Управління процесом формування врожайності зерна проса посівного

Індивідуальна продуктивність рослин сортів проса за варіантами доз мінеральних добрив оцінювалася за кількістю зернівок у волоті, масою 1000 зерен, масою зернівок з однієї рослини та їхньою плівчастістю (табл. 15).

Таблиця 15

Структура продуктивності рослин сортів проса посівного залежно від доз внесення мінеральних добрив, середнє за 2007-2009 рр.)

Сорт	Фон живлення	Зернівок з волоті рослини, шт.	Маса 1000 зерен, г	Плівчас-тість, %	Індивідуальна продуктивність рослин, г
Омське 9	Без добрив	961	6,05	17,3	5,91
	N60K90	1063	6,92	15,4	7,76
	N60Р40	1084	6,90	16,3	7,78
	Р40K90	1067	6,26	17,1	7,16
	N60Р40K90	1097	7,07	16,8	7,16
	N90Р40K90	1056	7,07	15,9	7,98
	N90+30Р40K90	1027	7,18	16,7	7,19
Омріяне	Без добрив	1048	6,13	15,6	6,47
	N60K90	1184	6,85	14,0	7,32
	N60Р40	1180	6,94	15,0	7,31
	Р40K90	1149	6,54	16,0	8,55
	N60Р40K90	1192	7,92	15,1	8,65
	N90Р40K90	1227	8,21	15,0	8,91
	N90+30Р40K90	1180	8,07	14,4	8,34
Ільїчовське	Без добрив	1027	5,91	18,9	6,01
	N60K90	1107	6,36	18,3	6,53
	N60Р40	1097	6,41	17,4	6,56
	Р40K90	1063	7,00	18,1	7,18
	N60Р40K90	1118	7,14	17,9	7,51
	N90Р40K90	1136	7,50	17,3	8,45
	N90+30Р40K90	1170	7,56	17,7	8,44

Сорт Омріяне, порівняно з ранньостиглим сортом Омське 9 і пізньостиглим Ільїчовське, мав вищі індивідуальну продуктивність рослини 7,94 г (відповідно на 0,64 і 0,70 г), кількість зернівок у волоті 1166 шт. (відповідно на 111 і 63 шт.), масу 1000 зерен - 7,66 г (на 15 і 47 г) і нижчу плівчастість зерен 15,0% (відповідно на 1,5 і 2,9%).

Індивідуальна продуктивність рослин позитивно і тісно зв'язана:

- у сорту Омське 9 - з масою 1000 зерен (r = 0,84),

- у сорту Омріяне - з кількістю зерен у волоті і масою 1000 зерен (r = 0,84 і 0,90),

- у сорту Ільїчовське - з кількістю зерен у волоті і масою 1000 зерен (r = 0,93 і 0,88).

За показниками індивідуальної продуктивності рослин проса
кращим варіантом внесення мінеральних добрив були для сортів Омське 9, Омріяне і Ільїчовське N₉₀Р₄₀K₉₀; з однієї рослини на цьому фоні одержано відповідно 7,98; 8,91 і 8,45 г зерна.

Зі збільшенням дози внесеного азоту від 60 до 90 кг/га приріст урожаю зерна з розрахунку на одиницю д.р. елементу збільшувався у сортів Омське 9 та Омріяне, а до N₉₀₊₃₀ - зменшувався; у сорту Ільїчовське кращою дозою азоту була N₉₀₊₃₀. Мінеральні добрива сприяли інтенсивнішому накопиченню сухої біомаси рослин проса посівного за всіма фазами росту й розвитку. Під впливом мінеральних добрив нормами N₉₀Р₄₀K₉₀ та N₉₀₊₃₀Р₄₀K₉₀ збільшується вміст білка в зернівках проса на 2,2-2,8%; за погодних умов з підвищеною температурою та пониженою вологістю повітря у період формування та наливу зерна добрива сприяють збільшенню вмісту білка.

Складова сорту в технології вирощування проса

В основу ресурсозберігаючої технології вирощування проса посівного покладені результати досліджень зі створення високопродуктивних сортів, що забезпечують зростання врожайності на 20-30%, отримання зерна, придатного для дитячого харчування, ощадне використання матеріальних і трудових ресурсів, найповнішу реалізацію біокліматичного потенціалу зони.

Порівняно з середньою врожайністю сортів проса за чотири роки досліджень - 3,21 т/га, істотно кращими були сорти Омріяне, Миронівське 51, Київське 87 і Веселоподільське 16; їх прибавки становили відповідно 1,35, 1,00, 0,81 і 0,66 т/га (НІР₀₅ = 0,46). Відхилення в межах НІР₀₅ були у сортів Харківське 57, Чарівне, Вітрило і Веселоподолянське 176. Інші сорти - Ювілейне, Олітан, Харківське кормове, Ільїчовське і Омське 9, які досить широко використовують у виробничих посівах, суттєво поступаються середній врожайності в досліді.

Здійснюючи сортозаміну сортів, що використовується у виробництві, новими, більш врожайнішими, можна підвищити врожайність культури від 0,86 до 1,35 т/га або на 20,6-41,9%.

Враховуючи те, що норма висіву проса є невеликою, то за аналогією з такими культурами як соняшник і ріпак, насіннєві ділянки щорічно треба засівати елітним насінням.

Екологічне сортовипробування проса посівного у регіонах України дозволили виявити дію абіотичних і біотичних факторів певного середовища на генотип і встановити ступінь їх впливу на ріст, розвиток і врожайність сортів.

Вплив погодних умов періоду вегетації сортів проса посівного на стабільність врожайності оцінювали шляхом аналізу врожайних даних за низкою років, середньої врожайності за ці роки, стандартного відхилення, мінімальної та максимальної врожайності та розмаху варіації (табл. 16).

Таблиця 16

Урожайність сортів проса посівного залежно від впливу погодних умов регіону досліджень, т/га

Сорти	Роки		S	max	min
	2005	2006	2007	2008
Миронівське 51	3,57	3,87	4,57	4,84	4,21	0,59	4,84	3,57
Київське 87	3,77	3,63	3,93	4,73	4,02	0,49	4,73	3,63
Чарівне	3,15	3,02	3,43	4,01	3,40	0,44	4,01	3,02
Харківське 57	3,24	3,29	3,55	3,78	3,47	0,25	3,78	3,24
Харківське кормове	2,12	2,37	2,21	2,59	2,32	0,21	2,59	2,12
Омське 9	2,00	1,58	2,17	2,22	1,99	0,29	2,22	1,58
Ільїчовське	2,19	2,28	2,14	2,45	2,27	0,14	2,45	2,14
Олітан	2,31	2,43	2,08	3,33	2,54	0,55	3,33	2,08
Веселоподо-лянське 176	3,01	2,96	3,16	3,48	3,15	0,23	3,48	2,96
Веселоподі-льське 16	3,54	3,81	4,02	4,12	3,87	0,26	4,12	3,54
Ювілейне	2,78	1,94	2,30	3,26	2,57	0,57	3,26	1,94
Омріяне	4,18	4,00	4,22	5,82	4,56	0,85	5,82	4,00
Вітрило	3,52	2,28	3,30	4,36	3,37	0,86	4,36	2,28

За результатами досліджень, інтенсивним сортом проса є Омріяне, який впродовж чотирирічних випробувань за врожайністю переважав інші. Цей же сорт був і найбільш пластичний, оскільки за середньою врожайністю у роки випробування був найкращим (середня врожайність становила 4,56 т/га). Високою врожайністю за ці ж роки характеризуються сорти Миронівське 51, який у 2007 році у випробувальній групі посів перше місце і мав другий загальний показник врожайності (4,21 т/га); Київське 87, Веселоподільське 16, Харківське 57, Чарівне і Вітрило (врожайність їх становила відповідно 4,21; 4,02; 3,47; 3,40 і 3,37 т/га).

Стабільними за врожайністю були сорти Ільїчовське, Харківське кормове, Веселоподолянське 176, Харківське 57, Веселоподільське 16 і Омське 9; за роки досліджень різниця між максимальною та мінімальною врожайністю у них була найменшою - відповідно 0,31; 0,47; 0,52; 0,54, 0,58 і 0,64 т /га. У цих же сортів було й найменшим стандартне відхилення від середньої врожайності.

Найвищою врожайністю за роки досліджень виділявся сорт проса Омріяне - 5,82 т/га і найнижчою - сорт Ювілейне - 1,94 т/га.

Загальну тенденцію адаптивності сорту до певного регіону вирощування визначали за коефіцієнтом регресії Еберхарта і Рассела (1966) (рис. 9).



Рис. 11. Оцінка сортів проса посівного за коефіцієнтом Еберхарта і Рассела.

Серед досліджуваних сортів проса посівного пластичними є Харківське кормове, Харківське 57, Омське 9, Київське 87 і Ільїчовське; високою пластичністю виділялися сорти Омріяне і Миронівське 51.

Ступінь стабільності врожайності характеризується показником відхилення від загальної дисперсії: чим більший від'ємний показник відхилення від загальної дисперсії, тим сорт має вищу стабільність врожайності; сорти з відхиленнями від регресії, що наближені до нуля, є пластичними і ті, що суттєво віддалені від нуля з позитивним знаком, є дуже пластичними (рис. 12).

За результатами досліджень, високою стабільністю до змін екологічних умов характеризуються сорти проса: Омське 9, Ільїчовське, Харківське кормове та Ювілейне. Пластичними були сорти Веселоподолянське 176, Чарівне, Харківське 57 і Вітрило. Високою пластичністю виділялися сорти Веселоподільське 16, Київське 87, Миронівське 51 і Омріяне.

Незважаючи на різні методи оцінки, отримані висновки щодо стабільності й пластичності сортів, вирощених в певному регіоні, майже повністю співпадають.

Екологічну оцінку сортів проса, за сприятливістю певних екологічних ніш для їх вирощування, проводили на підставі екологічного сортовипробування - багатофакторного досліду, в якому вивчали взаємодію сорту і ґрунтово-кліматичних умов певних регіонів.

Дослід проводили за схемою змішування, за якою ефекти екологічних умов окремих пунктів (сортодільниць) змішуються з ефектами відмін родючості в межах повторювань дослідних дільниць.

Рис. 12. Залежність стабільності й пластичності сортів проса посівного від екологічних умов регіону вирощування за Еберхартом і Расселом.

Серед екологічних ніш найбільш сприятливими для вирощування нових сортів проса посівного були: Черкаська, Чернігівська та Івано-Франківська області; порівняно до середньої врожайності в досліді середні прибавки в них становили відповідно - 2,03 і по 0,37 т/га.

Шляхи оптимізації формування врожайності та якості зерна проса посівного

Биохимический состав зерна ячменя и овса формируется под влиянием комплекса факторов внешней среды обитания растений - уровня плодородия почвы, условий увлажнения, солнечной инсоляции и температурного режима. Досліди з вивчення впливу зони вирощування та строків сівби на якісні показники і продуктивність сортів проса проводили за схемою:

Зона	Строк сівби
	ранній	оптимальний	пізній
Степ	ІІ декада квітня	ІІІ декада квітня	І декада травня
Лісостеп	І декада травня	ІІ декада травня	І декада червня

Тривалість вегетаційного періоду досліджуваних сортів коливалася залежно від біологічних особливостей сорту, погодних умов року та особливо від зони вирощування (табл. 17).

Тривалість міжфазних періодів сильно варіювала не тільки за роками досліджень і в межах сорту, а й за однакових умов вирощування досліджуваних сортів, хоча всі вони відносяться до однієї групи стиглості. Це свідчить про слабку пластичність сортів, які досліджували, і значну їх залежність від кліматичних умов.

Таблиця 17

Тривалість міжфазних періодів і вегетаційного періоду сортів проса посівного залежно від зони вирощування та строку сівби,

діб (2006-2008 рр.)

Сорт	Степ	Лісостеп
	сходи - викидання волоті	викидання волоті - достигання	веге-таційний період	сходи - викидання волоті	викидання волоті - достигання	вегетаційний період
Ранній строк сівби
Ювілейне	42±2,1	39±3,1	81±2,7	54±3,1	55±3,6	109±3,1
Вітрило	38±1,5	37±1,0	75±1,2	52±4,9	44±2,3	96±5,3
Олітан	38±4,6	36±2,1	74±3,3	52±3,8	49±2,5	100±3,3
Оптимальний строк сівби
Ювілейне	36±8.0	41±1,2	77±6,0	39±6,5	41±2,3	80±4,6
Вітрило	37±6,5	38±2,5	74±4,4	38±8,0	43±0,6	82±5,8
Олітан	35±7,4	39±0,6	74±5,3	36±7,0	39±2,1	75±5,0
Пізній строк сівби
Ювілейне	33±3,1	36±4,0	69±3,7	37±6,5	38±2,5	74±4,4
Вітрило	32±2,1	35±4,0	67±3,1	36±8,0	41±1,2	77±6,0
Олітан	36±2,1	34±3,1	70±2,4	35±7,4	39±0,6	74±5,3

За пізніх строків сівби значно скорочується тривалість вегетаційного періоду проса. Так, в Степовій зоні різниця тривалості вегетаційного періоду рослин проса між раннім і пізнім строками сівби за роками досліджень становила: у сорту Ювілейне від 37 до 49 днів, у сорту Вітрило - 16-23 дні і в сорту Олітан - 23-30 днів. У Лісостеповій зоні різниця цих сортів між крайніми строками сівби становила у відповідності до описуваних сортів: 29-37 днів; 12-23; 23-31 днів. За сівби в пізні строки рослини проса ростуть і розвиваються в умовах більш короткого дня, що й сприяє скороченню тривалості вегетаційного періоду. Тривалість же окремих міжфазних періодів впродовж вегетації коливалася в істотно більших межах: посів-сходи - 6-12 днів, сходи-кущіння - 15-20 днів, кущіння - викидання волоті - 20-35 днів і викидання волоті-дозрівання - 30-45 днів.

Зональні умови вирощування проса посівного суттєво впливають на врожайність; вирішальна роль тут належить сортам і строкам їх сівби (табл. 18).Многолетними наблюдениями и исследованиями установлено, что в пределах одного календарного года при слишком раннем сроке сева ячменя и овса (в холодную, переувлажненную почву) в сравнении с оптимальным сроком сева (при физической спелости почвы, когда она хорошо крошится и рыхлится) происходило резкое снижение величины урожая, тогда как опаздание с севом на один день после оптимального срока, приводило к недобору урожая ячменя в среднем на 0,6-0,9 ц/га и овса на 0,3-0,4 ц/га, а в условиях засушливой весны к потере около 1,3-1,9 ц/га зерна.ВВВ

Відомо, що порівняно з оптимальним строком сівби навіть в межах одного календарного року за раннього строку сівби проса відбувається різке зниження врожаю, тоді як запізнення з сівбою на один день після оптимального строку, призводило до недобору врожаю проса в середньому на 0,06-0,09 т/га, а в умовах посушливої весни - до втрати близько 0,13-0,19 т/га зерна, що спостерігалося у 2007 році в зоні Степу.

Таблиця 18

Вплив зони вирощування і строків сівби
на врожайність сортів проса, т/га, 2006-2008 рр.

Зона	Сорт	Строк сівби	Середнє	Різниця	Середнє	Різниця
		ранній	опти-мальний	пізній
Степу	Ювілейне	1,70	2,72	2,35	2,25	-	2,81	-
	Вітрило	2,96	3,61	3,64	3,40	1,15
	Олітан	2,28	3,20	2,78	2,76	0,50
Лісостепу	Ювілейне	3,03	3,45	3,56	3,35	-	3,94	1,14
	Вітрило	4,58	4,57	4,63	4,59	1,25
	Олітан	4,08	3,62	3,97	3,89	0,54
НІР05 = зони 0,34; сорту і строку сівби 0,41

Сівба як у ранні, так і пізні строки у всіх ґрунтово-кліматичних зонах призводить до зниження врожайності. Найбільший врожай проса формується за оптимальних строків сівби, коли біотичні й абіотичні чинники вирощування відповідають біологічним вимогам рослин.

Фактична врожайність за варіантами досліду була меншою за біологічну в середньому на 15-20% і коливалась за роками від 0,60 т/га (сорт Ювілейне у Степовій зоні за ранніх строків сівби, 2006 р.) до 0,62 т/га (сорт Олітан у Лісостеповій зоні за оптимальних строків сівби, 2007 р.).

З досліджуваних чинників частка впливу на прибавку врожайності проса зони вирощування становила 20%, сорту 19, строку сівби 15 і інших чинників 46%.

Якісні показники зерна залежно від строків сівби змінювалися таким чином. За оптимального строку сівби незалежно від зони і погодних умов років вирощування, порівняно з раннім і пізнім, в зерні проса спостерігалося незначне збільшення вмісту білка; в Степу за оптимального строку вміст білка коливався у Ювілейного в межах 13,9-15,0%, Вітрило 13,4-14,8 і Олітан 13,4; в Лісостепу - відповідно 11,0-14,1%, 13,3-13,8 і 13,0-13,6%.

Плівчастість зернівок залежить від сортових особливостей, зональних умов і строків сівби. Серед сортів дещо менша плівчастість була у сорту Олітан, у Ювілейного і Вітрило вона була майже на одному рівні. За сприятливих погодних умов і за оптимального строку сівби плівчастість знижується. В середньому вона коливається в межах від 16,5 до 18,4%.

Маса 1000 зерен є найважливішим показником повноцінності зернівок і найстабільнішим елементом структури врожаю. За роки досліджень більша маса 1000 зерен формувалася в Лісостепу - 7,54 г (у Степу - 6,90 г); порівняно із Степом вона була вищою на 0,64 г (НІР₀₅ зони 0,23). За строками сівби більша маса 1000 зерен у Степу була у варіанті раннього строку, а в Лісостепу - пізнього. За досліджуваними сортами коливання середньої маси 1000 зерен були в межах 6,89-7,30 г у сорту Ювілейного, 6,93-7,82 - у Вітрило і 6,87-7,49 г - у Олітан; відносно середньої по досліду істотно вища маса була у сорту Вітрило - 7,82 г.

Збільшена маса 1000 зерен свідчить про великий запас поживних речовин в ендоспермі. Такі зернівки мають поліпшені властивості та забезпечують більший вихід крупи.

Важливим чинником підвищення ефективності основного внесення мінеральних добрив і підвищення врожайності зерна проса є застосування мікродобрив.

Дія мінеральних добрив на підвищення врожайності зерна проса посівного впливала шляхом покращення елементів структури. Порівняно до контролю, азотні добрива N₆₀, N₉₀ і N₉₀₊₃₀ на фоні Р₄₀К₉₀ сприяли збільшенню кількості зернівок у волоті від 241,3 до 421,0 шт., довжини волоті на 2,3-6,6 см. Маса зернівок з волоті зростала у варіантах повних мінеральних добрив аж до дози азоту N₁₂₀.

Порівняно з контролем без добрив, азотні добрива сприяли збільшенню маси 1000 зерен на 0,06-0,08 г. Із збільшенням дози фосфорних і калійних добрив маса 1000 зерен зростала на 0,05-0,07 г.

Позакореневе підживлення проса у фазі кущіння мідними і марганцевими добривами збільшувало масу 1000 зерен на 0,07-0,24 г. Найвищі показники були на фонах внесення мінеральних добрив N₆₀Р₄₀К₉₀ і N₉₀Р₄₀К₉₀.

Ефективність використання мінеральних добрив визначає кількість вирощеного зерна на 1кг діючої речовини. За досліджуваними варіантами найбільше зерна було отримано за внесення мінеральних добрив нормою N₉₀Р₄₀К₉₀ і позакореневого підживлення в фазі кущіння мідними і марганцевими мікродобривами - 8,9 кг, у варіанті N₆₀Р₄₀К₉₀+Cu - 7,2 кг, серед двокомпонентних варіантів кращим був N₆₀Р₄₀ - 6,3 кг.

Отже, оптимальною системою добрив проса сорту Омріяне у Лісостеповій зоні є внесення під передпосівну культивацію N₉₀Р₄₀К₉₀ з наступним позакореневим підживленням у фазу кущіння мідними і марганцевими мікродобривами дозою 25 г/га д.р.

Умови мінерального живлення досить істотно впливали на натуру зерна, плівчастість і вихід пшона.

Плівчастість пов'язана з розмірами зернівок і їхньою виповненістю. Вихід крупи та її якість залежать від спадкових особливостей сортів проса, погодних умов і технології вирощування. Найвищий вихід крупи мав сорт Омріяне (>81%), що класифікується як дуже високий; сорт Миронівське 51 - 79%, що вважається високим.

Сорт Омріяне, порівняно з сортом Миронівське 51, має нижчий за початковим розміром діапазон плівчастості - відповідно від 15,9 до 17,2 та від 17,3 до 18,6 % і вищий - за виходом крупи відповідно від 78,3 до 81,2 та від 77,2 до 78,7 %.

У сорту Омріяне між плівчастістю зернівок і виходом крупи встановлена зворотна тісна кореляційна залежність (r = -0,91), яка діє в межах 83% вибірки (R² = 0,83). Знаючи плівчастість зернівок, що належать до межі коливань вибірки, за рівнянням регресії y = 117 - 2,26х можна визначити розрахунковим методом вихід крупи для сорту Омріяне.

Мінливість за вмістом білка в зерні проса цілком залежить від сорту, його генетичної основи. За вмістом білка в зернівках сорти проса досить відчутно реагували на норми мінеральних добрив і умови вирощування. Середній вміст білка у сортів Омріяне і Миронівське 51 становив відповідно 14,5 і 12,3%; перевага в різницю 2,2% на користь сорту Омріяне є істотною (НІР₀₅ сорту 0,5%). Порівняно з контролем без мінеральних добрив, істотні прибавки вмісту білка у сорту Омріяне забезпечили дози N₆₀Р₄₀K₉₀, N₉₀Р₄₀K₉₀ і N₉₀₊₃₀Р₄₀K₉₀ відповідно 1,9, 2,2 і 2,8%; у сорту Миронівське 51 - N₆₀Р₄₀, N₆₀Р₄₀K₉₀, N₉₀Р₄₀K₉₀ і N₉₀₊₃₀Р₄₀K₉₀ відповідно 1,7, 2,0, 2,3 і 2,5% (НІР₀₅ добрив 1,3).

Інтегрований захист посівів проса посівного від бур'янів і хвороб

Контролювання бур'янів у посівах проса. Посіви проса посівного найбільш істотно знижують урожайність через високу забур'яненість, яка пов'язана з низькою конкурентною спроможністю його рослин протистояти бур'янам внаслідок повільного росту й розвитку у період від сходів до фази трубкування. До того ж посіви проса засмічуються як бур'янами, що притаманні посівам усіх зернових культур, так і спеціалізованими, які мають подібні просу біологічні й деякі морфологічні властивості. Забур'яненість посівів призводить до великих втрат врожаю, оскільки видовий склад диких рослин дуже великий і для прийняття ефективних заходів від них необхідні знання біологічних особливостей рослин бур'янів.

Бур'яни в посівах проса представлені переважно ярими ранніми й пізніми біологічними видами. Середня забур'яненість посівів за 2005-2009 рр. становила 68,5 шт. /м². Найбільш масовими були такі види: мишій сизий (Setaria glauca (L.)Pal. Beauv.), півняче просо (Echinochloa crus-galli (L.)Pal. Beauv.), щириця звичайна (загнута) (Amaranthus retroflexus L.), лобода біла (Ctnohodium album L.), гірчиця польова (Sinspis arvensis L.), гірчак розлогий (Polygonum lapathifolium L.), гірчак березковидний (Polygonum convolvulus L.), осот рожевий (Cirsium arvense L.) та інші види (рис.15).

Коливання чисельності сходів всього комплексу рослин бур'янів на посівах проса були і за роками досліджень. Середня кількість бур'янів за 2005-2009 рр. становила 68,5 шт. /м², проте найменше їх було у 2006 р. (59,2 шт. /м²), а найбільше - у 2008 р. (76,5 шт./м²).

Результати за варіантами досліджень з впливу гербіцидів на чисельність бур'янів наведені в таблиці 19.

Найбільш інтегрованим показником ролі певного виду бур'янів у агрофітоценозі є величина його вегетативної маси. На посівах проса найбільша вона була перед проведенням збирання урожаю зерна. За роки проведення досліджень середня свіжа маса бур'янів в цей час становила 1344 г/м²; найменша - за умов 2009 р. (1219 г/м²) і найбільша - у 2007 р. (1492 г/м²).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 19

Вегетативна маса бур'янів у посівах проса посівного залежно
від варіанту застосування гербіцидів, г/м² (2005-2009рр.)

Вид бур'янів	Варіант досліду
	Без гербі- цидів	Агрітокс	Базагран	2,4Д	Агрітокс + базагран	Агрітокс + базагран + лонтрел
Гірчак березковидний	74,6	30,4	31,4	25,6	20,25	12,2
Гірчак розлогий	63	25,6	22,6	19,4	15,8	8,4
Гірчиця польова	94,2	25,6	26	19,8	12	7,8
Жабрій звичайний	50,2	23,4	20	18,2	13,2	7,4
Лобода біла	172,4	50	40,8	34,8	23,2	17,4
Мишій сизий	62,4	61	65,2	62,8	57,4	61,4
Паслін чорний	117	37	31,6	31,2	24,2	8,4
Півняче просо	81,2	81	69,6	78,2	77,2	76,8
Талабан польовий	63,4	20,2	24,8	19,6	16,4	13,4
Осот рожевий	223,4	208	206,4	193,4	194,6	31
Осот жовтий	112	113,2	102,6	94,4	105,4	40,2
Щириця звичайна	180	43	41,4	35,4	26	19,2
Інші види	64,2	24,2	23,2	31,2	22,4	13,8
Всього	1344	743	706	664	603	317
НІР05	76,6

У структурі свіжої маси бур'янів найбільшу частку мали рослини осоту рожевого - 16,6%, щириці звичайної - 13,4%, лободи білої - 12,8%, осоту жовтого - 8,3%, гірчиці польової -7,0%, півнячого проса - 6,1% та інших видів.

Вміст сухої маси у рослинах бур'янів теж істотно змінювався як за фазами росту й розвитку в онтогенезі, так і залежно від біологічних особливостей їх видового складу. Якщо у фазу формування та активного нарощування вегетативної маси у більшості видів вміст сухої маси був у межах 20%, то у фазу достигання насіння він становив 38-44%. Обсяг накопичення сухої маси бур'янів на посівах проса, як і зеленої маси, істотно коливався за роками досліджень. Накопичення сухої маси є об'єктивним показником здатності рослин бур'янів погіршувати умови вегетації рослин культури в ценозі.

Бур'яни в посівах проса (контроль без гербіцидів) поглинали 53,6 кг/га сполук азоту, 35,5 - фосфору і 58,9 кг/га калію. Такої кількості сполук мінерального живлення, що виносили бур'яни з ґрунту, достатньо було б для формування врожаю зерна проса: за азотом - 1,6 т/га, фосфором - 3,03 і за калієм - 3,53 т/га. У структурі виносу бур'янами з посівів культури сполук азоту найбільшу частку мали осот рожевий 19%, лобода біла 15,3, щириця звичайна 13,9, паслін чорний 9,9, осот жовтий 8,8, просо півняче 5,0% та інші. Такого обсягу виносу достатньо для формування урожаю зерна проса в середньому 9,6 т/га.

Для захисту посівів проса від бур'янів були використані гербіциди, які обмежували процеси забур'янення, Під дією гербіцидів значна частина сходів бур'янів гинула, а ті, що виживали, довгий період знаходилися у пригніченому стані і не могли конкурувати з рослинами культури. Їх здатність формувати масу і використовувати сполуки мінерального живлення була обмеженою.

Залежно від погодних умов і біологічних особливостей рослин бур'янів, навіть на кращому варіанті досліду (Агрітокс + базагран + лонтрел) ефективність бакової суміші гербіцидів істотно коливалась: у 2007 р. їх гинуло 46,4% від початкової кількості на посівах проса, а у 2008 р. - 61,3%. Відносно низькі показники контролювання бур'янів можна пояснити тим, що практично вcі гербіциди, що використані в досліді, мають чітко виражену дію проти дводольних видів. Застосовувати по сходах проса гербіциди, що діють проти злаків (грамініциди), без відповідних антидотів і необхідної селективної дії неможливо, оскільки це культури однієї ботанічної родини тонконогових (Poaceae). Саме тому злакові види бур'янів безперешкодно перебували у посівах проса до збирання урожаю зерна і негативно впливали на рослини проса.

Ефективність дії гербіцидів на посівах проса у роки проведення досліджень була невисокою, значна частка бур'янів виживала і продовжувала вегетацію. Частка рослин в агрофітоценозі як за свіжою, так і сухою масою після використання гербіцидів істотно змінювалась залежно від варіанту їх застосування та погодних умов.

З макроелементів бур'яни найбільше виносять з ґрунту сполук калію. Так, бур'яни, що вижили після застосування гербіциду Агрітокс, 50% в.р., поглинали на посівах культури 32,8 кг д.р. К₂О /га або 55,7% від обсягу на контролі. Такої кількості сполук калію, яку засвоїли бур'яни на посівах проса після застосування Агрітоксу, достатньо для формування 1,97 т/га (варіант).

Ступінь забур'янення посіву проса істотно впливала на урожайність зерна (табл. 20).

Таблиця 20

Урожайність проса посівного залежно від виду гербіцидів, т/га (2005-2009 рр.)

Варіант	Рік	Се-реднє	± до контролю
	2005	2006	2007	2008	2009
Без гербіцидів	2,33	2,21	1,96	2,17	2,28	2,19	-
Агрітокс	3,32	3,62	3,53	3,39	4,55	3,68	1,49
Базагран	4,14	3,65	3,70	3,59	4,66	3,95	1,76
2,4Д	4,25	4,01	3,76	3,51	4,60	4,03	1,84
Агрітокс + базагран	4,34	4,27	4,01	3,64	4,78	4,21	2,02
Агрітокс + базагран + лонтрел	5,22	5,21	4,84	4,55	5,26	5,02	2,83
Ручне прополювання	6,11	5,88	5,69	5,72	6,23	5,93	3,74
НІР05	0,34	0,30	0,35	0,37	0,32	-	0,28

Застосування гербіцидів забезпечило збереження урожайності посівів у межах від 62,1% (посіви варіанту 2) до 84,7% (посіви на варіанті 6) від середнього рівня урожайності на варіанті ручних прополювань.

Отже, посіви проса мають низьку конкурентну спроможність до більшості видів бур'янів; за умов формування щільності від 59,2 до 76,5 шт./м² вони накопичували до 1344 г/м² зеленої надземної маси. За відсутності заходів захисту посівів проса, бур'яни поглинають з доступних форм: 53,6 кг д.р. N /га, 35,5 кг д.р. Р₂О₅ /га і 58,9 кг д.р. К₂О /га. До цього ж затінення рослин культури і дефіцит доступної вологи призводять до зниження урожайності зерна від максимально можливої на 3,74 т/га або на 63,1%. Застосування гербіцидів для захисту посівів від значної присутності бур'янів забезпечувало зниження їх чисельності від 40,4 до 58,1%. Пригнічення дією препаратів рослин бур'янів обмежувало здатність формувати свіжу масу на 76,4% від величини, яку вони накопичували на контролі без гербіцидів.

Кращим варіантом контролювання чисельності бур'янів у посівах проса є внесення бакової суміші Агрітокс + базагран + лонтрел, яка
ефективно діяла на сходи дводольних видів, у т.ч. й багаторічних; недоліком у дії суміші є неможливість контролювати сходи злакових видів бур'янів, які становили в середньому 33,3% чисельності усіх бур'янів. У цьому варіанті використання гербіцидів урожайність зерна становила 5,02 т/га або 84,7% від максимально можливого рівня, що був за ручних прополювань.

Визначення джерел расоспецифічної стійкості проса посівного до сажки [Sporisorium destruens (Schlecht) Yanky]. У проса відомими є 17 рас сажки, які різняться за вірулентністю, географією розповсюдження, конкурентоспроможністю, посиленням популяції гриба та ін. В Україні найбільш поширеними расами були № 1, 3, 4, 5. За дослідженнями проф. І.В. Яшовського (2000), в Київській області почала прогресувати раса №2, якою охоплена й більша частина Російської Федерації, тому проводити контроль за стійкістю сортів проса та виявляти джерела стійкості до збудника на расовому рівні є дуже актуальною проблемою.

Фактичний обсяг виконаних польових досліджень у генетичній колекції донорів РССПС становив 53 варіанти. Захворювання проявлялось у фазу викидання волоті у рослин. Уражені рослини відставали у рості, мали більший коефіцієнт кущіння, укорочені міжвузля, грубу структуру листка. Замість волоті на заражених сажкою рослинах утворювались булавоподібні потовщення (соруси), вкриті рожевою тонкою оболонкою, заповнені темно-бурою порошистою масою спор, які поступово ставали сірими.

Результати досліджень сортів, а також окремих виділених колекційних зразків проса, свідчать про існування серед відомих сортів досить обмеженого різноманіття генотипів проса за расово-специфічною стійкістю (імунністю) до сажки (Sporisorium destruens (Schlecht) Yanky).За результатами ідентифікації расово-специфічної вірулентності вивчених 172 індивідуальних сорусів збудника сажки (зібраних на фонах штучного інфекційного зараження у попередні роки) було ідентифіковано обмежену і стабільну кількість (12) раніше відомих їх патотипів, поширених в Європейських і Азіатських країнах.

У результаті імунологічної експертизи 15 сортів проса, занесених до Державного реєстру сортів рослин України, ідентифіковано 6 сортів, сприйнятливих до всіх 6-ти патотипів сажки, поширених в Україні, 6 сортів - стійких лише до однієї із вказаних патотипів, а решта сортів є стійкими лише до 4-х із вказаних патотипів. Серед інших вивчених 39 сортів, що знаходилися на державному сортовипробуванні, як і серед наявного колекційного генофонду проса посівного, також не виявлено жодного сортозразка, стійкого одночасно до всіх відомих патотипів сажки.

Єдиним першим сортом, що характеризувався груповою стійкістю одночасно до патотипів першої групи (9 рас) і другої групи (раси №№2 та 12) виявився сорт Омріяне, створений у 2002 році за участю автора; за результатами державного випробування він у 2004 році занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, як цінний.

Встановлено, що прохолодна весна, низька вологість повітря та висока температура у період росту й розвитку рослин проса посівного сприяють поширенню хвороби на сприйнятливих до ураження зразках.

Експериментальні дослідження на штучних фонах зараження показали, що в умовах Лісостепу України зразки проса посівного уражуються збудником сажки окремими її расами до 100%. Таким є сорт проса Іртишське, рослини якого сприйнятливі до ураження 12 расою на 90%. За результатами цих досліджень, виділені джерела стійкості до різних рас. Конкретних висновків з горизонтальної стійкості зробити ще не можна, проте виявлено, що чим складніший родовід і більше джерел стійкості до різних рас є його складовою, тим меншу сприйнятливість до популяції збудника проявляють рослини окремих сортів проса посівного.

Селекція на стійкість до сажки звичайної - основний метод захисту рослин проса. Багато авторів у своїх працях вказують, що генетична однорідність сучасних сортів, що вирощують, є головним джерелом уразливості сільськогосподарських культур. Для подолання цього необхідно розробляти і використовувати нові напрямки в селекції на стійкість, основані на відтворенні у рослин різноманіття генів стійкості до хвороб. Такими напрямами і методами є територіальний принцип розміщення донорів і географічна мозаїка сортів, які захищені різними генами, створення багатолінійних сортів-популяцій з ефективними, проте не ідентичними генами, конвергентних сортів, що мають одночасно кілька генів стійкості. Всі ці роботи повинні вестись з максимально можливим використанням різних генів стійкості. Тільки в такому випадку можна надіятись на досягнення успіху і в кінцевому результаті значно знизити втрати врожаю сільськогосподарських культур від хвороб.

Саме за таким принципом проводили підбір ліній, насичуючи їх методом гібридизації донорами стійкості впродовж трьох років. На основі одержаних даних за 2002 і попередні роки лінія 1046-01 під сортовою назвою “Омріяне”, яка є першою в Україні та в Світі з винятковою стійкістю до сажки звичайної, передана до державного сортовипробування з 2003 року.

У всі роки випробування сорт Омріяне мав вищу врожайність у порівнянні з сортом-стандартом Миронівське 51 та Київське 87. У середньому за роки досліджень він мав прибавку врожайності зерна до стандарту 1,4 т/га. Порівняно з іншими сортами, Омріяне має вищу масу 1000 зерен - 8,3 г, що на 0,6 г вище за сорт Київське 87 та на 0,8 г за стандарт Миронівське 51. Плівчастість зернівок сорту Омріяне нижча стандарту на 3,4%, що забезпечило більший вихід крупи на 5%; нижча на 2,9% плівчастість зернівок порівняно з сортом Київське 87 дозволило перевищити цей сорт за виходом крупи на 4%. Омріяне єдиний вітчизняний сорт з високим вмістом білку в зерні (> 16%, що є на рівні бобових) і з високою якістю крупи.

Сорт проса посівного “Омріяне” створений шляхом багаторазового індивідуального добору на фонах штучного зараження різними расами сажки з гібридів F₂ - F₅ за участю сортів: Чарівне, Київське 87 та Новокиївське 01 за схемою [Київське 76 /1/ кат. ВІР 1456 /2/ Горлинка] /4/ Новокиївське 01 [л.439-97 (Київське 76 /1/кат. ВІР 1456 /3/ Київське 87]. Воно стійке до ураження одночасно до 11 з 12 відомих патотипів сажки звичайної (табл. 21).

Сорт Омріяне відноситься до різновидності aureum, має крупне зерно. Рослини його середньорослі (в залежності від умов вирощування - 95-115 см), стебло потовщене, високої міцності з 6-7 вузлами та дещо вкороченим (18 см) верхнім міжвузлям. Товщина міжвузля в основі волоті 2-2,5 см. Листки видовжено-ланцетні без антоціанового забарвлення. Довжина прапорцевого листка 26-30 см, ширина - 2,0-2,3 см. Волоть у рослин стиснута, щільна, потовщення (подушечки) в основі гілочок відсутні по всій довжині волоті, звисає середньо в одному напрямку. Довжина волоті середня (25-28 см).

Таблиця 21

Оцінка рослин сортів проса посівного
за расово-специфічною стійкістю до сажки звичайної та меланозом

Сорт

Ступінь ураження

меланозом, %

расами сажки в умовах штучного зараження

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Миронівське 51(ст)

4,5

S*

S

S

S

S

S

S

S

S

S

S

S

Київське 87

3,9

S**

S

S

R

R

R

R

R

R

R

R

S

Омріяне

4,0

R

R

S

R

R

R

R

R

R

R

R

R

* - ураженість вище 10%; ** - не більше 10%

Зернівка досить велика (маса 1000 зерен близько 8,4), кремового забарвлення, вирівняність зерна висока. Основні фракції на решетах 1,9-1,8 або 1,8-1,7 мм понад 80%. Плівчастість зернівок - 13-14%.

Сорт високоврожайний, в умовах весняних і літніх строків сівби рівень його врожайності в КСВ Інституту землеробства становив за 2003-2005 роки 4,66 т/га (3,9-5,0 т/га), що на 0,79-1,4 т/га більше національного стандарту Миронівське 51. Стійкість до вилягання та обсипання зернівок - висока. Рослини сорту мають високу стійкість (імунність) до ураження одночасно 11-ма патотипами сажки №№1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 та 12 з 12-ти відомих, а також має підвищену стійкість до ураження меланозом ядра зернівок і цим чітко відрізняється від усіх раніше створених вітчизняних і зарубіжних сортів проса.

Характеризується винятково високим виходом крупи (78-83%) з високими кулінарними якостями, високим вмістом протеїну в зерні (до 16% за 13,8-14,1% у стандартів) та каротину в крупі (до 14 мг %).

Сорт Омріяне відзначається наявністю генетично зумовлених ознак
стебла, листків, волоті і, особливо, зернівок. Високий рівень відмітності, однорідності та стабільності вказаних груп ознак сорту Омріяне свідчить про високий рівень його патентоспроможності.

Автором отримане свідоцтво №08411 про авторство на сорт рослин проса Омріяне та свідоцтво №08412 про авторство на сорт рослин проса Новокиївське 01, виданих Державною службою з охорони прав на сорти рослин.

Отже, за участю автора виявлені раніше невідомі особливості успадкування основних господарських цінних ознак проса, удосконалені напрями, методи і технології селекційного процесу, створені нові генетичні джерела поєднання цінних ознак і властивостей проса та на цій основі створено нові сорти, які істотно переважають існуючі національні стандарти за рівнем врожайності, його стабільності і, особливо, за рівнем стійкості до сажки, за параметрами технологічних якостей зерна і споживчих властивостей крупи. Створення та широке впровадження у виробництво сортів проса, стійких одночасно до всіх відомих патотипів сажки є надійним і економічно найвигіднішим шляхом захисту посівів проса від ураження цією хворобою.

Економічна й енергетична ефективність технологій вирощування проса посівного

Економічна ефективність. Економічною основою рослинництва є виробництво продукції з мінімальними матеріальними затратами на її одиницю. Дослідження з удосконалення технології виробництва проса були спрямовані на максимальне збільшення продуктивності виробництва проса з меншим механізованим навантаженням за рахунок досконаліших машин і мінімізації технологічних операцій. У порівнянні з існуючими технологіями, розроблена інтенсивна технологія вирощування проса забезпечує врожайність зерна на рівні 5,0-5,5 т/га і скорочення витрат на виробництво в межах 10-15%.

Інтенсивна технологія виробництва проса ґрунтується на застосуванні високопродуктивних сортів, ефективному використанні природних, а також оптимально насичених агротехнічних чинників продуктивності (науково-обґрунтовані сівозміни, системи удобрення і обробітку ґрунту), застосуванні високоефективних засобів захисту рослин проса та забезпечення нормативними матеріально-технічними засобами. Тільки вчасне та якісне виконання всіх технологічних операцій дозволяє отримувати високі врожаї проса та виробляти конкурентоспроможну продукцію.

За рахунок розроблення нової технології вирощування проса посівного урожайність зерна збільшилася від 3,43 до 5,54 т/га, а собівартість зменшилася від 655,24 до 586,51 грн. /т; прибуток збільшився від 551,1 до 1293,53 грн. /т, а рівень рентабельності - від 24,4 до 39,8%.

Енергетична ефективність. У сільськогосподарському виробництві з року в рік зростає споживання енергоресурсів. Це викликано тим, що для отримання вищих урожаїв витрачається і більша кількість енергії. Проте, справа не тільки в кількісному споживанні того чи іншого виду енергії, а й в якісному її використанні.

Запровадження інтенсивної технології вирощування проса передбачає збільшення витрат енергетичних засобів на одиницю площі посівів, але за рахунок збільшення врожайності зерна істотно знижуються витрати енергії на одиницю продукції.

Енергетичний аналіз технології вирощування проса полягає у встановленні коефіцієнта енергетичної ефективності - співвідношення кількості енергії, яка міститься у виробленій продукції до кількості енергії, що витрачена на формування врожаю. Поновлену енергію розраховували множенням урожайності основної і побічної продукції на коефіцієнт вмісту енергії зерна проса - 19,70 МДж /кг і соломи - 16,24 Мдж/кг (табл. 22).

Таблиця 22

Біоенергетична оцінка виробництва проса

Технологія	Урожайність, т/га	Енергетичний еквівалент продукції, МДж/га	Енергетичні витрати, МДж/га	Коефіцієнт енергетичної ефективності
	зерна	соломи
Звичайна	3,5	3,2	120001	33181	3,62
Інтенсивна	5,5	5,6	197698	25567	7,73

Чим більший коефіцієнт енергетичної ефективності, тим більша ймовірність того, що технологія відповідає енергозберігаючій. В нашому випадку коефіцієнт енергетичної ефективності інтенсивної технології вирощування проса перевищив звичайну на 4,11.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі теоретично узагальнені методи управління процесом формування врожайності зерна проса посівного і запропонована технологія вирощування нового сорту Омріяне в умовах Лісостепу і Степу України шляхом застосування оптимальних норм мінеральних добрив для основного внесення і позакореневого підживлення, визначення оптимального строку сівби та інтегрованого захисту рослин від бур'янів і хвороб.

2. Теоретичною основою управління процесом формування врожайності зерна проса посівного є визначені закономірності формування в листках хлорофілів а і b під впливом мікроелементів і взаємозв'язків окремих елементів технології вирощування з динаміками площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу та чистої продуктивності фотосинтезу типу С₄.

3. За умов достатнього забезпечення рослин проса посівного мікроелементами, вміст хлорофілу b порівняно з хлорофілом а зростає, співвідношення хлорофілів а/b стає < 3. На прикладі сортів Олітан та Омріяне встановлено сортові особливості формування структури хлорофілів впродовж росту й розвитку рослин проса посівного, позитивні й тісні кореляційні зв'язки між індексом листкової поверхні і вмістом у листках суми хлорофілів (відповідно r = 0,90 і 0,79).

4. Оптимізувати площу листкової поверхні сортів проса, що різняться за строками стиглості, можна шляхом застосування відповідної
норми мінеральних добрив: для ранньостиглих - N₆₀P₄₀K₉₀, середньостиглих - N₉₀P₄₀K₉₀ і пізньостиглих - N₉₀+₃₀P₄₀K₉₀. Вміст сухої речовини у сортів проса ранньостиглого та середньостиглого типів знижувався пропорційно збільшенню дози азотних добрив: у сорту Омське 9 на 4,3% і Омріяне - 3,7%, у пізньостиглого сорту Ільїчовське на фоні - N₉₀₊₃₀P₄₀K₉₀ він підвищувався на 2,4%.

5. Найбільш швидким і ефективним способом підвищення врожайності проса посівного є впровадження нових сортів. Новий сорт Омріяне переважає існуючі національні стандарти за рівнем врожайності на 0,45 т/га, виходом високоякісної крупи на 4,5-5,5% і вмістом білка в зерні (більше 16%).

6. Зональні умови вирощування проса посівного суттєво впливають як на рівень врожайності, так і якість зерна. Комплексне екологічне сортовипробування сортів проса посівного за сумою рангів генотипового і екологічного ефектів та за максимальним потенціалом продуктивності оцінювалося за Еберхартом і Расселом (1966). Серед екологічних ніш найбільш сприятливими для вирощування нових сортів проса посівного були такі області: Черкаська, Чернігівська та Івано-Франківська; порівняно з середньою врожайністю сортовипробування, прибавки в цих регіонах становили від 0,37 до 2,03 т/га.

7. В екологічних зонах, поряд з підбором відповідних сортів, вирішальне значення мають строки їх сівби. За пізніх строків сівби, у проса посівного значно скорочується тривалість вегетаційного періоду. Так, в Степовій зоні різниця тривалості вегетаційного періоду рослин проса між варіантами раннього і пізнього строків сівби становила у сорту Ювілейне від 37 до 49 днів, Вітрило - 16-23 і Олітан - 23-30 днів. У Лісостеповій зоні за крайніми строками сівби сорти різнилися відповідно на 29-37, 12-23 і 23-31 днів. За сівби в пізні строки рослини проса ростуть і розвиваються в умовах більш короткого дня, що й сприяє скороченню тривалості вегетаційного періоду. Тривалість окремих міжфазних періодів впродовж вегетації коливалася в істотно більших межах.

8. Своєчасна сортозаміна новими, більш врожайними сортами дозволяє підвищити врожайність проса посівного від 0,86 до 1,35 т/га або на 20,6-41,9%.

9. Залежно від стиглості сорту, за фонами живлення за врожайністю зерна виділялися ранньостиглий сорт проса посівного Омське 9 і середньостиглий Омріяне - 3,97 і 4,04 т/га; ним суттєво поступався пізньостиглий сорт Ільїчовське - 2,62 т/га. Кращою нормою мінеральних добрив для сортів Омське 9 і Омріяне є N₆₀Р₄₀K₉₀; врожайність сортів на цьому фоні живлення становила відповідно 4,31 і 4,60 т/га (на контролі без добрив відповідно 2,90 і 2,67 т/га); окупність кілограма діючої речовини добрив у цих варіантах становила відповідно 7,42 і 10,2 кг зерна. Наступне збільшення вмісту азоту до N₉₀Р₄₀K₉₀ істотної прибавки врожайності не забезпечувало.

10. У період формування та наливу зерна більший вміст білка у зернівках проса накопичується за погодних умов з підвищеною температурою та пониженою вологістю повітря. У варіантах доз мінеральних добрив з підвищеною часткою азоту - N₉₀Р₄₀K₉₀ і N₉₀₊₃₀Р₄₀K₉₀ - вміст білку в зерні проса посівного підвищувався на 2,2-2,8%.

11. Позакореневе підживлення проса посівного Кристалоном коричневим дозою 2,0 кг/га в фазі кущіння сприяло підвищенню врожайності зерна сортів проса посівного Олітан і Омріяне відповідно на 0,57 і 0,62 т/га (врожайність на контролі становила відповідно 2,49 і 2,71 т/га).

12. Інтегрований захист проса посівного від бур'янів проводиться за умов перевищення економічного порогу їх шкідливості - формування щільності від 59,2 до 76,5 шт. /м² і накопиченні до 1344 г/м² зеленої надземної маси; за таких умов бур'яни поглинають з ґрунту доступних форм азоту 53,6 кг д.р. N /га, 35,5 кг д.р. Р₂О₅ /га і 58,9 кг д.р. К₂О /га, затінюють культурні рослини і створюють дефіцит доступної вологи, що призводить до зниження врожайності зерна від максимально можливої на 3,74 т/га або на 63,1%.

13. Застосування гербіцидів на посівах проса посівного знижує забур'яненість від 40,4 до 58,1%.

14. Кращим варіантом контролювання чисельності бур'янів у посівах проса посівного є внесення бакової суміші Базагран М-48% + Агрітокс, 50% + Лонтрел, 300 (відповідно 1,5 + 0,3 + 0,5 л/га), яка ефективно діє на сходи дводольних видів, у т.ч. й багаторічних; у цьому варіанті врожайність зерна становила 5,02 т/га або 84,7% від максимально можливого рівня, що був за ручних прополювань.

15. За результатами імунологічної експертизи 15 сортів проса посівного, занесених до Державного реєстру сортів рослин України, ідентифіковано 6 сортів, сприйнятливих до всіх 6-ти патотипів сажки, поширених в Україні, 6 сортів - стійких лише до однієї із вказаних патотипів, а решта сортів є стійкими лише до 4-х із вказаних патотипів.

16. За участю автора виявлені раніше невідомі особливості успадкування основних господарських цінних ознак проса, удосконалені напрями, методи та технології селекційного процесу, створені нові генетичні джерела поєднання цінних ознак і властивостей проса та на цій основі створено новий сорт Омріяне, який істотно переважає існуючі національні стандарти за рівнем врожайності, його стабільності і, особливо, за рівнем стійкості до сажки та за параметрами технологічних якостей зерна і споживчих властивостей крупи.

17. Економічна ефективність нової технології вирощування проса посівного висока. Порівняно з існуючою технологією, за нової врожайність зерна збільшилася від 3,43 до 5,54 т/га, собівартість - зменшилася від 655,24 до 586,51 грн. /т; чистий прибуток збільшився від 551,1 до 1293,53 грн. /т, а рівень рентабельності - від 24,4 до 39,8%.

18. Коефіцієнт енергетичної ефективності за нової технології порівняно із звичайною збільшився з 3,62 до 7,73.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

У господарствах Лісостепу України для одержання врожайності зерна проса посівного на рівні 4,0-5,0 т/га рекомендується наступна технологія вирощування:

- висівати високоврожайний, імунний до 11 з 12 рас патогену сорт проса посівного Омріяне;

– для ранньостиглих сортів проса посівного оптимальними дозами мінеральних добрив для основного внесення є N₆₀P₄₀K₉₀, середньостиглих - N₉₀P₄₀K_90, пізньостиглих - N₉₀₊₃₀P₄₀K₉₀;

– оптимальний строк сівби - друга декада травня;

- у фазу кущіння для захисту посівів проса посівного від дводольних видів бур'янів проводити обприскування баковою композицією гербіцидів Базагран М- 48% + Агрітокс, 50% + Лонтрел, 300 (відповідно 1,5 + 0,3 + 0,5 л/га); позакореневе підживленням Кристалоном коричневим дозою 2,0 кг/га проводити через 4-5 днів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Рудник-Іващенко О.І. “Просо. Особливості біології, фізіології, генетики” / О.І. Рудник-Іващенко. - К.: Колобіг, 2009. - 158 с.

2. Рудник-Іващенко О.І. Селекційні досягнення України / О.І. Рудник-Іващенко //В кн.: “Аграрна наука: розвиток та досягнення ”. - К.: “ННЦ ІАЕ”, 2006, т. 4., р. 2.- С. 26-113.

Методичні рекомендації:

3. Рудник О.І. Методика проведення експертизи сортів на відмітність, однорідність та стабільність (зернових, круп'яних та зернобобових культур) / О.І. Рудник та група авторів. К.: Офіційний бюлетень “Охорона прав на сорти рослин”. Під ред. Волкодава В.В. Державна служба з охорони прав на сорти рослин, №2 част. 3, 2003. 182 с. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).

4. Рудник-Іващенко О.І. Науково-виробничі рекомендації з технології вирощування проса посівного / О.І. Рудник-Іващенко, М.В. Роїк, О.В.Мороз, П.П. Шудря. - К.: Фенікс, 2010. - 15 с. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).

5. Григоращенко Л.В., Широкий уніфікований класифікатор проса (Panicum miliaceum L.) / Л.В. Григоращенко, С.Г. Холод, О.І. Рудник-Іващенко та ін., Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва, НЦГРРУ. -Харків, 2009. - 62 с.

Статті у наукових виданнях:

6. Лещук Н.В. Існуюча система сортовипробування та ідентифікація сортів сільськогосподарських культур /Н.В. Лещук, О.І. Рудник. - К.: Науковий вісник НАУ, вип. 57, 2002. - С. 143-146. (Проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).

7. Яшовський І.В. Особливості успадкування і прояву та генетичного зчеплення ідентифікаційних ознак зернівки і расоспецифічної стійкості проса до сажки / І.В. Яшовський, А.М. Проданик, О.І. Рудник. - К.: “Аграрна наука”, Фактори експериментальної еволюції організмів, зб. наук. пр., 2003. - С. 217-222. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).