Розвиток сільського господарства і рівень життя сільського населення Карпатського регіону
Концептуальні підходи до вирішення проблеми підвищення рівня життя сільського населення, зростання ефективності сільського господарства, розробка рекомендацій щодо вдосконалення соціально-економічного механізму забезпечення добробуту сільських жителів.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.09.2013 |
| Размер файла | 165,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Показник питомої ваги працездатних серед наявного населення характеризує ступінь демографічної напруги в сільському населеному пункті. Крім того, він враховує відсутність серед наявних працездатних трудових мігрантів. Проведені нами оцінки показують, що у життєздатних селах цей показник повинен перевищувати 0,5.
Інтегрований коефіцієнт розвитку соціальної інфраструктури в конкретному сільському населеному пункті доцільно визначати, використовуючи методику угорського економіста Беннета, докладно описану в науковій літературі. Значення коефіцієнта понад 0,8 свідчить про високий рівень розвитку соціальної інфраструктури в селі.
Викладені положення дозволяють зробити висновок, що до сільських населених пунктів із високим рівнем життєздатності можна віднести ті, в яких відповідний коефіцієнт перевищує 0,8. Найменш життєздатними слід вважати села, в яких цей коефіцієнт не перевищує 0,5. Значення коефіцієнта в межах 0,5-0,8 свідчить про середній рівень життєздатності села.
Коротко-, середньо- та довгострокові плани соціально-економічного розвитку сільських районів повинні містити розділи, в яких були б передбачені заходи, спрямовані на підвищення рівня життєздатності сільських населених пунктів. При цьому слід визначати конкретні перспективні параметри відповідних коефіцієнтів життєздатності щодо кожного села.
Результати кластерного аналізу соціально-економічних умов формування рівня життя сільського населення з використанням 40 індикаторів, об'єднаних у 4 блоки, показали, що всі чотири області Карпатського регіону відзначаються відносно кращими порівняно з іншими регіонами країни показниками. Львівську область віднесено до адміністративних регіонів країни з найкращими об'єктивними передумовами зростання рівня життя сільського населення. Крім неї, до областей з дуже високим рівнем умов належать АР Крим, Одеська та Харківська області (рис. 3). Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області належать до регіонів з середнім рівнем сприятливості соціально-економічного середовища для формування високого рівня життя сільського населення.
У третьому розділі - "Напрями підвищення рівня життя сільського населення" - розкрито основні складові механізму державного регулювання зростання рівня життя населення, покращення його зайнятості та підвищення цінової доступності продовольчих товарів, розвитку соціальної інфраструктури села.
Рівень життя сільського населення визначається обсягом і динамікою його доходів, рівнем і динамікою цін на товари й послуги. Зростання добробуту населення забезпечується лише в умовах випереджаючого збільшення доходів порівняно з темпами зростання цін. Упродовж 2002-2006 рр. споживчі ціни в нашій країні неухильно зростали. Винятком став тільки 2002 р., коли спостерігалася дефляція. Інтегрований індекс інфляції за п'ять років становив 148,7%. Ціни на споживчі товари зростали щорічно в середньому на 10,4%.
Ціни на більшість продовольчих та непродовольчих товарів і послуг зростають темпами, нижчими від темпів зростання доходів як міських, так і сільських жителів. Це дозволяє населенню купувати більше товарів. Найбільшими темпами зростають обсяги купівлі високоцінних продуктів харчування та непродовольчих товарів тривалого користування, складної побутової техніки. Цінові тенденції досить сприятливі для сільського населення, оскільки ціни на вироблену в особистих господарствах і реалізовану продукцію зростають значно вищими темпами, ніж ціни на товари, які селяни купують.
Аналіз цінової доступності продовольства поряд із визначенням її рівня та платоспроможності населення щодо придбання продовольчих товарів дозволяє провести оцінку середньодушових доходів, за яких вдається забезпечити продовольчу безпеку сімей, їхнє споживання на рівні раціональних норм. Для забезпечення раціональних норм харчування за умови придбання продовольчих товарів лише в закладах торгівлі середньодушові продовольчі витрати в цінах 2003р. повинні становити 2752,32 грн. за рік, тобто по 230 грн. за місяць (табл. 3).
До бідних належать ті сім'ї, в яких витрати на придбання продовольчих товарів перевищують третину всіх витрат. Потрійну вартість раціонального продовольчого бюджету можна вважати тим обсягом середньодушових витрат і відповідно доходів, за досягнення яких домогосподарства у принципі можуть забезпечити собі достойне харчування без завдання значної шкоди іншим статтям сімейних витрат. У цінах 2003 р. такий дохід становив 690 грн. за місяць на одну особу, тобто 130 доларів США, або ж приблизно по чотири долари на день. Такі ж показники використовують міжнародні економічні організації для оцінки поширення бідності у постсоціалістичних країнах Центральної і Східної Європи. На початок 2005 р. з урахуванням індексу інфляції ця величина становила 775 грн., або ж 146 доларів у місяць, у 2006 р. - 865 грн.
Розрахований нами дохід домогосподарств, за якого забезпечується раціональне харчування, можна вважати тією критичною точкою, у разі досягнення якої вони можуть приймати альтернативні рішення про працевлаштування, про доцільність ведення особистого господарства та прийняття інших господарських рішень. Це той рівень доходу, за якого можлива зміна стилю і способу життя домогосподарства, а не тільки його рівня життя. У сільських домогосподарствах у принципі стає можливою відмова від ведення особистого господарства і концентрація зусиль на фаховому вдосконаленні та кар'єрному зростанні за місцем постійної праці.
Таблиця 3. Цінова доступність продовольства в Карпатському регіоні
|
Основні продукти харчування |
Фактичне споживання на душу населення у 2003 р. |
Раціональні норми харчування |
Рівень забезпечення раціональних норм, % |
||||
|
Кг |
Ціни, грн./кг |
Витрати, грн. |
Кг |
Витрати, грн. |
|||
|
М'ясо і м'ясопродукти |
32,8 |
10,16 |
333,25 |
83 |
843,28 |
39,5 |
|
|
Молоко і молокопродукти |
273,6 |
1,14 |
311,90 |
380 |
4,20 |
72,0 |
|
|
Яйця, штук |
202 |
0,30 |
60,60 |
290 |
87,00 |
69,7 |
|
|
Риба і рибопродукти |
8,9 |
6,21 |
55,27 |
20 |
124,20 |
44,5 |
|
|
Продукти тваринного походження |
Х |
Х |
761,02 |
Х |
1487,68 |
51,2 |
|
|
Хліб і хлібопродукти |
126,1 |
2,55 |
321,56 |
101 |
257,55 |
124,9 |
|
|
Картопля |
173,2 |
1,09 |
188,79 |
124 |
135,16 |
139,7 |
|
|
Овочі й баштанні |
101,3 |
2,28 |
230,96 |
161 |
367,08 |
62,9 |
|
|
Плоди, ягоди, виноград |
34,5 |
2,79 |
96,26 |
90 |
251,10 |
38,3 |
|
|
Цукор |
32,2 |
4,95 |
159,39 |
38 |
188,10 |
84,7 |
|
|
Олія |
10,1 |
5,05 |
51,00 |
13 |
65,65 |
77,7 |
|
|
Продукти рослинного походження |
Х |
Х |
1047,96 |
Х |
1264,64 |
82,9 |
|
|
Разом |
Х |
Х |
1808,98 |
Х |
2752,32 |
65,7 |
Вдосконалення цінового механізму з метою підвищення рівня життя населення, у тому числі сільського, охоплює цілий комплекс відповідних заходів. На різних етапах розвитку економіки на перший план виходять окремі з них. У разі потреби уряд може надавати перевагу адміністративним чи економічним методам цінового регулювання. Нині, на нашу думку, особливе значення мають заходи з регулювання цін на продовольчому ринку, оскільки не вирішена проблема повного задоволення потреб усіх верств населення у продуктах харчування, а також регулювання цін продукції монопольних утворень. Найактуальнішими в теперішніх соціально-економічних умовах є: неухильна боротьба з тіньовою економікою і корупцією (насамперед в податковій адміністрації та митних органах), оскільки в остаточному підсумку тіньові витрати підприємців призводять до невипраданого підвищення цін і зростання витрат споживачів; вдосконалення митної політики і зменшення митних зборів на імпортні продовольчі та непродовольчі товари (зокрема у контексті майбутнього вступу країни до Світової організації торгівлі); зменшення ставки податку на додану вартість на більшу частину продовольчих товарів масового вжитку до нульової; зменшення ставок податку на прибуток торговельних закладів і підприємств із переробки сільськогосподарської продукції; запровадження системи виділення продовольчих талонів для найбідніших верств населення, зокрема сільського; поглиблення пенсійної реформи, наслідком якої повинно стати скорочення соціальних витрат підприємців і зниження собівартості продукції; відновлення державного замовлення на стратегічно важливі види продукції сільського господарства та продовольства і створення резервного та інтервенційного фондів; вдосконалення структурної політики в аграрному секторі економіки, стимулювання інноваційного розвитку аграрного бізнесу з метою підвищення його ефективності.
Підвищення рівня життя сільського населення, збільшення його доходів неможливе без поліпшення його зайнятості. У 2006 р. загальна чисельність зайнятих сільських жителів у Львівській області становила 597,5 тис. чол., тобто 58,6% загальної чисельності населення. З них 160,0 тис. чол. були зайнятими в особистих селянських господарствах, або ж 26,8% від загальної чисельності зайнятих селян. Ці господарства стали чи не основною сферою зайнятості сільських жителів. На основі спеціальних розрахунків ми можемо зробити обґрунтований висновок про недопустимість зарахування до числа зайнятих осіб, які ведуть особисте господарство і не зайняті в інших сферах економіки. Обсяг їхніх доходів недостатній для цього. Переважна зайнятість в особистому селянському господарстві є лише прихованою формою безробіття. Вирішення проблеми зайнятості сільського населення полягає у працевлаштуванні не лише зареєстрованих безробітних, а й більшої частини зайнятих в особистих господарствах, а також у створенні високооплачуваних робочих місць для зайнятих на низькооплачуваних робочих місцях.
Одним із найважливіших чинників рівня життя сільських жителів Карпатського регіону за останні десять років стала трудова міграція за кордон. Ми не ставили перед собою завдання вивчити соціальні, психологічні, економічні, демографічних, політичні та інші причини та наслідки зарубіжної трудової міграції. Метою була оцінка ступеня впливу заробітчанських грошей на обсяг доходів і видатків сільських родин як основних характеристик рівня їх життя.
Розрахунки, проведені на основі табл. 4, показали, що дані статистики домогосподарств не можна вважати достатньо достовірними. Понад 350 тис. сільських заробітчан регіону передають додому в межах 8930 млн. грн. щорічно, або ж 1,68 млрд. доларів США. За своїм абсолютним обсягом грошові доходи від трудової міграції за кордон в сільських домогосподарствах Карпатського регіону становлять 48,6% грошових доходів, отриманих всередині країни у вигляді заробітної плати, пенсій, доходів від реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої в особистих селянських господарствах тощо.
Заробітки трудових мігрантів витрачаються насамперед на покращання житлових умов, освіту, медичне обслуговування, придбання автомобілів. У тих селах регіону, в яких інтенсивність трудової міграції за кордон особливо висока, швидкими темпами споруджуються нові житлові будинки чи здійснюється реконструкція й капітальний ремонт старих. Осучаснюються подвір'я та огорожі. Купуються автомобілі та складна побутова техніка. Оплачується навчання дітей в закладах освіти. В основному кошти витрачаються на споживання. Ринки житла, освітніх послуг, автомобілів настільки сильно відчувають тиск з боку коштів трудових мігрантів, що ціни на них невиправдано високі.
Таблиця 4. Порівняння доходів сільського населення Карпатського регіону за даними вибіркового обстеження домогосподарств та розрахункових доходів трудових мігрантів за кордоном, 2006 р.
|
Область |
Дані обстеження домогосподарств |
Розрахунок доходів трудових мігрантів |
|||||
|
чисельність сільських жителів, тис. чол. |
середньодушовий грошовий дохід за рік, грн. |
усього грошових доходів, млн. грн. |
усього сільських трудових мігрантів, тис. чол. |
доходи домогосподарств від мігрантів, млн. грн. |
те саме до грошових доходів за даними статистики, % |
||
|
Закарпатська |
782,4 |
6111 |
4781,2 |
86,6 |
2208,3 |
46,2 |
|
|
Івано-Франківська |
793,7 |
5681 |
4509,0 |
88,8 |
2264,4 |
50,2 |
|
|
Львівська |
1019,6 |
5964 |
6080,9 |
115,2 |
2937,6 |
48,3 |
|
|
Чернівецька |
532,4 |
5640 |
3002,7 |
59,6 |
1519,8 |
50,6 |
|
|
Всього в регіоні |
3128,1 |
5874 |
18373,8 |
350,1 |
8930,1 |
48,6 |
Однак практично не використовується інвестиційний потенціал величезних коштів, зароблених за кордоном. За умови сприятливої інвестиційної, податкової, кредитної політики у країні за рахунок цих коштів можна було б значно пожвавити процес створення в сільській місцевості малих і середніх підприємств, додаткових робочих місць. Таке використання зароблених за кордоном грошей стало б запорукою майбутнього соціального відродження сіл.
У 2003 р. на одного зайнятого сільського жителя працездатного віку припадало 0,95 утриманця (крім пенсіонерів). Розрахунки показують, що для підтримання мінімального життєвого стандарту, обчисленого нами раніше, дохід працівників повинен становити 1345 грн. в цінах 2003 р. Частина необхідного доходу може бути покрита за рахунок особистого господарства. У 2003 р. загальна вартість спожитого населенням області продовольства становила 5,05 млрд. грн., загальна ж вартість сільськогосподарської продукції, виробленої в особистих господарствах, - 1427,4 млн. грн., тобто 1890 грн. на 1га сільськогосподарських угідь. Зважаючи на те, що питома вага особистих господарств у валовій продукції всіх категорій господарств становила 90,7%, загальний обсяг її виробництва в області становив 1,57 млрд. грн. в поточних цінах, тобто вартість спожитого продовольства відноситься до вартості виробленої сільськогосподарської продукції як 3,2:1. У разі досягнення перспективних розмірів особистих господарств (0,10га на одну особу) споживання виробленої в них сільськогосподарської продукції буде рівноцінним економії грошових ресурсів на придбання продовольчих товарів обсягом 1890 х 0,10 х 3,2 = 600 грн. на рік на одну особу, або ж по 50 грн. на місяць. Тому розмір необхідного заробітку працівників можна зменшити на цю суму і вона повинна становити 1295 грн. на місяць (майже 250 доларів). Саме на такому рівні (в цінах 2003 р.) повинна бути мінімальна заробітна плата та мінімальний дохід самозайнятих сільських жителів. За меншого їх рівня не можна розраховувати на докорінні зміни в сільському укладі та рівні життя. До того ж за такого рівня доходів, на нашу думку, можна розраховувати на повернення більшості заробітчан у свої сім'ї і для роботи на благо своєї батьківщини.
Проведені нами розрахунки на матеріалах Львівської області цілком прийнятні для інших областей Карпатського регіону. У них склалася така сама демографічна ситуація, а також ситуація у сфері зайнятості та доходів населення. Вони можуть бути використаними для прийняття відповідних цільових програм розвитку сільських територій, зайнятості, доходів населення тощо.
Проблеми соціального відродження сіл повинні вирішуватися насамперед на регіональному рівні. Відповідні управлінські функції з міністерств і відомств повинні бути передані місцевим органам управління. Саме вони здатні проводити якісний соціальний моніторинг у сільській місцевості, формувати відповідні регіональні цільові соціальні програми й контролювати їх виконання. Для їх фінансування повинні використовуватися кошти місцевих бюджетів, сформовані за рахунок доходів від муніципальної власності, прямих податкових надходжень, коштів від надання додаткових послуг і спеціалізованих дотацій.
У четвертому розділі - "Вдосконалення аграрної політики держави як основа підвищення рівня життя сільського населення" - розроблено основні напрями вдосконалення механізму державного регулювання розвитку АПК, підвищення ефективності його функціонування.
Між виробництвом, розселенням і соціально-культурним розвитком у сільській місцевості й рівнем життя сільського населення існує тісний взаємозв'язок. Будь-які зрушення в одній із цих ланок неминуче через певний час зумовлюють зміни в інших ланках. Тому питання вирівнювання умов проживання між містом і селом є комплексним і вирішити його можна тільки створенням умов для розвитку сільськогосподарського виробництва, вдосконаленням і раціоналізацією сільського розселення, покращанням соціально-побутових умов на селі.
Підвищення рівня життя сільського населення об'єктивно вимагає реалізації докорінних зрушень у функціонуванні галузі сільського господарства, зростанні концентрації виробництва, зміні форм його ведення, вдосконаленні відносин власності тощо. Більшу частину цих проблем можна вирішити засобами аграрної політики держави. Водночас, в умовах ринкової трансформації аграрної економіки зростає роль регіональної аграрної політики, яка дозволяє краще враховувати місцеві особливості ведення сільськогосподарського виробництва.
Основними цілями регіональної аграрної політики є: забезпечення комплексного соціального, економічного, екологічного розвитку регіонів; формування їх виробничої та соціальної інфраструктури; забезпечення продовольчої безпеки регіонів в умовах об'єктивної локалізації агропродовольчих ринків у нестабільній перехідній економіці; налагодження міжрегіональних економічних зв'язків в агропродовольчій сфері; ефективне використання, розміщення й перерозподіл виробничих ресурсів між регіонами та всередині них; підвищення доходів зайнятих в аграрній сфері та рівня життя сільського населення; покращання демографічної ситуації в сільській місцевості; поліпшення стану навколишнього середовища, підвищення рівня безпечності продуктів харчування.
На рис. 4 відображені важелі регіональної аграрної політики в забезпеченні зростання рівня життя сільського населення.
Рис. 4. Важелі державної регіональної аграрної політики в забезпеченні підвищення рівня життя сільського населення.
Одним із найважливіших завдань регіональних органів управління є розробка прогнозів соціально-економічного адміністративних областей, районів, міст, сіл. Основними вимогами у складанні таких прогнозів є об'єктивність, науковість, відкритість, самостійність, рівність, дотримання загальнодержавних інтересів.
До невідкладних завдань регіональних органів управління АПК слід віднести реалізацію регіональних програм розвитку малого та середнього бізнесу в сільській місцевості. Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" на регіональному рівні ці програми спрямовуються на вдосконалення нормативно-правової бази підприємництва, його фінансово-кредитну, інвестиційну та інформаційно-рекламну підтримку. Фінансове забезпечення регіональних програм повинно здійснюватися за рахунок регіональних і місцевих бюджетів, коштів всеукраїнського і регіональних фондів підтримки підприємництва, інших фондів, коштів регіональних центрів зайнятості, кредитів банків, коштів, отриманих від приватизації державного майна, іноземних інвестицій, міжнародних фондів, коштів регіональних громадських об'єднань підприємців, а також власних коштів виконавців окремих проектів і підпрограм. Регіональні органи управління АПК повинні координувати цю роботу.
Фінансування регіональних програм розвитку АПК і сільського господарства повинно здійснюватися насамперед за рахунок спеціалізованих позабюджетних фондів, залучення приватних інвестицій, у тому числі іноземних; запровадження в межах чинного законодавства регіональних норм амортизації, благодійних внесків приватних та юридичних осіб, залучених коштів населення тощо. Ширше повинні використовуватися можливості використання коштів державних програм фінансування депресивних територій та гірських районів. Вони повинні спрямовуватися на розвиток тих сфер АПК, які характеризуються найкоротшим терміном окупності затрат.
Для того, щоб докорінно змінити існуючі тенденції в показниках соціальної, економічної й технологічної ефективності сільського господарства необхідна реалізація комплексу заходів. Серед них насамперед виділимо такі: цілеспрямована політика держави щодо підвищення доходів населення та стимулювання попиту, у тому числі на продовольчі товари; створення економічних умов, сприятливих для розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах; поліпшення фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників; вдосконалення податкової політики щодо оподаткування підприємств АПК і суміжних галузей; покращання інвестиційної привабливості національної економіки, у тому числі регіональних АПК; вдосконалення ціноутворення на продукцію АПК й суміжних сфер економіки; вдосконалення міжгалузевих зв'язків, стимулювання різноманітних форм кооперації та агропромислової інтеграції; розвиток інфраструктури агропродовольчого ринку.
В основі підвищення ефективності функціонування галузі сільського господарства повинно лежати створення економічних умов для підвищення економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах. Якщо вони й надалі залишатимуться збитковими, то не може бути й мови про зростання соціальної та технологічної ефективності галузі. При цьому державне фінансування конкретних цільових програм сприяння розвитку сільського господарства повинно виконувати роль лише так званих стартових вкладень, результатом яких мало б стати ефективне функціонування всього організаційно-економічного механізму аграрної економіки. Основні кошти для розвитку АПК повинні надходити з кишень кінцевих споживачів продукції - населення, - а ринковий механізм забезпечить їх перерозподіл всередині комплексу. Кошти державного бюджету повинні використовуватися тільки в тих випадках, коли дія ринкових механізмів недостатньо раціональна або певна сфера діяльності не може регулюватися ринковими методами.
У найближчі роки в нашій країні, особливо в Карпатському регіоні, відбуватиметься процес прискореного зростання грошових доходів. Навіть якщо темпи економічного зростання всередині країни знижуватимуться, найдіяльніша, працездатна, кваліфікована частина міських і сільських жителів навчилася давати собі раду в умовах соціально-економічної кризи. Якщо високооплачуваних місць праці не буде створено всередині країни, ці працівники знайдуть їх за її межами.
Зростання доходів населення призведе до збільшення попиту на продовольчі товари. Сьогодні він демонструє низький рівень еластичності від доходів. Однак у зв'язку з передбачуваним досить інтенсивним згортанням діяльності особистих селянських господарств до числа покупців продовольчих товарів долучиться певна частина сільських жителів. Своїми доходами вони оплачуватимуть виробництво продукції в товарних сільськогосподарських підприємствах.
З кожної додаткової гривні доходів населення, як мінімум, сорок копійок буде витрачено на придбання продовольчих товарів. Завданням уряду є створення таких економічних умов, за яких ці додаткові кошти були справедливо розподілені між виробниками сільськогосподарської продукції, її переробниками, продавцями та іншими посередниками.
В основі стабільного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва повинна лежати його інтенсифікація. Вона неможлива без залучення в галузь нових інвестицій. При цьому йдеться не про просте збільшення капітальних вкладень у сільське господарство та суміжні з ним галузі. На основі додаткових інвестицій слід забезпечити інноваційний шлях розвитку галузі на власній основі, повне технологічне переоснащення галузі, досягнення найвищих показників урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Зростання обсягів державного фінансування інвестицій повинно здійснюватися за такими пріоритетними напрямами: збільшення асигнувань на реалізацію державних і регіональних цільових програм підтримки селекції в рослинництва та тваринництві, охорони земель та їх докорінного покращання, вживання протиепізоотичних заходів; покращання фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень у сфері аграрної науки; виділення коштів на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів АПК та сільського господарства; поліпшення фінансування окремих ланок соціальної інфраструктури села, насамперед будівництва доріг і засобів комунікації.
Висновки
У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади забезпечення підвищення рівня життя сільського населення, обґрунтовано методику оцінки та заходи з удосконалення соціально-економічного механізму його регулювання. Розроблено шляхи підвищення ефективності сільського господарства. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки концептуального, теоретичного і практичного характеру.
1. Рівень життя сільського населення - це результат реалізації спроможності соціально-економічної системи задовольняти його матеріальні потреби. У цьому полягає відмінність рівня життя від таких категорій, як "спосіб життя", "якість життя", "життєвий стандарт", "стиль життя", які виражають різноманітні аспекти умов проживання населення в суспільстві. Найважливіші компоненти рівня життя - обсяг і структура споживання товарів і послуг, доходи і видатки домогосподарств, забезпечення житлом і об'єктами соціальної інфраструктури, стан навколишнього середовища. Заходи органів державного управління слід спрямовувати не лише на вдосконалення матеріально-речових передумов підвищення рівня життя сільських жителів, насамперед на зростання їх адаптаційного потенціалу через налагодження системи підвищення кваліфікації, освоєння нових сучасних спеціальностей, розвитку різноманітних консультаційних та дорадчих служб.
2. Скорочення грошових доходів і витрат упродовж 1990-2006 рр., насамперед на придбання непродовольчих товарів і послуг, призвело до занепаду сільської служби побуту, торгівлі, споживчої кооперації. Тому основою продовольчого забезпечення сільських сімей та рівня їх життя стали особисті господарства. Їхня структура була пристосована до продовольчих потреб сільських родин і нераціональна як із соціального, так і з економічного погляду. Переважна більшість особистих селянських господарств не здатна чутливо реагувати на зміни кон'юнктури на ринках сільськогосподарської продукції. З огляду на це урядові заходи з підтримки розвитку виробництва в цих господарствах, зокрема тваринництва, є нераціональним витрачанням бюджетних коштів. Тому економічно доцільним є їх використання на реструктуризацію сільського господарства, стимулювання розвитку аграрного бізнесу.
3. Підвищення рівня життя сільського населення вимагає вироблення нових підходів до забезпечення комплексного розвитку сільських територій, зокрема проведення глибокого аналізу соціально-економічних умов розвитку всіх сільських населених пунктів з виділенням перспективних і самодостатніх регіонів, які володіють відповідним потенціалом для забезпечення достойного рівня життя населення, а також занепадаючих районів, які не здатні забезпечити його власними силами. Основними складовими частинами комплексного розвитку сільських територій повинні стати напрямки розвитку аграрного сектора, формування ефективної зайнятості сільського населення та збільшення його доходів, розвиток соціальної інфраструктури, реалізація природоохоронних заходів. Розробку й реалізацію коротко-, середньо- та довгострокових планів слід проводити відповідно до пріоритетності заходів і фінансових ресурсів із широким обговоренням в органах місцевого самоврядування та забезпеченням підтримки з боку сільських громад.
4. Основною метою соціальної політики держави в сільській місцевості слід вважати подолання бідності та формування потужного середнього класу. Для цього необхідно суттєво збільшити доходи сільського населення, насамперед їх грошову частину. Підвищений критичний рівень грошових доходів сільських домогосподарств забезпечить не лише подолання бідності, але й створення соціально-економічних передумов для суттєвого зменшення розмірів особистих селянських господарств до передкризового рівня. Він розраховується, як критична величина, у разі перевищення якої сільські домогосподарства здатні забезпечити своє споживання на рівні раціонального споживчого бюджету за рахунок придбання продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у закладах торгівлі. Це сприятиме залученню земельних угідь для використання в сільськогосподарських підприємствах, а також створенню стійкого попиту на продовольчі товари і забезпеченню високих показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Використовуючи важелі податкової й фінансово-кредитної політики, органи державного управління повинні сприяти розвитку підприємництва в сільській місцевості, дрібного та середнього бізнесу; законодавчо закріпити мінімальні ставки погодинної заробітної плати та запровадити адміністративну відповідальність за їх дотримання; вирішити проблему пенсійного забезпечення та соціального страхування селян, адресності пільг і субсидій, що надаються найменш захищеним групам населення.
5. Визначальний вплив на рівень життя сільського населення має загальна соціально-економічна ситуація у країні. Тому необхідна реалізація заходів з її суттєвого покращання, збільшення обсягів виробництва валового внутрішнього продукту на інноваційній основі, поліпшення інвестиційного клімату, освоєння найсучасніших технологій. Слід вдосконалити процес розподілу ВВП з метою забезпечення паритетності економічних відносин між містом і селом.
6. Рівень життя сільських родин формується в межах конкретних сільських населених пунктів. З огляду на це пропонується ввести в науковий оборот термін "життєздатність сільського населеного пункту" як його здатність забезпечувати відповідний рівень життя сільських жителів. Соціально-економічне планування сільських районів з сучасних галузевих слід переорієнтувати на принципово інші територіальні засади. Воно повинно спрямовуватися на підвищення інтегрованого коефіцієнта життєздатності як середньої з трьох величин: відношення фактичного середньодушового доходу до нормативного, питомої ваги працездатних серед наявного населення та інтегрального коефіцієнта розвитку соціальної інфраструктури. У планах соціально-економічного розвитку регіонів повинен міститися окремий відповідний розділ з виділенням необхідних заходів та забезпеченням їх фінансування.
7. Для покращання стану здоров'я й тривалості життя сільського населення слід забезпечити доступність медичної допомоги через надання гарантованого мінімуму безплатних медичних послуг, впровадження системи медичного страхування, широкої пропаганди здорового способу життя. Для поліпшення харчування сільського населення держава повинна посилити нагляд за якістю продовольчих товарів, забезпечити суворе дотримання умов ліцензування у сфері їх виробництва та сертифікації, розгорнути роз'яснювальну діяльність щодо принципів раціонального харчування; залучити відповідних спеціалістів до розробки рекомендацій щодо формування якісних харчових раціонів для різних статево-вікових груп населення з вироблених в особистих господарствах продуктів, раціонального використання сімейних бюджетів.
8. Пріоритетними напрямами державної політики зайнятості на селі повинні стати: розробка заходів, спрямованих на максимально можливу зайнятість сільських жителів за місцем проживання; створення умов для підвищення рівня мобільності сільських працездатних; сприяння самозайнятості сільських жителів; покращання інвестиційного клімату на селі; розвиток інфраструктури сільського ринку праці; формування системи громадських робіт. Державна політика повинна спрямовуватися на реалізацію величезних рекреаційних можливостей регіонів, розширення мережі туристичних комплексів, зокрема розвиток агротуризму. Ця сфера найперспективніша для поліпшення зайнятості сільських жителів, зокрема Карпатського регіону.
9. Основою доходів значної частини сільських домашніх господарств, особливо у Карпатському регіоні, є кошти, передані трудовими мігрантами з-за кордону. Дослідженням встановлено, що за абсолютним обсягом вони досягають половини обсягу грошових доходів, отриманих всередині країни. Більша частина цих доходів витрачається на споживання: покращення здоров'я, здобуття освіти, житлове будівництво, придбання автомобілів. Пропонується розробити державну програму залучення коштів трудових мігрантів для інвестування в АПК, насамперед у розвиток тваринництва, вирішення проблеми забезпечення населення м'ясопродуктами. Проведені прогнозні розрахунки визначають конкретні параметри розвитку сільського господарства на найближчу перспективу, чисельність зайнятих і переважаючі організаційно-правові форми сільськогосподарських підприємств.
10. Для покращання демографічної ситуації в сільській місцевості слід забезпечити вирівнювання соціальних умов проживання в містах і селах, зокрема приблизно однакові доходи й заробітну плату, доступність закладів соціальної інфраструктури (насамперед освіти, охорони здоров'я та культурно-побутового обслуговування), розширити можливості для вибору сфери зайнятості. З метою скорочення міграції сільського населення в міста та за кордон органам державної влади необхідно суттєво збільшити фінансування програм молодіжного будівництва в сільській місцевості та комунального господарства, забезпечити надання різноманітних пільг сільським підприємствам різних галузей, відновити діяльність системи дитячих дошкільних установ.
11. Соціально-економічне відродження сіл потребує прискореного розвитку соціальної інфраструктури. В сучасних умовах аграрний капітал вже не може бути основою для соціального відродження села. Одним з основних джерел повинен стати державний бюджет. Необхідно звільнити бюджет від невластивих йому функцій, передусім від фінансової підтримки неефективних виробництв. Бюджет повинен використовуватися, головним чином, на соціальні цілі. Тільки у такому разі стане можливим зниження податкового тиску на виробників і вистачить коштів на будівництво в сільській місцевості доріг, розвитку транспорту тощо. Проблеми соціального відродження сіл повинні вирішуватися насамперед на регіональному рівні. Відповідні управлінські функції з міністерств і відомств повинні передаватись місцевим органам управління. Саме вони спроможні проводити якісний соціальний моніторинг у сільській місцевості, формувати відповідні регіональні цільові соціальні програми й контролювати їх виконання. Для цього необхідно прискорити реалізацію адміністративної реформи.
12. Стратегічними напрямами підвищення ефективності АПК як необхідної умови зростання рівня життя населення мають стати: цілеспрямована політика держави щодо підвищення доходів населення й стимулювання попиту, у тому числі на продовольчі товари; створення економічних умов, сприятливих для розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах; покращання фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників; вдосконалення податкової політики щодо оподаткування підприємств АПК та суміжних галузей; поліпшення інвестиційної привабливості національної економіки, у тому числі регіональних АПК; вдосконалення ціноутворення на продукцію АПК й суміжних сфер економіки; вдосконалення міжгалузевих зв'язків, стимулювання різноманітних форм кооперації та агропромислової інтеграції; розвиток інфраструктури агропродовольчого ринку.
Список публікацій за темою дисертації
Монографії, брошури
Біттер О.А. Рівень життя сільського населення. - Львів: Українські технології, 1996. - 172 с.
Біттер О.А. Рівень життя сільського населення: проблеми і перспективи. - Львів: Українські технології, 2005. - 288 с.
Біттер О.А., Березівський П.С., Мельник В.С. Ефективність сільськогосподарського виробництва і рівень життя сільського населення. - Львів: Українські технології, 1997. - 188 с.
Тринько Р.І., Прокопишак К.В., Біттер О.А., Богіра М.С. Соціальний розвиток села в умовах перехідної економіки: стан та перспективи розвитку. -Львів: Українські технології, 1998. - 176 с.
Онисько С.М., Біттер О.А., Баховський В.М. Аграрна сфера: ціни, ефективність, рівень життя населення. - Львів: Українські технології, 2002. - 272 с.
Онисько С.М., Біттер О.А., Баховський В.М. Ціни агропродовольчого ринку в умовах перехідної економіки. - Львів: Українські технології, 2002. - 176 с.
Шолудько О.В., Біттер О.А., Березівський З.П. Ринок продукції скотарства: проблеми і перспективи. - Львів: Українські технології, 2004. - 208 с.
Гарасим П.М., Біттер О.А., Гнатишин Й.П. Сільські домогосподарства: доходи і видатки. - Львів: Українські технології, 2004. - 172 с.
Костирко І.Г., Біттер О.А., Петришин Л.П. Платоспроможність населення та ефективність сільського господарства. - Львів: Українські технології, 2007. - 160с.
Губені Ю.Е., Більський Б.В., Біттер О.А. та ін. Економічна реформа - очима села. - Львів, МФ "Відродження", ЛДАУ, 1997. - 51 с.
Тринько Р.І., Липчук В.В., Біттер О.А. та ін. Концепція розвитку сільського господарства Львівщини на 1997-2005 рр. - Львів, 1997. - 28 с.
Статті у наукових фахових виданнях
12. Біттер О.А. Укрупнені нормативи виробничих затрат на голову тварин і одиницю продукції тваринництва для внутрігосподарського планування виробництва в господарствах Західного Лісостепу і гірських районів Карпат Української РСР. - Івано-Франківськ, 1981. - С. 69-83.
13. Біттер О.А. Вдосконалення госпрозрахункових відносин в сільському господарстві Західного регіону УРСР. - Львів, 1986. - С. 25-29.
14. Біттер О.А., Дмитерко М.П. Розвиток соціальної інфраструктури в сільській місцевості Львівської області // Розвиток соціальної інфраструктури села. Збірник наукових праць. - Львів, 1990. - С. 45-49.
15. Біттер О.А., Гарасим П.М., Липчук В.В. Деякі проблеми впровадження орендних відносин в сільському господарстві // Економічний механізм господарювання АПК в умовах підрядних відносин і кооперації . - Львів, 1991. - С. 115-120.
16. Тринько Р.І., Липчук В.В., Біттер О.А. Проблемы экономики и социального развития села. - К., 1991. - С. 215-219.
17. Біттер О.А., Іванов А.О. Вдосконалення соціальної інфраструктури села //Економічний механізм господарювання АПК: Збірник наукових праць. - Львів, 1991. - С. 29-32.
18. Біттер О.А., Іванов А.О., Гринюк О.Є. Споживання продовольства населенням Карпатського регіону // Економічний вісник. -№1. - Львів, 1995. - С. 205-209.
19. Біттер О.А. До питання про рівень життя сільських жителів // Економіко-статистичний аналіз здійснення та результатів аграрної реформи. - Львів, 1996. - С. 35-38.
20. Біттер О.А. Тенденції оплати праці у Львівській області // Фінанси України при переході до ринку: теорія і практика: Збірник наукових праць. - Луцьк: ВДУ, 1996. - С. 35-38.
21.Біттер О.А. Тенденції розвитку соціальної інфраструктури сіл Карпатського регіону // Сучасні проблеми реалізації земельної реформи в Україні. - Львів, 1996. - С. 28-30.
22. Біттер О.А. Стимулювання попиту на продовольчі товари в ринкових умовах //Економічний вісник. - №2. - Львів, 1996. - С. 233-236.
23. Біттер О.А. Доходи і витрати сільського населення // Економіка АПК. - 1996. - №8. - С. 79-83.
24. Біттер О.А. Ізраїльські кібуци як специфічна форма сільськогосподарського підприємства // Економіка АПК. - 1996. - №9. - С. 87-90.
25. Біттер О.А., Яцків М.І. Проблеми формування сільськогосподарської еліти //Національна еліта та інтелектуальний потенціал України. - Львів, 1996. - С. 156-157.
26. Біттер О.А. Розвиток сільського господарства як доходоутворювальної галузі // Економічний вісник. - №3. - Львів, 1997. - С. 22-26.
27. Біттер О.А. Фінансовий потенціал населення // Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки. - Луцьк, 1997. - С. 357-359.
28. Біттер О.А., Завальницька Н. Розвиток продовольчого ринку у забезпеченні населення м. Львова // Економіка АПК. - 1997. - №4-5. - С. 47-51.
29. Губені Ю.Е., Більський Б.В., Біттер О.А., Бондарчук В.В., Топішко І.І., Яців І.Б. Соціологічне опитування про хід економічної реформи // Економіка АПК. - 1997. - №6. - С. 35-38.
30. Тринько Р.І., Біттер О.А. Рівень життя населення і проблеми становлення агропродовольчого ринку // Вісник аграрної науки. - 1997. - №12. - С.21-24.
31. Біттер О.А. Тенденції розвитку сільгоспвиробництва в Карпатському регіоні // Економіка України. - 1997. - №1. - С. 55-60.
32. Біттер О. Функціонування агропродовольчого ринку в умовах низької платоспроможності населення // Економіка України. - 1998. - №2. - С. 60-66.
33. Біттер О.А. Системний аналіз рівня життя сільського населення // Вісник Львівського ДАУ: Економіка АПК. - №4. - Львів, 1998. - С.154-157.
34. Біттер О., Губені Ю. Рівень життя сільських жителів у дзеркалі статистики та одного соціологічного опитування // Економіка України. - 1998. - №6. - С.72-77.
35. Біттер О.А., Стрічак Г.В. Загальноекономічні аспекти оплати праці в колективних сільськогосподарських підприємствах // Науковий вісник Волинського ДУ ім. Л.Українки. - 1998. - №1. - С.107-110.
36. Біттер О.А., Кушнір Л.О. Соціально-економічна суть особистих господарств населення // Вісник Львівського ДАУ: Економіка АПК. 1999. - №5. - С.199-202.
37. Біттер О.А., Прокопишак К.В., Козак Т.Р. Удосконалення розвитку особистих господарств населення //Регіональна економіка. - 1999. - №4. - С.157-160.
38.Біттер О.А., Прокопишак К.В., Козак Т.Р. Критерії встановлення мінімальної зарплати // Науковий вісник Волинського ДУ ім. Л.Українки. - 2000. - №1. - С. 109-113.
39. Біттер О.А. Картопля: втеча із сфери фінансів // Науковий вісник Волинського ДУ ім. Л.Українки. - 2001. - №2. - С. 122-125.
40. Біттер О.А., Прокопишак К.В., Кушнір Л.А. Соціально-економічна суть особистих господарств населення // Менеджмент та підприємництво в Україні. Вісник НУ "Львівська політехніка"" - №417. -2001. - С.493-499.
41. Біттер О.А. Інфляція та її вплив на розвиток АПК // Науковий вісник Волинського ДУ ім. Л.Українки. - 2002. - №2. - С. 123-126.
42. Біттер О.А., Шолудько О.В. Диференціація споживання основних видів продуктів харчування // Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Ч.2. - Суми, 2003. - С. 188-193.
43. Біттер О.А. Соціально-економічний рівень життя сільського населення гірської зони Карпат // Економіка АПК. - 2005. - №5. - С. 112-117.
44. Гарасим П.М., Біттер О.А. Оцінка масштабів трудової міграції сільського населення Карпатського регіону за кордон // Вісник Львівської комерційної академії: Серія економічна. - Вип. 18; Ч.1. - Львів: ЛКА, 2005. - С. 44-48.
45. Біттер О., Гошко Т. Проблеми міграції сільського населення Львівської області//Вісник Львівського ДАУ: Економіка АПК. - 2005. - С. 415-419.
46. Біттер О.А. Забезпечення сільського населення Карпатського регіону житлом, непродовольчими товарами і послугами // Агроінком. - 2006. - №12. - С. 100-103.
47. Біттер О.А. Грошові та сукупні доходи сільських домогосподарств Карпатського регіону // Економіка України. - 2006. - №2. - С.58-65.
48. Біттер О.А. Криза вітчизняного тваринництва: наслідки і шляхи подолання // Фінансова система України: Збірник наукових праць. - Острог: Вид-во НаУ "Острозька академія", 2006. - Вип.8;- Ч.1. - С. 355-364.
Публікації в інших виданнях
49. Биттер А.А., Липчук В.В. Совершенствование планирования социальной инфраструктуры села // Тезисы докладов республиканской конференции, посвященной 50-летию Латвийской СХА. - Рига, 1989. - С. 45-49.
50. Биттер А.А., Липчук В.В. Развитие социально-бытовой инфраструктуры прикарпатского села // Всесоюзная научно-практическая конференция молодых ученых-экономистов "Вопросы интенсификации социалистического общественного производства": Тезисы докладов. - Львов, 1987. - С. 102-104.
51. Биттер А.А., Липчук В.В. Тенденции и проблемы социального развития прикарпатского села //Республиканский семинар "Ускорение социально-экономического развития АПК": Тезисы докладов. - К., 1989. - С. 29-31.
52. Біттер О.А., Березівський П.С., Липчук В.В. Розвиток соціальної інфраструктури як фактора відтворення трудового потенціалу // Вдосконалення госпрозрахункових відносин в АПК Хмельницької області. Матеріали науково-практичної конференції. - Кам'янець-Подільський, 1990. - С. 45-47.
53. Биттер А.А. Формирование источников финансирования развития социальной инфраструктуры при арендных отношениях //Проблемы перехода сельского хозяйства на новые формы хозяйствования: Тезисы Всесоюзной научно-практической конференции. - Львов, 1990. - С. 105-107.
54 .Біттер О.А. Проблеми фінансування розвитку соціальної інфраструктури села // Тези доповідей конференції молодих вчених "Наукові розробки та досягнення молодих вчених - сільськогосподарському виробництву". - В.Бакта, 1991. - С. 49-51.
55. Биттер А.А., Липчук В.В., Прокопышак К.В. Некоторые аспекты приватизации предприятий социальной инфраструктуры села // АПК: рыночные отношения, приватизация, формы хозяйств. Тезисы научно-практической конференции. - Ставрополь, 1991. - С. 119-122.
56. Липчук В.В., Биттер А.А., Яцив И.Б. Организация акционерно-паевого общества: Информлисток. - Львов: ЦНТЭИ, 1992. - 6 с.
57. Тринько Р.І., Яцків М.І., Біттер О.А. До питання про причини аграрної кризи // Проблеми українського села та шляхи їх вирішення. Тези доповідей науково-практичної конференції. - Стрий, 1992. - С. 29-32.
58. Липчук В.В., Яцків М.І., Біттер О.А., Яців І.Б., Вороний І.В. Обгрунтування параметрів селянських (фермерських) господарств: Інформлисток. - Львів: ЦНТІ, 1993. - 6 с.
59. Біттер О.А. Рівень життя сільського населення в умовах аграрної реформи // Львівський ДСГІ: Тези звітної конференції викладачів. - Львів, 1993. - С.36-41.
60. Біттер О.А., Дудяк Р.П. Нові форми організації птахівництва в умовах розвитку фермерських господарств // Формування, розвиток та розміщення фермерських господарств в Україні. Матеріали науково-виробничої конференції. - К., 1994. - С. 51-54.
61. Біттер О.А., Липчук В.В. Причини аграрної кризи в Україні // Економічні і соціальні проблеми розвитку українського села: Тези доповідей на науково-практичній конференції. - Львів, 1993. - С. 112-115.
62. Біттер О.А., Кирилейза В.П. Кооперація селянських господарств в умовах переходу до ринку // Проблеми кооперації в сільському господарстві. Тези міжнародної конференції. - Львів, 1995. - С. 36-38.
63. Біттер О.А., Яцків М.І. Формування ринку продовольства у Львівській області// Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва та формування продовольчого ринку України в нових умовах господарювання: Тези доповідей наукової конференції. - Харків, 1995. - С. 211-213.
64. Біттер О.А. Цінова ситуація на ринку продуктів скотарства // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 4-5.06. 2004 р. - Луцьк, 2003. - С.99-100.
65. Біттер О.А. Регіональні відмінності у споживанні продуктів харчування// Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 30-31 травня 2003 р. - Луцьк, 2003. - С. 255 - 257.
66. Бомба М.Я., Біттер О.А., Бомба М.І. Екологічні аспекти розвитку землеробства в сучасних умовах господарювання // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Європейський кордон - спільний чистий Буг". - Луцьк, 2004. - С.51-54.
67. Біттер О.А. Доходи сільських домогосподарств та основні чинники їх диференціації // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 3-5 червня 2005 р. - Луцьк, 2005. - С. 196-198.
68. Біттер О.А. Підвищення цінової доступності продовольчих товарів // Теорія і практика державного управління в умовах євроінтеграції. Матеріали науково-практичної конференції 8-9 червня 2006 р. -Луцьк, 2006. - С. 103-105.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність та структура сільського господарства США. Роль та місце галузі у структурі товарообігу країни та у зовнішній торгівлі. Проблеми та перспективи розвитку сільського господарства. Аналіз факторів розміщення сільського господарства в країні.
курсовая работа [47,8 K], добавлен 24.01.2009Комплексний аналіз стану і перспектив розвитку сільського господарства Швейцарії. Виявлення особливостей галузей сільського господарства Швейцарії: тваринництво, рослинництво. Оцінка механізму регулювання цін і імпорт сільськогосподарської продукції.
реферат [22,8 K], добавлен 08.06.2011Суть сільського господарства як важливої галузі господарства країни, структура та методи дослідження. Основні фактори розвитку сільського господарства Аргентини на сучасному етапі, роль в економіці країни. Характеристика проблем й перспектив розвитку.
дипломная работа [63,0 K], добавлен 10.07.2013Сільське господарство як один із найважливіших секторів народного господарства України. Потенціал України: концентрація найродючіших у світі чорноземів. Проблеми розвитку сільського господарства в Україні в умовах ринкової економіки та його сучасний стан.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 30.03.2009Економіко-правові засади аграрних реформ в Україні та державах ЦСЄ. Сучасний стан і особливості реформування сільського господарства держав ЦСЄ та України. Стратегічні напрямки розвитку сільського господарства України з урахуванням досвіду держав ЦСЄ.
дипломная работа [131,6 K], добавлен 12.05.2009Міграція радіонуклідів в екосистемах. Накопичення радіонуклідів в компонентах фітоценозу. Ведення сільського господарства, тваринництва на забруднених радіонуклідами територіях. Заходи спрямовані на зменшення вмісту радіонуклідів у продукції тваринництва.
дипломная работа [574,5 K], добавлен 17.04.2012Спеціалізація сільського господарства по зонах України. Фактори, що впливають на життя рослин, та їх взаємодія. Головні теоретичні положення землеробства як науки та його принципи як галузі виробництва. Суть докорінних змін в аграрній політиці.
реферат [23,8 K], добавлен 01.07.2009Аналіз розвитку овочівництва в сучасній Україні сільського господарства. Дослідження ефективності та рівня продуктивності даної галузі, визначення значення її для економіки України. Розгляд галузевої та територіальної структури овочівництва країни.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.12.2013Оцінка небезпеки розвитку ерозійних процесів на території фермерського господарства "Бескіди". Аналіз біоенергетичної ефективності заходів збалансованого землекористування. Проект заходів відтворення родючості деградованих ґрунтів сільського господарства.
курсовая работа [688,9 K], добавлен 30.03.2014Сучасний стан сільського господарства. Аналіз динаміки структури і прибутковості фінансових ресурсів підприємства. Оцінка ефективності їх використання, напрямки удосконалення механізму формування. Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників.
дипломная работа [902,0 K], добавлен 21.07.2014
