Методологічні та організаційно-економічні засади забезпечення сільського господарства паливно-енергетичними ресурсами та підвищення ефективності їх використання

У світі одним із найширше використовуваних у даний час видів альтернативних палив є етанол. Його виробляють із відходів деревини, цукрового очерету, кукурудзи й інших зернових культур. Найбагатший досвід застосування етанолу у двигунах внутрішнього згоряння має Бразилія та США. Завдяки його застосування цім країнам вдалося знизити імпорт нафти За рахунок використання біопалив США планують до 2012 року скоротити імпорт нафти більш ніж на 200 млн тонн на рік. В Укрїні вже існує досвід застосування палива БІО-100, яке містить до 40% етилового спирту.

До основного недоліку моторних палив на основі етанолу варто віднести його відносно високу вартість, що знижує їх конкурентоспроможність. У зв'язку з цим, виходячи з необхідності забезпечення енергетичної й екологічної безпеки, уряди деяких країн стимулюють їхнє виробництво і реалізацію. Лише у Бразилії собівартість етанолу менше за бензин.

Із численних замінників нафтового пального для дизелів найпридатнішими є метилові ефіри рослинних олій. Основна сировина для їх виробництва - соя, плоди пальм, ріпак і соняшник. Проте в умовах Європи та України пріоритетне значення має ріпак та соняшник.

Забезпечення аграрного сектора економіки України паливом рослинного походження власного виробництва цілком можливе. Прикладом може слугувати ФРН, де виробництво біодизеля перевищило один млн тонн на рік.

В Україні вже існує ряд промислових та аграрних підприємств з виробництва дизельного біопального різної потужності. Вони виробляють біопальне, як правило, для власних потреб. Так, ТОВ «Концерн «Стирол» (м. Горлівка Донецької області) на початку 2007 року почало випуск дизельного біопального (суміш В20) з насіння соняшнику потужністю 3 тис. тонн на рік для потреб власного автомобільного (600 автомобілів) та тепловозного (10 локомотивів) парків. 30 березня 2007 року АТП-11231 (м. Дніпропетровськ) ввело в експлуатацію завод з виробництва дизельного біопального потужністю 10 тис. тонн на рік. Існують і інші підприємства, у тому числі і аграрні, різної потужності з виробництва дизельного біопалива. Стримуючим фактором широкого виробництва даного біопалива є суттєве коливання світових цін на рослинну сировину та нафту, яке спостерігається останнім часом.

Останнім часом активізувалися роботи з розроблення біопалив другого покоління, сировиною для яких виступає продукція непродовольчого призначення (целюлоза, водорості, відходи тваринництва та рослинництва). Перспективною сировиною для виробництва біопалив можуть бути водорості. Це цінна сировина для виробництва дизельного біопалива та етилового спирту. В Японії вже реалізується проект з виробництва паливного етанолу з даної сировини. За даними фахівців США, які найшли підтвердження на практиці, собівартість водоростей для промислових цілей становить до USD100/т, а капітальні вкладення у їх виробництво - USD40 тис./га.

За даними провідних закордонних фірм, середня врожайність водоростей становить 24 т/га, що майже в 15 разів більше, ніж сучасна врожайність ріпаку в Україні. Для того, щоб задовольнити потреби агробізнесу України в біодизелі, достатньо мати водойми загальною площею 212,5 тис. га. Їх можна розташувати в південних областях України та Автономній республіці Крим. Під них не потрібно відводити сільгоспугіддя, а розумно використовувати акваторії Азовського і Чорного морів, заливи та ставки-охолоджувачі атомних і теплових електричних станцій.

Перспективним для сільського господарства є використання газоподібних моторних палив. На початок 2006 р. ресурси природного газу країни оцінювалися в 8 трлн м3.

Як моторне паливо можна використовувати і шахтний метан. За різними оцінками, обсяги цих запасів в Україні коливаються від 12 до 22 трлн м3. Фахівці Інституту газу НАНУ переконані, що Україна при правильному підході може організувати видобування метану на рівні 7 млрд м3 в рік. Найпередовішою країною щодо видобутку шахтного метану є США, де в 2005 році досягли рівня видобування у 40 млрд м3.

У цілому по Україні за рік викидається близько 2,5 млрд м3 шахтного метану, з них лише близько 8% використовується як пальне в котельних. Прикладом успішного його використання є шахта ім. Засядько, на якій використовується дане пальне в електростанції потужністю 3,6 МВт та у газобалонних автомобілях.

Як моторне паливо можна використовувати і біогаз різного походження з відходів тваринництва, рослинництва та твердих побутових відходів. У роботі виконано оцінку його ресурсного потенціалу. Розрахунки показують, що сучасний рівень розвитку тваринництва дозволяє отримувати біогаз у кількості, що еквівалентна 0,6 млрд м3 природного газу. Вихід виробництва у даній галузі на рівень 1990 року дозволить збільшити цей показник у десять разів.

В Україні вже існує досвід будівництва та експлуатації великих біогазових установок. Так, у 2004 році була побудована крупна біогазова установка на свинофермі компанії «Агро-Овен» у Дніпропетровській області (поголів'я - 15000 свиней). Проектний вихід біогазу - 3300 нм3/добу. Очікується, що термін окупності інвестицій становитиме 8 років. За розрахунками автора, використання біогазу як моторного пального сільськогосподарської техніки може значно скоротити термін окупності інвестицій.

Щодо біогазу з твердих побутових відходів, то слід відмітити наступне. Близько 90% полігонів для їх зберігання розташовані за 10-20 км від міст - неподалік від сільськогосподарських підприємств. Розрахунки показують, що цей вид палива зможе замінити до 600 тис. т нафтопродуктів, що становить 26% річного використання палива в агробізнесі.

Перспективним напрямком енергозберігаючої політики є переробка відходів рослинництва. За нашими оцінками, переробка рослинних решток може дозволити отримати біогаз у кількості, що еквівалентна 5,8 млрд м3 природного газу.

Таким чином, сільське господарство має потужний потенціал із забезпечення власних потреб у паливно-енергетичних ресурсах.

У четвертому розділ - «Стратегічні напрями формування ефективної бази альтернативних пальних для сільськогосподарського виробництва» - розглядаються концепція створення бази альтернативних палив, а також теоретичні та практичні засади їх використання.

Актуальність впровадження альтернативних моторних палив не викликає сумніву з огляду та стрімке зростання світових цін на викопні енергоносії та обмеженість їх ресурсів. Тому існує об'єктивна необхідність спрямувати розвиток енергетики сільського господарства у певне стратегічне русло з огляду на великий, ще не засвоєний потенціал альтернативних енергоносіїв, у тому числі рослинного походження.

Відсутність чіткої стратегії розвитку сільського господарства не дозволяє сформувати й енергетичну стратегію, тому що правове поле формується, за словами І.Г.Кириленка, під дією емоцій. В цій ситуації, на думку П.Т.Саблука, відбувається хаотичний рух, що негативно впливає на економічні показники.

Існують дві протилежні думки стосовно доцільності виробництва біопалив в Україні. Наприклад, І.Г.Кириленко наголошує на наступних перевагах цього шляху: поліпшиться економічна ситуація; Україна отримає відновлюване джерело енергії і енергетичну незалежність; аграрний сектор економіки отримає дійову підтримку. За цим напрямом йдуть країни ЄС та США.

Опоненти цього шляху наводять наступну аргументацію. В сучасних економічних умовах сільськогосподарського виробництва більш вигідно реалізовувати сировину для виробництва біопалива, в тому числі і за кордон, ніж його виробляти.

Для обґрунтування доцільності переробки біосировини на біопаливо нами було розроблено економіко-математична модель. При цьому було враховано низку факторів, у тому числі і побічні продукти виробництва, ефективність використання біопалив у двигунах сільськогосподарської техніки, поточні ціни тощо.

Визначено, що в Україні можливі три варіанти стратегії щодо вирощування рослинної сировини сільськогосподарськими підприємствами та виробництва з неї дизельного біопалива. В основу запропонованої методології обґрунтування вибору стратегії покладено максимізацію рівня рентабельності господарчої діяльності. Можливі три варіанта: виробництво дизельного біопалива для власних потреб, виробництво дизельного біопального для експорту та реалізація продукції (насіння) за ринковими цінами. Виконаний аналіз показав, що за умови придбання сировини за ринковими цінами дизельне біопаливо не може конкурувати з нафтопродуктами, хоча його виробництво з власної сировини беззбиткове.

У роботі розроблено концепцію забезпечення сільського господарства України альтернативними моторними паливами, у тому числі і поновлювальними. Склад сировинної бази для виробництва поновлювальних моторних палив наведено на рис. 4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4 Склад сировинної бази моторних альтернативних поновлювальних палив сільськогосподарських підприємств

У теплових двигунах сільськогосподарської техніки без їх модернізації можна використовувати паливні суміші з вмістом біокомпонентів не більше, %: метілового ефіру рослинних олій - 30; етилового спирту - 10. Виходячи з річного обсягу використання світлих нафтопродуктів, біопалива можуть замінити їх лише на 23%. При сучасному рівні врожайності для їх виробництва потрібно під енергетичні культури відвести майже 1100 тис. га (або 3%) орних земель. За нашими розрахунками, у 2006 році на придбання нафтопродуктів аграрні формування витратили продукцію, що була вирощена на 9,8% сільськогосподарських угідь. Таким чином, використання даного виду біопалив призводить до деяких фінансових втрат товаровиробників.

Для зменшення площі сільськогосподарських угідь під енергетичні потреби необхідно або підвищувати врожайність культур, або ширше застосовувати газоподібне паливо. Застосування газоподібного палива (природного газу, синтез-газу, біогазу тощо) дає змогу значно скоротити потребу у рідкому біопальному. Двигуни з іскровим займанням можуть працювати на одному газоподібному паливі, а в дизельних двигунах можна застосовувати газодизельний цикл (газ заміщує 70 % рідкого палива).

Сучасний стан тваринництва в змозі забезпечити біогазом у кількості, що еквівалентна 0,6 млрд м3 природного газу. Його використання дає змогу зменшити річне споживання світлих нафтопродуктів (на 466 тис. т дизельного палива або 450 тис. т бензину). Відповідно зменшується потреба у сільгоспугіддях для вирощування сировини для виробництва біопалива.

Слід відмітити, що наявний потенціал виробництва біогазу з рослинних решток становить, за оцінками автора, еквівалент природного газу до 5,86 млрд м3, а біогазу з полігонів твердих побутових відходів - 0,81 млрд м3. Таким чином сільське господарство може забезпечити свої потреби у газоподібному моторному паливі за рахунок власних можливостей. Тому для зменшення сільськогосподарських угідь під енергетичні культури пропонується змінити структуру використання паливно-енергетичних ресурсів на користь газоподібних палив.

Реалізація даного підходу має такі переваги: 1) скорочується у 2,5 раза потреба в орних землях під енергетичні рослини (до 400 тис. га); 2) можливість оперативного зміни структури. Так, з розвитком тваринництва та організацією виробництва біогазу з відходів рослинництва можливе значне збільшення виробництва та використання газоподібних палив і відповідне зменшення використання викопних енергетичних ресурсів. При збільшенні ринкових цін сільськогосподарських культур та зменшенні цін на нафту та природний газ, можна нарощувати використання викопних енергетичних ресурсів і навпаки. Це буде можливо завдяки наявності відповідної ринкової інфраструктури альтернативних палив. Реалізація даного підходу дає змогу зменшити імпорт енергетичних ресурсів та, як наслідок, поліпшити сальдо зовнішньої торгівлі.

На даному етапі досліджень нами були розроблені методичні та практичні рекомендації щодо реалізації інноваційно-інвестиційного проекту із застосування газоподібних палив, насамперед природного газу. Розроблена економіко-математична модель дозволила визначити ефективність використання пересувних автомобільних газових заправників (ПАГЗ) для потреб сільськогосподарських підприємств з газобалонною технікою та зробити наступні висновки: 1) відстань від сільськогосподарського підприємства до автомобільної газонаповнювальної компресорної станції істотного не впливає на ефективність застосування газобалонної техніки; 2) ефективним є застосування ПАГЗ для забезпечення паливом не менше 4-х тракторів тягового класу 3.

Для забезпечення стисненим природним газом сільськогосподарської техніки в господарствах, де є газові магістралі середнього тиску, можуть бути використані автомобільні газонаповнювальні компресорні станції. Завантаження автомобільної газонаповнювальної компресорної станції суттєво впливає на собівартість стисненого природного газу. Дослідження показують, що використання ПАГЗ для забезпечення тракторів стисненим природним газом більш економічно доцільне. Використання газонаповнювальних компресорних станцій є більш ефективним за реалізацію стисненого природного газу іншим споживачам та при кількості тракторів 3-го тягового класу, що обслуговуються, понад 20 одиниць. Таким чином, економічно доцільне застосування компресорної станції для крупних підприємств або для груп підприємств.

Результати експлуатації газобалонної техніки в умовах господарств показали її високу ефективність і надійність. Це створює умови для використання в сільському господарстві дешевого і екологічно чистого газоподібного пального. З точки зору інвестицій, проекти з впровадження стисненого природного газу привабливі з огляду на малі значення термінів окупності (до 2 років). Виконаний аналіз чутливості подібних проектів показав, що вони володіють високою стійкістю до впливу зовнішніх факторів.

Щодо біопалив, то слід відмітити, що основною проблемою є забезпечення їх конкурентоспроможності. Для її вирішення можна запропонувати наступні методи: компенсація частини інвестицій у будівництво відповідних заводів; пільгові кредити; пільгове значення акцизного збору та податкові кредити.

В роботі запропоновано методику визначення величини ставки акцизного збору та величини податкового кредиту (базується на порівнянні вартості енергії) для забезпечення конкурентоспроможності пальних рослинного походження, у першу чергу дизельних біопальних та їх сумішей з нафтовими пальними.

Для визначення гранично припустимого значення акцизного збору на сумішеве пальне пропонується використати таке співвідношення:

де ц - вміст біодизеля в суміші, ц = 0-1; Сдп, Сб - собівартість, відповідно, дизельного та біодизельного пального, EUR/л; с, с1 - густина, відповідно, дизельного та біодизельного пального, кг/л; Q, Q1 - нижча теплота, згоряння, відповідно дизельного та біодизельного пального, МДж/кг; Адп, Абд - акцизний збір на дизельне та біодизельне пальне, EUR/л; Асп - акциз на сумішеве пальне, EUR/л.

Порівняння розрахованої величини ставки акцизного збору та фактичного її значення у деяких країнах Європи у 2006 р. наведено у табл. 1. Збільшення даного податку у ФРН до EUR0,15/л з січня 2008 року призвело до значного скорочення виробництва дизельного біопалива.

Таблиця 1 Ставки акцизного збору на пальні для дизельних двигунів на 2006 р., EUR/л

Тип палива	Країна
	Чеська Республіка	ФРН	Італія	Великобританія
Дизельне пальне	0,3109	0,4704	0,3816	0,8304
Біодизель	0	0	0	0,4138
Паливні суміші на основі біодизеля	0,2141 (31% біодизелю)	-	0,2863 (25% біодизелю)	-
Максимальне припустиме значення ставки акцизу	0,173	0,0696	0,283 (25 %)	0,472

Розрахунки показують, що за допомогою акцизного збору можна регулювати ціну лише сумішевих палив з малим (не більш 10-20 %) вмістом біокомпоненту. Таким чином, для стимулювання виробництва та споживання пального з більшим вмістом метилових ефірів рослинних олій необхідно використовувати інший механізм, а саме податковий кредит. Великий досвід в цьому напрямку мають США.

Для визначення величини податкового кредиту (ПК) нами пропонується залежність наступного виду:

У роботі показано, що для активізації впровадження альтернативних моторних палив доцільно використовувати такі організаційні форми, як віртуальні та вертикально інтегровані підприємства. Це дозволяє суттєво скоротити терміни вводу проектів у дію та зменшити необхідній рівень капіталовкладень, що значно покращує економічні показники інноваційно-інвестиційних проектів. Так, використання вертикальної інтеграції при переведенні сільськогосподарської техніки на стиснений природний газ дозволяє зменшити вартість моторного газоподібного палива на 20-30% та підвищити економічну ефективність господарської діяльності (табл. 2).

Таблиця 2 Основні економічні показники впровадження стисненого природного газу за варіантами у ПОП «Вікторія» Новобузького району Миколаївської області в 2007 р.

Показник	Схема забезпечення паливом
	Варіант 1	Варіант 2	Варіант 3
Величина капіталовкладень, тис. грн	850	1500	854
Чистий приведений дохід , тис. грн	3826,0	4116,1	4418,0
Внутрішня норма рентабельності, %	89,4	60,4	100,4
Індекс прибутковості	5,5	3,7	6,2
Строк окупності капіталовкладень, років	1,25	1,89	1,10

Розрахунки виконані в цінах листопада 2007 р. для 3-х варіантів: перший - використання ПАГЗ для забезпечення стисненим природним газом газобалонної техніки ПОП «Вікторія» Новобузького району; другий - забезпечення стисненим природним газом газобалонної техніки ПОП «Вікторія» за рахунок власної автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС); третій - створення вертикально інтегрованого кооперативного формування для забезпечення стисненим природним газом газобалонної техніки ПОП «Вікторія», ПОСП «Золота Нива» та ПОСП «Червона Баштанка» за рахунок власної АГНКС.

У п'ятому розділі - «Напрями підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами» - досліджуються економічні регулятори забезпечення впровадження енергозберігаючих технологій.

Вагому роль в ефективному використанні паливно-енергетичних ресурсів відіграє організаційне та технологічне забезпечення виробничого процесу. Оптимальне комплектування машинно-тракторного парку господарств сучасними комплексами техніки (як вітчизняними, так і закордонними) за їх раціонального використання дозволяє на 10-40% знизити витрати палива на окремих технологічних операціях. Більш вагомі резерви знаходяться у сучасних технологіях (мінімальний та нульовий обробіток ґрунту, колійна технологія тощо). Їх впровадження дозволяє зменшити витрати палива на величину до 70 %. Про це свідчить як закордонний, так і вітчизняний досвід.

У результаті реформування сільського господарства відбулося розукрупнення більшості крупних аграрних підприємств (у порівнянні з 1990 р.). Проведені дослідження дозволили виявити негативний вплив цього явища на ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, та рентабельність ведення господарської діяльності взагалі. Витрати умовного палива на одиницю продукції в господарствах рослинної спеціалізації (у південних областях країни) з площею 3200-4000 га майже на 20 % менші, ніж у господарствах площею до 250 га. Хоча однозначно стверджувати, що економічна ефективність в цілому та ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів залежить тільки від розміру господарства було б неправильно. Але за інших рівних умов та кваліфікації менеджерів великі господарства мають перевагу.

Досвід країн з високорозвиненим сільським господарством свідчить про необхідність збільшення площ земель окремих господарств. Так, у США частка палива у собівартості продукції у ферм економічного класу більше USD1 млн майже на 28 % менше, ніж у ферм економічного класу USD(50-100) тис. Тому стратегічного значення набуває стимулювання на державному рівні створення великих за площею сільськогосподарських підприємств.

Порівняльна ефективність застосування ресурсозаощаджуючих технологій у порівнянні з класичною наведено в табл. 3. Результати одержані автором на підставі аналізу та обробки наявної інформації.

Важливим механізмом у модернізації виробництва є активізація інвестиційної діяльності, суттєве збільшення інвестицій, акумулювання всіх можливих джерел інвестиційних коштів. За оцінками фахівців Міністерства аграрної політики України, загальна потреба в інвестиціях в сільське господарство та інші галузі АПК країни перевищує USD35 млрд, у тому числі на оновлення машинно-тракторного парку - 3 млрд. Однак у сільськогосподарських підприємств таких коштів немає. Тому необхідно активізувати інвестиційну діяльність.

Таблиця 3 Ефективність застосування ресурсозаощаджуючої техніки та технологій в в умовах України в порівнянні з класичною технологією, %

Технологія	Зменшення використання або витрат на моторне паливо	Частка палива у собівартості продукції	Енергоємність продукції	Собівартість продукції
Техніка
Комбіновані агрегати	22	85	69	86
Газобалонна техніка	37	66	100	93
Технології
Точне землеробство	20	84	70	84
Мінімальний обробіток ґрунту	65	31	40	83
Колійна	18	92	73	82

Можливі такі джерела інвестицій у сільськогосподарські підприємства: формування власних інвестиційних ресурсів (за рахунок прибутку та відрахувань на амортизацію); залучення іноземних інвестицій; державні інвестиції; інвестиції агрохолдингів; інвестиції населення.

Амортизаційні відрахування, як визначають науковці Інституту економіки НАНУ, є головним джерелом самофінансування у постіндустріальних країнах та забезпечують до 70% валових капіталовкладень. Існуюча амортизаційна система негативно впливає як на економіку країни взагалі, так і на її аграрний сектор зокрема. Частка амортизації у структурі витрат на виробництво продукції скоротилася з 10,30% у 1990 році до 4,6% у 2004 році. Це не дозволяє створити фонди для акумуляції коштів для впровадження енергозаощаджуючих технологій та техніки.

Важливу роль повинні відіграти методи прискореної амортизації основних засобів. Так, у США це дало змогу значно збільшити інвестиції та забезпечити щорічний приріст продукції аграрних підприємств на рівні 8-10%. Прискорену амортизацію використовують і аграрні підприємства Західної Європи.

Залучення довгострокових банківських позик обмежене відсутністю високоліквідної майнової застави в аграрних підприємств та високими ставками за користування кредитними ресурсами. Тому нами пропонується більш широко використовувати інвестиційний податковий кредит. Фактично це відстрочка виплати податку з прибутку, що дається суб'єкту господарювання на певний період з метою збільшення його фінансових ресурсів і здійснення інноваційних програм.

Застосування інвестиційного податкового кредиту має певні переваги порівняно з іншими формами кредиту. Так, звичайний банківський кредит надається на умовах виплати досить високих відсотків, що зменшує економічну ефективність інноваційного проекту. Крім того, використання інвестиційного податкового кредиту не вимагає додаткових кредитних ресурсів (у даному разі використовується ресурсний потенціал самого підприємства у вигляді податку на прибуток). Деякі податкові втрати держави протягом певного часу надалі можуть призвести до збільшення бюджетних надходжень внаслідок загального зростання обсягів податку на прибуток. У роботі було запропоновано умови надання інвестиційних податкових кредитів з метою зниження ризику держави як кредитора стосовно ефективності використання інвестиційних ресурсів.

Впровадження енергоефективних технологій неможливе без стимулювання з боку держави. Це регулювання здійснюється шляхом застосування як адміністративних, так і економічних методів. У період економічного спаду, який тепер переживає Україна, слід використовувати переважно директивні регулятори. При переході ж в фазу розвитку повинні домінувати економічні регулятори.

Методи державного регулювання не слід протиставляти. Їх доцільно застосовувати залежно від конкретної економічної ситуації. При цьому держава повинна створити загальні прозорі «правила гри» та гарантувати їх дотримання всіма суб'єктами господарювання.

З метою здійснення прикладних наукових досліджень та розробки нових зразків техніки та технологій може бути виправданим створення технопарків. Для пожвавлення виробництва складної сільськогосподарської техніки (тракторів, двигунів внутрішнього згоряння та комбайнів) доцільно застосувати вільні або спеціальні економічні зони з відповідним пільговим оподаткуванням (нульова ставка ПДВ, митного податку на імпортні комплектуючі тощо). Як свідчить досвід вітчизняного автомобілебудування, реалізація даного механізму з 2000 року дозволила вивести виробництво легкових автомобілів та автобусів на шлях сталого зростання, а бюджети всіх рівнів одержали більше надходжень через багатократне збільшення обсягів виробництва.

Підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів доцільно стимулювати екологічним регулюванням. Справа у тому, що зменшення викидів відпрацьованих газів вимагає застосування енергозаощаджуючих технологій та економічної техніки.

Важливе значення має використання механізму субсидій, які спрямовують на покриття частини видатків на розроблення та впровадження новітніх енергозберігаючих технологій і техніки. Вони разом з позиками на енергоефективне устаткування мають інвестиційну форму. Багато країн Європейського Союзу використовують таку політику. Так, у ФРН за рахунок державного фінансування компенсуються 50% вартості заводів з виробництва дизельного біопального.

Реалізація державної політики підтримки застосування біопалив та енергозаощаджувальних технологій нормативними методами в ринкових умовах неможлива без широкого використання методів економічного стимулювання. Багатий досвід у цьому напрямку мають високорозвинені країни світу (країни ЄС, США, Японія тощо). На першому етапі вони застосовували наступні економічні стимули: кредити за низькими банківськими ставками; продаж енергозаощаджувального устаткування без непрямого оподаткування; податкові пільги на виробництво та використання альтернативного пального рослинного походження; прискорена амортизація техніки та обладнання; субсидії (прямі й побічні) на покриття виробничих витрат підприємств; інвестиції.

На державному рівні потрібно інформувати сільськогосподарських товаровиробників про сучасні енергозаощаджуючи технології, впроваджувати пілотні проекти та постійно здійснювати моніторинг ефективності використання енергетичних ресурсів.

Основні методи стимулювання впровадження енергозаощаджуючих технологій наведено на рис.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5 Методи стимулювання впровадження енергозаощаджуючих технологій

Основною умовою інноваційно-інтенсивного шляху розвитку є людський потенціал. В період переходу економіки світу на постіндустріальну основу значно зросли вимоги до рівня кваліфікації та інтелекту спеціалістів аграрного сектору економіки. Україна може стати повноцінним учасником глобальної економіки тільки у тому разі, якщо інтелектуальні професії стануть масовими, а інвестиції у людський капітал - найвагомішими.

Внаслідок економічної кризи в Україні накопичений раніше людський потенціал значною мірою втрачено. Тому необхідно його відновлення для забезпечення інноваційного шляху розвитку.

Особливо відчутний дефіцит управлінських кадрів. Лише в 15% сільськогосподарських підприємств працюють керівники та фахівці, що відповідають сучасним економічним реаліям. Вони виробляють близько 40% валової продукції аграрного сектора країни. Навіть при значному зростанні світових цін на енергетичні ресурси вони мають високу рентабельність.

Про необхідність підвищення рівня освіти свідчить і закордонний досвід. Підвищення кваліфікації кадрів викликано все більш складним технічним забезпеченням аграрних формувань та необхідністю більш широкого застосування інформаційних технологій. Так, у США за останні 30 років частка менеджерів з вищою освітою досягла 23 %. Цей показник значно вищий, ніж у сільськогосподарських підприємствах України.

Виконаний аналіз показує, що вплив управлінської ланки сільськогосподарського підприємства на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів значно вищий, ніж механізаторів.

У роботі було запропоновано концептуальний підхід, що пов'язує ощадне використання паливно-енергетичних ресурсів та матеріальне стимулювання праці. Він передбачає розглядати використання пального не у загальному обсязі, а на одиницю продукції. Це дозволить уникати шахрайства робітниками.

Таким чином, забезпечити ефективне використання енергетичних ресурсів можна лише підвищуючи освіту та кваліфікацію працівників аграрного сектора та створюючи прогресивну оплату труда з урахуванням кінцевого результату.

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади формування бази альтернативних моторних палив, його економічної оцінки, перспектив забезпечення та підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у сільськогосподарському виробництві України:

Науково-технічний прогрес супроводжується прискоренням темпів приросту використання енергії. Це вимагає збільшення видобування енергетичних ресурсів (нафти, природного газу, вугілля тощо). Зростання використання енергоносіїв призводить до підвищення цін на них, що негативно впливає на економічні показники сільськогосподарських підприємств. Розвиток підприємств АПК інноваційно-інвестеційним шляхом енергозбереження можливий лише за умови реалізації ефективної стратегії. Доцільно застосовувати стратегію скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції як за рахунок використання енергозберігаючих технологій, так і за рахунок застосування більш дешевих поновлювальних джерел енергії.

Визначено принципи формування концепції забезпечення сільськогосподарського виробництва альтернативними паливно-енергетичними ресурсами, у тому числі і поновлювальними. Дослідженнями встановлено, що з викопних енергетичних ресурсів найбільші запаси мають газоподібні палива. На початок 2006 р. ресурси природного газу країни оцінювався в 8 трлн м3, шахтного метану - до 22 трлн м3. Як моторне паливо можна використовувати і біогаз різного походження з відходів тваринництва, рослинництва та твердих побутових відходів. За нашими розрахунками потенціал виробництва біогазу складає, відповідно, у млрд м3/рік еквівалентна природного газу: 0,6; 0,81 та 5,8. Загалом потенціал виробництва альтернативних моторних палив в Україні оцінюється в 16099 тис. т ум. палива.

Розроблено теоретико-методологічні основи та практичні рекомендації щодо використання сільськогосподарською технікою стисненого природного газу. Вони дозволяють визначити ефективність використання газоподібних палив з урахування низки факторів - таких, як вартість пального, витрати на переобладнання техніки та створення відповідної інфраструктури. Розрахунки показують, що відстань від сільськогосподарського підприємства до газонаповнювальної компресорної станції істотно не впливає на ефективність застосування газобалонної техніки і забезпеченням стисненим природним газом із застосуванням пересувних автомобільних газових заправників. Застосування газонаповнювальних компресорних станцій сільськогосподарськими підприємствами для власних потреб, з економічної точки зору, неефективне. Суттєво підвищується ефективність їх використання з метою забезпечення стисненим природним газом газобалонної техніки інших підприємств. З точки зору інвестицій, проекти з впровадження стисненого природного газу привабливі, бо при цьому забезпечуються малі терміни окупності капітальних вкладень (менше 2-х років).

В умовах значних коливань цін (як на енергоносії, так і сільськогосподарську продукцію) аграрним формуванням доцільно застосовувати запропоновану методологію обґрунтування вибору стратегії використання продукції олійних культур з метою максимізації рівня рентабельності господарської діяльності: щодо її подальшої переробки на дизельне біопальне для власних потреб, виробництва дизельного біопального для експорту або реалізації продукції (насіння) за ринковими цінами.

Обґрунтовано пропозиції стосовно державного регулювання впровадження енергозберігаючих технологій. Дослідженнями встановлено, що лише активне державне втручання дозволило урядам розвинених країн значно зменшити енергоємність продукції. Потреба регулювання зумовлена об'єктивними умовами сільськогосподарського виробництва: повільним обігом капіталу; інерційним характером виробництва; чутливістю до погодних умов. Це регулювання здійснюється шляхом застосування як адміністративних, так і економічних методів економічного використання енергоносіїв. У період економічного спаду, який тепер переживає Україна, слід використовувати переважно директивні регулятори.

До пріоритетних питань державного регулювання відносимо:

фінансове забезпечення інноваційних проектів;

формування ринкової інфраструктури альтернативних палив;

встановлення певних обсягів державного замовлення на біопалива;

здешевлення кредитних ресурсів;

введення податкового регулювання інноваційної діяльності;

проведення врівноваженої податкової та амортизаційної політики;

підтримка великотоварного конкурентоспроможного виробництва.

Доведено, що оцінку ефективності застосування моторних палив доцільно проводити за вартостю їх енергії та використовувати для цього запропоновану математичну модель. Нами сформульовано та обгрунтовано критерії оцінки ефективності застосування альтернативних палив, який враховує комплекс техніко-економічних показників мобільних енергетичних засобів.

Запропоновано методику визначення величини ставки акцизного збору та величини податкового кредиту (базується на порівнянні вартості енергії) для забезпечення конкурентоспроможності пальних рослинного походження, у першу чергу - дизельних біопальних та їх сумішей з нафтовими пальними. Показано, що з метою стимулювання використання сумішевих пальних з малим (до 15-20 %) вмістом метилового ефіру рослинних олій достатньо застосовувати зменшену ставку акцизного збору.

Доведено, що виробництво пальних рослинного походження доцільно організовувати у вертикально інтегрованих компаніях, що дає змогу зменшити собівартість готової продукції (на величину до 20-30%). Розроблено теоретико-методологічні засади та економіко-математичну модель організації виробництва біопалива у вертикально-інтегрованих формуваннях, що ґрунтується на комплексному підході, який враховує витрати та прибутки на всіх етапах - від вирощування сировини до реалізації готової продукції. Обґрунтовано, що для зниження собівартості палив рослинного походження необхідно налагодити збут побічних продуктів виробництва. Відмінністю запропонованої моделі є застосування стохастичного підходу, що дозволяє враховувати вплив різноманітних зовнішніх факторів - від погодно-кліматичних (які впливають на врожайність і, отже, на собівартість рослинної сировини) до ринкової ситуації.

Запропоновано економічні механізми (прискорена амортизація основних засобів; створення амортизаційних фондів; застосування податкової знижки на інвестиції, що спрямовані на зменшення шкідливих викидів у атмосферу сільськогосподарською технікою; інвестиційний податковий кредит) стимулювання залучення інвестицій для фінансування інноваційних програм, спрямованих на впровадження енергозаощаджуючих технології та виробництво поновлювальних пальних.

Проведені дослідження довели негативний вплив зменшення площі сільськогосподарських підприємств на ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, та рентабельність ведення господарської діяльності взагалі. Дослідженнями встановлено, що витрати умовного палива на одиницю продукції в господарствах рослинної спеціалізації (у південних областях країни) з площею 3200-4000 га майже на 20% менші, ніж у господарствах площею до 250 га. Хоча однозначно стверджувати, що економічна ефективність в цілому та ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів залежить тільки від розміру господарства було б неправильно. Але за інших рівних умов та кваліфікації менеджерів великі господарства мають перевагу. Тому рекомендуємо стимулювати формування великих за площею сільськогосподарських підприємств.

На підставі дисертаційного дослідження пропонується здійснювати контроль за ефективністю використання енергетичних ресурсів шляхом комплексного і системного застосування енергетичного та екологічного аудиту сільськогосподарських підприємств. Одним з напрямів удосконалення державного управління процесом впровадження енергозаощаджувальної техніки, технології та альтернативних палив пропонується розвиток повноважень регіональних управлінь агропромислового розвитку за рахунок створення служб енергетичного менеджменту, завданнями яких є прогнозування, контролювання і програмне забезпечення економічної стратегії зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Реалізація інвестиційних проектів з підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів чутлива до зовнішніх чинників, які можуть негативно вплинути на їх результати. Тому пропонується розроблена методологія проведення аналізу чутливості бізнес-проектів з метою виявлення найбільш вразливих ланок та розроблення ефективних контрзаходів.

При виконанні довгострокового прогнозування стану ринку енергетичних ресурсів необхідно визначити тенденції зміни ціни та обсягів виробництва. Тому у роботі набула подальшого розвитку методика, яка дозволяє виявити довгострокові тенденції на підставі розрахунку зміни темпів основних показників ринку енергетичних ресурсів та побудову на їх підставі відповідних трендів.

Доведено, що у ринкових умовах господарювання механізм економічного заохочення сільськогосподарських підприємств до активного впровадження енергозаощаджувальних технологій повинен базуватися на системі методів прямого та побічного стимулювання. В умовах дефіциту бюджетних коштів побічна система економічного стимулювання виробництва та використання альтернативних моторних палив, у тому числі біопалив має бути пріоритетною. Вона повинна розвиватися шляхом застосування пільгових кредитів, зменшення ставок за користування кредитними ресурсами тощо (аграрні формування використовують лише власні фінансові ресурси). З поліпшенням економічної ситуації в країні пріоритетне значення будуть набувати методи прямого економічного стимулювання, такі як дотації, субсидії, компенсації частини інвестицій в енерго- та ресурсозаощаджуючі технології (у тому числі і на використання поновлювальних джерел енергії).

Для стимулювання впровадження техніки та технологій, спрямованих на підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, важливе місце повинні займати стандартизація та адміністративні правила, пільгові кредити, податкові кредити та прискорений термін амортизаційного списання, відповідне матеріальне стимулювання працівників.

Аграрний сектор економіки країни потребує суттєвих інвестицій для підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. Їх залучення вимагає реалізації дієвого механізму управління інноваційно-інвестиційними проектами відповідно до умов ліберальної ринкової економіки та з урахуванням специфіки ведення сільськогосподарського виробництва. Тому на підставі як вітчизняного, так і закордонного досвіду, ми пропонуємо створення спеціальних економічних зон для виробництва складної сільськогосподарської техніки (тракторів, сільськогосподарських машин, комбайнів, двигунів внутрішнього згоряння тощо). Це дозволить залучити значні інвестиційні ресурси та забезпечити аграрні підприємства ефективною технікою для впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Гавриш В.І. Забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у аграрному секторі економіки: теорія, методологія, практика: Монографія / Гавриш В.І. - Миколаїв:МДАУ, 2007. - 283 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Гавриш В.І. Оцінка ефективності застосування пересувних автомобільних газових заправників у сільськогосподарському виробництві / В.І.Гавриш // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. - 2004. - Випуск 32. - С.47-50.

3. Гавриш В.І. Формування оптимального складу техніки сільськогосподарських підприємств в умовах ринку / В.І.Гавриш // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2005. - №1(29). - С.157-163.

4. Гавриш В.І. Оцінка ступеня впливу різних факторів на ефективність використання палив у рослинництві / В.І.Гавриш // Вісник Харківського національного аграрного університету. - 2006. - №8. - С.59-63.

5. Гавриш В.І. Ефективність застосування природного газу як моторного палива в сільськогосподарському виробництві в сучасних умовах / В.І.Гавриш // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2006. - №1(33). - С.97-102.

6. Гавриш В.І. Застосування технології віртуальних підприємств при впровадженні альтернативних палив / В.І.Гавриш // Вісник Степу. Науковий збірник. -- 2006. - Вип.3. - С. 95-98.

7. Гавриш В.І. Формування цін на пальне рослинного походження / В.І.Гавриш // Економіка АПК. - 2006. - №12. - С.93-99.

8. Гавриш В.І. Оцінка ефективності застосування автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій у сільськогосподарському виробництві / В.І.Гавриш // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2006. - №4(38). - С. 66-71.

9. Гавриш В.І. Деякі особливості енергетичного аудиту в сільськогосподарському виробництві / В.І.Гавриш // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. --2007. - Випуск 222: В 5 т. - Т. ІІ. - С. 412-416.

10. Гавриш В.І. Досвід застосування природного газу в якості моторного палива в сільськогосподарській автотракторній техніці / В.І.Гавриш // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: економіка та менеджмент. - 2006. - №5-6. - С. 384-389.

11. Гавриш В.І. Заходи щодо зниження витрат на паливо в рослинництві з урахуванням закордонного досвіду / В.І.Гавриш // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2007. - №1(39). - С. 50-55.

12. Гавриш В.І. Альтернативні паливно-енергетичні ресурси в агробізнесі / В.І.Гавриш // Економіка АПК. - 2007. - №7. - С.55-61.

13. Гавриш В.І. Обґрунтування стратегії щодо використання рослинної сировини для виробництва дизельного біопального / В.І.Гавриш // Економіка АПК. - 2007. - №12. - С.28-35.

14. Гавриш В.І. Оцінка ефективності використання пально-енергетичних ресурсів залежно від розмірів аграрного підприємства / В.І.Гавриш // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2007. - №4(43). - С. 73-80.

15. Гавриш В.І. Економічні основи формування сільськогосподарських кооперативів паливно-енергетичної спрямованості / В.І.Гавриш // АгроІнКом. - 2008. - №1-2. - С.40-44.

16. Гавриш В.І. Кадровий потенціал аграрних формувань та його вплив на ефективне використання енергетичних ресурсів / В.І.Гавриш // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. - 2008. - Випуск 237, Том ІV. - С.1101-1107.

17. Гавриш В.І. Формування економічних стимулів виробництва дизельного біопалива / В.І.Гавриш // Економіка АПК. - 2008. - №3. - С.121-125.

18. Гавриш В.І. Довгострокові тенденції світового ринку нафти та їх вплив на використання енергетичних ресурсів в аграрному секторі економіки / В.І.Гавриш // Економіка АПК. - 2008. - №5. - С.121-127.

19. Гавриш В.І. Підходи до створення аграрного віртуального підприємства / В.І.Гавриш, О.В.Полішкевич // Вісник Харківського державного технічного університету сільського господарства. -2003. - Випуск 21. - С.247-250. (особистий внесок: сформульовано основні положення щодо застосування технологій віртуальних підприємств в умовах України).

20. Гавриш В.І. Економічні аспекти застосування приладів обліку тепла / В.І.Гавриш, Л.М.Кузенко, О.М.Спінчевський // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2003. - №4(24). - С.218-223. (особистий внесок: обґрунтування доцільності та економіко-математичне моделювання застосування приладів обліку тепла).

21. Гавриш В.І. Оптимізація варіантів придбання комбайнів / В.І.Гавриш, О.В.Бондаренко, О.Р.Полішкевич // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2004. - №1(25). - С.175 -182. (особистий внесок: обґрунтування та економіко-математична модель формування оптимального парку комбайна).

22. Гавриш В.І. Оптимізація вибору енергетичного устаткування олійнопереробного заводу / В.І.Гавриш, Д.В.Кузенко // Вісник Харківського державного технічного університету сільського господарства. - 2004. - Випуск 27, том 2 - С.53-58. (особистий внесок: визначення економічної доцільності використання синтез-газу у структурі енергетичного забезпечення підприємств).

23. Гавриш В.І. Організація підприємництва в агробізнесі на основі технологій віртуального підприємства / В.І.Гавриш, І.І.Червен, О.В.Бондаренко, О.Р.Полішкевич // Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. - 2004. - Випуск 197, Том ІІІ. - С. 557-561. (особистий внесок: визначення методологічних основ організації віртуального підприємства в аграрних формуваннях).

24. Гавриш В.І. Підвищення ефективності використання енергоресурсів автотракторної техніки в умовах півдня України / В.І.Гавриш, Д.В.Кузенко // Автомобильный транспорт: Сборник научных трудов. - 2005. - Выпуск 16. - С.68-69. (особистий внесок: визначення напрямів зниження витрат енергетичних ресурсів та економіко-математичне моделювання).

25. Гавриш В.І. Обґрунтування стратегії застосування палив у сільськогосподарському виробництві / В.І.Гавриш, В.І.Ковальчук // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2005. - №2(30). - С.164 -169. (особистий внесок: запропоноване економіко-математичне моделювання визначення стратегії).

26. Гавриш В.І. Підвищення економічної ефективності автономних електростанції переробних підприємств в умовах півдня України / В.І.Гавриш, С.І.Пастушенко // Праці Таврійської державної агротехнічної академії. - 2005. - Випуск 34. - С.3-8. (особистий внесок: визначення економічної доцільності використання газоподібних палив).

27. Гавриш В.І. Застосування альтернативних палив у світі: стан та перспективи / В.І.Гавриш, С.В.Гоцонога // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2005. - №3(31). - С.64 -70. (особистий внесок: виявлення впливу світових цін на застосування альтернативних палив).

28. Гавриш В.І. Оцінка ефективності застосування альтернативних палив в агробізнесі України / В.І.Гавриш, О.В.Бондаренко, О.Р.Полішкевич // Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. - 2005. - Випуск 209, Том ІІІ. - С. 669-673. (особистий внесок: визначення економічної ефективності застосування альтернативних палив в сільському господарстві).

29. Гавриш В.І. Підходи до вибору економічно оптимального комбайна / В.І.Гавриш, І.І.Червен // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2006. - №2(34). - С.27 -34. (особистий внесок: запропонована методика та економіко-математична модель вибору економічно оптимального комбайна).

30. Гавриш В.І. Аналіз ефективності використання біоетанолу в порівнянні з іншими альтернативними паливами / В.І.Гавриш, В.Є.Пилип // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2007. - №2(41). - С. 191 -195. (особистий внесок: економічна оцінка застосування в якості моторного палива етилового спирту в агробізнесі).

31. Гавриш В.І. Вплив застосування природного газу на економічні показники машинно-тракторного агрегату / В.І.Гавриш, М.В.Завірюха // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2008. - 1(44). - С. 38 -45. (особистий внесок: розробка методологічного підходу та економіко-математичної моделі).

32. Топіха В.І. Концептуальні засади формування ресурсної бази альтернативних моторних палив аграрного сектора економіки України / В.І.Топіха, В.І.Гавриш // Культура народов Причерноморья. - 2008. - №140. - С.65-71. (особистий внесок: запропонована загальна концепція формування ресурсної бази альтернативних моторних палив).

33. Гавриш В.І. Обґрунтування стратегії щодо виробництва біоетанолу з кукурудзи в умовах України / В.І.Гавриш, О.В.Бондаренко, А.І.Ракул, В.Є.Пилип// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. - 2008. - Випуск 239, Том ІІІ. - С.532-540. (особистий внесок: теоретико-методологічне обґрунтування формування стратегії).

Матеріали конференцій, тези доповідей

34. Гавриш В.І. Применение компаундированных топлив в комбайнах / В.И.Гавриш, К.Ю.Зотов // Матеріали VII міжнародної науково практичної конференції “Наука і освіта 2004”, 10-25 лютого 2004 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - С.29-30.

35. Гавриш В.І. Аналіз застосування рухомого газового заправника в сільськогосподарському виробництві / В.І.Гавриш, О.С.Хлиста // Матеріали першої Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Україна наукова”, 28-30 грудня 2005 р., Частина 1. - С.31-32.

36. Гавриш В.І. Порівняння ефективності використання альтернативних палив в автомобілях / В.І.Гавриш, В.Є.Пилип, І.В.Масс // Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Україна наукова», 21-23 грудня 2006 року, частина 1. - С. 23-24.

37. Гавриш В.І. Досвід застосування природного газу в якості моторного палива в аграрному секторі економіки / В.І.Гавриш // Аграрний форум -2006: Матеріали науково-практичної конференції (25-29 вересня 2006 р., Суми, Україна) - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006. - С.210-211.

38. Гавриш В.І. Ефективність застосування автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій в агробізнесі / В.І.Гавриш, В.Є.Пилип, І.В.Масс // Седьмая международная промышленная конференция “Эффективность реализации научного, ресурсного и промышленного потенцииала в современных условиях», п. Славское, Карпаты, 2007. - 12-16 февраля. - С.58-59.

39. Гавриш В.І. Сучасні тенденції використання енергетичних ресурсів аграрними підприємствами / В.І.Гавриш // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів», 9-10 листопада 2007 року, м.Дніпропетровськ, Том 3. - С.13-15.

40. Гавриш В.І. Дослідження впливу застосування газобалонного обладнання на ефективність роботи машинно-тракторного агрегату / В.І.Гавриш, М.В.Завірюха // Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання науки та практики: досягнення та перспективи - 2007», збірник наукових праць, 3-7 грудня 2007 року, м.Полтава. - С.44-46.

41. Гавриш В.І. Вплив кваліфікації кадрів на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів / В.І.Гавриш, О.Р.Полішкевич, М.В.Завірюха // Восьмая международная промышленная конференция “Эффективность реализации научного, ресурсного и промышленного потенциала в современных условиях», п. Славское, Карпаты, 2008. - 11-15 февраля. - С. 305-307.

42. Гавриш В.І. Аналіз економічної ефективності використання біопального в порівнянні з іншими паливами / В.І.Гавриш, В.Є.Пилип, Ю.О.Григоренко // Восьмая международная промышленная конференция “Эффективность реализации научного, ресурсного и промышленного потенциала в современных условиях», п. Славское, Карпаты, 2008. - 11-15 февраля. - С. 303-305.