Агроекологічні та біологічні основи інтенсифікації виробництва озимого жита і тритікале в лісостепу України

ПРОДУКТИВНІСТЬ АГРОЦЕНОЗІВ ЖИТА І ТРИТІКАЛЕ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ

Вплив технологій вирощування на продуктивність агроценозів озимого жита.

З метою розробки моделей технологій вирощування сучасних сортів озимого жита, адаптованих до їх біологічних особливостей, у стаціонарному досліді Інституту землеробства УААН з 1988 р. проводились дослідження з вивчення ефективності як окремих елементів технологій вирощування, так і їх комплексу при різних рівнях техногенного навантаження. У цьому досліді вивчали сорти селекції Інституту землеробства УААН - Київське 86, Київське 90, Київське 93.

За впливом на рівень продуктивності агроценозів жита (1992-1999 рр.) найефективнішим виявилось внесення P90K120N20II+50IY+20YII (1доза добрив, варіант 2 ) і P135K180N30II+75IY +30YII (1.5дози добрив, варіант 5) на фоні інтегрованої системи захисту - 6.0 т/га (табл. 5). Максимальний рівень продуктивності посівів жита був досягнутий у 1992/1993 рр. при оптимальному співвідношенні біотичних і абіотичних факторів: внесення P135K180N30II+75IY+30YII (1.5 норми добрив, варіант 5), на фоні інтегрованої системи захисту - 8.3 т/га. Приріст продуктивності від внесення добрив на фоні інтегрованої системи захисту становив 3.1 т/га, на фоні мінімальної системи захисту -2.7т/га; окупність добрив зерном - 6.1-7.0 кг/кг. Екологічна мінливість продуктивності посівів наближалась або перевищувала позначку значної мінливості (>20%).

Технологія вирощування жита, яка передбачала внесення P90K120N20II+50IY+20YII (1доза добрив; варіант 2), на фоні інтегрованого захисту забезпечила середню урожайність агроценозів жита на рівні 6.0 т/га при найвищому коефіцієнті стабільності технології серед інших Кстаб = 82.7%. Тобто, технологія забезпечує стабільний високий рівень продуктивності при змінних чинниках погоди, що є одним з основних критеріїв оцінки ефективності технологій. Приріст урожайності від застосування добрив становив 3.2 т/га на фоні інтегрованого захисту і 2.7 т/га - на фоні мінімального захисту; окупність добрив зерном - 8.1 кг/кг. Застосування системи захисту підвищило рівень окупності добрив до 10.5 кг/кг.

Технологія із застосуванням половинної дози мінеральних добрив P60K90 N20II+25IY (0.5 норми добрив; варіант 1) забезпечила урожайність на рівні 5.0 т/га при інтегрованій системи захисту і 4.5 т/га - при мінімальній системі захисту; приріст від добрив (1992-1999 рр.) становив відповідно 2.2 і 1.7 т/га; окупність добрив зерном - 14.3 і 11.1 кг/кг, відповідно до систем захисту. Незважаючи на високу екологічну мінливість продуктивності (V=20.6 і 19.3%), такий варіант технології має значні перспективи у виробництві. Потреба в застосуванні ретардантів в цій технології виникає лише в роки з надмірною кількістю опадів.

Посіви жита при вирощуванні за базовою та інтенсивною енергонасиченою технологіями забезпечували вихід кормових одиниць по 6.21 т/га, або на 3.26 т/га більше, ніж у контрольному варіанті, перетравного протеїну - 0.45 т/га, обмінної енергії - 57.8 тис. МДж. При вирощуванні за ресурсозберігаючої технологією ці показники відповідно становили: 5.18 т/га або на 2.23 т/га більше, 0.36 т/га і 48.2 тис. МДж/га.

Як зменшення доз добрив (0.5 дози), так і їх збільшення (1.5 дози), призводило до зниження стабільності технологій порівняно з варіантом, де вносилось P90K120N20II+50IY+20YII (1 норма добрив; варіант 2 ).

Альтернативна, або біологізована технологія вирощування жита (варіант 9) передбачає забезпечення рослин поживними речовинами за рахунок органічних добрив (4-й рік післядії), побічної продукції попередників і внесення з осені N30 для покращання мінералізації органічних решток. Ця технологія забезпечила достовірний приріст урожайності порівняно з контрольним варіантом - 0.8-0.9 т/га на фоні обох систем захисту (контроль - 2.8 т/га) та достовірне зниження продуктивності порівняно з варіантами, де застосовувались мінеральні добрива. Система захисту в цьому разі не мала суттєвого впливу на рівень продуктивності посівів. Вирощування жита при забезпеченні рослин поживними речовинами лише за рахунок побічної продукції попередника (варіант 10) забезпечило приріст - 0.2 т/га.

Альтернативні технології вирощування жита мали найнижчий рівень екологічної стабільності (Кстосб = 61.6-40.2%) серед інших технологій при найменших абсолютних показниках продуктивності. Застосування інтегрованої системи захисту у варіантах альтернативних технологій в окремі роки призводило до суттєвого зниження продуктивності агроценозів, що пов'язано з пригніченням розвитку і зменшенням абсолютних параметрів рослин і агроценозу в цілому.

Продуктивність посівів жита в межах контрольного варіанта характеризує рівень біопотенціалу зони і пластичність сорту. В межах досліджуваного регіону при використанні сучасних сортів жита реальним є отримання урожайності від 1.9 до 4.8 т/га без застосування засобів хімізації при коефіцієнті варіації 31.2-34.2%.

Вплив системи живлення і погодних умов на рівень продуктивності посівів жита (1992-1999 рр.) був майже рівноцінним і становив 43.0 і 40.6% відповідно. Амплітуда коливань екологічної мінливості дорівнювала за роки досліджень залежно від технологій вирощування 2.5-4.2 т/га, а трофічної мінливості - 2.3- 4.7 т/га залежно від років.

Вплив технологій вирощування на продуктивність агроценозів озимого тритікале. В стаціонарному досліді Інституту землеробства УААН з 1992 р. висівались сорти тритікале селекції Миронівського інституту пшениць ім.В.М. Ремесла АДМ 4, АДМ 5, АДМ 11, які з часом доповнювались. Тритікале (1992-1999рр.) переважало інші озимі зернові культури за рівнем продуктивності при вирощуванні їх за технологіями з різними рівнями техногенного навантаження.

Найвищі рівні продуктивності тритікале (1992-1999 рр.) отримані при вирощуванні за технологією, яка передбачає внесення P135K180N30II+90IY+60YII на фоні інтегрованої системи захисту - 7.1 т/га ( табл.5). Ефективність даної технології виявилась не лише в максимальних врожаях, а й у їх стабільності (Кстаб = 85.3%). Приріст врожайності від застосування добрив на фоні інтегрованої системи захисту становив 3.7 т/га при окупності 1 кг діючої речовини добрив 7.5 кг зерна; приріст .від засобів хімізації - 3.9 т/га. Технологія забезпечувала вихід 8.74 т/га кормових одиниць, що на 4.59 т/га більше, ніж контрольному варіанті і на 25.3 т/га більше, ніж з аналогічного варіанта вирощування жита. Вихід перетравного протеїну становив 0.9 т/га, обмінної енергії - 68.3 тис. МДж. Високий ефект технології, тісно пов'язаний з застосуванням ретардантів, і якщо при використанні низькостеблових сортів ретарданти не проявляли позитивної дії, то при вирощуванні високостеблових сортів тритікале (як і жита) - вони були досить ефективними.

Технологія, яка передбачає внесення Р90К120N30ІІ+60ІУ+30УІІ (варіант 2), забезпечила урожайність тритікале на рівні 6.8 т/га. Рівень ефективності даної технології теж надзвичайно високий: коефіцієнт стабільності технології - 85.5%, приріст урожайності від добрив - 3.4 т/га, окупність добрив зерном - 10.3 кг/кг. Ефективність інтегрованої системи захисту незначна - приріст урожайності становив 0.4 т/га - при врожаї 6.4 т/га при мінімальній системі захисту. Приріст від засобів хімізації в цілому склав 3.6 т/га. Вказана технологія забезпечувала вихід 8.38 т/га кормових одиниць, що - або на 4.2 т/га більше, ніж у контрольному варіанті; вихід перетравного протеїну - 0.8 т/га, обмінної енергії - 65.5 тис. МДж.

Технологія, яка передбачала внесення половинної дози мінеральних добрив P45K60N20II+40IY ( 0.5 дози добрив; варіант 1) на фоні інтегрованої системи захисту забезпечила збір зерна тритікале на рівні 6.0 т/га. Приріст від системи захисту склав 0.4 т/га, від добрив - 2.4 і 2.7 т/га, при врожайності 5.6 і 6.1 т/га, залежно від системи захисту. Окупність добрив зерном становила 16.0 кг/кг на фоні інтегрованої системи захисту і 14.8 кг/кг з мінімальною системою захисту (табл.5). Ця технологія забезпечувала вихід 7.5 т/га кормових одиниць, що на 3.3 т/га більше, ніж у контрольному варіанті і на 1.2 т/га більше, ніж з кращих варіантів жита; вихід перетравного протеїну - 0.6 т/га; обмінної енергії - 58.2 тис. МДж.

Альтернативна технологія (варіант 9), яка передбачала використання післядії побічної продукції попередника і органічних добрив (4-й рік післядії), а також внесення 30 кг/га д.р. азоту для поліпшення мінералізації побічної продукції, забезпечувала врожайність тритікале на рівні 4.1 і 4.4 т/га відповідно при мінімальній та інтегрованій системах захисту. Приріст урожайності дорівнював 0.9-1.0 т/га. Технологія мала найнижчий коефіцієнт стабільності - 62.4% (при мінімальній системі захисту). Альтернативна технологія (варіант 10) передбачала забезпечення рослин елементами живлення за рахунок побічної продукції попередника. Продуктивність тритікале (3.4 т/га), при цій технології вирощування знаходилась практично на одному рівні з контрольним варіантом.

Продуктивність посівів тритікале при вирощуванні без застосування добрив (контроль) становила 3.2 т/га, що на 12% вище, ніж продуктивність посівів жита. Коефіцієнти варіації продуктивності обох культур перевищували 30%.

Таблиця 5 - Продуктивність озимих культур, 1992-1999 рр.,

Інститут землеробства УААН

№ вар	Система удобрення1	Жито, Київське 93	Тритікале, АДМ 5
	основне добриво	підживлення азотом по етапах органогенезу	урожайність2, т/га	приріст від добрив, т/га	к стабільності технології, %	приріст від системи захисту, т/га	урожайність2, т/га	приріст від добрив, т/га	к стабільності технології, %	приріст від системи захисту, т/га
	кг/га д.р.	система захисту3		система захисту3
	Р2О5	К2О	ІІ	IV	VII	1	2	1	2	1	2		1	2	1	2	1	2
12	Контроль	2.8 1.9-4.8	2.8 1.9-4.3	-	-	68.8	65.9	0.0	3.2 2.0-4.6	3.4 2.4-4.9	-	-	65.5	70.5	0.2
10	Післядія побічної продукції	3.0 2.1-5.0	3.2 1.9-4.6	0.2	0.3	70.2	61.6	0.2	3.4 2.1-4.8	3.6 2.5-5.0	0.2	0.2	70.0	72.1	0.2
9	Післядія побічної продукції та органічних добрив + N30	3.6 2.1-5.4	3.7 2.1-5.5	0.8	0.9	63.7	63.8	0.1	4.1 2.6-7.1	4.4 2.6-6.9	0.9	1.0	62.4	65.4	0.3
1	45	60	20 20	25 40	-	4.5 3.4-6.0	5.0 3.5-6.2	1.7	2.2	80.8	79.4	0.5	5.6 3.7-7.1	6.0 4.9-7.6	2.4	2.6	77.6	81.2	0.4
2	90	120	20 30	50 60	20 30	5.5 3.8-7.1	6.0 4.5-7.4	2.7	3.2	78.0	82.7	0.5	6.4 4.6-8.1	6.8 5.1-8.2	3.2	3.4	81.8	85.5	0.4
5	135	180	30 30	75 90	30 60	5.6 4.0-7.2	6.0 4.1-8.3	2.8	3.2	81.0	78.1	0.4	6.4 4.9-8.4	7.1 5.9-8.4	3.2	3.7	83.6	85.3	0.7

Примітки: 1 чисельник - дози добрив для жита, знаменник - дози добрив для тритікале;

2 чисельник - середнє значення, знаменник - діапазон змін;

3 система захисту: 1 - мінімальна, 2 - інтегрована.

Таблиця 6 - Продуктивність сортів озимих культур залежно від технологій вирощування, 1998-2000, т/га

№ п/п	Сорт	Ресурсозберігаюча технологія, N60P45K60	Базова технологія, N120P90K120	Енергонасичена технологія, N180P135K180	Контроль
		урожай-ність	приріст	окуп-ність добрив зерном, кг/кг	урожай-ність	приріст	окупність добрив зерном, кг/кг	урожай-ність	приріст	окупність добрив зерном, кг/кг	урожай- ність
1	Престо	4.74	2.36	14.3	5.78	3.40	10.3	6.30	3.92	7.9	2.38
2	АДМ 5	4.75	2.36	14.3	5.65	3.26	9.9	5.87	3.48	7.0	2.39
3	АДМ 8	4.68	2.37	14.4	5.97	3.66	11.1	5.73	3.44	7.0	2.31
4	АДМ 9	4.47	2.05	12.4	511	2.69	8.2	5.34	3.92	5.9	2.42
5	АДП 2	4.56	1.94	11.8	5.66	3.04	9.2	6.25	3.63	7.3	2.62
6	Ягуар	4.60	2.28	13.8	5.40	3.08	9.3	5.94	3.62	7.3	2.32
7	Поліський 4	4.24	1.97	11.9	5.43	3.16	9.6	5.84	3.57	7.2	2.27
8	АД 3/5	4.27	1.87	9.5	4.66	2.26	6.9	5.00	2.60	5.3	2.40
9	АД 15	4.61	2.07	12.5	5.69	3.15	9.6	5.90	3.38	6.8	2.54
10	АД 44	4.48	2.31	14.0	6.00	3.83	11.6	6.32	4.15	8.4	2.17
11	АД 45	4.68	2.25	13.6	5.72	3.33	10.1	5.76	3.37	6.8	2.39
12	АД 52	4.88	2.58	15.6	5.52	3.22	9.8	5.61	3.31	6.7	2.30
13	Диво	4.39	2.04	12.3	4.66	2.31	7.0	5.09	2.74	5.5	2.35
14	Саратовське 6	4.45	1.85	12.3	5.08	2.48	8.3	4.74	2.14	4.8	2.60
15	Київське 93	4.94	2.32	15.5	5.18	2.56	8.5	5.34	2.84	6.3	2.62
16	Миріч	3.81	1.68	10.0	4.31	2.18	6.6	5.15	2.74	6.1	2.13
	НІР 05, ц/га	0.20			0.21			0.20			0.18
Частка участі факторів, %
	“рік”	19.6			20.3			31.4			16.2
	“сорт”	35.4			39.9			43.8			22.5
	взаємодія	37.9			37.0			22.8			45.1
	х - фактор	7.0			2.8			2.0			16.3

Частка участі факторів по досліду: “рік” - 3.6%; сорт - 4%; технологія - 82.3%.

Застосування інтегрованої системи захисту в альтернативних технологіях є недоцільним як з економічної, так і з екологічної точки зору.

У цілому, в розрізі технологій і років, екологічна мінливість продуктивності посівів тритікале становила 2.5-4.8 т/га; трофічна мінливість - 2.3-6.0 т/га. Частка участі добрив у формуванні продуктивності агрофітоценозів тритікале - 55.7%, погодних умов - 31.7%. Вплив системи живлення на продукційний процес посівів цієї культури переважає погодний фактор, що свідчить про більш високий адаптивний рівень тритікале і про можливість більш повної реалізації потенціальної продуктивності агрофітоценозів в умовах довкілля порівняно з житом.

Сортова реакція озимих культур на технологію вирощування. Технологічне забезпечення агроценозів озимих культур згідно з їх біологічними особливостями сприяло зниженню впливу некерованих факторів на формування продуктивності та підвищенню ролі сорту і системи живлення. Частка участі факторів у формуванні продуктивності посівів різних сортів озимих культур у комбінації “умови року”, “технологія”, “сорт” становила відповідно 3.6; 82.3 і 4.0% (табл.6). Частка участі фактора ”сорт” значно зростала на підвищених фонах мінерального живлення: з 22.5% для контрольного варіанта, до 35.4, 39.9 і 43.8% відповідно для технологій з внесенням P45K60N20II+40IY, Р90К120N30ІІ+60ІУ+30УІІ і P135K180N30II+90IY+60YII Найбільш стабільними і високоврожайними в умовах північної частини Лісостепу України є сорти тритікале: Престо, Мально, АДМ 5, АДМ 8, АДМ 9, АДМ 11, АДП 2, Ягуар, посіви яких ефективно використовують високі дози добрив без потреби у застосуванні ретардантів.

Сорти тритікале Амфідиплоїд 45, Амфідиплоїд 52, Амфідиплоїд 44, Амфідиплоїд 15, Поліський 4, Поліський 7, Поліський 10 мають високий біологічний потенціал, ефективна реалізація якого досягається при збалансованих умовах живлення і ретардантному захисті.

ЯКІСТЬ ЗЕРНА ЖИТА І ТРИТІКАЛЕ

У розділі наведені дані комплексного аналізу якості зерна жита і тритікале, який грунтується на параметрах - хімічних, фізичних, технологічних та кормових показників якості залежно від видових і сортових особливостей, технологій вирощування та погодних умов.

Вміст білків є характерною генетично детермінованою ознакою якості зерна як видів, так і сортів, але його параметри можуть суттєво змінюватись під впливом умов вирощування (табл. 7). Вміст протеїну в зерні озимих культур збільшувався під впливом добрив: на 0.5-2.2% у зерні жита, 1.3-3.6 - у зерні тритікале, 0.5-2.4% - у зерні пшениці.

Найвищий вміст протеїну при вирощуванні за інтенсивною базовою технологією був у зерні сорту тритікале Поліський 10 - 16.4%. Вміст протеїну в зерні сортів тритікале Престо, АДМ 5, АДм 9, Ягуар, Амфідиплоїд 15, Амфідиплоїд 44, АДП 2, АДМ 8, Поліський 4, Поліський 7 становив 14.7-15.2%, пшениці Коломак 5 і Миріч - 14.3 і 14.9%, жита Диво, саратовське 6 і Київське 93 - 10.6 - 10.9%.

Таблиця 7- Вміст протеїну в зерні жита Київське 93 і тритікале АДМ 4, АДМ5 залежно від системи удобрення і захисту, 1992-1999pp, %

№ вар.	Система удобрення, кг/га д.р. 1	Жито	Тритікале
	основне	підживлення
	Р2О5	К2О	II	IV	VI	система захисту 2
						1	2	1	2
12	-	-	-	-	-	8.6	8.6	11.3	12.1
9	Післядія органічних добрив і побічної продукції + N30	9.1	8.8	12.0	12.2
1	45	60	20/20	40/25		9.1	9.1	12.9	13.4
2	90	120	30/20	60/50	30/20	9.9	10.2	14.1	14.8
5	135	120	30/30	90/75	60/30	10.2	10.8	15.7	15.7

Примітки: 1 Чисельник - дози азоту під тритікале; знаменник - дози азоту під жито; 2 1 - мінімальний захист; 2 - інтегрований захист.

Фракційний склад білків зерна озимих культур змінювався як у межах виду, так і між видами. Система удобрення має переважний вплив на зміну фракційного складу білка над сортовою мінливістю. В зерні жита і тритікале міститься більше біологічно цінних фракцій - альбумінів і глобулінів, відповідно 59.0 - 59.7 і 56.0 -59.0 %, при вмісті їх у зерні пшениці - 44.4-46.6%.

Зерно пшениці містить більше проламінів - клейковиноутворюючих білків, у середньому 22.6-23.4% залежно від сорту при вмісті їх у зерні жита 9.1-10.4; зерні тритікале - 16.2-17.2% (рис.2).

Найбільша кількість лізину містилась у зерні жита. Цей показник дуже мало змінювався залежно від сорту і системи удобрення (4.15-4.25% від загального білка); в зерні сортів тритікале - 3.29-3.38; зерні пшениці - 2.90-3.04%. Під впливом високих доз мінеральних добрив намічається тенденція до зниження вмісту біологічно цінних фракцій білка і лізину в зерні. Вміст клейковини в зерні тритікале і жита є вторинною ознакою порівняно з біологічною цінністю його білків.

Вміст крохмалю в зерні сортів тритікале АД 15, АД 52, АДМ 8, Мально, Престо високий - до 70% на суху речовину, у зерні пшениці його максимальна кількість - 65%, у зерні жита - на рівні з тритікале.

Сорти Амфідиплоїд 44, Престо, АДП 2, АДМ 8, Ягуар, Поліський 4, Амфідиплоїд 15, при вирощуванні їх за інтенсивною енергонасиченою технологією, забезпечують вихід кормових одиниць концентрованого корму -7.09-7.73 т/га; перетравного протеїну - 0.63-0.69 т/га; обмінної енергії - 55.3-60.5 тис. МДж/га. Сорти жита Київське 93, Саратовське 6, Диво забезпечували вихід кормових одиниць на рівні 4.67-5.2 т/га, перетравного протеїну - 0.36-0.41т/га; обмінної - енергії 43.4-48.6 тис. МДж/га; сорти пшениці Миріч і Коломак 5 відповідно - 6.16 і 6.63 т/га; 0.56-0.6 т/га; 49.1 і 52.9 тис. МДж/га. При вирощуванні сортів озимого тритікале без застосування добрив і системи захисту вихід кормових одиниць становив 2.65-3.25 т/га, перевищивши цей показник у жита на 2.3-2.63 т/га і пшениці на 2.47-2.83т/га. В розділі показники фізичних якостей зерна, які значно змінювалися по культурах, сортах і суттєво залежали від їх біологічних особливостей, технологій вирощування та погодних умов року.

ВИКОРИСТАННЯ ТРИТІКАЛЕ В ЗЕЛЕНОМУ КОНВЕЄРІ

Ефективність зеленого конвеєра можна підвищити за рахунок правильного підбору культур і їх сортів, у т.ч. і в ланці озимих зернових культур, де традиційно використовуються жито і пшениця. Всі сорти тритікале можна використовувати для вирощування на зелений корм і за строками настання технологічної стиглості їх можна поділити на чотири групи: 1) Амфідиплоїд 3/5; 2) Престо, Мально, Ягуар, Амфідиплоїд 15, Багатозерний 3; 3) АДМ 5, АДМ 8, АДМ 9, Амфідиплоїд 52, Поліський 4, Поліський 7; 4) Поліський 10, АДП 2, Амфідиплоїд 44, Амфідиплоїд 45. Озиме жито досягає технологічної стиглості раніше за тритікале. Посіви озимої пшениці займають проміжне положення між групами тритікале (рис.3).

Найбільший збір зеленої маси сортів тритікале Амфідиплоїд 3/5, Амфідиплоїд 15, Амфідиплоїд 44, Амфідиплоїд 45, Поліський 4, Поліський 7 - 51.0-67.2 т/га; жита - 58.0; пшениці - 34-35 т/га- припадає на кінець фази колосіння - початок цвітіння; сортів тритікале Мально, АДМ 9, АДП 2, Ягуар, Амфідиплоїд 52 - 49.5-60 т/га на початок воскової стиглості. Така закономірність спостерігається і за виходом кормових одиниць при продуктивності 11.4-16.5 т/га у сортів тритікале і жита та 9-9.6 т/га - у сортів пшениці. Вихід сухої речовини найбільший на початку воскової стиглості: у тритікале - 19.4-25.8, озимої пшениці - 12.2-13.3, жита - 21.8 т/га. Найвищий вихід перетравного протеїну забезпечують сорти Поліський 7- 2.46т/га; Амфідиплоїду 3/5 - 2.11; Амфідиплоїд 52, Амфідиплоїд 15 Поліський 4 -1.86-2.05; Саратовського 6 -1.97 т/га - у період від колосіння до початку цвітіння. Забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном у зеленій масі озимих культур дорівнює: у фазі виходу в трубку - 182-260 г, колосіння - 105-149, молочно-воскової стиглості - 59-82 г.



Застосування мінеральних добрив забезпечує підвищення продуктивності посівів по всіх показниках у 2-3 рази. Приріст зеленої маси жита становив: при внесенні N45Р45К60 - 14.0 т/га; N120 Р90 К120 - 18.1; N135 Р135 К180 - 30.2 т/га, що на 203% перевищувало збір зеленої маси з контрольного варіанта, окупність 1 кг добрив зеленою масою відповідно становила: 90, 70 і 60 кг/кг. Застосування добрив сприяло подовженню тривалості фаз розвитку рослин (на 5-10 днів) і створенню додаткових вегетативних ємностей для накопичення сухої речовини.

Аналіз поживності зеленого корму з диференціацією за морфологічними органами рослин показав суттєву різницю між ними як за хімічним складом, так і за участю у формуванні продуктивності посівів залежно від рівня мінерального живлення. В кінці фази колосіння частка листя в структурі зеленого корму тритікале і пшениці при вирощуванні на Р90К120N30ІІ+60ІУ+30УІІ становила 23-31%, стебел - 52-59, колосся - 18-20%. При вирощуванні їх без добрив, у структурі зеленого корму зростала частка стебел до 67%, листя - 16, колосся - до 17%. У рослин жита частка листя становила 10-15%, стебел - 72, колосся - 18%. У сорту тритікале Поліський 10 частка листя в структурі зеленого корму була найвищою серед досліджуваних сортів - 31%, при зборі зеленої маси до 68.6 т/га. У жита значно зменшується частка листя в структурі корму після цвітіння - 0-6.6%, на долю стебел припадає 56.8-62.0, колосся - 31.4-36.6%. У тритікале в цей період ще досить активно функціонує листкова поверхня і її частка в структурі зеленого корму складає 10-16%.

ЕКОНОМІЧНА І ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ ЖИТА І ТРИТІКАЛЕ НА ЗЕРНО І ЗЕЛЕНИЙ КОРМ

Підвищення частки жита та тритікале в структурі зернового клину не потребує додаткових зусиль - більш толерантні до несприятливих умов вирощування, ніж озима пшениця, вони потребують значно менших енергетичних субсидій у технології вирощування, що є однією з передумов широкого впровадження цих культур у виробництво, особливо з огляду на економічні, енергетичні й соціальні проблеми країни.

Розроблені технології вирощування жита й тритікале є економічно та енергетично виправданими, хоча й суттєво різняться між собою за абсолютними параметрами основних показників ефективності технологій. При виборі технології вирощування, слід керуватися не лише економічними показниками, а й напрямом використання отриманої продукції.

Ефективність інтенсивних технологій вирощування тритікале була вищою, ніж жита на 0.64-0.85 тис. грн./га, при абсолютних показниках прибутку від технологій вирощування тритікале 3.17-3.42 тис. грн./га. Прибуток від біологічних технологій вирощування тритікале становив 2.05-2.48 тис. грн./га, що на 0.13-0.58 тис. грн./га більше, ніж від відповідних технологій вирощування жита.

Базова технологія вирощування жита забезпечувала отримання зерна із собівартістю 241 грн./т, прибутку - 2.75 тис.грн./га, при рентабельності 191%. Ця ж сама технологія на фоні післядії органічних добрив мала такі параметри: собівартість зерна - 247 грн./т, прибуток - 2.41 тис. грн., рентабельність - 184%. Коефіцієнт енергетичної ефективності технологій (Кее) - 3.2 і 3.0.

Собівартість зерна тритікале, отриманого при вирощуванні за базовою технологією, становила 176-181 грн./т; прибуток - 3.5 тис. грн./га; рентабельність 286-297%. На вкладену 1 грн. отримано валового продукту на 4.0 грн. Базова технологія на фоні післядії органічних добрив мала такі параметри: собівартість - 181-186 грн./т; прибуток - 3.5 тис. грн/га; рентабельність - 277-287 %. На вкладену 1грн. отримали валового продукту на 3.7 гривень . Кее - 3.0-3.1.

За ресурсозберігаючою технологією вирощування собівартість зерна жита на фоні інтегрованої системи захисту дорівнювала 226 грн./га, прибуток - 2.39 тис. грн./га, рентабельність -209%; на вкладену 1 грн. отримано 3.1 грн. На фоні мінімальної системи захисту собівартість зерна становила 147 грн./т, чистий прибуток - 2.53 тис. грн., рентабельність - 376%. На вкладену 1 грн. отримано 4.8 грн. При вирощуванні тритікале, за цією ж самою технологією, відповідні показники дорівнювали: 137 грн/т; 3.2 тис. грн./га; 413%, на вкладену гривню отримано 5.1 грн. валового доходу, Кее -3.4.

Енергонасичена технологія вирощування жита має такі економічні параметрами: собівартість зерна - 296 грн./т; прибуток - 2.47 тис.грн./га, рентабельність - 136%; на 1 грн. вкладену у виробництво отримуємо 2.4 грн. Собівартість зерна тритікале, вирощеного за цією ж самою технологією - 230 грн./т; прибуток - 3.3 тис. грн./га; рентабельність - 205%; на 1 грн. отримали 3.1грн. Кее- 2.7.

Ефективність альтернативних технологій вирощування жита досить низька:

собівартість зерна - 93-104 грн./т; рентабельність - 574-655%, прибуток - 1.90 тис. грн./га; Кее - 1.7-1.8. Альтернативні технології вирощування тритікале забезпечують отримання зерна із собівартістю 96-102 грн./т; прибутки - 2.1-2.5 тис. грн./га; рентабельності - 495-629% при 7.3 грн. вартості валового продукту на вкладену у виробництво 1 грн., Кее - 1.7-1.8.

Найбільш ефективним, виходячи з аналізу економічної та енергетичної ефективності, продуктивності посівів і якості корму, є використання озимих зернових культур на зелений корм на VIII етапі органогенезу (колосіння). Собівартість 1 т кормових одиниць зеленого корму тритікале становить 16.0-25.8 грн. (контрольний варіант) і 37.2-54.8 грн. (базова технологія); вихід енергії - 96.8-153.0 і 166-276 тис. МДж/га, Кее - 1.92-1.99 і 1.72-1.86, відповідно.

ЕКОТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ ЖИТА ТА ТРИТІКАЛЕ

На базі стаціонарного досліду Інституту землеробства УААН за участю Інституту гігієни і токсикології АМН України та Інституту агроекології та біотехнології УААН, були проведені дослідження у двох напрямах: 1) визначення залишкових кількостей препаратів у кінцевому продукті - зерні;2) вивчення процесу трансформації препаратів в агроценозах жита і тритікале, сформованих під впливом різного рівня мінерального живлення.

За період досліджень (1988-1999 рр.) при інтенсивному застосуванні засобів захисту рослин негативного впливу на гігієнічні показники якості зерна озимого жита і тритікале відмічено не було. Залишкові кількості препаратів у зерні, які застосовувались в системі захисту, не були виявлені взагалі або знаходились у допустимих межах. Як виняток, залишкові кількості окремих препаратів були виявлені в 1989 і 1992 рр. Причиною цього у 1989 р. стали недопустимо пізні строки застосування фундазолу - на Х етапі органогенезу тритікале з метою зниження ураженості рослин фузаріозом колосу; у 1992 р. - функціональний стан посіву, обумовлений значною посухою, що призвело до пригнічення росту рослин, зменшення їх біомаси і накопичення залишкових кількостей у зерні, які в деяких випадках перевищували ГДК. За таких екстремальних умов зменшується швидкість трансформації препарату і його інактивація в зерні.

Контроль за накопиченням і переміщенням препаратів показав, що деякі пестициди мають досить високий ступінь рухомості і здатні за короткий період мігрувати на значну глибину в грунт. Так, за вегетаційний період байтан, бенлат, тур перемістились на глибину 80-100 см, але їх вміст не перевищував ГДК.

Встановлено, що швидкість деструкції препаратів найбільша у варіантах з внесенням N135-180Р135К180 - їх залишкових кількостей не було виявлено ні в зразках грунту, ні в рослинних зразках вже через два тижні. У варіантах з внесенням N45-60Р45К60 і N90-120Р90К120 деструкція препаратів проходить повільніше. У варіанті абсолютного контролю мінімальну кількість препаратів у рослинах знаходили ще через чотири тижні.

Встановлено зворотний корелятивний зв'язок між залишковими кількостями препарату в рослинах та вегетативною масою й індексом листкової поверхні агроценозу (r = -0.87). При використанні однакової дози препарату виникає різне токсикологічне навантаження на одиницю поверхні посіву та грунту агрофітоценозів, сформованих при різних системах удобрення. Існує тенденція до накопичення більшої кількості пестицидів у рослинах і грунті та меншої швидкості їх деструкції в агрофітоценозах з питомою щільністю посівів менше 0.6-0.5 кг/м3, які сформовані на низькому фоні забезпеченості рослин поживними елементами. Тому застосування фунгіцидів і ретардантів в таких посівах є нераціональним і з екологічної точки зору - небезпечним.

Швидкість трансформації препаратів більша в агроценозах жита і в грунті під ними. Характерним для тритікале є більш повільне засвоєння препаратів у перші дні і більш тривалий час визначення його в рослинах всіх варіантів.

Вміст важких металів у зерні обумовлювався біологічними особливостями виду, сорту, структурою агрофітоценозу, елементами технологій вирощування і рівнем забруднення довкілля. Найбільше в зерні озимих культур накопичувалось свинцю, вміст якого перевищував гранично допустимі концентрації в 2.5-6.7 раза і меншою мірою залежав від виду, сорту і технології вирощування, ніж від стану довкілля. В накопичені в зерні цинку, міді та нікелю спостерігається тенденція до залежності між вмістом важких металів у зерні та рівнем мінерального живлення - у рослинах контрольних варіантів металів накопичувалось більше.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розробці біологічних та агроекологічних основ інтенсифікації виробництва озимого жита і тритікале в Лісостепу України і механізмів реалізації потенціалу їх продуктивності, інтродукції у виробництво нових поколінь сортів, яка вирішена шляхом ідентифікації кращих сортотипів та розробки і удосконалення на принципах адаптивного рослинництва сучасних технологій вирощування зазначених культур з метою істотного підвищення урожайності та збільшення виробництва високоякісного зерна як одного із стратегічних напрямків вирішення продовольчої задачі.

2. Сучасні сорти озимих культур характеризуються високим потенціалом продуктивності, рівень реалізації якого в господарському врожаї жита становить лише 10% від фізіологічно потенціальної продуктивності (50т/га), тритікале - близько 16% (42-48т/га). Рівень господарської урожайності сортів тритікале (6.56 т/га) досягнутий на ряді сортодільниць Лісостепу України, перевищує на 0.72 т/га урожайність озимої пшениці і на 0.82 т/га озимого жита. Коефіцієнти екологічної пластичності культур за продуктивністю близькі до 1; показники стабільності рівня продуктивності (1/b) дорівнюють: тритікале - 0.91; жита - 0.83; пшениці - 0.71. Основним лімітуючим фактором реалізації біологічного потенціалу сортів озимих культур в умовах Лісостепу України є погодний - частка його участі у формуванні продуктивності пшениці становить 83%, жита - 55%, тритікале - 73%.

3. Управління продукційним процесом через технологічне забезпечення знижує негативний вплив некерованих факторів і сприяє підвищенню ролі сорту і системи живлення. Частка впливу трофічних і екологічних факторів на рівень продуктивності жита становить, відповідно - 43.0 і 40.6%, а тритікале - 55.7 і 31.7%, що свідчить про більш високий рівень адаптивності останнього. Частка впливу факторів “умови року”, “технологія”, “сорт” на формування продуктивності становить 3.6; 82.3 і 4.0 % відповідно. Частка участі фактора ”сорт” зростає з 22.5% у контрольному варіанті до 35.4, 39.9 і 43.8% при внесенні відповідно, N20II+40IYP45K60, N30ІІ+60ІУ+30УІІР90К120 і N30II+90IY+60YII P135 K180.

4. Фізіолого-онтогенетичною особливістю жита є здатність формувати колос з більшими лінійними параметрами і кількістю колосків, ніж у інших озимих культур, що пов'язано як з морфологічними, так і з фізіологічними його особливостями. Диференціації значної кількості колосків сприяє тривалий період ІІІ (r = 0.61) і IV етапів органогенезу (r = 0.89), обумовлений помірними температурами повітря і більш інтенсивним розвитком жита в осінній період порівняно з іншими озимими культурами, який індукує перехід рослин до ІІІ етапу органогенезу вже восени. Скорочення осіннього періоду вегетації викликає зменшення кількості колосків у колосі. Внесення фосфорних і калійних добрив в осінній період сприяє зростанню кількості колосків у колосі на 40% ( r = 0.97). Рівень диференціації квіток залежить від системи удобрення (r = 0.75-0.98) і тривалості V етапу органогенезу (r=0.56-0.91 для загальної кількості квіток і r = 0.51-0.62 для синхронно розвинутих).

5. Фізіолого-онтогенетичною особливістю тритікале є здатність формувати високопродуктивний колос як за рахунок великої кількості колосків (спадкова ознака жита), так і багатоквітковості колосків (спадкова ознака пшениці). Рослини сортів тритікале значно різняться між собою за морфологічними ознаками, але мають близькі особливості біологічного розвитку. Диференціація конуса наростання відбувається переважно у весняний період і кількість колосків визначається: тривалістю ІІІ-IV етапів органогенезу (r = 0.74), яка значно коротша, ніж у жита; системою удобрення - збільшується на 15-20% (r = 0.89); вмістом на ІV етапі органогенезу в рослинах азоту (r = 0.88 ), фосфору (r = 0.53) і калію (r = 0.61). Кількість квіток у колосі тритікале є більш динамічним показником, ніж у жита і залежить від: морфотипу сорту, тривалості V етапу органогенезу (r = 0.3-0.65) і погодних умов в цей період (r = 0.30-0.54), рівня забезпечення рослин елементами живлення (r = 0.84-0.99); вмісту в рослинах азоту (r = 0.98), фосфору (r = 0.89) і калію (r = 0.84).

6. Регуляція рівня мінерального живлення дозволяє суттєво збільшити кількість диференційованих квіток у колоссях жита і тритікале. Внесення N45Р45К60 забезпечує збільшення загальної кількості квіток у колосі на 23-27%, а синхронно розвинутих - 12-18%; N90Р90К120 відповідно - на 40-45 і 26-30%; N135Р135К180 - на 46-50 і 30-33% по відношенню до контролю. Система удобрення сприяє зменшенню редукції метамерів колосу в органогенезі до 20-25%, проти 42-47% у контрольному і біологічних варіантах через оптимізацію живлення і подовження тривалості етапів органогенезу. Роль добрив особливо зростає в роки з екстремальними умовами розвитку.

7. Строки сівби і система удобрення озимих культур в осінній період адекватно впливають на розвиток рослин у цілому та конуса наростання зокрема. Рослини варіанта без внесення мінеральних добрив при оптимальних строках сівби за рівнем розвитку відповідають рослинам пізніх строків сівби по удобреному фону і відстають від варіантів з оптимальними умовами розвитку на 0.5-1.5 етапу. Ця закономірність спостерігається по всіх досліджуваних сортах жита і тритікале.

8. Продуктивність агроценозу жита і тритікале визначається рівнем його структурно-функціональної організації: а) загальною ємністю вегетативних і репродуктивних органів рослини; б) інтенсивністю і тривалістю фотосинтезу; в) швидкістю старіння тканин. Між структурними параметрами оптимізованих моделей агроценозів сортів жита і тритікале існують суттєві відмінності. Показник “питома щільність посіву” - кількість сухої речовини в одиниці об'єму посіву - дає об'єктивну оцінку рівня організації посіву та його продуктивності (r = 0.98). При оптимальній структурній організації агроценозу цей показник наближається до 1 (0.8-1.2), при величині менше 0.6 посіви мають недостатню і низьку щільність посіву, при показниках вище 1.6 посіви переущільнені, досить часто за рахунок побічної продукції, що призводить до зниження продуктивності посівів у цілому. Регулювання питомої щільності посіву можливе за рахунок норм висіву насіння і системи удобрення.

9. Адаптивні технології вирощування жита і тритікале сприяють реалізації біологічного потенціалу культур на розрахунковому рівні, формуванню якості зерна відповідно до його виробничого використання і є економічно та енергетично виправданими:

технологія вирощування, яка передбачає внесення одинарної дози мінеральних добрив на фоні інтегрованого захисту забезпечує в середньому урожай зерна жита на рівні 5.98 т/га (Кстаб = 82.7%) і тритікале - 6.76 т/га (Кстаб = 85.5%); окупність добрив зерном - 10.5 і 10.3 кг/кг; вихід кормових одиниць - 6.21 і 8.38т/га відповідно. Собівартість зерна жита - 247, тритікале - 186 грн./т; прибуток відповідно - 2.73 і 3.48 тис. грн./га. Зерно придатне для технологічної переробки в харчових і фуражних виробництвах;

технологія вирощування з внесенням півтораразової дози мінеральних добрив і застосуванням інтегрованої системи захисту забезпечує врожай зерна жита 5.98 т/га (Кстаб = 79 %) і тритікале - 7.05 т/га (Кстаб = 85.2 %) при окупності добрив зерном 7.0 і 7.5 кг/кг; вихід кормових одиниць - 6.21 і 8.74 ц/га відповідно для жита і тритікале. Собівартість зерна жита - 296, тритікале - 230 грн/т; прибуток відповідно - 2.47 і 3.32 тис. грн./га. Зерно придатне для технологічної переробки в харчових і фуражних виробництвах;

технологія із застосуванням половинної дози мінеральних добрив забезпечує урожайність озимого жита на рівні 4.50 т/га (Кст. = 80.7%) і тритікале - 5.62 т/га (Кст. = 79.4%), окупність добрив зерном - 11.1 і 16.0 кг/кг; вихід кормових одиниць - 5.18 і 7.45 т/га. Потреба в застосуванні ретардантів за даною технологією відсутня. Собівартість зерна жита -147, тритікале - 137 грн/т; прибуток, відповідно, 2.53 і 3.17 тис. грн./га. Зерно придатне для технологічної переробки у фуражних і харчових цілях, особливо при виробництві дієтичних продуктів, у пивоварінні, спиртовій промисловості;

альтернативні технології вирощування жита мають найнижчий рівень стабільності продуктивності серед усіх технологій - Кст. = 61.6-71.2% при урожайності - 3.03-3.67 т/га; відповідно для тритікале - 62.4% і 4.11-4.38 т/га. Собівартість зерна жита -104, тритікале - 96 грн/т; прибуток відповідно - 1.90 і 2.48 тис. грн./га. Зерно є цінною сировиною для виробництва дієтичних продуктів.

10. Розроблені моделі технологій вирощування для трьох сортотипів сортів тритікале, що розрізняються структурною організацією агроценозу в цілому та рослин зокрема, стійкістю до вилягання і реакцією на дози добрив. Особливістю технологій вирощування першого сортотипу, до якого входять високостійкі до вилягання сорти Престо, Мально, АДМ 5, АДМ 8, АДМ 9, АДМ 11, АДП 2, Ягуар, є застосування високих доз добрив без застосування ретардантів; другого сортотипу, до якого входять середньостійкі до вилягання сорти Амфідиплоїд 15, Амфідиплоїд 45, Амфідиплоїд 52, Амфідиплоїд 44, Поліський 4, Поліський 7, Поліський 10 - є застосування базових доз добрив і ретарданту (тур); третього сортотипу, який представлений нестійким до вилягання сортом Амфідиплоїд 3/5 - є застосування базових і нижче базових доз добрив і ретарданту (кампозан або суміші кампозану і туру).

11. Високу зимостійкість мають всі досліджувані сорти жита: Київське 90, Київське 93, Саратовське 6, Диво, Пурга, Таловське, Калинка й сорти озимого тритікале: Амфідиплоїд 3/5 і Мально.

12. Стійкими до умов посухи за інтегральними показниками фізіологічного стану рослин тритікале (вміст фракцій ліпідів, пігментів, білка; водоутримуюча здатність, оводненість листя; розміщення продихів на листковій пластинці) є сорти Престо, Амфідиплоїд 3/5, Амфідиплоїд 44 й лінія 16/12-14. Рослини тритікале характеризуються високою толерантністю до зневоднення. Позитивний інтегральний вплив на рівень посухостійкісті посівів мають сортові технології вирощування.

13. Застосування фізіологічно активних речовин - препаратів антистресової дії: оксикарбам, картолін, триман, які посилюють захисні функції рослин - шляхом впливу на окремі ланки механізмів термоадаптації є перспективним напрямом у підвищенні стійкості посівів до несприятливих факторів довкілля. Максимальний ефект від застосування біостимуляторів росту досягається при комплексному використанні їх з добривами і пестицидами, що дозволяє зменшити пестицидне навантаження технологій без зниження біозахисного ефекту.

14. Ефективність системи захисту в адаптивних технологіях вирощування жита і тритікале обумовлюється генетичним рівнем стійкості сорту до хвороб, адаптивністю до абіотичних факторів довкілля, станом розвитку агроценозу, погодними умовами року і ступенем дотримання регламентів системи захисту. Сучасні сорти жита і тритікале високо резистентні до фітопатогенних об'єктів і є сильними фітоконкурентами. Сорти тритікале менше уражаються хворобами листя, стебла, кореневої системи, ніж жито, але більш сприйнятливі до захворювань колосу. Існує тенденція до підвищення ураження рослин хворобами при збільшенні доз добрив. Застосування фунгіцидів знижує рівень ураження на 5-45 %.

15. У технологіях вирощування жита і сортів тритікале житнього морфотипу, а також всіх сортів при внесенні високих доз мінеральних добрив пріоритетним у системі захисту є використання ретардантів. Препарат ДГ 608 вітчизняного виробництва має спрямовану ретардантну дію і є перспективним для використання в технологіях вирощування зернових культур у дозі 2л/га.

16. Вимоги до якості зерна озимих зернових культур пріоритетно визначаються напрямом його використання та економічною доцільністю виробництва. В зерні сортів тритікале міститься протеїну 14.7-16.4; пшениці -14.3-14.9; жита - 10.6-10.9%. Вміст біологічно цінних фракцій білків - альбумінів і глобулінів - у зерні жита (59.0-59.7%) і тритікале (56.0-59.0%) вище порівняно з пшеницею (44.4-46.6%). У зерні пшениці міститься більше проламінів - 22.6-23.4%, при вмісті їх у зерні жита - 9.1-10.4; тритікале - 16.2-17.2%. Вміст лізину в зерні жита становить 4.15-4.25%; тритікале - 3.29-3.36; пшениці - 2.91-3.04%від вмісту білку. Добрива сприяють збільшенню вмісту в зерні протеїну на 0.5-5.6 % при одночасному зменшенні вмісту альбумінів, глобулінів і лізину. Система удобрення має визначальний вплив на фракційний склад білка порівняно із сортовою мінливістю. Вміст клейковини в зерні тритікале і жита є другорядною ознакою порівняно з біологічною цінністю його білків.

17. Посіви сортів тритікале є джерелом високоякісного зеленого корму і подовжують період його використання на 20-30 днів при включенні в зелений конвеєр різних за строками стиглості сортів. Сорти тритікале Амфідиплоїд 3/5, Амфідиплоїд 15, Амфідиплоїд 44, Амфідиплоїд 45, Поліський 4, Поліський 7 у кінці фази колосіння формують 51.0-67.2 т/га біомаси; сорти жита - 58.0 і сорти пшениці - 34.0-35.0 т/га; сорти Мально, АДМ 9, АДП 2, Ягуар, Амфідиплоїд 52 на початку воскової стиглості - 49.5-60.0 т/га. Вихід кормових одиниць становить 11.4-16.5 з посівів тритікале і жита; 9.0- 9.6 т/га - з посівів пшениці; вихід сухої речовини відповідно 19.4-25.8 та 12.2-13.3 т/га. Найбільший вихід перетравного протеїну забезпечують посіви сортів Поліський 7; Амфідиплоїд 3/5; Амфідиплоїд 52, Амфідиплоїд 15, Поліський 4; Саратовське 6 - 1.86-2.46 ц/га. Мінеральні добрива забезпечують підвищення кормової продуктивності посівів за всіма показниками в 2-3 рази.

Найбільший вихід кормових одиниць у вигляді концентрованого корму (зерно) забезпечують сорти Амфідиплоїд 44, Престо, АДМ 8, АДП 2, Ягуар, Поліський 4, Амфідиплоїд 15 - 7.06-7.73 т/га.

18. Ефективність застосування пестицидів та швидкість їх трансформації в системі “рослина - грунт” обумовлюється строками та дозами їх застосування, параметрами агрофітоценозів та погодними умовами. Відмічена тенденція до накопичення більшої кількості пестицидів у рослинах і ґрунті та меншої швидкості їх деструкції в зріджених агрофітоценозах з питомою щільністю менше 0.6-0.5 кг/м3. Застосування пестицидів і ретардантів у посівах, які вирощуються на низьких фонах живлення є економічно, енергетично та екологічно невиправданим.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Для підвищення рівня виробництва зерна різного напряму використання, в господарствах зони Лісостепу України поряд з озимою пшеницею рекомендується включати до структури сівозмін або розширяти площі посівів під сорти жита та тритікале нового покоління, що сприятиме зростанню виробництва зерна при значному зменшенні енергетичних субсидій у технології вирощування зернових культур.

Рекомендується технологія вирощування сучасних сортів озимого жита з внесенням P90K120N20II+50IY+20YII на фоні інтегрованого захисту з обов'язковим застосуванням ретарданту кампозан дозі 4 л/га на IV етапі органогенезу.

Технологія вирощування сортів озимого тритікале Амфідиплоїд 3/5 і Амфідиплоїд 44 передбачає внесення P90K120N20-30II+50-60IY+20-30YII на фоні інтегрованого захисту із застосуванням суміші ретардантів тур і кампозан в дозах відповідно 3 і 2 л/га.

При вирощуванні сортів тритікале Престо, Мально, АДП 2, АДМ 5. АДМ 9, АДМ 11, Ягуар як таких що ефективно використовують поживні речовини грунту, добрив і є стійкими до вилягання, рекомендується вносити до P135K180N30II+90IY+60YII, Ретардант (тур, 6л/га) рекомендується застосовувати лише в роки з умовами, які викликають вилягання посівів.

Технологія вирощування сортів тритікале Амфідиплоїд 15, Амфідиплоїд 52, Амфідиплоїд 45, Поліський 4, Поліський 7, Поліський 10, передбачає внесення P90K120N30II+60IY+30YII на фоні інтегрованого захисту із застосуванням ретарданту тур у дозі 6 л/га.

Для підвищення зернової продуктивності посівів, які вирощуються без внесення добрив, доцільним є збільшення “питомої щільності посіву” за рахунок збільшення норми висіву на 40-50% від рекомендованої; для посівів, де застосовуються високі дози добрив доцільним є зменшення їх щільності за рахунок зниження норми висіву.

Для вирішення проблеми забезпечення тваринництва високоякісним зеленим кормом у весняно-літній період доцільно в ланці з озимими культурами використовувати сорти тритікале різних строків технологічної стиглості: 1) ранньостиглі - Амфідиплоїд 3/5; 2) середньоранньостиглі - Престо, Мально, Амфідиплоїд 15; 3) середньостиглі - АДМ 5, АДМ 8, АДМ 9, Амфідиплоїд 52; 4) пізньостиглі -АДП 2, Амфідиплоїд 44, Амфідиплоїд 45, що дозволяє подовжити період функціонування ланки на 20-30 днів. Рекомендований строк збирання - період від фази колосіння до початку воскової стиглості. Для підвищення продуктивності та якості зеленої маси рекомендуємо застосовувати мінеральні добрива у дозі не менше N60P45K60.

У регіонах де існує ризик загибелі посівів озимих культур у зимовий період, поряд із сівбою сортів озимого жита доцільно висівати сорти озимого тритікале Амфідиплоїд 3/5 і Мально.

З метою зниження негативного впливу посухи на посіви рекомендується використовувати: 1) посухостійкі сорти тритікале - Престо, Амфідиплоїд 3/5, Амфідиплоїд 44, АДМ 5; 2) сортові технології вирощування; 3) фізіологічно активні речовини мультивалентної дії. Максимальний ефект від біостимуляторів росту досягається при комплексному використанні їх з добривами і пестицидами при одночасному зменшенні пестицидного навантаження на посіви.

Жито і тритікале слід вирощувати в екологічно кризових регіонах у зв'язку з високою стійкістю посівів до забур'яненості, хвороб і шкідників, що обумовлює зниження пестицидного навантаження технологій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових виданнях

Кравченко Л.А., Винничук В.М., Каминский В.Ф., Каленская С.М. Интенсификация выращивания озимой ржи и тритикале в условиях Лесостепи и Полесья Украины // Увеличение производства зерна важнейшая задача аграрной науки: Сб.научных трудов. - Мироновка, 1992 .- Ч.2.- С.178-187.

Кравченко Л.О., Камінський В.Ф, Каленська С.М., Ліпницький А.О. Сучасні технології вирощування озимого жита // Землеробство. К.: Урожай - 1994.-Вип. 69.- С. 34-38.

Грицай А.Д., Каленская С.М., Кононюк А.В. Тритикале в Украине // Натураліум. -1995 .- № 1-2. - С. 6-7.

Каленська С.М., Кононюк А.В. Тритикале - цінна зернова культура // Пропозиція. -1996.- №3.- С. 31.

Каленська С.М., Кононюк А.В. Продуктивність озимого тритикале залежно від технологій вирощування // Землеробство. - Міжвідомчий тематичний наук. зб. - Київ. - 1996.- Вип. 71.- С. 78-81.

Каленська С.М., Кононюк А.В. Технологічні аспекти продуктивності озимого тритикале // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К. -1996.-. Випуск 1.- С. 72-76.

Каленська С.М. Регулятори росту в технологіях вирощування тритикале // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К. Нора-прінт -1997.- Випуск 1.- С. 42-44.

Кравченко Л.О., Каленська С.М., Короленко О.І. Ефективність застосування регуляторів росту в технологіях вирощування озимого жита // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К.: Нора-прінт -1997.- Вип. 1.- С.105-107.

Кононюк Г.В., Майстер О.А., Каленська С.М. Вплив технологій вирощування на показники продуктивності озимого тритикале // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К. - 1997.- Вип. 1.- С. 130-133.

Перепелиця О.В., Таран Н.Ю., Макаренко В.І., Мусієнко М.М., Каленська С.М. Оцінка стійкості сортів і ліній тритикале різного екологічного походження до дії високих температур // Вісник аграрної науки. - 1997.- №3.- С. 17-21.

Каленська С.М. Адаптивні реакції тритикале на умови вирощування // Натураліс. - 1997.-№1-2.-С.29-30.

Каленська С.М., Янішевський С.Б. Тритикале - нові сорти // Агроінком . - 1998.- № 3-4.- С.

Каленська С.М. Регулятори росту в інтенсивних технологіях вирощування зернових культур // Регулятори росту рослин в землеробстві. - К. - 1998.- С.65-69.

Каленська С.М., Усачов В.Ю., Першукова Т.В. Еколого-енергетичні особливості вирощування тритикале в зоні Лісостепу України // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К.: Нора-прінт - 1998.- Вип. 1.- С. 97-100.

Каленська С.М., Усачов В.Ю., Першукова Т.В. Технологічні та енергоекономічні особливості вирощування озимого жита та тритікале в Лісостепу України // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К. - 1998.- Вип. 2. - С. 53-55.

Каленська С.М.Шляхи підвищення стійкості посівів тритікале до посухи // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К.: Нора-Прінт - 1999.- Вип. 1-2.- С.24 -27.

Кавецький В.М., Каленська С.М. Деструкція хімічних засобів захисту рослин у сучасних технологіях вирощування зернових культур // Вісник аграрної науки. -1999. - №11.- С.58.

Каленська С.М., Майстер О.А.Порівняльна продуктивність озимих зернових культур залежно від моделей технологій їх вирощування в умовах північного Лісостепу України // Вісник Державної агроекологічної академії України. - Житомир. - 1999.- Випуск 1-2. - С.210-221.

Каленська С.М., Першукова Т.В. Нові регулятори росту в технологіях вирощування озимого тритікале // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К.: Нора-Прінт - 1999.- Вип. 3.- С. 75-77.

Каленська С.М. Стабільність продуктивності агроценозів озимого жита в залежності від моделей технологій вирощування // Наук. вісник Національного аграрного університету. - К. - 1999.-№19.- С. 112-116.

Каленська С.М. Стан, проблеми та перспективи виробництва жита в Лісостепу України // Зб. наук. праць Вінницького ДАУ - Вінниця, 1999.- Вип. 7 - С. 37 - 45.

Каленська С.М. Моделі агрофітоценозів озимого тритікале і їх оптимізація // Наук. вісник Національного аграрного університету. - К. - 2000.- №31.- С. 65-71.

Каленська С.М., Дмитришак М.Я. Морфофізіологічний аналіз формування продуктивності тритікале // Наук. вісник Національного аграрного університету.-К.-2000.-№31. - С.62-65.

Каленська С.М. Моделі технологій вирощування - фактор стабільності виробництва зерна тритікале // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. - К. - 2000. - Вип. 2.- С.119-124.

Каленська С.М., Першукова Т.В. Вплив біостимуляторів росту на насіннєву якість зерна тритікале // Зб. наук. праць Інституту агроекології. - К.- 2000.- Вип.4.-С.122-125.