Грошово-кредитна політика

Визнавши регулювання пропозиції грошей (М) головним напрямом регулятивного впливу держави на економіку, монетаристи могли, подібно до кейнсіанців, сповзти на інфляційні позиції. Адже нарощування пропозиції грошей (М), у їх трактуванні, само по собі приводить до зростання платоспроможного попиту, що «тягне» за собою розширення номінального ВНП. Останнє може бути як за рахунок збільшення виробництва реального ВНП, так і за рахунок зростання середнього рівня цін, тобто інфляції.

Щоб виключити таку можливість, М. Фрідман запропонував «грошове правило» довгострокової грошової політики, за яким держава повинна не намагатися «накачувати» ефективний попит через довільне нарощування маси грошей, а підтримувати помірне, постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВНП та очікуваної інфляції. Згідно з цим правилом приріст маси грошей в обороті визначається за формулою, яка дістала назву «рівняння Фрідмана»:

М = Р + , (5)

де М -- середньорічний темп приросту маси грошей, % за тривалий період;

Р -- середньорічний темп очікуваної інфляції, %;

-- середньорічний темп приросту номінального ВНП, %.

Розраховані М. Фрідманом на підставі цього правила темпи стабільного зростання М для США в той період коливалися в межах 3--5% на рік. Якби центральний банк США утримував пропозицію грошей протягом тривалого часу в цих межах, то середній рівень цін залишався б незмінним. Монетаристи внесли певні корективи в постулати класичної кількісної теорії:

визнали, що на тривалих часових інтервалах V змінюється, що ускладнює зв'язок між М і Р та робить їх динаміку непропорційною;

між зміною М та її проявом у сфері цін і виробництва існує певний часовий лаг, який теж ускладнює зв'язок між М та Р і повинен враховуватися в монетарній політиці;

ці два явища грошового механізму, по суті, виключають два постулати кількісної теорії -- пропорційності й однорідності, і вони замінюються постулатом асинхронності в динаміці М і Р;

держава у своїй монетарній політиці повинна орієнтуватися не на поточні проблеми, а на перспективні -- передусім на підтримання цін на стабільному рівні.

Сучасний кейнсіансько- неокласичний синтез у теорії грошей

З позицій історичного розвитку економічної теорії сучасний монетаризм спіткала та ж сама доля, що й кейнсіанство: після стрімкого злету розпочався період критичної оцінки, розчарування та спроб удосконалення. Це можна пояснити тим, що поява сучасного монетаризму у його крайньому прояві (ідея «чиказької школи») була спробою дати відповідь лише на одну локальну проблему економічного розвитку -- знайти вихід з інфляційного тупика, в якому опинилася капіталістична економіка в 60--70-ті роки, подібно до того як кейнсіанство шукало відповідь теж на одну локальну проблему, але пов'язану з подоланням безробіття та економічного спаду, перед якою опинилося капіталістичне суспільство на межі 20--30-х років.

Для Кейнса і його школи боротьба з інфляцією не була актуальною, найбільше їх цікавила проблема безробіття, і вони навіть радили використовувати інфляцію для вирішення цієї проблеми. Для Фрідмана і його школи так само не дуже актуальною була проблема боротьби з безробіттям. Їх особливо турбувала інфляція, і вони для її подолання радили жорстко обмежити пропозицію грошей темпами зростання ВНП, заспокоюючи суспільство, що ринковий механізм сам відрегулює економічну рівновагу, тобто пропонували пустити вирішення проблеми зайнятості на самоплив.

Коли економіка західного світу в 70--80-ті роки вийшла на пряму поступового рівномірного зростання за відсутності високої інфляції, виявилося, що актуальні для кейнсіанців і монетаристів локальні проблеми не просто зникли, а трансформувалися в хронічні та одночасні. Інфляція та безробіття постійно «жевріють» у ринковій економіці, загрожуючи підірвати її механізм то в одному, то в іншому напрямі, а то й в обох зразу. Щоб запобігти таким загрозам, ринкову економіку в нових умовах потрібно «лікувати комплексно» -- від можливості сплеску як інфляції, так і безробіття та стагнації. Ні кейнсіанські, ні монетаристські рецепти в їх чистому вигляді для цього не годилися, що й визначило процес взаємопроникнення цих ідей, формування кейнсіансько-монетаристського синтезу як нового етапу в розвитку монетаристської теорії.

Сьогодні вже більшість економістів визнають активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах та на рівень цін (та інфляцію) -- на довготермінових. Визнають вони і важливу роль держави в регулюванні економіки, тільки дещо по-різному розставляють акценти при визначенні механізму регулювання. Одні з них більше уваги приділяють активному прямому впливу на реальний сектор економіки через механізм фіскально-бюджетної політики, що дає підстави звинувачувати їх у прихильності до кейнсіанства. Другі, не відкидаючи ролі фіскально-бюджетної політики, перевагу надають монетарному механізмові в економічному регулюванні, що свідчить про більші симпатії їх до монетаризму. Водночас усі вони визнають допустимість помірної інфляції, її позитивний вплив на розвиток реальної економіки та спроможність центральних банків регулювати пропозицію грошей (М) на адекватному помірній інфляції рівні.

Більшість економістів сходяться на тому, що визначення стратегічних цілей та чіткого «коридору» руху до них буде заспокійливо діяти на економічних суб'єктів, зменшувати їхні негативні очікування щодо поведінки цін, курсу та процента і цим сприяти досягненню рівноваги на грошовому ринку.

Задача 25

Банк надає позику сумою 5 млн грн. під 33% річних за плаваючою ставкою. Після двох місяців ставка зросла до 35%, а через 6 місяців від дати видачі - збільшилась до 38%. Обчислити яку суму повинен повернути позичальник банку через рік після надання йому позики.

Розв`язання:

1) Порахуємо суму коштів повернуту для банку за формулою нарахування банківських відсотків у помісячному режимі:

, (6)

Де - майбутня вартість позики, млн. грн.;

Р- первісна вартість позики, млн. грн.;

Пм- термін користування позикою, м.;

і - процентна ставка кредиту.

Задача 55

Визначити величину окремих грошових агрегатів за наступними даними:

- готівка на руках у населення 140 млрд. грн.;

- кошти на розрахункових та інших поточних рахунках 160 млрд. грн.;

- строкові депозити 180 млрд. грн.;

- безготівковий обіг 80 млрд. грн.;

- кошти за трастовими операціями 40 млрд. грн.;

- готівка в касах банків 112 млрд. грн.;

- готівковий обіг 100 млрд. грн.

Розв`язання:

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка у касах банків сюди не входить. Порахуємо агрегат, обравши дані, які виходять із визначення:

М0=140+112=252 млрд. грн.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади у банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання. Порахуємо агрегат, обравши дані, які виходять із визначення:

М1=М0+160=252+160=412 млрд. грн.

Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Порахуємо агрегат, обравши дані, які виходять із визначення:

М2= М1+180=412+180=592 млрд. грн

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків. Порахуємо агрегат, обравши дані, які виходять із визначення:

М3=М2+40=592+40=632 млрд. грн.

Література

16. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

17. Закон України «Про банки і банківську діяльність»від 7 грудня 2000 р.

18. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.

19. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. -- 1996. -- №5.

20. Гальчинський А. С. Теорія грошей. -- К.: Основи. -- 2001.

21. Долан Э.Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. -- М.; Л., 1991.

22. Деньги, кредит, банки / Под ред. О.И. Лаврушина. -- М., 1998.

23. Гроші та кредит / За ред. Б.С. Івасіва. -- К., 1999.

24. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. -- К., 1998.

25. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. -- М., 1993.

26. Фридмен М. Количественная теория денег. -- М., 1996.

27. Кейнс Дж.М. Трактат про грошову реформу. Загальна теоріязайнятості, процента та грошей. -- К., 1999.

28. Деньги / Под ред. А.А. Чухно. -- К., 1997.

29. Савлук М.І. Нова національна валюта гривня працює на економіку

України // Фінанси України. -- 1997. -- № 2.

30. Савлук М.І., Сугоняко О.А. Чи вистачає грошей економіці України? // Вісник НБУ. -- 1997. -- № 4.

31. Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. -- 1999. -- № 1.