Наукові засади управління водогосподарсько-меліоративним комплексом України

Надійність протипаводкового захисту тісно пов'язана з регулюванням русел річок, будівництвом «сухих» водосховищ у верхів'ях річок та польдерів в нижній їхній течії для зрізання піків паводкової хвилі, заходами щодо охорони гідрографічної мережі від замулення, водної ерозії, заборони неконтрольованого будівництва у заплавах.

При розробленні та реалізації програм протипаводкового захисту треба враховувати природні чинники: наявність лісів та їх видовий і віковий стан, акумулюючу здатність річкових заплав, динаміку руслових потоків, інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови.

У сьомому розділі як основний результат наукової роботи за дисертаційною темою представлено удосконалений механізм управління водогосподарсько-меліоративним комплексом (ВМК), що базується на визначенні кваліфікаційного рангу ВМК, тобто його місця серед інших за ступенем господарського навантаження на водні ресурси даної території (басейна). Пропорційно рангу призначається збір за користування і споживання водних ресурсів в межах даного ВМК

Кваліфікаційний ранг розраховують по формулі

(16)

де розраховують по формулам (3)-(4).

Розміри збору за водокористування в межах даного ВМК встановлюють по формулі

, (17)

де загальний обсяг зборів для задоволення потреб ВМК для підтримання річкового басейну у належному стані; - площа території (басейну).

Плановий водогосподарський баланс складають за балансовим рівнянням

, (18)

де - нормативний водозабір на потреби промисловості, сільськогосподарського водопостачання, питні потреби та зрошення відповідно, млн.м³; сумарний водозабір на господарські потреби.

Річна норма водозабору, зважена за ресурсним забезпеченням території, становить:

для промисловості

,

де - річне безповоротне водоспоживання у промисловості у 1985 році, млн.м³;

для сільськогосподарського водопостачання - , де - безповоротне водоспоживання у сільському господарстві, млн.м³;

для питних потреб де кількість мешканців на території, чол.; норма річного водоспоживання на питні потреби кожного з мешканців м³/людину;

для зрошення

де площа зрошуваних земель, га; групова (середньозважена по культурах) зрошувальна норма-брутто, м³/га.

За відомим сумарним водозабором та емпіричними формулами, наведеними у дисертаційній роботі, визначаються норми безповоротного водоспоживання і водовідведення.

Об'єм нормованого сумарного водозабору, визначений для території, підпорядкованої ВМК, розподіляють між галузями пропорційно:

- для потреб промисловості та сільськогосподарського водопостачання обсягам виробництва;

- для питних потреб кількості населення;

- для потреб зрошення площі зрошуваних земель.

Після цього обчислюють новий кваліфікаційний ранг території, підпорядкованої даному ВМК, за умов дотримання оптимальної структури водокористування і нового розміру плати за водокористування.

Контроль використання водних ресурсів здійснюють за величиною відхилення від норми фактичного водозабору. Якість управління вважається задовільною, якщо воно менше ±15%, а частка нормативно чистих зворотних вод більше 90%.

Комплексна оцінка галузевої та територіальної структури водокористування повинна включати: аналіз поточного стану й тенденцій розвитку (у вигляді трендів за базові періоди оцінювання); аналіз впливу факторів господарської діяльності або їхньої сукупності на соціально-економічні та екологічні процеси. Оцінка еколого-економічного стану поверхневих вод і аналіз проблем з їхньої охорони має принципове значення для розробки основ екологічної безпеки басейну річки.

З метою підготовки обґрунтованих рішень з покращення експлуатації і розширення потужностей водозаборів до рівня, який повністю задовольняє потреби водокористувачів, доцільно створити басейновий фонд інформаційних ресурсів. У цей фонд по відповідним інформаційних каналах надходитимете інформація про стан водних об'єктів і гідротехнічних споруд. На басейновому рівні доцільною є організація інформаційно-аналітичного і ситуаційного центру, в якому накопичуватиметься інформація, потрібна для прийняття стратегічних і оперативних рішень щодо управління водними ресурсами, особливо у кризових ситуаціях.

Одним із напрямів розвитку басейнового принципу управління є створення та забезпечення ефективного функціонування фінансового механізму, який би гарантував прямий зв'язок між платою за водокористування і реальною можливістю державного фінансування пріоритетних водоохоронних заходів та заходів з покращення роботи ВМК. Це можна досягти справедливою і зрозумілою для всіх, і, в першу чергу, для водокористувачів, системою встановлення, збирання та подальшого використання плати за забір і безповоротне споживання води та за скидання забруднюючих речовин понад нормою.

Що стосується організаційної структури управління водним господарством, її удосконалення має враховувати більш широке залучення у цей процес громадськості саме на басейновому рівні. Принципова схема такої організації наведена на рис. 13.

З метою координації зусиль прикордонних держав щодо екологічного оздоровлення басейнів річок, розробки і підписання міжурядових угод і нормативних актів, ефективного обміну інформацією і забезпечення широкої участі в управлінні всіх зацікавлених сторін пропонується створювати басейнові управління водних ресурсів і басейнові громадські ради. Створення Басейнових Рад має ґрунтуватися на існуючій законодавчій базі, міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля, спільному використанні та охороні транскордонних водотоків. Створення раціональної, узгоджено діючої системи управління водними ресурсами і забезпечення умов для переходу до сталого, економічно збалансованого розвитку водогосподарських комплексів басейнів річок має бути організовано також на базі міжрайонних управлінь водного господарства.

Одним із пріоритетів удосконалення системи управління водними ресурсами є гармонізація власного законодавства із законодавством ЄС, розроблення державних стандартів щодо визначення стійкості водних об'єктів до антропогенних та техногенних навантажень, визначення параметрів збалансованості використання і відтворення водоресурсного потенціалу та запровадження на цій основі лімітів забору води і скиду забруднюючих речовин у водні об'єкти. Проблеми водного господарства, що носять комплексний характер і потребують державної підтримки та скоординованих міжгалузевих зв'язків пропонується вирішувати шляхом розробки і реалізації державних і регіональних цільових програм.

Для запровадження інтегрованого управління водними ресурсами в Україні за участю автора створені міжвідомчі і басейнові ради, проводиться робота в рамках міжнародних екологічних проектів. В 2003р. створена Міжвідомча Координаційна Рада з питань розвитку водних ресурсів, з 1999р. працює Рада з екологічних проблем басейну Дніпра і якості питної води.

Особливу роль в удосконаленні механізму управління має відігравати плата за використання водних ресурсів. ЇЇ величина має бути достатньою для забезпечення їх відтворення і охорони, бути головним джерелом фінансування водоохоронних заходів, реконструкції і підтримання належного стану ВМК. Потребують також удосконалення тарифна політика щодо плати за водні ресурси, механізми погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, лімітів забору води, безповоротного водокористування і скиду забруднюючих речовин у водні об'єкти з урахуванням їхньої ресурсної і відновлюваної спроможності. Необхідно переглянути існуючий порядок призначення пільгових коефіцієнтів при нарахуванні плати за спеціальне водокористування деяким галузям економіки, включаючи нарахування плати за використання води на господарсько-питне водопостачання.

Висновки

Вирішено актуальну науково-прикладну проблему ефективного державного управління водними ресурсами і водогосподарсько-меліоративним комплексом України в умовах трансформації економіки та глобальних змін клімату. Дослідженнями та практикою управління доведено наступне.

1. Управління водними ресурсами і водогосподарсько-меліоративним комплексом України найбільш ефективне за умов застосування галузевого і басейнового принципів, методів індикативного планування, оптимізації водогосподарських балансів по галузях національної економіки і басейнах головних річок, обґрунтування для них системи показників (індикаторів), формалізованих у вигляді загальнодержавних і регіональних програм.

2. Інтегроване управління водними ресурсами має базуватись на методології, основою якої є застосування на етапах планування і реалізації управлінських дій норм водоспоживання і водовідведення, збалансованих за допомогою емпіричних формул, які апроксимують зв'язок між елементами водогосподарського балансу по галузях національної економіки та річкових басейнах.

3. Інтегроване управління хімічним складом поверхневих вод має здійснюватись за методологією основу якої складають емпіричні залежності, що описують процес зниження концентрації хімічних елементів та їхніх сполук у поверхневих водах пропорційно зростанню інтенсивності водообміну в межах річкового басейну, яка визначається співвідношенням між прибутковою і витратною частинами водогосподарського балансу.

4. Виходячи з нормованої структури споживання води у сільських населених пунктах, за якою потреба у питній воді становить менше 20% від загальних її обсягів, найбільш доцільним є принцип децентралізованого водопостачання, відповідно до якого вся вода готується за вимогами технічного водопостачання, а до вимог питного водопостачання на локальних (на одну або групу садиб) установках доводиться лише невелика кількість води.

5. Відновлення і сталий розвиток гідротехнічної меліорації земель вимагає посилення корпоративної ролі держави в управлінні цілісними майновими комплексами шляхом передачі сільгоспвиробникам в їхнє управління частки активів та майна, запровадження децентралізованого управління водогосподарсько-меліоративним комплексом, належного ресурсного забезпечення його експлуатації та державної фінансової підтримки.

6. Підтоплення земель ґрунтовими водами або їхнє затоплення під час проходження повеней і паводків є постійною природною загрозою, негативні наслідки якої найбільш вірогідні при малоймовірному випадінні великої кількості атмосферних опадів на фоні недостатнього природного та штучного дренування земель, відсутності ефективного інженерного захисту територій та населених пунктів. Потенційна загроза прояву процесів підтоплення та затоплення може бути охарактеризована показником їхньої небезпеки, який зростає із збільшенням варіації атмосферних опадів і максимальних витрат води річкового стоку і має територіальну зональність та обумовлює черговість і склад заходів з захисту територій від шкідливої дії вод.

7. В умовах трансформації економіки і глобальних змін клімату ефективне управління водогосподарсько-меліоративним комплексом України досягається на основі механізму, який використовує оптимальну структуру водогосподарських балансів по галузях економіки і басейнах річок і реалізується з похибкою не більше ±10%. В основі такого управління знаходиться відомчий моніторинг поверхневих вод, який дозволяє оцінювати можливі зміни кількості та якості води під впливом природних і антропогенних факторів, ґрунтовно приймати управлінські рішення щодо захисту водойм від забруднення і виснаження.

8. Інтегроване управління водними ресурсами за галузевим і басейновим принципами вимагає оцінки екологічного стану басейнів річок, відповідності управлінських дій та їх результатів природоохоронному законодавству і державній політиці. Основною вимогою при цьому є забезпечення технологічної цілісності водогосподарсько-меліоративного комплексу, додержання екологічних політик всіх учасників процесу, посилення їх відповідальності за збереження водних ресурсів, сприяння впровадженню платного водокористування і визнання корпоративної ролі держави, громадських організацій у забезпеченні водою галузей національної економіки.

СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Сташук В. А. Оптимізація водорегулювання осушуваних земель / А. М. Рокочинський, С. Т. Вознюк, В. А. Сташук // Водне господарство України. - 1996. - №4. - С. 13-15.

2. Сташук В. А. Вихідні передумови до розробки моделі водного режиму осушуваних земель за змінних природно-меліоративних умов / А. М. Рокочинський, В. А. Сташук, Л. В. Зубик // Вісник Рівненського державного технічного університету [„ Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво ”]: Збірник наукових праць. Спецвипуск - Рівне, 1999. - С. 53 - 59.

3. Сташук В. А. Раціональні способи, площі та норми зволоження осушених земель України / А. М. Рокочинський, В. А. Сташук, Л. В. Зубик // Водне господарство України. - 1999. - №5-6. - С. 27-28.

4. Сташук В. А. Обґрунтування проектних рішень з водорегулювання осушуваних земель на багатоваріантній основі / А. М. Рокочинський, В. А. Сташук, Л. В. Зубик // Вісник Рівненського державного технічного університету: Збірник наукових праць - Рівне, 2000. - Вип. 5(7). - С. 67-71.

5. Сташук В. А. Підвищення ефективності використання осушуваних земель України / В. А. Сташук, А. М. Рокочинський // Вісник Рівненського державного технічного університету: Збірник наукових праць. Спецвипуск - Рівне, 2001. - С. 12 - 17.

6. Сташук В. А. Актуальні проблеми управління водними ресурсами в сучасних умовах // Вісник УДУВГП [„ Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво ”]: Збірник наукових праць - Рівне, 2002. - Вип. 27. - С. 97 - 104.

7. Сташук В. А. Виробнича апробація автоматизації планового водорегулювання осушуваних земель та її ефективність / А. М. Рокочинський, В. А. Сташук, Я. Я. Зубик, Є. І. Покладньов // Вісник УДУВГП [„ Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво ”]: Збірник наукових праць - Рівне, 2002. - Вип. 27. - С. 84 - 95.

8. Сташук В. А. Актуальні проблеми управління водними ресурсами в сучасних умовах // Водне господарство України. - 2003. - №1-2. - С. 2-6.

9. Сташук В. А. Підтоплення територій в Україні: причини поширення та шляхи подолання цього негативного явища // Вісник УДУВГП: Збірник наукових праць - Рівне, 2004. - Вип. 2 (26). - С. 152 - 159.

10. Сташук В. А. Нормування водоподачі як передумова оптимізації водорегулювання на осушувально-зволожувальних системах / В. А. Сташук, Є. І. Покладньов, А. М. Рокочинський // Вісник УДУВГП: Збірник наукових праць - Рівне, 2004. - Вип. 3 (27). - С. 78 - 85.

11. Сташук В. А. Основні напрями поліпшення. збереження. відтворення та раціонального використання водних ресурсів // Водне господарство України. - 2004. - №3-4. - С. 4-9.

12. Сташук В. А. Розрахунок вертикальних дренажів з сифонною системою водовідбору // Водне господарство України. - 2005. - №1-2. - С. 43-48.

13. Сташук В. А. Шляхи розв'язання проблеми захисту берегів річок та водоймищ від водної абразії у Полтавській області / В. А. Сташук, В. О. Фомічов, В. К. Гарник, О. Н. Кафтан // Меліорація і водне господарство. - К., 2006. - Вип. 93-94. - С. 187-195.

14. Сташук В. А. Управління водогосподарсько-меліоративними об'єктами на осушуваних землях за короткотерміновим метеорологічним прогнозом / А. М. Рокочинський, В. А. Сташук, Я. Я. Зубик // Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво: Збірник наукових праць. - Рівне: НУВГП, 2006. - Вип. 31. - С. 51-62.

15. Сташук В. А. Сучасні підходи до обґрунтування гідромеліоративних заходів на еколого-економічних засадах / А. М. Рокочинський, В. А. Сташук, Н. А. Фроленкова // Водне господарство України. - 2006. - № 6. - С. 49-52.

16. Сташук В.А. Наукова політика щодо забезпечення ефективного функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу / Сташук В.А. //Меліорація і водне господарство. - 2006, вип. 93-94. - с. 3-12.

17. Сташук В. А. До питання водної політики в Україні на принципах басейнового управління водними ресурсами / В. А. Сташук, А. В. Яцик // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Збірник наукових праць. - Рівне: НУВГП, 2007. - Вип. 4(40). - С. 170 - 175.

18. Сташук В. А. Україна на шляху до басейнового принципу управління водними ресурсами / В. А. Сташук, А. В. Яцик // Водне господарство України. - 2007. - № 4. - С. 6-10.

19. Сташук В. А. Екологічний стан малих річок України та шляхи його покращення // Водне господарство України. - 2007. - № 5. - С. 2-5.

20. Сташук В. А. Національний політичний діалог з інтегрованого управління водними ресурсами в Україні (Перша зустріч Керівної групи) // Водне господарство України. - 2008. - № 3. - С. 56-57.

21. Сташук В. А. Формування гідрохімічного спектру р. Дніпра під впливом сільськогосподарських стоків / М. І. Ромащенко, Ю. О. Михайлов, В. А. Сташук, С. М. Лютницький, І. А. Мавлютдінова // Меліорація і водне господарство. - К.,2008. - Вип. 96. - С. 14-24.

22. Сташук В. А. Підсумки діяльності водогосподарського-меліоративного комплексу за 2008 рік та заходи щодо забезпечення сталого функціонування галузі у 2009 році // Водне господарство України. - 2009. - № 1. - С. 2-7.

23. Сташук В. А. Інтегроване управління водними ресурсами - шлях до сталого розвитку водного господарства в Україні // Водне господарство України. - 2009. - № 2. - С. 2-9.

Монографії

24. Сташук В. А. Еколого-економічні основи басейнового управління водними ресурсами. - Дніпропетровськ: ВАТ «Видавництво «Зоря»», 2006. - 480 с.

Патенти

25. Деклар. пат. на корисну модель № 31819 Україна. МПК (2006) В09В 3/00. Спосіб безпечного збереження твердих побутових відходів на існуючих полігонах. Маланчук З. Р., Рокочинський А. М., Шапар А. Г., Сташук В. А., Гурин В. А., Надутий В. П., Терещенко В. М., Жомирук Р. В. (Україна) - № 2007 13304. Заяв.29.11.2007. Опубл. 25.04.2008., Бюл. Промислова власність № 8.

Книги

26. Ромащенко М.І., Савчук Д.П. Водні стихії. Карпатські повені. Статистика, причини, регулювання. - К.: «Аграрна наука», 2006. - 304 с.

27. Наукові основи охорони та раціонального використання зрошуваних земель України /за редакцією С.А.Балюка, М.І.Ромащенка, В.А.Сташука/. - К.: Аграрна наука, 2009. - 624 с.

АНОТАЦІЯ

Сташук В.А. Наукові засади управління водогосподарсько-меліоративним комплексом України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 06.01.02 - сільськогосподарські меліорації (технічні науки) - Інститут гідротехніки і меліорації УААН. - Київ, 2009.

Розробленні наукові засади управління водними ресурсами і водогосподарсько-меліоративним комплексом України за галузевим і басейновим принципами із застосуванням методу індикативного планування. Встановлено закономірності галузевої і територіальної структури водоспоживання, доведено що методологія інтегрованого управління водними ресурсами полягає у застосуванні збалансованих норм (індикаторів) водоспоживання і водовідведення. Доведено, що індикатором якісного стану поверхневих вод є їхній гідрохімічний спектр, а суть методології інтегрованого управління якістю води полягає у використанні емпіричних залежностей, що описують процес зниження концентрації хімічних елементів та їх сполук у поверхневих водах пропорційно зростанню інтенсивності водообміну в межах річкового басейну або водосховища.

Обґрунтовано доцільність децентралізованого водопостачання сільських населених пунктів, принципи сталого розвитку меліорації земель на засадах посилення корпоративної ролі держави в утриманні цілісних майнових комплексів. Розроблено принципи захисту території від шкідливої дії вод на підставі авторського методу оцінки її паводкової небезпеки. Доведено, що підтоплення земель ґрунтовими водами є постійною потенційною загрозою, яка проявляється лише при малоймовірному збіганні декількох чинників.

Запропоновано методологію складання оптимальних водогосподарських балансів по галузях економіки і басейнах річок, за якими здійснюється управління водогосподарсько-меліоративними комплексами. Розробленні рекомендації, технологічні і технічні рішення економного використання водних ресурсів, їх охорони від кількісного та якісного виснаження, запобігання шкідливій дії вод, ефективного використання коштів державного бюджету на утримання загальнодержавних водогосподарсько-меліоративних комплексів. Механізм управління водними ресурсами спирається на технологічну цілісність водогосподарсько-меліоративного комплексу, узгоджує екологічні політики всіх суб'єктів водокористування, посилює їх відповідальність за кількісний та якісний стан водних ресурсів та річкових басейнів, сприяє впровадженню платного водокористування і посилює корпоративну роль держави у сталому розвитку водного господарства.

Ключові слова: водні ресурси, водогосподарсько-меліоративний комплекс, моніторинг, управління, водокористування, водоспоживання, водовідведення.

АННОТАЦИЯ

Сташук В.А. Научные принципы управления водохозяйственно-мелиоративным комплексом Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора технических наук по специальности 06.01.02 - сельскохозяйственные мелиорации (технические науки) - Институт гидротехники и мелиорации УААН. - Киев, 2009.

Разработано научные принципы управления водными ресурсами и водохозяйственно-мелиоративным комплексом Украины по отраслевому и бассейновому принципам с применением метода индикативного планирования. Установлены закономерности отраслевой и территориальной структуры водопотребления, доказано, что методология интегрированного управления водными ресурсами заключается в применении сбалансированных норм (индикаторов) водопотребления и водоотведения. Доказано, что индикатором качественного состояния поверхностных вод является их гидрохимический спектр, а суть методологии интегрированного управления качеством воды заключается в использовании эмпирических зависимостей, которые описывают процесс снижения концентрации химических элементов и их соединений в поверхностных водах пропорционально росту интенсивности обмена води в пределах речного бассейна или водохранилища. Установлено характер влияния на гидрохимический спектр поверхностных вод стоков сельскохозяйственных территорий, в соответствие с которым суммарная минерализация води у днепровских водохранилищах повышается пропорционально объемам стоков.

Обосновано целесообразность децентрализованного водоснабжения сельских населенных пунктов, при котором только 20% общего объема воды подвергается тщательной очистке и обеззараживанию для использования на питьевые нужды, а оставшаяся вода идет исключительно на хозяйственные нужды.

Основным направлением устойчивого развития мелиорации земель являются усиление корпоративной роли государства в управлении целостными имущественными комплексами водохозяйственно-мелиоративных комплексов. Предложено организовать вертикально интегрированные акционерные водные компании с привлечением в них сельскохозяйственных производителей.

Разработаны принципы защиты территории от вредного воздействия воды с использованием метода оценки интегрального показателя ее опасности по развитию паводков. Таким показателем является коэффициент вариации рядов максимальных расходов воды.

Доказано, что подтопление земель грунтовыми водами является постоянной угрозой, которая проявляется при маловероятном сочетании факторов, основными из которых являются атмосферные осадки в холодное время года и слабая естественное и искусственное дренирование территории. Чаще всего подтопление земель с катастрофическими последствиями имеет место при суммарном поступлении на территорию 600-800 мм воды.

Предложена методология составления оптимальных водохозяйственных балансов по отраслям экономики и бассейнам рек, с помощью которых осуществляется управление водохозяйственно-мелиоративными комплексами. Оптимальный водохозяйственный баланс формируется при условии соблюдения норм на подачу воды отраслям экономики.

Разработаны рекомендации, технологические и технические решения экономного использования водных ресурсов, их охраны от количественного и качественного истощения, предотвращения опасных гидрологических процессов, эффективного использования средств государственного бюджета на содержание общегосударственных водохозяйственно-мелиоративных комплексов. Предложенный механизм управления водными ресурсами опирается на технологическую целостность водохозяйственно-мелиоративного комплекса, согласовывает экологические политики всех субъектов водопользования, усиливает их ответственность за количественное и качественное состояние водных ресурсов и речных бассейнов, способствует внедрению платного водопользования и усиливает корпоративную роль государства в устойчивом развитии водного хозяйства.

Предложены новые организационные формы и механизмы менеджмента в водном хозяйстве, в том числе с привлечением специальных гражданских и общественных организаций.

Ключевые слова: водные ресурсы, водохозяйственно-мелиоративный комплекс, мониторинг, управление, водопользование, водопотребление, водоотведение.

ANNOTATION

Stashuk V. Scientific grounds of governance of water management and land reclamation complex of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for an academic degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty 06.01.02 - Agricultural Meliorations (technical sciences) - Institute of Hydraulic Engineering and Land Reclamation of Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, Kyiv, 2009.

Scientific backgrounds of water resources as well as water and land reclamation complex of Ukraine governance were elaborated based on sectoral and basin principles using method of indicative planning. The conformity between branch-wise and territorial water use structure was ascertained; it was proved that the methodology of integrated water resources management is based on application of balanced norms (indexes) of water consumption and water disposal. It was clarified that hydro-chemical parameters of surface waters may serve as a prime index of their qualitative state and the essence of integrated water quality management is recognized as the use of empiric correlations that describe the process of chemical elements and their combinations concentration decrease in surface water bodies in proportion to increase of water exchange intensity within river basins or water reservoirs.

The expediently of non-centralized rural settlements water supply was grounded, as well as the principles of sustainable development of reclaimed lands improvement on the base of strengthening of state corporative role on integral property complex maintenance. The principles of flood prone territories protection were elaborated on the base of author's method of flood risk assessment. It was proved that under-flooding caused by ground waters was a permanent threat that could be developing only under the unlikely coincidence of several factors.

There was proposed the methodology of elaboration of optimal water-economy balances for branches of economy and river basins on the base of which water management and land reclamation complexes have to be governed. There were worked out recommendations, technologies and technical solutions for the rational water resources use and their protection against quantitative and qualitative exhaustion, harmful water actions prevention, cost-efficient use of state budget targeting maintenance of all-state water management and land reclamation complexes. Mechanism of water resources management is based on integrity of water management and land reclamation complex conforming ecological politics of all water users, increasing their responsibility for quantitative and qualitative state of water resources and river basins, assisting the implementation of paid water use and strengthening the corporative role of the state in sustainable water management system development.

Key words: water resources, water management and land reclamation complex, monitoring, governance, water use, water consumption, water disposal.

Размещено на Allbest.ru