Облік статутного капіталу на підприємстві ТОВ "Грінко-Дон"

З метою оцінки ступеня фінансової стійкості підприємства (табл. 1.6.) необхідно на основі даних балансу розрахувати і проаналізувати наступні показники:

коефіцієнт фінансової автономії;

коефіцієнт фінансової залежності;

коефіцієнт фінансового ризику.

Таблиця 1.6 - Коефіцієнти фінансової стійкості і платоспроможності ТОВ «Грінко-Дон»

Найменування коефіцієнту	Формула розрахунку	2006 р.	2007 р.	Зміна
1	2	3	4	5 = 4 - 3
Коефіцієнт фінансової автономії		0,9462	0,9061	-0,0401
Коефіцієнт фінансової залежності		1,0569	1,1037	0,0468
Коефіцієнт фінансового ризику		0,0569	0,1037	0,0468
Коефіцієнт платоспромо-жності		1,4718	1,5204	0,0486

Умовні позначки:

1А, 2А, 3А, 4А - відповідно підсумок першого, другого, третього, четвертого розділів активу балансу;

1П, 2П, 3П, 4П, 5П - відповідно підсумок першого, другого, третього, четвертого і п'ятого розділів пасиву балансу.

Те, що коефіцієнт платоспроможності збільшився за 2007 рік до 0,0486, свідчить, що вся довгострокова заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів. Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати достатньою.

Коефіцієнт фінансового риску свідчить, що на 1 грн. власних коштів, вкладених в активи, було приваблено 5,7 коп. за 2006 рік та 10,6 коп за 2007 рік позичених коштів. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

Коефіцієнт фінансової автономії свідчить про те, що на 1 грн. власності підприємства приходиться власних коштів за 2006 рік 94,6 коп. та за 2007 рік 90,6 коп. Рекомендований розмір по цьому коефіцієнту більш ніж 0,5. Вважається, що у цьому випадку у кредиторів зменшується ризик неплатежів.

Із таблиці 1.6. видно, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства особливо не погіршилась. Так, якщо за 2006 рік, значення коефіцієнта становило 0,9462 (95%), то за 2007 рік воно зменшилось до 0,9061 (91%). Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Таким чином, підприємство має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, який порівнює отриманий ефект з витратами чи ресурсами, що було використано для досягнення цього ефекту. В процесі аналізу рентабельності підприємства необхідно розрахувати наступні показники:

рентабельність сукупного капіталу;

рентабельність власного капіталу;

валова рентабельність продаж;

операційна рентабельність продаж;

чиста рентабельність продаж.

Із таблиці 1.7. видно, що рентабельність капіталу дуже невелика 0,019 і 0,021. На ці зміни оказала вплив валова рентабельність продаж тим, що вона знизилася на 0,1892.

Для ТОВ «Грінко-Дон» рентабельність у всіх випадках дорівнює нулю. Це значить, що на даний період часу підприємство економічно не ефективне, тобто підприємство понесло збитки.

Таблиця 1.7 - Коефіцієнти рентабельності ТОВ «Грінко-Дон»

Найменування коефіцієнту	Формула розрахунку	2006 р.	2007 р.	Зміна
1	2	3	4	5 = 4 - 3
Рентабельність сукупного капіталу		0	0,019	0,019
Рентабельність власного капіталу		0	0,021	0,021
Валова рентабельність продаж		0,3501	0,1609	-0,1892
Операційна рентабельність продаж		0,3422	0,1624	-0,1798
Чиста рентабельність продаж		0	0,0878	0,0878

Ділова активність підприємства (табл. 1.8.) виявляється у динамічності його розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Одним із методів оцінки ділової активності є аналіз рівня ефективності використання ресурсів підприємства, для чого використовують показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту коштів прямо впливає на платоспроможність фірми. Окрім того, збільшення швидкості обороту коштів відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

На практиці використовують наступні показники оборотності:

1) коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації);

2) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

3) тривалість обороту дебіторської заборгованості;

4) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

5) тривалість обороту кредиторської заборгованості;

6) коефіцієнт оборотності запасів;

7) тривалість обороту запасів;

8) тривалість операційного циклу;

9) тривалість оборотності оборотного капіталу.

Таблиця 1.8 - Коефіцієнти ділової активності ТОВ «Грінко-Дон»

Найменування коефіцієнту	Формула розрахунку	2006 р.	2007 р.	Зміна
1	2	3	4	5 = 4 - 3
Коефіцієнт оборотності активів		0,2209	0,1458	-0,075
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		12,95	8,55	-4,4
Тривалість обороту дебіторської заборгованості		27,8	42,1	14,3
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		-	-	-
Коефіцієнт оборотності запасів		5,71	4,39	-1,32
Тривалість обороту запасів		63,05	82	18,95
Тривалість операційного циклу	То.ц. = То.з. + То.д.з.	90,85	124,1	33,25
Тривалість оборотності оборотного капіталу	То.о.к. = То.з. + То.д.з. - То.к.з.	90,85	124,1	33,25

Відсутність у ТОВ «Грінко-Дон» кредиторської заборгованості вказує на не стабільний стан підприємства, тому що за її рахунок можна було сформувати власність та обов'язки. Те, що дебіторська заборгованість має заперечений показник можна роздивлятись як позитивну тенденцію, яка призводить до пришвидшення обороту коштів у розрахунках.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на ТОВ «Грінко-Дон» відносяться до компетенції його власників або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства і засновницьких документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавством і засновницьких документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації:

1) введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2) користування послугами фахівця з бухгалтерському обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядок і спосіб реєстрації і узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів, встановлених сьогоденням Законом, і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрігосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс представництва, відділення і інші відособлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з послідуючим їх показників у фінансову звітність підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера по дотриманню порядку оформлення і уявлення до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

1) забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку, складання і уявлення у встановлені терміни фінансової звітності;

2) організовує контроль за віддзеркаленням на рахівницях бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

3) бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею і відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжки і псування активів підприємства;

4) забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях і інших відособлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, зв'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства і складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка створюється відповідно до законодавства.

Структура бухгалтерії і організація справи в ній повинні забезпечувати виконання облікових завдань в мінімальні терміни і з високою якістю.

Абсолютну відповідальність перед керівництвом підприємства за виконання вказаних завдань несе головний бухгалтер - ключова фінансова персона на підприємстві. Головний його обов'язок по важливості і професійній приналежності - це організація, управління і контроль повсякденної, часом рутинної, облікової роботи.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе керівник. У його посадові обов'язки входить створення необхідних умов для правильної постановки обліку. Керівник підприємства може:

1) сформувати бухгалтерську службу у вигляді спеціального підрозділу, очолюваного головним бухгалтером;

2) ввести в штат посаду бухгалтера;

3) передати на договірних початках ведення бухгалтерського обліку централізованої бухгалтерії, спеціальній організації або бухгалтерові - фахівцеві;

4) вести бухгалтерський облік особисто.

Головний бухгалтер призначається і звільняється з посади тільки на підставі наказу керівника підприємства і йому безпосередньо підкоряється.

Головний бухгалтер несе відповідальність за методологію бухгалтерського обліку; забезпечує контроль і своєчасне віддзеркалення господарських операцій у формі бухгалтерських проводок; аналізує і узагальнює інформацію; складає баланс і звітність і надає їх в задані терміни в контролюючі організації.

Керівник підприємства і головний бухгалтер (або уповноважені ними на те особи) підписують господарські договори, а також всі документи по прийманню і видачі товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і фінансових зобов'язань. Всі ці документи без підпису головного бухгалтера (або уповноваженої на те особи) вважаються за недійсні.

Документи, що суперечать законам, головний бухгалтер має право не підписувати і не приймати до виконання. Про це він зобов'язаний письмово повідомити керівника. Якщо той письмово зажадає виконання, то головний бухгалтер зобов'язаний підкорятися. В цьому випадку за наслідки відповідає керівник.

З головним бухгалтером узгоджуються всі призначення матеріально-відповідальних осіб.

Для легшого ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Грінко-Дон» використовує бухгалтерську комп'ютерну програму «1С|».

Що стосується оподаткування, то ТОВ «Грінко-Дон» сплачує такі види податків, як ПДВ, податок на прибуток, на землю, транспорт та екологічний збір.

Підприємство використовує прямолінійний засіб нарахування амортизації. Прямолінійний метод амортизації за П(С)БО 7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Директор та головний бухгалтер несуть особисту відповідальність за додержання порядку ведення та достовірність обліку та звітності, вносять платежі до бюджету відповідно до діючого законодавства.

В межах установлених чинним законодавством та (або) у відповідності до рішення Директора, аудиторські організації здійснюють перевірки фінансової та економічної діяльності Товариства.

2. ОБЛІК І АУДИТ ФОРМУВАННЯ ТА РУХУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ТОВ «ГРІНКО-ДОН»

2.1 Методика бухгалтерського обліку статутного капіталу на ТОВ «Грінко-Дон»

ТОВ «Грінко-Дон» формує статутний капітал, розділений на частини, розмір якого визначається засновницькими документами. Мінімальний розмір статутного капіталу повинен бути не менше 625 мінімальних заробітних плат. Під час реєстрації засновники повинні внести не менше 30% суми, вказаної в засновницьких документах. Повністю внесок повинен бути сплаченим протягом року після реєстрації товариства.

Для забезпечення діяльності ТОВ «Грінко» за рахунок внесків учасників утворюється статутний капітал товариства (далі - статутний капітал) у розмірі 2 646 151,03 (два мільйони шістсот сорок шість тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 03 коп., що складає 100 % статутного капіталу.

Статутний капітал товариства буде сформований повністю на протязі року після державної реєстрації нової редакції Статуту [15].

Учасники можуть робити свої внески, до статутного капіталу майновими та немайновими правами, майном або грошима.

Всі внески, що вносяться до статутного капіталу товариства відповідно до процедури створення, переходять у власність товариства і складають майно (майнові права) товариства. Будь-який приріст майна (майнових прав) товариства, що настає внаслідок здійснення товариством господарської діяльності, є виключно власністю товариства. Учасникові, що повністю зробив свій внесок до статутного капіталу, товариство видає письмове підтвердження про здійснення такого внеску [25].

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності (табл. 2.1.) і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (у результаті припинення діяльності, банкрутства тощо) [20].

Таблиця 2.1 - Відображення в обліку статутного капіталу

Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
	Дебет	Кредит
1	2	3
Зареєстрований статут зі статутним капіталом	46 «Неоплачений капітал»	40 «Статутний капітал»
Відображено внески до статутного капіталу
грошовими коштами	30 «Каса» 31 «Рахунки в банках»	46 «Неоплачений капітал»
основними засобами	10 «Основні засоби»	46 «Неоплачений капітал»
іншими необоротними активами	11 «Інші необоротні матеріальні активи»	46 «Неоплачений капітал»
нематеріальні активи	12 «Нематеріальні активи»	46 «Неоплачений капітал»
запаси	20 «Виробничі запаси» 22 «МШП» 28 «Товари» та ін. рахунки класу 2	46 «Неоплачений капітал»

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться в журналі 7 (кредит рахунка 40), аналітичний облік - по видах капіталу в розрізі засновників, учасників, акціонерів та по інших ознаках, для чого ведеться оборотна відомість по таких графах: порядковий номер, дата і номер документа про внесення майна або грошей, найменування майна, сума внесена в статутний капітал, сума видана, нарахування дивідендів, видача дивідендів, сальдо на кінець періоду.

Таку відомість бухгалтер розробляє самостійно, її кредитове сальдо переноситься в журнал 7 [30].

Статутний капітал не повинний змінюватися в процесі господарської діяльності (збільшуватися або зменшуватися) після державної реєстрації. Сальдо рахунка 40 «Статутний капітал» повинне відповідати розміру статутного капіталу, відображеному в установчих документах і статуті підприємства, незалежно від форми власності.

Зменшення або збільшення статутного капіталу можливо лише після внесення змін в установчі документи і перереєстрації статуту підприємства (табл 2.2.).

За рішенням зборів учасників розмір статутного капіталу може бути збільшено або зменшено, якщо це не суперечить чинному законодавству. Рішення про зміну статутного капіталу набирає силу після внесення відповідних змін до установчих документів згідно з вимогами діючого законодавства України [27].

Учасники мають право розпоряджатися своїми частками в статутному капіталу згідно з вимогами чинного законодавства України.

Статутний капітал збільшується за рахунок:

збільшення числа засновників;

додаткових внесків засновників;

збільшення внесків за рахунок прибутку товариства.

Зменшується статутний капітал внаслідок:

виходу одного або декількох засновників;

покриття збитків товариства за рахунок внесків учасників.

Рішення товариства про зменшення статутного капіталу набирає чинності не раніше, ніж через 3 місяці після державної реєстрації та публікації про це у встановленому законодавством порядку. Не допускається зменшення статутного капіталу при явній незгоді кредитора[23].

Таблиця 2.2 - Облік змін статутного капіталу

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
	Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників або за рахунок збільшення кількості учасників:
	відображення заборгованості засновників по внесках до статутного капіталу;	46 «Неоплачений капітал»	40 «Статутний капітал»
	погашення заборгованості засновників по внесках до статутного капіталу	10 «Основні засоби» 20 «Виробничі запаси» 30 «Каса» 31 «Рахунки в банках»	46 «Неоплачений капітал»
2	Збільшено статутний капітал:
	за рахунок індексації балансової вартості основних фондів;	423 «До оцінка активів»	40 «Статутний капітал»
	за рахунок реінвестування прибутку	443 «Прибуток використаний у звітному періоді»	40 «Статутний капітал»
	Зменшено статутний капітал:
	на суму зменшення статутного капіталу	671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами;	40 «Статутний капітал»
	на суму компенсації: грошовими коштами	672 «Розрахунки за іншими виплатами»	30 «Каса» 31 «Рахунки в банках»
	основними засобами: знос;	10 «Основні засоби»13 «Знос необоротних активів»	10 «Основні засоби»
	залишкова вартість;	972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»	10 «Основні засоби»
	величина компенсації	672 «Розрахунки за іншими виплатами»	73 «Інші доходи від фінансових операцій»

2.2 Особливості й методика внутрішнього аудиту статутного капіталу ТОВ «Грінко-Дон»

Внутрішній аудит - складник системи внутрішньогосподарського контролю підприємства. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись, якщо відсутній механізм постійної її версифiкацiї.

Внутрішній аудит здійснюється спеціально створеним на ТОВ «Грінко-Дон» підрозділом, який підпорядковується у функціональному аспекті директору підприємства, загальним зборам власників підприємства. Організація, роль i функції внутрішнього аудиту на ТОВ «Грінко-Дон» визначаються власником i керівництвом підприємства залежно від: складу та специфіки діяльності, масштабів показників діяльності, наявної системи управління, стану внутрішнього контролю тощо.

Внутрішній аудит проводиться в інтересах керівництва підприємства. Проведення внутрішнього аудиту акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю в установлених законодавством випадках є обов'язковим. Під внутрішнім аудитом вони розуміють незалежну діяльність в організації з перевірки i оцінки її роботи в інтересах керівництва. Мета внутрішнього аудиту статутного капіталу -- допомогти працівникам бухгалтерії підприємства ефективно відображати первинні данні відносно формування та використання статутного капіталу, повністю і своєчасно відображати інформацію в зведених документах та облікових регістрах, правильно вести облік статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірно відображати статутного капіталу у звітності підприємства.. Внутрішній аудит проводять аудитори, які безпосередньо працюють на цьому підприємстві [16].

Внутрішній аудит (контролiнг) покликаний відіграти значну роль у досягненні цілей, які ставить перед собою керівництво підприємства. При цьому основними завданнями внутрішнього аудиту статутного капіталу визначені:

1) перевірка достовірності відображення показників щодо статутного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування ;

2) встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;

3) перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеними установчими документами;

4) видача рекомендацій для прийняття рішень з покращення обліку статутного капіталу.

Внутрішній аудит являє собою систему оперативного, періодичного чи разового забезпечення інформацією керівництва чи власників економічного суб'єкта шляхом організації незалежного контролю i підготовки управлінських рішень силами штатних працівників чи залученої на основі договору сторонньої спеціалізованої аудиторської організації або незалежним аудитором для досягнення основної мети функціонування економічного суб'єкта -- одержання максимального прибутку [16].

Для перевірки статутного капіталу використовуються два види внутрішнього аудиту:

аудит на відповідність вимогам;

аудит фінансової звітності.

Аудит на відповідність вимогам поділяється на два підвиди:

1) аудит на відповідність принципам, який включає процедури аудиторського контролю з точки зору дотримання (виконання) підприємством законів i підзаконних актів i приписів апаратом управління підприємства;

2) аудит на відповідність доцільності, який включає процедури аудиторського контролю діяльності посадових осіб на предмет раціональності, розумності, обґрунтованості та корисності їх діяльності.

Аудит фінансової звітності поділяється на:

плановий, який проводиться в межах затвердженого плану роботи;

позаплановий, який здійснюється на вимогу власника, керівника підприємства.

Методика є важливим інструментом роботи системи внутрішнього аудиту. Керівник використовує її при підготовці перевірки, складанні програми і розподілу обов'язків між внутрішніми аудиторами. Пропонована методика перевірки статутного капіталу розроблена на прикладі загального аудиту і включає три розділи:

1. Планування внутрішнього аудиту і інша підготовча робота.

2. Основні напрями аудиторської перевірки, що складає безпосереднє рішення задач по перевірці: операцій з наявними грошовими коштами, основними засобами, запасів, нематеріальних активів та інших, пов'язаних з формуванням і рухом статутного капіталу.

3. Порядок складання звіту, його узгодження і представлення керівництву.

При рішенні задач внутрішнього аудиту статутного капіталу методику необхідно проаналізувати в різних аспектах, яким властиві: вертикальний, горизонтальний, трендовий аналіз окремих статей балансу, а також розрахунок і оцінку коефіцієнтів (ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, фінансової незалежності і визначення його впливу на стратегії управління). Необхідна для визначення цих коефіцієнтів інформаційна база, яка готується на основі бухгалтерської і статистичної звітності, а також даних бухгалтерського обліку [16].

Виявлені в ході перевірки статутного капіталу відхилення необхідно усунути в ході перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки робляться відповідні записи в звіті.

Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.

У висновку коротко викладаються факти порушення правил, інструкцій і законів, дається висновок аудитора за кожним встановленим фактом, називається конкретна винна особа того чи іншого порушення. Основними порушеннями при формуванні статутного капіталу є:

1) необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок завищення вартості ТМЦ, НМА, що вносяться до статутного капіталу;

2) невнесення або неповне внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

3) несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

4) несвоєчасне оформлення вибуття та прийому нових засновників;

5) неправильне оформлення внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

6) неправильне оформлення повернення засновникам часток із статутного капіталу;

7) відсутні підтверджуючі документи по здійсненим фінансово-господарським операціям; невідображення здійснених операцій;

8) виправлення записів у документах без явних на те причин;

9) відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;

10) фіктивні документи або операції;

11) діяльність без ліцензії;

12) невиконання нормативних документів.

Висновки аудитор складає самостійно, підписує тільки сам. В аудиторському звіті викладаються усі факти порушень, виявлені перевіркою, а у висновках робляться висновки за найбільш суттєвими з них.

Аудитор вправі складати тільки ті висновки, які відображають результати проведених ним досліджень. Якщо аудитор одночасно є спеціалістом i в іншій галузі, то він вправі складати висновки i спеціального характеру. Аудитор зобов'язаний відобразити в аудиторському звіті усі виявлені ним порушення, але у своїх висновках не повинен виходити за межі своєї компетенції [35].

Аудитор не може робити висновків з питання, хто саме здійснив крадіжку. Перевірка може тільки виявити осіб, що несуть матеріальну відповідальність за нестачу, неправильне ведення обліку та ін [24].

Таким чином, в компетенцію аудитора входить з'ясування обставин, пов'язаних з відступами i порушеннями правил ведення бухгалтерського обліку статутного капіталу: недотримання термінів внесення змін до реєстру акціонерів, виправлення записів у документах без явних на те причин, неправильне оформлення документів, помилки i зловживання в облікових регістрах тощо.

Результати внутрішнього аудиту не можуть вважатись досягнутими до того часу, поки не будуть впроваджені рекомендації й усунуті виявлені відхилення.

2.3 Використання ПЕОМ в обліку і аудиті статутного капіталу

Бухгалтерський облік на підприємстві проводиться складанням статистичної звітності, де розглядаються основні показники діяльності підприємства. Статистична звітність складається за місяць і рік. Бухгалтерська звітність складається форми № 1, 2, 3, 4, в яких міститься інформація про фінансовий стан підприємства, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

В бухгалтерії ТОВ “Грінко-Дон” використовують програму «1С. Бухгалтерія 7.7»

Набір програм «1С: Підриємство 7.7» є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Програма «1С: Підриємство 7.7» має компонентну структуру.

«1С: Бухгалтерія 7.7» є складовою частиною системи програм «1С: Підриємство 7.7» - її компонентою. Всього існує три основні компоненти:

1) «1С: Бухгалтерія 7.7»;

2) «1С: Оперативний облік 7.7»;

3) «1С: Розрахунок 7. 7.»

Інтерфейс розглянутих програм є українським. Всі команди, документи, довідники та інші функціональні характеристики викладені українською мовою.

«1С: Бухгалтерія 7.7» - це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватись на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки, програми наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 - Ознаки програми «1С: Бухгалтерія 7.7» та їх характеристика

№ п/п	Класифікаційна ознака	Характеристика ознак
1	Клас програми	Універсальна бухгалтерська програма (міні-бухгалтерія)
2	Призначення	Для ведення бухгалтерського обліку
3	Група споживачів	Невелика чисельність персоналу бухгалтерії
4	Об'єкт обліку	Малі та середні за розміром підприємства різних галузей діяльності
5	Спосіб реалізації облікових функцій	Перевага надається введенню операцій за шаблонами та за допомогою документів
6	Комплексність виконання функцій	Інтегрована програма зведеного обліку

В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського обліку декількох підприємств, ведення обліку паралельно в декількох робочих планах рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.

Програма має однокористувацьку і мережеву версії. Для користувачів програми є декілька режимів роботи, набір яких різний залежно від версії програми.

Умови функціонування ринку вимагають особливої мобільності, оперативності в отриманні управлінських рішень, точності при обробці великих обсягів облікової інформації. Поява комп'ютерів і відповідного програмного забезпечення дала можливість вирішувати задачі і проводити глибший аналіз явищ. Тому, бухгалтерський облік є об'єктом комп'ютеризації.

При організації обліку статутного капіталу на підприємстві ТОВ «Грінко-Дон» перелік первинної інформації у табл. 2.4. Більш точне і повне описання документообігу статутного капіталу надано та відображено в табл. 2.5.

Таблиця 2.4 - Перелік первиної інформації та її опис

Документ	Форма надходження	Частота надходження	Джерело надходження
Назва	Індефікатор
1	2	3	4	5
Розрахункові таблиці	РТ	вільна	у випадку необхідності	Бухгалтер обліку статутного капіталу
Аналітичні дані	АД	автомати зована	щомісячно	АРМ, бухгалтерія

Для роботи на комп'ютері крім основної бази був утворений довідник, який містить допоміжну інформацію про дані (табл. 2.5.)

Таблиця 2.5 - Перелік та опис довідкової інформації

Документ	Форма надходження	Частота надходження	Джерело надходження
Назва	Індефікатор
1	2	3	4	5
Класифікатор субрахунків рахунку 40	SB	Класифікатор	При впровадженні АРМ	Розробник

Вхідна інформація охарактеризована в табл. 2.6.

Таблиця 2.6 - Перелік та опис вихідної інформації

Документ	Форма надходження	Частота надходження	Джерело надходження
Назва	Індефікатор
1	2	3	4	5
Зведена відомість	ZWFSP	Уніфікована	В кінці звітного періоду	АРМ

Для визначення структурних одиниць інформації складена табл. 2.7. А перелік використаних інформаційних масивів та їх опис наведені в табл. 2.8 та 2.9.

Таблиця 2.7 - Опис структурних одиниць інформації

Назва реквізиту	Точність	Джерело інформації
		Назва	Інденти-фікатор
1	2	3	4
Назва субрахунку Сальдо за Х місяць Сальдо за ХІ місяць Сальдо за ХІІ місяць Сальдо за VІ місяць	- 0,01 0,01 0,01 0,01	Класифікатор Аналітичні данні і данні Головної книги	SB AN ZV

Таблиця 2.8 - Перелік інформаційних масивів на машиному носії

Масив	Джерело інформації	Макси-мальнадовж. запису	Дов-жина запису	Носійінфор-мації	Органі-зація
Назва	Інденти-фікатор	Назва	Інденти-фікатор
1	2	3	4	5	6	7	8
Масив класифі-катор субрахунків	KSB	Класифі-катор субрахунків (по аналітичним даним)	КСБ	3	15	ЖМД	табл.
База даних		Головна книга, журнал 7	АД ЗВ	3	41	ЖМД	табл.
Зведена відомість	ZWFSP	Аналітична відомість, Головна книга, журнал 7	АД ЗВ	3	51	ЖМД	табл.

Таблиця 2.9 - Опис масивів

Назва реквізиту	Інден-тифіка-тор	Тип рекві-зиту	Довжи-на в знаках	Діа-пазон змін	Зв'язок з іншими масивами
1	2	3	4	5	6
Масив класифікатор Субрахунок Назва субрахунку Масив база даних Субрахунок Х місяць ХІ місяцьХІІ місяць ІV квартал	KSB SB NS SB K1 K2 K3 K4	C C C N N N N	4 10 4 8 8 8 9	- - - - - - -	з базою даних ZWFSP KSB, ZWFSP

Таким чином, на даному прикладі продемонстровані можливості ПЕОМ при організації обліку статутного капіталу. На цей час будь яке підприємство має обчислювальну техніку, так як вона полегшує та підвищує точність ведення бухгалтерського обліку. Для цього створені спеціальні бухгалтерські програми: "1С Бухгалтерія", "Офіс 2000" та інші, які дозволяють вдосконалити бухгалтерський облік та звітність [19].

В теперішній час ПЕОМ використовують для оцінки і пошуку шляхів найбільш ефективного використання ресурсів підприємства. На підприємстві ПЕОМ застосовується для ведення бухгалтерського обліку, фінансового аналізу, аналізу господарської діяльності, прогнозування, а також аудиту. Це стало можливо завдяки наявності технології перетворення початкових даних в результатну інформацію. Такі технології прийнято називати інформаційними. Інформаційна технологія є системою методів і способів збору, накопичення, реєстрації, передачі, обробки, зберігання, пошуку, модифікації, аналізу, захисту, видачі необхідній інформації всім зацікавленим підрозділам на основі застосування апаратних і програмних засобів. Тому проведення перевірки за допомогою ПЕОМ полегшує роботу аудиторам.

На основі обробці інформації про статутній капітал: даних системи управління базами даних - СУБД, електронні таблиці), текстовою інформацією (текстові процесори і гіпертекстові системи), статичної графіки (графічні редактори), знань (експертні системи), - аудитор може не тільки перевірити засновницькі документи щодо формування статутного капіталу, дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб'єкта, вивчити законність змін у складі засновників підприємства, перевірити правильність розрахунків із засновниками та інші задачі аудиту статутного капіталу, а й зробити аналіз статутного капіталу, скласти необхідні йому в роботі документи.

В даний час компанії, що поставляють комп'ютерну техніку, пропонують різні програмно-технічні комплекси на базі РС комп'ютерів для вирішення конкретних завдань (АРМ керівника, бухгалтера і так далі) з передвстановленим програмним забезпеченням. До складу програмного забезпечення обов'язково повинні входити: пакет Microsoft Office (текстовий редактор Word, електронні таблиці Excel, система управління базами даних Access), програма 1С:Бухгалтерія| і різні спеціалізовані програми для вирішення проблем стратегічного планування. Аудитору необхідний зручний інструментарій для забезпечення професійної діяльності.

2.4 Пропозиції щодо удосконалення обліку і аудиту статутного капіталу

Розвиток економічних відносин України веде до вдосконалення системи бухгалтерського обліку. Основними напрямками вдосконалення бухгалтерського обліку є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який починає розвиток 1 січня 2000 року. Та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, вісім з яких затверджені наказом Мінфіна України від 31 березня 1999 р. №87 [12].

Перевагою нового закону є те, що в ньому поєднаний позитивний вітчизняний досвід ведення обліку з міжнародними стандартами. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №5, який освітлює питання обліку власного капіталу, нарахування дивідендів, питання емісії і іншими елементами власного капіталу [13]. Всі ці елементи власного капіталу передбачуються облікувати на окремому синтетичному рахунку тому відповідна аналітика на них, а також постанови ПБО 2 "Баланс" і ПБО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" та інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку дозволяють сподівтися на транспарентність цього звіту.

Важливим шляхом до вдосконалення обліку в Україні є новий План рахунків, де статутний капітал відображається рахунками 4 классу. рахунок 40 "Статутний капітал" призначений для обліку власників (учасників) підприємства, величина яких зафіксована в його статутних документах [5].

Умови функціонування ринку вимагають особливої мобільності, оперативності в отриманні управлінських рішень, точності при обробці великих обсягів облікової інформації. Поява комп'ютерів і відповідного програмного забезпечення дала можливість вирішувати задачі і проводити глибший аналіз явищ. Тому, бухгалтерський облік є об'єктом комп'ютерізації.

Капітал підприємства є величина похідна від обсягів активів і зобов'язань, тому статутний капітал знаходить висвітлення в пасивній частині бухгалтерського балансу, а в активі його враховуються капітальні витрати і майно підприємства. Саме в точному, своєчасному відображенні активів і зобов'язань у поточній оцінці і складається одне з достоїнств бухгалтерського балансу, що додає йому надійність і вірогідність як джерелу інформації. У силу того, що баланс підприємства є звітом про формування, рух і відтворення капіталу, це єдина форма звітності підприємства, у якій в історичному ракурсі в розгорнутому виді відбивається величина статутного капіталу підприємства [26].

Оскільки актив балансу підприємства відбиває майнову (матеріальну) сторону капіталу, а в пасиві балансу показані джерела утворення майнової форми капіталу, при цьому через оборот відбивається їхній взаємний зв'язок, то можна сказати, що капітал у даному звіті відображається досить повно і всебічно. Тому баланс підприємства повинний розглядатися як метод дослідження питань авансування, інвестування, обороту, кругообігу і відтворення капіталу, а також обчислення його величини, що змінюється в часі.

В українській практиці капітал підприємства часто розділяють на капітал активний і пасивний. З методологічної точки зору це невірно. Такий підхід є причиною недооцінки місця і ролі капіталу в бізнесі і приводить до поверхневого розгляду джерел формування капіталу. Капітал не може бути пасивним, тому що є вартістю, що приносить прибавочну вартість, яка знаходиться в русі, у постійному обороті. Тому більш обґрунтовано тут застосовувати поняття джерел формування капіталу і функціонуючого капіталу (чи активів).

Джерела, використовувані підприємствами для формування капіталу, поділяються на власні, позикові і безоплатно отримані.

До джерел статутного капіталу прийнято відносити засоби, вкладені в підприємство власниками чи учасниками (статутний капітал). У той же час, оскільки джерела формування капіталу мають різну природу, то і принципи оцінки їхньої вартості повинні бути різними [29].

Безоплатно отримані підприємством засоби виявляються у формі фінансування з бюджетів різного рівня, а також у виді спонсорської допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ.

Одне з основних джерел статутного капіталу при організації бізнесу - внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд. При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до статутного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства.

Джерело формування капіталу підприємства - авансований капітал - дає підприємству абстрактне право на розпорядження активами. При цьому по ознаці власності джерела капіталу підрозділяються на власні і позикові. З метою проведення зовнішнього, фінансового аналізу, як правило, капітал при наявному поділі його на власний і залучений, необхідно оцінювати в єдності джерел його утворення, у цілому, як залучений капітал.

Як правило, при відображенні в балансі підприємства статутного капіталу, до нього відносять авансовані власниками засоби і резерви, створені за рахунок прибутку, отриманого підприємством [33].

Оскільки джерела формування капіталу підприємства є фактичними витратами на створення і функціонування бізнесу, понесеними підприємством, то їхня оцінка повинна проводитися по вартості залученого капіталу на момент здійснення витрат для підприємства. У тому числі необхідно враховувати чіткий поділ одноразових витрат на авансований і інвестований (залучений) капітал і систематичні витрати на його відтворення.

Необхідність виявлення результату діяльності підприємства за допомогою протиставлення в подвійній бухгалтерії активу і пасиву визначила появу рахунка прибутків і збитків і відображення в балансі поточного результату діяльності підприємства. Тому прибутку, як складовій капіталу підприємства, необхідно приділяти особливу увагу, оскільки він є важливим джерелом відтворення капіталу підприємства, придбання активів.

У традиційному практичному змісті під прибутком розуміють різниця загальної суми доходів і витрат підприємства. Поняття прибутку адекватно поняттю прибавочної вартості від основної діяльності, але це досить вузький підхід, обмежений рамками рахівництва. З метою більш глибокого вивчення прибутку, його якостей і впливу на капітал підприємства, необхідно виділяти наступні його основні складові:

1) операційний прибуток від поточної діяльності, що виражається в перевищенні виручки від реалізації над собівартістю реалізованої продукції і поточними витратами на її виробництво;

2) прибуток від поточної фінансової діяльності як реалізована різниця в котируваннях цінних паперів;

3) прибуток від реалізації необоротних активів, відбивана як різниця отриманої виручки від реалізації і собівартості реалізованого активу.

Нерідко прибуток розглядають як приріст чистих активів (власного капіталу) підприємства, що зближає традиційне бухгалтерське відношення до прибутку з економічним поняттям приросту капіталу. Відповідно до цього підходу, у даний час у світовій практиці сформувалася так називана "концепція підтримки капіталу", в основі якої лежить збереження величини капіталу підприємства на незмінному рівні до моменту розподілу дивідендів акціонерам. Суть даного принципу полягає в тому, що дивіденди не повинні виплачуватися з капіталу підприємства, інакше капітал проїдається.

Зі сказаного випливає, що зміна капіталу підприємства відбувається за рахунок впливу наступних факторів:

1) одержання (вилучення) засобів від власників підприємства;

2) одержання (втрати) засобів від ефективної діяльності підприємства;

3) зміна величини вартості капіталу під впливом об'єктивних економічних процесів, що відбуваються в політичному, економічному і соціальному житті країни.

Оскільки бухгалтерський облік і оцінка - поняття взаємно пов'язані, тому що точна оцінка входить у число основних задач бухгалтерського обліку, то визначення вартості об'єктів обліку є одним з основних принципів, використовуваних у бухгалтерському обліку. При цьому варто брати до уваги, що вибір методу оцінки результатів роботи підприємства визначає величину прибутку, що розподіляється між власниками, і зміну величини капіталу підприємства [28].

По своїй сутності прибуток є приростом капіталу, збільшенням суми активів, тому що через прибуток виявляється прибавочна вартість, принесена капіталом. Тому прибуток, спрямований на виплату дивідендів акціонерам - на поточне споживання, також зменшує можливий приріст капіталу.

Крім класичної форми прояву у виді кошті, прибуток чи збиток підприємства може мати і негрошову форму, у тому випадку, коли відбувається зміна величини капіталу, зв'язана з переоцінкою вартості пасивів чи активів. Звідси випливає, що оскільки ціна - диференціальна похідна вартості і часу, то різниця між ціною і вартістю визначає появу прибавочної вартості чи збитку.

Таким чином, зіставлення доходів і витрат, а також ціни і вартості, є методом визначення результату діяльності підприємства.

Залучені підприємством кошти в процесі діяльності змінюють форму свого існування, здобуваючи матеріальну чи нематеріальну форму. Капітал стає засобами виробництва, предметами виробництва і обігу. Вважається, що активи - це контрольовані підприємством економічні ресурси, що забезпечують йому майбутній економічний ефект. Тому в балансі дотримується обов'язковий поділ активів підприємства на капітал у сфері виробництва і капітал у сфері обігу.

Основна частина вартості статутного капіталу підприємства, як правило, приходиться на будинки, спорудження й устаткування, що входять в основний капітал. Основний капітал підприємства відбивається на рахунках як капіталізовані витрати, що повертаються у виді річних амортизаційних відрахувань. При цьому незавершені капітальні витрати (вкладення) також включаються до складу основного капіталу і є засобами, використаними на формування капіталу підприємства.

Активний капітал, чи просто активи, представлені в балансі у виді:

матеріальних цінностей (земельні ділянки, будинки і спорудження, устаткування, товарні запаси, МШП);

нематеріальних цінностей (авторські права, патенти, товарні знаки й ін.);

грошових цінностей (кошти на рахунках і в касі, цінні папери, дебіторська заборгованість);

фінансових вкладень.

Однієї з основних задач бухгалтерського обліку є уречевлення актів діяльності підприємства за допомогою грошової оцінки. При цьому оцінка майна активного капіталу підприємства, заснована на собівартості, а не на довільній оцінці, є відправною крапкою при складанні бухгалтерського балансу.

Звичайно переоцінка вартості основних засобів проводиться не частіше одного разу в рік (як правило, це робиться на початок наступного звітного періоду) з віднесенням виникаючих різниць на рахунок додаткового капіталу підприємства.

Переоцінка може проводитися двома способами:

індексацією, коли застосовуються індекси переоцінки, установлювані Мінфіном України (при використанні цього методу вартість об'єкта збільшується на відповідний коефіцієнт);

прямого перерахування, тобто переоцінкою по документально оформленим даним про ринкову вартість об'єкта.

Дані про ринкову вартість об'єктів можуть використовуватися дані статистичних органів, інформація про ціни на продукцію організацій-виготовлювачів, зведені дані про рівень цін, отримані від торгуючих організацій і торгових інспекцій, що публікуються в спеціальній літературі дані про рівень цін і експертні висновки.

На жаль, зазначені способи переоцінки майна підприємства є дуже суб'єктивними і не завжди належним образом відбивають реальну поточну вартість активів підприємства.

У практиці бухгалтерського обліку переважає консервативний підхід, що складається в найменшій оцінці. Однак даний принцип містить допущення, що якщо собівартість нижче продажної ціни, те це - прибуток, а якщо вище - те збиток. Звідси випливає, що консервативний підхід не погодиться з принципом історичної вартості, тому що допускає оцінку активів нижче їхньої собівартості. У той же час, не можна заперечувати, що оцінна вартість однорідних об'єктів обліку на практиці сугубо індивідуальна в залежності від відношення кожного з них до процесу відтворення капіталу. Тому варто мати на увазі, що будь-яка оцінка несе в собі деякий ступінь умовності, тобто вона відносна.

Принципи бухгалтерського обліку припускають обережну, мінімальну оцінку майна підприємства (у тому числі статутного капіталу), відбиваного в балансі підприємства. Відображення активів і зобов'язань передбачається по первісній вартості - в історичному аспекті оцінки на момент їхнього виникнення. Якщо ж при оцінці статей балансу не дотримувати даного принципу, то велика імовірність того, що баланс не буде реальним відображенням використання капіталу на підприємстві [32].

Цілком очевидно і те, що занижена оцінка підприємства зручна для кредиторів і менш приваблива з позиції інтересів акціонерів, тому що акціонери не одержать доходів, запланованих при авансуванні капіталу, і навіть можуть не одержати відшкодування суми вкладеного капіталу, а кредитори, імовірно, одержать активи більшої вартості, ніж заборгованість підприємства перед ними. Тому слід переглянути оцінку майна підприємства для того, щоб підприємства були більш рентабельними.

Використовувані в керуванні підприємством дані статей бухгалтерського балансу, відбивані по поточній вартості, не вимагають перегляду і коректувань у зв'язку зі зміною рівня цін і ростом інфляції, статті ж, що враховуються по історичній вартості, вимагають постійного коректування.

В аспекті формування фінансової звітності підприємства бухгалтерський баланс використовується для розкриття інформації про капітал підприємства, джерела його формування і їхній структурі. З метою проведення аналізу капіталу підприємства бухгалтерський баланс використовується для точної (поточної) оцінки, обчислення величини капіталу, вивчення процесів його руху і зміни вартості в часі. Баланс підприємства визначає прибуток як приріст капіталу, звіт про прибутки і збитки - як різницю доходів і витрат. При цьому в першому випадку проводиться оцінка обороту капіталу й одержання прибавочної вартості, у другому - визначається результат діяльності лише тільки в сфері обігу (виявляється тільки реалізована прибавочна вартість).

Величина статутного капіталу не несе в собі необхідної точності через відсутність методологічної бази, і як наслідок - неможливості врахувати всі складові капіталу. Тому необхідно робити коректування з використанням найбільш зваженого підходу до обчислення поточного стану статутного капіталу. У той же час роль і значення даного показника у веденні бізнесу розкриті недостатньо, і про чисті активи, як правило, мова йде тільки як про показник для оцінки ступеня ліквідності підприємства і визначення можливості виплати дивідендів акціонерам [18].

Оскільки власні акції, викуплені в акціонерів - це зобов'язання підприємства перед акціонером, тимчасово перетворене в можливість використання внеску акціонера в капітал підприємства для реінвестування прибутку через механізм виплати дивідендів.

Цю операцію необхідно розглядати тільки як рефінансування, зміну власника частки акціонерного капіталу, а не короткострокові вкладення і не зміну стану капіталу підприємства.

При створенні комерційного підприємства його засновники далеко не завжди точно знають, скільки оборотних коштів буде потрібно для вирішення поставлених завдань. Більш того, вони можуть не мати в своєму розпорядженні необхідних фінансових ресурсів на момент державної реєстрації підприємства або вже після формування статутного капіталу покласти на знов створене підприємство серйозніші і капіталомісткі завдання, ніж спочатку. Тому необхідно спростити процес державної реєстрації підприємства.

Законодавство України і План рахунків бухгалтерського обліку не дозволяють оперативно маневрувати власними джерелами фінансування (в т.ч. статутним капіталом), вимагаючи оголошення розміру статутного капіталу до державної реєстрації підприємства.

Тому все більше число засновників вважає за краще відкривати підприємства з невеликим статутним капіталом, а решту частини коштів поетапно запроваджувати в господарський оборот шляхом надання позик від фізичних осіб. Потреба, що інакше виникає після реєстрації, в додатковому фінансуванні ставить цілий ряд обліково-економічних проблем:

необхідно перереєструвати статут, що пов'язане з грошовими витратами, а головне з тимчасовими втратами, які можуть виявитися непоправними в умовах сучасного бізнесу;

аналогічні проблеми виникають і при необхідності вивести частину ресурсів із обороту для швидкого перекидання коштів на створення іншої компанії або у зв'язку з виходом із спільного бізнесу одного або декількох засновників;

обмеження на вивід із обороту одержувати завдяки вкладенню додаткових коштів.

Громадянське законодавство дозволяє виплачувати дивіденди тільки при поєднанні двох чинників: вирішення зборів акціонерів і наявність балансового прибутку.

Проте зробити статутний капітал маневренішим не зовсім вірно, оскільки тоді він не відображатиме, з позиції громадянського права, свого сенсу. Він не гарантуватиме кредиторам їх інтересів.

Можливо, для зручності спростити збільшення капіталу було б доцільно. При внесках в статутний капітал в негрошовій формі передбачене те, що без оцінювача в деяких випадках можна обійтися. Це на практиці може вилитися в завищену оцінку, що надалі спричинить суперечку при зменшенні статутного капіталу або виході учасника з товариства.