Біолого-екологічні основи створення зелених насаджень в умовах урбогенного і техногенного середовища

Деревні рослини як біоіндикатори забруднення природного середовища

Посилення уваги до використання методів біоіндикації забрудненості природного середовища пояснюється високою чутливістю рослин і специфічними реакціями на конкретні забруднювачі (Гудериан, 1979), високою інтенсивністю газообміну з оточуючим середовищем, що в десятки разів вища, ніж у представників тваринного світу (Илькун, 1978), можливостями отримання узагальнених показників реакцій-відповідей на комплексну дію багатьох антропогенних факторів (Скрипниченко, Золотарева, Мартин, 1978, Мэннинг, Федер, 1985, Методические рекомендации…, 1986, Тейлор, 1988, Биоиндикация загрязнений…, 1988, Шульц, 1991, Бессонова, 1992, Чернявський, 1992, Коршиков, 1995, Горєлов, Левон, 1995, 1999, Дубовая, Фендюр, 1997, Левон, 1997, Шумик, Левон, 2000).

Сосна звичайна як біоіндикатор забруднення середовища сірчистим газом

Для цілей біоіндикації забрудненості навколишнього середовища особливої уваги серед деревних рослин заслуговують хвойні породи, насамперед, сосна звичайна, яка у своїй родині характеризується найбільшою чутливістю до забруднення атмосфери діоксидом сірки (Сидорович, Сергейчик, 1982, Николаевский, 1987, Лесные ландшафты…, 1992) і є однією із повсюдно поширених лісотвірних порід (Мякушко, 1978, Генсірук, 1992, Гордієнко, Шлапак, Гойчук та ін., 2002).

У підрозділі наведено результати визначення вмісту сірки в асиміляційних органах сосни звичайної в лісових насадженнях на значній території правобережних поліських і лісостепових районів України (Левон, 1997). Роботи виконували згідно з програмою двостороннього наукового співробітництва між Центральним тепер Національним ботанічним садом (ЦБС) ім. М. М. Гришка НАН України і Ботанічним садом Польської академії наук (БС ПАН) за узгодженою із БС ПАН методикою (Molski В., Bytnerowicz A., Dmuchowski W.,1983).

В результаті встановлено, що вміст сірки у дворічній хвої сосни звичайної в лісах на обстежених територіях України становив 0,09-0,21 %, у тому числі 0,09-0,10 % зафіксовано на 6 % пунктів відбору проб, 0,11-0,13 % на 33 % пунктів, 0,14 % і більше - майже на 39 % пунктів. Таким чином, засвідчено значну забрудненість навколишнього середовища сірчаними сполуками на досить обширній території України, в правобережній її частині, яка тривалий час вважалась однією з благополучних в екологічному відношенні і де проблема боротьби з промисловим забрудненням ще так гостро не стояла. Доведено і доцільність такого методу індикації забрудненості наземних екосистем сірчаними сполуками. Але цим не вичерпуються біоіндикаційні можливості досліджуваного виду і їх неможливо повністю оцінити, якщо не простежити за розвитком сосни звичайної в умовах інтегрованого впливу забруднювачів атмосфери і негативних природно-кліматичних факторів. Виявлені нами факти аномального росту органів сосни звичайної у зоні підвищеного забруднення повітря й грунту викидами теплової електростанції (рис.) слугували підставою для оприлюднення застереження щодо загрозливого характеру сильно діючих факторів впливу на навколишнє середовище поблизу згаданого підприємства (Левон, 1982).

Біоіндикація забрудненості середовища важкими металами за їхнім вмістом у фотосинтезуючих органах деревних рослин

Дослідження виконано в м. Дніпродзержинську, одному із найнеблагополучніших в екологічному відношенні 10 міст колишнього Союзу. Серед забруднювачів зовнішнього середовища міста у зв'язку з діяльністю Дніпровського металургійного заводу значне місце посідають важкі метали, які при високих концентраціях не є безпечними для живих організмів.

Здатність рослин поглинати і накопичувати великі кількості металів із забрудненого ними повітря дозволяє використовувати їх як біологічні індикатори забруднення. За мікроелементним складом листків рослин можна судити про характер і рівень забруднення навколишнього середовища (Аржанова, Елпатьев-ский, 1980, Лукашев з співавт., 1980). Тому вивчення стану деревних рослин і рівня накопичення в їхніх фотосинтезуючих органах важких металів мали слугувати здійсненню контролю за забрудненістю атмосферного повітря важкими металами.

Нами отримано дані щодо вмісту важких металів (заліза, мангана, міді, цинку та свинцю) у листках робінії звичайної, в'яза низького, тополі дельтолистої та ін. у насадженнях на прилеглих до цехів ДМЗ територіях ДМЗ і на відстані від нього 0,5; 1; 5 і 7 км.

В найбільшій мірі повітря забруднене важкими металами в районі дії металургійних підприємств, зокрема, на території ДМЗ, поблизу доменного і мартенівського цехів. Рослинність, що тут зростала, вирізняється найвищим рівнем накопичення заліза, цинку, міді та свинцю. З віддаленням від названих джерел емісії вміст металів в листі деревних рослин зменшується. Основними компонентами викидів металургійного заводу є сполуки заліза. Вони, природно, найбільше акумулюються в листі. На відстані 0,5 км від мартенівського і доменного цехів вміст заліза знижується в 1,5-2 рази, 1 км - в 3 рази, 5 км -в 4-5 раз, 7-8 км - в 7-10 раз залежно від виду рослини. Визначення вмісту металів у фотосинтезуючих органах деревних рослин може використовуватися як для забезпечення контролю за рівнем забрудненості середовища, так і для моніторингу.

ФОРМУВАННЯ ПРИМІСЬКИХ НАСАДЖЕНЬ у південному регіоні України

Приміські зелені насадження є однією з найважливіших складових у системі використання засобів озеленення для ослаблення негативного впливу техногенезу на довкілля та поліпшення умов життєдіяльності людей (Левон, 1997). Це особливо важливо для міст південного регіону України, який характеризується низькою лісистістю (3-5%), складністю лісорозведення і дефіцитом вільних земель для заліснення. В регіоні вкрай мало приміських лісів, а існуючі часто-густо не відповідають сучасним вимогам до таких насаджень.

Варто зазначити, що вирощування лісів у цьому регіоні продовжує залишатись досить нелегким завданням, незважаючи на більш ніж 150-річний досвід степового лісорозведення в Україні. З практики степових лісництв відомо багато прикладів як успішного, так і не досить вдалого створення штучних насаджень у регіоні. Тому пошук нових прийомів лісорозведення не припиняється і донині. Отже, порушене питання стосовно техніки лісорозведення в посушливих безлісних районах не є вичерпаним, і продовження робіт у цьому напрямі є цілком виправданим.

В розділі наведено короткий огляд методів степового лісорозведення в Україні (в міру їх розробки й удосконалення) та результатів вивчення дослідних і найтиповіших виробничих лісових культур на об'єкті степового лісорозведення - Володимирівському лісовому масиві Миколаївської області. Розташований поблизу міст Кривого Рога та Інгульця цей лісовий масив нині становить інтерес і як об'єкт рекреаційного призначення.

Дослідні культури УкрНДІЛГА (1956 року закладки). Головною метою досліду було порівняльне вивчення способів основної підготовки грунту і способів змішування порід при створенні лісових культур дуба в зоні південних чорноземів України. Дослідні культури дуба було закладено в 1956 р. за методикою Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького (УкрНДІЛГА) відомим спеціалістом колишнім директором Володимирівської агролісомеліоративної дослідної станції О.С. Савельєвим. У цих культурах передбачалося для порівняльного вивчення 4 варіанти підготовки грунту: звичайна оранка на глибину 30 см тракторним п'ятикорпусним плугом з передплужником, плугом Т.С. Мальцева на глибину 40 см, звичайна оранка на 30 см з поглибленням до 40 см і плантажна оранка на глибину 55-60 см.

Кожний варіант оранки провадили на площі 1 га. На кожній з чотирьох ділянок закладали культури за такими способами змішування порід:

де: Д - дуб, К - клен татарський, с - смородина золотиста.

Найкращі результати росту дуба у 10-річному віці зафіксовано у I варіанті змішування порід на ділянці із звичайною оранкою на глибину 30 см. На ділянці з плантажною оранкою відповідні показники росту дуба були найнижчими (Левон, Маяцький, 1966). Переваги звичайної оранки над плантажною засвідчено також у 34-річному віці дослідних культур (Левон, 2001). На ділянці із звичайною оранкою на глибину 30 см дуб досяг висоти 9,1 м і діаметра 11,3±0,19 см. Найбільш розвинені дерева досягли висоти 10,5-11,0 м при діаметрі 19 см. На ділянці з плантажною оранкою при тому ж способі змішування порід середня висота дуба була 7,4 м, діаметр 10,3±0,13 см. Найбільш розвинені дерева досягли висоти 8,9 м при діаметрі 16 см. Через 10 років після закладання дослідних культур на ділянці із плантажною оранкою за рахунок порушення первісної будови грунту і перемішування верхнього гумусового горизонту з ілювієм при глибокій оранці відбулось вирівнювання абсолютних величин об'ємної ваги і щільності на всю глибину перевалу; в шарі грунту 40-50 см об'ємна вага знизилась на 15 %, а щільність - на 56,5 % в порівнянні з другими варіантами досліду, де цей шар не був порушений. вміст гумусу у верхньому 10-сантиметровому шарі грунту був меншим на 26,6 %, а на глибині 40-50 см - більшим на 27,6 % порівняно з оранкою з оборотом пласта на 30 см. Подібні зміни відбулися з вмістом азоту. Наяву збіднення верхнього 10-сантиметрового шару грунту фосфором і калієм (Левон, 1969).

Характер відмічених змін у верхньому 50-сантиметровому шарі грунту простежувався і в 34-річному віці дослідних культур. При плантажній оранці тривалий час зберігається підвищений вміст гумусу в більш глибоких шарах порівняно із звичайною оранкою. Таким чином з'ясовано, що допосадковий обробіток грунту є одним із сильно- і тривало діючих факторів впливу на ріст деревних порід при створенні лісових культурценозів у степових районах в умовах посушливого клімату. Отже, є підстави орієнтувати виробництво при лісорозведені на характерних для Володимирівського лісництва відмінностях південних чорноземів віддавати перевагу звичайній оранці до 30 см. Плантажна оранка не забезпечує якихось переваг та і за вартістю витрат остання невигідна (Левон, 2001).

Порівняння даних про вміст поживних речовин в грунтах у 1965 й 1989 роках і певні небажані зміни грунтів за 24 роки (зниження вмісту гумусу в грунтах взагалі, зміни рН і ін.) насторожують, чи не пов'язані процеси втрати родючості з промисловим забрудненням навколишнього середовища. Очевидно, є прецедент для обґрунтування і постановки спеціальних досліджень, в тому числі і за програмою моніторингу.

Дослідно-виробничі культури автора (1964 року закладки). Дослідно-виробничі лісові культури загальною площею понад 16 га закладено нами в 1964 р. за схемами змішування порід, запропонованими проф. Б.Й. Логгіновим. В процесі роботи автором було доповнено варіанти дослідів з чистими культурами дуба, з культурами гледичії - чистими та з кленом татарським і смородиною золотистою. Схеми змішування порід в дослідах з дубом наведені в табл.2. Умовні позначення: Д- дуб звичайний, Г - гледичія звичайна, К - клен татарський, к - смородина золотиста.

Таблиця 2

Середні діаметр і висота дуба звичайного в дослідно-виробничих лісових культурах у 26-річному віці (Володимирівський лісовий масив Миколаївської області)

* - Висів жолудів проведено через 0,35 м.

В усіх варіантах дослідів при чергуванні дуба з гледичією в рядах і рядами (табл. 2, варіанти 1-5) гледичія звичайна за показниками росту в висоту і по діаметру обганяла дуб, пригнічуюче впливаючи на його ріст і загальний стан. На ділянках варіантів досліду з чергуванням дуба і гледичії рядами ряди гледичії у 13-річному віці культур були вирубані, що забезпечило нормальний ріст дуба. На час дослідження в 1989 р. дубово-гледичієві насадження з порядним змішуванням порід ДДДД/кГкГ перебували у хорошому (зразковому) стані і з найкращими показниками росту дуба у висоту і по діаметру. Середній діаметр дуба у 26-річному віці за варіантами досліду становив 12,8-14,0 см, середня висота - 9,9-10,4 м. Дуб досяг діаметра 13 см і висоти 10,4 м, найбільш розвинені дерева - відповідно 26 см і 16 м (табл. 2, варіант 17).

Гледичія звичайна, що була вирубана, відновилась поростю, на час досліджень у 1989 р. у 13-річному віці досягла 10-метрової висоти і, маючи компактну стиснену крону стала важливим компонентом змішаного насадження.

Складні схеми змішування порід, наприклад, І,2,4,5 (табл. 2) виявились менш ефективними із-за заглушення дуба гледичією.

Чисті культури дуба (варіант 18, табл. 2) за таксаційними показниками близькі до описаних вище у варіантах з порядними змішуванням дуба з гледичією і кущами, дуб мав середній діаметр 13,0 см і висоту 10,6 м. Було зафіксовано природне розселення під наметом птелеї трилистої та інших видів кущів.

У І998 р. нами проведено обстеження дослідно-виробничих лісових культур. Насадження досягли 35-річного віку і перебували в хорошому стані. Одним із суттєвих недоліків досліджуваних типів лісових культур ми відмічаємо витіснення кущів зі складу насаджень після зімкнення деревних порід.

Результати вивчення особливостей росту дуба і гледичії у найтиповіших виробничих лісових культурах Володимирівського лісового масиву. За багаторічними спостереженнями автора наведено характеристику найбільш вдалих насаджень дуба і гледичії.

Чисті культури дуба без чагарників дуже поширені у виробництві, оскільки вирізняються простотою створення і високою продуктивністю в молодому віці. Одним із суттєвих недоліків чистих культур дуба є поселення під пологом насаджень степової рослинності з настанням стадії чащі, коли починається інтенсивне відмирання гілок в нижній частині дерев. В посушливому степу це неминуче призводить до притуплення росту, покриття стовбурів лишайниками, нападу шкідників, суховершиності дерев і врешті до відмирання насаджень. Такий стан насаджень ми спостерігали в 24-річних чистих культурах дуба. Поява водяних пагонів свідчила про ослаблення загального стану деревостану. Це було підставою оцінити насадження як неперспективне (Левон, 1969).

При повторному обстеженні цих культур дуба в 50-річному віці ми відмічали їх як одні із кращих у Володимирівському лісовому масиві. В насадженні поселився підлісок із жимолості, з'явились груша, вишня магалебська, які витіснили злакову рослинність. Сформувалось лісове середовище. Середня висота дуба була 18,0 м, діаметр 21,4 см. Найбільш розвинені дерева досягли висоти 23,0 м при діаметрі 41 см.

Більш ніж 25-річні спостереження за дослідними і виробничими культурами дуба не дають підстав для категоричних суджень про переваги чистих чи змішаних насаджень. При своєчасному догляді, забезпеченні оптимальної густоти деревостану, можна попередити деструктивні процеси як в чистих, так і в змішаних насадженнях. Найкращого розвитку досягають дерева з добре розвиненою кроною (для 50-річного віку площа проекції крони становить 80-95 м², протяжність крони до 2/3 висоти дерева) (Левон, 1999)

Володимирівський лісовий масив визнається найцікавішим в Україні місцем для всебічного вивчення гледичієвих насаджень (Устиновская, 1969). Найстаріше гледичієве насадження, одне з кращих у Володимирівському лісовому масиві за загальним станом і за рекреаційними якостями, в 1998 р. досягло 73-річного віку. Воно створено за деревно-кущовим типом.

На час повторного у 1998 р. вивчення даного культурценозу після суцільної вирубки у попередні роки половини рядів (через один) в порядку лісівничого догляду 73-річне насадження перебувало в зімкненому стані, без будь-яких ознак розладнаності деревостану. Середня висота дерев Gleditsia triacanthos була 20,2 м, середній діаметр 21,6 см, найбільший - 36 см. Зафіксовано 56,6 % дерев без колючок, 6,6 - середньооколючених і 12,0 - сильнооколючених. У підліску в достатній кількості збереглась Caragana arborescens. Трав'яний покрив представлений злаково-широколистяними видами.

Гледичієві насадження перспективні і для рекреаційного використання, вони приваблюють відвідувачів ажурністю своїх крон, просторовою структурою, освітленістю, заселеністю птахами, які залюбки гніздуються в дуплах і на сильнооколючених деревах.

Цікавим предметом досліджень виявились 26-річні гледичієві культурценози полезахисних лісосмуг обабіч зрошуваних полів поблизу м. Нової Каховки. Насадження, чисті за складом, створені посадкою сіянців трьома рядами з шириною міжрядь 3,0 м і розміщенням рослин у рядах через 1,2-1,3 м (Дерев'янко, Левон, 2000).

У зв'язку з відсутністю будь-якого втручання у процес формування окремих дерев на час дослідження насадження були представлені переважно 1-стовбурними (64,4 %) і 2-стовбурними деревами (33,6 %), хоча у незначній кількості траплялись 3- і 4-стовбурні екземпляри. 2-стовбурні екземпляри характеризуються спільною комлевою частиною, яка з певної висоти (частіше з 0,5-0,6 м) роздвоюється на 2 добре розвинені часто рівноцінні за таксаційними показниками стовбури, що зближено і стрімко зростають вгору. Окремо нами виділено 2-стовбурні дерева з одним добре розвиненим домінуючим стовбуром і другим менш розвиненим. У групі 2-стовбурних дерев на їх долю припадало 44 %. Середній діаметр дерев 1-стовбурних становив 15,7 см, домінуючих по групі 2-стовбурних з одним краще розвиненим стовбуром - 15,9 см. Отже, зростання 2-стовбурних дерев - одна із важливих особливостей гледичії звичайної і має враховуватись під час формування насадження.

Підбиваючи підсумки майже 40-річних наукових спостережень за дослідними і найтиповішими виробничими лісовими культурами, маємо підстави вказати на задовільний загальний стан насаджень у Володимирівському лісовому масиві. Тут зосереджено неповторні творіння кількох поколінь лісівників у пошуку прийомів розведення лісу в умовах посушливого Степу на півдні України. Це вимагає відновлення дослідницьких робіт у насадженнях масиву, який у перспективі має знову стати науковою базою для вивчення й узагальнення досвіду степового лісорозведення, а не мисливським господарством, яким він є зараз (Левон, 2001).

Нові підходи до збагачення видового складу насаджень рекреаційного призначення на півдні України

З огляду на вкрай обмежені площі лісових насаджень в зелених зонах міст регіону нині пріоритетного значення набуває стратегія перегляду традиційних прийомів ведення господарства в приміських лісах і переорієнтація їх на посилення рекреаційно-оздоровчих та фітомеліоративних функцій. Це пов'язано з розширенням вимог до ролі приміських лісів, найважливішими із яких є створення умов для поліпшення ландшафтної цінності та загального стану насаджень, збагачення видового складу, розширення можливостей побічного користування (заготівля ягід, плодів, лікарської фітосировини тощо). Нині побічне користування є особливо привабливим, перспективи його розвитку достатньо висвітлені у спеціальній літературі (Гальперин ,1967, Рябчук, 1996, Телишевский, 1986).

За результатами багаторічних спостережень та вибірково здійснених досліджень найтиповіших лісових культур у Володимирівському лісовому масиві встановлено досить обмежений видовий склад насаджень, незважаючи на різноманітні типи лісових культур та численні спроби розширення асортименту кущів, які вводилися в майбутні насадження під час їх закладки як чистими рядами, так і чергуванням з головними і супутніми породами. Це пояснюється тим, що насадження з часом змінюються. Настання змикання головних порід часто-густо супроводжується витісненням підліскових порід, таких як смородина золотиста, бузина чорна, жимолость татарська внаслідок конкурентних стосунків з головною породою і безперечно із-за відсутності лісівничого догляду за чагарниками, що, на жаль, має місце в лісогосподарській практиці. Подальші зміни у видовому складі насаджень здійснюються за тенденціями природної сукцесії чагарників та інших супутніх порід без будь-якої регулярності. Але цей процес досить тривалий і для прогнозування його розвитку необхідні знання закономірностей проходження фаз формування насаджень у природних угрупованнях.

Отже, на часі обґрунтування прийомів створення насаджень збагаченого видового складу і які гарантували б передбачене проектом різноманіття порід та їх збереження. Однією з передумов розвитку такого напрямку господарювання у приміському лісі має стати конструювання лісових культурценозів з акцентом на збагачення видового складу уже з моменту закладки насадження і тим самим прискорення в часі проходження процесів, які відбувалися б в умовах природної сукцесії. Додамо, що ідея розширення біологічного різноманіття набуває останнім часом особливого значення (Черевченко, Мороз, Кузнецов, Музичук, 1999, Кохно, 1999). Приміський ліс, на нашу думку, є таким об'єктом, який найбільш підходить для втілення ідеї.

Особливістю нашої розробки є обґрунтування способу введення в лісові культурценози багатьох цінних деревних порід і чагарників крупними блоками, групами, угрупованнями, що сприятиме послабленню (чи включенню) антагоністичних стосунків рослин різних видів, збагаченню видового складу, поліпшенню побічного лісокористування, підвищенню рекреаційної цінності і біологічної стійкості насаджень (Левон, 1997).

оптимізація життєвого середовища НА урбанізованих і техногенно забруднених територіях

Обґрунтування порайонного асортименту дерев і кущів для озеленення міст і селищ в Україні

Внаслідок наших досліджень і за аналізом літературних джерел констатовано невиправдано бідний асортимент деревних рослин в зелених насадженнях міст і робітничих селищ, особливо в озелененні вулиць і автомагістралей (Лисенко, Левон, 1999, Левон, Кузнєцов, 2001, ). Нині найбідніший асортимент деревних рослин міських зелених насаджень у Поліссі, найбагатший - на Південному березі Криму. Лісостеп, Степ, Прикарпаття й Закарпаття займають у цьому відношенні проміжне становище.

Водночас з'ясовано, що в колекціях ботанічних садів і дендропарків України налічується близько 2800 видів, форм і сортів голонасінних та покритонасінних деревних рослин, які могли б істотно збагатити таксономічний склад насаджень у містах і селищах країни. Сучасний рівень знань з біології та екології деревних рослин, їхнього формового розмаїття, хімічної взаємодії рослин, особливостей формування кореневих систем дерев і кущів, способів вирощування дозволяють реалізувати окреслені завдання в найближчій перспективі (Гродзінський, 1973, Деревья и кустарники…, 1985, 1986, Леонтяк, 1986, Мороз, 1990, Баранецький, 1990, Шайтан, Клименко, 1993, Гузь, 1996). Отже, розробку порайонного асортименту дерев і кущів для озеленення міст та інших населених пунктів України на цій порі було визнано необхідним і своєчасним. Зауважимо, що останній документ щодо цього (Порайонный ассортимент..., 1976) датується 1976 роком.

У розробленому нами і затвердженому в Держбуді України новому асортименті дерев і кущів для озеленення міст і селищ України (Порайонний асортимент..., 1998) запропоновано 90 видів та форм голонасінних і 477 - покритонасінних, в т.ч. 172 - листяних дерев, 171 - кущів, 63 вічнозелених, 48 -ліан, 23 - однодольних. Асортимент районовано по восьми грунтово-кліматичних зонах України: І - Полісся, II - Лісостеп, III - Північний і Центральний Степ, ІV - Південний Степ, V - Передгірські та гірські райони Криму, VІ - Південний берег Криму, VII - Передгірські та гірські райони Карпат, VIII- Закарпаття.

В роботі наведено інформацію про екологічні особливості дерев і кущів (морозо- і зимостійкість, посухостійкість, потреби в родючості і вологості грунту, світлолюбність, димо- і газостійкість тощо), акцентовано увагу на найпомітніших декоративних ознаках та рекомендовано використання дерев і кущів у різних типах зелених насаджень.

Принципи добору рослин для створення насаджень в районах розміщення промисловості

Однією з основних вимог до добору деревних рослин для створення озеленювальних і санітарно-захисних насаджень на територіях промислових підприємств є їхня здатність протистояти сумісній негативній дії численних чинників техногенного середовища. Нами доведено, що головним фактором, який лімітує вирощування насаджень в цих умовах, є високий рівень забрудненості повітря в техногенному середовищі. Отже, добір рослин має здійснюватися згідно з проведеним зонуванням територій підприємств за складністю виконання озеленювальних робіт і з врахуванням екологічної ситуації (Литвинова, Левон, 1986). До першої зони належать території з постійно високим рівнем забруднення (агломераційні цехи, доменні, коксові батареї і ін.). У другій зоні спостерігаються періодичне забруднення повітря газами слабких і сильних концентрацій (поблизу цехів ливарних, прокатних, кузнецьких, енергетичних і ін.). Для третьої зони характерно забруднення атмосфери періодичними відносно низькими концентраціями речовин. Категорії озеленюваних територій визначають на основі даних про забруднення повітря і за результатами оцінки стану існуючих насаджень.

За нашими спостереженнями, вищою стійкістю проти забруднення повітря вирізняються породи, які найбільш пристосовані до особливостей еколого-кліматичних умов у конкретному географічному районі (Литвинова, Левон, 1986). Для озеленення промислових підприємств у степовій зоні слід використовувати в першу чергу породи, що здатні "миритися" з несприятливими ґрунтовими умовами, посухо- і жаростійкі, з пониженою чутливістю до загазованості повітря і т. д. Такий підхід до добору порід, при якому враховується ступінь відповідності екологічних вимог рослин до умов місцезростання, класифікується як екологічний принцип добору рослин. На об'єктах з незначною концентрацією шкідливих речовин, де благоустрій здійснюється подібно міським скверам як місць короткочасного відпочинку, керуються рекомендованими Л.І. Рубцовим (1965) типологічним, систематичним і архітектурно-декоративним принципами добору рослин.

Для деревних і чагарникових порід небезпечні промислові емісії в ранньовесняний період у фазі облиствлення дерев, особливо при підвищеній відносній вологості повітря. За даними М. Маринова (1975), найвища чутливість рослин до шкідливих викидів при відносній вологості 75 %, середня - при 60-75 %. При відносній вологості повітря 50 % рослини дуже стійкі проти забруднень навколишнього середовища. Отже, породи, у яких облиствлення завершується в більш пізні строки, коли внаслідок зниження відносної вологості повітря послаблюється токсична дія шкідливих речовин, менш піддатливі негативному впливу забрудненості повітря. Ці спостереження стали підставою для обґрунтування нового підходу до добору рослин для створення насаджень в умовах техногенного середовища. Добір порід, при якому враховуються кліматичні показники і дати початку фенологічних фаз, нами класифіковано як фенолого- кліматичний принцип добору рослин для озеленення промислових підприєств (Левон, 1978).

На основі вивчення видового складу рослин, а також аналізу літературних даних нами опрацьовано перелік деревних і кущових порід, що можуть використовуватись лише для територій I і II зон забруднення. Для III зони можливе використання практично усіх місцевих і інтродукованих порід, що викориcтовуються в озелененні міст конкретного природно-кліматичного району (Литвинова, Левон, 1986). Відзначається, що в санітарно-захисних зонах раніше і сильніше пошкоджуються крони поодиноко зростаючих дерев і узлісся в групах з боку, зверненого до джерела викидів. Насадження і окремі дерева, що зростають в аналогічних умовах на такій же віддалі від джерела викидів, але під захистом будівель чи яких-небудь споруд, менш піддаються впливу газів. При вмілому використанні екрануючої ролі механічних перешкод (будівель, огорож, елементів благоустрою і т.п.) асортимент порід, для озеленення територій промислових підприємств, може бути значно ширшим.

Приклади впроваджених розробок з ландшафтного формування озеленюваних територій міст і промислових підприємств

У підрозділі висвітлюються методика та досвід організаційної і науково-дослідної роботи із проектування і практичного будівництва заводського дендрарію на замовлення Придніпровського хімічного заводу в м. Дніпродзержинську (Левон, Мешкова, 1986), дендрарію та інших об'єктів озеленення Одеського припортового заводу.

Створення дендрарію - порівняно новий і перспективний напрямок у вирішенні озеленення, що дозволяє на високому рівні вирішувати питання декоративного оформлення, ландшафтного і екологічного поліпшення території (Левон, Кузнєцов, Мєшкова, 1991). Крім того, функціонування дендрарію може мати велике просвітницьке значення для поширення серед населення ботанічних, екологічних і природоохоронних знань. Такі об'єкти можуть бути базою для проведення практичних занять з біології в школах. Відзначимо, що інтерес до такого роду насаджень з кожним роком зростає.

Викладено особливості ландшафтного формування територій залежно від складності екологічних умов середовища поблизу плавильного цеху на Побузькому нікелевому заводі (Левон, 1984), сталеплавильного цеху електрометалургійного заводу „Дніпроспецсталь” в м. Запоріжжі та на об'єктах Миколаївського глиноземного заводу.

Хімічні засоби регулювання росту рослин в технології створення міських зелених насаджень

Наші дослідження, що проводилися в рамках наукового співробітництва з Інститутом органічної хімії НАН України (ІОХ), були зосереджені переважно на пошуку хімічних засобів регулювання росту рослин та розробленні способів їх використання. Значну увагу приділяли пошуку регуляторів росту рослин з новими властивостями, зокрема стимуляторів росту коренів, ретардантів, росту надземної та підземної частини рослини. Головним нашим завданням ставилась розробка методів використання регуляторів росту для оптимізації низки технологічних процесів при створенні й утриманні зелених насаджень в складних екологічних умовах промислових територій і міського середовища. Дослідну перевірку регуляторів росту проводили у зелених насадженнях, а також при вирощуванні саджанців у розсадниках.

При допосадковому обробітку кореневих систем саджанців використано нові синтезовані в ІОХ препарати 2319 (в суміші з НУК) і 2862. Кореневі системи 1-річних саджанців робінії звичайної обмокували в торфоглиняній суміші, приготовленій на водному розчині препаратів різних концентрацій. Найвищі показники приживлюваності і річного приросту отримано від використання препарату 2319-НУК при концентрації 5 мг/л. Більш високі концентрації даного препарату (при позитивних результатах) недоцільні. Добрі результати показав і препарат 2862.

Для удосконалення технології створення й утримання газонних культурценозів вивчали ретарданти та їх композиції. Встановлено, що етиленпродуценти - етрел, кампозан, вітчизняний препарат гідрел, дигідрел і хлорхолінхлорид, а також їх композиції справляють різнобічний вплив на фітоценоз. Вони суттєво інгібують ріст газонних трав і подавляють процеси колосіння. Водночас посилюються процеси кущіння, пагоноутворення і росту кореневих систем. При проведенні польових і виробничих випробувань дигідрела вперше встановлено підвищення посухостійкості газону при дозі 10-12 кг/га по діючій речовині, що дозволяє скоротити число поливів. Також встановлено суттєву гербіцидну дію дигідрела на дводольні, що виключає при догляді за газонами прополювання чи використання гербіцидів. Здатність дигідрела підвищувати посухостійкість злакових рослин була підтверджена додатковими дослідженнями у ВНДІХЗЗР (м. Москва). В дисертації викладено наслідки цих досліджень.

Ландшафтна реконструкція приміських лісових насаджень

Основним змістом ландшафтної реконструкції в приміських лісах є формування лісопаркових ландшафтів методом ландшафтного лісівництва, за яким поєднується методика лісового господарства з методикою організації ландшафту (Рубцов, 1966).

На підставі експериментально-дослідних робіт з ландшафтних рубок догляду (1966-1968 рр.), з врахуванням результатів наукових досліджень, виконаних в І964-І965 рр. під керівництвом проф. Л.І. Рубцова Ю.А. Атаманюком і Н.Ф. Колибіною (1967), положень чинних настанов по рубках догляду за лісом, опрацьованих літературних джерел нами укладено "Инструктивно-методические указания по ландшафтным рубкам ухода в лесопарках и пригородных лесах УССР” (авторы: А.С. Шкляр, Ф.М. Левон, Л.Ф. Куницкая - 1969). В цих матеріалах викладено основні положення стосовно ландшафтних рубок догляду, мета їх проведення, періодичність, дана класифікація лісопаркових ландшафтів, класифікація ландшафтних рубок догляду, їх планування, методика відбору дерев, орієнтовні показники інтенсивності вирубки, методи і прийоми таких рубок, організація та ін.

Використання посадок саджанців декоративних дерев і кущів, висів газонних і лучних трав для створення красивих лісопаркових пейзажів викладено у підготовлених нами "Рекомендациях по ландшафтной реконструкции пригородных лесов методами ландшафтных культур в условиях УССР" (авторы: Ф.М. Левон, А.С. Шкляр, Л.Ф. Куницкая - 1969).

Концепція формування міських зелених насаджень у сучасних умовах

Концептуальну основу формування міських зелених насаджень у сучасних умовах повинні складати програми або ж перспективні плани комплексного благоустрою та озеленення, згідно з якими передбачається розробка концепції формування ландшафту міста в цілому, що координується на рівні відповідальних за галузь працівників та представників Рад, адміністрацій і т.д. Розробка озеленення окремих об'єктів підпорядковується загальній ідеї благоустрою й озеленення міста (Левон, 1999). Особлива роль відводиться комплексному підходу до планування робіт з ландшафтного формування територій промислових і житлових районів -взаємопов'язано, з метою найбільш повного охоплення облаштуванням всього середовища життєдіяльності людини (Левон, 1981, 1984).

Створення й утримання в належному стані високоякісних міських зелених насаджень є обов'язковою умовою екологічного благополуччя міста і його архітектурно-художньої виразності. Озеленення міст є невід'ємним компонентом сучасного містобудування.

Одним із визначальних шляхів поліпшення стану озеленення наших міст є оптимізація видового складу озеленювальних насаджень на основі інтродукції нових швидкорослих, декоративних, середовищетвірних, толерантних до антропогенних впливів видів і форм рослин і з врахуванням відповідності їхніх біологічних і екологічних властивостей умовам місцезростання (Калиниченко, 1990, Порайонний асортимент…, 1998, Левон, Кузнєцов, 2001). Впровадження методів селекції в практику зеленого будівництва та розробка методів масової репродукції селекційного матеріалу мають стати важливим резервом для поліпшення загального стану і якості міських зелених насаджень (Кучерявый, 1984, Білоус, 1994, Криницький, 1999).

Паралельно із здійсненням заходів з розширення різноманіття декоративних рослин у зелених насадженнях (Кохно, 1997, Криницький, Третяк, 1999, Левон, Кузнєцов, 2001) повинні передбачатись заходи з моніторингу видового складу в урбанізованому середовищі.

В озелененні міст ще далеко не вичерпані резерви використання квітниково-декоративних рослин. Отже, на часі збагачення видової та сортової різноманітності квітникових культур, розширення варіантів садових композицій, більш рівномірне їх розміщення в межах населених пунктів (Музичук, 2002).

Окрім парків, садів, вуличних посадок на особливу увагу заслуговують насадження кладовищ, які у межах міст займають значні площі й суттєво впливають на якість міського середовища. Першочерговим завданням має бути видалення послаблених перестійних дерев, які внаслідок вітровалу можуть призвести до руйнування пам'ятників, огорож, інших споруд. Для упередження виникнення таких ситуацій у майбутньому треба передбачити розробку регламентів озеленення таких закладів і привнесення нових сучасних рішень оформлення поховань.

В місті не повинно бути нічийних територій, має бути вироблено чіткий механізм визначення меж територіальних громад, який виходив би з принципу: кожен метр землі має бути підпорядковано певній територіальній громаді.

Із заходів боротьби з омелою найбільш надійним в умовах міста залишається механічне видалення уражених омелою гілок, а при дуже сильному ураженні - повне видалення дерев. Загалом, проблема боротьби з омелою повинна вирішуватись не лише в Києві, а на державному рівні для упередження розселення її в інших регіонах країни.

Потребує державної підтримки розгортання науково-дослідних робіт з питань озеленення міст, урбоекології та ландшафтної архітектури.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

У дисертації наведено теоретичні узагальнення та аналіз експериментальних даних щодо оцінки життєвості зелених насаджень та біолого-екологічних особливостей їх створення в умовах урбогенного і техногенного середовища. У процесі досліджень з'ясовано особливості фізіолого-біохімічних процесів у листках низки видів деревних рослин у зв'язку з промисловим забрудненням атмосферного повітря і грунту. Обгрунтовано принципи добору деревних рослин для озеленювальних і захисних насаджень в районах розміщення промисловості, в тому числі фенолого-кліматичний принцип, який запропоновано вперше Опрацьовано порайонний асортимент дерев і кущів для озеленення міст і селищ в Україні. Здійснено експериментальне випробування нових хімічних засобів регулювання росту рослин у міських зелених насадженнях та рекомедовано методики їх використання. За результатами вивчення морфозів та акумуляції забруднюючих речовин у фотосинтезуючих органах деревних рослин отримано нові дані щодо використання видів деревних рослин як біоіндикаторів стану природного середовища. Розроблено основні положення концепції формування міських зелених насаджень у найближчій перспективі.

На підставі наших досліджень зроблено такі основні висновки:

1. Зелені насадження є обов'язковою, невід'ємною і багатофункціональною компонентою урбогенного та техногенного середовища. Високий рівень напруженості сучасної екологічної ситуації в Україні та прояви негативних тенденцій в озелененні населених пунктів визначають важливість і необхідність інтенсифікації робіт, орієнтованих на розв'язання наукових і практичних завдань щодо оптимізації зелених насаджень, поліпшення їхньої якості та доведення озеленення міст і селищ до рівня сьогоденних вимог.

2. Вперше засвідчено високий рівень забруднення міського середовища Києва вихлопними газами автомобільного транспорту і зроблено відповідні застереження. В результаті визначення вмісту свинцю в листі деревних рослин в насадженнях міст Києва і Дніпропетровська нами встановлено, що найбільша кількість свинцю за вегетаційний період накопичується в листі деревних і кущових порід, які зростають в безпосередній близькості від міських вулиць з найінтенсивнішим рухом автомобільного транспорту. Рівень акумуляційної здатності деревних рослин стосовно свинцю залежить від видової специфіки рослин і концентрації забруднюючої атмосферу речовини.

3. В результаті наших біоіндикаційних досліджень з метою визначення вмісту сірки у хвої сосни звичайної в лісах Житомирської, Ровенської, Волинської, Львівської, Хмельницької, Вінницької, Чернівецької та частково Кіровоградської областей в кінці 1980-х років вперше зафіксовано високий рівень забрудненості навколишнього природного середовища сірчаними сполуками в правобережній частині України на значній території, яка вважалась однією з благополучних в екологічному відношенні і де проблема боротьби із згаданим забрудненням до цього не порушувалась. За рівнем забруднення можливий негативний вплив на загальний стан соснових лісів.

4. Встановлено, що в умовах техногенного середовища, зокрема в районах розміщення підприємств чорнометалургійного виробництва чи інших масивних забруднювачів атмосфери, високий рівень забрудненості повітря є основним фактором, що лімітує створення озеленювальних і санітарно-захисних насаджень. Промислове ж забруднення грунту, навіть інтенсивне, не є перешкодою для створення насаджень, оскільки для його подолання можуть бути підібрані відповідні види деревних рослин. Навіть в умовах дуже забрудненого промисловими викидами грунту, у якому вміст азоту і калію, кальцію і магнію, заліза і сірки був у багато разів більшим, ніж у контролі, не виявлено якого-небудь негативного впливу на ріст сіянців і саджанців низки деревних порід.

5. При створенні насаджень в умовах техногенного середовища з постійно високим рівнем забрудненості повітря (поблизу агломераційних, доменних, сталеплавильних цехів, коксових батарей та ін.) вирішальна роль належить добору деревних порід з високою стійкістю проти диму і газів. Газо- і димостійкість як видоспецифічна особливість значною мірою зумовлюється здатністю рослин до швидкої перебудови обміну речовин , до зміни рівня і спрямованості біохімічних процесів в ході зміни умов місцезростання. Пристосувальна реакція в рослинах завершується формуванням такого типу обміну речовин, котрий характеризується підвищеною інтенсивністю фотосинтезу, пониженою інтенсивністю дихання, збільшується вміст білка і ступінь гідратації біоколоїдів, рослини набувають активних еколого-біологічних реакцій, що посилюють їхню стійкість.

6. Виявлено невиправдано бідний асортимент деревних рослин в зелених насадженнях міст і робітничих селищ, особливо в озелененні вулиць і автомагістралей. З'ясовано, що наявними нині у колекціях ботанічних садів і дендропарків України деревними рослинами можна істотно збагатити таксономічний склад насаджень у містах і селищах країни. Нами розроблено, затверджено в Держбуді України і районовано по всіх грунтово-кліматичних зонах України новий асортимент дерев і чагарників для проведення озеленювальних робіт.

7. Доведено, що забруднення повітряного середовища в Києві справляє помітний вплив на життєвість деревних рослин, але не є загрозливим на переважаючій частині території міста і не може бути визнаним основним обмежуючим фактором при створенні міських зелених насаджень. Головною причиною неблагополучного стану насаджень є відсутність нормальних умов живлення у грунтовому просторі - бідність і сухість грунтів, засоленість, грубі пошкодження кореневих систем в процесі ремонтних і будівельних робіт, ігнорування елементарних вимог агротехніки утримання насаджень. Це спостерігається і в інших містах країни.

8. Рекомендовано новий стимулятор росту коренів препарат 1619, 4-гідроксі-2-гідразинол-6-метилпіридин (А.с. СССР 1568292).

9. Внаслідок 40-річних спостережень за дослідними і виробничими насадженнями у Володимирівському лісовому масиві Миколаївської області доведено перспективність дубово-гледичієвих культур з посадкою сіянців чи висівом жолудів дуба чистими рядами з шириною міжрядь 2,5 м і проведенням своєчасного покровительського дубу лісівничого догляду, обґрунтовано спосіб інтенсивного збагачення видового складу насаджень шляхом введення у лісові культурценози багатьох цінних деревних порід і кущів крупними блоками, групами, угрупованнями, що сприятиме поліпшенню побічного лісокористування й підвищенню рекреаційної цінності насадження.

10. Вперше виявлено численні порушення росту сосни звичайної під впливом викидів Луганської ДРЕС. Доведено можливість використання таких спостережень для цілей біоіндикації якості природного середовища.

11. З метою оптимізації зелених насаджень та поліпшення загального стану справ у зеленому господарстві міст і селищ взагалі рекомендується:

- інтенсифікувати роботи стосовно збагачення видового складу зелених насаджень міст і робітничих селищ та практикувати введення в озеленення міст насаджень колекційного типу - дендраріїв, ботанічних парків, садів тощо;

- запровадити моніторинг за зеленими насадженнями в м. Києві і в перспективі - в інших великих містах країни;

- відновити статус Володимирівського лісового масиву як наукової бази для вивчення й узагальнення досвіду степового лісорозведення та розробки способів створення і формування лісів рекреаційного призначення у південному регіоні України;

- у сфері законодавчої діяльності закріпити землі у містах за певними власниками, запровадити відповідальність за ландшафтне формування закріплених територій, призупинити негативні процеси зменшення площ міських зелених насаджень.

СПИСОК ОСНОВНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Литвинова Л.И., Левон Ф.М. Зеленые насаждения и охрана окружающей среды. - Киев: Здоровье, 1986. - 65 с. (Дисертанту належать III і IV розділи та участь у написанні вступу і I розділу).

2. Левон Ф.М., Жулавська Г.П. Перспективи вирощування насаджень на грунтах, що підлягають впливу пилегазових викидів підприємств чорної металургії // Інтродукція та акліматизація рослин на Україні. - К.: Наук. думка,1981. - Вип. 2. - С. 92-96 (автором закладено досліди за особисто розробленою методикою, здійснено аналіз та узагальнення отриманих в експерименті даних).

3. Левон Ф.М. Мероприятия по оптимизации озеленения на Побужском никелевом заводе // Интродукция и акклиматизация растений. - Киев: Наук. думка, 1984.- Вып.2.- С. 47-51.

4. Кузнецов С.И., Левон Ф.М., Казимирова P.M. Основные проблемы зеленого строительства в зоне Северного Причерноморья // Интродукция и акклиматизация растений. - Киев: Наук. думка, 1984. - Вып. 2. - С. 45-47 (автором обґрунтовано напрямки розвитку зеленого будівництва в Одеському районі Північного Причорномор'я).

5. Левон Ф.М., Шумик M.I. Особливості росту молодих рослин видів дуба в умовах промислового середовища. // Інтродукція та акліматизація рослин. - К., 1995. -Вип. 25. -С. 100-103 (автором обґрунтовано програму і методику досліджень, за його участю закладено досліди, проведено аналіз результатів).

6. Горєлов О.М., Левон Ф.М. Особливості росту молодих рослин верби білої в умовах промислового середовища // Інтродукція та акліматизація рослин. - К., 1995. -Вип. 25. - С. 96-100 (автором проведено обґрунтування проблеми, аналіз результатів досліджень).

7. Кузнецов C.I., Левон Ф.М., Пилипчук В.Ф., Шумик M.I. Екологічні передумови оптимізації вуличних насаджень Києва // Питання біоіндикації та екології. - Запоріжжя: ЗДУ, 1998. - Вип. 3. - С. 57-64 (дисертанту належить участь у розробці програми і методики досліджень, обстеженні вуличних насаджень, аналіз результатів).

8. Дерев'янко В.М., Левон Ф.М. Гледичія звичайна: перспективи оптимізації використання в культурі // Вісник. Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. - К.: ВЦ "Київський університет", 1999. - Вип. 1. - С. 61-62 (автором обґрунтовано постановку наукової теми і визначено напрямки досліджень).

9. Лисенко А.А., Левон Ф.М. Видовий і формовий склад та загальний стан декоративних насаджень міста Нової Каховки // Вісник. Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. - Киев: ВЦ "Київський університет", 1999. -Вип. 1. - С. 72-73 (автором проведено ботанічну інвентаризацію міських зелених насаджень, виконано узагальнення зібраних матеріалів та написання статті).

10. Левон Ф.М. Ріст та загальний стан дуба звичайного (Quercus robur L.) в дослідно-виробничих лісових культурах на південних чорноземах України // Науковий вісник: Лісівницькі дослідження в Україні / Збірник науково-технічних праць. - Львів: УкрДЛТУ, 1999. - Вип. 9.10. - С. 130-133.

11. Левон Ф.М. Рослини культурної дендрофлори в антропогенно трансформованому середовищі // Бюлетень Державного Нікітського ботанічного саду. - Ялта, 1999.-Вип. 79.-С. 120-127.

12. Дерев'янко В.М., Левон Ф.М. Гледичія звичайна (Gleditsia triacanthos L.) в лісових культурценозах на південних чорноземах України // Інтродукція рослин.- К., 1999.- №.2 - С.49-53 (автором створено дослідні лісові культури, визначено насадження для закладки пробних площ, здійснено узагальнення зібраних матеріалів).

13. Горелов О.М., Левон Ф.М. Віргінільні рослини роду Salix L. як об'єкт біоіндикаційних досліджень // Інтродукція рослин. - К., 1999. - № 2. - С.61-63 (автору належить аналіз результатів досліджень в плані їх використання для біоіндикації забрудненості атмосферного повітря).

14. Левон Ф.М. Вуличні насадження Києва: сучасний стан, шляхи оптимізації // Науковий вісник НАУ. Лісівництво. -1999. - 20. - С. 109 -118.

15. Левон Ф.М., Жулавська Г.П. Особливості фізіолого-біохімічних процесів у листках Populus bolleana Lauche, Ulmus pinnato-ramosa Dieck та Elaeagnus angustifolia L. в умовах промислового забруднення середовища // Інтродукція рослин. - 1999. - № 3-4.-C.118-124 (дисертанту належить постановка проблеми, участь у взятті зразків і лабораторному аналізі, узагальнення результатів досліджень).

16. Левон Ф.М., Шумик M.I. Вплив забрудненого нафтопродуктами грунту на розвиток сіянців видів роду Quercus L. // Науковий вісник: Лісівницькі дослідження в Україні / Збірник науково-технічних праць. - Львів: УкрДЛТУ, 1999. -Вип. 9.12. - С. 53-57 (автору належить постановка проблеми, участь у закладанні досліду, аналіз результатів).

17. Левон Ф.М. Дослідження та оцінка особливостей росту сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) у зв'язку з промисловим забрудненням середовища // Науковий вісник НАУ. Лісівництво.- К., 2000.- Вип. 27. - С. 158-168.

18. Шумик M.I., Левон Ф.М. Деякі особливості анатомо-морфологічної будови листків видів дуба Quercus L. в умовах атмосферного забруднення // Науковий вісник Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки. -Луцьк, 2000. № 7 . - С. 129-133 (автору належить аналіз результатів досліджень в плані їх використання для біоіндикації забрудненості атмосферного повітря).

19. Горєлов О.М., Левон Ф.М. Особливості накопичення та розподілу фітомаси деякими видами верб в умовах промислового забруднення середовища // Наук. зап. Терн. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. - Серія: Біологія. - 2000. - № 2 (9) - С. 9-12 (дисертанту належить постановка проблеми, аналіз результатів).

20. Левон Ф.М. Ріст дуба звичайного (Quercus robur L.) залежно від підготовки грунту в дослідних культурах на південних чорноземах України // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків, 2001. - Вип. 99. - С. 46-50.