З віком у міру збільшення маси цьоголіток в середньому з 53,2 до 203,3 г у їх м'язах спостерігалось закономірне зниження вмісту вологи. Одночасно збільшувалась кількість сухої речовини (з 13,60 до 19,24%), жиру (з 1,28 до 4,14%), білка (з 10,70 до 13,19%), зростав енергетичний рівень м'язової тканини риб (з 3,07 до 4,98 МДж/кг). Цьоголітки веслоноса з наведеними біохімічними показниками характеризувались високим рівнем виживання в період зимівлі.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЦЬОГОЛІТОК ВЕСЛОНОСА В СТАВАХ. З метою об'єктивності та достовірності аналізу були використані фактичні показники рибогосподарської діяльності за виробничими витратами та собівартістю продукції, одержані на досліджуваному господарстві. Для спрощення розрахунків їх зроблено в перерахунку на 1 т рибопродукції за трьома варіантами полікультури: коропові види риб без веслоноса; полікультура коропових риб та веслоноса з часткою останнього в одержаній рибопродукції 10 та 25%.

У підсумку собівартість 1 т рибопродукції за проаналізованими варіантами полікультури істотно не відрізнялась і перебувала в межах 2602,0-2782,6 грн. Вона дещо зростала із збільшенням частки веслоноса у полікультурі, що насамперед пов'язано з додатковими витратами на підрощування його личинок. За загальної рибопродуктивності вирощувальних ставів 1000 кг/га з часткою веслоноса в ній 10 та 25% і ціною на цьоголіток коропових риб - 6 грн. за 1 кг та мінімальною ціною на цьоголіток веслоноса - 30 грн. за 1 кг, додатковий прибуток від реалізації вирощеної риби становитиме 2,4 та 5,8 тис. грн. з кожного гектара. В порівнянні з традиційною полікультурою риб він підвищується відповідно на 41 та 63%. При цьому собівартість продукції істотно не змінюється, що загалом і визначає значне зростання рівня економічної ефективності виробництва.

РИБОГОСПОДАРСЬКЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВВЕДЕННЯ ВЕСЛОНОСА В АКВАКУЛЬТУРУ УКРАЇНИ. Проаналізовано низку підсумкових аспектів рибогосподарського освоєння веслоноса в Україні, визначено можливі обсяги виробництва його товарної продукції за різними напрямами рибництва та потреби у маточному поголів'ї. Зроблено оцінку пріоритетних завдань наукового забезпечення та практичних заходів в межах загальної проблеми, визначено комплекс факторів, що можуть стримувати їх ефективну реалізацію.

Придатні для вселення веслоноса водойми можна розподілити на три групи: 1) водойми відкритого типу, з'єднані з певними ділянками річок (естуарії, водосховища на великих ріках), де не виключається можливість нерестових міграцій, нересту та натуралізації веслоноса; 2) природні та штучно створені водні об'єкти придатні для нагулу різновікових груп веслоноса (озера, водойми-охолоджувачі електростанцій, малі водосховища тощо) у яких за комплексом абіотичних факторів середовища відсутні умови для відтворення цього інтродуцента; 3) рибницькі стави коропових господарств, пристосовані для вирощування різновікових груп веслоноса в полікультурі з традиційними об'єктами культивування. Інтродукція веслоноса у перші дві групи водойм потребує спеціального поглибленого вивчення проблеми та розроблення у кожному конкретному випадку відповідних біологічних обґрунтувань щодо доцільності введення цього чужорідного виду у раніше сформовані іхтіокомплекси.

В умовах ставових господарств України товарного веслоноса масою 2-3 кг можна одержувати як на другому, так і на третьому році вирощування. Гарантоване вирощування товарних дволіток масою понад 2 кг можливе за наявності великого посадкового матеріалу масою не менше 400 г та сприятливих умов утримання риб.

Необхідно визначити послідовні етапи освоєння цього нетрадиційного для України об'єкту рибництва. На першому етапі основну увагу слід приділити подальшому удосконаленню методів штучного відтворення веслоноса та розгортанню робіт з нарощування чисельності його племінного матеріалу. На цьому етапі для зариблення доцільно використати переважно ставові господарства степової та лісостепової зон з вирощуванням риби за дво- та трилітнього циклів. Враховуючи дефіцит посадкового матеріалу, розпочинати вселення веслоноса слід у відносно невеликі за площею добре контрольовані замкнуті водойми інших категорій. Значні перспективи пов'язані з формуванням маточних стад веслоноса з метою одержання харчової ікри.

ВИСНОВКИ

Результати проведених досліджень та аналіз одержаних матеріалів дозволяють зробити такі узагальнюючі висновки:

1. На прикладі підприємства “Гірський Тікич” (ВАТ “Черкасирибгосп”), доведена можливість організації штучного відтворення веслоноса на базі звичайних коропових господарств країни та перспективність введення цього північноамериканського інтродуцента в ставову аквакультуру.

2. Установлено, що за репродуктивними показниками та рівнем виживання у післянерестовий період вперше дозрілі одинадцятирічні самки веслоноса істотно переважали плідників першого року дозрівання десятирічного віку.

3. За температури води 14,0-18,5⁰С позитивні результати при гормональному стимулюванні дозрівання статевих продуктів самок веслоноса з показником поляризації ядра в ооцитах 0,08-0,14 одержані за дворазових гормональних ін'єкцій з інтервалом 24-26 год. із загальною дозою ацетонованих осетрових гіпофізів до 8 мг/кг маси риб та комбінованих ін'єкцій осетрових гіпофізів і гліцеринової витяжки гіпофізів осетрових. Самці веслоноса позитивно реагували на одну гіпофізарну ін'єкцію ацетонованих гіпофізів осетрових риб і ляща з дозою 40-50 мг на рибу.

4. Виявлені відмінності у співвідношенні окремих частин тіла плідників різної статі є підставою для проведення подальших досліджень з метою розроблення методів раннього прижиттєвого визначення статі веслоноса за морфологічними показниками.

5. Підтверджена можливість одержання високих виробничих показників з підрощування молоді веслоноса в стандартних рибоводних місткостях на базі репродукторів, призначених для заводського відтворення коропових видів риб. Підвищений відхід (до 40-60%) вільних ембріонів веслоноса відмічено в період їх витримування до переходу на екзогенне живлення із зниженням температури води до 12-13⁰С.

6. В процесі підрощування личинок веслоноса з годівлею зоопланктонними організмами риби віддавали перевагу гіллястовусим ракоподібним (дафніям) розміром 0,6-2,0 мм. Найвищий рівень виживання риб відмічено за концентрації кормових зоопланктерів не менше 40-50 мг/л.

7. Позитивні результати за рівнем виживання (52,4-62,0%) та середньою кінцевою масою (221-440 г) цьоголіток веслоноса одержані при їх вирощуванні в ставах в полікультурі з одновіковими групами коропа, білого товстолобика і білого амура за щільності посадки підрощеної молоді веслоноса 0,35-2,50 тис.екз./га. Рибопродуктивність за веслоносом становила до 289,7 кг/га.

8. Найвищий рівень абсолютних приростів цьоголіток веслоноса припадав на періоди з температурою води 23-27⁰С за високої інтенсивності розвитку зоопланктону ставів (більше 7 г/м³).

9. В живленні цьоголіток веслоноса переважали гіллястовусі ракоподібні (61,8-94,9% від загальної кількості спожитих зоопланктерів). Важливу роль у живленні риб відігравали веслоногі рачки (3,8-36,6%). Коловертки та рослинні планктонні організми в живленні цьоголіток веслоноса мали підпорядковане значення (до 1,9%). Наприкінці періоду вирощування, із зменшенням біомаси зоопланктону, в складі їжі риб до 35,4% зростала частка детриту.

10. Культивування веслоноса матиме важливе значення для рибогосподарських підприємств України, оскільки дозволить підвищити якість і вартість продукції без значних додаткових інвестицій у дороге обладнання і технології, чим значною мірою сприятиме підвищенню економічної ефективності господарювання в рибній галузі.

Пропозиції виробництву

За результатами досліджень можна дати такі загальні пропозиції виробництву:

1. Зважаючи на дефіцит та особливу цінність племінного матеріалу веслоноса, з метою його максимального збереження, не слід використовувати у рибоводних роботах наймолодших самок першої хвилі дозрівання, які характеризуються низькою репродуктивною здатністю та підвищеним відходом у післянерестовий період.

2. Важливою умовою для успішного відтворення веслоноса є оснащення репродукційних рибоводних комплексів пристроями, що дозволяють оптимізувати температурний і кисневий режими в рибоводних місткостях.

3. Для гарантованого забезпечення личинок веслоноса достатньою кількістю живих кормів необхідно освоїти методи масового розведення кормових ракоподібних у контрольованих умовах рибних господарств та розробити нові ефективні стартові кормосуміші.

4. З метою підвищення ефективності рибогосподарського освоєння веслоноса необхідно здійснити комплексний іхтіопатологічний моніторинг його різновікових груп в аквакультурі; уникати розселення веслоноса в господарства неблагополучні за інвазійними хворобами риб; формувати у ставах оптимальні умови середовища, насамперед за рівнем забезпечення риб кормовою базою; використовувати для вирощування веслоноса найкращі малозамулені стави площею до 8-10 га із середніми глибинами до 1,5-1,8 м та низьким рівнем заростання макрофітами; створювати умови для штучного забезпечення води киснем в разі необхідності.

5. Для зариблення вирощувальних ставів доцільно використовувати підрощену у якомога стислі строки до 0,5-1,0 г молодь веслоноса. Для одержання якісного рибопосадкового матеріалу із середньою масою не менше 200 г щільність посадки мальків веслоноса при вирощуванні у полікультурі не повинна перевищувати 2,5 тис.екз./га. Із складу полікультури доцільно виключити строкатого товстолобика, як основного конкурента веслоноса за споживанням зоопланктонних організмів.

6. На початковому етапі рибогосподарського освоєння веслоноса в Україні першочергову увагу слід приділяти вивченню методів його штучного відтворення та розгортанню робіт щодо нарощування чисельності племінного матеріалу інтродуцента. На цьому етапі для його поширення доцільно використовувати переважно ставові господарства країни. Вселення веслоноса у інші водні об'єкти необхідно здійснювати лише на основі розроблених біологічних обґрунтувань, насамперед віддаючи перевагу добре контрольованим замкненим водоймам, які за всіма факторами середовища повною мірою відповідають біологічним вимогам цього виду риб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Онученко О.В., Третяк О.М., Кулешов О.В. Основи рибогосподарського освоєння веслоноса Polyоdon spathula (Walbaum)/ - К.: Вища освіта, 2003. - 111 с. (літературний огляд, проведення дослідів, аналіз експериментальних даних, написання монографії).

2. Онученко О.В. Основи біотехніки відтворення та вирощування веслоноса на базі повносистемних ставових господарств лісостепової зони // Рибне господарство. - 2003. - Вип.. 62. - К.: Аграрна наука. - С.126-131 (проведення дослідів, аналіз результатів експериментів, написання роботи).

3. Долинський В.П., Єфименко М.Я., Третяк О.М., Онученко О.В. Умови функціонування та деякі пріоритети розвитку рибної галузі України // Рибне господарство. - 2003. - Вип.. 62. - К.: Аграрна наука. - С.3-9 (збір та аналіз даних).

4. Dolinski V.P., Tretyak A.M., Onuchenko A.E. Problemy zwiekszenia produktywnosci і ocena struktury gatunkowej ichtiocenoz wod srodlandowych Ukrainy // Rybactwo 2002. - Olsztyn, 2003. - S. 131 - 138 (збір та аналіз даних).

5. Онученко О.В., Кулешов О.В., Третяк О.М., Ганкевич Б.О. Результати експериментальних робіт з відтворення та вирощування веслоноса в Україні // Рибне господарство. 2001. - Вип. 59-60.-К.: Аграрна наука. С.17-22 (проведення дослідів, аналіз результатів експериментів, написання роботи).

6. Онученко О.В., Третяк О.М. Перший досвід штучного відтворення веслоноса в Україні // Наукові записки, серія: біологія, Тернопіль, 2001.-№4(15). -С. 177-178 (проведення дослідів, аналіз результатів експериментів, написання роботи).

7. Онученко О.В., Кулешов О.В., Третяк О.М. Вирощування цьоголіток веслоноса в ставах лісостепової зони // Наукові записки, серія: біологія, Тернопіль,. 2001.-№4(15).-С.178 (проведення дослідів, аналіз результатів експериментів, написання роботи).

8. Третяк О.М., Онученко О.В., Кулешов О.В., Ганкевич Б.О. Лернеоз цьоголіток веслоноса в умовах ставового вирощування // Матер. I всеукраїнської конф. “Проблеми іхтіопатології“: - К., 2001.-С. 113-116.

9. Онученко А.Е., Третяк А.М., Кулешов А.В., Ганкевич Б.А. Состояние и перспективы рыбохозяйственного освоения веслоноса в Украине // Материалы междунар. науч.-практ. конф. “Аквакультура осетровых рыб: достижения и перспективы развития“ - Астрахань, 2001-С. 107-108.

10. Андрющенко А.И., Третяк А.М., Онученко А.Е., Ганкевич Б.А. Актуальные проблемы товарного осетроводства на Украине // Тез. докл. VIII съезда Гидробиологического общества РАН, 16-23 сен. 2001 г. - Калининград, - 2001. - С.19.

11. Онученко О.В., Третяк О.М., Пекарський А.В., Кулешов О.В., Ганкевич Б.О. Проблеми відтворення та вирощування веслоноса в Україні // Проблемы аквакультуры и функционирование водных экосистем. Материалы междунар. науч.-практ. конф. молодых ученых, 25-29 фев. 2002 г., г.Киев. - К., 2002 - С.88-89.

Размещено на Allbest.ru