Господарське значення, ботанічна характеристика та біологічні особливості цукрових буряків

* збільшують у КЗС і ЗАВ завальне вікно в бічній вертикальній стінці бункера до 60-65°, а у завальній ямі ставлять вібраційну решітку;

* заміняють зернопроводи, які з'єднують завантажувальну норію з машиною попереднього очищення, на зернопроводи діаметром

20 см, а з повітряними решітними машинами на зернопроводи діаметром 15 см;

* встановлюють додатково трієрний блок (діаметр отворів у циліндрах 11,2 мм) або дві бурякові гірки ОСГ-0,5;

* регулюють паливну апаратуру на м'який режим сушіння (замість форсунки 0 2,2 мм ставлять форсунку 0 0,8 мм);

* встановлюють в кінці лінії машини для затарювання (ваговибійний апарат та мішкозашивну машину з конвеєром);

* встановлюють на повітрорешітних машинах решета Б1 і Б2 з незаштампованими полями.

Вторинне очищення насіння буряків проводять на повітрорешітних машинах та гірках, регулюючи їх залежно від стану маси. Після цього його калібрують на фракції 4; 3,5-4,45; 4,5-5,5 мм. Великі фракції насіння шліфують, при цьому видаляється близько 10% навколоплідника, повторно калібрують та обробляють захисно-стимулюючою речовиною чи дражують.

При вологості насіння буряків 12% його можна зберігати насипом або в мішках, складених у 12 рядів, час від часу переміщуючи їх (верхні мішки вниз, і навпаки). Засіки для зберігання насіння буряків насипом влаштовують на дерев'яній підлозі, а мішки складають на дерев'яних настилах.

Тема 8. Вапнування та гіпсування грунтів під цукрові буряки

Вапнування кислих ґрунтів

Цукрові буряки дуже чутливі до умов кислотності ґрунту і потребують нейтральної реакції тобто, рН = 7,0 та ступінь насичення основами 93-95 %. Необхідність у проведенні вапнування визначається шляхом проведення ґрунтових агрохімічних лабораторних досліджень.

Норму внесення вапна визначають за величиною показника гідролітичної кислотності згідно формули:

Д = (0,5 Ч Нг Ч S Ч h Ч d) / 1000,

де Д - норма СаСО3, т/га; Нг величина гідролітичної кислотності, мг-екв на 100 г ґрунту; S - 10000 м2/га;

h - глибина заробки вапна, м; d - щільність ґрунту, г/см3; 1000 - коефіцієнт для перерахунку в тонни.

Гіпсування солонцевих ґрунтів

В бурякосіючій зоні зустрічаються солонцеві ґрунти, які мають негативні фізичні та хімічні властивості по причині нестачі кальцію та надлишку натрію, що створює підвищену лужність в гуртовому вбирному комплексі. Поліпшення цих ґрунтів передбачає застосування такого меліоративного прийому, як гіпсування. Норму внесення гіпсу розраховують за вмістом обмінного натрію:

Д = 0,086 (Na - 0,1 Е) Ч h Ч d,

де Д - норма гіпсу, т/га; Na - вміст обмінного натрію, мг-екв на 100 г ґрунту;

Е - ємність поглинання, мг-екв на 100 г ґрунту; h - глибина заробки гіпсу, см;

d - щільність ґрунту, г/см3.

Найкращим місцем в сівозміні для внесення гіпсу, у зоні недостатнього зволоження, є парове поле. У зонах нестійкого та достатнього зволоження його вносять безпосередньо під цукрові буряки.

Тема 9. Роль макро- і мікроелементів у живленні рослин цукрових буряків

У живленні рослин, крім головних елементів -- азоту, фосфору і калію, на думку багатьох дослідників, беруть участь 76 елементів періодичної системи Д. І. Менделєєва. До макроелементів належать хімічні елементи, вміст яких у ґрунті і рослинах становить від кількох процентів до сотих часток процента в перерахунку на суху речовину. Макроелементи -- це азот, вуглець, кисень, водень, сірка, фосфор, калій, кальцій, магній, залізо, натрій.

До мікроелементів належать хімічні елементи, вміст яких у ґрунті і рослинах становить не більш як тисячні частки процента в перерахунку на суху речовину. Мікроелементи -- це цинк, бор, мідь, молібден, кобальт, манган.

Наявність головних елементів живлення (N, Р і К) у ґрунті і рослинах визначає інтенсивність вибіркового поглинання поживних речовин, що виявляється в обміні речовин і зумовлює формування врожаю певної якості.

Цукровий буряк дуже вимогливий до рівня та доступності елементів живлення. Він споживає поживні речовини протягом усього вегетаційного періоду, і в значно більшій кількості, ніж інші культури. На кожні 100 ц коренеплодів та відповідної кількості гички з ґрунту буряк виносить макроелементів (кг/га): N ? 33-50, P205 ? 10-18, K2O ? 40-60, MgO ? 13, CaO ? 15, SO3 ? 5, Na2O ? 9; і мікроелементів (г/га): MnО ? 180, B ? 60-100, Zn ? 40, Fe ? 35, Cu ? 25.

Азот входить до складу амінокислот, з яких побудована молекула білка, де на азот припадає 16-18%. Білкові сполуки є складовою частиною протоплазми. Вони є в кожній клітині і, як писав Д. М. Прянишников, становлять матеріальну основу будь-якого життєвого процесу. Без азоту не утворюються білкові сполуки, без яких не може бути протоплазми, а отже, й життя.

Азот і зольні елементи, які входять до складу рослин у меншій кількості, ніж вуглець, мають велике значення. Без їх участі неможливе утворення безазотистих та беззольних органічних сполук. Живлення рослин зольними елементами й азотом добре піддається регулюванню через застосування добрив. Азот входить до складу хлорофілу, нуклеїнових кислот, фосфатидів, глюкозидів, алкалоїдів, ферментів, рістактивуючих та інших речовин. Джерелом азоту для рослин є амонійний і нітратний азот. Рослини можуть засвоювати азот амідів і амінокислот. Бобові та деякі небобові рослини засвоюють азот з атмосфери за допомогою бульбочкових бактерій. Основними сполуками, які формують урожай і визначають певною мірою його якість, є нітратний та амонійний азот.

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Велике значення для засвоєння рослинами азоту має реак-ція ґрунту, концентрація іонів у ньому, стан самої рослини і накопичення вуглеводів та інших сполук. При нейтральній реакції ґрунту рослини краще засвоюють азот з амонійних добрив, а при кислій -- із селітр. Д. М. Прянишников процес перетворення азоту у рослині зобразив такою схемою:

NО3 > NО2 > NН3 > аспарагін > амінокислоти > білок.

У насінні обмін азотистих сполук починається з моменту його проростання. Від умілого впливу на процес біосинтезу білка та органічних речовин залежить ефективність добрив та інших засобів хімізації. Одночасно з процесом біосинтезу білка відбувається процес його розкладання. Вміст азоту у рослинах стано-вить від 0,5 до 5%. Багато азоту міститься у насінні, листках, особливо молодих, менше -- у стеблах, кореневій системі.

Посилене азотне живлення сприяє розвитку асиміляційної поверхні та розвитку вегетативних органів рослин, підвищенню їх урожайності. Надмірне азотне живлення призводить до подовження вегетаційного періоду рослин, їх полягання, зниження азотфіксуючої здатності, накопичення нітратного азоту у сільсь-когосподарській продукції. Поглинутий амонійний і нітратний азот при достатній кількості у рослинах органічних кислот та інших сполук швидко вступає у білковий обмін. При недостатній утилізації нітратного азоту нітрат-іони можуть накопичуватись у кормах та продуктах, які споживає людина, у кількостях, вищих за гранично допустиму концентрацію (ГДК). Дуже шкідливою влас-тивістю нітрат-іонів є участь їх у реакціях нітрозування амінів і амідів, внаслідок чого утворюються канцерогенні N-нітросполуки (нітрозодиметиламін, нітрозодиетиламін).

Використання результатів ґрунтової і рослинної діагностики дає змогу регулювати умови живлення рослин, отримувати біологічно повноцінну продукцію.

Фосфор входить до складу органічних (нуклеїнових кислот, фосфопротеїдів, фосфатидів, фітину, лецитину, сахарофосфатів) і мінеральних сполук (солей фосфорної кислоти). Фосфор засвоюється переважно кореневою системою рослин у вигляді іонів фосфорної кислоти (H2PO4- , HPO24 - , PO34 - ). Засвоєння фосфору з піро- і метафосфатів та деяких органічних сполук незначне.

Фосфор, як і азот, концентрується у товарній продукції. Рослини поглинають більше фосфору у перший період росту, що дає їм змогу створити певний запас цього елемента. Тому внесення суперфосфатів у рядки під час сівби завжди високоефективне.

Добре засвоюють фосфор з важкорозчинних фосфорних добрив (фосфоритне борошно) люпин, гречка, гірчиця, гірше -- горох, еспарцет, коноплі.

Недостатнє фосфатне живлення зумовлює затримку росту і розвитку рослин, їх дозрівання, погіршення якості продукції і зниження; врожайності. Оптимальне фосфатне живлення підвищує врожай і сприяє підвищенню якості продукції, поліпшує стійкість рослин проти полягання і низьких температур. Надмірне живлення рослин фосфором зумовлює скорочення вегетаційного періоду, що призводить до недобору товарної продукції, зниження коефіцієнта використання фосфору з добрив. Вміст фосфору в рослинах становить 0,5-1% Р2О5.

Калій міститься в рослинах переважно у мінеральній формі у вигляді іонів калію. В такому вигляді він і поглинається росли-ною. Найбільше калію поглинають буряки, картопля, соняшник, гречка. Калій стабілізує структуру клітини і сприяє утворенню багатих на енергію сполук, підвищує утворення ферментів і їх активність, гідратацію колоїдів плазми, накопичення цукрів, крохмалю, білків. Крім того, калій посилює посухо-, холодо- і морозостійкість, а також стійкість рослин проти шкідників, хвороб та їх збудників.

Недостатнє калійне живлення затримує обмін речовин, підсилює дисиміляційні процеси, порушує водообмін, що призводить до 30-40% недобору врожаю. Вміст калію у рослинах становить 0,5-5,6% К2О.

Сірка входить до складу незамінних амінокислот, протеолітичних ферментів, вітамінів. Рослини поглинають сірку у вигляді сульфат-іонів і їх оксидів кореневою системою і листям. Недостатнє живлення рослин сіркою призводить до зниження процесів фотосинтезу білка, відставання у рості і зниження продуктивності культур та якості продукції. Найбільше сірки міститься у капусті, томатах, ріпаку і люцерні.

Надходить сірка у ґрунт з органічними і мінеральними добривами, які містять сірку, з атмосферними опадами.

Вибіркова здатність рослин до поглинання іонів найбільше виявляється в умовах достатньої кількості елементів живлення у поживному середовищі. Використання азоту і зольних елементів відбувається найефективніше у період інтенсивного збільшення об'єму і маси рослин. Припинення приросту органічної речовини зумовлює зниження засвоєння елементів мінерального живлення. Наприклад, рослини цукрових буряків найбільш енергійно по-глинають поживні речовини у червні, липні і до першої половини серпня, тобто під час максимального наростання маси коренеплоду

Тема 10. Види та форми мінеральних добрив, що застосовуються під цукрові буряки

На початкових фазах росту до третьої-четвертої пари листків потреба у поживних речовинах незначна. Максимальна вона у липні-серпні у фазі сильного росту листків і формування коренеплодів.

Цукрові буряки найінтенсивніше засвоюють поживні речовини до початку серпня (орієнтовно 70 % від загальної потреби). Решта 30 % елементів живлення надходить у наступні два місяці, коли й відбувається основний приріст урожаю коренеплодів. Критичний період у живленні цукрових буряків є в початковий період інтенсивного наростання гички (орієнтовно з 15 червня до 1 липня). За ці два тижні рослини засвоюють 25-30 % поживних речовин.

Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток. Перенесення цих добрив для весняного внесення набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива під оранку, тоді вони перемішуються з шаром ґрунту на глибину оранки від 5-10 до 25-30 см. Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу глибину в початкових фазах росту.

При внесенні під культивацію добрива містяться у верхньому шарі ґрунту. Після загортання культиватором і боронами 50-80 % гранул залишається у шарі 0-2 см, а 81-100 % -- у шарі 0-6 см. Навіть при культивації у два сліди 75 % внесеної кількості добрив може залишатись у шарі 0-4 см. Внесені перед сівбою добрива можуть більше використовуватись бур'янами, які проростають з верхнього шару ґрунту.

За даними науково-дослідних установ, ефективність добрив за весняного внесення фосфору і калію знижується в 1,5-2 разів.

Фосфорні та калійні добрива навесні можна внести лише на поверхні. Елементи живлення знаходяться у верхньому шарі (Р₂О₅ за місяць мігрує на 1 см) і не можуть повноцінно використовуватися рослиною. Коренева система має поверхневий характер розвитку (явище хемотропізму). Верхній шар ґрунту, де містяться фосфор і калій, періодично пересихає, і елементи живлення без води не засвоюються рослиною, що веде до зниження врожайності і різкого зменшення коефіцієнта використання фосфору і калію з добрив. Крім того, цукрові буряки дуже негативно реагують на нестачу фосфору у початкових фазах росту. Тому лише за осіннього внесення фосфору і калію можна одержати добре розвинуті рослини з сильною кореневою системою. Такі рослини «програмують» вищий потенціал урожайності.

Дослідженнями Інституту цукрових буряків УААН встановлено, що у фазі утворення 2-ї пари справжніх листків коренева система розміщується у шарі ґрунту 5-15 см, а стрижневий корінь її сягає глибини 30 см. У період змикання листків у рядках коренева система проникає на глибину 40 см (рис. 1).Вже через два місяці після сівби коренева система буряків проникає у ґрунт на глибину 1,0-1,2 м. Наприкінці вегетації корені можуть проникати на 2,0-2,5 м та розростатися в різні боки на 1 м і більше.

Внесення мінеральних добрив (РК) у верхній шар ґрунту (після оранки) не сприяє повній реалізації можливостей кореневої системи та її розвитку. Коренева система буде розміщуватися переважно у шарі ґрунту, добре забезпеченому елементами живлення, тобто у верхньому шарі. Від внесення у рядки високих норм азотних добрив, особливо в амонійній формі може відбуватись пригнічення сходів цукрових буряків.

Фосфорне борошно ефективне лише на кислих ґрунтах. Але на таких ґрунтах цукрові буряки погано ростуть. Тому це добриво не має для них особливого значення.

Із калійних добрив краще вносити калійну сіль (40 %), яка містить дуже цінний для буряків натрій. У хлористому калії (60 %) натрію не міститься. Цінним добривом також є каїніт, в якому містяться Mg та Na.

Для внесення у рядки найкращим азотним добривом є натрієва селітра. Пояснюється це тим, що насіння цукрових буряків містить мало вуглеводів, і переважаюче поглинання амонійної форми азоту може викликати отруєння молодих паростків. Крім того, для інтенсивного росту та розвитку рослин необхідний натрій. Для рядкового удобрення можна використовувати й аміачну селітру, оскільки половина азоту в ній перебуває у нітратній формі. Із фосфорних використовують суперфосфат, із калійних -- калійну сіль. Високоякісним добривом для рядкового внесення є нітроамофоска (0,5-1,0 ц/га).

Збільшення норми рядкового удобрення підвищує концентрацію ґрунтового розчину у зоні розміщення насіння, що може негативно впливати на проростання і сходи рослин буряку та знижувати його врожайність, особливо за умов нестачі вологи.

Може спостерігатись пригнічення сходів цукрових буряків під час внесення у рядки високих норм азотних добрив, особливо в амонійній формі. Негативна дія надлишку азоту припиняється тоді, коли рослина утворює достатню листкову поверхню, процес фотосинтезу відбувається інтенсивніше, а отже, азот використовується для формування біомаси.

Найкращим азотним добривом для цукрових буряків є натрієва селітра. Інші добрива помітно поступаються їй та розташовуються в такому порядку: кальцієва селітра, сечовина, аміачна селітра, сульфат амонію, аміачна вода.

Навесні під обробіток грунту раціональним є внесення частини азотних добрив у вигляді аміачної селітри і частини у вигляді карбаміду. Спочатку використовується нітратна форма азоту з селітри, пізніше амонійна. Карбамід містить 46 % азоту в амідній формі, яка в ґрунті переходить у доступну для рослин амонійну форму, а пізніше в нітратну. Процес цей тривалий, тому азот з карбаміду використовується рослинами буряку пізніше, в період інтенсивного росту. Карбамід замінює підживлення аміачною селітрою, має м'якшу фізіологічну реакцію. Не відбувається вимивання з ґрунту і забруднення довкілля.

Проте карбамід потребує негайного загортання в ґрунт, оскільки на поверхні ґрунту він розкладається з виділенням аміаку, що призводить до значних втрат азоту.

Тема 11. Мінеральне живлення та методи розрахунку доз добрив під цукрові буряки

Оптимізація мінерального живлення рослин - найбільш істотний засіб регулювання фізіологічних процесів, які визначають формування врожаю. Рослинам цукрових буряків властива стійка здатність підтримувати постійне співвідношення між основними елементами живлення у своїх тканинах на окремих етапах органогенезу. Воно мало залежить від режиму мінерального живлення. Істотно змінюється лише кількість споживання елементів, що впливає на метаболізм рослин.

При недостатньому надходженні в рослину азоту в листкових пластинках і черешках зменшується вміст амінокислот, нуклеїнових кислот, білків. Це призводить до зменшення фотосинтетичного апарату і різкого зниження врожайності коренеплодів. Азотне живлення сприяє наростанню листкової поверхні до періоду максимальної інтенсивності фотосинтезу, швидкому змиканню листків у рядках і міжряддях, затіненню і пригніченню буряків. Раціональне використання азоту цукровими буряками залежить від наявності інших елементів живлення, генетичних особливостей і зовнішніх умов.

Фосфор рослини використовують з першого дня розвитку і до кінця вегетації на першому і другому оці життя. Нестача його впливає на міцність проростків, уповільнює ріст листя і коренеплодів. При температурі ґрунту нижче 10°С проростки дуже повільно засвоюють фосфор. Фосфорні добрива сприяють швидкому росту кореневої системи, підвищують врожайність, цукристість коренеплодів, прискорюють дозрівання висадків та утворення повноцінного насіння. Фосфор і калій сприяють інтенсивності фотосинтезу. Калій збільшує врожайність коренеплодів, підвищує їх цукристість і загальний вихід цукру. З підвищенням рівня живлення рослин роль калію зростає. Цукрові буряки використовують близько половини калію, внесеного з добривами. Вміст калію в гичці майже у 1,5 рази більший, ніж у коренеплодах.

При нестачі калію в рослин у польових умовах з'являються ознаки "зпалу". З'являється хлороз верхівок, бліде з антоціановим відтінком забарвлення листя, центральні листки розетки прямостоячі, кількість їх невелика, пластинка листка хрустка, повільно росте, на листі з'являються бурі плями.

Основним способом вибіркового поглинання елементів живлення рослинами цукрових буряків є метаболічний. Він характеризує взаємодію поживних речовин з поверхнею протоплазми і включенням їх в обмін речовин клітини. Метаболічний шлях надходження поживних речовин у рослину характеризується відсутністю антагонізму іонів, тоді як при неметаболічному він добре виражений. Надходження окремих елементів у рослину протягом вегетаційного періоду неоднакове і зумовлюється здебільшого специфічною його здатністю. Важливими факторами поглинання елементів живлення є такі: осмотичний тиск вмісту клітини і ґрунтового розчину, вбирна здатність плазми, адсорбційні процеси, форми застосованих добрив, наявність ґрунтової мікрофлори в зоні діяльності кореневої системи, реакція ґрунтового розчину.

До основних причин, які обмежують ефективне використання рослинами цукрових буряків високих доз мінеральних добрив, належать:

1) доведення концентрації ґрунтового розчину до рівнів, токсичних для рослин;

2) порушення нормального співвідношення хімічних речовин і іонів у ґрунті;

3) дефіцит вологи;

4) недостатній вміст вуглекислого газу в повітрі;

5) надмірний розвиток листя, що погіршує освітлення всередині посівів і призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу;

6) підвищення кислотності ґрунту в зв'язку з внесенням фізіологічно і хімічно кислих мінеральних добрив;

Приступаючи до розрахунків норм і доз добрив, необхідно володіти потрібною для цього інформацією: 1) вияснити можливий рівень урожайності без добрив та з ними в конкретному полі; 2) знати характеристику ґрунту, вміст гумусу та NPK, реакцію ґрунтового розчину; 3) врахувати застосування органічних добрив, ланку сівозміни та рівень культури агротехніки; 4) знати нормативну окупність добрив.

Запланований рівень урожайності не повинен бути нижчим 200-250 ц/га, бо така врожайність при існуючих цінах на матеріально-технічні ресурси, є збитковою для господаря.



Тема 12. Азотне, фосфорне, калійне чи борне голодування. Діагностика посівів цукрових буряків

Голодування азотне, або хлороз, проявляється в пожовтінні листків. Вони стають блідно-зеленими, хлоротичними, швидко відмирають. Нестача азоту насамперед затримує ріст рослин, особливо гички. Голодування азотне найчастіше проявляється після випадання значних дощів, коли легкорозчинні сполуки азоту вимиваються в глибші шари ґрунту.

Запобігти розвитку голодування азотного можна внесенням органо-мінеральних добрив в оптимальних дозах і правильним співвідношенням елементів живлення. При перших ознаках голодування азотного посіви фабричних буряків і насінники треба підживити азотними добривами.

Голодування калійне, проявляється на буряках при внесенні в ґрунт недостатньої кількості калійних добрив. Характерною ознакою хвороби є відмирання тканин листків, по краях вони стають хвилястими, тонкими і ніжними. Через деякий час на них з"являються сухі темно-бурі плями, які, зливаючись, утворюють буру кайму. При з"явленні плям у центрі листкової пластинки і на черешках листок відмирає.

Заходи попередження хвороби. Внесення калійних добрив у достатній кількості восени, навесні при сівбі буряків і садінні висадків, а також під час підживлень запобігає поширенню калійного голодування.

Голодування фосфорне, або буруватість листків , проявляється на буряках при нестачі в ґрунті фосфору. Листки при цьому стають темно-зеленими з металевим блиском, а на старших з"являються бурі плями, утворюючи так званий некроз міжжилкових тканин. Коли не вистачає фосфору, рослини припиняють ріст, що призводить до зменшення продуктивності фабричних буряків і насінників.

Запобігти голодуванню фосфорному можна внесенням рекомендованих для кожної зони доз добрив під буряки та інші культури сівозміни.

Голодування борне (гниль сердечка і гниль суха коренеплоду) проявляється у буряків при нестачі бору в ґрунті. У рослин відмирають точки росту і наймолодші листки, які чорніють і засихають. На старіших листках і черешках з"являються бурі плями. На черешках їх не завжди видно. У насінників голодування борне проявляється у вигляді почорніння і відмирання молодих пагонів і пазушних бруньок. Рослини з ознаками голодування борного мають меншу поверхню листків, послаблену активність фотосинтезу, менший урожай та вміст цукру. При значному розвитку хвороби недобір його становить 50% і більше. В уражених насінників маса насіння менша, ніж у здорових. Коренеплоди, дуже уражені гниллю сухою, часто гинуть.

Голодування борне починає проявлятися в липні, іноді в серпні. Розвиток хвороби посилюється при надмірній вологості навесні і на початку літа, а також при сухій і жаркій погоді в другій половині вегетації.

Запобігти голодуванню борному можна внесенням восени під оранку борно-магнієвих добрив (0,2-0,3 ц/га) разом з органо-мінеральними або борним суперфосфатом (2,5-3 ц/га).

Незалежно від вмісту елементів у рослинах кожний з них має специфічне значення і незамінний іншим. Бор, наприклад, необхідний рослинам у дуже незначних кількостях, але ні одним з випробуваних 52 елементів його не можна замінити. Без заліза життєдіяльність рослин буряків неможлива так само, як і без калію, хоча останнього в рослині незрівнянно більше. Азот і сірка разом з вуглецем, киснем і воднем входять до складу органічних сполук і є своєрідним "будівельним матеріалом". При нестачі фосфору затримується розвиток рослин, листя має темно-зелене забарвлення з характерним синюватим відтінком. Пізніше починають з'являтися червонуватий відтінок, темно-коричневі плями з наступним усиханням листя. Розетка листя при нестачі фосфору приземиста з увігнутими листковими пластинками.



Тема 13. Оцінка стану посівів цукрових буряків (густота, повнота і рівномірність сходів, ураження їх коренеїдом)

Оптимальна густота посівів цукрових буряків залежить від зони вирощування, забезпеченості вологою і родючості ґрунту. Так, у зоні достатнього зволоження вона має бути більшою порівняно із зонами, де зволоження недостатнє. Науковими дослідженнями встановлено, що максимальний урожай з високими технологічними якостями сировини забезпечується при такій оптимальній кількості рослин на 1 га в період збирання:

- у зоні достатнього зволоження - 115-120 тис. шт.;

- у зоні нестійкого зволоження - 110-115 тис. шт.;

- у зоні недостатнього зволоження - 100-110 тис. шт.

Така густота рослин дає можливість вирощувати більш рівномірні за масою коренеплоди розміром 600-1000 г. Ці коренеплоди не мають дуплистості, позбавлені кореневих гнилей, мають високу цукристість і з них легше вилучається цукор на заводі та вони краще зберігаються в кагатах на заводі.

Розміщення рослин буряків у рядку вважається оптимальним, якщо 80% їх знаходиться на відстані 16-20 см один від одного.

Найбільш прогресивним і економічно вигідним способом формування густоти рослин за умов ефективного захисту сходів є сівба на кінцеву густоту, тобто висів такої кількості насіння, яка б забезпечила одержання 5-6 сходів на 1 м рядка. Сівба на кінцеву густоту є перспективним напрямом у інтенсивній технології виробництва цукрових буряків.

Завдання формування посівів при цьому способі полягає в надійному прогнозуванні польової схожості насіння, рівномірності розподілу його по довжині рядка, ступеня пошкодженості сходів хворобами і шкідниками. Велике значення при цьому має рівень засміченості. Цей спосіб формування густоти насаджень вимагає високої загальної культури землеробства і майстерності буряководів-механізаторів.

Оскільки не завжди можна передбачити очікувані значення факторів, що впливають на польову схожість, то сівба на кінцеву густоту пов'язана досить часто із ризиком зниження врожайності. Застосування механізованого проріджування пов'язане із висівом більшої норми насіння, ніж вимагається для отримання запланованої густоти сходів. Тому завдання механізованого проріджування полягає у формуванні оптимальної густоти з найбільш рівномірним розподілом рослин по довжині рядка. Вздовж рядні проріджувачі типу УСМІ-5,4 дозволяють довести середню густоту посівів до необхідного рівня, але не сприяють підвищенню рівномірності розподілу рослин, тому що чергування вирізів і букетів не залежить від кількості рослин у рядку. Саме тому виріз окремо розміщених рослин знижує рівномірність розміщення рослин, що негативно впливає на урожайність.

У автоматичних проріджувачах вирізується частина рядка за розмірами довжини ножа після виявлення рослини. Це дозволяє видаляти зайві рослини на загущених посівах і залишати на зріджених. Цей спосіб дає можливість більш точно регулювати густоту і дещо підвищувати рівномірність розміщення рослин. Найбільш висока якість роботи автоматичних проріджувачів досягається при наявності 2-3 пар справжніх листків у буряків, тобто протягом 10-12 днів, густоті 7-12 рослин на 1 м рядка з відносно рівномірним їх розміщенням.

Датчики виявлення рослин контактного типу сучасних проріджувачів (ПСА-2,7, ПСА-5,4) не відрізняють рослин буряків від бур'янів, якість роботи їх на забур'янених площах знижується. Тому кількість бур'янів у зоні рядка не повинно перевищувати 1-2 шт. на 1 м.

Автоматичні проріджувачі з кольоро-контактними датчиками поки що так само, як і з електроконтактними, не розрізняють рослин буряків від бур'янів. Але ці автоматичні проріджувачі розрізняють площу листків близько 1 см2, що дозволяє формувати густоту насадження у фазі розвинутої вилочки. В цей період рослини менш болісно переносять механічний вплив робочого органу на кореневу систему проростка.

Коренеїд (чорна ніжка)

(Phoma betce, Pythium ultimum Throw. Aphanomyces cochlioides Drechsler, Rhizoctonia solani Kuhn.)

Коренеїд досить розповсюджена хвороба. Назва «чорна ніжка» пов'язана з почорнінням кореня і гіпокотилю, росточки засихають і можуть загинути. Спочатку симптоми можна знайти на зародковому корені, як тільки насіння починає проростати і до появи 2-4 листочків (пізніше при поразці Aphanomyces). Деякі рослини виживають, але вони погано розвиваються далі. Збудником цієї хвороби є кілька видів грибків, головним чином Phoma betce, Pythium ultimum, Aphanomyces cochlioides і Rhizoctonia solani, Fusarium також був виявлений, ймовірно як вторинну інфекцію. Важко визначити який грибок є збудником на основі симптомів, за винятком того випадку, коли інфекція відбулася при поразці грибком Aphanomyces, коли верхня частина гіпокотилю стає меншою і чорніє, при цьому основа сім'ядолі також уражається.

Phoma betce-це грибок, що переважно з'являється разом з насіннями, тому що він є паразитом або сапрофітом на повітряних частинах насіння цукрового буряка. Грибок попадає на насіння при вологих погодних умовах до збору врожаю і під час збирання, а пізніше він уражує паростки. Грибки Aphanomyces, Pythium і Rhizoctonia розмножуються в ґрунті і не виявляються в повітряних частинах рослин буряка.На Україні коренеїд розповсюджений у всіх зонах і завдає істотної шкоди бурякові. Застосування насіння, обробленого фунгіцидами, різко знижує ураження паростків.



Тема 14. Боротьба з бурянами у посівах цукрових буряків. Шкідливість бурянів та їх біологічні особливості. Агротехнічні заходи боротьби з бурянами

Серед великого різноманіття видів бур`янів у посівах цукрових буряків найшкідливішими є багаторічні, з однорічних - двосім`ядольні і менш шкідливі - злакові. Повсюди поширені: пирій повзучий, осоти рожевий і польовий (жовтий), кульбаба лікарська, березка польова, куколиця біла, в зоні недостатнього зволоження - свинорий пальчастий і гумай (сорго алепське), калачики низькі, в зоні достатнього зволоження - м'ята польова. З однорічних переважають злакові - куряче просо, мишії сизий і зелений, з двосім'ядольних - види щириць, лободи, гірчаків, спориш звичайний, ромашка польова, жабрій звичайний, галінсога дрібноквіткова, інші. Одночасно з появою сходів цукрових буряків сходять капуста польова, редька дика, грицики звичайні, талабан польовий, зірочник звичайний, фіалка польова, рутка лікарська.

У технології вирощування цукрових буряків найголовніша проблема - знищення бур`янів. Рослини культури є малоконкурентними щодо бур`янів, особливо на перших фазах розвитку. За перші 80 днів з часу появи сходів у посівах культури комплекс бур`янів поглинає з ґрунту найдоступніші форми азоту - 160-200 кг/га, фосфору - 65-90 кг/га, калію - 170-250 кг/га. Навіть за незначної забур`яненості посівів урожайність коренеплодів зменшується на 15-50% (Лихочвор В.В., 2004 р.). Тому чистота посіву культури є запорукою високих врожаїв коренеплодів цукрових буряків.

Розроблено два способи основного обробітку ґрунту - поліпшений та напівпаровий. Поліпшений спосіб включає дворазове лущення стерні дисковими і лемішними лущильниками та глибоку зяблеву оранку в кінці вересня на початку жовтня двоярусними плугами. У зоні достатнього зволоження рекомендується застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту, який включає лущення стерні дисковими лущильниками в два сліди на глибину 5-6 см, внесення органічних і мінеральних добрив і оранку на глибину 28-32 см плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або з кільчасто-шпоровими котками в кінці липня - першій половині серпня. По мірі з'явлення бур'янів поле обробляють 1-2 рази важкими зубовими боронами або культиваторами загального призначення. В кінці осені проводять безполицеве розпушування на глибину 16-20 см плугами або лемішними лущильниками без палиць.

Тема 15. Система хімічного захисту посівів цукрових буряків від бурянів. Особливості застосування гербіцидів та їх сумішей

Посходові обприскування доцільно починати при появі сходів бур'янів. Перший обробіток посівів цукрових буряків проводять у фазі сім'ядоль у бур'янів такою композицією:

- бетанал експерт або Біцепс Гарант, 0,75 л/га.

За умови теплої погоди за появи нової хвилі сходів бур'янів (орієнтовно через 6-10 днів) обприскування повторюють, застосовуючи композицію: - бетанал експерт (Біцепс Гарант), 0,8 л/га + карібу 0,03 кг/га + тренд 90, 0,2, л/га.

В умовах холодної погоди застосовують бакову суміш Бетанал експерт (Біцепс Гарант) + Пілот (1,0+1,0 л/га), або Бетанал експерт (Біцепс Гарант) + Пірамін Турбо (1,0+2,0 л/га).

Якщо з'являється нова хвиля бур'янів (10-14 днів після другого), таку ж композицію застосовують втретє. Проти однорічних і багаторічних злаків у суміш за другого внесення додають грамініцид, - це центуріон, 0,3-0,5 л/га, тарга супер, 1,0-1,5 л/га, Міура - 0,6-0,8 л/га, пантера, 1,0-2,0 л/га і інші.

Масові сходи щириць можна контролювати такими композиціями: Бетанал експерт, 1 л/га. Масові сходи щириць, гірчаків, жабріїв і пасльону: Бетанал експерт + Пілот (1+1 кг/га), Біцепс Гарант + Карібу + Тренд (прилипач) (0,7+0,03+0,2 л/га), Матрикс (Бетанал АМ) + Пірамін Турбо (2,0+2,0 л/га).

Наведені норми орієнтовні, їх необхідно уточнювати з урахуванням конкретних умов поля і погоди. При другому обприскуванні норми внесення препаратів можуть залишатись такими ж, як і при проведенні першого, або їх збільшують на 1/3. Норми внесення гербіцидів і їх композиції визначають для кожного поля індивідуально з урахуванням видового складу бур'янів, їх масовості, стану розвитку культурних рослин, погодних умов.

Якщо на посівах цукрових буряків є багаторічні види бур'янів, то з ними боротьбу здійснюють локальним внесенням гербіцидів. Традиційно пирій повзучий на перших етапах розселення на полях локалізується в долинках, блюдцях, осот рожевий і осот жовтий формують куртини. Обприскувати такі скупчення багаторічних бур'янів потрібно в оптимальні для дії гербіцидів фази розвитку бур'янів. Блюдця і долинки з пирієм необхідно обприскати Центуріоном + Аміго (0,7+2,1 л/ га), або Міура - 1,0 л/га, або Пантера - 2,0 л/га, або Тарга Супер - 2,0 л/га, чи Зеллек Супер - 1,0 л/га, коли рослини пирію повзучого матимуть 3-6 листків.

Куртини видів осотів потрібно обробити робочою рідиною Лонтрел - 300 (0,3 л/га), або Лонтрел Гранд - (0,12 кг/га). Оптимальні для внесення гербіцидів фази розвитку осотів: розвинена розетка-початок формування генеративного пагона. Рослини цукрових буряків повинні мати не менш 4-х листків. Обприскування грамініцидами проводять незалежно від фаз розвитку цукрових буряків. Як правило, площі багаторічних видів бур'янів становлять не більше 5-15% поля і тому обприскувати всю площу посівів цукрових буряків дорогими препаратами недоцільно. Якщо фази росту багаторічників і час обприскування співпадають з часом проведення обприскування проти однорічних видів, а поширення багаторічників має масовий характер, то їх проводять одночасно проти усіх видів бур'янів.

При визначенні строків застосування гербіцидів орієнтуються на фазу сім'ядоль у рослин переважаючих і особливо злісних бур'янів. У цій фазі можна використовувати найнижчі норми внесення гербіцидів. Щоб усі сходи бур'янів були охоплені саме в цей період розвитку, застосовують малі норми витрати у 2-4-кратній повторності. За такого послідовного внесення сучасних гербіцидів молоді рослини буряків витримують їх негативний вплив навіть у фазі вилочки. Вирішальним фактором для виконання такої концепції захисту від бур'янів є висока продуктивність і якість застосовуваної техніки.

Для внесення препаратів необхідно використовувати близько 200-280 л/га води з робочим тиском 2,0-3,0 атм. Застосовувати менші норми витрати рідини не рекомендується через небезпеку випаровування і пов'язане з цим зниження біологічної активності препаратів. Правильний вибір розпилювача визначає величину крапель, внесення оптимальної кількості гербіциду на цільовий об'єкт і втрати препарату випаровуванням і знесенням. Для діапазону витрати рідини 200 л/га особливо придатні розпилювачі з плоским конусом розпилу типу LU і ХR із соплами типу 11003 і 407-03. Уже за низького тиску від 1,5 до 2 бар вони забезпечують хороший розподіл краплин. буряк цукровий селекція насінництво

Для якісного розприскування розчину швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 6-7 км/год. Оскільки на обсяг води, що витрачається, впливають розпилювачі, робочий тиск і швидкість, режим обприскування треба встановлювати відповідно до ширини захвату обприскувача, довжини поля і числа повних обробітків, для того щоб обприскувачі можна було заправляти на краю поля. Доцільно перевірити це заздалегідь з обприскувачами, заповненими водою. Обов'язково необхідно перевіряти під час кожного нового обприскування і відстань розпилювачів від листків. Підрахунки проводять безпосередньо перед першим обприскуванням.

Для прийняття правильного рішення про застосування гербіцидів проводять облік бур'янів. Визначення польової схожості небажаних рослин проводять на рядках, де виділяють майданчики по 0,25 м2 для підрахунку рослин бур'янів. Вносять препарати штанговими обприскувачами з широким (15-30 м) захватом. Наразі з вітчизняних машин найбільш зручним є ОП-2000-2-01, ОПШ-2000, ОСШ-2500, що обладнані щілинними розпилювачами, відсікаючими індивідуальними клапанами та фільтрами. Добрі результати відмічені також під час використання ОКН-18. З машин іноземного виробництва застосовують найбільш високоякісні агрегати марок "Рау", "Жакто", "Лемкен" та деякі інші.

Перед початком роботи штангу комплектують однотипними щілинними добре відкаліброваними розпилювачами. Допустиме відхилення норми витрати робочої рідини - ±5%. Перевіряють наявність фільтрів, чистоту ємкостей, справність насосів, манометрів, кріплень, з'єднань. Роботу обприскувача перевіряють з використанням води, регулюючи на норму витрати робочої рідини. У сучасних обприскувачів потрібний режим роботи задається бортовому комп'ютеру, що управляє роботою агрегату.

За умов смугового внесення пестицидів необхідно регулювати ширину смуги обробки. Для цього найзручнішими є плоскофакельні розпилювачі, поворот яких навколо вертикальної осі змінює ширину смуги обприскування. Для мінімальної ширини (10-12 см) вертикальна проекція на поверхню ґрунту площини розміщення факелу розпилювання повинна співпадати з напрямком рядка, а сам розпилювач - проходити над рядком паралельно йому. Ширину основи факелу регулюють зміною висоти закріплення розпилювача на грядилі культиватора.

Ширина смуги внесення післясходових гербіцидів повинна бути більшою від захисної зони рядка на 3-4 см. Висота розміщення розпилювачів, що забезпечує оптимальне розпилювання, становить 15-20 см. При цьому факел розпилювання за формою наближається до форми рівнобічного трикутника. Для смугового внесення найкраще застосовувати плоскофакельні розпилювачі з кутом розпилення 60°. Норму витрати препаратів встановлюють з урахуванням норми витрати робочої рідини за суцільного внесення та відповідно зменшенню площі обробки при смуговому внесенні. Для кожного розпилювача встановлюють вітрозахисний пристрій. За наявності бортового мікропроцесора на ньому задають програму та режим роботи агрегату. Головне завдання гербіцидів-забезпечити необхідний захист посівів від бур'янів до періоду змикання листків культури в міжряддях. Найкраще готувати робочу рідину на стаціонарних розчинних вузлах біля хімічних складів. За їх відсутності цю операцію проводять в місткості обприскувача. Бак заповнюють (обов'язково чистою і бажано м'якою) водою на 1/3 або 1/4 об'єму. Після цього в бак вносять за безперервної роботи мішалок гербіциди і після енергійного перемішування доводять вміст робочої рідини до повного об'єму водою. В заправленому обприскувачі мішалки повинні працювати постійно до закінчення процесу обприскування.

Наземне обприскування проводять у суху погоду за швидкості вітру до 5 м/сек і температурі не вище 24°С. В жарку суху погоду обробітки посівів доцільно проводити після 17 години. Допустиме відхилення фактичної норми витрати робочої рідини від розрахункової під час внесення гербіцидів не повинно перевищувати ±5%. Перевірку роботи обприскувача на норму виливу розчину проводять з використанням води. З урахуванням встановленої норми виливу рідини обприскувачем, швидкості руху та ширини захвату агрегату, витрату води на 1 га визначають за формулою:

Р= Рс*600/V*Мз,

де Рс- вилив води обприскувачем, л/хв;

V - швидкість агрегату, км/год;

Мз - ширина захвату агрегату, м.

Норми витрати гербіцидів на 1 га встановлюють за діючою речовиною.

Під час роботи штанга обприскувача не повинна коливатись у вертикальному напрямку. Рух агрегату повинен бути плавним, на постійній швидкості. Це забезпечує рівномірність внесення робочої рідини на поле. Не допускається проведення повторних проходів і перекриття та наявності огріхів на посівах.

На внесення посходових гербіцидів істотно впливають погодні умови. Так, прохолодна, хмарна погода з опадами протягом 5-7 днів перед обприскуванням сприяє тому, що рослини цукрових буряків і бур'янів формують на своїх листках тонкий і нещільний шар епікутикулярних восків, через які легко проникають діючі речовини гербіцидів. Рослини після такої погоди більш чутливі до препаратів.

Після сухої, сонячної і вітряної погоди рослини більш захищені, їх листки вкриває більш товстий і щільний шар епікутикулярних восків, що серйозно перешкоджають проникненню гербіцидів у тканини і провідні системи листків і стебел. Тому внесення стандартної норми гербіцидів без урахування реакції рослин на погоду в одній і тій же фазі розвитку у першому випадку може забезпечити високий рівень знищення бур'янів і пригнічення рослин культури, а в другому-низьку ефективність їх дії на бур'яни.

Тема 16. Шкідники цукрових буряків та заходи боротьби з ними

Крихітка бурякова (Atomaria llneans Steph)

Жучок довжиною 1,2--1,5 мм, з вузьким сплощеним тілом і майже квадратною передньоспинкою. Вусики з 3-чле-никовою булавою. Тіло від буро-чорного до червоно-бурого кольору, вусики і лапки світліші. Личинка довжиною 2,5, шириною 0,5--0,7 мм, з плоскою головою, короткими ногами і двома хітинізованими гачкоподібними відростками на останньому членику, загнутими вгору і всередину. Знизу цього членика є м'язистий підштовхувач. Тіло личинки біле, напівпрозоре, з рудувато-жовтою головою, вкрите рідкими тонкими волосками. Лялечка біла, напівпрозора, вкрита розсіяними тонкими щетинками; довжина тіла 1,6--2 мм. Яйце довгасто-овальне, з одного боку трохи увігнуте, молочно-біле, блискуче, довжиною 0,4--0,44 мм, в поперечнику в межах 0,15--0,17 мм.

На Україні е повсюдно в зоні бурякосіяння, але частіше завдає шкоди у правобережному Лісостепу. Зимують жуки на старих бурячищах, а також на полях з-під бурякових висадків у верхньому шарі (від 1 до 10 см) і на поверхні ґрунту - під рослинними рештками. Лише в посушливі роки жуки залазять на зимівлю глибше, інколи до 100--130 см. Рано навесні вони з'являються на поверхні ґрунту і живляться спочатку рештками рослин буряків і бур'янами. При температурі 17--19° спостерігаються масовий літ жуків і міграція па посіви буряків. У Лісостепу це звичайно буває в середині або у другій половині травня. Тут же на посівах цукрових буряків жуки паруються. Відкладання яєць починається в другій половині травня і триває до вересня, проте найбільш масовим воно буває в кінці травня-червні. Яйця відкладають в ґрунт поблизу коренеплодів буряків звичайно на глибині 20-- 30 см.

Одна самка відкладає 50 яєць, з яких через 5--6 днів виходять личинки. Вони ростуть протягом 33--42 днів, поступово заглиблюючись у ґрунт звичайно до 40--60, а в посушливі роки до 90 см. Личинки до середини серпня живляться дрібними корінцями буряків і, закінчивши живлення, заляльковуються.

Перші жуки з лялечок з'являються в червні, а масовий вихід в Лісостепу спостерігається з середини липня і в серпні. Восени жуки в масовій кількості з'являються на поверхні ґрунту, особливо після дощів. Повний цикл розвитку цього шкідника триває 55--60 днів. Протягом року дає одне покоління. Чисельність популяцій бурякової крихітки зменшують паразитичні нематоди, грибні й бактеріальні хвороби.

Пошкодження цукрових буряків крихіткою полягають у тому, що жуки вигризають на підземній частині молодих рослин дрібні круглі або овальні дірочки різного розміру-від поверхневих до глибоких, внаслідок чого рослинки надламуються. Таких пошкоджень жуки завдають як під час проростання клубочків, ще до виходу проростка на поверхню ґрунту, так і на підземній частині стебельця в фазі вилочки і трьох перших пар листочків. З настанням сухої погоди пошкоджені рослини гинуть, що інколи призводить до пересіву значних площ цукрових буряків. Особливо небезпечний цей шкідник у роки з холодною і вологою весною.

Ковалик темний (Agriotes obscurus L)

Темно-бурий матовий жук довжиною 7--9 мм, з світлішими, ніж у інших видів, вусиками і ногами. Тіло дуже опукле, передньоспинка широка, ширша за довжину, опукла, з спрямованими прямо назад бічними кутами. Надкрила рівномірно вкриті волосками, посередині трохи розширені.

Личинка довжиною до 25 мм, бурувато-жовта, блискуча, з одним вістрям на кінці черевця. Дихальця широкоовальні. Яйце довжиною 0,5 мм, кулястоовальне, біле, гладеньке. Жуки літають з кінця квітня до кінця червня. Під час відкладання яєць (у травні-червні) вони збираються на культурах з більш вологим і прохолодним приземним ярусом, зокрема на посівах злаків та багаторічних бобових трав. Удень вони ховаються під грудками землі і рослинними рештками. Яйця відкладають купками на прикореневі частини рослин. Залежно від вологості й температури навколишнього середовища фаза яйця триває від 12 днів до 1,5 місяця.

Влітку личинки живуть у верхньому шарі ґрунту, переміщуючись вище або нижче залежно від вологості різних його ярусів, а восени заглиблюються до 1 м і на цій глибині зимують. Протягом вегетаційного періоду дротяники підгризають коріння різноманітних польових культур. Розвиток їх триває більше чотирьох років. Наприкінці четвертого року в липні-серпні личинки заляльковуються. Тривалість фази лялечки-1,5--2 тижні. Жуки, що в липні-серпні виходять з лялечок, зимують у ґрунті. Цикл розвитку 5-річний. Віддає перевагу багатим на гумус, лучним і торфовим ґрунтам.

Ковалик посівний (Agriotes sputator L)

Тіло темно- або блідо-буре в сірому опушенні, довжиною 6--8,5 мм. Передньоспинка трохи темніша за надкрила. її довжина і найбільша ширина майже однакові. Краї передньоспинки, вусики і ноги бурувато-жовті. Яйце широкоовальне, 0,5 мм довжиною, біле і гладеньке. Личинка від жовтого до темно-жовтого кольору, довжиною до 18 і шириною до 1,4 мм. Останній сегмент тіла майже вдвічі довший за ширину, правильної конічної форми, закінчується маленьким шипиком.

Розвиток личинки триває протягом чотирьох років. Заляльковується в липні-серпні четвертого року. У квітні-травні п'ятого року на поверхню ґрунту виходять жуки, які літають до кінця липня. Яйця відкладають у травні-червні. Личинки тримаються дещо глибше, ніж у коваликів інших видів, переважно в шарі грунту з вологістю не менше 50%. Шкоди завдають личинки всіх віків, особливо старших. Один з небезпечних масових ґрунтових шкідників багатьох польових культур.

Ковалик блискучий (Selatosomus aeneus L.)

Тіло чорне, з металево-зеленим, металево-синім або бронзовим блиском, неопушене, довжиною 12--15 мм. Ноги рудо-червоні або чорні. Вусики, починаючи з четвертого членика, пилчасті. Довжина передньоспинки трохи більша за ширину. Личинка довжиною до 25 і шириною до 3,3 мм, звичайно блідо-жовта, верхній бік голови сплющений. На останньому сегменті зверху є поперечно-овальна, дуже заглиблена площадка, на бічних кілеподібних краях слабо-помітні горбочки. На кінці останнього сегмента черевця є два коротких товстих відростки із загостреними виступами, що спрямовані вершинами всередину; між кінцевими відростками є відкрита широка вирізка, яка звичайно вдвічі ширша за довжину.

Віддає перевагу піщаним та супіщаним вологим ґрунтам; у масовій кількості розмножується на заплавних ділянках. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять у червні. Підгризають висіяне насіння і сходи багатьох рослин, але особливо небезпечні для кукурудзи, картоплі, різних коренеплодів і овочевих культур. У серпні-вересні четвертого року заляльковується.

За сильного ступеня загрози від звичайного та сірого бурякових довгоносиків після завершення сівби минулорічні бурячища та бурякові плантації, що межують з ними, обкопують крайовими ловильними канавками, які систематично затруюють дозволеними контактними інсектицидами. Слід зазначити, що цей захід буде ефективним і проти звичайного бурякового довгоносика за прохолодної затяжної весни під час його «пішого ходу», оскільки за швидкого наростання температур (до 20-25°С) в сонячні теплі дні жуки, розселяючись, розлітаються в різних напрямках.

Систематичні боронування та міжрядні рихлення покращують фізіологічний стан молодих рослин, обмежують розвиток коренеїду, парші, гнилей, чисельність ґрунтових шкідників, звичайного бурякового довгоносика, а також бур`янів. Використання яйцеїда трихограми на початку та за масового відкладання яєць листогризучими й підгризаючими совками, лучним метеликом ефективно знижує їх чисельність.

Препаратом нового покоління, який пройшов державні випробування у різних ґрунтово-кліматичних зонах України на низці культур, є МОСПІЛАН, 20% розчинний порошок (діюча речовина-ацетаміприд), виробництва фірми “Ніппон Сода”, Японія.

Інсектицидна дія МОСПІЛАНУ проявляється через його вплив на нервову систему комах. Він викликає у шкідників надмірне збудження та проявляє свою інсектицидну дію, порушуючи нормальну передачу нервового імпульсу. У результаті, у комах під впливом МОСПІЛАНУ починаються конвульсії та паралічі, які приводять до загибелі шкідників.

Препарат справляє системну і контактну дії, внаслідок чого шкідники гинуть як від безпосереднього контакту з препаратом, так і під час живлення токсикованою рослиною. МОСПІЛАН здатний проникати у тканини та розподілятись через судинну систему по всій рослині, включаючи коріння. Тому ефект від застосування препарату проявляється також і на необроблених частинах рослин, а сисні шкідники (попелиці, трипси, щитівки) швидко гинуть, поглинаючи отруєний сік.

МОСПІЛАН - швидкодіючий препарат: уже через 1 годину після обприскування можна спостерігати його ефект. Обробку слід проводити за появи личинок шкідника та перших ознак ушкодження рослин.

Завдяки новому механізму дії, у шкідників не виникає стійкості до препарату. МОСПІЛАН зберігає високу біологічну ефективність за нормальних і підвищених температур з періодом захисної дії 2-3 тижні. Препарат безпечний для навколишнього середовища. Порівняно з іншими інсектицидами, у тому числі фосфорорганічними та піретроїдними, МОСПІЛАН є найменш токсичним щодо медоносних бджіл та джмелів у період їх активного льоту та під час цвітіння рослин.