Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Плантаційні лісові культури в західному Лісостепу України: концепція, методологія, ресурсний потенціал

Плантаційні лісові культури в західному Лісостепу України: концепція, методологія, ресурсний потенціал

Особливості створення і вирощування плантаційних лісових культур у західному Лісостепу України за участю швидкорослих хвойних порід для додаткового продукування деревини на принципах породозміни. Групування дерев за ростом, якістю та життєздатністю.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.08.2014
Размер файла 274,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Рис. 2. Динаміка запасу стовбурної деревини ялини в чистих насадженнях різних типів лісорослинних умов Західного Лісостепу

Рис. 3. Динаміка запасу стовбурної деревини ялини в чистих насадженнях вологого груду досліджуваних регіонів

У західному регіоні України із модрин переважно культивуються види Larix decidua Mill., Larix leptolepis Gord., а також різноманітні їх гібриди.

Найвищий об'єм середнього дерева модрини в умовах D2 зафіксований як при мінімальній (1-2 од.), так і значній (7-8 од.) участі в складі деревостану (рис.4). Отже, високими таксаційними показниками модрина може характеризуватися за різної участі в складі, а вирішальним тут є режим вирощування насадження.

Наведена динаміка об'єму середнього дерева показує найнижчу інтенсивність росту модрини в умовах свіжих сугрудів, а найвищу - в умовах вологого груду (рис.5). Своїми дослідженнями ми підтверджуємо результати досліджень інших авторів в тій частині, що успішний ріст модрини європейської можливий і в типах D3 на добре аерованих грунтах (Дебринюк, 2002, 2003; Дебринюк, Калінін, 1991).

Рис.4. Динаміка об'єму середнього дерева модрини європейської в лісових культурах свіжого груду Західного Лісостепу

Рис.5 Динаміка об'єму середнього дерева модрини європейської в чистих насадженнях різних типів лісорослинних умов Західного Лісостепу

Гібридні види модрини (групи Hj і He) відзначаються дуже високою інтенсивністю росту у молодому віці (Ie-If класи бонітету), досягаючи у віці 30-40 років в середньому висоти 24-27 м, діаметра - 24-34 см та об'єму середнього дерева - близько 1 м3. Гібридні види відзначаються високою інтенсивністю росту та життєздатністю як у свіжих, так і вологих типах лісорослинних умов. Використання їх для плантаційного вирощування є ефективним заходом отримання дуже високих запасів деревини вже в 30-40-річному віці, оскільки серед досліджених насаджень практично відсутні культури з низькою продуктивністю та життєздатністю.

Перспективним заходом для отримання значних запасів деревини є й створення змішаних плантаційних лісових культур - ялиново-модринових (у типах D2, D3) та сосново-модринових (у типах С2 і С3) з урахуванням особливостей взаємовпливу цих видів при сумісному їх зростанні на різних етапах вирощування.

Кращий ріст ще одного швидкорослого виду - Pseudotsuga menziesii [Mirb.] Franco за висотою, діаметром та об'ємом спостерігається в чистих насадженнях (8-10 од.), дещо менш інтенсивний - у культурах з участю дугласії 3-6 од. (рис. 6). Особливо сприятливими для її росту є вологі бучини та яличини Прикарпаття, де, починаючи з 20 років, дугласія переважає за висотою та діаметром ялину, а відставання в рості від модрини значно менше, ніж у Західному Лісостепу (10-15%).

Ми також досліджували динаміку об'єму дерев дугласії трьох форм за будовою кори в середньовіковому (159 особин) та в стиглому (251 дерево) насадженнях, де перевага належить особинам з середньоборозенчастою корою. Проте, ми не встановили більш високої продуктивності тієї чи іншої форми (рис.8). Криві майже накладаються одна на одну, вказуючи на подібну інтенсивність накопичення стовбурної деревини дугласією незалежно від її форм.

В умовах D2-D3 на сірих (темно-сірих) лісових грунтах у добре аерованих місцеположеннях при раціональній технології вирощування дугласія характеризується інтенсивним ростом, високою біологічною стійкістю, накопичуючи в 40-60-річному віці близько 600-800 м3/га стовбурної деревини (Дебринюк, 2003, 2006).

Як свідчать результати наших досліджень, вирощувати плантаційні лісові культури псевдотсуги Мензіса потрібно чистими за складом, що виключить негативний вплив на породу в молодому віці інших, більш швидкорослих деревних видів, дозволить реалізувати потенційні можливості швидкого росту породи.

Фізичні властивості деревини порід, вирощуваних у режимі плантаційних культур

Важливою передумовою доцільності вирощування ПЛК є отримання високоякісної деревини. Основні результати наших досліджень з цього аспекту вирішення проблеми полягають у наступному.

У культурах ялини європейської в Західному Лісостепу кількість річних шарів в 1 см і вміст пізньої деревини є найвищими в деревостанах високої густоти, а середня ширина річного шару є найменшою. За вмістом пізньої деревини моделі із густої та середньогустої частин деревостану є подібними, тоді як у моделей з розрідженої частини деревостану цей показник є суттєво нижчим.

Наші дослідження показали, що для продукування якісної деревини ялину в Західному Лісостепу слід вирощувати в густих культурах для обмеження її приросту за діаметром і посилення - за висотою. У таких особин формуються неширокі річні шари (3-4 мм), високим є вміст пізньої деревини (22-25%) та порівняно високою є її щільність (380-400 кг/м3). Вирощена в такому режимі деревина загалом є однорідною за фізичними властивостями.

Для порівняння, в умовах Прикарпаття середня ширина річного шару ялини практично така ж, як і в ялини Західного Лісостепу із густої частини деревостану (0,18-0,32 см). Вміст пізньої деревини при високій густоті культур у грудових умовах (24,7%) є вищим, ніж в сугрудових (21,6%). У середньовікових насадженнях ялини європейської вміст пізньої деревини вищий, ніж у молодняках (26,5%).

В умовах природного ареалу кількість річних шарів в 1 см, середня ширина шару у ялини в середньому є на 20-40% більшими, ніж поза межами природного поширення, зокрема - у Західному Лісостепу. Вміст пізньої деревини найнижчим є в молодих ялинових насадженнях Західного Лісостепу (19,9-21,7%), тоді як у молодих ялинниках Прикарпаття та Карпат він є на 10-15% вищим.

Щільність деревини ялини в Західному Лісостепу, порівняно з Прикарпаттям та Карпатами, є найнижчою (меншою на 10-15%). Вирішальним фактором її підвищення є режим густоти вирощування ялинових культур. У високоповнотних ялинниках позаареальних умов щільність деревини є досить високою, що підтверджує доцільність вирощування породи в Західному Лісостепу для прискореного отримання деревини порівняно високої якості.

За нашими даними модрина європейська на слабодерново-слабопідзолистих грунтах в умовах C2 формує деревину з широкими річними шарами (0,47-0,52 см) і значним відсотком пізньої деревини (28,5-33,9%). Із погіршенням росту кількість річних шарів в 1 см і вміст пізньої деревини помітно збільшуються.

Найбільшу щільність деревини модрина має у нижній частині стовбура (до 5-7 м). За показником щільності деревини модрина європейська має суттєву перевагу над деревиною ялини європейської в усіх досліджуваних регіонах. Деревину модрини за показником с12 можна віднести до групи порід з середньою (550-740 кг/м3) та високою (786-812 кг/м3) щільністю.

У сугрудових і грудових типах лісорослинних умов на легких грунтах Західного Лісостепу модрину слід вирощувати у високоповнотних насадженнях, що створює умови для формування деревини високої якості. Створення плантаційних лісових культур модрини європейської з дотриманням оптимальної густоти насаджень сприятиме продукуванню високоякісної деревини.

У дерев всіх груп росту псевдотсуги Мензіса кількість річних шарів в 1 см зростає із збільшенням висоти стовбура. На відміну від інших хвойних, у дугласії найменша кількість річних шарів в 1 см, найбільша ширина річного шару та найвищий вміст пізньої деревини спостерігаються у дерев кращого росту. Ширина річного шару сягає 0,42-0,50 см, вміст пізньої деревини - 27,6-30,7% та щільність (о) - 416-434 кг/м3. У ялини і модрини із збільшенням ширини річних шарів та покращенням росту дерев вміст пізньої деревини та її щільність різко знижуються.

Псевдотсуга в молодому віці відзначається повільнішим ростом, ніж ялина та модрина, і ширина річних шарів у неї в цьому віці найменша. Тому початкова густота дугласієвих насаджень повинна бути відносно невисокою, що стимулюватиме приріст за діаметром. При цьому у дугласії буде досягнуто формування широкошарової деревини, яка, на відміну від широкошарової деревини модрини та ялини, має підвищену щільність та ціниться вище, ніж дрібношарова. В середньовікових насадженнях дугласії ширина річного шару в три і більше разів більша, ніж у молодих культурах, із-за високої інтенсивності росту дугласії саме в цей період.

Деревина псевдотсуги загалом характеризується досить високим вмістом пізньої деревини, порівняно високою щільністю та низькою пористістю. Зниження відсотка пізньої деревини у дерев супроводжується зниженням щільності деревини. Лісівничими заходами (густота садіння, розміщення садивних місць, схеми змішування, поєднання головних і супутніх порід, інтенсивність зріджувань) можна суттєво впливати на процес формування фізичних властивостей деревини цієї породи.

Моделювання росту і продуктивності плантаційних лісових культур

Для моделювання динамічних процесів нами обрані функції, які за показниками сум найменших квадратів, коефіцієнтом детермінації та адекватністю моделей найкраще описують зміну таксаційних параметрів у віковому діапазоні.

Як приклад, наводимо розрахунок оптимального показника густоти в ялинових культурах в умовах С3 на основі площі поперечного перерізу G (м2/га), яка змінюється разом із всіма іншими параметрами деревостану. Маючи оптимальне значення площі перерізу у певному віці, можна встановити густоту ялинового деревостану, близьку до оптимальної, виходячи із принципу рівномірності розміщення дерев на ділянці. При цьому Gopt=Mopt/Hopt · Fвир, де показник Fвир. вирівнюється функцією на основі фактичного видового числа (Fфакт.). За показником критичної густоти (Nкp) будується крива критичної площі перетину (Gкр.). Якщо показник площі перетину досягне критичної межі, то високопродуктивні деревостани стануть розладнаними низькоповнотними.

Динаміку поточного приросту за запасом ми досліджували, виходячи із показника Mopt. Побудована крива показує різке зростання показника Жmпот в умовах С3 до 30-річного віку, після чого спостерігали його плавне зниження із збільшенням віку. Тобто, чисті ялинники в умовах С3 у Західному Лісостепу вже після 30-річного віку починають поступово втрачати інтенсивність росту.

Максимального значення показник Жmпот досягає при показнику Gopt ~ 40 м2/ га, після чого досить різко знижується. Тому за оптимальну нами прийнято густоту, яка забезпечує максимальний показник Жm у певний проміжок часу.

Подібне моделювання процесів росту нами здійснено також для ПЛК ялини європейської (ТЛУ D2, D3), модрини європейської (ТЛУ С2, D2, D3), модрини гібридної (ТЛУ D2, D3), ялиново-модринових плантаційних культур (ТЛУ D2, D3) та ПЛК псевдотсуги (ТЛУ D2, D3).

Розроблені моделі динаміки середніх висоти та діаметра в різних типах лісорослинних умов Західного Лісостепу є повністю адекватними. Оптимізація цих показників в умовах С2, С3, D2, D3 дає можливість з високою точністю спрогнозувати параметри росту ПЛК у різні вікові періоди. При цьому для насаджень характерні дещо більша варіабельність за діаметром та трохи нижчий показник адекватності моделей (и=0,71-0,88), ніж у випадку моделювання середньої висоти (и=0,96-0,97).

Моделі динаміки запасу стовбурної деревини є адекватними у всіх досліджених типах лісорослинних умов, хоча показник адекватності є помітно нижчим (и=0,60-0,78). Значна варіабельність запасу деревини зумовлює широку зону регресії, розмах якої збільшується з віком, передусім - із-за різної густоти лісових культур. Моделювання густоти показало дуже високу варіабельність цього показника в усіх типах лісорослинних умов. Коефіцієнт адекватності моделі (и = 0,31-0,55) вказує на те, що дана модель є лише трохи кращою, ніж середні значення.

Рис. 6. Динаміка змодельованих оптимальної та критичної площ поперечного перетину чистих ялинових насаджень в умовах С3 Західного Лісостепу

Рис. 7. Зміна поточного приросту за запасом стовбурної деревини ялини в умовах С3 чистих насаджень Західного Лісостепу

Залежність між фактичними та вирівняними значеннями висоти, діаметра, запасу та густоти лісових культур у досліджених типах лісорослинних умов характеризується високою та дуже високою тіснотою зв'язку.

Параметри розглянутих моделей загалом мають високий ступінь кореляції, що дає можливість прогнозувати ріст насаджень з достатньо високою точністю.

Єдиного оптимального вирішення питання щодо густоти садіння, як і єдиної технології вирощування ПЛК пропонованих видів дерев у різних типах лісорослинних умов, бути не може. Розроблені моделі забезпечують вирішення конкретних задач у межах обмеженого вікового діапазону з використанням певної кількості основних і допоміжних параметрів залежно від природно-кліматичних та антропогенних факторів. Тому певна модель ефективно діє в межах конкретного типу лісорослинних умов, групи подібних типів лісу, добре відображає особливості росту насаджень подібного віку, складу, структури та цільового призначення.

Технологічні аспекти створення і вирощування плантаційних лісових культур та їх ресурсний потенціал

З метою диференціації лісівничих заходів та аналізу їх ефективності весь цикл вирощування плантаційних лісових культур розділено на декілька етапів. Для кожного вікового діапазону нами встановлено критерії густоти, величини площ поперечного перерізу і запасу, запропоновано схеми розміщення садивних місць, а також послідовність і час проведення лісівничих заходів.

У класичних культурфітоценозах чітко виражена циклічність їх функціонування (садіння > вирощування > рубка), при якому рубежем циклів є момент головної рубки. Зміна порід при штучному лісовідновленні в більшості випадків не практикується. В цьому аспекті принцип породозміни набуває вирішального значення (Дебринюк, 1998, 2004; Калінін, Дебринюк, 1993).

Враховуючи той факт, що в Україні переважають ліси штучного походження, процес вирощування деревини відбувається за схемою, яка описує повний цикл вирощування деревини: зруб після головної рубки > лісові культури у відповідності до типу лісу > корінний деревостан у період після змикання лісових культур до віку головної рубки > головна рубка > зруб після головної рубки і т.д. Повний цикл цього процесу охоплює проміжок часу періоду обороту рубки - 81-120 р.

Наведена традиційна схема не передбачає циклу вирощування деревостанів швидкорослих порід, тому рівень продуктивності завжди буде знаходитися в межах, які визначаються лісівничо-біологічними особливостями головної породи корінного деревостану, а основна кількість деревини отримується один раз на 81-120 років. У наведеній схемі відсутні заходи з попередження явища грунтовтоми, як можливого негативного наслідку існуючої технології вирощування лісових насаджень.

Новий концептуальний підхід до штучного відтворення деревостанів, на відміну від традиційної схеми, передбачає використання циклічного способу вирощування деревостанів, який забезпечує підвищення рівня продуктивності порівняно з рівнем, який притаманний деревостанам корінних лісоутворюючих порід. Аналогічно використанню сівозміни та плодозміни в сільському господарстві, у лісовому господарстві пропонується використати метод породозміни.

Впровадження циклічного способу вирощування деревостанів з використанням принципу породозміни передбачає наступне.

У грудових і сугрудових типах лісорослинних умов на зрубах після суцільних рубок слід створювати плантаційні лісові культури із швидкорослих високопродуктивних порід, як проміжної ланки в загальному циклі лісовирощування. Такі насадження вже в 25-30-річному віці накопичують у середньому 200-400 м3/га деревини в залежності від типу лісорослинних умов та породного складу (Дебринюк, 1993, 1995-1996, 2002-2004, 2006; Калінін, Дебринюк, 1993).

Після зрубування плантаційних культур у 41-70-річному віці на ділянці знову створюють культури корінного деревостану відповідно до типу лісу та прийнятого обороту рубки, тобто 81-120 років. Лісогосподарський цикл вирощування у даному випадку складається вже з дещо інших етапів: зруб після головної рубки > плантаційні лісові культури із швидкорослих порід > зруб після рубки плантаційних культур > лісові культури відповідно до типу лісу і т.д.

Пропонований нами метод породозміни усуває протиріччя між вирощуванням корінних насаджень та створенням ПЛК з коротким оборотом рубки. Він є доповненням, логічним продовженням методології традиційного ведення лісового господарства в Україні і враховує, передусім, економічний аспект лісогосподарського виробництва, фактор взаємовпливу між деревними видами, заходи з підвищення потенціалу лісорослинних умов та його якнайповнішого використання.

Дослідження продуктивності деревостанів у різних районах Західного Лісостепу, їх розподіл на групи сильної, середньої та слабкої продуктивності показали, що деревостани останньої групи займають в середньому 20-40% площі лісів у цих районах (Дебринюк, 1993, 1995). Саме такі насадження є потенційними ділянками для створення плантаційних лісових культур. Якщо прийняти площу деревостанів у Західному Лісостепу, яка підлягає періодичній заміні плантаційними культурами, на рівні 20%, то загалом по регіону ця площа становитиме 169100 га. При мінімальній продуктивності ПЛК у віці головного рубання (41-70 років) 300-500 м3/га, потенціал цієї площі становить 51-85 млн. м3 деревини.

Вік головної рубки для ПЛК ялини європейської становить 41-50 років (ТЛУ С3, D2, D3 при загальному запасі стовбурної деревини 330-710 м3/га), модрини європейської - 51-60 років (ТЛУ С2, D2; 670-1210 м3/га), ялиново-модринових ПЛК - 41-50 і 51-60 років (ТЛУ D2, D3; 850-1250 м3/га); сосново-модринових ПЛК - 61-70 років (ТЛУ С2, С3); модрини гібридної - 51-60 років (ТЛУ D2, D3; 880-1350 м3/га); псевдотсуги Мензіса - 61-70 років (ТЛУ D2, D3; 1240-1550 м3/га).

Пропонована технологія вирощування ПЛК має ряд переваг: а) період головної рубки скорочується більш ніж у два рази; б) вихід ділової деревини з одиниці площі збільшується більш ніж у два рази без додаткових капіталовкладень через повніше використанням потенціалу лісорослинних умов; в) скорочується період окупності затрат на створення штучних насаджень за рахунок інтенсивного проміжного користування; г) забезпечується якнайповніше використання потенційних можливостей типу лісорослинних умов та підвищення продуктивності лісів.

Для практичного застосування рекомендуємо різні варіанти експлуатації ПЛК:

1) з вирощуванням ПЛК модрини до віку головної рубки без доглядових рубань, коли регулювання густоти насадження відбувається за рахунок супутніх порід;

2) із застосуванням доглядових рубань, коли регулювання густоти плантаційних лісових культур відбувається за рахунок вибирання як головної, так і допоміжних порід.

Технологія вирощування насаджень із швидкорослих порід, де лісівничі догляди ведуться, в основному, за супутніми породами, лежить в основі плантаційної форми лісовирощування і є ефективною для культивування деревостанів цільового призначення в умовах інтенсивного ведення лісового господарства.

Впровадження циклічної системи плантаційного лісовирощування сприятиме отриманню значних обсягів деревини за відносно короткий період часу, зменшенню обсягів рубань цінних корінних деревостанів, що дасть можливість поступово відновити оптимальну вікову структуру лісів не лише на території Західного Лісостепу, але й і у інших регіонах держави. Широке, обгрунтоване впровадження системи плантаційного лісовирощування на принципах породозміни є одним із найважливіших заходів у напрямку сталого розвитку лісового господарства України.

Висновки та рекомендації

У дисертаційній роботі представлено концепцію реформування процесу лісовирощування на принципах породозміни і використання плантаційних лісових культур за участю хвойних порід. Розроблено методологічну основу важливих аспектів плантаційного лісовирощування, зокрема - лісокультурне районування, групування дерев за ростом, якістю та життєздатністю, встановлення фактичної та потенційної продуктивності лісостанів. Визначено ресурсний потенціал і розроблено технологічні аспекти вирощування плантаційних лісових культур за участю ялини, модрини та псевдотсуги, відображено шляхи задоволення потреб держави в деревині як стратегічній сировині.

1. Локальні кліматичні та едафічні умови Західного Лісостепу зумовлюють специфічність росту та розвитку головних автохтонних й інтродукованих порід у лісостанах. Отримані результати комплексної оцінки фактичної та потенційної продуктивності лісових культур послужили підставою для виділення на території Західного Лісостепу 7-ми лісокультурних округів та 22-ох лісокультурних районів, які відрізняються специфікою типів лісових культур (складом, густотою, способами і схемами змішування, особливостями онтогенезу деревних компонентів).

Розроблене лісокультурне районування є методологічною основою планування і впровадження системи лісовідновних заходів у межах регіону з метою підвищення лісистості земель, продуктивності лісостанів, збільшення їх ресурсного потенціалу, передусім, через впровадження системи плантаційного лісовирощування.

2. Виявлені закономірності будови одновікових штучних деревостанів стали підставою для розробки методологічних основ поділу дерев за групами росту, класами якості та категоріями життєздатності. Між таксаційними характеристиками дерев у межах груп росту існує переважно дуже висока тіснота зв'язку (r = 0,92-1,00). Найстійкішими до негативного впливу абіотичних чинників, згідно із співвідношенням Н/D, незалежно від густоти насаджень та їх віку, є дерева першої і другої груп росту, які характеризуються k стрункості стовбура в межах 0,44-0,78.

3. Наявність деревостанів низької продуктивності є причиною недоотримання в регіоні 18-40% деревини від її можливого обсягу за умови досягнення потенційної продуктивності типу лісу. Запропонована технологічна схема зміни порід "низькопродуктивний (похідний або корінний) деревостан > плантаційні лісові культури > високопродуктивний корінний деревостан" - усуває негативне явище грунтовтоми, підвищує продуктивність і біологічну стійкість лісостанів, сприяє отриманню значних обсягів деревини за відносно короткий період часу, зменшенню обсягів головних рубань корінних цінних деревостанів, поступовому відновленню оптимальної вікової структури лісів України. Плантаційні насадження потрібно закладати в багатих і відносно багатих типах лісорослинних умов з початковою густотою, яка виключає тривалий термін змикання та природний відпад.

4. Ялина європейська в межах антропогенного ареалу характеризується інтенсивним ростом у молодому віці, накопичує значні запаси деревини, і вже в 35-50 років досягає періоду кількісної стиглості. Найкращим ростом ялина відзначається в умовах C3, D2 та D3, де вона досягає максимальних приростів за висотою у 10-20, за діаметром - у 10-15 і за об'ємом стовбура - у 25-30 років. Зниження інтенсивності росту ялини після вказаного вікового періоду підтверджує доцільність запровадження короткого обороту рубки для плантаційних насаджень цієї породи.

Загалом найвищими таксаційними показниками та життєздатністю характеризуються форми ялини з гладкою коричневою або червонувато-коричневою корою, компактним гілкуванням, тупою, рідше гострою формою насінних лусок.

5. Значна варіабельність росту модрини європейської у лісових культурах свіжих сугрудів та грудів Західного Лісостепу свідчить про певну складність і специфіку культивування цього виду порівняно з іншими лісоутворювачами. Зокрема, вирощуючи модрину європейську в плантаційних культурах, слід забезпечити формування другого ярусу насаджень (за участю липи, клена, ялини) та не проводити освітлень і прочищень головної породи. У подальшому розрідження плантаційних культур модрини європейської слід проводити переважно за рахунок деревних порід другого ярусу.

Модрину японську, на відміну від європейської, потрібно вирощувати чистими насадженнями у свіжих і вологих сугрудах та грудах, де вона накопичує максимальні запаси стовбурної деревини. Негативну властивість породи формувати потужну крону можна усувати шляхом створення густих насаджень, однак перегущені культури можуть пошкоджуватися сніговалами та вітровалами.

6. Інтенсивність росту, продуктивність та біологічна стійкість гібридних видів модрини (групи Нj, Hе) - перспективних об'єктів плантаційного лісовирощування, є помітно вищою, ніж видів L. decidua та L. leptolepis. У віці 30-40 років в умовах D2-D3 гібридні види модрини досягають середньої висоти 24-27 м, середнього діаметра 24-34 см та об'єму середнього дерева - близько 1 м3 (Ie-If класи бонітету), накопичуючи за 50-60-річний період вирощування за загальним обсягом користування близько 1500 м3/га деревини.

7. В ялиново-модринових культурах основною породою, на яку ведеться господарство, є модрина європейська. Ялина європейська виконує роль супутньої породи, яку слід поетапно вибирати зі складу насаджень. Для досягнення максимальної продуктивності плантаційних культур у 20-25 років участь модрини в ялиново-модриновому насадженні повинна становити 60-80%, у 30-40 років - 80-100%.

У 20-30-річних насадженнях в умовах свіжого груду модрина переважає ялину за діаметром у 1,7-1,9, за висотою - у 1,5-1,6 і за об'ємом середнього дерева - у 2,1-3,3 рази. В умовах D3 ця перевага є дещо меншою, відповідно, 1,6-1,7; 1,2-1,4 та 2,0-2,4 рази. Найвищою продуктивністю в лісових культурах 20-40-річного віку модрина відзначається при розміщенні садивних місць 2-4 х 3-4 м.

8. Встановлено позитивний вплив модрини на ріст сосни в умовах свіжого та вологого сугруду. Зокрема, в С2 у 20-річному віці перевага модрини над сосною за висотою та діаметром становить 20-22%; у 30-40 років перевага модрини внаслідок покращення росту сосни є значно меншою (5-20%). У вологих сугрудах, як і в умовах С2, кращим ростом відзначається сосна саме в складі модриново-соснових насаджень. Модрина відзначається тут дещо гіршим ростом, втрачаючи свою перевагу в рості, починаючи з 50-60 років.

9. На відміну від ялини та модрини, насадження дугласії відзначаються високоінтенсивним ростом після 30-40 років, накопичуючи до 60-річного віку 800 м3/га і більше стовбурової деревини. Кращим ростом відзначаються культури дугласії чисті за складом, у яких відсутній негативний вплив на породу в молодому віці інших більш швидкорослих видів і реалізуються потенційні можливості швидкого росту породи, полегшується проведення доглядів.

Найвищих класів бонітету псевдотсуга Мензіса досягає в насадженнях 40-60-річного віку при різних початкових схемах розміщення садивних місць - 1,0-6,0 х 0,8-2,0 м і початковій густоті 800…6700 шт. /га. Запаси стовбурної деревини псевдотсуги з початковим розміщенням садивних місць 4 х 4 м у віці технічної стиглості є дуже високими, і навіть вищими, ніж у випадку більш густого початкового розміщення породи (1,5 х 1,5; 1,0 х 1,5 чи 2 х 2 м).

10. Досліджувані хвойні породи не виявляють істотного негативного впливу на фізичні та хімічні властивості грунтів, їх гранулометричний склад (контроль - грабово-ясенево-дубові культури), що підтверджує можливість широкого запровадження хвойних порід у плантаційні лісові культури на темно-сірих, сірих та дерново-слабопідзолистих лісових грунтах в умовах свіжого та вологого сугруду і груду.

11. У ялини європейської за протяжністю коренів переважає горизонтальна частина кореневої системи (60-71%). Її вертикальна частина є помітно слабше розвинутою, проте становить майже 1/3 частину від загальної протяжності коренів в кореневій системі. Тому вважати ялину породою, для якої характерне лише поверхневе укорінення, не зовсім правильно.

Основна частина маси та найбільша протяжність коренів ялини на вологих темно-сірих легкосуглинистих ґрунтах відмічена у верхньому 50-сантиметровому шарі ґрунту. Тип кореневої системи породи можна класифікувати як неповний з підсистемами горизонтальних коренів, вертикальних відгалужень від горизонтальних коренів, косо-вертикальних коренів та голови кореневої системи. На кореневу систему у ялини в загальній масі дерева припадає в середньому 20-23%, однак, у дерев сильного росту участь кореневої системи може становити менше - 17%.

12. Корені модрини європейської схильні до більш інтенсивного галуження, ніж у ялини європейської, в зв'язку з чим модрина має значно більшу кількість порядків галуження (11 проти 7). Максимальна протяжність коренів усіх орієнтацій у модрини припадає на 3-6-ий порядки галуження.

Стрижневого кореня у модрини не виявлено. Існують лише корені вертикальної орієнтації, причому із погіршенням росту особин їх відносна участь у загальній протяжності та масі коренів зростає. Тип кореневої системи модрини європейської класифіковано як горизонтально-вертикальний високої потужності.

13. У псевдотсуги Мензіса формується, в основному, коріння горизонтальної орієнтації (84-95% за протяжністю та 90-95% за масою). Стрижневого кореня у неї теж не виявлено, є лише косо-вертикальні корені, причому як від пня, так і від скелетних коренів. Тип кореневої системи псевдотсуги визначено як горизонтально-вертикальний високої потужності.

14. Фізичні властивості деревини порід, рекомендованих для плантаційного лісовирощування, залежать, передусім, від природно-кліматичних умов, типу лісорослинних умов, породи, режимів вирощування насаджень. Важливим є фактор густоти культур, регулюванням якого можна суттєво впливати на якість деревини.

Щільність деревини ялини європейської з регіону досліджень, порівняно з ялиною, що росте в умовах Прикарпаття і Карпат, є нижчою на 10-20%, однак її можна підвищити регулюванням густоти вирощуваних деревостанів.

У модрини європейської у Західному Лісостепу щільність деревини є істотно вищою, ніж у ялини європейської. За цим показником деревина модрини відноситься до порід із середньою (550-740 кг /м3) та високою (786-812 кг/м3) щільністю деревини. Найвища якість деревини модрини європейської відмічена у насадженнях середньої повноти.

У псевдотсуги Мензіса із покращенням росту дерев і збільшенням ширини річного шару збільшується вміст пізньої деревини та її щільність. В інших хвойних порід - ялини, модрини та ялиці із збільшенням ширини річних шарів вміст пізньої деревини та її щільність помітно знижуються.

15. Проведене моделювання вказує на можливість накопичення значних потенційних запасів стовбурової деревини хвойними породами при різній густоті деревостанів. Параметри розроблених моделей мають високу ступінь кореляції, що дає можливість проводити прогноз росту ПЛК з достатньо високою точністю.

16. З метою успішного створення і вирощування плантаційних лісових культур у Західному Лісостепу за участю швидкорослих хвойних порід, додаткового отримання деревини на принципах породозміни рекомендується:

плантаційні лісові культури ялини європейської доцільно з лісівничих та економічних міркувань (маючи на увазі реалізацію новорічних ялинок, дрібнотоварної деревини) створювати густими (10-12,5 тис. шт. /га). В подальшому, протягом перших 10-ти років культивування, їх густоту необхідно поступово зменшити до 2,5-3,1 тис. шт. га. Для стимулювання росту культур доцільним є частковий обробіток грунту смугами зі збереженням гумусового шару, використання великомірного садивного матеріалу місцевого походження з кращих дерев і насаджень, своєчасне проведення передбачених технологією вирощування розріджень. При дотриманні розробленої технології вирощування плантаційні культури ялини європейської в умовах С3, D2, D3 досягають середнього діаметра 16-20 см вже у 30-40 років;

технологічною особливістю вирощування ПЛК за участю модрини європейської є культивування її в складі змішаних деревостанів при рівномірному розміщенні особин на ділянці за принципом "шахівок". В умовах С2 початкове розміщення модрини 4 х 4 м (625 шт. /га) і вирощування її до віку головної рубки слід проводити без доглядових рубань. При початковій схемі змішування (1р. Лп 1р. Мдє з Лп) регулювання густоти треба здійснювати лише за рахунок листяної породи. В умовах D2 ряди модрини потрібно створювати чистими з огляду на оптимальні умови росту породи за схемою 1р. Мдє 1р. Лп з розміщенням модрини 4,0 х 1,5 м. Початкова густота хвойної породи - 1670 шт. /га. В умовах свіжого груду проміжне користування слід проводити не лише по листяній, але й по хвойній породі, тому густота модрини у віці головної рубки ПЛК буде 835 шт. /га з розміщенням 4,0 х 3,0 м;

при створенні ПЛК за участю гібридних видів модрини в умовах D2-D3 доцільним є запровадження чистих насаджень. Проте, з метою економії садивного матеріалу, насадження доцільніше створювати за схемою 1р. Мдг 1р. Ял з початковою густотою 8330 шт. /га, в т. ч. модрини - 3330 шт. /га з розміщенням 2 х 1,5 м. У 4-6 років ялину слід вибрати на новорічні ялинки. У віці головного рубання густота модрини становитиме 830 шт. /га з розміщенням особин 4,0 х 3,0 м;

створення ПЛК за участю модрини європейської та сосни звичайної в умовах С2 слід проводити за схемою 2р. С 1р. Мдє з С, із загальним розміщенням садивних місць 2,0 х 1,0 м, в т. ч. модрини - 6,0 х 2,0 м та густотою 830 шт. /га. На заключному етапі вирощування склад ПЛК буде 10Мдє, густота - 415 шт. /га з розміщенням 6,0 х 4,0 м. В умовах С3 початкова схема змішування матиме такий же вигляд при загальному розміщенні 1,5 х 1,0 м, в т. ч. модрини - 4,5 х 2,0 м та густоті 1100 шт. /га. На кінцевому етапі вирощування слід формувати чисті модринові культури з розміщенням 4,5 х 4,0 м та густотою 550 шт. /га;

розроблена технологія вирощування ялиново-модринових плантаційних культур передбачає одноразове повне (в умовах D2) та дворазове - часткове і повне (в умовах D3) зрубування модрини з поетапним двоприйомним зрубуванням ялини, як допоміжної породи, протягом періоду вирощування плантаційних лісових культур. В умовах D2 ПЛК краще створювати за схемою 1р. Ял 1р. Мдє з Ял із загальною початковою густотою 6670 шт. /га, в т. ч. модрини - 830 шт. /га та розміщенням 3,0 х 4,0 м. Проміжне користування та регулювання густоти культур протягом періоду лісовирощування слід проводити за рахунок ялини, тому на час головного рубання кількість дерев модрини та їх розміщення не відрізнятиметься від початкових параметрів. В умовах D3 при такій же схемі змішування загальна початкова густота ПЛК становитиме 10,0 тис. шт. /га з початковим розміщенням модрини 2,0 х 4,0 м та густотою 1250 шт. /га. На кінцевому етапі вирощування плантаційних культур сформується чисте модринове насадження з густотою 625 шт. /га (4,0 х 4,0 м);

створення плантаційних культур псевдотсуги Мензіса доцільно проводити за двома варіантами густоти з участю ялини (4,5 та 6,7 тис. шт. /га), де початкова участь головної породи становить 25%. Ялина є основним об'єктом проміжного користування при проведенні розрідження плантації та доведення густоти до оптимального рівня. В умовах D3 при схемі змішування 1р. Ял 1р. Пс з Ял загальна початкова густота ПЛК буде становити 4500 шт. /га, в т. ч. псевдотсуги - 1000 шт. /га з розміщенням садивних місць 4,0 х 2,5 м. Ялину слід повністю вибрати зі складу до віку 30-35 років. У віці головної рубки плантаційних культур густота псевдотсуги становитиме 500 шт. /га з розміщенням дерев на ділянці 4,0 х 5,0 м. В умовах D2 при такій же схемі змішування початкове розміщення садивних місць буде становити 1,5 х 1,0 м (6,7 тис. шт. /га), в т. ч. псевдотсуги - 1660 шт. /га з розміщенням 3,0 х 2,0 м. Ялину повністю слід вибрати до 15-20-річного віку. На кінцевому етапі вирощування ПЛК кількість дерев дугласії становитиме 415 шт. /га з розміщенням 6,0х4,0 м.

Список основних наукових праць, опублікованих за темою дисертації

Монографії та практичні рекомендації

1. Дебринюк Ю.М. Лісокультурне районування Західного Лісостепу України. - Львів: Камула, 2003. - 248 с.

2. Дебринюк Ю.М., Калінін М.І. Оптимізація схем змішування при вирощуванні високопродуктивних культур дуба звичайного за участю шпилькових порід. Практичні рекомендації. - Харків, УкрНДІЛГА, 1991. - 56 с (автором зібраний експериментальний матеріал, проведено аналіз та написано 80% рекомендацій).

3. Калінін М.І., Дебринюк Ю.М. Застосування циклічного способу вирощування деревостанів з комбінованим оборотом рубки на принципах лісозміни. Практичні рекомендації. - Харків: УкрНДІЛГА, 1993. - 16 с (автору належать експериментальний матеріал, ідея концепції та написання 80% рекомендацій).

Статті у наукових фахових виданнях

1. Дебринюк Ю.М. Лесные культуры дуба, ели и лиственницы в дубравах Западной Лесостепи УССР // Лесохоз. информация. - 1991. - № 4. - С.15-21.

2. Дебринюк Ю.М. Про корененаселеність грунту в змішаних насадженнях дуба звичайного та модрини європейської // Ліс. госп-во, ліс., папер. і деревооброб. пром-сть. - 1991. - Вип 22. - С.21-25.

3. Дебринюк Ю.М., Калинин М.И. Влияние сроков введения хвойных пород на рост и продуктивность смешанных хвойно-дубовых насаждений // Лесоводство. Лесные культуры и почвоведение. - Межвуз. сб. научн. тр. ЛТА, 1991. - С.72-76 (автором зібраний експериментальний матеріал, проведено аналіз результатів досліджень та написано 80% статті).

4. Дебринюк Ю.М., Сингалевич О.В. Способы и схемы смешения при создании дугласиево-дубовых насаждений // Лесохоз. информация. - 1992. - № 4. - С.12-17 (автором зібраний експериментальний матеріал, проведено аналіз результатів досліджень та написано 80% статті).

5. Дебринюк Ю.М. До питання про класифікацію дерев // Ліс. госп-во, ліс., папер. і деревооброб. пром-сть. - 1992. - №1. - С.8-9.

6. Дебринюк Ю.М. Структура продуктивности древостоев Украинского Расточья // Лесн. журн. - 1993. - № 5-6. - С.22-25.

7. Дебринюк Ю.М. Продуктивність дібровних типів лісу Розточчя // Ліс. журн. - 1993. - №4. - С.11-12.

8. Дебринюк Ю.М. Щодо особливостей створення та доцільності вирощування ялини європ. за межами її природного ареалу // Ліс. журн. - 1995. - № 3. С.8-10.

9. Дебринюк Ю.М. Продуктивність деревостанів свіжого грабово-дубово-соснового сугруду Розточчя /Наук. вісник: Збірник наук. - техн. праць. Вип.3.1 - Львів: УкрДЛТУ, 1995. - С.5-9.

10. Калінін М.І., Дебринюк Ю.М. Порівняльна продуктивність деревостанів у межах типу лісу та методика її визначення // Зб.: Ліс. госп-во, ліс., папер і деревооброб. пром-сть. - Львів: Світ, 1995. - Вип.25. - С.18-22 (автору належить експериментальний матеріал, аналіз результатів, концепція ідеї та написано 60% статті).

11. Дебринюк Ю.М. Оцінка продуктивності деревостанів свіжого дубово-соснового субору Розточчя // Наук. вісник: Збірник наук. - техн. праць. - Вип.4. - Львів: УкрДЛТУ, 1995. - С.114-120.

12. Дебринюк Ю.М. Продуктивність насаджень в борових типах лісу Розточчя // Наук. вісник: Збірник наук. - техн. праць. - Вип.4. - Львів: УкрДЛТУ, 1995. С.121-127.

13. Дебринюк Ю.М. Ріст та продуктивність псевдотсуги у насадженнях Подільського Лісостепу // Лісівництво і агролісомеліорація. - 1996. - Вип.92. - С.57-63.

14. Дебринюк Ю.М. Породозміна як засіб підвищення продуктивності лісових насаджень / /Наук. вісник: Проблеми та перспективи розвитку лісового господарства. Вип.9.2 - Львів: УкрДЛТУ, 1998. - С.99-102.

15. Дебринюк Ю.М. Результаты интродукции псевдотсуги Мензиса в лесных насаждениях Украинского Расточья // Лесн. журн. - 2006. - №5. - С.18-22.

16. Дебринюк Ю.М. Деякі аспекти інтродукції Pseudotsuga Menziesii (Mirb.) Franco в західному Лісостепу України // Наук. вісник: Дослідження, охорона та збагачення біорізноманіття. - Львів: УкрДЛТУ, 1999. - Вип.9.9 - С.81-88.

17. Дебринюк Ю.М. Науково-природничі основи лісокультурного районування Західного Лісостепу /Наук. вісник: Лісівничі дослідження в Україні. - Львів: УкрДЛТУ, 1999. - Вип.9.12. - С.46-53.

18. Дебринюк Ю.М. Особливості формування кореневих систем Pseudotsuga Menziesii (Mirb.) Franco в лісових культурах Українського Розточчя /Наук. вісник: Зб. наук. - техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2000. - Вип.10.1. - С.87-98.

19. Дебринюк Ю.М. Продуктивність дуба у зв'язку з корененаселеністю грунту в насадженнях рівнинної частини західного регіону України // Лісівництво і агролісомеліорація. - Вип.99. - 2001. - С.42-45.

20. Дебринюк Ю.М. Фізичні властивості деревини Larix decidua Mill. /Наук. вісник: Зб. наук. - техн. праць: Лісівницькі дослідження в Україні (VI Потребняківські читання). - Львів: УкрДЛТУ, 2000. - Вип.10.4. - С.18-25.

21. Дебринюк Ю.М. Розточчя як лісокультурний район та особливості лісокультурної діяльності в ньому /Наук. вісник: Зб. наук. - техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2001. - Вип.11.4 - С.12-26.

22. Дебринюк Ю.М. Ріст і продуктивність модрини в лісових культурах Західного Поділля // Наук. вісник/ Зб. наук. - техн. праць: Лісівницькі дослідження в Україні. - Львів: УкрДЛТУ, 2002. - Вип.12.4 - С.24-31.

23. Дебринюк Ю.М. Особливості формування кореневих систем Picea abies [L.] Karst. в лісових культурах Західного Лісостепу України // Наук. вісник/ Зб. наук. - техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2002. - Вип.12.8 - С.13-28.

24. Дебринюк Ю.М. Особливості формування кореневих систем Larix decidua Mill. в лісових культурах Західного Лісостепу України // Наук. вісник/ Зб. наук. - техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип.13.1 - С.30-43.

25. Дебринюк Ю.М. Ріст і продуктивність Pseudotsuga Menziesii (Mirb.) Franco в лісових культурах Українського Розточчя // Наук. вісник/ Зб. наук. - техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип.13.2 - С.21-32.

26. Дебринюк Ю.М. До питання вирощування лісових культур за участю модрини європейської у західному регіоні України // Міжвідом. наук. - техн. зб.: Ліс. госп - во, ліс., папер і деревооброб. пром-сть. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип.28. - С.31-49.

27. Дебринюк Ю.М. Ялина європейська (смерека) як високопродуктивна порода Малого Полісся // Наук. вісник/ Зб. наук. - техн. праць: Лісівницькі дослідження в Україні. ІХ-ті Погребняківські читання. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип.13.3 - С.221-228.

28. Дебринюк Ю.М. Плантаційні лісові культури як елемент інтенсифікації лісогосподарського виробництва в Україні // Наук. вісник/ Зб. наук. - техн. праць: Стан і тенденції розвитку лісівничої освіти, науки та лісового господарства в Україні. - Львів: УкрДЛТУ, 2004. - Вип.14.5 - С.155-161.

Всього в наукових фахових виданнях опубліковано 55 робіт.

Статті, тези і матеріали доповідей

1. Дебринюк Ю.М. Перспективи використання модрини європейської для підвищення продуктивності лісів України // Український ліс. - 1993. - № 2. - С.36-37.

2. Дебринюк Ю.М. Перспективи вирощування ялини європейської за межами її природного ареалу // Український ліс. - 1994. - № 2. - С. 20-22.

3. Дебринюк Ю.М. Ріст і продуктивність модрини в лісових культурах Західного Лісостепу /Наук. праці: Лісівнича академія наук України. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2002. - Вип.1. - С.76 - 83.

4. Дебринюк Ю.М. Плантаційне лісовирощування: проблеми та перспективи // Ліс. і мисливс. журн. - №1. - 2006. - С.10-11.

5. Дебринюк Ю.М., Мякуш И.И. Повышение продуктивности культур дуба черешчатого с участием ели обыкновенной путем оптимизации их состава // Материалы конференции молодых ученых Западного отдел. ВАСХНИЛ "Интенсификация лесного хозяйства в Западном регионе СССР", 15-16 марта 1990 г. - Гомель, 1990. - С.71-74 (автором зібраний експериментальний матеріал, проведено аналіз результатів досліджень та написано 90% доповіді).

6. Дебринюк Ю.М. Продуктивность хвойно-дубовых лесов в дубравах и бучинах Расточья // Материалы Всесоюз. конф. "Научные основы ведения лесного хозяйства в дубравах", 5-7 июня 1991 г. - Воронеж, 1991. - С.70-72.

7. Калинин М.И., Дебринюк Ю.М. Об оптимизации состава древостоев в дубравах Западной Лесостепи // Материалы Всесоюз. конф. "Научные основы ведения лесного хозяйства в дубравах", 5-7 июня 1991 г. - Воронеж, 1991. - С.79-80 (автором зібраний експериментальний матеріал, проведено аналіз результатів досліджень та написано 80% доповіді).

8. Дебринюк Ю.М. Модрина європейська в насадженнях приміської зони м. Львова // Матеріали Всесоюз. конф. "Проблеми урбоекології та фітомеліорації", 10-12 вересня 1991 р. - Львів: ЛЛТІ, 1991. - С.71.

9. Дебринюк Ю.М. Продуктивність лісів в дібровах Розточчя // Матеріали 44-ої наук. - техн. конф. ЛЛТІ за підсумками науково-дослідних робіт в 1991 р., 4-7 лютого 1992 р. - Львів: ЛЛТІ, 1992. - С.23.

10. Дебринюк Ю.М. Устойчивость лиственницы в рекреационных насаждениях пригородной зоны г. Львова // Тезисы докладов науч. - техн. конф. "Проблемы рационального использования и воспроизводства рекреационных лесов", 4-5 августа 1992 г. - М.: МЛТИ, 1992. - С.33-35.

11. Дебринюк Ю.М. Основні принципи створення плантацій модрини європейської // "Інформаційний листок". Республ. інформ. об'єднання "УкрНТИ", Львівський МТЦНТІ. Львів. лісотехн. ін-т. - Львів, 1993. - 3 с.

12. Дебринюк Ю.М., Калінін М.І. Технологія створення та вирощування плантацій модрини європейської // Матеріали наук. - практ. конф. "Сучасний стан і перспективи розвитку селекції, насінництва та інтродукції в Карпатах для потреб цільового лісовирощування", 28-30 вересня 1993 р. - Ів. - Франківськ, 1993. - С.132-134 (автору належить польовий матеріал, ідея концепції та написано 90% доповіді).

13. Дебринюк Ю.М. Створення плантацій ялини європейської в Прикарпатті на принципах лісозміни // Матеріали наук. - практ. конф. "Сучасний стан і перспективи розвитку селекції, насінництва та інтродукції в Карпатах для потреб цільового лісовирощування", 28-30 вересня 1993 р. - Ів. - Франківськ, 1993. - С.126-128.

14. Дебринюк Ю.М. Некоторые результаты интродукции псевдотсуги зеленой в Западной Лесостепи /Дебринюк Ю.М. // Тр.4-ой молодежной конференции ботаников Санкт-Петербурга. - Санкт-Петербург, май, 1992. Ч.3. /Ботан. ин-т РАН. - С. - Петербург, 1993. - С.21-28. - Библиогр.: 7 назв. - Рус. - Деп. в ВИНИТИ 10.06.93, № 1623 - В 93.

15. Дебринюк Ю.М. Вплив ялини на продуктивність дубових лісів Прикарпаття // Матеріали 46-ої наук. - техн. конф. Укр. Держ. лісотехн. ун-ту 12-19 квітня 1994 р. [лісогосподарська секція]. - Львів: УкрДЛТУ, 1994. С.63-64.

16. Дебринюк Ю.М. До питання про оптимальний склад смереково-дубових лісів Прикарпаття // Матеріали третіх Погребняківських читань, 15-16 грудня 1994 р. - Львів: УкрДЛТУ, 1995. - С.37-38.

17. Дебринюк Ю.М. Вплив технології створення лісових культур сосни звичайної на її продуктивність в борах Розточчя // Тези міжнарод. конф. "Лісотехнічна освіта і наука на рубежі ХХІ ст.: Сучасний стан, проблеми і перспективи. - Львів: УкрДЛТУ, 1995. - С.28-29.

18. Дебринюк Ю.М. До питання про оптимальний склад штучних ялиново-дубових деревостанів Прикарпаття // Матеріали міжнарод. ювіл. наук. - практ. конф. "Лісівнича наука та освіта. Стан та перспективи розвитку", 17-20 жовтня 1995 р. - К.: НАУ, 1997. - С.97-100.

19. Дебринюк Ю.М. Науково-природничі основи лісокультурного районування Західного Лісостепу // Тези міжнарод. наук. - практ. конф. "Проблеми та перспективи розвитку лісівничої освіти, науки та виробництва", 14-16 квітня 1999 р. - Львів: УкрДЛТУ, 1999. - С.47-48.

20. Дебринюк Ю.М. К вопросу об интродукции лиственницы в лесные культуры Западной Лесостепи Украины // Материалы VII Международной научной конференции 15-17 сентября 2004 г. "Плодоводство, семеноводство, интродукция древесных растений". - Красноярск: ГОУ ВПО СибГТУ, 2004. - С.48-52.

21. Дебринюк Ю.М. Деякі аспекти плантаційного лісовирощування ялини європейської в Західному Лісостепу України // Матеріали Міжнародної наук. - практ. конференції 20-22 вересня 2006 г. "Лісівництво України в контексті світових тенденцій розвитку лісового господарства". - Львів: НЛТУ України, 2006. - С.140-142.

22. Дебринюк Ю.М. Псевдотсуга Мензиса как один из наиболее успешных интродуцентов в Украине // Материалы 9-ой Международной научной конференции 20-21 октября 2006 г. "Плодоводство, семеноводство, интродукция древесных растений". - Красноярск: ГОУ ВПО СибГТУ, 2006. - С.56-60.

Всього за темою дисертації опубліковано 104 наукових роботи.

Анотації

Дебринюк Ю.М. Плантаційні лісові культури в Західному Лісостепу України: концепція, методологія, ресурсний потенціал. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація. - Національний лісотехнічний університет України, м. Львів, 2007.

У дисертаційній роботі представлено теоретичні, методологічні та технологічні основи створення й вирощування плантаційних лісових культур у Західному Лісостепу України для додаткового продукування деревини за участю швидкорослих хвойних порід - ялини, модрини та псевдотсуги на принципах породозміни.

Для вирішення проблеми запровадження ефективної системи плантаційного лісовирощування обґрунтовано методологічну основу лісокультурного районування та критерії поділу Західного Лісостепу на лісокультурні одиниці з виділенням 7 лісокультурних округів і 22 лісокультурних районів. Обґрунтовано основні критерії поділу дерев за групами росту, класами якості та категоріями життєздатності у штучних одновікових насадженнях на основі встановлення закономірностей розподілу чисельностей того чи іншого виду за показниками середньої висоти, середнього діаметра, протяжності живої крони, об'єму середнього дерева, показника D2H у межах груп росту. Розроблено методологічні засади визначення фактичної та потенційної продуктивності деревостанів з використанням сигмальної монотипічної шкали для розподілу деревостанів на шість або три групи продуктивності, визначено напрямки підвищення фактичної продуктивності лісів до потенційного рівня. Встановлено різницю в рості, продуктивності та життєздатності різних форм ялини, модрини та псевдотсуги у насадженнях різних типів лісорослинних умов досліджуваного регіону.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены