Теоретичне обґрунтування та практика удосконалення селекції овець асканійської тонкорунної породи

У загальній теоретичній концепції племінної справи розроблено прийоми визначення ролі маток у стаді і рівня реалізації їх генетичного потенціалу за основними господарсько-корисними ознаками. Поряд з використанням реципрокних схрещувань запропоновано метод оцінки ролі маток за допомогою дисперсійного аналізу. Дослідження материнського впливу на живу масу різностатевих близнюків у річному віці свідчать, що на загальну мінливість ознаки переважно і високоймовірно впливає стать потомства (²=67,7%, P<0,001) і генотип матері (²=3,89%, P<0,05). Досить високою була взаємодія з комплексом факторів (генотип батька і матері, стать потомства) - ²=21,96%, P<0,01. При цьому спостерігається рівнозначний материнський вплив на обидві статі. Величина успадкованості вовнової продуктивності батьківських і материнських напівсибсів свідчить про більш суттєвий вплив різноманітності матерів на мінливість продуктивності нащадків (табл. 11).

Виявлено високий рівень подібності ознак у матерів та потомства (табл.12). Рівень подібності матерів і матерів батьків з урахуванням їх походження був аналогічним. Із збільшенням у маток частки крові австралійських мериносів спостерігається підвищення їх подібності.

Таблиця 11 - Коефіцієнти успадковуваності ознак продуктивності овець

Таблиця 12 - Коефіцієнти подібності вовнової продуктивності овець

Враховуючи важливе значення маток у системі одержання видатних за продуктивністю баранів-плідників, розроблено схему формування поголів'я "барановідтворних" маток у ряді поколінь з використанням оцінки їх за якістю нащадків. На підставі одержаних результатів обгрунтовано напрями прискорення генетичного прогресу в селекції овець шляхом максимального використання плідників, отриманих від маток з високим потенціалом продуктивності. Закономірності успадкування селекційних ознак покладено в основу нового способу визначення племінної цінності плідників шляхом апробації їх в подібних і контрастних паруваннях з матками відповідно вище (М⁺) і нижче (М^-) середнього рівня продуктивності. Такий підхід дозволив визначити тип препотентності плідників за продуктивністю їх дочок. До нейтрального типу відносили плідників, у яких продуктивність дочок збігалася з продуктивністю матерів (М^- Д^-, М⁺ Д⁺), до зрівняльного - плідників, у яких дочки мають подібні показники продуктивності незалежно від якості матерів (М^- Д⁺ і М⁺ Д⁺ при позитивному домінування, М^- Д^- і М⁺ Д^- - при негативному). Переважаючий тип включав плідників, які мали співвідношення "мати-дочка" М⁺ Д^- і М^- Д⁺.

Результати досліджень (табл. 13) свідчать, що за продуктивними ознаками оптимальними виявилися плідники нейтрального і зрівняльного типів. Вони мали вищі показники настригу і живої маси у потомства порівняно з плідниками переважаючого типу. Плідників нейтрального і зрівняльного типів доцільно використовувати в програмах чистопородного розведення, а переважаючого - в кросах ліній для використання ефекту внутріпородного гетерозису.

Таблиця 13 - Продуктивність дочок залежно від типу препотентності баранів-плідників

Розроблено два критерії оцінки плідників - індекси ймовірної (ІПЦ₁) і загальної (ІПЦ₂) племінної цінності плідників:

, (5)

, (6)

де П - продуктивність потомків плідника; М - продуктивність матерів;

Б - продуктивність батька плідника; Р - середнє значення ознаки по стаду; h² - успадковуваність ознаки.

Згідно з одержаними даними обидва індекси дають невелику розбіжність при визначенні племінної цінності, але вищою вона виявилася за ІПЦ₂, де батьки плідників оцінені за якістю потомства. Плідники нейтрального типу мали найменше відхилення фактичної племінної цінності від ймовірної. Це підтверджують величини специфічної племінної цінності, які для плідників цього типу були найнижчими - відповідно -0,003...-3,94 кг за живою масою і

-0,14…0,88 кг за настригом вовни. Водночас плідники зрівняльного й особливо переважаючого типу мали вищі показники специфічної племінної цінності, що можна пов'язувати з неадитивним ефектом генів, які визначають специфічну продуктивність нащадків. Індекси ймовірної племінної цінності мають високу прогнозуючу здатність (r змінюється від 0,80 до 0,91) і можуть значно підвищити ефективність оцінки баранів-плідників за якістю потомства. Крім того, ці індекси можна використовувати для більш ефективного відбору ремонтного молодняка за походженням.

Подальше удосконалення селекційних програм у вівчарстві значною мірою зумовлено розробкою методів моделювання і прогнозування розвитку ознак продуктивності тварин в онтогенезі. З цією метою вивчали можливість використання моделей Т.Бріджеса та критеріїв оцінки закономірностей росту молодняку асканійської тонкорунної породи залежно від числа ягнят у приплоді (одинці, двійнята) та їх статі (баранці, ярочки). Дослідження інтенсивності росту показали, що високим компенсаторним ростом відрізнялися баранчики і ярочки, народжені в числі двійнят. Дещо менші показники відносної швидкості росту мали одинці (табл. 14). Встановлено високий зв'язок (r) параметра напруженості росту з живою масою і настригом вовни - відповідно 0,985 і 0,808. Тому показник напруженості росту овець до 4-місячного віку можна використовувати для прогнозу живої маси і настригу вовни в річному віці.

Таблиця 14 - Інтенсивність росту піддослідних ягнят до 4-місячного віку

Для прогнозування живої маси використана модель Т.Бріджеса. Виявлені суттєві відмінності величин кінетичної () і експоненціальної () швидкості росту ягнят різних груп. За кінетичною швидкістю росту до 3-місячного віку перевагу мали двійнята: баранці - 1,3968 і ярочки - 1,4048. У одинців обох статей одержано високі показники експоненційної швидкості, що свідчить про їх інтенсивний ріст у кінці періоду. Більш точно напруженість росту характеризує співвідношення /, значення якого для баранців і ярочок одинців було мінімальним і складало 11,67...13,76, для двійнят - 15,09...17,28. Одержані результати свідчать про існування відмінностей росту ягнят до 3-місячного віку залежно від типу їх народження за багатоплідністю маток (одинаки, двійні) і статі.

Закономірності росту молодняка овець представлені на рис.6, де ілюстровано високий ступінь співпадання фактичних значень живої маси і показників, отриманих за допомогою моделі Т.Бріджеса. Точність прогнозування знаходилася на високому рівні (Р<0,05...0,001). Це дає можливість використання моделі Т.Бріджеса для прогнозування з високою вірогідністю живої маси молодняка овець за показниками зважування ягнят в перші три місяці після народження.

Таким чином, на основі результатів дослідження обгрунтовано доцільність використання сучасних методів моделювання і прогнозування для оцінки закономірностей росту тварин, а також визначення впливу статевого диморфізму на формування продуктивних ознак овець асканійської тонкорунної породи.

Дослідження, узагальнення і впровадження більш ефективних методів племінної роботи, побудованих на основі генетико-популяційних закономірностей динаміки середнього рівня продуктивності овець в процесі селекції і схрещування, закономірностей мінливості ознак і розподілу тварин за показниками продуктивності, удосконалення загальної системи оцінки дорослих овець і молодняка забезпечили високі темпи створення в племзаводі "Червоний чабан" найкращого стада мериносів за всю історію розвитку тонкорунного вівчарства в Україні. Середні показники вовнової продуктивності овець цього стада наведені в табл.15.

Таблиця 15 - Продуктивність овець племзаводу "Червоний чабан" за період 1970…1995 р.р.

Крім видатної вовнової продуктивності стадо овець племзаводу "Червоний чабан" має високі відтворні здатності - вихід ягнят на 100 вівцематок становить 117…125 голів при збереженості 92…96%. Барани-плідники цього господарства широко використовуються як поліпшувачі вовнової продуктивності овець у південному регіоні України.

Впровадження результатів досліджень забезпечило значний економічний ефект. В розрахунку на 100 овець з різних селекційних джерел отримано додаткової продукції в таких розмірах: за рахунок використання кращих тварин, одержаних в результаті селекції і схрещування - 104 грн., від впровадження стабілізуючого відбору - 130 грн., в результаті використання баранів-плідників, відібраних за новою системою оцінки продуктивності нащадків - 110 грн. У масштабі південного регіону загальний економічний ефект склав 345,6 тис. грн.

ВИСНОВКИ

1. На основі результатів комплексних досліджень закономірностей селекційного процесу в популяції теоретично обгрунтовано і розроблено ефективну систему спадкового поліпшення тонкорунних овець при чистопородному розведенні і схрещуванні з австралійськими мериносами.

Це забезпечило створення таврійського внутріпородного типу асканійських тонкорунних овець - найкращих мериносів в Україні, що відповідають критеріям світового рівня.

2. Стабільність основних форм мінливості селекційних ознак (генотипова, паратипова, онтогенетична, хронологічна) забезпечує можливість подальшого підвищення рівня продуктивності овець в популяції. В загальній фенотиповій дисперсії частка генотипової мінливості за настригом вовни складає 17,80%, довжиною вовни - 22,90% і живою масою - 41,53%. Резерв спадкової мінливості господарсько-корисних ознак гарантує високу ефективність відбору.

3. Експериментально доведено доцільність використання генофонду австралійських мериносів для поліпшення кількісних і якісних показників вовнової продуктивності. Комплексна оцінка генетичного потенціалу помісних овець показала, що настриг чистої вовни у них досягає 3,50…3,69 кг при виході 53,5…56,5%, а питома вага тварин з білим і світлим кольором жиропоту - 85,5%. З підвищенням частки крові за австралійським мериносом рівень реалізації генетичного потенціалу за оптимальних умов годівлі та утримання зростає від 81 до 86%.

4. Ефективним прийомом вибору селекційних ознак (з урахуванням їх співвідносної мінливості) для поліпшення продуктивності тонкорунних овець є використання шляхового аналізу. Настриг вовни і вихід чистої вовни мали переважно прямий вплив на показник настригу чистої вовни (відповідно 0,6698 і 0,6031). Встановлено два варіанти підвищення вовнової продуктивності: відбір овець за настригом немитої і чистої вовни та відбір за коефіцієнтом вовновості з урахуванням додаткового ефекту, зумовленого підвищенням живої маси.

5. На всіх етапах селекційного процесу слід враховувати закономірності спадкової мінливості ознак. За кількісними і якісними показниками вовнової продуктивності переважає адитивний характер успадкування. За виходом чистої вовни питома вага адитивної дисперсії складає 4,80%, коефіцієнтом вовновості - 4,40%. Це сприяє реалізації генетичного потенціалу і досягненню генетичної стабільності при відборі овець за власною продуктивністю в кожному поколінні при чистопородному розведенні і схрещуванні овець.

6. Ефективними прийомами оцінки специфічності генофонду овець, визначення генетичних дистанцій між структурними елементами породи є трансгресійний і кластерний аналізи. За кількісними показниками вовнової продуктивності тварини таврійського типу входять в окремий кластер і мають більшу подібність з австралійськими мериносами.

7. Експериментально підтверджено ефективність нового методу контролю селекційного процесу, оцінки діючих форм відбору в популяції овець з використанням генетико-популяційних параметрів, що грунтуються на визначенні ефекту селекції (SE), мінливості ознак () та пристосованості особин (W) у суміжних генераціях. Оптимальним варіантом селекційної програми є підвищення частоти особин модального класу і зменшення мінливості ознак. Серед асканійських тонкорунних овець традиційної селекції і таврійського типу спостерігається пропорційна зміна частот у класах варіаційних рядів при зміні умов середовища. Небажані для таврійського типу помісні тварини з різною часткою крові за австралійським мериносом реагують на погіршення умов утримання перерозподілом частот у напрямку збільшення класу М-.

8. Для розробки методів збереження і раціонального використання генофонду асканійських тонкорунних овець і австралійських мериносів в селекційних програмах доцільно здійснювати контроль за рівнем гетерогенності популяції. Вперше за допомогою інформаційно-статистичного аналізу отримано дані про рівень ентропії популяції овець за основними полігенними ознаками. Найбільш інформативними були показники максимальної і безумовної ентропій. Установлено високий взаємозв'язок параметра безумовної ентропії з настригом (r=0,638) і довжиною (r=0,76) вовни.

9. Уперше в тонкорунному вівчарстві доведено доцільність розрізнення класів М^- (мінус клас), М⁰ (модальний клас), М⁺ (плюс клас) за морфологічними ознаками (жива маса, лінійні проміри). Максимальна вовнова продуктивність асканійських тонкорунних овець досягається в класі М⁰, а для австралізованих овець найвищий настриг вовни отримано в класах М⁰ і М⁺ - відповідно 4,35 і 4,10 кг. Всі закономірності пропонується використовувати в селекційній роботі для консолідації тварин з бажаними ознаками продуктивності.

10. Адаптивність тонкорунних овець до зміни умов середовища доцільно оцінювати за такими еколого-генетичними параметрами як пластичність і стабільність. Поєднання високої пластичності (b>1) з низькою стабільністю продуктивних ознак є оптимальним варіантом для вибору вихідного селекційного матеріалу. Доведено, що окремі групи овець мають високу пластичність (b>1,31…2,07 за виходом ягнят) і можуть бути використані для підвищення репродуктивних здатностей овець в популяції.

11. Для підвищення ефективності селекції овець розроблено новий метод оцінки плідників за якістю потомства. Цей метод передбачає випробування плідників у подібних і контрастних варіантах підбору за рівнем продуктивності овець. Найдоцільнішим є використання плідників нейтрального і зрівняльного типів. Показники настригу вовни вищі на 0,52 і 0,35 кг (P<0,05).

12. Обгрунтована доцільність інтенсифікації селекційного процесу в тонкорунному вівчарстві з урахуванням селекційно-технологічної ролі маток у стаді. Доля впливу маток на варіацію настригу чистої вовни була суттєво вищою порівняно з батьками (Р<0,001).

13. Уперше в селекційно-генетичних дослідженнях у вівчарстві використано математичну модель Т.Бріджеса, яка з високою точністю прогнозує рівень живої маси молодняка у річному віці за даними 3 і 6 місяців (Р<0,05…0,01). Співвідношення констант кінетичної і експоненційної швидкості росту рекомендується для оцінки онтогенетичних змін тварин за морфологічними ознаками. Розроблено нові прийоми оцінки інтенсивності, напруги і рівномірності росту ягнят. Установлено високий взаємозв'язок параметра напруги росту з живою масою і настригом вовни - відповідно +0,985 і +0,808, що свідчить про доцільність використання цих показників при відборі овець.

14. Для створення конкурентноспроможної галузі вівчарства в племінних і товарних господарствах півдня України пропонується використовувати овець таврійського внутріпородного типу, які забезпечують можливість отримувати 3,0…3,5 кг вовни в чистому волокні і 20…25 кг баранини на одну вівцю.

15. Для підвищення ефективності селекції тонкорунних овець пропонується комплексна система використання генетико-популяційних параметрів, що базується на закономірностях динаміки рівня продуктивності овець в процесі зміни поколінь, параметрів співвідносної мінливості господарсько-корисних ознак, особливостей варіаційного розподілу тварин за показниками продуктивності.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у збірниках та журналах

Нежлукченко Т.И., Штомпель Н.В. Селекционное улучшение продуктивных качеств асканийских тонкорунных овец // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1996. - Вип.1, Ч.1. - С.60-63. (о.в. - 70%, вивчено продуктивні якості вівцематок п'яти генерацій розведення).

Нежлукченко Т.І. Оцінка плідників у вівчарстві // Тваринництво України. - Київ. - 1997. - №5. - С.15-16.

Нежлукченко Т.І. Вовнова продуктивність вівцематок асканійської тонкорунної породи // Тваринництво України. - Київ. - 1997. - №5. - С.17.

Нежлукченко Т.І. Онтогенетичні зміни продуктивних якостей овець асканійської тонкорунної породи // Проблеми індивідуального розвитку с.-г. тварин. Зб. н. праць. - Київ. - 1997. - С.153-154.

Нежлукченко Т.І. Генетико-популяційні процеси при чистопородному розведенні та різних методах схрещування у вівчарстві // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1997. - Вип.2. - С.68-74.

Нежлукченко Т.І. Адитивний, материнський та гетерозисний ефекти при міжпородному схрещуванні асканійської тонкорунної породи з австралійськими мериносами // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1997. - Вип.2. - С.75-79.

Нежлукченко Т.І. Селекційно-генетичні прийоми збільшення вовнової продуктивності овець асканійської тонкорунної породи // Вівчарство. - Київ: Аграрна наука. - 1998. - Вип.30. - С.143-145.

Нежлукченко Т.І. Розвиток творчої спадщини академіка М.Ф. Іванова в породоутворюючому процесі і створенні нових порід і типів овець // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1998. - Вип.6. - С.74-80.

Нежлукченко Т.І. Ступінь реалізації генетичного потенціалу австралійських мериносів при різних методах розведення в тонкорунному вівчарстві // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1998. - Вип.5., Ч.2. - С.45-46.

Нежлукченко Т.І. Оцінка пластичності і стабільності вовнової продуктивності овець різних генеалогічних груп // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1998. - Вип.5, Ч.2. - С.46-48.

Нежлукченко Т.І. Моделювання і прогнозування динаміки живої маси молодняка овець// Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 1998. - Вип.5. - С.95-98.

Нежлукченко Т.І. Удосконалення системи генотипової селекції в тонкорунному вівчарстві // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1999. - Вип.10. - С.51-54.

Нежлукченко Т.І. Використання шляхового аналізу в селекції овець за вовновою продуктивністю // Вісник Сумського ДАУ. - Суми. - 1999. - Вип.3. - Сер."Тваринництво". - С.62-65.

Нежлукченко Т.І. Удосконалення методів оцінки племінної цінності плідників в тонкорунному вівчарстві // Зб.н.пр. "Аграрний вісник Причорномор'я". - Одеса. - 1999. -Вип.3(6) . - Ч.ІІІ Зоотехнія. - С.23-25.

Нежлукченко Т.І. Селекційно-генетичні методи підвищення вовнової продуктивності тонкорунних овець // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1999. - Вип.11. - Ч.1. - С.135-138.

Нежлукченко Т.І. Оцінка генетичної дискретності чистопородних і помісних овець за ознаками вовнової продуктивності // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. - Біла Церква. - 1999. - Вип.8. - Ч.2. - С.132-136.

Нежлукченко Т.І. Динаміка сукупності кількісних ознак в селекції овець за вовновою продуктивністю // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 1999. - Вип.1(6). - С.105-107.

Нежлукченко Т.І. Використання інформаційно-статистисчних методів для оцінки рівня консолідації нового типу овець асканійської тонкорунної породи // Міжвідомч. темат. наук. зб. "Розведення і генетика тварин". "Сел.-генетичні та біологічні методи консолідації новостворених порід і типів с.-г. тварин". - Київ. - 1999. - Вип.31-32. - С.167-168.

Нежлукченко Т.І. Динаміка мінливості господарсько-корисних ознак тонкорунних овець у процесі селекції // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького. - Львів. - 1999. - Вип.3. - Ч.2. - С.182-185.

Нежлукченко Т.І. Закономірності пристосованості овець різних генотипів в процесі породоутворення // Наукове видання "Теорія і практика сучасної селекції тварин". - Харків. - 1999. - Ч.3. - С.64-68.

Матеріали і тези з'їздів та конференцій

Нежлукченко Т.И., Котленко Н.И. Сравнительная характеристика продуктивности овец разного происхождения гпз "Красный чабан" // Мат. н.-практ. конф. "Вклад научно-технического потенциала области в перестройку". - Херсон. - 1990 . - С.153-154.

Нежлукченко Т.И. Эколого-генетические параметры шерстной продуктивности овец разных генотипов // Мат. Республ. конф. "Новые методы селекции и биотехнологии в животноводстве". -Киев. - Ч.1. - 1991. - С.160-161.

Нежлукченко Т.И. Влияние живой массы овцематок на сохранность приплода // Тез. ХХ конф. молодых ученых "Аскания-Нова". - Херсон. - 1993 . - С.54.

Нежлукченко Т.И. и др. Шерстные качества молодняка овец разных генотипов гпз "Красный чабан" // Тез. н.-пр.конф. - Херсон, СХИ. - 1993. - Ч.2. - С.23-24.

Нежлукченко Т.І. Продуктивність вівцематок п/з "Червоний чабан" в зворотніх схрещуваннях з австралійськими мериносами // Тез. доп. Всеукр. н.-пр. конф., присвяч. М.Колеснику, "Генетика продуктивності тварин". - Київ. - 1994. - С.137.

Нежлукченко Т.І., Штомпель М.В., Левінський В.А. Закономірності вікових змін продуктивності вівцематок асканійської тонкорунної породи п/з "Червоний чабан" Херсонської області // Мат. н. конф. "Проблеми АПК: пошук, досягнення". - Київ. - 1994. - С.15.

Нежлукченко Т.И., Масюткин А.Н. Продуктивные качества овец ГПЗ "Красный чабан" в возвратных скрещиваниях с австралийскими мериносами // Мат. выст. н-пр. конф. "Тематика научных слледований и их результативность в первые годы независимости государства". - Херсон. - 1994. - Ч.2. - С.49-50.

Левинский В.А., Штомпель Н.В., Плотникова З.Т., Нежлукченко Т.И., Веланская Н.В. Таврийский внутрипородный тип асканийских тонкорунных овец как результат селекции в заводских стадах и использования австралийских мериносов // Мат. выст. н-пр. конф. "Тематика научных исследований и их результативность в первые годы независимости государства". - Херсон. - 1994. - Ч.1. - С.168-669.

Нежлукченко Т.И. Влияние гомогенного и гетерогенного подбора на шерстную продуктивность овец п/з "Красный чабан" // Тез. докл. конф., посвящ. юбилею ин-та. - Херсон. - 1994. - С.67-70.

Нежлукченко Т.И. Методика М.Ф. Иванова в селекции овец п/з "Красный чабан" // Мат. міжн. конф., присвяч. 125-річчю М.Ф. Іванова, "Розвиток наукової спадщини ак. М.Ф. Іванова щодо породоутворення та селекції с.-г. тварин". - Київ: Асоціація "Україна". - 1996. - С.77.

Нежлукченко Т.И. Продуктивные качества овцематок таврийского внутрипородного типа // Мат. н.-в. конф. "Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин". - Київ: Асоціація "Україна". - 1996. - С.260-261.

Нежлукченко Т.И. Совершенствование способов оценки производителей в овцеводстве // Сб. междунар. н.-пр. конф. Бел.НИИЖ "Конкурентоспособное производство продукции животноводства в Республике Беларусь". - Жодино. - 1998. - С.57.

Нежлукченко Т.І., Хлюст О.В. Нові способи оцінки баранів-плідників у вівчарстві // Зб. статтей та повідомлень наук. конф. ХДАУ "Перспектива". - Херсон. - 1999. - С.59-60.

Таблиця 1 - Хронологічна і онтогенетична динаміка живої маси і настригу вовни асканійських тонкорунних овець (n=3945)

Размещено на Allbest.ru