічна схема виникнення та використання операційного Cash-flow наведена на рис.5.1.

Рис. 4.4. Виникнення та використання операційного

Операційний Cash-flow та загальну суму грошових надходжень у рамках інвестиційної діяльності можна розглядати як внутрішнє джерело фінансування.

Базу для визначення Cash-flow від операційної діяльності утворюють дані звіту про фінансові результати (про прибутки і збитки) та баланс підприємства. Серед економістів до цього часу немає єдності щодо методології визначення Cash-flow. Класичний спосіб розрахунку операційного Cash-flow полягає в тому, що до чистого прибутку підприємства (після оподаткування) за визначений період додаються амортизаційні відрахування, нараховані у цьому самому періоді, та приріст забезпечень.

Якщо від «класичного» (брутто) Cash-flow відняти суму нарахованих дивідендів, то одержимо -- нетто Cash-flow. Однак при використанні цього підходу до визначення чистого грошового потоку не враховуються зміни у складі поточних активів та пасивів, які також суттєво впливають на величину грошових коштів підприємства.

На практиці поширення набули два основні методи розрахунку Cash-flow від операційної діяльності, які враховують згадані зміни у складі оборотних активів і поточних зобов'язань і передбачають віднесення процентів за користування позичками до складу операційних витрат:

1. Прямий метод, при використанні якого чистий грошовий потік (Cash-flow) від операційної діяльності розраховується як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, що мають безпосереднє відношення до операційної діяльності підприємства. До вхідних грошових потоків належать: грошові надходження від продажу товарів у звітному періоді; погашення дебіторської заборгованості; інші грошові надходження від операційної діяльності (від реалізації оборотних активів, операційної оренди активів тощо). До вихідних грошових потоків належать грошові видатки на покриття витрат, які включаються у собівартість продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат у рамках операційної діяльності, а також податки на прибуток та проценти за користування позичками.

2. Непрямий метод. Вихідною величиною при використанні цього методу є фінансові результати від операційної діяльності. Здійснюється зворотний до прямого методу розрахунок: операційні прибутки (збитки) коригуються на статті доходів (зменшуються) і витрат (збільшуються), які не впливають на обсяг грошових засобів (амортизація, забезпечення наступних витрат і платежів), а також на суму змін в оборотних активах та поточних зобов'язань, що пов'язані з рухом коштів у рамках операційної діяльності та сплатою процентів за користування позичками [13].

ВИСНОВОК

Маючи можливість проходити практику у ВАТ "Коломийська друкарня ім. Шухевича", я була вражена дисциплінованістю і доброзичливістю працівників які там працюють. На сьогоднішній день дружність колективу є рідкістю, це пов'язано багатьма факторами такими як жадібність, бажання збагатитись за рахунок інших та ін. Прийшовши перший раз на практику я не відчув ніякого дискомфорту, оскільки дуже швидко знайшов цільну мову з працівниками та керівництвом друкарні. Це дало мені змогу краще пізнати відносини працівників з керівництвом. Особливо на цьому підприємстві мені сподобався розподіл обов'язків між працівниками. Тут кожен працівник конкретно знає і старанно виконує свої завдання та певні обов'язки. Завдяки цьому вдається уникати конфліктних та не передбачуваних ситуацій і завдяки цьому вдається зберегти спокійну обстановку в середині підприємства. Пройшовши практику у ВАТ "Коломийська друкарня ім. Шухевича" в мене залишились тільки добрі спогади про це підприємство.

В ході написання роботи виконано завдання, поставлені на початку. Дані дослідження бакалаврської роботи можуть бути використаними для планування подальшої діяльності підприємства. Дослідивши тему «Облік в малих підприємствах та аналіз ефективності їх діяльності» можна зробити висновок, що господарська діяльність малих підприємств здійснюється відповідно до Господарського Кодексу України. Об'єктом дослідження даної бакалаврської роботи є господарська діяльність малого підприємства ПП «Артон», що займається торгівлею. Бухгалтерський та податковий облік на підприємстві здійснюється відповідно до наказу «Про облікову політику на підприємстві». Правильна організація бухгалтерського обліку займає дуже важливу роль в веденні обліку господарської діяльності фірми, яка займається роздрібною торгівлею. Від правильності ведення обліку бухгалтерських операцій залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток, про вірність нарахування податків. Цей облік хоч не складний, але дуже трудомісткий. На даному підприємстві було досліджено методику ведення бухгалтерського обліку. Виявлено, що він ведеться відповідно до вимог чинного законодавства. Для удосконалення методику обліку пропонується організація внутрішнього контролю на підприємстві. Для цього доцільно створити контролюючу комісію, на чолі з головним бухгалтером, що здійснював би контроль на вимогу керівника та за необхідністю. На досліджуваному підприємстві внутрішнього контролю не проводиться. Його замінює інвентаризація матеріальних цінностей та перевірка головним бухгалтером звітів, що є складеними іншими бухгалтерами, касирами, матеріально-відповідальними особами. Щодо організації бухгалтерського обліку, то пропонується використання програми 1С: Підприємство через неефективність використання засобів Ехеl для обліку. Особливість застосування персональних комп'ютерів та окремих АРМ полягає в тому, що для керівництва підприємства-клієнта може бути неможливим або недоцільним з погляду співвідношення витрат і результатів впровадження належних засобів контролю з метою зменшення ризику невиявлення помилок до мінімального рівня. Тому бухгалтер найчастіше вправі припустити, що в таких системах ризик системи контролю високий. Саме тому потрібна організація контролюючого відділу, що зміг би систематично проводити внутрішній контроль є досить доцільно. Для полегшення роботи даного відділу пропонується використовувати програмне забезпечення, що полегшує проведення контролю. Аналізуючи економічні показники підприємства, слід зазначити, що статутний капітал протягом всього досліджуваного періоду залишався незмінним. За період своєї діяльності підприємство змогло завоювати 1% ринку збуту, знайти постійних покупців, сформувати стійкі договори з постачальниками, відпрацювати облікову та управлінську політику, що відображається на збільшенні показників прибутковості підприємства. Джерелами формування майна є власний та залучений капітал. Власний капітал складається із статутного капіталу, та прибутків, а до складу залученого включають: товарні кредити та інші поточні незначні зобов'язання підприємства перед бюджетом, з оплати праці, з соціального страхування та інші поточні зобов'язання. На даному підприємстві було проведено аудиторську перевірку, в ході якої було встановлено, що бухгалтерський облік ведеться відповідно до вимог чинного законодавства. В ході перевірки було проведено інвентаризацію в магазинах, перевірено правильність складання та ведення бухгалтерських документів. Формування фінансового результату проведено вірно та відповідно до чинного законодавства. В рекомендаційній частині аудиторського висновку аудитором було запропоновано організації внутрішнього контролю на підприємстві. Для цього було запропоновано створити контролюючу комісію, на чолі з головним бухгалтером, що здійснював би контроль на вимогу керівника та за необхідністю. На досліджуваному підприємстві внутрішнього контролю не проводиться. Його замінює інвентаризація матеріальних цінностей та перевірка головним бухгалтером звітів, що є складеними іншими бухгалтерами, касирами, МВО. Щодо організації бухгалтерського обліку, то було запропоноване використання програми 1-С Підприємство 8.0. Особливість застосування персональних комп'ютерів та окремих АРМ полягає в тому, що для керівництва підприємства-клієнта може бути неможливим або недоцільним з погляду співвідношення витрат і результатів впровадження належних засобів контролю з метою зменшення ризику невиявлення помилок до мінімального рівня. Тому контролер найчастіше вправі припустити, що в таких системах ризик системи контролю високий. Саме тому потрібна організація контролюючого відділу, що зміг би систематично проводити внутрішній контроль є досить доцільно. Для полегшення роботи даного відділу пропонується використовувати програмне забезпечення, що полегшує проведення контролю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. -К.: Україна. 1996.

2. Про власність: Закон України. Прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. зі змінами і доповненнями// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20.

3. Про підприємництво: Закон України. Прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. зі змінами і доповненнями.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14.

4. Про підприємства: Закон України. Прийнятий Верховною Радою України 27 березня 1991р. зі змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради України. - 1991 р. - № 24.

5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: Затв. наказами Мінфіну України, 1999-2001.

6. Абрютина М. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: Дис, 2000.

7. Басовский Л. Теория экономического анализа: Уч.пос. - М.: Инфра-М,2001.

8. Баканов М.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. -М.: Зкономика, 1997.

9. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. -М.: Финансы и статистика, 1997.

10. Балабанов И. Финансовый анализ и планирование хозяйственного субьекта. - М.: ФиС, 2000.

11. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1996.

12. Бочаров В. Финансовое моделирование. С.-П.: Питер, 2000.

13. Быкадоров В. Финансово-экономическое состояние предприятия. - М: Приор, 2000.

14. Білуха М.Т. Теорія бухгатерського обліку: Підручник. - К.: КДТЕУ,-2000.

15. Бутинець Ф.Ф., Мних Е.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. -Житомир: ПГ «Рута», 2000.

16. Елейко Я. Основи фінансового аналізу. - Львів: ЛБИ НБУ, 2000.

17. Економічний аналіз: Навч. Посіб./ За ред. акад. НАНУ проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001.

18. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: Проспект, 2000.

19. Ковалев А. Анализ финансового состояния предприятия. -изд. 4-е, исправл. й доп. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000.

20. Митрофанов Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С. Аналіз діяльності банку. - К.: КДТЕУ, 1999.

21. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. План рахунків Положення (стандарти) бухгалтерського обліку - Луганськ, 2000.

22. Прьїкин Б.В. Экономический анализ предприятия. - М.: ЮНИТИ,2001.

23. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск:.ООО «Нове знання», 1999.

24. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. - К.: КНЕУ, 2000.

25. Таркуцяк А. Фінансовий аналіз. К.: УФІМБ, 2000.

26. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: Практ. посіб. -К.: Лібра, 1999.

Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз: Практикум: Навчальний посіб. для студ. спец. 7.050106 "Облік і аудит", 7.050201 "Менеджмент організацій" -- Житомир: ПП "Рута", 2000. -- 416 с.

Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права. Кафедра фінансів і банківської справи. -- Д.: Видавництво ДАУБП, 2001. -- 224 с.

Петряєва З.Ф. Фінансовий аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. -- Х.: ХДЕУ, 2002. -- 164 с.

Сипко Т.Д. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник / Український держ. морський технічний ун-т ім. адмірала Макарова. -- Миколаїв: УДМТУ, 2003. -- 194 с.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти. -- 2.вид., перероб. і доп. -- Л.: Новий Світ-2000, 2003. -- 319 с.