Розвиток і ефективність агротекстильного виробництва в Україні: теорія, методологія, стратегія
Закономірності розвитку текстильної промисловості та виробництва сировини в Україні. Стратегія інтеграції підприємств сировинної бази та текстильної промисловості, механізм реалізації стратегії і управління ефективністю агротекстильного виробництва.
Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 29.08.2013 |
Размер файла | 330,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Вовна є другою за важливістю сировиною для текстильної промисловості України. В нашій країні вівчарство має потужну матеріальну базу, кадри та науковий потенціал. У теперішній час вівчарство знаходиться у кризовому стані, зменшуються обсяги виробництва вовни та її використання промисловими підприємствами. Поголів'я овець в Україні сьогодні складає 0,89 млн. голів, що у 8,2 рази менше ніж у 1991 р. Виробництво вовни за цей період скоротилося з 26,6 до 3,3 тис. т. Обсяги реалізації вовни сільськогосподарськими підприємствами складають всього 1 тис. т. на рік.
Таблиця 1. Основні показники вирощування льону в Україні
Показники |
Роки |
|||||||||
1985 |
1990 |
1995 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
||
Посівні площі, тис. га |
211 |
172 |
98 |
23 |
27 |
29 |
32 |
38 |
- |
|
Площа збирання, тис. га |
208 |
169 |
96 |
20 |
24 |
25 |
27 |
32 |
- |
|
Валовий збір (волокно), тис. т. |
114 |
108 |
48 |
8 |
12 |
11 |
11 |
16 |
12,7 |
|
Урожайність (волокно), ц з 1 га |
5,5 |
6,4 |
5,0 |
4,2 |
5,2 |
4,5 |
4,1 |
5,0 |
5,3 |
Сьогодні при визначенні ефективності галузей економіки, діяльності об'єднань та окремих підприємств недостатньо приділяється уваги показникам витратності виробництва, адже саме вони в умовах дії ринкових важелів визначають ефективність господарювання. Для вибору ефективного напрямку розвитку виробництва в агропромисловому комплексі з урахуванням потреб ринку необхідна картографія з еталонними цифровими даними по рівню витрат на виробництво за галузями. Дослідження географії витрат виробництва вовни по Україні показали, що рівень витрат тісно пов'язаний не тільки з обсягами виробництва, але й з якісними показниками вовни, які насамперед залежать від породного складу.
Аналіз сучасного стану виробництва текстильної сировини в Україні показав, що льонарство та вівчарство, їх первинна обробка мають схожі проблеми. Тому необхідно сформувати комплексний підхід до розробки стратегії розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази, що враховував би інтереси вітчизняних виробників сировини та промислових підприємств. Для підвищення ефективності сировинної бази текстилю та текстильної промисловості слід забезпечити необхідний рівень інтеграції сільськогосподарських виробництв, підприємств первинної переробки сировини та текстильної промисловості.
У третьому розділі "Формування стратегії економічного розвитку агротекстильного виробництва" на основі дослідження теоретично-методологічних засад, ретроспективи розвитку, сучасного стану виробництва та переробки текстильної сировини розроблено принципи формування стратегії розвитку виробництва, визначено поняття та сутність інтеграції текстильної промисловості та її сировинної бази як об'єктивної необхідності розвитку, обґрунтовано вимоги до розвитку галузі та застосування технологій, розроблено модель розвитку, визначено етапи розвитку агровиробництва текстильної сировини та текстильної промисловості, сформовано механізм реалізації програми розвитку.
Дослідження особливостей та умов діяльності сільськогосподарських виробників текстильної сировини та текстильних підприємств зумовило розробку концепції стратегії розвитку, що базується на міжгалузевій інтеграції. Нова стратегія спирається на наявний ресурсний і виробничий потенціал. Виявлення суті, рушійних сил і ролі перетворення потенціалу сільськогосподарських та текстильних підприємств в ресурс розвитку дає можливість якісної трансформації та підвищення ефективності їх діяльності.
Зусилля слід сконцентрувати у напрямку реформування внутрішньої виробничої системи для стимулювання розвитку. Принципами здійснення політики галузевого протекціонізму повинні бути наступні:
- розумне, науково обґрунтоване, поступове обмеження імпорту іноземної готової продукції текстильної галузі, сировини та матеріалів. Обмеження повинні враховувати задоволення потреб населення у продукції галузей на мінімальному достатньому рівні і повинно здійснюватися з використанням тарифних та нетарифних методів регулювання. При тому обмеження повинні посилюватися пропорційно розвитку вітчизняного виробництва;
- проведення політики кредитної та інвестиційної експансії щодо підприємств галузі та сировинної бази. Більш пріоритетно здійснювати фінансування процесу розвитку галузі вітчизняними коштами, тому така політика повинна враховувати більш сприятливі умови для інвестування галузі вітчизняними власниками капіталу;
- створення умов для стимулювання внутрішньої конкуренції підприємств галузі, або усунення негативних наслідків відсутності конкуренції;
- поглиблення спеціалізації сільськогосподарських підприємств, створення спеціалізованих підприємств по виробництву сировини для галузі;
- підвищення рівня організації у галузі та узгодження інтересів окремих виробників із інтересами галузі в цілому та інтересами держави.
Наведеним принципам задовольняє створення єдиної виробничої системи "сировина - первинна обробка - готова продукція - реалізація" у вигляді агротекстильних об'єднань. Побудова нової міжгалузевої виробничої системи на принципах інтеграції сільськогосподарських та текстильних виробництв є організаційно-економічним засобом протидії спаду виробництва, формування раціональної структури економіки галузі, активізації інноваційної діяльності та реалізації планів розвитку. Новою перспективною інтеграційною формою організації виробництва і переробки текстильної сировини є стратегічний агротекстильний альянс. Агротекстильний альянс являє собою єдиний виробничо-господарчий мережний комплекс з централізованим управлінням, що охоплює повний цикл виробництва і реалізації текстильної продукції і об'єднує сільськогосподарські підприємства, підприємства первинної обробки сировини, текстильні, швейні і трикотажні підприємства, науково-дослідницькі, проектно-конструкторські, торговельні та інші підприємства і організації на основі стратегічної угоди. Альянс дозволить посилити міжгалузеві зв'язки, проводити спільні дослідження, обмін технологіями, спільне використання виробничих потужностей, реалізацію готової продукції. Стратегічні альянси можуть вирішувати проблему прогресивного розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази.
На основі результатів проведених досліджень формуються принципи діяльності агротекстильнних альянсів:
1. Першим та базовим принципом діяльності альянсу є виробництво в межах реально наявних ресурсів.
2. Другим важливим принципом, на якому повинна базуватися діяльність альянсу, є економічна самостійність, що передбачає і економічну відповідальність системи за результати своєї діяльності.
3. Третій принцип полягає у тому, що взаємовідношення альянсу з партнерами будуються як звичайні ринкові відносини. Виробнича діяльність альянсу здійснюється, перш за все, виходячи з ринкових критеріїв прибутковості, ризику та ліквідності.
4. Четвертий принцип - регулювання діяльності альянсу може здійснюватися тільки непрямими методами.
Корпоративна стратегія диверсифікації складається з, організованих певним чином, дій підприємств альянсу, спрямованих на виконання встановлених цілей. Базуючись на визначених принципах в роботі сформовано систему цілей агротекстильного альянсу і розроблено модель управління корпоративною структурою агротекстильного альянсу, яку наведено на рис. 3.
Особливістю запропонованого альянсу є прямий зв'язок сільськогосподарських постачальників сировини з реальним споживанням текстильними підприємствами. Це дає можливість виконати короткострокову ціль - "витягти" слабку ланку у технологічному ланцюзі виробництва за потребою переробних підприємств - сировинну базу текстилю.
Рис. 3. Модель управління структурою агротекстильного альянсу
Створення у довгостроковій перспективі гнучкої інформаційної системи, спроможної формувати гармонійну стійку виробничу структуру, є запорукою досягнення поставлених цілей. Стратегічне бачення розвитку агротекстильного виробництва показано у табл. 2.
Основними принципами розвитку системи господарювання текстильної промисловості та її сировинної бази на основі агротекстильних альянсів у ринкових умовах є: єдність науково-технічних, економічних і соціальних задач розвитку; застосування самоорганізаційного підходу у сучасних умовах для аналізу процесів переходу в іншу організаційну орієнтацію, яка сприяє узгодженій синергетичній взаємодії виробничих структур; зосередження уваги на нагальних економічних задачах, узгодження інтересів, цілей, ритмів діяльності виробничих структур, дозволятиме досягти індикативного ефекту "синергетичного резонансу", коли позитивний інтегрований вплив економіки суб'єктів на загальний результат перевищує суму впливів ефектів окремих підприємств; досягнення достатньої інтенсивності динаміки трансформації у виробництві конче необхідне для цілеспрямованого нарощування позитивних тенденцій, які втілять ідею самоорганізаційної парадигми розвитку.
Таблиця 2. Стратегічне бачення розвитку агротекстильного виробництва
Суб'єкти виробничої системи |
Стан до реформування |
Бачення після реформування |
|
Сільськогосподарські підприємства |
Скорочення масштабів виробництва текстильної сировини, зниження посівних площ і поголів'я овець |
Збільшення масштабів виробництва, гарантовані доходи, мотивація сільського господарства, створення нових робочих місць |
|
Підприємства первинної обробки текстильної сировини |
У лляній промисловості скорочення обсягів обробки; У вовняній - первинна обробка майже повністю ліквідована; У бавовняній - первинна обробка на рівні дослідного виробництва |
Створення інтегрованих виробництв "сільське господарство - первинна обробка" регіонального масштабу. Встановлення тісних зв'язків із споживачами через систему взаємовідносин у агротекстильному альянсі |
|
Текстильні підприємства |
У бавовняній промисловості - катастрофічне скорочення масштабів, робота на імпортній сировині; У лляній - скорочення виробництва продукції через нестачу сировини; У вовняній - скорочення виробництва, робота на імпортній сировині за давальницькими схемами. |
У бавовняній промисловості - до 20% необхідного обсягу сировини може забезпечувати агросектор України; У лляній - 100 % завантаження вітчизняною сировиною; У вовняній - 100 % завантаження вітчизняною сировиною. |
Результатом реалізації стратегії розвитку альянсу слід вважати створення ефективної синергетичної системи, яка впроваджена на заміну неефективно діючої неузгодженої системи розрізнених виробництв сировини, первинної обробки, текстильних виробництв.
У четвертому розділі "Організаційно-економічний механізм управління ефективністю інтегрованої системи агротекстильного виробництва" розроблено механізм управління ефективністю системи агротекстильного альянсу і розглянуто його складові: стратегію інноваційної діяльності, фінансові відносини у інтегрованій системі виробництва, механізм управління витратами, систему управління якістю.
Органічний синтез взаємозалежних видів діяльності і його виробничо-економічне оформлення в рамках системи агротекстильного альянсу, являє собою єдину стратегічну угоду між його учасниками спрямовану на спільний розвиток, яка дозволяє подолати ризик при розподілі відповідальності учасниками альянсу в умовах інноваційного процесу та забезпечити його ефективну реалізацію.
Майбутнє текстильної промисловості України найтіснішим чином пов'язано з розвитком сировинної бази, а їх сумісний ефективний розвиток в умовах ринкових відносин можливий лише в інноваційному руслі.
Інноваційна діяльність має враховувати особливості міжгалузевого розвитку, спряженість знань. Визначенню узгоджених напрямків у співробітництві і розвитку інтеграційної структури виробництва на довгострокову перспективу повинні служити комплексні програми розвитку альянсу, котрі передбачають цілі розвитку, визначають інвестиційну політику і стратегію. текстиль сировина інтеграція управління
Зростаючий характер утворення доходів в агротекстильному альянсі будуть створювати науково обґрунтовані і "точно в термін" вкладені в інновації кошти альянсу у наступні ланки технології: сільське господарство, первинна обробка, текстильна промисловість, маркетингова сфера виробництва, зокрема збут. Організаційно-економічний механізм формування та використання інноваційних коштів агротекстильного альянсу наведений на рис. 4.
Рис. 4. Механізм формування та використання інноваційних коштів агротекстильного альянсу
Наведена схема відповідає найбільш радикальній стратегії для інноваційної організаційної структури типу агротекстильного альянсу - наступальній стратегії інноваційного розвитку. Нами визначені основні напрямки політики сталого курсу інноваційної діяльності в агротекстильному альянсі: підтримка інноваційних ініціатив (фінансування пошукових НДДКР); створення мотиваційно-претензійної бази (інноваційного фонду), що має забезпечити економічну зацікавленість господарюючих суб'єктів альянсу у здійснення радикальних інновацій; своєчасне і в повному обсязі замовлених інвестиційних коштів забезпечення проектів.
Інноваційний процес є динамічно результативним, проявляється у підвищенні вартості підприємства і тому виникає життєво необхідне прогресивне прагнення до ідеальної цілі, тобто цей процес є безперервним, оскільки зміна умов існування змінює образ цілі. Інноваційний розвиток ми можемо відобразити як "спіралевидний" процес, узгоджений з розвитком системи альянсу в цілому.
Реалізація стратегії економічного розвитку альянсу потребує наявності дієвого механізму ефективного використання фінансових коштів. В дисертаційній роботі визначено основні напрямки фінансових потоків агротекстильного альянсу, розроблено механізм дії функції розподілу фінансів альянсу, що включає два етапи:
- первинний розподіл - це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів господарських суб'єктів агротекстильного альянсу;
- перерозподіл - полягає у створенні й використанні централізованих фондів (інноваційний фонд), що передбачає вилучення частини доходів у суб'єктів агротекстильного альянсу і формування централізованих фондів; використання централізованих фондів у вигляді різних виплат і надання безоплатних послуг, а також цільове інвестування сумісної діяльності.
Нами сформовано стратегію і тактику поведінки агротекстильного альянсу у найближчому майбутньому і розроблено модель фінансової діяльності та грошових потоків агротекстильного альянсу.
Проблему управління витратами альянсу пропонується вирішити шляхом делегування функцій управління витратами адміністраторам вищої ланки, тобто незалежним експертам центру альянсу. Ця служба має перевіряти організацію фінансів, технологічного процесу, організацію приймання, зберігання і передачі сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Такий підхід необхідний для оптимізації пропорції "доходи/витрати".
Фактичні витрати є базовим критерієм побудови моделі управління використанням ресурсів виробництва в агротекстильному альянсі. Регулюючий вплив управління спирається на діагностику витрат, тобто на виявлення областей виникнення високих витрат, аналіз можливостей їх зниження, оперативне корегування коливань витрат.
Нами рекомендована система перебудови структури витрат, що базується на їх класифікації за локальними технологічними одиницями агротекстильного альянсу (витрати сільського господарства, первинної обробки, текстильної промисловості, збуту), і за функціями альянсу (витрати виробництва, забезпечення і управління). Перспектива рекомендованого підходу до калькулювання і обліку витрат посилена двома вагомими причинами їх локалізації - порівняльна ізольованість місць їх виникнення і специфічні функції виробництв. Метод застосовується не тільки для калькулювання собівартості продукції, а і з метою контролю за витратами і прийняття певних рішень у сфері управління.
Система управління витратами має будуватися за принципом зворотного зв'язку, який передбачає, що відхилення значень витрат за встановлену межу має викликати появу управлінського впливу. Об'єктом регулювання такої системи може бути структура витрат (витрати виробництва, забезпечення, управління) або сума витрат, а параметром управління - неузгодженість витрат.
Формування регулюючого впливу грунтується на виявленні підвищення витрат виробництва, забезпечення і управління, аналізі причин неузгодженості витрат, організації заходів по усуненню відхилень від впорядкованої роботи всієї структури виробництва, вимірюванні результатів і їх оперативному корегуванні. До загальної суми витрат будуть пред'явлені традиційні вимоги - це номінальний рівень для кожного сценарію функціонування виробництва і зниження цього показника при активізації інноваційного процесу.
Процес управління витратами можна описати з використанням параметра неузгодженості витрат, моделюючи роботу виробництва у змінних межах витрат, тобто при коливанні умов життєдіяльності, які відображаються на межах області формування витрат. Стан матеріальної виробничої системи та її виробничі, фінансові, трудові показники можна представити у вигляді розробленої нами "хвильової" моделі. При оцінці коливання показників витрат відносно очікуваного рівня найбільш ймовірними є три види стану: по-перше, коливання показників мають нерівні амплітуди і різний час виникнення; по-друге, неузгодженість показників у сталому ритмі коливань і різні відрізки часу; по-третє, сталий процес неузгодженості - є можливість регулювання процесу. Коливання потоків виробничих витрат є реакцією виживання і розвитку системи в умовах впливу ринкових факторів. Висока величина неузгодженості показників свідчить про ранню стадію життєвого циклу виробництва, коли встановлюються технологічні, фінансові, організаційні принципи, або стадію спаду, у якій ускладнюється процес управління. Стабільний характер неузгодженості показників спостерігається при сталому розвитку виробництва.
Особливістю запропонованого механізму управління витратами є те, що регулюється не ключовий показник - витрати, а його відхилення. Про переваги такої системи управління можуть свідчити наступні аргументи:
1. Запропонований підхід до управління на основі оцінки неузгодженості витрат адекватно відображує процес формування витрат, тому що, при збільшенні витрат, відносно планового рівня, неузгодженість збільшується, та навпаки. Номінальний рівень витрат, що розподіляється на структурну одиницю виробництва, дає свободу в розподілі фінансових ресурсів у межах даного обсягу.
2. Показник, що кількісно визначає відхилення реальних витрат від номінальних, характеризує область можливих коливань всієї економічної системи виробництва. Зменшення відхилення показника витрат однозначно веде до економії коштів виробництва. Оскільки, як надто велике зниження витрат, так і їх збільшення веде до втрат, зниження відхилення показника запобігає ущербу всієї системи.
3. Усталеність показника критичного значення неузгодженості витрат, і в тому числі, витрат виробництва, забезпечення і управління, свідчить про критичний фінансовий стан конкретного виробництва і вказує на конкретний напрямок дій, тобто основне виробництво, допоміжні виробництва, або вказує на низьку організацію управління виробництвом.
Абсолютна величина зниження номінального рівня витрат і зменшення області неузгодженості витрат є визначальними критеріями економічної системи управління витратами. Економічний ефект системи управління витратами, який є базисом синергетичного ефекту, може бути отриманий за наступними напрямками: виробництво, забезпечення, управління:
Е = Ев + Ез + Еу,
де Е - показник сумарного ефекту;
Ев - ефект від зниження неузгодженості витрат виробництва;
Ез - ефект від зниження неузгодженості витрат забезпечення (витрат допоміжних виробництв);
Еу - ефект від зниження неузгодженості витрат управління.
Особливу увагу в роботі при розробці заходів по реалізації стратегії розвитку інтегрованого виробництва приділено системі управління якістю продукції. Задача етапу реалізації стратегії якості полягає у перетворенні плану по якості всіх ланок агротекстильного альянсу в дії, спрямовані на виконання стратегії якості і досягнення цілей всього інтегрованого виробництва. Проблема підвищення якості продукції має складний і всеохоплюючий характер і реалізується на всіх рівнях об'єднання. В роботі розроблено модель системи управління якістю продукції альянсу (рис. 5).
Процес реалізації системного підходу до підвищення якості продукції показано в роботі на прикладі лляного агротекстильного альянсу. Розроблено модель безперервного підвищення якості продукції в досліджуваній агротекстильній структурі.
Рис. 5. Система управління якістю продукції агротекстильного альянсу
Для досягнення поставлених стратегічних завдань необхідно: сприяти запровадженню сучасних організаційних структур - агротекстильних альянсів; підсилити дієвість централізованого регулювання розвитку галузі і разом з цим забезпечити самостійність інтегрованих об'єднань; перейти до економічних методів регулювання розвитку галузі, удосконалити механізм контролю за діяльністю альянсів, фінансово-кредитний механізм, систему ціноутворення; оптимізувати галузеве і територіальне регулювання розвитку галузі.
Висновки
1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової проблеми забезпечення прогресивного розвитку системи виробництва "сировина база текстилю - первинна обробка - текстильна промисловість". Отримані теоретичні і методичні результати відрізняються тим, що в основу стратегії ефективного розвитку виробництва та переробки текстильної сировини покладено ідею вертикальної міжгалузевої інтеграції в організаційній структурі нового типу, що дозволяє докорінно змінити систему управління виробництвом текстильних товарів і дає подальший розвиток теорії управління інтегрованими виробничими структурами в нових умовах.
2. Поняття економічного розвитку не має єдиної теоретичної бази. Дослідження робіт вчених-економістів показали, що жодна з теорій не є універсальною. Сучасні перетворення в економіці країни дають підгрунтя для розширення теоретичної бази розвитку і вимагають комплексного підходу для вивчення проблем розвитку виробництва. Саме тому, в роботі на основі систематизації трактувань розвитку і узагальнення досягнень фундаментальних та теоретично-прикладних наук розкрито сутність економічної категорії розвитку. Визначено, що розвиток є всезагальним явищем, це необоротний, циклічний, спіралевидно спрямований, закономірний процес змін, які відбуваються на всіх рівнях системи. Розвиток являє собою єдність процесів прогресу та регресу, що набуває форми еволюції та революції, які послідовно змінюють один одного на протязі тривалого періоду часу.
3. Розвиток господарства в Україні має суттєві відмінності від інших європейських країн. Головною з цих відмінностей є те що розвиток господарства на території України завжди відбувався відособлено від інших країн, переважно на засадах протекціонізму. Природно-кліматичні, історичні, економічні і соціальні умови України обумовлюють об'єктивний характер пріоритетного розвитку аграрного сектора економіки. В основі економічної політики держави, має бути зважений галузевий протекціонізм, який є засобом підняття країн, що відстали у розвитку, до рівня розвинутих країн, засобом підвищення конкурентоспроможності економіки країни. Стратегічним напрямком розвитку сировинної бази у ринкових умовах повинно стати досягнення необхідних обсягів виробництва і реалізації, які забезпечили б споживання кінцевого продукту на рівні науково визначених мінімальних норм.
4. Система виробництва і переробки текстильної сировини в Україні знаходиться у кризовому стані. Головними проблемами текстильної промисловості є: відсутність необхідних ринкових інститутів і інструментів та інформаційного забезпечення; занепад вітчизняної сировинної бази текстильної промисловості; розрив зв'язків технологічного та організаційного характеру між промисловими підприємствами та сировинною базою; низька ефективність первинної обробки сировини; нестача фінансових ресурсів; невизначеність стратегічних напрямів та відсутність цілеспрямованої державної політики, політичного, економічного і правового захисту вітчизняних виробників; неконтрольованість імпорту-експорту текстильної сировини та продукції; штучний диспаритет цін між промисловістю та сільським господарством, що підриває вітчизняну сировинну базу. Виходячи з інтересів економіки України і обраних стратегічних орієнтирів, найбільш важливим завданням є формування ефективної, адаптованої до сучасних умов стратегії розвитку агротекстильного виробництва.
5. Методика оцінки рівня розвитку виробництва потребує вдосконалення у напрямку пошуку узагальнюючих показників. Узагальнюючим критерієм оцінки ефективності стратегії розвитку виробничих систем запропоновано використовувати показник рівня витрат. Використання цього показника потребує створення картографії з еталонними даними про рівень витрат виробництва за галузями. При оптимальному інформаційному забезпеченні показник витрат можна використовувати як базовий в оцінці розвитку суб'єктів господарювання.
6. Для спостереження процесів розвитку економічних систем в дисертації запропоновано новий підхід до дослідження розвитку системних об'єктів. Визначено, що первинним і визначальним у розвитку є постійний, послідовний і безперервний процес перетворення, який представляє собою розпад-злиття об'єктів та виникнення нових об'єктів. Запропоновано визначати рівень розвитку систем за найнижчим досягнутим рівнем розвитку ключових елементів.
7. Для оцінки рівня розвитку виробничих системних об'єктів, порівняння його з окресленою перспективою та визначення ефективності стратегії розвитку можна використовувати графічні моделі. В роботі запропоновано використовувати об'ємну функцію оцінки розвитку виробничої системи текстильної промисловості та її сировинної бази, складовими критеріями якої є ступінь задоволення потреб населення та критерії другого порядку: рівень прибутку, рівень витрат, ступінь забезпечення робочими місцями.
8. Економічний стан текстильної промисловості України насамперед залежить від розвитку сировинної бази. Встановлено, що для забезпечення розширеного відтворення необхідно, щоб розвиток сировинної бази випереджав розвиток промисловості. Аналіз сучасного стану виробництва і переробки текстильної сировини в Україні показав, що посівні площі льону за п'ятнадцять років скоротилися у 4,5 рази, валовий збір волокна знизився на 88 %. Поголів'я овець та кіз за цей період зменшилось у 4,4 рази, виробництво вовни - на 89 %. Льонарство та вівчарство, їх первинна обробка та переробка мають схожі проблеми, тому необхідно сформувати комплексний підхід до розробки стратегії розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази, що враховував би інтереси вітчизняних виробників сировини та промислових підприємств. Забезпечення ефективності сировинної бази текстилю та текстильної промисловості можливе на основі інтеграції сільськогосподарських виробництв, підприємств первинної обробки та текстильної промисловості.
9. Особливості та умови діяльності сільськогосподарських виробників текстильної сировини та текстильних підприємств обумовили розробку концепції стратегії розвитку на основі міжгалузевої інтеграції. Новою формою організації виробництва, заснованою на інтеграції між текстильною промисловістю та її сировинною базою, може стати стратегічний агротекстильний альянс - єдиний виробничо-господарчий мережний комплекс з централізованим управлінням, що охоплює повний цикл виробництва і реалізації текстильної продукції на основі стратегічної угоди і дозволяє створити особливий режим попередження регресу виробництва.
10. В дисертації визначено принципи, деталізовано механізм формування агротекстильного альянсу, структуру інтегрованого об'єднання, основні види діяльності складових альянсу на основі технології виготовлення текстильної продукції з урахуванням галузевих, міжгалузевих і територіальних зв'язків сукупності підприємств з виробництва і реалізації текстильної продукції. Особливістю запропонованої структури стратегічного об'єднання є довгостроковий зв'язок сільськогосподарських виробників сировини з реальним споживачем - текстильними підприємствами, що дає можливість стимулювати розвиток слабкої ланки у технологічному ланцюгу виробництва - сировинної бази текстилю. Визначено пріоритетні напрямки розвитку агротекстильного альянсу, запропоновано модель перспективного розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази на принципах протекціонізму. Реалізація запропонованої стратегії дозволить протягом 10 років, навіть за песимістичним прогнозом, збільшити обсяги збору льону до 99,07 тис. т. (у 5 разів), виробництво лляних тканин до 53,25 млн. м 2., вовни - до 25,36 тис. т. (у 6,4 разів), вовняних тканин - до 51,39 млн. м 2.
11. Необхідність забезпечення прогресивного розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази зумовила розробку організаційно-економічного механізму реалізації стратегії агротекстильного виробництва і управління процесом розвитку, який передбачає стимулювання інноваційної діяльності, забезпечення фінансового потенціалу, створення системи управління витратами, формування системи якості. В роботі детально розглянуто кожну зі складових механізму та основні управлінські елементи безперервного забезпечення якості в інтегрованому виробництві. Створювана самокерована і самофінансована система матиме здатність до саморозвитку і дозволить узгодити інтереси всіх партнерів.
Список основних публікацій за темою дисертації
Монографії
1. Наумов О.Б. Розвиток текстильної промисловості та її сировинної бази. - Херсон: Олди-плюс, 2004. - 396 с. (одноосібна монографія - 20,79 д.а.)
2. Наумов О.Б. Стратегія розвитку сировинної бази текстильної промисловості. - Херсон: Олді-плюс; 2005. - 384 с. (одноосібна монографія - 18,09 д.а.)
Статті у наукових фахових виданнях
3. Наумов О.Б. Організація поглибленої переробки вовни у Причорноморському регіоні України // Экономические инновации. Выпуск 11: Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (инвестиционная и инновационная политика, выночные механизмы и структуры). Сборник научных работ. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. - С. 195-197.
4. Наумов О.Б. Досвід і перспективи організації виробництва та переробки бавовни в Україні// Вісник Аграрної науки Причорномор'я. - 2002. - №2(16). - С.95-99.
5. Наумов О.Б. Перспективи відродження вівчарства в Херсонській області // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2002. - Т.3. - Ч.2: Економічні науки. - № 5. - С.205-207.
6. Наумов О.Б. Оцінка конкурентоспроможності матеріального виробництва // Экономические инновации. Выпуск 15: Экономическое развитие регионов в контексте международной интеграции (конкурентоспособность, реструктуризация и корпоративное управление хозяйственными системами). Сборник научных работ. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2003. - С.75-80.
7. Наумов О.Б. Пріоритети розвитку сировинної бази текстильної промисловості // Таврійський науковий вісник. Збірник наукових праць. Вип.25. / Херсон: Айлант, 2003. - С.225-229.
8. Наумов О.Б. Методологічні основи оцінки розвитку виробничих систем // Вісник Аграрної науки Причорномор'я. - 2003. - Випуск 1 (21). - С. 45-51.
9. Наумов О.Б. Методологічні основи забезпечення процесу розвитку підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2003. - № 1. - Ч.2 (49): Економічні науки. - С. 96-99.
10. Топіха І.Н., Наумов О.Б. Формування стратегії розвитку текстильної промисловості та її сировиної бази // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 185: В 4т. Том II. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С.479-486. (Автором визначено концепцію стратегічного плану розвитку інтегрованого агротекстильного виробництва, обгрунтовано фінансові та стратегічні цілі та запропоновано модель інтегрованого формування)
11. Топіха І.Н., Наумов О.Б. Теоретичні основи формування стратегії розвитку виробництва та переробки текстильної сировини // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 11 (30) / Наук. ред. І.К. Бондар. - К.: НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, 2003. - С.70-74. (Автором визначено теоретичні засади стратегії розвитку текстильної промисловості та її сировинної бази, розроблено нову інтеграційну форму виробництва)
12. Наумов О.Б. Теоретичні основи формування стратегії розвитку агропромислового комплексу України // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2003. - №5.- Ч.2. - Т.2.: Економічні науки. - С.63-66.
13. Наумов О., Бігун І. Концепція регіональної інвестиційної програми Херсонської області // Економіка України. - 2004. - № 2. - С. 28-33.(Автором розроблено концепцію регіональної інвестиційної програми Херсонської області, яка визначає стратегічні напрями та методи здійснення інвестиційної політики за галузями економіки регіону)
14. Наумов О.Б. Стратегічне управління інвестиціями у агротекстильних об'єднаннях // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 191: В 4 т. Том I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.271-278.
15. Наумов О.Б. Проблеми розвитку сировинної бази вовняної промисловості // економіка АПК. - 2004. - №8. - С. 139-142.
16. Наумов О.Б. Розвиток інтегрованих агротекстильних виробництв // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку (Вісник національного університету "Львівська політехніка"). - 2004. - № 517. - С. 153-157.
17. Наумов О.Б., Мєшкова-Кравченко Н.В. Формування фінансової стратегії агротекстильного альянсу // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Т.7. (Вип. 8.): Формування ринкової структури у трансформаційній економіці України: Збірка наукових праць економіко-правового факультету. - Одеса: Астропринт, 2004. - С. 656-662.(Автором розроблено фінансову стратегію інтегрованого аграрно-текстильного виробництва і механізм фінансової діяльності)
18. Наумов О.Б. Державне регулювання розвитку сировинної бази текстильної промисловості // Аграрний вісник Причорномор'я. Збірник наукових праць. Випуск № 27: Економічні науки. - Одеса: Одеський державний аграрний універсистет, 2005. - С.108-110.
19. Наумов О.Б. Формування механізму фінансових відносин у інтегрованому аграрно-текстильному виробництві // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2004. - №6:Економічні науки. - С.240-245.
20. Наумов О.Б. Система управління якістю в інтегрованих аграрно-текстильних виробництвах // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 201: В 5 т. Том III. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.718-727.
21. Наумов О.Б. Методика узагальненої оцінки розвитку виробничих систем // Проблеми науки. - 2005. - №5. - С.40-45.
22. Крючковський В.В., Наумов О.Б. Комплексне економіко-математичне моделювання планування виробництва в інноваційній структурі агротекстильного альянсу // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 202: В 4 т. Том I. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.233-239.(Автором розроблено економіко-математичну модель системи виробництва і переробки лляної сировини в інноваційній структурі агротекстильного альянсу)
23. Топіха І.Н., Наумов О.Б. Перспективи розвитку сировинної бази текстильної промисловості в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 201: В 5 т. Том V. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.1301-1306. (Автором визначені перспективні напрямки розвитку виробництва текстильної сировини на основі агротекстильної інтеграції, обґрунтовані переваги запропонованої концепції розвитку)
24. Наумов О.Б. Підвищення конкурентних можливостей товаровиробників шляхом управління витратами виробництва // Экономические инновации. Выпуск 23: Украинское Причерноморье в конкурентном экономическом пространстве (конкурентоспособность товаров и товаропроизводителей в условиях глобализации). Сборник научных работ. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2005. - С.84-91.
25. Наумов О.Б. Система підвищення якості в інтегрованому виробництві продукції з лляної сировини // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 204: В 5 т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.523-532.
26. Наумов О.Б. Формування стратегії інноваційного розвитку інтегрованого аграрно-текстильного виробництва // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 2 (45) / Наук. ред. І.К. Бондар. - К.: НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, 2005. - С. 7-11.
27. Наумов О.Б. Концептуальні основи інноваційної діяльності інтегрованих аграрно-текстильних формувань // Формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. - Вип. 13. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 82-90.
28. Наумов О.Б., Наумова Л.М. Інноваційні аспекти концепції розвитку підприємств легкої промисловості // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 207: В 5 т. Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.601-608. (Автором розроблено модель управління доходами, собівартістю та прибутком, механізм управління поточними результатами діяльності підприємств та реалізації інноваційних проектів)
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Народногосподарське значення виробництва соняшника. Тенденції розвитку ринку соняшника в Україні. Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники, методика визначення. Умови і рівень розвитку сільськогосподарського виробництва в господарстві.
дипломная работа [176,5 K], добавлен 15.12.2013Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні. Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення. Природно-економічні умови та спеціалізація господарства. Динаміка посівних площ.
дипломная работа [203,9 K], добавлен 08.12.2008Значення і розвиток виробництва м’яса великої рогатої худоби в Україні. Організаційно-економічна характеристика СПОП "Відродження". Аналіз розвитку кормової бази. Якість яловичини і резерви її підвищення. Охорона праці під час виробництва м’яса.
дипломная работа [338,4 K], добавлен 28.05.2012Поняття високоолеїнового соняшнику та його значення для споживачів. Дослідження сучасного стану виробництва соняшнику в світі. Умови розвитку виробництва та формування ефективності. Перспективи нарощування виробництва високоолеїнового соняшнику.
статья [165,5 K], добавлен 07.02.2018Виробництво зерна та зерновий ринок в Україні. Основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна. Проектне обґрунтування урожайності зернових та визначення беззбиткового обсягу виробництва. Підвищення економічної ефективності виробництва.
курсовая работа [84,4 K], добавлен 11.05.2009Розвиток овочівництва та сегменти ринків овочів в Україні. Природно-кліматичні та економічні умови сільськогосподарського виробництва. Економічна ефективність овочівництва. Виробництво овочів відритого і закритого грунту. Динаміка виробництва овочів.
магистерская работа [125,6 K], добавлен 12.05.2009Основи економічної ефективності виробництва продукції тваринництва. Сучасний рівень економічної ефективності виробництва молока у господарствах. Резерв збільшення та перспективи розвитку виробництва молока і підвищення його економічної ефективності.
дипломная работа [145,8 K], добавлен 19.12.2008Роль та основні напрями розвитку свинарства в Україні. Організація виробництва свинини. Коротка організаційно-економічна характеристика СК "Перемога". Розрахунок ефективності виробництва свинини на підприємстві. Аналіз фінансового стану організації.
курсовая работа [172,3 K], добавлен 17.11.2013Головні етапи та напрямки процесу зародження та розвитку цукробурякового виробництва на українських землях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Вплив на нього кризи останніх років у сільському господарстві України, а також шляхи вирішення проблем.
статья [20,3 K], добавлен 14.08.2017Теорія і практика світового виробництва зерна. Організаційно-економічна характеристика господарства. Склад і структура сільськогосподарських угідь. Структура товарної продукції господарства. Організація і економічна ефективність виробництва зерна.
курсовая работа [43,2 K], добавлен 12.01.2010