Агротехнологічні основи вирощування яблуні на ґрунтах легкого гранулометричного складу

При локальному окультуренні практично вся коренева система розміщується в межах посадочних ям з питомим насиченням корінням торфу 184, а прісноводної глини 147 шт/м². Висока водоутримуюча здатність та забезпечення поживними речовинами меліорантів обмежує просторовий ріст коріння за межі торфу і глини в посадочних ямах, що в кінцевому результаті стримує ріст і плодоношення яблуні. Якщо на протязі перших трьох років при такому окультуренні чітко простежується інтенсивний ріст дерев, то в послідуючий період ростові процеси істотно знижуються порівняно з ділянками, де меліоранти вносили в траншеї. В цілому локальне окультурення торфом і глиною забезпечує приріст окружності штамбів відповідно на 67 і 59 % при врожайності 106-103 ц/га і виході високоякісної продукції 51-53 % (табл. 6). Ще менш ефективним прийомом окультурення є внесення цих меліорантів під оранку.

Таблиця 6. Продуктивність яблуні залежно від способів передпосадкового окультурення дерново-підзолистого піщаного грунту (сорт-Рубінове Дуки, підщепа ММ.106, 1984 року садіння)

Не забезпечує ріст і товарне плодоношення яблуні і застосування органічних і мінеральних добрив на передпосадково неокультуреному піщаному грунті. Оптимальний ріст і плодоношення яблуні проявляється при траншейному способі окультурення. Передпосадкове внесення 250 т/га торфу і 600 т/га глини зумовлюють приріст листкової поверхні відповідно на 470 і 379, пагонів - на 225 і 200 і окружності штамбів - на 170 і 157 % при врожайності 278 і 307 ц/га і виході високоякісної продукції на рівні 82 і 81 %. Глибина локалізації та екранування прошарків плівкою слабо впливають на продуктивність яблуні. Застосування повного мінерального добрива (N₁₀₀Р₆₀К₉₀) при такому способі окультурення забезпечує практично такий приріст урожаю, як і при збільшенні потужності акумулятивних прошарків від 5 до 10 см. Використання для окультурення 50 т/га соломи в траншеї зумовлює майже вдвічі нижчу продуктивність, ніж при застосуванні 600 т/га глини. Торф порівняно з глиною при траншейному окультуренні не забезпечує стабільність плодоношення, в зв'язку з його гідрофобністю при пересиханні в роки з низьким рівнем вологозабезпечення.

Високу продуктивність яблуні забезпечує також плантажний спосіб окультурення дерново - підзолистого піщаного грунту (табл. 7). Передпосадкове внесення 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю зумовлює приріст листкової поверхні на 289, сумарний приріст пагонів - на 163, а окружності штамбів - на 100 % при врожайності 252 ц/га і виході високоякісної продукції 70 %.

Таблиця 7. Продуктивність яблуні залежно від передпосадкового плантажного і поточного окультурення дерново-підзолистого піщаного грунту (сорт-Рубінове Дуки, підщепа ММ.106, 1987 року садіння)

Більш високі дози мергелю слабо впливають на ріст і плодоношення яблуні, але істотно сприяють поліпшенню товарності та лежкоздатності продукції.

Поточна мінеральна система удобрення (N₁₀₀Р₆₀К₉₀) зумовлює приріст урожаю в межах 17-21 %, а органічна (20 т/га) практично не впливає на збільшення продуктивності яблуні (6-8 %). Вплив мінеральних добрив на врожайність зменшується при збільшенні ступеня передпосадкового окультурення піщаних грунтів.

Висока ефективність траншейного способу окультурення піщаного грунту підтверджується в насадженнях яблуні на насіннєвій підщепі. Проте продуктивність садів на вегетативній підщепі вища, ніж на насіннєвій при траншейному окультуренні торфом у півтора раза, а при застосуванні прісноводної глини майже вдвічі. Високу продуктивність яблуні на насіннєвій підщепі забезпечують лише подвійні 10-см прошарки з глини і торфу (230-293 ц/га). Внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю зумовлює вдвічі нижчу врожайність яблуні на насіннєвій підщепі, ніж на середньорослій вегетативній (ММ.106).

Біохімічний склад плодів визначається як поживним і водним режимом грунту, так і погодними умовами вегетаційних періодів. Різна глибина оранки і поточне застосування органічних добрив практично не впливають на хімічний склад продукції. Превалювання азотного живлення при застосуванні торфу і азотних мінеральних добрив сприяє зниженню вмісту в плодах цукрів і накопиченню органічних кислот, що в кінцевому результаті зумовлює скорочення періоду зберігання продукції.

Міграція радіоцезію в системі “грунт-плоди” визначається глибиною оранки, видами і дозами меліорантів та добрив. Якщо зменшення глибини оранки з 60 до 23 см зумовлює зниження коефіцієнта накопичення на 39 %, то поточне застосування органічних і мінеральних добрив сприяє його зростанню відповідно на 4 і 13 %. Підвищення ступеня окультурення піщаного грунту забезпечує зниження коефіцієнта накопичення радіоцезію. При внесенні під плантаж 125 і 250 т/га торфу цей показник зменшується відповідно на 9 і 18 %, а при сумісному застосуванні 125 т/га торфу з 300, 600 і 900 т/га мергелю - на 13, 37 і 58 %, насамперед, за рахунок нейтралізації грунтової кислотності та збалансованості азотно-калійного живлення.

Економічна ефективність і енергетична оцінка окультурення малопродуктивних піщаних грунтів для яблуні

Економічний та енергетичний аналіз різних технологій меліорації дозволяє більш повно і аргументовано визначити раціональні прийоми передпосадкового окультурення малопродуктивних дерново-підзолистих піщаних грунтів для яблуні.

Використання дерново-підзолистих піщаних малопродуктивних грунтів з рівнем водопроникнення близько 300 мм/год для яблуні недоцільне, що підтверджується відсутністю товарного плодоношення, а відповідно прибутку та рентабельності виробництва плодів (табл.8). Незважаючи на низькі затрати на створення тут насаджень, такі капіталовкладення не окуплюються. Передпосадкове внесення в траншеї (2,5 х 0,5 м) 125 -250 т/га торфу і 300-600 т/га прісноводної глини забезпечує строк окупності капіталовкладень на меліорацію від 5,5 до 6,5 роки, рівень рентабельності 212-236 % і коефіцієнт енергетичної ефективності в межах 1,60-1,73. Найбільш економічно і енергетично обгрунтованим є застосування 300 т/га глини, що підтверджується мінімальним строком окупності капіталовкладень та відносно низькою енергоємкістю меліорації. Більш високі дози меліорантів і глибина їх просторової локалізації в траншеях зумовлюють не адекватний приріст економічних показників.

Дерново-підзолисті піщані малопродуктивні грунти з рівнем водопроникнення близько 250 мм/год забезпечують низьку товарну продуктивність з невиправдано довгим періодом окупності капітальних затрат на створення насаджень (14 років) і низьким коефіцієнтом енергетичної ефективності (0,85) (табл.9).Передпосадкове внесення під плантаж 250 т/га торфу сприяє зростанню врожайності, прибутку, рівня рентабельності та коефіцієнта енергетичної ефективності майже вдвічі при чотирьохрічному періоді окупності капіталовкладень.

Таблиця 8. Економічна та енергетична ефективність траншейного окультурення малопродуктивного дерново-підзолистого піщаного грунту для яблуні (сорт-Рубінове Дуки, підщепа - ММ.106, 1984 року садіння)

Таблиця 9. Економічна та енергетична ефективність плантажного окультурення малопродуктивного дерново-підзолистого піщаного грунту для яблуні (сорт-Рубінове Дуки, підщепа - ММ.106, 1987 року садіння)

Сумісне застосування 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю порівняно з подвійною дозою торфу забезпечує приріст рівня рентабельності на 62 %, скорочення періоду окупності капіталовкладень до 4 років та зниження енергозатрат на окультурення на 21 % при коефіцієнті енергетичної ефективності 1,64. Збільшення дози мергелю до 900 т/га зумовлює не адекватний приріст врожаю та рівня рентабельності і коефіцієнта енергетичної ефективності вирощування плодів. При цьому енергоємкість меліорації зростає на 70 % у порівнянні з одинарною дозою мергелю.

Таким чином, найбільш економічно і енергетично ефективними альтернативними технологічними прийомами меліорації дерново-підзолистих піщаних малопродуктивних грунтів для яблуні є передпосадкове застосування прісноводної глини в траншеї 2,5 х 0,5 м або внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю. Такі технології окультурення піщаних грунтів забезпечують близькі за параметрами економічні та енергетичні показники: товарну врожайність 248-250 ц/га, собівартість 13,6-13,8 грн/ц, прибуток 7806-7588 грн/га, рівень рентабельності 232-220 %, енергоємкість меліоративних робіт 240193-226330 мДж/га, коефіцієнт енергетичної ефективності 1,65-1,64.

Висновки

Результати багаторічних досліджень дозволили розробити методику визначення придатності та прогнозування продуктивності яблуні на грунтах легкого гранулометричного складу, науково обгрунтувати раціональні прийоми їх меліорації, практично оцінити у виробничих умовах технології окультурення дерново-підзолистих піщаних грунтів за показниками росту, плодоношення і якості продукції різновікових плодових насаджень.

1. Встановлено високу потенційну родючість дерново-підзолистих піщаних грунтів, сформованих на піщано-суглинкових відкладах у межах кореневмісного шару яблуні. Такі грунти забезпечують потужний розвиток кореневої системи до двохметрової глибини з питомим насиченням корінням понад 100 шт/м², високу врожайність (220-260 ц/га) при виході високоякісної продукції від 76 до 93 %, що перевищує ці показники на чорноземах типових відповідно на 54, 45 і 130 % і практично не поступається продуктивності яблуні на сірих лісових легкосуглинкових грунтах.

2. Визначено високу ефективність мінеральних добрив на дерново-підзолистих піщаних грунтах. Застосування повного мінерального добрива (N₁₂₀P₁₂₀K₁₂₀) забезпечує відносний приріст врожаю на садопридатному дерново-підзолистому піщаному грунті на 30 %, а на легкосуглинкових сірому лісовому і чорноземі типовому - на 17 і 14 %.

3. Встановлено, що основними лімітуючими чинниками вирощування яблуні на легких грунтах є потужність гомогенного піщаного шару, просторова локалізація і гранулометричний склад акумулятивних горизонтів у грунтовому профілі та інтегруючий критерій їх водно-фізичних властивостей - рівень фільтрації води. Залежність між урожаєм плодоносних дерев яблуні ( у, ц/га) та потужністю гомогенного піщаного шару (х₁, см), коефіцієнтом фільтрації (х₂, мм/ год) і максимальним вмістом фізичної глини у кореневмісному шарі (х₃, %) виражається рівнянням регресії: у = 60,30 + 0,50 х₁ - 0,53 х₂ + 7,07 х₃. За результатами грунтово-біологічного обстеження плодових насаджень та кореляційно-регресійного аналізів матеріалів досліджень визначено оптимальну модель докорінної меліорації малопродуктивних піщаних грунтів для яблуні - створення мінімально необхідного акумулятивного горизонта в кореневмісному шарі.

4. Основними визначальними факторами родючості піщаних грунтів для плодових насаджень є потужність гумусованого горизонта, вологоємність та забезпечення поживними речовинами кореневмісного шару. Залежність між продуктивністю яблуні (у, ц/га) та потужністю окультуреного шару (х₁, см), вмістом рухомого фосфору (х₂, мг/100 г), обмінного калію (х₃, мг/100 г) і запасами продуктивної вологи в метровому шарі (х₄, мм) виражається рівнянням регресії : у = - 338,35 + 12,98 х₁ + 22,18 х₂ - 73,49 х₃ + 2,34 х₄. Формування потужного окультуреного шару, збагаченого гідрофільними меліоративними та поживними речовинами, використано нами як альтернативну модель докорінної меліорації піщаних грунтів для яблуні.

5. Передпосадкове окультурення садопридатних дерново-підзолистих піщаних грунтів шляхом внесення під плантаж 250 т/га торфу та 270 кг/га фосфо-рних і 300 кг/га калійних мінеральних добрив забезпечує збільшення рівня продуктивної вологи в 1,5, кількості органічних речовин у 2,3, обмінного калію в 2,9, а рухомого фосфору і лужногідролізованого азоту в 3,4 раза, при 94 % -ому насиченні основами 60-см шару. Такий спосіб передпосадкового удобрення та поточне застосування 90-120 кг/га азотних добрив зумовлюють збалансоване мінеральне живлення, потужний розвиток кореневої системи, врожайність у межах 230-270 ц/га з виходом високоякісних плодів на рівні 75 % та пролонгований на 20-30 днів період зберігання продукції.

6. Встановлено, що систематичне застосування фізіологічно кислих міне-ральних добрив на кислих дерново-підзолистих піщаних грунтах (рН _KCI ? 4,1; S ? 41 %) викликає глибокі деструктивні зміни грунтово-поглинального комплексу із збільшенням усіх форм кислотності та зниженням ступеню насичення основами, що зумовлює депресію росту яблуні. Половинна доза вапна по гідролітичній кислотності при систематичному застосуванні повного мінерального добрива забезпечує 80 % -ий ступінь насичення основами, накопичення рухомого фосфору в грунті на 70 % та приріст штамбів, пагонів і листкової поверхні яблуні в середньому на 47 %.

7. Встановлено, що десятирічне застосування мінеральних (N₁₈₀P₁₈₀K₁₈₀) і органічних добрив (20 т/га) на слабокислому дерново-підзолистому піщаному грунті не викликає деструктивних змін грунтово-поглинального комплексу, забезпечуючи приріст штамбів, урожаю та високоякісної продукції відповідно на 34, 42 і 18 %. Вапнування таких грунтів є малоефективним прийомом підвищення продуктивності яблуні, але сприяє пролонгованій лежкості плодів та забезпечує розширене відтворення родючості грунту за рахунок накопичення в ньому гумусу на 10 і рухомого фосфору на 67 % та збалансованості грунтово-поглинального комплексу.

8. Водний режим малопродуктивних піщаних грунтів визначається ступенем їх окультурення, рівнем атмосферних опадів та віком дерев. Сезонна динаміка вологи в грунті при поверхневому, плантажному і траншейному способах окультурення в певних межах відтворює рівень атмосферних опадів, а при локальному вміст вологи в меліорантах зменшується по мірі наростання біомаси рослин. Внесення 250 т/га торфу і 600 т/га глини в траншеї забезпечує зниження водопроникнення в 4 і 10 разів та накопичення продуктивної вологи в метровому шарі молодого саду до 87 і 90, а у плодоносному - до 66 і 72 мм, що перевищує контроль відповідно на 97 і 105 та 73 і 89 %. Безпосередньо в торф'яних і глинистих прошарках локалізується в середньому 42 і 22 % метрового запасу вологи. Передпосадкове внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю забезпечує зв'язнопіщаний гранулометричний склад 60-см шару, зниження водопроникнення в 2,7 раза та накопичення продуктивної вологи на 73 %. Вищі дози меліорантів і їх просторова локалізація не адекватно впливають на приріст вологи в грунті.

9. Встановлено, що при траншейному способі окультурення за 16-річний період в яблуневому ценозі при застосуванні органічних (20 т/га) і мінеральних добрив (N₁₀₀Р₆₀К₉₀) із гомогенного меліорованого піщаного грунту морфологічно сформувався гумусований горизонт потужністю 13 - 17 см з вмістом гумусу близько 0,9 %, що перевищує вихідний рівень майже на 50 %. Акумулятивні штучні прошарки різної потужності і глибини локалізації практично не вплинули на рівень гумусу в орному шарі грунту.

10. Радикальними прийомами збагачення кореневмісного шару поживними речовинами є плантажний і траншейний способи окультурення малопродуктив-них піщаних грунтів. Сумісне застосування під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю забезпечує накопичення в метровому шарі в середньому за 12-річний період лужногідролізованого азоту на 92, нітратів - на 214, обмінного калію - на 132 і рухомого фосфору - на 50 %. Збільшення дози мергелю до 600 і 900 т/га сприяє подальшому приросту в грунті обмінного калію і нітратів, але зниженню рівня рухомих фосфатів. При такому способі окультурення мінеральна система удобрення порівняно з органічною забезпечує більше накопичення в грунті рухомого фосфору на 8, обмінного калію - на 27, нітратів - на 31 % . Передпосадкове внесення 600 т/га прісноводної глини і 250 т/га торфу в траншеї зумовлює накопичення в метровому шарі в середньому за 16-річний період лужногідролізованого азоту відповідно на 13 і 159, нітратів - на 84 і 145, рухомого фосфору - на 12 і 32, обмінного калію - на 97 і 63 %. Збільшення потужності і глибини локалізації прошарків сприяє накопиченню поживних речовин в грунті. Застосування меліорантів під оранку і локально в посадочні ями, як і внесення органічних і мінеральних добрив без передпосадкового окультурення є слабоефективними прийомами поліпшення поживного режиму піщаного грунту.

11. Для діагностики азотного живлення яблуні на дерново-підзолистих піщаних грунтах доцільно використовувати кількісні параметри валового вмісту цього елемента в листі. Рівень надходження калію в рослини характеризується двохфакторною залежністю. При дефіциті азотного живлення (рівень азоту в листках нижче 1,7 %) проявляється антагонізм між азотом і калієм, що виключає можливість характеризувати калійне живлення за даними листкового аналізу. При оптимальному азотному живленні має місце тісна залежність між вмістом калію в листі і грунті, що дозволяє діагностувати калійне живлення комплексно за параметрами цього елемента в грунті і рослинах. Антагонізм між рівнем азоту в грунті і надходженням фосфору в рослини не дозволяє використовувати результати листкового аналізу для діагностики фосфорного живлення яблуні.

12. Встановлена визначальна роль кореневої системи як діагностично-інтегруючого критерія придатності та окультурення піщаних грунтів. На малопродуктивних піщаних грунтах збільшення потужності окультуреного шару за рахунок внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю сприяє повному освоенню кореневою системою міжрядь саду до 60-см глибини з питомим насиченням 77 шт/м², що перевищує фон у 3 раза. При траншейному окультуренні торфом (250 т/га) або прісноводною глиною (600 т/га) понад 70 % всього коріння локалізується в акумулятивних горизонтах з питомим насиченням меліорантів в межах 450-413, а метрового профілю - 64-58 шт/м², що перевищує фон в 3,5-3,2 раза. Локальне окультурення торфом і глиною просторово обмежує розвиток кореневої системи, що стримує ріст і плодоношення яблуні. На садопридатних піщаних грунтах в молодих насадженнях поверхнева локалізація кореневої системи забезпечує позитивну реакцію рослин на передпосадкове окультурення, а у плодоносних садах при освоєнні корінням суглинкових відкладів ефективність прийомів удобрення на врожайність яблуні знижується майже вдвічі.

13. Різні прийоми окультурення з часом по-різному впливають на показники і параметри росту дерев. У найбільшій мірі відтворює ступінь окультурення піщаних грунтів площа листкової поверхні дерев, слабше - приріст пагонів, а найменше - параметри штамбів. Реакція росту рослин на прийоми меліорації проявляється вже на другий рік, а на органічні і мінеральні добрива - лише через 4-5 років. Передпосадкове внесення 250 т/га торфу і 600 т/га глини в траншеї різної глибини зумовлює приріст штамбів при органічній системі удобрення відповідно на 191 і 176, а при мінеральній - на 211 і 194 %. Збільшення потужності прошарків та їх екранування плівкою сприяють посиленню росту. Більш ніж подвійний приріст штамбів забезпечує також внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю. Вищі дози мергелю не адекватно впливають на ростові процеси.

14. Встановлено, що найбільш сприятливі умови вологозабезпечення і мінерального живлення яблуні на середньорослій вегетативній підщепі складаються при траншейному і плантажному способах окультурення дерново-підзолистих малопродуктивних піщаних грунтів. Передпосадкове внесення 600 т/га прісноводної глини в траншеї забезпечує продуктивність яблуні на рівні 302-311, а застосування 250 т/га торфу - 266-281 ц/га. Потужність і глибина локалізації прошарків слабо впливають на врожайність. Поточне застосування повного мінерального добрива (N₁₀₀P₆₀K₉₀) зумовлює практично такий приріст врожаю, як і збільшення потужності акумулятивних прошарків на 5 см. Передпосадкове внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю є альтернативою траншейному способу окультурення, який також забезпечує високу продуктивність яблуні на вегетативній підщепі (238-266 ц/га). Зростаючі дози мергелю (600 і 900 т/га) практично не сприяють приросту врожаю. Яблуня на насіннєвій підщепі при адекватних прийомах окультурення на три роки пізніше вступає в товарне плодоношення і забезпечує в 1,5-2,0 раза нижчу продуктивність, ніж на середньорослій вегетативній підщепі. Оптимальні умови для вирощування високопродуктивних насаджень на насіннєвій підщепі (236-293 ц/га) складаються при траншейному окультуренні шляхом створення подвійних 10-см прошарків із глини і торфу на глибині 70-80 см. Поточна органічна система удобрення (20 т/га гною) слабо впливає на приріст продуктивністі яблуні (6-8 %), а мінеральна (N₁₀₀P₆₀K₉₀) сприяє істотному збільшення врожаю (17-21 %). При зростанні ступеня окультурення піщаного грунту ефективність мінеральних добрив знижується.

15. Високоефективними прийомами поліпшення якості продукції є траншейний і плантажний способи окультурення піщаних грунтів. Траншейне окультурення торфом зумовлює вихід високоякісних плодів на рівні 74-83, прісноводною глиною - 71-82, а соломою - 67-72 %. Потужність і глибина локалізації прошарків слабо впливають на товарність продукції. Застосування під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю також забезпечує високий вихід якісної продукції (67-72 %). Збільшення дози мергелю до 600 і 900 т/га сприяє зростанню кількості плодів вищого і першого гатунку відповідно до 72-78 і 77-82 %. Мінеральна система удобрення порівняно з органічною при траншейному і плантажному окультуренні зумовлює приріст високоякісної продукції на 5-7 %. Такі прийоми передпосадкового окультурення забезпечують на кінець періоду зберігання продукції вищий рівень у плодах цукрів і вітаміну “С”. Органогенні меліоранти і мінеральні азотні добрива сприяють зниженню рівня цукрів у плодах, накопиченню органічних кислот і скороченню майже на місяць періоду зберігання продукції. Біохімічні параметри плодів значною мірою залежать також від погодних умов вегетаційних періодів.

16. Встановлено, що міграція радіонуклідів в системі “грунт-плодове дерево” в зоні посиленого радіоекологічного контролю на різних грунтах визначається в основному їх фізико-хімічними властивостями і зростає в ряду чорнозем типовий - сірий лісовий - дерново-підзолистий грунт при коефіцієнті накопичення радіоцезію плодами відповідно - 0,03, 0,32 і 0,34. Систематичне застосування повного мінерального добрива (N₁₂₀P₁₂₀K₁₂₀) зумовлює зростання в-активності плодів на чорноземі типовому на 11, дерново-підзолистому - на 84, а на сірому лісовому - на 153 %. Вертикальна міграція радіонуклідів за 11-річний період, просторово обмежена глибиною обробітку грунтів. Зменшення глибини оранки дерново-підзолистого піщаного грунту з 60 до 23 см зумовлює зниження коефіцієнта накопичення радіоцезію плодами на 39, а поточне застосування органічних (20 т/га) і мінеральних (N₁₀₀P₆₀K₉₀) добрив сприяє його зростанню відповідно на 4 і 13 %. Нейтралізація грунтової кислотності та збагачення кореневмісного шару високодисперсними частками і поживними речовинами за рахунок торфу і мергелю сприяє зниженню надходження радіонуклідів у продукцію. Внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300, 600 і 900 т/га мергелю забезпечує зниження коефіцієнта накопичення радіоцезію плодами відповідно на 13, 37 і 58 %.

17. Встановлено, що найбільш економічно і енергетично ефективними альтернативними технологіями меліорації дерново-підзолистих піщаних малопродуктивних грунтів для яблуні є передпосадкове застосування 600 т/га прісноводної глини прошарком у траншеї 2,5 х 0,5 м або внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю. Такі технології окультурення піщаних грунтів забезпечують близькі за параметрами економічні та енергетичні показники: товарна врожайність 248-250 ц/га, собівартість 13,6-13,8 грн/ц, прибуток 7806-7588 грн/га, рівень рентабельності 232-220 %, енергоємкість меліоративних робіт 240193-226330 мДж/га і коефіцієнт енергетичної ефективності 1,65-1,64. Строк окупності капітальних вкладень на створення насаджень яблуні при траншейному окультуренні становить 6, а при плантажному 4 роки. Вищі дози меліорантів і глибина їх просторової локалізації в траншеях зумовлюють не адекватний приріст економічних і енергетичних параметрів. Малопродуктивні неокультурені піщані грунти, як правило, не забезпечують товарне плодоношення або зумовлюють низьку продуктивність яблуні з невиправдано довгим періодом (14 років) окупності капітальних вкладень на створення насаджень.

Рекомендації виробництву

1. Для визначення придатності піщаних грунтів під плодові насадження рекомендується використовувати інтегруючий критерій водно-фізичних власти-востей легких грунтів - рівень їх водопроникнення. Непридатні для яблуні піщані грунти з коефіцієнтом фільтрації К₁₀ >250 мм/год., малопридатні грунти з рівнем водопроникнення 125-150 мм/год потребують, як і непридатні, відповідної доко-рінної меліорації, а на умовно придатних (коефіцієнт фільтрації 125-75 мм/год) необхідно передпосадково збагачувати кореневмісний шар гідрофільними глинистими меліорантами. Піщані грунти з водопроникненням менше 50 мм/год придатні для вирощування високопродуктивних насаджень.

2. Для ефективного використання малопридатних піщаних грунтів під яблуню на середньорослій вегетативній підщепі рекомендуються дві альтернативні технології їх окультурення:

а) застосування в траншеї (2,5 х 0,5 м) 300 т/га глини з поточним внесенням повного мінерального добрива (N₁₀₀P₆₀K₉₀);

б) передпосадкове внесення під плантаж 125 т/га торфу з 300 т/га мергелю і поточними органічною (20 т/га) або мінеральною (N₁₀₀P₆₀K₉₀) системами удобрення.

Для яблуні на насіннєвій підщепі ефективний лише траншейний спосіб окультурення із застосуванням на глибині 80 см подвійного акумулятивного прошарку з 250 т/га торфу і 600 т/га глини.

3. Раціональна система удобрення яблуні на придатних дерново-підзолистих піщаних грунтах включає передпосадкове внесення під плантаж 250 т/га торфу і 270 кг/га фосфорних мінеральних добрив та поточне застосування азотних і калійних мінеральних добрив у молодому саду по 90 кг/га, а у плодоносному - по 120 кг/га.

4. Для хімічної меліорації кислих дерново-підзолистих піщаних грунтів (рН_KCI ? 4,0) під яблуню достатньо половинної дози вапна по гідролітичній кислотності грунту. Вапнування слабокислих піщаних грунтів при органо-мінеральній системі удобрення практично не впливає на продуктивність яблуні, але забезпечує більш пролонгований період зберігання продукції та сприяє підвищенню родючості грунтів.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Майдебура В.І., Середа І.І. Придатність легких грунтів східного Полісся УРСР під плодові насадження // Садівництво. Республіканський міжвідомчий тематичний науковий збірник.- К.: Урожай, 1981.- Вип.29.- С.20-34 (експериментальна частина, обробка даних, участь у написанні статті).

2. Майдебура В.І., Чиж О.Д., Середа І.І. Коренева система яблуні на піщаних грунтах // Садівництво.-К.: Урожай, 1983.- Вип.31.- С.3-9 (експериментальна частина, обробка даних, участь у написанні статті)

3. Майдебура В.И., Середа И.И. Влияние форм минеральных азотных удобрений на рост деревьев яблони // Садоводство. - К.:Урожай, 1984.- Вып.32.- С.30-34 (експериментальна частина, обробка даних, написання статті).

4. Майдебура В.І., Чиж О.Д., Середа І.І.,Деркач Д.Ф., Павленко В.П. Окульту-рення дерново-підзолистих піщаних грунтів під сади шляхом створення акумулятивних прошарків // Вісник с.-г.науки.-1985.- №3.- С.69-75 (основна експериментальна частина, участь в обробці даних і написання статті).

5. Майдебура В.И., Середа И.И. Реакция сливы на кислотность и известкование дерново-подзолистой песчаной почвы // Садоводство.- К.: Урожай, 1987.-Вып.35.- С. 18-23 ( експериментальна частина і написання статті).

6. Середа И.И. Влияние почвенных условий на качество плодов яблони // Садоводство. - К.:Урожай, 1987.- Вып.35.- С.38-43.

7. Середа И.И. Влияние физико-химических свойств и окультуренности почв на продуктивность яблони // Плодоовощное хозяйство.- 1987.- №7.- С.30-32.

8. Середа И.И. Плодородие и пригодность дерново-подзолистых почв южного Полесья УССР под яблоню // Садоводство.- К.:Урожай, 1990.- Вып.38.- С.20-27.

9. Середа І.І., Чиж О.Д. Продуктивність яблуні на дерново-підзолистих грунтах легкого гранулометричного складу // Садівництво. - К.: Урожай, 1990.- Вип.39.- С.33-40 (експериментальна частина, обробка даних, написання статті).

10. Чиж О.Д., Середа І.І. Оптимізація мінерального живлення яблуні на чорноземі типовому, сірому лісовому та дерново-підзолистому грунтах // Садівництво. - К.: Урожай, 1992.- Вип.41.- С.64-68 (експериментальна частина, обробка даних, написання статті).

11. Середа І.І. Передпосадкове меліоративне окультурення дерново-підзолистого піщаного грунту під яблуню // Садівництво.- К.: Урожай, 1994.- Вип.43.- С.30-38.

12. Чиж О.Д., Середа І.І. Використання відходів виробництва амінокислот (лізину) як добрива у насадженні яблуні // Садівництво.- К.: Урожай, 1995.- Вип.44.- С.30-39 (експериментальна частина, написання статті).

13. Кондратенко П.В., Середа І.І. Вплив грунтових умов та агротехнічних прийомів вирощування яблуні на перехід радіонуклідів із грунту в плоди // Сад.- 1996.- №4.- С.7-8 (експериментальна частина, написання статті).

14. Середа І.І., Мовчан Н.Ф. Вплив довгострокового застосування добрив на агрохімічні властивості темно-сірого опідзоленого грунту і продуктивність яблуні // Садівництво.- К.: Аграрна наука, 1998.- Вип. 46.- С. 96-99 (експериментальна частина, написання статті).

15. Середа І.І. Вплив доз азотних добрив на мінеральне живлення і продуктивність яблуні в умовах темно-сірого опідзоленого грунту // Садівництво.- К.: Аграрна наука, 1998.- Вип. 46.- С.81-84.

16. Середа І.І. Мінеральне живлення яблуні на різних грунтах // Садівництво.- К.: Аграрна наука, 1998.- Вип. 47.- С.137-141.

17. Середа І.І. Коренева система яблуні - інтегруючий показник окультурення дерново-підзолистого піщаного грунту. / Садівництво.- К.: Нора-прінт, 1999.- Вип. 48.- С.145-151.

18. Середа І.І. Удобрення яблуні на дерново-підзолистих піщаних грунтах // Садівництво.- К.: Нора-прінт, 1999.- Вип. 48.- С.130-135.

19. Середа І.І. Вплив передпосадкового та поточного окультурення на водно-фізичні властивості дерново-підзолистого піщаного грунту, мінеральне живлення та продуктивність яблуні // Садівництво.- К.: Нора-прінт, 1999.- Вип. 49.- С.116-124.

20. Гонтар В.Т., Середа І.І. Агроекологічні основи ефективного використаня грунтів Лісостепу і Полісся для вирощування яблуні // Науковий вісник Національного аграрного університету.- 2000.- №31.- С.148-151 (експери-ментальна частина, обробка даних, написання статті).

21. Середа І.І. Придатність та ефективне використання грунтів легкого гранулометричного складу для яблуні // Садівництво.- К.: Нора-прінт, 2000.- Вип. 50.- С.237-245.

22. Середа І.І. Вплив передпосадкового окультурення на водний режим дерново-підзолистого піщаного грунту і продуктивність яблуні // Садівництво.- К.: Нора-прінт, 2000.- Вип. 51.- С.183-191.

23. Гонтар В.Т., Середа І.І. Вплив окультурення дерново-підзолистого піщаного грунту на якість плодів яблуні // Науковий вісник Національного аграрного університету.- 2002.- № 47.- С.208-211 (експериментальна частина, обробка даних, написання статті).

24. Середа І.І. Ефективність вапнування дерново-підзолистих піщаних грунтів для яблуні.// Садівництво.- К.: Нора-прінт, 2001.- Вип. 52.- С.185-192.

25. Середа І.І. Вплив передпосадкового та поточного окультурення на фізико-хімічні властивості дерново-підзолистого піщаного грунту в яблуневому саду // Садівництво.- К.: Нора-прінт, 2002.- Вип. 53.- С.242-249.

26. Середа І.І. Придатність та ефективне використання дерново-підзолистих піщаних грунтів для яблуні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Землеробство ХХI століття - проблеми та шляхи вирішення”, 8-10 червня 1999 р.- Київ-Чабани, 1999.- С. 43-44.

27. Середа І.І. Вплив вапнування на агрохімічні властивості дерново-підзолистих піщаних грунтів та продуктивність яблуні // Сад, виноград і вино України.- 2000.-№ 10-12.- С.36-39.

28. Середа И.И. Агротехнические основы предпосадочного окультуривания дерново-подзолистых песчаных почв под яблоню // Материалы международной научно-практической конференции “Слаборослое садоводство”, Часть III, 23-24 июня 2000 г.- Мичуринск: Мичуринский ГАУ, 2000 - С.64 - 67.

29. Середа І.І. Якість плодів залежно від прийомів передпосадкового і поточного окультурення дерново-підзолистого піщаного грунту // Сад, виноград і вино України.- 2002.- № 1-2.- С.24-25.

30. Плодівництво / Андрієнко М.В., Артеменко М.М., Соловйова М.О. та ін.- К.:Хрещатик, 1992 - Частина I. - 143 с., в т.ч. автора - с.44-57. - Частина II - 116 с, в т.ч. автора - с. 3-18.

31. Блокнот садовода - любителя / Матвиевский А.С., Чиж А.Д., Завгородний И.В. и др.- К.: Урожай, 1988. - 147 с., в т.ч. автора с. 14-23, 56-67.

32. Середа И.И. Качественная оценка почв Лесостепи УССР под семечковые плодовые насаждения // Тезисы докладов конференции. - Харьков, октябрь 1985.- С.-110.

33. Середа І.І. Особливості переходу радіоцезію з грунту в плодові та ягідні культури при різних рівнях радіоактивного забруднення та агротехнічних прийомах вирощування // Тези доповідей науково-практичної конференції, присвяченої 25-річчю Краснокутської дослідної станції садівництва, липень 1993. - С.19-20.

34. Середа І.І. Передпосадкове окультурення малопродуктивних дерново-підзолистих піщаних грунтів під яблуню // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції ”Раціональне використання і охорона земельних ресурсів”. - Київ, грудень 1994. - С.44-45.

35. Пески становятся садом / Майдебура В.И., Середа И.И., Чиж А.Д., Якубовский Э.Я. - К.:Облполиграфиздат, 1986. - 7 с.

36. Способы предпосадочного окультуривания песчаных почв под сады / Майде-бура В.И., Чиж А.Д., Середа И.И. - К.: Укринформагропром, 1987. - 3 с.

37. Освоєння піщаних земель під сади і ягідники / Завгородній І.В., Майдебура В.І., Оверченко Б.П., Середа І.І., Чиж О.Д.- К.: Облполиграфиздат, 1987.- 6 с.

38. Створення і продуктивне використання інтенсивних насаджень яблуні / Рекомендації. Відповідальний за випуск П.В.Кондратенко. - К.: Науковий центр УААН “Плодівництво”, 1997. - 22 с., в т.ч. автора с. 4-7, 14-17.

39. Середа И.И. Агротехнологические основы эффективного использования под сады дерново-подзолистых песчаных почв / Информационный листок - Киев: ЦНТЭИ, 1997 - №015-97. - 5 с.

40. Середа И.И. Агрохимические приемы снижения поступления радионуклидов в плодово-ягодную продукцию / Информационный листок.- Киев: ЦНТЭИ, 1997.- №014-97. - 5 с.

41. Середа И.И. Способы оптимального прогнозирования продуктивности яблони в зависимости от почвенных условий / Информационный листок.- Киев: ЦНТЭИ, 1999.- №005 - 99 - 5 с.

42. Методика економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві / За редакцією О.М.Шестопаля. - К., - 2002. - 133 с., в т.ч. автора с.61-64.

Анотація

Середа І.І. Агротехнологічні основи вирощування яблуні на грунтах легкого гранулометричного складу.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.07 - плодівництво. Національний аграрний університет, Київ, 2003.

Дисертаційна робота присвячена теоретичному обгрунтуванню і практичній оцінці використання піщаних земель для плодових насаджень та розробці технологій вирощування яблуні при докорінному, хімічному та поточному окультуренні грунтів легкого гранулометричного складу.

Розроблено методику визначення придатності дерново-підзолистих і дерново-борових піщаних грунтів та прогнозування продуктивності яблуні на цих грунтах. Встановлено критерії визначення потреби хімічної меліорації дерново-підзолистих грунтів залежно від рівня їх кислотності та систем удобрення яблуні. За результатами досліджень розроблено збалансовану систему удобрення різновікових насаджень яблуні на садопридатних дерново-підзолистих піщаних грунтах з диференційованим передпосадковим і поточним застосуванням добрив. Теоретично обгрунтовано і випробувано у виробничих умовах високоефективні, близькі за економічними та енергетичними показниками альтернативні технології освоєння малопродуктивних піщаних земель з формуванням штучних акумулятивних горизонтів та збагаченням кореневмісного шару меліорантами. Визначено прийоми зниження міграції радіонуклідів в системі грунт-плодове дерево.

Ключові слова: яблуня, коренева система, продуктивність, окультурення піщаних грунтів, меліоранти, поживні речовини, волога, радіонукліди, якість плодів.

Аннотация

Середа И.И. Агротехнологические основы выращивания яблони на почвах легкого гранулометрического состава.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.07 - плодоводство. Национальный аграрный университет, Киев, 2003.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию и практической оценке использования песчаных земель для плодовых насаждений и разработке технологий выращивания яблони при коренном, химическом и текущем окультуривании почв легкого гранулометрического состава.

На основании широкомасштабных почвенно-биологических обследований плодовых насаждений установлены лимитирующие и определяющие факторы пригодности дерново-подзолистых и дерново-боровых песчаных почв для яблони. Разработаны модели окультуривания и методика прогнозирования продуктив-ности яблони на почвах легкого гранулометрического состава.

Определены критерии необходимости проведения химической мелиорации дерново-подзолистых почв в зависимости от уровня их кислотности. Регулярное внесение минеральных удобрений на кислой песчаной почве вызывает ее сильное подкисление, что в конечном итоге обусловливает депрессию роста деревьев. Для устранения токсичной кислотности достаточно применение половинной дозы извести по гидролитической кислотности. Известкование слабокислых песчаных почв практически не влияет на урожайность насаждений, но обеспечивает пролонгированный период лежкости продукции и повышение плодородия почв при органо-минеральной системе удобрения.

Разработана сбалансированная система удобрения яблони на садопригод-ных дерново-подзолистых песчаных почвах с предпосадочным внесением 250 т/га низинного карбонатного торфа и 270 кг/га фосфорных удобрений, а также текущем применением в молодом саду по 90, а в плодоносном по 120 кг/га азотных и калийных минеральных удобрений.

На основании 20-летних исследований роста и плодоношения яблони на среднерослом вегетативном подвое (ММ. 106) разработаны высоэффективные, близкие по экономическим и энергетическим показателям альтернативные траншейная и плантажная технологии освоения малопродуктивных песчаных земель. Формирование аккумулятивных исскуственных горизонтов путем внесения 600 т/га пресноводной глины в траншеи 2,5 х 0,5-0,8 м при систематическом применении полного минерального удобрения (N₁₀₀Р₆₀К₉₀) обеспечивает урожайность яблони сорта Рубиновое Дуки на уровне 312-313 ц/га с выходом высококачественной продукции от 71 до 82 %. Выращивание яблони на неокультуренных малопродуктивных песчаных почвах не обеспечивает товарное плодоношение (22-28 ц/га). Высокоэффективным приемом окультуривания песчаных почв является также внесение под плантаж 125 т/га торфа с 300 т/га мергеля и регулярным применением органических (60 т/га, раз в три года) или минеральных удобрений (N₁₀₀Р₆₀К₉₀). Такая технология обеспечивает урожай яблони на уровне 238-266 ц/га. Оптимальные условия для выращивания высокопродуктивных насаждений на семенном подвое (236-293 ц/га) складываются только при траншейном окультуривании путем формирования двойных 10-см прослоек из глины и торфа.

Определены агротехнические приемы снижения миграции радионуклидов в системе почва-плодовое дерево. Поступление радионуклидов в продукцию, выращенную на разных почвах в зоне усиленного радиоэкологического контроля определяется в основном их физико-химическими свойствами и возрастает в ряду чернозем типичный - серая лесная - дерново-подзолистая почва при коэффици-енте накопления радиоцезия плодами соответственно 0,03 - 0,32 - 0,34. Регулярное внесение полного минерального удобрения (N₁₂₀Р₁₂₀К₁₂₀) обусловливает увеличение в - активности плодов на черноземе типичном на 11, дерново-подзолистой - на 84, на серой лесной почве - на 153 %. В условиях дерново-подзолистой почвы уменьшение глубины вспашки с 60 до 23 см обусловливает снижение коэффициента накопления радиоцезия плодами на 39 %, а применение минеральных удобрений (N₁₀₀Р₆₀К₉₀) вызывает увеличение на 13 %. Нейтрализация почвенной кислотности и обогащение корнеобитаемого слоя высокосперсными частицами, а также питательными веществами обусловливает снижение поступления радионуклидов в продукцию. Внесение под плантаж 125 т/га торфа с 300, 600 и 900 т/га мергеля обеспечивает снижение коэффициента накопления радиоцезия плодами на 13, 37 и 58 %.

Ключевые слова: яблоня, корневая система, продуктивность, окультуривание песчаных почв, мелиоранты, питательные вещества, влажность, радионуклиды, качество плодов.

Summary

Sereda I.I. Agrotechnological fundamentals of cultivating apple on the soils of the light granulometric composition. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the doctor of agricultural sciences on the speciality 06.01.07 - fruit growing. National Agrarian University, Kyiv, 2003.

The paper is dedicated to the theoretical substantiation and practical estimation of using sandy soils for fruit orchards and to the elaboration of the technologies for the apple growing different methods of the cultivation of the soils of the light granulometric composition being applied.

The author has developed methods of detemining the favourability of the soddy-podzolic and forest sandy soils for the cultivation of apple and of prognosing its productivity on those soils. The criteria of determining the necessity of the soddy-podzolic soils chemical melioration depending on the level of acidity and systems of apple fertilization have been established. The balanced system of fertilizing apple orchards of different age on the soddy-podzolic sandy soils favourable for fruit cultivation with the differentiated preplanting application of fertilizers was elaborated as a result of the researches. High - effective alternative technologies with similar economic and energetic indexes of using low-productive sandy soils have been substantiated theoretically and tested under the conditions of production. Those technologies stipulate the formation of artificial accumulative strata. The methods of reducing radionuclides migration in the system “soil-fruit tree” have been ascertained.

Key words: apple, root system, productivity, sandy soils cultivation, meliorants, nutritive substances, moisture, radionuclides, fruit quality.

Размещено на Allbest.ru