Таксономічна характеристика епіфітної мікрофлори філоплани яблуні в основних зонах садівництва України. Встановлено, що якісний склад епіфітної мікрофлори філоплани яблуні в різних зонах України характеризується повним набором основних груп мікроорганізмів, які мають широке розповсюдження у природі. Але кількісне співвідношення їх як у цілому, так і в межах окремих популяцій має істотні відміни.

З рисунка 7 видно, що серед 905 штамів мікроорганізмів, виділених з листків і плодів яблуні, відібраних у різних зонах України, найбільш широко представлені гриби (58,3 %), до того ж міцеліальні форми (57,5 %) у кількісному відношенні превалюють над неміцеліальними, або дріжджоподібними (42,5 %).

Група міцеліальних грибів представлена як світло-, так і темнозабарвленими видами, причому останні в кількісному відношенні зустрічались набагато більше (68 % проти 32 %).

Найчастіше виділялись представники родів Aspergillus, Penicillium, Aureobasidium, Cryptococcus, Alternaria, Cladosporium, Chaetomium, Fusarium, Trichothecium, а токож ряд мікроміцетів з Mycelia sterilia.

Прокаріотні мікроорганізми (бактерії і актиноміцети) зустрічались дещо менше (41,7 %) порівняно з еукаріотними (58,3 %). Серед прокаріотів найбільш інтенсивно і стабільно виділялись бактерії (346 штамів, або 38,2 %). Актиноміцетів виділено лише 32 штами, що становить 3,5 % всієї колекції.

Епіфітні бактерії представлені переважно паличко- і коковидними формами з різним агрегатуванням клітин. В основному відмічено представників родів Bacillus, Erwinia, Xanthomonas, Pseudomonas i Flavobacterium.

Слід зауважити, що актиноміцети, на відміну від інших мікроорганізмів, з листків і плодів яблуні виділялись нечасто.

Певна різниця в структурному складі епіфітної мікрофлори філоплани яблуні спостерігалася і залежно від екологічних особливостей основних зон плодівництва України. Практично в усіх зонах у складі виділених мікроорганізмів домінували грибні епіфіти. Найбільше їх виділено із зразків, відібраних у насадженнях Придністров'я (70,1 %), Східного Лісостепу (66,7 %) і передгір'я Криму (64,7 %), найменше - із Західного Лісостепу (41,8 %).

У більшості зон міцеліальні гриби переважали над неміцеліальними. Особливо це характерно для більш вологої північно-західної території України. У більш посушливій південно-степовій зоні листки і плоди яблуні були сильніше заселені дріжджоподібними мікроорганізмами.

Бактерії і актиноміцети дещо більше виділялись із зразків, відібраних у Західному Лісостепу.

Характерно, що відносно більше виділення актиноміцетів в усіх пунктах відбору зразків супроводжувалось зменшенням кількості грибів. Подібна залежність відмічена і в заселенні листків та плодів яблуні цими мікроорганізмами. Можливо, це пояснюється контролюючою функцією актиноміцетів відносно грибів.

Слід зауважити, що листки яблуні були в 1,6 разу більше заселені мікроорганізмами, ніж плоди, що, вірогідно, пов'язано із специфікою поверхневої структури цих органів.

Асоціативна мікрофлора конідіальної стадії збудника парші. У процесі вивчення епіфітної мікрофлори філоплани яблуні та освоєння методики виділення збудника парші в чисту культуру було помічено, що плями на листках і плодах заселені не тільки збудником хвороби, а й багатьма іншими мікроорганізмами. Особливо це характерно для плям парші на плодах. У зв'язку з цим виникла необхідність вивчення видового складу асоціативної мікрофлори збудника парші, у складі якої можлива наявність його антагоністів.

При морфологічному і анатомічному аналізах встановлено, що плями парші на плодах характеризуються не однорідною структурою, а більш-менш вираженою вертикальною зональністю. В уражених тканинах плоду спостерігаються чотири основні шари, що розрізняються кольором і структурою тканин. Більш чітко така зональність проявляється в уражених тканинах сильноуражуваного сорту Мекінтош.

Надзвичайно важливим є те, що вказані анатомічні шари відрізняються чітко вираженим кількісним і якісним складом мікроорганізмів, які їх заселяють.

Поверхневий темно бурий аморфний шар представлений в основному обривками міцелію і конідіями збудника парші та неміцеліальними формами супутніх йому мікроорганізмів. Найбільше тут виявляються пігментовані та незабарвлені дріжджі і спороутворюючі та неспороутворюючі бактерії.

Трохи нижчий темно-коричневий волокнистий шар заселений в основному темнозабарвленими гіфоміцетами, серед яких виділено Alternaria alternata, A. tenuissima, A. resedae, Cladosporium herbarum, C. cladosporodoides, а також світлозабарвлені види Trichoderma hamatum i Penicillium rugulosum.

У наступному світло-коричневому волокнистому шарі переважають світлозабарвлені мікроміцети, зокрема родів Penicillium, Trichotecium, Verticillium та деякі інші. Із темнозабарвлених грибів з цього шару виділено лише одного представника A. alternata.

Найнижчий абрикосово-тютюновий гранульований шар, який плавно переходить у стерильні тканини м'якоті плоду, інтенсивно пронизаний гіфами міцелію збудника парші.

Таким чином, встановлено, що місця ураження плодів яблуні збудником парші є складними мікробіоценозами, які характеризуються багатим набором супутньої йому мікрофлори. У її складі є як збудники плодових гнилей, так і потенційні антагоністи збудника парші.

Слід підкреслити, що з місць ураження плодів збудник парші яблуні досить легко і стабільно виділяється в чисту культуру.

Загальна характеристика антагонізму та антагоністична активність епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні щодо збудника парші. У результаті тестування антагоністичної активності виділених з листків і плодів яблуні мікроорганізмів встановлено здатність їх до гіперпаразитизму (пригнічення міцеліального росту) та інгібування проростання конідій збудника парші.

При цьому слід зауважити, що епіфітні мікроміцети, характеризуючись набагато активнішим ростом порівняно із збудником парші, дуже швидко здійснюють суцільне заростання вологих камер, тому визначити їхній гіперпаразитизм відносно збудника парші методом парних культур нам не вдалося. Тому обмежилися з'ясуванням цього явища лише у бактерій і дріжджів.

Встановлено, що із 224 протестованих штамів дріжджів більше половини (133 штами, або 59,2 %) характеризувалися здатністю пригнічувати міцеліальний ріст збудника парші, тоді як із 346 штамів бактерій такою здатністю характеризувалося лише 85 штамів (24,6 %). Але бактерії відрізнялися значно вищою інтенсивністю гіперпаразитичної активності. Так, серед дріжджів лише 7 штамів (3,1 %) мали найвищий ступінь активності (3 бали), тоді як серед бактерій - 24 штами (7 %).

Оскільки збудник парші лише на початковій стадії патологічного процесу розвивається відкрито на поверхні уражених органів, ми вважаємо, що найбільш важливим проявом мікробного антагонізму стосовно нього є здатність мікроорганізмів до пригнічення проростання його хвороботворних субстанцій - сумкоспор і конідій. Саме на цій найбільш уразливій стадії для збудника парші найдоцільнішим було б використання явища мікробного антагонізму.

Встановлено, що здатність мікроорганізмів до пригнічення міцеліального росту не корелює зі здатністю до інгібування проростання конідій збудника парші.

У бактерій приблизно однакова кількість штамів характеризувалась здатністю пригнічувати міцеліальний ріст збудника парші - 85 (24,6 %) та інгібувати проростання конідій - 90 (26,0 %). Але штамів, що проявили найвищу активність, було вдвічі менше - 12 (3,5 %), ніж штамів, що найбільш активно пригнічували міцеліальний ріст патогену - 24 (7,0 %).

Серед дріжджоподібних мікроорганізмів, які проявили відповідно високу здатність пригнічення міцеліального росту, не виявилося жодного високоактивного штаму, здатного до повного пригнічення проростання конідій збудника парші. У слабкій і середній мірі такою здатністю характеризувалось 130 штамів (58 %) дріжджів.

Серед мікроміцетів здатність до пригнічення проростання конідій проявили 116 штамів (38,3 %), у тому числі 15 (5 %) з них характеризувались відносно високою активністю. При цьому слід зауважити, що серед високоактивних штамів переважали темнозабарвлені форми грибів (11 проти 4 світлозабарвлених).

Серед актиноміцетів 11 штамів (34,4 %) проявили здатність до пригнічення проростання конідій збудника парші. Але лише один з них (3,1 %) характеризувався повним інгібуючим ефектом.

У цілому серед 905 протестованих штамів епіфітних мікроорганізмів, виділених з листків і плодів яблуні, відібраних у різних агрокліматичних зонах України, високу антагоністичну активність проти збудника парші в лабораторних умовах проявили 28 штамів (3,1 %), у тому числі 12 бактерій (42,9 %), 15 мікроміцетів (53,6 %) і один актиноміцет (3,5 %). Саме ці ізоляти були відібрані для більш детальних досліджень з метою пошуку активних антагоністів збудника парші, яких можна було б використати як агентів біологічного методу в системі інтегрованого захисту насаджень від цієї хвороби.

За топографічною характеристикою, найбільше високоактивних штамів виділено із зразків рослин, відібраних у садах Північного Лісостепу - 10 (35,7 %) і Південного Степу - 8 (28,6 %), значно менше - з Центрального Лісостепу - 5 (17,9 %) і Західного Лісостепу - 3 (10,7 %), найменше - із зразків, відібраних у Криму - 2 (7,1 %).

У сортовому розрізі найбільше високоактивних штамів виділено з листків і плодів сорту Мекінтош - 12 (42,8 %), значно менше з Кальвіля снігового - 7 (25 %), Джонатана - 5 (17,9 %), Ренета Симиренка - 3 (10,7 %) і найменше з Голдена делішеса - 1 (3,6 %).

Як і з інтенсивністю заселення листків і плодів яблуні мікроорганізмами, з листків виділено удвічі більше високоактивних проти збудника парші штамів - 19 (67,9 %), ніж із плодів - 9 (32,1 %).

У результаті вивчення токсикологічного впливу культуральних рідин відібраних антагоністів на проростання конідій збудника парші встановлено, що за основними токсикологічними показниками (ОД ₅, ОД ₅₀ і ОД_,95) бактеріальні штами помітно перевищували грибні та актиноміцетний. Найвищою активністю відрізнялися два споріднені штами бактерій Bacillus subtilis 0016/1 і 0016/2, а також Pseudomonas siringae 348 M.

Два з цих штамів (В. subtilis 0016/1 і Р. siringae 348 M) виявились найбільш активними і при оцінці їхньої антибіотичної активності відносно збудника парші на газонах тест-культур методом агардифузії з блоків. Зона пригнічення росту Fusicladium dendriticum у них була найбільшою порівняно з іншими і становила відповідно 34 і 29 мм проти 27 у еталонного штаму В. pumilus 0097/1 і 13 мм у найменш активного штаму В. subtilis 112 М.

Критерії оцінки антагоністичного потенціалу епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні. У зв'язку з тим, що в доступній нам літературі критерії оцінки антибіотичної активності епіфітних мікроорганізмів філоплани рослин стосовно збудників хвороб відсутні, запропоновано оригінальну методику лабораторного скринінгу потенційних антагоністів збудників хвороб рослин і оцінки їхньої антагоністичної активності на основі таких безрозмірних показників, як сумарний антагонізм (СА), загальний сумарний антагонізм (ЗСА), відносний сумарний антагонізм (ВСА) і антагоністичний потенціал епіфітних мікроорганізмів (АПЕМ).

Це необхідно для того, щоб можна було оцінити природний антагонізм різних ценозів як за сумарною активністю їхніх представників, так і за антагоністичним потенціалом різних таксономічних груп епіфітів, що входять у той чи інший мікробіоценоз, або ж представляють різні ценотичні угруповання мікроорганізмів.

Визначивши антагоністичну активність кожного з найбільш активних штамів мікроорганізмів відносно збудника парші за ступенем пригнічення проростання конідій у лабораторних умовах, а також встановивши заселеність кожним мікроорганізмом поверхні аналізуємих зразків за кількістю пропагул на один квадратний міліметр поверхні, можемо розрахувати показник сумарного антагонізму (СА) за формулою: СА = а n, де а - пригнічення проростання конідій цим мікроорганізмом, %; n - кількість пропагул відповідного мікроорганізму на один квадратний міліметр поверхні аналізуємого зразка.

Щоб визначити загальний сумарний антагонізм (ЗСА) мікроорганізмів у розрізі таксономічних груп (міцеліальні і дріжджоподібні гриби, бактерії, актиноміцети), необхідно скласти показники сумарного антагонізму всіх штамів того чи іншого таксона.

Відносний сумарний антагонізм того чи іншого мікроорганізму стосовно до всіх, що заселяють аналізуємий зразок, можна визначити за формулою:

де СА - показники сумарного антагонізму цього мікроорганізму; ЗСА - показник загального сумарного антагонізму мікроорганізмів, що заселяють аналізуємий зразок.

Антагоністичний потенціал епіфітної мікрофлори (АПЕМ) - це показник, який характеризує ступінь прояву антагоністичної активності відносно збудника парші найбільш активних штамів мікроорганізмів. Його діапазон чітко обмежений - від 0 (у разі повної відсутності на поверхні аналізуємих органів рослин антагоністичних відносно збудника парші мікроорганізмів) до 100 % (у разі заселення поверхні аналізуємого органа яблуні винятково 100 %-во активними штамами мікроантагоністів збудника парші).

Розрахунки здійснювали за формулою:

де n₁ - кількість штамів мікроорганізмів, пригнічуючих проростання конідій збудника парші на 1 бал; n₂ - те саме на 2 бали; n₃ - на 3; n₄ - на 4 бали; 2, 3, 4 - рівень антагоністичної активності штамів у балах; 4 - вищий бал шкали; N - загальна кількість проаналізованих штамів, враховуючи й ті, що не проявили антагонізму; 100 - коефіцієнт для перерахунку у відсотки.

Така методика дає змогу оцінити як кількісні, так і якісні параметри антагоністичної активності різних представників епіфітної мікрофлори філоплани яблуні, а також визначити рівень прояву антагонізму мікроорганізмів щодо збудника парші залежно від тих чи інших факторів оточуючого середовища, наприклад, від стійкості сортів проти хвороби та пестицидного навантаження у насадженнях.

Сезонна динаміка чисельності та антагоністичний потенціал епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні щодо збудника парші залежно від стійкості сортів проти хвороби і пестицидного навантаження у насадженнях. Враховуючи значний вплив біотичних та абіотичних факторів на розвиток епіфітних мікроорганізмів, проведено аналіз заселеності основних органів яблуні мікроепіфітами, з'ясовано сезонну динаміку їхньої чисельності і антагоністичного потенціалу мікроорганізмів щодо збудника парші залежно від стійкості сортів проти хвороби і пестицидного навантаження в насадженнях.

В умовах степової зони України значної різниці в чисельності мікроміцетів, дріжджоподібних грибів і бактерій на поверхні кори пагонів сильноуражуваного паршею сорту Ренет Симиренка та імунного Прима не встановлено. Спостерігалась лише дещо вища заселеність поверхні пагонів обох сортів цими організмами у весняний період і набагато менша в кінці літа та на початку осені. За інтенсивністю заселення поверхні пагонів обох сортів постійно менш чисельними були міцеліальні гриби, значно чисельнішими бактерії і найбільш чисельними дріжджоподібні мікроепіфіти.

У насадженнях із застосуванням хімічних засобів захисту рослин на пагонах обох сортів у весняний період спостерігалась відносно вища чисельність мікроміцетів і бактерій, ніж без хімічного захисту. Водночас чисельність дріжджів на пагонах сорту Ренет Симиренка протягом літа була невисокою і практично однаковою як з хімічним захистом, так і без нього. Заселеність пагонів дріжджоподібними грибами у сорту Прима була набагато вищою, особливо у весняний період. Але протягом літа незалежно від наявності чи відсутності хімічного захисту поступово спадала до рівня сорту Ренет Симиренка.

Заселеність листя мікроепіфітами у обох сортів була набагато меншою, ніж пагонів, і різниці за кількісним співвідношенням між основними таксономічними групами мікроепіфітів на листі, як і на пагонах, не встановлено. Не виявлено чіткої різниці і в інтенсивності заселення мікроорганізмами листків сильноуражуваного і імунного сортів. Але спостерігалася різниця в сезонній динаміці чисельності епіфітних мікроорганізмів на листках яблуні. На початку сезону відносно чисельнішими були бактерії і дріжджоподібні гриби. До кінця літа кількість мікроміцетів на листках зростала, бактерій зменшувалась, а дріжджоподібних грибів залишалась більш-менш стабільною. У рослин з хімічним захистом чисельність епіфітних мікроорганізмів на листках обох сортів протягом сезону була набагато меншою порівняно з рослинами без захисту.

Не встановлено значної різниці у заселеності квіток обох сортів мікроорганізмами. Але одержано цікаві дані щодо заселеності та динаміки чисельності міцеліальних і дріжджоподібних грибів на плодах яблуні залежно від сприйнятливості сорту до парші. Сорт Прима, незважаючи на імунність до хвороби, характеризувався набагато вищою заселеністю зав'язі і зрілих плодів міцеліальними грибами, ніж сильносприйнятливий сорт Ренет Симиренка. Водночас заселеність зав'язі і плодів дріжджоподібними грибами була вищою у сорту Ренет Симиренка, ніж у Прими.

Заселеність плодів бактеріями у обох сортів була практично однаковою. Але чисельність їх у період формування плодів була відносно вищою, ніж під час збирання врожаю.

За даними дисперсійного аналізу, встановлено, що листки яблуні порівняно з пагонами є більш придатним субстратом для заселення високоактивними проти збудника парші мікроорганізмами. Тому ми вважаємо, що при пошуку активних антагоністів збудника парші серед представників епіфітної мікрофлори філоплани яблуні основну увагу слід зосереджувати на вивченні мікроорганізмів, виділених з листків. При цьому слід враховувати також, що більш активні штами виділялися з листя імунного сорту Прима у період цвітіння дерев і формування врожаю. Пестицидне навантаження справляло деякий негативний вплив на рівень антагоністичного потенціалу міцеліальних і дріжджоподібних грибів, але практично не впливало на цей показник у бактерій.

Ефективність живих культур епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні проти парші в польових умовах. Штами мікроорганізмів, що проявили високу антагоністичну активність проти збудника парші в лабораторних дослідах, були використані для вивчення їхньої ефективності проти хвороби в польових умовах.

Для цього застосовували живі культури мікроорганізмів, яких вирощували на лабораторних гойдалках в одно- і трилітрових банках протягом семи днів на рідкому картопляно-декстрозному середовищі. Концентрація бактеріальних культур не менше 100 млрд. клітин в одному мілілітрі, грибних - понад 50 пропагул в полі зору мікроскопа.

Суспензії більшості штамів живих культур мікроорганізмів забезпечили значне пригнічення поширення і розвитку парші. Особливо високу ефективність показали штами бактерій Ps. syringae 348M, B. subtilis 0016/1, B. pumilus 0150, B. subtilis 0016/2, B. pumilus 0129, B. pumilus 0097/1 та інші. Усі вони за біологічною ефективністю проти парші перевершували еталонний препарат цинеб, а також сильно стримували поширення і розвиток борошнистої роси яблуні.

Більшість грибних антагоністів за цим показником значно поступалася бактеріям. Лише три штами гриба A. alternata (509 М, 574 М і 700 М) проявили ефективність на рівні бактерій.

Єдиний представник актиноміцетів (Streptococcus ornatus 750 M), який в лабораторних умовах проявив високу антибіотичну активність проти збудника парші, в польових умовах виявився недостатньо ефективним.

Слід зауважити, що багато мікроорганізмів у польових умовах проявили високу фітотоксичність. Усі вони були виключені з подальших випробувань. До фітотоксичних потрапив також один з найбільш активних, виявлених нами антагоністів збудника парші, штам Ps. syringae 348M, якого також було забраковано.

Ефективність препаративних форм мікроорганізмів проти парші яблуні. За наслідками лабораторної і польової оцінки антагоністичної активності виділених мікроорганізмів було відібрано три бактеріальні штами, які за комплексом показників виявилися найбільш придатними для використання їх як діючої основи біопрепаратів проти парші яблуні: B. subtilis 0016/1, B. subtilis 0016/2 і B. pumilus 0097/1.

На основі цих штамів було виготовлено дослідні зразки препаративних форм біофунгіцидів, які являють собою ліофілізовану культуру бактерій у захисному середовищі сахарозо-желатині.

У результаті обприскування сіянців дикої лісової яблуні і молодих дерев сорту Мекінтош встановлено, що всі три препаративні форми забезпечили високу біологічну ефективність проти парші та борошнистої роси яблуні. Як і належало очікувати, відносно ефективнішими були варіанти з вищою концентрацією бактерій - 1,5 і 1,0 млрд. клітин в 1 мл. Особливо ефективною виявилася препаративна форма B. pumilus 0097/1. Препаративні форми бактерій не проявили фітоцидності.

На штам B. pumilus 0097/1 одержано авторське свідоцтво, згідно з яким він рекомендується як діюча основа біопрепарату проти парші яблуні (Каленич Ф.С., Нескорожений Б.Ф., Резник С. Р. и др., 1988).

Антибіотична активність антагоністів збудника парші яблуні проти інших фітопатогенів. Лабораторні дослідження показали, що багато з випробуваних проти збудника парші яблуні бактеріальних штамів проявили відносно високий і водночас неоднаковий спектр антигрибного антагонізму проти інших фітопатогенів. Серед них найвищу активність, особливо проти Thielaviopsis basicola і Verticillium dahliae, проявив штам Ps. syringae 348 M. Відносно активними проти цих фітопатогенів були також B. subtilis 5М і B. subtilis 7М. Асоціативні штами B. subtilis 0016/1 і B. subtilis 0016/2 помітно пригнічували ріст T.basicola, штам B. subtilis 303 М виявився відносно активним проти Fusarium oxysporum.

Усі випробувані штами проявили слабку антагоністичну активність проти Drechslera graminea.

Антибіотична активність представників епіфітної мікрофлори філоплани яблуні проти збудників інфекційних хвороб людини. Два штами бактерій виявились активними і проти деяких збудників інфекційних хвороб людини. Відносно сильнішу антибіотичну активність проти ешерихій, сальмонел, шигел, стафілокока, протея і кандид проявив штам B. pumilus 0097/1. Особливо активним він виявився проти збудника кандидозу, що свідчить про його високу антифунгальну активність. B. subtilis 0016/1 був відносно активним проти сальмонел, шигел і протея, але слабо впливав на ріст ешерихій, стафілокока і кандид.

Наслідки оцінки патогенності найбільш активних антагоністів збудника парші щодо теплокровних організмів. Введення білим мишам перорально і внутрічеревно суспензій живих та інактивованих 24-годинних культур B. pumilus 0097/1 і B. subtilis 0016/1 у дозах 0,5 і 1 млрд. клітин, а також фільтрату живильних середовищ після культивування цих мікроорганізмів у дозі 1 мл на особину не викликало у тварин будь-якої патології. При макроскопічному вивченні внутрішніх органів тварин (серце, легені, шлунок, печінка, нирки, селезінка) не виявлено ніяких патологічних змін у них. Це свідчить про відсутність у обох штамів загальнотоксичної та алергенної дії на теплокровні організми і дає підставу віднести їх до 4-го класу безпеки.

ВИСНОВКИ

1. Парша - одна з найбільш поширених і шкідливих хвороб яблуні. ЇЇ збудник сумчастий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Winter (конідіальна стадія Fusicladium dendriticum (Walroth) Fuckel), уражуючи листя, квітки, зав'язь, плоди, а іноді й пагони, зумовлює різке зменшення врожаю, погіршення товарної якості плодів, зниження стійкості рослин і продуктивності насаджень.

2. Основним джерелом первинної інфекції є сумчаста стадія патогену, яка формується і зимує на ураженому опалому листі яблуні. Додатковим джерелом первинної інфекції може бути також конідіальна стадія, що зимує на уражених пагонах яблуні і на території України зустрічається у Прикарпатті та Закарпатті.

3. Поширення первинної інфекції відбувається рано навесні і тісно збігається у часі з досить сприйнятливими до ураження фазами розпускання бруньок, цвітіння, утворення зав'язі, наростання листя і формування врожаю яблуні.

4. Прояв парші у південній степовій зоні України спостерігається на початку травня і збігається з початком цвітіння, у лісостеповій - у середині травня і співпадає із закінченням цвітіння зимових сортів яблуні. Але залежно від погодних умов строки прояву парші можуть варіювати здебільшого в бік запізнення, особливо у південній засушливій зоні.

5. В організації і проведенні заходів захисту яблуні від парші важливе значення має короткостроковий прогноз розвитку сумчастої стадії патогену, поширення сумкоспор і прояву хвороби. Його можна здійснювати на основі моніторингу погодних умов у ранньовесняний період і застосування розроблених нами моделей у вигляді рівнянь регресії.

6. З часу прояву парші розпочинається розвиток і поширення вторинної (конідіальної) інфекції, яка долучається до первинної (сумкоспорової) і триває протягом літа, внаслідок чого небезпека хвороби зростає і не припиняється аж до осені.

7. Поширенню і розвитку парші сприяє помірно тепла дощова погода, особливо у травні-червні, коли відбувається масова генерація інокулюму і рослини перебувають у найбільш вразливих фазах вегетації.

Шкідливість парші зростає в ущільнених і зрошуваних насадженнях, особливо при надкроновому зрошенні.

8. Однією з важливих складових інтегрованого захисту яблуні від парші та інших хвороб є хімічний метод. Незважаючи на серйозні недоліки пестицидів, застосування їх у садах збережеться і на найближчу перспективу.

9. Заходи хімічного захисту яблуні від парші та інших хвороб, що проводяться за загальноприйнятою фенологічною системою, не завжди забезпечують належну ефективність, оскільки при цьому беруться до уваги головним чином фази розвитку рослин і лише суб'єктивно враховуються погодні умови і особливості розвитку патогену.

10. Ефективність фенологічної системи значно зростає при проведенні захисних заходів на основі комплексної оцінки особливостей фенології яблуні, динаміки розвитку збудника парші, визначення строків прояву хвороби і прогнозу періодів інфекції залежно від погодних умов.

11. Для визначення періодів інфекції яблуні збудником парші розроблено простий механічний прилад термогігрограф і проведено математичну нормалізацію відомої шкали Міллса, завдяки чому усунуто дискретність алгоритму і вона стала більш зручною для практичного користування.

12. Ефективність захисту яблуні від парші та інших хвороб можна підвищити шляхом проведення малооб'ємного обприскування, але при цьому необхідно застосовувати сучасні високонапірні обприскувачі та спеціальні препаративні форми фунгіцидів.

13. Збудник парші яблуні здатний дуже швидко адаптуватись, особливо до системних фунгіцидів, внаслідок чого різко втрачається їхня ефективність і зростає шкідливість хвороби.

З метою запобігання розвитку фунгіцидної резистентності у збудника парші необхідно уникати монотонного застосування системних фунгіцидів, дотримуватись чергування або комбінованого застосування препаратів з різним механізмом дії.

14. У системі інтегрованого захисту яблуні від парші важливим є визначення ефективності тих чи інших заходів. Для цього розроблено методику визначення впливу хвороби на масу врожаю і товарну якість плодів. Основним критерієм ефективності захисних заходів є рівень розвитку парші на плодах не вище 5 %.

15. Альтернативою хімічному є біологічний метод захисту яблуні від парші, який перебуває тепер у стадії наукового пошуку. Перспективним при цьому може бути використання явища мікробного антагонізму.

16. Одним з важливих напрямів пошуку антагоністів збудника парші яблуні є вивчення антагоністичної активності проти нього епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні, а також представників мікрофлори різних органічних субстратів.

17. Для оцінки антагоністичної активності мікроорганізмів проти збудника парші яблуні розроблено методику скринінгу потенційних антагоністів і його математичної інтерпретації.

18. Внаслідок антагоністичної оцінки 905 штамів міцеліальних, дріжджоподібних грибів, бактерій і актиноміцетів, виділених з листя і плодів різних сортів яблуні, взятих з різних агроценозів, у різних зонах плодівництва України, відібрано 29 досить активних проти збудника парші, серед яких 13 бактеріальних, 15 грибних і один актиноміцет.

19. Висока антагоністична активність проти збудника парші яблуні, проявлена мікроорганізмами в лабораторних умовах, не була адекватною в лабораторно-польових дослідах. За багатьма показниками, більш активними виявились бактеріальні антагоністи.

20. За лабораторною і польовою оцінками антагоністичної активності, відібрано три штами бактерій Bacillus subtilis 0016/1, B. subtilis 0016/2 i B. pumilus 0097/1, на базі яких було виготовлено дослідні препаративні форми біофунгіцидів, котрі забезпечили високу ефективність проти парші і борошнистої роси яблуні в польових умовах. За токсикологічною оцінкою, активні субстанції цих препаратів цілком безпечні для теплокровних організмів і можуть бути використані як діюча основа біофунгіцидів.

21. Розроблена нами фенопрогнозна система інтегрованого захисту насаджень від парші, базуючись на проведенні обприскувань у весняний період відповідно до фенофаз яблуні, а влітку за прогнозом періодів інфекції та включаючи комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, механічних, селекційно-генетичних, хімічних і біологічних заходів, забезпечує надійний контроль не тільки парші, а й інших хвороб, завдяки чому підвищується врожайність, поліпшується якість продукції, зростає економічна ефективність вирощування плодів.

Пропозиції виробництву. За результатами досліджень для впровадження у виробництво пропонується удосконалена система інтегрованого захисту яблуні від парші та інших хвороб, яка включає комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для нормального росту і розвитку рослин, забезпечення постійного моніторингу епіфітотійної ситуації та надійного контролю поширення і розвитку фітопатогенів.

1. Ще на етапі проектування саду при підборі сортів необхідно враховувати ступінь їх стійкості проти хвороб, зокрема парші, борошнистої роси і плодової гнилі. Надавати перевагу імунним, високостійким та толерантним сортам.

2. Не розміщувати насадження у низинних перезволожених місцях з близьким заляганням підґрунтових вод та недостатньою природною аерацією території.

3. Уникати надмірного ущільнення насаджень та загущення крон рослин. Висота дерев повинна бути не вище 2,5-3 м.

4. У поливних садах застосовувати сучасні системи локального зрошення, зокрема краплинного та дрібнодисперсного підкронового дощування.

5. Не допускати забур'янення насаджень, при задернінні регулярно скошувати, подрібнювати траву і мульчувати нею ґрунт у міжряддях.

6. Для моніторингу розвитку парші у весняний період застосовувати розроблені нами математичні моделі короткострокового прогнозу строків початку дозрівання та поширення сумкоспор збудника хвороби і прояву первинної інфекції залежно від умов погоди та у відповідності з фенофазами яблуні.

7. У період до цвітіння (у фази початку розпускання бруньок та рожевий бутон) незалежно від погодних умов проводити обприскування рослин контактними (бажано мідьвмісними) фунгіцидами, після цвітіння - системними, влітку - контактними чи системними згідно з "Переліком..., 2006". Залежно від погодних умов у зонах Лісостепу, Полісся і Закарпаття протягом весняно-літнього періоду необхідно провести не менше 7-9 обприскувань, у степовій зоні та Криму - 5-7.

8. Для профілактики розвитку фунгіцидної резистентності у фітопатогенів та підвищення ефективності захисних заходів уникати монотонного застосування системних фунгіцидів, обов'язково чергувати препарати з різним механізмом дії, практикувати комбіноване застосування у бакових сумішах контактних і системних фунгіцидів.

9. З метою моніторингу епіфітотійної ситуації та оптимізації строків проведення обприскувань застосовувати розроблений нами термогігрограф та нормалізовану шкалу Міллса.

10. Для визначення шкідливості парші застосовувати розроблені нами математичні моделі, графік і таблицю оцінки впливу хвороби на масу та товарну якість плодів. Об'єктивним критерієм оцінки ефективності захисних заходів є ступінь розвитку парші на плодах не більше 5 %.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Каленич Ф.С. Агроекологічні основи інтегрованого захисту яблуні від парші та інших хвороб. - К.: Аграрна наука, 2005. - 244 с.

Книги у співавторстві:

2. Болезни овощных и плодовых культур / В.Ф. Пересыпкин, Н.Н. Кирик, Ф.С. Каленич и др. // Болезни с. -х. культур: в 3-х т. / Под ред. В.Ф. Пересыпкина. - К.: Урожай, 1991. - Том. 3. - 208 с.

3. Довідник із захисту рослин / Л.І. Бублик, Г.І. Васечко, Ф.С. Каленич та ін. / За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай, 1999. - 744 с.

Статті у наукових виданнях:

4. Матвієвський О.С., Каленич Ф.С., Ткачов В.М. Малооб'ємне обприскування в садах // Вісник с. -г. науки. - 1977. - № 8. - С. 24-29 (участь автора 30 % - проведено польові досліди, узагальнено результати).

5. Олифер А.В., Каленич Ф.С., Ткачев В.М. Особенности развития вредителей и болезней и борьба с ними в интенсивных насаждениях яблони // Основы технологии интенсивного садоводства в Украинской ССР: Сб. науч. тр. ЮО ВАСХНИЛ. - К., 1978. - С. 80-86 (участь автора 30 % - проведено польові досліди, узагальнено результати).

6. Матвієвський О.С., Каленич Ф.С., Ткачов В.М. та ін. Малооб'ємне обприскування садів в умовах з підвищеною кількістю опадів // Садівництво: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К., 1978. - Вип. 26. - С. 48-55 (участь автора 30 % - проведено польові досліди, узагальнено результати).

7. Ткачов В.М., Каленич Ф.С., Приходько В.П., Шестопал З.А. Заходи боротьби з хворобами яблуні в інтенсивних садах // Садівництво Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К., - 1979. - Вип. 27. - С. 71-75 (участь автора 25 % - проведено польові досліди, узагальнено результати).

8. Каленич Ф.С., Нескорожений Б.Ф. Вплив різної інтенсивності ураження яблуні паршею на вихід нестандартної продукції // Вісник с. -г. науки. - 1984. - № 5. - С. 50-51 (участь автора 50 % - проведено аналіз експериментальних даних, зроблено висновки).

9. Каленич Ф.С., Нескороженый Б.Ф. Математическое моделирование влияния парши яблони на массу плодов // Вестник с. -х. науки. - 1985. - №9. - С. 75-79 (участь автора 50 % - проведено аналіз експериментальних даних, зроблено висновки).

10. Каленич Ф.С., Нескороженый Б.В. Математическое моделирование влияния парши яблони на товарное качество плодов // Плодоовощное хозяйство. - 1985. - № 4. - С. 46-47 (участь автора 50 % - проведено аналіз експериментальних даних, зроблено висновки).

11. Каленич Ф.С., Нескороженый Б.Ф., Клибановская Н.Г. Устойчивость [возбудителя]парши яблони к бензимидазолам // Защита растений. - 1985. - № 11. - С. 27 (участь автора 50 % - проведено лабораторні і польові експерименти, узагальнено результати).

12. Каленич Ф.С., Нескороженый Б.Ф. Нормализация шкалы инфекционных периодов парши яблони // Микология и фитопатология. - 1986. - Т. 20, Вып. 1. - С. 56-59 (участь автора 50 % - проведено аналіз інформації, узагальнено результати).

13. Каленич Ф.С., Нескороженый Б.Ф. Устройство для краткосрочного прогноза болезней растений // Защита растений. - 1988. - № 10. - С. 48-49 (участь автора 50 % - проведено аналіз інформації, змонтовано і випробувано прилад).

14. Каленич Ф.С. Състояние и перспективи на защитата на ябълките от струпясване в условията на Украйна // Растениевъдни науки. - София: Селскостопанска академия, 1992. - Год XXIX, № 9-10. - С. 175-183.

15. Каленич Ф.С., Падалко Л.І. Антагоністичній потенціал епіфітної мікрофлори філоплани яблуні щодо збудника парші залежно від стійкості сортів проти хвороби і пестицидного навантаження в насадженнях // Захист і карантин рослин: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К.: Аграрна наука, 1996. - Вип. 43. - С. 82-87 (участь автора 50 % - проведено дослідження, узагальнено результати).

16. Каленич Ф.С., Падалко Л.І., Сєргеєв В.Ф. Зв'язок динаміки розвитку сумчастої стадії збудника парші з фенологією яблуні й погодними умовами // Садівництво: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К.: Аграрна наука, 1997. - Вип. 45. - С. 49-54 (участь автора 40 % - проведено дослідження, узагальнено результати).

17. Каленич Ф.С., Падалко Л.І., Розова Л.В., Нагорна Л.В. Перспективний напрям біологізації захисту плодових культу від хвороб і шкідників // Садівництво: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К.: Нора-Прінт, 2000. - Вип. 50. - С. 261-265 (участь автора 40 % - проведено дослідження, узагальнено результати).

18. Каленич Ф.С., Нескорожений Б.Ф. Біоценотичні особливості кондіальної стадії збудника парші яблуні // Садівництво: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К.: Нора-Прінт, 2001. - Вип. 53. - С. 213-218 (участь автора 50 % - проведено дослідження, узагальнено результати).

19. Каленич Ф.С., Нескорожений Б.Ф. Проблеми фунгіцидної резистентності збудника парші яблуні, методи її визначення і шляхи подолання // Вісник Харківського нац. агр. ун-ту ім. В.В. Докучаєва / Серія "Ентомологія та фітопатологія". - 2002, № 4. - С. 36-44 (участь автора 50 % - проведено дослідження, узагальнено результати).

20. Каленич Ф.С., Падалко Л.І. Математичне моделювання прогнозу розвитку сумчастої стадії збудника парші яблуні та прояву хвороби в залежності від умов погоди // Садівництво: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К.: Нора-друк, 2002. - Вип. 54. - С. 127-135 (участь автора 50 % - проведено аналітичну роботу, узагальнено результати).

21. Каленич Ф.С. Адаптивні особливості збудника парші яблуні // Садівництво: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К.:, 2004. - Вип. 55. - С. 29-37.

22. Каленич Ф.С., Падалко Л.І. Особливості розвитку парші яблуні в залежності від прийомів агротехніки в степовій зоні України // Садівництво: Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К.: фірма "Серж", 2005. - №57. - С. 305-310 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

Тези доповідей та матеріали конференцій:

23. Нескороженый Б.Ф., Каленич Ф.С. Совершенствование защиты яблони от парши на основе краткосрочного прогнозирования болезни // Тезисы научно-практической конференции, посвященной 60-летию образования СССР. - К., 1982. - С. 59 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

24. Нескороженый Б.Ф., Каленич Ф.С. Изучение бактерий-антагонистов возбудителя парши яблони // Тезисы докладов Всесоюзной школы-конференции молодых ученых и специалистов "Биологический метод в интегрированной защите сельскохозяйственных культур от вредителей, болезней и сорняков". - Кишинев, 1985. - С. 75-76 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

25. Нескороженый Б.Ф., Каленич Ф.С. Сочетание элементов профилактики и прогноза в системе защиты яблони от парши // Тезисы докладов научно-практической конференции "Защита плодоовощных культур от болезней, вредителей и сорняков при интенсивной технологии возделывания". - Вильнюс, 1988. - С. 11-12 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

26. Каленич Ф.С., Нескороженый Б.Ф., Резиу М.Ж. Эпифитные микроорганизмы филлопланы яблони как потенциальные агенты биологического метода борьбы с паршой // Тезисы докладов научно-практической конференции "Защита плодовоовощных культур от болезней, вредителей и сорняков при интенсивной технологии возделывания". - Вильнюс, 1988. - С. 8-10 (участь автора 40 % - проведено досліди, узагальнено результати).

27. Пастух З.М., Каленич Ф.С. Совершенствование мер борьбы с паршой яблони в садах Приднестровья // Тезисы докладов республиканской научно-производственной конференции, посвященной 60-летию Украинского НИИ садоводства "Проблемы современного садоводства". - К., 1989. - Часть І. - С. 64-65 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

28. Каленич Ф.С. Некоторые особенности антагонизма эпифитных микроорганизмов филлопланы яблони в отношении возбудителя парши // Тезисы докладов научно-производственной конференции "Биологический метод защиты растений". - Минск, 1990. - С. 214-215.

29. Каленич Ф.С., Падалко Л.І. Вплив пестицидного навантаження і сортової стійкості на сезонну динаміку епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні // Тези доповідей науково-виробничої конференції, присвяченої 25-річчю Подільської дослідної станції Інституту садівництва "Сучасні проблеми і перспективи розвитку садівництва". - Вінниця, 1994. - С. 147-148 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

30. Каленич Ф.С., Падалко Л.І. Ефективність скору в інтегрованій системі захисту яблуні від парші // Тези доповідей науково-виробничої конференції, присвяченої 25-річчю Подільської дослідної станції Інституту садівництва "Сучасні проблеми і перспективи розвитку садівництва". - Вінниця, 1994. - С. 148-150 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

31. Kalenich F.S., Padalko L.I. Peculiarities of apple scab development under irrigation // Zbornik referatov. Medzinarodna konferencia "Moznosti zvysovania ucinnosti zavlah". - Bratislava, Slovakia. - 1994. - P. 40-41 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

32. Каленич Ф.С., Падалко Л.І. Особливості розвитку сумчастої стадії збудника парші в зв'язку з погодними умовами й фенологією яблуні // Тези доповідей науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю Придністровської дослідної станції Інституту садівництва УААН "Інтенсивні технології у садівництві Наддністрянщини та Передкарпаття України". - Чернівці, 1995. - С. 85-87 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

33. Каленич Ф.С., Падалко Л.И. Антагонистические особенности эпифитных микроорганизмов филлопланы яблони в отношении возбудителя парши // Тезисы докладов международной научной конференции, посвященной 70-летию Белорусского НИИ плодоводства "Современные проблемы садоводства". - Самохваловичи, 1995. - С. 92 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

34. Каленич Ф.С., Падалко Л.І. Мікрофлора біогумусу як потенційне джерело антагоністів фітопатогенів // Тези доповідей науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів, присвяченої 50-річчю Інституту захисту рослин "Проблеми захисту рослин від шкідливих організмів в сучасних економічних та екологічних умовах". - К., 1996. - С. 93 (участь автора 50 % - проведено досліди, узагальнено результати).

35. Kalenich F.S., Padalko L.I. The epiphytic microflora of the apple phylloplane and its role in biological scab control // International Conference on Integrated Fruit Production. IOBC wprs Bulletin. - Cedzina, Poland, 1996. - № 19 (4). - P. 193-196 (участь автора 50 % - проведено дослідження, узагальнено результати).

36. Каленич Ф.С. Особливості розвитку сумчастої стадії збудника парші і прояву хвороби в залежності від умов погоди і в зв'язку з фенофазами яблуні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Сучасний стан і перспективи захисту плодово-ягідних культур і винограду від шкідливих організмів". - Харків, 2001. - С. 138-141.

Депонована стаття:

37. Нескороженый Б.Ф., Каленич Ф.С., Резиу М.Ж. Лабораторный скрининг потенциальных микроантагонистов возбудителей болезней растений и его математическая интерпретация. - Деп. во ВНИИТЭИ агропром 04.07.88., № 429 // Реф. В РЖ "Защита растений от вредителей и болезней". - 1988. - № 9. - С. 15. - № 1572 (участь автора 40 % - проведено аналіз інформації, узагальнено результати).

Авторські свідоцтва і патенти:

38. Фунгицидный состав: А.с. 913620 СССР. МКИ. А 01 № 43/40. / Ф.С. Каленич (СССР) - № 2942065/30-15; Заявлено 05.05.80; Опубл. 16.11.81. - 5 с.

39. Штамм бактерий Bacillus pumilus для получения препарата против парши яблони: А.с. 1399917. СССР, МКИ А 01 № 63/00. // Ф.С. Каленич, Б.Ф. Нескороженый, С.Р. Резник, В.А. Вьюницкая, В.В. Изжеурова (СССР) - № 1347445; Заявлено 28.01.86; Опубл. 01.02.88. - 12 с. (участь автора 30 % - обґрунтовано ідею, проведено досліди, оформлено заявку).

40. Фунгіцидна композиція: патент на винахід 25694А. Україна, МКІ А 01 № 27/00. // Ф.С. Каленич, Л.І. Падалко (Україна) - № 96051934; Заявлено 17.05.96; Опубліковано 25.12.98; Бюлетень № 6, ч. 1, 1998. - С. 3.1.11. (участь автора 50 % - обґрунтовано ідею, проведено досліди, оформлено заявку).

АНОТАЦІЇ

Каленич Ф.С. Агроекологічні основи інтегрованого захисту яблуні від парші та інших хвороб. - Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук. Спеціальність 06.01.11 - фітопатологія. - Національний аграрний університет. - Київ, 2007.

У роботі наведено результати понад 30-річних досліджень, проведених автором на базі Інституту садівництва УААН та Інституту зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка УААН.

Представлено аналітичний огляд історії вивчення парші яблуні. Описано біологію патогену, особливості прояву і розвитку хвороби в залежності від екологічних умов і деяких прийомів агротехніки, основні складові інтегрованого захисту насаджень, роль прогнозу в оцінці епіфітотійної ситуації, методи та технічні засоби його забезпечення. Аналізуються наслідки вивчення ефективності фунгіцидів при різних системах і способах застосування, критерії оцінки шкідливості хвороби, проблеми фунгіцидної резистентності збудника парші, методи її визначення, шляхи попередження та подолання. Значна увага приділяється розробці біологічного методу захисту насаджень на основі вивчення антагоністичної активності епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні проти збудника парші.

Ключові слова: парша яблуні, моделі прогнозу, періоди інфекції, засоби моніторингу, фенопрогнозна система, критерії шкідливості, фунгіцидна резистентність, епіфітна мікрофлора, ефективність антагоністів, дослідні біофунгіциди.

Каленич Ф.С. Агроэкологические основы интегрированной защиты яблони от парши и других болезней. - Монография.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук. Специальность 06.01.11 - фитопатология. - Национальный аграрный университет. - Киев, 2007.

В работе представлены результаты более 30-летних исследований автора, проведенных на базе Института садоводства УААН и Института орошаемого садоводства им. М.Ф. Сидоренко УААН.

Приведен аналитический обзор истории изучения парши яблони. Описано биологию патогена, симптомы, особенности проявления и вредоносности болезни. Изложены основные составные интегрированной защиты насаждений, методы мониторинга эпифитотической ситуации и технические средства его обеспечения.

В результате изучения динамики развития основного источника болезни - сумчатой стадии возбудителя парши в соответствии с фенофазами растения-хозяина и в зависимости от условий погоды определены наиболее опасные периоды распространения заразного начала и проявления болезни, а также разработаны математические модели краткосрочного прогноза парши.

Установлено, что в насаждениях с комбинированным и надкроновым орошением создаются более благоприятные микроклиматические условия для развития парши, чем при капельном и подкроновым способах орошения. Аналогичная ситуация имеет место и в уплотненных насаждениях, особенно при загущении и слабой обрезке деревьев.

С целью повышения эффективности защитных мероприятий разработано фенопрогнозную систему защиты яблони от парши и других болезней, которая предусматривает проведение опрыскиваний до цветения за фенологическим принципом, после цветения - в соответствии с периодами инфекции яблони возбудителем парши. Для определения периодов инфекции создано механический прибор термогигрограф и нормализовано шкалу Миллса.

В качестве одного из важных технологических приемов предложено метод комбинированного применения контактных и системных фунгицидов с различным механизмом действия, в частности бензимидазолов и серы коллоидной. Изучено эффективность системных триазоловых фунгицидов скора, топаза и вектры против болезней яблони. Вектра оказался недостаточно эффективным против парши, а скор предложено комбинировать со смачивающимся порошком серы, за счет чего можно не только повысить эффективность и уменьшить норму расхода препаратов соответственно на 30 и 50 %, но, что особенно важно - предупредить опасность развития фунгицидной резистентности у фитопатогенов.

Разработано математические модели влияния парши на массу и товарное качество плодов. Установлено, что объективным критерием эффективности защитных мероприятий может служить степень развития болезни на плодах не более 5 %. Превышение этого показателя сопровождается количественными и качественными потерями продукции.

Значительное внимание уделено разработке биологического метода защиты яблони от парши на основе изучения антагонистической активности эпифитных микроорганизмов филопланы растения-хозяина относительно возбудителя болезни. Предложен оригинальный метод скрининга антагонистов и его математической интерпретации. Изложены методы выделения эпифитных микроорганизмов и изучения их антагонистической активности против возбудителя парши и других фитопатогенов. Приводятся методика лабораторного получения опытных образцов биофунгицидов против парши яблони и результаты изучения их эффективности.