Аналіз фітосанітарного стану озимого ячменю в умовах СВК Саратського району Одеської області

Об'єктами досліджень був сорт озимого ячменю Дністер, на якому визначали хвороби і шкідники. Технологія вирощення озимого ячменю загальноприйнята для умов вирощування на півдні України. Обстеження посівів культури озимого ячменю проводили з метою визначення чисельності шкідників, поширення хвороб, ступеню пошкодження або ураження ними рослин. Я, разом зі спеціалістами господарства проводила обстеження за методиками ґрунтових розкопок, відбором і аналізом проб рослин або окремих їх органів, косінням ентомологічним сачком тощо.

Грунтові розкопки на полях, незалежно від їх площ і культур, проводили восени на 8 облікових ділянках 2 мІ на глибині 50 см і навесні на полях, де восени виявлялась підвищена чисельність шкідників на 4 ділянках 1 мІ Облік заселеності рослин озимого ячменю шкідниками і ураженості хворобами під час вегетації проводили на відібраних рослинних зразках в 10 місцях по 10 рослин в 2_х суміжних рядках (100 рослин).

Облікові ділянки, зразки рослин, інші облікові дії розпочинали на відстані 20-25 м від краю поля з наступним рівномірним їх розміщенням по одній або 2_м діагоналям, V - подібній або іншій Z лінії. Враховуючи, що в крайових смугах полів чисельність шкідників завжди вища, ніж в середині поля, в прикрайових смугах ми розмістили до 1/3 проб.

Перед початком обліку на полі ми визначили типові ділянки для обстеження рослин. Ступінь пошкодження рослин шкідниками та інтенсивність ураження хворобами на всіх культурах визначали за уніфікованими шкалами у відсотках:

Визначення ступеню ураження (інтенсивності) хворобами рослин полягає в прийнятті окомірно за 100 % площі листкової поверхні або всієї рослини. При цьому окомірно рослину ячменю приймали за 100 %, а відсоток ураженої (пошкодженої) поверхні і є відсоток розвитку хвороб (пошкодження). Середній відсоток інтенсивності ураження хвороб обраховували середньоарифметично.

Іржасті захворювання. Всі види іржі обліковували у фазі наливання - молочна стиглість зерна, а стеблової іржі - при апробації зернових культур. З метою визначення динаміки розвитку іржастих захворювань їх обліковували 3-4 рази: перед уходом рослин в зиму, на початку виходу в трубку перед початком молочної стиглості та через 10-12 днів після колосіння, на початку воскової стиглості. Для обліку іржастих захворювань на полях площею до 100 га відбирали 20 проб по 10 стебел у кожній, а на більших площах на кожних 100 га додатково по 2 проби. Інтенсивність розвитку хвороби визначали по відсотку охоплення площі листка.

Отримані результати іржа порівнюємо з ЕПШ ураження рослин понад 1 % у фазу кущіння. При узагальненні даних обліку підраховують середній процент ураження іржею восени перед уходом в зиму за ураженням нижніх листків у п'яти місцях ділянки в двох несуміжних повтореннях. Середній процент інтенсивності ураження листковою іржею в період найвищого розвитку хвороби визначають в ячменю по другому і третьому зверху листках.

Борошниста роса. Захворювання обліковували за фактично зайнятою грибницею або плямами площі листків і стебел за шкалою Гешеле. У виробничих умовах обліковують через 6-7 днів після колосіння, а у випадку раннього проявлення захворювання - додатково на початку виходу рослин у трубку. На полях площею до 100 га відбирали 20 проб по 10 рослин із розрахунку по дві проби на кожних 10 га. На площах до 300 га відбирали додатково по дві проби на кожних 100 га. Дуже великі масиви умовно ділили на невеликі поля і обліковували за вищезгаданими нормами. У кожній пробі оглядали підряд 10 стебел, визначаючи ураженість кожного листка (піхви). Інтенсивність ураження встановлювали за умовними шкалами у балах.

Хвороби колосків (септоріоз). Кількість проб 10 по 10 колосків у кожній. Ступінь розвитку визначали шляхом умовного ділення колоса на частини, наприклад Ѕ, ј, що відповідає 50 % або 25 % ураження колоса хворобою. ЕПШ септоріозу ураження рослин понад 5 %.

Сажкові захворювання. Всі сажкові захворювання ячменю обліковували в кінці молочної - на початку воскової стиглості зерна. Летучу сажку визначали з 4 проб рівномірно розміщених по полю, відступивши від кута поля 50 м. Розмір проби визначали візуально - це ділянка розміром 2 м х 5 м. Відсоток уражених рослин вираховували виходячи з середньої густоти стояння рослин на 1 мІ (умовно 500 екз. на мІ). Наприклад: на одній пробній ділянці (2 м х 5 м = 10 мІ) нараховується 5 тис. рослин, де виявлено 4 уражених рослини, склавши пропорцію встановлюємо, що на даній ділянці уражено 0,08 % рослин. Для визначення ураженості на полі підсумовують всі уражені рослини, які виявлені на 4_х ділянках і за вищевказаного принципу обраховують середній відсоток захворювання сажковими.

Летуча сажка. Проявляється під час викидання колосся. Обліковували захворювання у полі під час повного колосіння. Для цього в чотирьох повторностях у п'яти місцях оглядають підряд по 25 стебел і підраховували кількість ураженого колосся. Процент ураження визначали від загальної кількості оглянутого колосся.

Методики польових обстежень та обліків визначення поширення хвороб. На рослинах хвороби виявляють оглядом певної кількості рослин у пробах або на облікових ділянках. При більшій площі на кожних наступних 100 га додатково оглядають по 25 рослин, а при малій чисельності шкідника чи слабкому ураженні рослин хворою - до 100 рослин у 20 місцях.

Методики застосування шкал оцінки розвитку хвороб.

При складанні балових шкал обліку хвороб дотримують таких градацій Табл. 2.5.1.

Таблиця 2.5.1. Шкала ураження озимого ячменю

Ураженість, бал	Стан рослин
0	рослина здорова;
1	слабке ураження органа або рослини;
2	ураження середнє, сильно уражені органи не зустрічаються;
3	ураження середнє, деякі органи або рослини уражені сильно;
4	сильне ураження органів або рослин, їх загибель.

Визначення поширення та розвитку хвороби визначають за формулами:

Показники поширення хвороби визначали за формулою:

P = n/N*100

де:

P - розповсюдженість хвороби, %;

N - загальна кількість обстежених рослин в дослідах;

n - кількість хворих рослин в дослідах

Показники розвитку хвороби визначали за формулою:

R = Уa*b/Nk*100

де:

R - розвиток хвороби, %;

У ab - сума добутків числа обстежених рослин (a) навідповідний їм бал інтенсивності ураження (b);

N - загальна кількість рослин в обліку;

к - найвищий бал шкали

Загальна кількість рослин у всіх пробах - 100 рослин.

Існує певна допустима ступінь ураження хвороб на культурі, яка не ставить під загрозу весь урожай, а значить, застосування хімічних препаратів в такому випадку буде вкрай невиправдано. В таблиці 2.5.2. наведено порогові значення хвороб, які були виявлені в посівах озимого ячменю [30].

Табл.2.5.2. Економічні пороги шкодочинності хвороб озимого ячменю

Назва хвороби	Термін обліку, фаза культури	Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ)
Стеблова іржа	Початок вегетації	3-5 % уражених рослин
	Колосіння	10 % розвитку хвороби
	Повна стиглість	15 % розвитку хвороби
Летюча сажка	Повна стиглість	0,2 % уражених колосів
Жовта іржа	Цвітіння	30 % розвитку хвороби
Борошниста роса	Колосіння	20 % розвитку хвороби
Септоріоз	Прапорцевий лист - цвітіння	5-20 % розвитку хвороби

Методика визначення шкідників озимого ячменю

Клоп шкідлива черепашка. Незалежно від строків, місць обліку, площі оглядали 8 ділянок розміром 50x50 см. Для оперативності за масових обстежень в погожу днину з 7 до 12 год., та з 16 до 19 год, використовуючи метод косіння сачком в різних місцях поля.

Отримані результати порівнюємо з економічним порогом шкодочинності: кущення - вихід в трубку - 2-4 шт./мІ жуків; цвітіння - молочно воскова - 2 личинки на мІ

Попелиця звичайна злакова. Обліковували попелиць восени та навесні у фази кущення - виходу в трубку на полях, незалежно від площі, відбирали 8 проб по 0,5 погонного метра в 2_х суміжних рядках посіву. У фазах цвітіння і молочної стиглості відбирали 10 зразків, в кожному зразку по 10 колосків. Отримані результати порівнювали з ЕПШ, який складає - дорослих комах, личинок 50-100 екз. на 1 м 2 або 8-10 попелиць на 1 рослину.

Заселеність попелиць на полі озимого ячменю визначають за шкалою:

1 - окремі особини або невеликі колонії (3-5 особин/рослину);

2 - мала кількість, не більше 3-5 колоній на рослину.

3 - колонії з середньою і великою чисельністю, розміщенні за піхвою верхнього листка;

4 - численні колонії за піхвою верхнього листка, колоніями вкрито 20 % поверхні рослин (30 -50 екз.);

5 - велика кількість попелиць за піхвами більшості листків, колоніями вкрито понад 50 % поверхні листків (понад 50 екз.).

Блішка смугаста хлібна. Облік чисельності проводили всіма існуючими засобами (ящик Петлюка, косіння сачком та інші), але з перерахунком на мІ Пошкодженість рослин обліковували шляхом відбору 10 проб по 10 рослин ячменю на сходах кожного поля. Проводили косіння сачком з змінним мішечком по діагоналі поля по 10 замахів у 10 місцях теплу погоду без вітру. Отримані результати порівняли з ЕПШ = 300-400 екз. на 100 помахів сачком, або ушкодженням 5-10 % рослин. Ушкодження визначали за 5 ти бальною шкалою.

Жужелиця звичайна хлібна (турун). Незалежно від площі, строків обстеження шкідника обліковували на 8 облікових ділянках розміром 50x50 см за глибини 10-25 см. У квітні проводили ґрунтові розкопки для аналізу личинок. Облік проводили після досягання температури ґрунту 10 °С -12 °С. Результати порівнювали з ЕПШ для личинок 1-2 личинки у фазу сходів або 2-3 личинки у фазу кущіння на 1 мІ. ЕПШ дорослої комахи складає 3-5 жуків/мІ.

Мишоподібні шкідники. Облік чисельності гризунів у сільськогосподарських угіддях проводили, підраховуючи жилі колонії на виділених ділянках 0,25 га (100х25 або 50х50 м), або на прямолінійних маршрутах по діагоналі 1000 м завдовжки (1200 чоловічих або 1400 жіночих кроків) та 5 м (0,5 га) завширшки. На площі до 200 га площі закладали один маршрут або ділянку. Для визначення кількості жилих нір та колоній у другій половині дня притоптували усі виходи в 10 колоніях, а вранці наступного дня підраховували відкриті виходи та визначали кількість жилих колоній і нір. Результати порівняли з економічним порогом шкідливості, за якого слід захищати посіви - 3-5 колоній на гектар. (1000 осіб/га)

Ковалик смугастий. Якщо чисельність личинок досягає або перевищує економічний поріг шкідливості, захист культур забезпечується обробкою насіння інсектицидами. Економічний поріг шкодочинності личинок коваликів складає (3-5 екз./мІ).

Саранові. Проводяться весняні контрольні обстеженнями. У травні за настання протягом 2 тижнів середньодобової температури повітря 15-18 °С личинки саранових відроджуються. За прогрівання ґрунту до 23 °С на глибині залягання ворочок відбуватиметься масовий вихід личинок на поверхню[30].

Метод ґрунтових розкопок. Цим методом визначають щільність та інші показники популяцій шкідників, що зимують у ґрунті або розвиваються в ньому. Для отримання даних, які можна порівнювати по роках, розкопки треба проводити на полях типової польової сівозміни у 25 % господарств району з 15 вересня до 30 вересня. Стан ґрунту повинен бути достатньо сипучим. Зібраних живих та загиблих комах промивають водою, фіксують окремо по пробах, етикетки до них підписують простим олівцем, матеріал зберігають до визначення у 70 % етиловому спирті або горілці [30].

Метод облікових ділянок. Застосовують для визначення щільності шкідників, що живуть відкрито, наприклад, шкідливої черепашки, хлібної жужелиці, попелиць. Облік проводять за допомогою рамки відповідного розміру, яку накладають на рослини, після чого оглядають і підраховують шкідників. На 100 га площі беруть 16 проб, на кожні додаткові 50 га - ще 4 проби, розміщують їх рівномірно в шаховому порядку або по діагоналях.

Економічним порогом позначається чисельність шкідників, при якій використання інсектицидів стає економічно доцільним, тобто, коли вартість величини збереженого врожаю перевищує обсяг витрат на проведення заходів захисту.

Вказую економічні пороги шкодочинності шкідників, які були виявлені в посівах озимого ячменю (Табл. 2.5.3.) [30].

Табл.2.5.3. Економічні пороги шкодочинності шкідників озимого ячменю

Шкідник	Строки обліку	Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ)
Клопа-шкідлива черепашка	Кущення - вихід у трубку	2-4 клопи/мІ
	Формування - молочна стиглість зерна	4-6 лич./мІ
Попелиця злакова	Сходи-кущення	50-100 екз./мІ
Блішка смугаста хлібна	Сходи-кущення	8-10 жуків/мІ
Жужелиця звичайна хлібна	Сходи	1-2 личинки/мІ
	Кущення	3-4 личинки/мІ
	Налив - воскова стиглість зерна	3-5 жуків/мІ
Ковалик смугастий	Сходи-кущення	3-5 екз./мІ
Сарана перелітна	Сходи - колосіння	5-10 екз./мІ
Мишоподібні гризуни	Кущіння	3-5 живих колоній на 1 га. (1000 осіб/га) або 50-100 живих нір

3. Результати досліджень

3.1 Аналіз фітосанітарного стану озимого ячменю по ураженню хворобами 2009-2011 роки

За планом наукових досліджень по проведенню аналізу фітосанітарного стану озимого ячменю по ураженню хворобами ми визначили видовий склад збудників хвороб, ступінь їх поширення та розвитку. Поширення хвороби (кількість уражених рослин чи окремих їх органів у відсотках) визначали за загальноприйнятою методикою. Ступінь розвитку хвороб оцінювали за двома шкалами у процентному співвідношенні. Результати досліджень наведено в таблиці 3.1.1.

Таблиця 3.1.1. Видовий склад збудників хвороб озимого ячменю, 2009 рік.

Назва хвороби	Збудник	Поширення, %	Розвиток, %	ЕПШ, % розвитку хвороби
Стеблова іржа	Puccinia graminis Pers	23,0	17,0	5-15
Летюча сажка	Ustilago nuda Kell et Sw	0,8	0,1	0,2
Жовта іржа	Puccinia striiformis	38,0	32,0	30
Борошниста роса	Erysiphe graminis	25,0	19,0	20
Септоріоз	Septoria oryzae Cattaneo	21,0	15,0	5-20

Проаналізував таблицю 3.1.1., ми встановили, чим хворів озимий ячмінь в 2009 році. Дослідження фітосанітарного стану проводились по всім ймовірним інфекційним хворобам. Але нами було виявлено лише 5 хвороб. Домінуючою була жовта іржа - 39 % поширення при розвитку 32 %, що перевищує ЕПШ на 2 %. Летюча сажка поширювалась на 0,8 % при розвитку 0,1 %, що не перевищує ЕПШ. На середньому рівні поширення були хвороби стеблова іржа -24 % поширення при 17 % розвитку, борошниста роса - 26 % поширення та 19 % розвитку, септоріоз 21 %, а розвиток в межах 15 %. Найбільшого розвитку і поширення хвороби має стеблова іржа, жовта іржа та септоріоз в порівнянні з ЕПШ.

Аналіз видового складу збудників дозволив нам скласти рис. 3.1.1

Рис. 3.1.1. Ураженість озимого ячменю хворобами у відсотковому співвідношенню, 2009 рік

В діаграмі 3.1.1., ми бачимо відсоткове співвідношення п'яти найпоширеніших хвороб озимого ячменю. Ми можемо зробити висновок, що найбільше уражався озимий ячмінь у 2009 році - жовтою іржею - 36 %. Борошнистою росою - 23 %. Септоріозом - 19 %, стебловою іржею - 21 % та летючою сажкою - 1 %. Інші дві хвороби виявленні в 2009 році не були.

Аналогічні дослідження по визначенню видового складу хвороб та ступеню їх поширення та розвитку проводили у 2010 році. За результатами складено таблицю 3.1.2.

Таблиця 3.1.2. Видовий склад збудників хвороб озимого ячменю, 2010 рік

Назва хвороби	Збудник	Поширення, %	Розвиток, %	ЕПШ, % розвитку хвороби
Стеблова іржа	Puccinia graminis Pers	21,0	14,0	5-15
Летюча сажка	Ustilago nuda Kell et Sw	0,77	0,07	0,2
Жовта іржа	Puccinia striiformis	32,0	25,0	30
Борошниста роса	Erysiphe graminis	26,0	20,0	20
Септоріоз	Septoria oryzae Cattaneo	15,0	9,0	5-20

Проаналізував таблицю 3.1.2., ми встановили, видовий склад збудника хвороб озимого ячменю в 2010 році. Дослідження фітосанітарного стану також проводились по всім ймовірним інфекційним хворобам. Але нами було виявлено лише 5 хвороб. Домінуючою була жовта іржа - 32 % поширення при розвитку 25 %. Летюча сажка поширювалась на 0,77 % при розвитку 0,07 %, що не перевищує ЕПШ. На середньому рівні поширення були хвороби стеблова іржа -21 % поширення при 14 % розвитку, борошниста роса - 26 % поширення та 20 % розвитоку, септоріоз 15 %, а розвиток в межах 9 %. В порівнянні х ЕПШ найбільшого розвитку і поширення хвороби має борошниста роса та лінійна та септоріоз.

Аналіз видового складу збудників дозволив нам скласти рис. 3.1.2

В діаграмі 3.1.2., ми бачимо відсоткове співвідношення п'яти найпоширеніших хвороб озимого ячменю. Ми можемо зробити висновок, що найбільше уражався озимий ячмінь у 2010 році - жовтою іржею - 34 %. Борошнистою росою - 27 %. Септоріозом - 16 %, стебловою іржею - 22 % та летючою сажкою - 1 %. Інші дві хвороби виявленні в 2010 році не були.

Рис. 3.1.2. Ураженість озимого ячменю хворобами у відсотковому співвідношенню, 2010 рік

Аналогічні дослідження по визначенню видового складу хвороб та ступеню їх поширення та розвитку проводили у 2011 році. За результатами складено таблицю 3.1.3.

Таблиця 3.1.3. Видовий склад збудників хвороб озимого ячменю, 2011 рік

Назва хвороби	Збудник	Поширення, %	Розвиток, %	ЕПШ, % розвитку хвороби
Стеблова іржа	Puccinia graminis Pers	19,0	12,0	5-15
Летюча сажка	Ustilago nuda Kell et Sw	0,73	0,03	0,2
Жовта іржа	Puccinia striiformis	34,0	29,0	30
Борошниста роса	Erysiphe graminis	34,0	25,0	20
Септоріоз	Septoria oryzae Cattaneo	12,0	5,0	5-20

Проаналізував таблицю 3.1.3., ми встановили, видовий склад збудника хвороб озимого ячменю в 2011 році. Дослідження фітосанітарного стану також проводились по всім ймовірним інфекційним хворобам. Але нами було виявлено лише 5 хвороб. Жовта іржа - 34 % поширення при розвитку 29 %. Летюча сажка поширювалась на 0,73 % при розвитку 0,03 %. Стеблова іржа -19 % поширення при 12 % розвитку, борошниста роса - 34 % поширення та 25 % розвитоку, септоріоз 12 %, а розвиток в межах 5 %. Порівнюючи дані розвитку хвороб з ЕПШ, можна зробити висновок, що летюча сажка та жовта іржа не перевищували ЕПШ, а такі хвороби, як стеблова іржа, борошниста роса та септоріоз досягли і перевищили позначки ЕПШ.

Проаналізувавши видовий склад збудників, ми скласли діаграму по ураженню озимого ячменю по хворобам рис. 3.1.2.



Рис. 3.1.3. Ураженість озимого ячменю хворобами у відсотковому співвідношенню, 2011 рік

В діаграмі 3.1.3., у відсотковому співвідношенні п'яти найпоширеніших хвороб озимого ячменю. Отже, найбільше уражався озимий ячмінь у 2011 році - жовтою іржею - 34 % та борошнистою росою - 34 %. Септоріозом - 12 %, стебловою іржею - 19 % та летючою сажкою - 1 %.

Проаналізувавши ступінь поширення хвороб по кожному року, ми склали діаграму 3.1.4., в якій вказуємо спільний відсоток ураження озимого ячменю хворобами за три роки.

Рис. 3.1.4. Ураженість озимого ячменю хворобами у відсотковому співвідношенню, за 2009-2011 роки

Результати трирічних даних дозволяють нам зробити висновок, що видовий склад по роках суттєво не змінився. Жовта іржа - 34 % та борошниста роса - 28 %. Септоріозом - 16 %, стебловою іржею - 21 % та летючою сажкою - 1 %. Відсоток ураження хвороб суттєво по роках не змінювались.

3.2 Аналіз фітосанітарного стану озимого ячменю по ураженню шкідниками за 2009-2011 роки

У результаті проведення досліду по визначенню фітосанітарного стану озимого ячменю по ураженню шкідниками нам вдалося визначити видовий склад шкідників озимого ячменю, який характеризується значним різноманіттям: клоп шкідлива черепашка, попелиця звичайна злакова, блішка смугаста хлібна, жужелиця звичайна хлібна, ковалик смугастий, сарана перелітна, ячмінна шведська муха, миша польова, виявити ступінь поширення і заселення рослин озимого ячменю шкідниками.

Нами оцінювалось заселення шкідниками озимого ячменю у процентному співвідношенні відповідно до мІ. Основні шкідники озимого ячменю за 2009 рік в порівнянні з ЕПШ наведені в таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1. Видовий склад шкідників озимого ячменю, 2009 рік.

Назва шкідника	Латинська назва	ЕПШ екз./мІ	Коєф. засел. екз./мІ
Клоп шкідлива черепашка	Eurygaster integriceps Put	2-6	1
Попелиця звичайна злакова	Schizaphis gramina	50-100	49
Блішка смугаста хлібна	Phyllotreta vittula R.	8-10	25
Жужелиця звичайна хлібна	Zabrus tenebrioides G.	1-5	1
Ковалик смугастий	Agriotes liпeatus L.	3-5	2
Сарана перелітна	Locusta migratoria L.	5-10	1
Миша польова	Mus agrarius Pall	0,1	0,1

Проаналізував таблицю ми можемо визначити крім видового складу шкідників ще і домінуючі види. Нами визначилось 7 шкідників. Найбільша кількість шкідників (49 екз./мІ) зустрічалась попелиця звичайна (Schizaphis gramina). За нею масово поширювалась блішка смугаста (Phyllotreta vittula R.) - 25 екз./мІ В поодиноких випадках зустрічались шкідники: сарана перелітна (Locusta migratoria L) - 1 екз./мІ, клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put) - 1 екз./мІ, жужелиця звичайна хлібна (Zabrus tenebrioides G.) - 1 екз./мІ. При обліку мишовидних гризунів підраховували кількість особин - 1000 ос./га. За результатами отриманих досліджень ми зробили діаграму, яка дозволяє нам графічно відобразити співвідношення шкідників у 2009 році.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2.1. Ураженість озимого ячменю шкідниками, 2009 рік

Аналізуючи малюнок 3.2.1., в якому відображено заселення шкідниками озимого ячменю в 2009 році, можно зробити висновок, що найбільшого ураження в цьому році озимий ячмінь зазнав попелицею звичайною злаковою - 64 %, за нею суттєво шкодила хлібна смугаста блішка - 32 %. Такими шкідниками, як зеленоочка та жук кузька ячмінь не уражувався. Іншими шкідниками заселення в цьому році склало по 1 %.

Аналогічні дослідження по визначенню видового складу шкідників та ступеню їх заселення проводили у 2010 році. За результатами складено таблицю 3.2.2.

Таблиця 3.2.2. Видовий склад шкідників озимого ячменю, 2010 рік:

Назва шкідника	Латинська назва	ЕПШ екз./мІ	Коеф. засел. екз./мІ
Клоп шкідлива черепашка	Eurygaster integriceps Put.	2-6	0,3
Попелиця злакова	Schizaphis gramina	50-100	37
Блішка смугаста хлібна	Phyllotreta vittula R.	8-10	19
Жужелиця звичайна хлібна	Zabrus tenebrioides G.	1-5	7
Ковалик смугастий	Agriotes liпeatus L.	3-5	0
Сарана перелітна	Locusta migratoria L.	5-10	5
Миша польова	Mus agrarius Pall	0,1	0,2

Роздивляючись таблицю 3.2.2., ми бачимо ким був заселений озимий ячмінь в 2010 році. Ми визначили 6 шкідників. Найбільша кількість шкідників - 37 екз./мІ ушкоджувала попелиця звичайна (Schizaphis gramina), що менше ніж у 2009 році. За нею масово поширювалась блішка смугаста хлібна (Phyllotreta vittula R.) -19 екз./мІ, що також менше ніж в минулому році. Сарана перелітна (Locusta migratoria L.) у цьому році прогресувала і ми визначили 5 екз./мІ Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.) у 2010 році на ячміні ми визначили 0,3 %, що менще минулого року. Жужелиця звичайна хлібна (Zabrus tenebrioides G.) - 7 ос./кв. м., що вказує на те, що ячмінь в цьому році уражувався значно більше.

При обліку мишовидних гризунів підраховували кількість осіб - 2000 ос./га. За результатами отриманих досліджень ми зробили діаграму, яка дозволяє нам графічно відобразити співвідношення шкідників у 2010році.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2.2. Ураженість озимого ячменю шкідниками, 2010 рік

Аналізуючи малюнок 3.2.2. за 2010 рік, ми бачимо що найбільшого заселення у відсотках цього року озимий ячмінь зазнав від попелиці звичайної злакової - 55 %, але якщо порівнювати його з минулим роком, то можно побачити шо його відсоток в цьому році зменшився. За ним в 2010 році було значне ураження таким шкідником, як блішка смугаста - 28 %, що складає на 4 % менше, ніж в минулому році. Жужелиця хлібна в 2010 році складає 10 %, що по порівнянню з 2009 роком більше. Сарана перелітна в цьому році складає 7 %, що більше за минулий рік на 6 %. Клоп шкідлива черепашка, як і в минулому році складає 1 %. Пошкодження зеленоочки, жука - кузьки, ячмінної шведської мухи, ковалика смугастого на посівах у 2010 році не виявлено.

Миша польова виявлена у кількості - 2000 ос./га (0, 2 ос./кв. м.), це складає 0 % від всіх шкідників. Ми брали всіх шкідників за 100 відсотків та отримали цей результат.

Аналогічні дослідження по визначенню видового складу шкідників та ступеню їх заселення проводили у 2011 році. За результатами складено таблицю 3.2.3.

Таблиця 3.2.3. Видовий склад шкідників озимого ячменю, 2011 рік

Назва шкідника	Латинська назва	ЕПШ екз./мІ	Коеф. засел. екз./мІ
Клоп шкідлива черепашка	Eurygaster integriceps Put.	2-6	0,5
Попелиця злакова	Schizaphis gramina	50-100	41
Блішка смугаста хлібна	Phyllotreta vittula R.	8-10	10
Жужелиця звичайна хлібна	Zabrus tenebrioides G.	1-5	3
Ковалик смугастий	Agriotes liпeatus L.	3-5	1
Сарана перелітна	Locusta migratoria L.	5-10	0
Миша польова	Mus agrarius Pall	0,1	0,05

Роздивляючись таблицю 3.2.3., ми бачимо якими шкідниками був заселений озимий ячмінь в 2011 році. Ми визначили 6 шкідників. Найбільша кількість шкідників - 41 екз./мІ ушкоджувала попелиця звичайна (Schizaphis gramina), що менше ніж у 2009, але більше ніж у 2010 році. За нею масово поширювалась блішка смугаста хлібна (Phyllotreta vittula R.) -10 екз./мІ, що також менше ніж в минулих роках. Сарана перелітна (Locusta migratoria L.) у цьому році не була виявлена. Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.) у 2011 році на ячмені ми визначили 0,5 %, що менше за минулі роки. Жужелиця звичайна хлібна (Zabrus tenebrioides G.) - 3 ос./кв. м., що вказує на те, що ячмінь в цьому році уражувався значно менше.

При обліку мишовидних гризунів підраховували кількість осіб - 500 ос/га., відповідно 0,05 екз/мІ., що не перевищує ЕПШ.

За результатами всіх отриманих досліджень 20011 року ми зробили діаграму, яка дозволяє нам графічно відобразити співвідношення шкідників за 2011 рік.



Рис. 3.2.3. Ураженість озимого ячменю шкідниками, 2009-2011 роки

За результатами всіх отриманих досліджень за 2009 - 20011 роки, ми зробили діаграму, яка дозволяє нам графічно відобразити співвідношення шкідників за цей період.

Рис. 3.2.4. Ураженість озимого ячменю шкідниками, 2009-2011 роки

Аналіз трохрічних даних по визначенню заселення шкідниками рис 3.2.4. дозволив нам зробили висновок, що найбільшого заселення за 3 роки озимий ямінь зазнав від попелиці звичайної злакової - 62 %, на другому місці по ушкодженню блішки смугасті хлібні - 27 %, за ними жужелиця звичайна хлібна - 5 %. Сарана перелітна - 3 %. Клоп шкідлива черепашка - 1 %. Середня кількість миші польової за три роки складає 1160 ос./га. Інші шкідники за ці роки виявленні не були.

3.3. Рекомендації щодо вирощування озимого ячменю в умовах СВК «»

Культура	Препарат	Назва препарату	Норма витрати л, кг/га	Потрібна кількість в л/кг	Ціна за л, кг в $ з ПДВ
Озимий Ячмінь 500 га	Фунгіциди (септоріоз, борошниста роса) (стеблева та жовта іржа, септоріоз, борошниста роса)	Фоликур (у фазі кущіння)	0,5	250,0	14,0
		Імпакт + Топсин М (Прапорцевий лист або до фази колосіння)	0,25 + 0,8	125,00+400	13,70/10,6
	Інстектициди (хлібний турун, Блішка смугаста хлібна, жужелиця звичйна) (Клоп черепашка, ковалик, сарана, попелиця та інші)	БИ_58 + Моспилан (від всходів до кущіння)	1,0 + 0,15	500,0 +75,0	6,6/17,50
		Карате Зеон + Актелик (від прапорцевого листка до молочно - восковой стиглості)	0,2+1,2	100,0+600,0	8,1+13,2
	Протруйники (летюча сажка, септоріоз, хвороби листя)	Раксил Ультра	0,25	125,0	28,30

Фоликур - Високоефективний фунгіцид для інтенсивного вирощування зернових культур.

Фірма-виробник: Байер

Діюча речовина: Тебуконазол, 250 г. / л

Препаративна форма: концентрат емульсії.

Тебуконазол забезпечує рівномірне акропоживний розподіл фунгіциду в середині листа рослини протягом тривалого періоду часу.

ПЕРЕВАГИ

- Неперевершений стандарт для вирощування озимих культур; Широкий спектр біологічної активності; Профілактичне та лікувальне застосування; Добре виражений стоп - ефект; Тривалий захист листа, стебла і колоса від основних хвороб; Відсутність фітотоксичності.

Импакт 25, к.с. - фунгіцид для обробки вегетуючих рослин.

Виробник: Кеминова.

Діюча речовина: Флутриафол (250 г./л).

Імпакт ® - має високу стійкість до дощу. Опади випали через 0,5 години після обробки не роблять впливу на ефективність фунгіциду. Фунгіцид швидко пересувається в тканинах рослини і починає працювати негайно після внесенія. Це гарантує те, що грибні патогени які інфікували посіви будуть знищені. Швидке куратівное дію означає, що флутріафол є ідеальним компонентом у сумішах з контактними фунгіцидами типу стробілурінов.

Топсин М - це високоефективний системний фунгіцид проти хвороб польових, плодових, овочів культур. Порошок, що змочується. ДІЮЧА РЕЧОВИНА: тіофанат-метил (700 г./кг препарату). ВИРОБНИК: «Ніппон Сода Ко., Лтд.», Японія.



ПЕРЕВАГИ ПРЕПАРАТУ:

характеризується швидкою і водночас подовженою, стабільною захисною дією (понад 2 тижні); має широкий спектр дії, що дає змогу водночас контролювати декілька захворювань; малотоксичний для людини і тварин, не подразнює очі і шкіру; не фітотоксичний; можна застосовувати у суміші практично з усіма інсектицидами, акарицидами і фунгіцидами, за винятком лужних препаратів, наприклад, бордоської рідини; ідеальний препарат для обробки механічно пошкоджених рослин (наприклад, яблуневі сади після обрізування або градобою).

БИ_58 - інсектицид системно - контактної дії. Діюча речовина: Диметоат, 400 г./л. Концентрат емульсії, призначений для боротьби з сисними і гризучий шкідниками. Препарат швидко розкладається на неотруйні субстанції. Складний ефір фосфорної кислоти, що відрізняється значною тривалістю дії. Препарат поглинається зеленими частинами рослини, а потім розподіляється по всій рослині. Сисні комахи гинуть внаслідок поглинання соку. Навіть у холодну погоду діюча речовина швидко поглинається рослиною і транспортується рослиною в акропетально напрямку (до верхівки рослини). Завдяки цьому Бі 58 Новий захищає від шкідливих комах і знову відростають частини рослини.

МОСПИЛАН, р.п. - Системний інсектицид контактно-шлункової дії. Діюча речовина - Ацетаміприд (200 г. / кг). Моспілан належить до нового класу інсектицидів - неонікотиноїдів. Переваги препарату: завдяки новому механізму дії у шкідників не з'являється стійкість до препарату; низька норма застосування; висока біологічна ефективність при підвищених температурах; результат дії препарату помітний вже через годину після обприскування; пролонгована знищує дію (до 3_х тижнів) на дорослих комах, личинках та яйцях; малотоксичний для теплокровних тварин, бджіл та джмелів (клас небезпеки - 3); сумісний з багатьма пестицидами, за винятком сільнощелочних.

Карате Зеон - інсектицид для захисту сільськогосподарських культур від комплексу шкідників, включаючи кліщів, а також для дезінсекції зерносховищ. Сильна контактна, кишкова та залишкова дії. Має репелентний ефект, що відлякує бджіл від оброблених ділянок.

Діюча речовина (Лямбда-цигалотрин, 50 г./л) міститься в мікрокапсулах у водній суспензії. Висока стійкість до опадів та фотостабільність забезпечують більш тривалий захист навіть за несприятливих умов. Акарицидна дія.

Актеллік - несистемний фосфорорганічний інсектоакарицид кишково-контактної дії, призначений для захисту сільськогосподарських культур відкритого та захищеного грунту від комплексу листогризучих і сисних шкідників, включаючи кліщів. Завдяки фумігантним властивостях і стійкості на інертних поверхнях.

Раксил Ультра - протруйник. Діюча речовина: тебуконазол, 120 г./л

Препаративна форма: текучий концентрат суспензії. Упаковка: 5 л

Покращена та удосконалена розробка всесвітньо відомого препарату, яка поєднує надійний контроль з порівняльно недорогим захистом від комплексу збудників хвороб, що передаються через насіння і грунт на всіх зернових культурах з добре вираженим росторегулюючим ефектом.

Завдяки росторегулюючій дії Раксіл® Ультра сприяє розвитку добре розгалуженої кореневої системи з глибоко залеглим корінням. Рослини озимої пшениці, що вирощувались із насіння, протруєного Раксілом Ультра, мають більше шансів на перезимівлю та добре переносять грунтову засуху. Препарат не впливає на енергію проростання і схожість посівного матеріалу; таке насіння може зберігатись впродовж року без впливу на посівні якості.

Таким чином, я розробила систему захисту озимого ячменю в умовах СВК «» використовуючи різні препарати різних виробників.

Висновки

1. За результатами досліджень у 2009 році встановили видовий склад збудників хвороб озимого ячміню. Дослідження фітосанітарного стану проводились по всім ймовірним інфекційним хворобам. Найбільшого ураження озимий ячмінь зазнав від жовтої іржі - 39 % поширення при розвитку 32 %, що перевищує ЕПШ на 2 %. Летюча сажка поширювалась на 0,8 % при розвитку 0,1 %, що не перевищує ЕПШ. На середньому рівні поширення були хвороби стеблова іржа -24 % поширення при 17 % розвитку, борошниста роса - 26 % поширення та 19 % розвитку, септоріоз 21 %, а розвиток в межах 15 %. Найбільшого розвитку і поширення хвороби має стеблова іржа, жовта іржа та септоріоз в порівнянні з ЕПШ.

2. Нами встановлено відсоткове співвідношення п'яти найпоширеніших хвороб озимого ячменю. Ми можемо зробити висновок, що найбільше уражався озимий ячмінь у 2009 році - жовтою іржею - 36 %. Борошнистою росою - 23 %. Септоріозом - 19 %, стебловою іржею - 21 % та летючою сажкою - 1 %. Інші дві хвороби виявленні в 2009 році не були.

3. За результатами досліджень ми встановили видовий склад збудника хвороб озимого ячміню в 2010 році. Було виявлено лише 5 хвороб. Домінуючою була жовта іржа - 32 % поширення при розвитку 25 %. Летюча сажка поширювалась на 0,77 % при розвитку 0,07 %, що не перевищує ЕПШ. На середньому рівні поширення були хвороби стеблова іржа -21 % поширення при 14 % розвитку, борошниста роса - 26 % поширення та 20 % розвитоку, септоріоз 15 %, а розвиток в межах 9 %. В порівнянні х ЕПШ найбільшого розвитку і поширення хвороби має борошниста роса та лінійна та септоріоз.

4. Аналогічно встановлено рівень співвідношення хвороб між собою у 2010 році. Ячмінь уражувався: жовтою іржею - 34 %. Борошнистою росою - 27 %. Септоріозом - 16 %, стебловою іржею - 22 % та летючою сажкою - 1 %. Інші дві хвороби виявленні в 2010 році не були.

5. Ми встановили, видовий склад збудника хвороб озимого ячменю в 2011 році. Жовта іржа - 34 % поширення при розвитку 29 %. Летюча сажка поширювалась на 0,73 % при розвитку 0,03 %. Стеблова іржа -19 % поширення при 12 % розвитку, борошниста роса - 34 % поширення та 25 % розвитоку, септоріоз 12 %, а розвиток в межах 5 %. Порівнюючи дані розвитку хвороб з ЕПШ, можна зробити висновок, що летюча сажка та жовта іржа не перевищували ЕПШ, а такі хвороби, як стеблова іржа, борошниста роса та септоріоз досягли і перевищили позначки ЕПШ.

6. Відсотковому співвідношенні п'яти найпоширеніших хвороб озимого ячменю за 2011рік виглядає так: найбільше уражався озимий ячмінь жовтою іржею - 34 % та борошнистою росою - 34 %. Септоріозом - 12 %, стебловою іржею - 19 % та летючою сажкою - 1 %.

7. Узагальнюючи попередні висновки, можна зазначити, що видовий склад по роках суттєво не змінився. Жовта іржа - 34 % та борошниста роса - 28 %. Септоріозом - 16 %, стебловою іржею - 21 % та летючою сажкою - 1 %.

8. За результатами досліджень у 2009 році встановлено видовий склад шкідників озимого ячменю. Найбільша кількість шкідників - 49 екз./мІ мала попелиця звичайна (Schizaphis gramina). За нею масово поширювалась блішка смугаста (Phyllotreta vittula R.) - 25 екз./мІ В поодиноких випадках зустрічались шкідники: сарана перелітна (Locusta migratoria L), клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put), жужелиця звичайна хлібна (Zabrus tenebrioides G.) - 1 %. При обліку мишовидних гризунів підраховували кількість осіб - 1000 ос./ га.

9. В 2009 році найбільшого ураження озимий ячмінь зазнав попелицею звичайною злаковою - 64 %, за нею суттєво шкодила хлібна смугаста блішка - 32 %. Іншими шкідниками заселення в цьому році склало по 1 %. А зеленоочка та жук кузька ячмінь не уражували.

10. Аналогічні дослідження по визначенню видового складу шкідників та ступеню їх заселення дозволили у 2010 році встановити видовий склад шкідників озимого ячміню. Ми визначили 6 шкідників. Найбільша кількість заселення - 37 екз./мІ мала попелиця звичайна (Schizaphis gramina), що менше ніж у 2009 році - 49 екз/м.кв. За нею масово поширювалась блішка смугаста хлібна (Phyllotreta vittula R.) -19 екз./мІ, що також менше ніж в минулому році - 25 %. Сарана перелітна (Locusta migratoria L.) у цьому році прогресувала і ми визначили 5 екз./мІ Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.) у 2010 році на ячміні ми визначили 0,3 екз /м. кв., що менще минулого року -1,0 екз/м.кв. Жужелиця звичайна хлібна (Zabrus tenebrioides G.) - 7 ос./мІ, що вказує на те, що ячмінь в цьому році уражувався більше. При обліку мишей підраховували кількість осіб_2000 ос./га.

11. В 2011 році озимий ячмінь був заселений такими шкідниками: 41 екз./мІ ушкоджувала попелиця звичайна (Schizaphis gramina), що менше ніж у 2009, але більше ніж у 2010 році. За нею масово поширювалась блішка смугаста хлібна (Phyllotreta vittula R.) -10 екз./мІ, що також менше ніж в минулих роках. Сарана перелітна (Locusta migratoria L.) у цьому році не була виявлена. Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.) у 2011 році на ячмені ми визначили 0,5 %, що менше за минулі роки. Жужелиця звичайна хлібна (Zabrus tenebrioides G.) - 3 ос./кв. м., що вказує на те, що ячмінь в цьому році уражувався значно менше. При обліку мишовидних гризунів підраховували кількість осіб - 500 ос/га., відповідно 0,05 екз/мІ., що не перевищує ЕПШ.

12. Узагальнюючи данні за три роки, робимо висновок, що найбільшого заселення озимий ячмінь зазнав від попелиці звичайної злакової - 62 %, на другому місці по ушкодженню блішки смугасті хлібні - 27 %, за ними жужелиця звичайна хлібна - 5 %. Сарана перелітна - 3 %. Клоп шкідлива черепашка - 1 %. Середня кількість миші польової за три роки складає 1160 ос./га. Інші шкідники за ці роки виявленні не були.

13. Рекомендації щодо вирощування озимого ячменю в умовах СВК «». Я пропоную застосовувати фунгіцид ФОЛИКУР у фазі кущення проти септоріозу та борошнистої роси в нормі витрат 0, 5 л/га. Та суміш Імпакт+ Топсин М у фазі від прапорцевого листа до колосіння з нормою витрат 0,25 + 0,8 л/га. Протии стеблової та жовтої іржі, септоріозу та борошнистої роси.

Застосування інсектицидів БИ_58+ Моспілан в фазу від сходів до кущення з нормою витрат 1,0 + 0,15 л/га. Протии хлібних жуків, блішки смугастої хлібної, жужелиці звичйної.

Використання Карате Зеон + Актелик у фазу від прапорцевого листка до молочно - воскової стиглості протии клопа черепашки, ковалиак, сарани, попелиці та інші шкідників 0,2+1,2 л/га.

Також рекомендую протруєння насіння препаратом Раксил Ультра, діюча речовина якого тебуконазол, 120 г./л, норма витрат 0,25 л/га. Проти летючої сажки, септоріозу, хвороб листя.

Список використаної літератури

1. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. / Рослинництво - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591 с.

2. Кияк Г.С./ Рослинництво М.: Колос, 1970. - 320 с.

3. Бугай С.М., Савченко І.М./ Рослинництво. - Вища школа. - К.; 1996.-342 с.

4. Аймов Д.М., Шелестов Ю.В. / Технологія виробництва продукції рослинництва. Підручник, 1995. - 344 с.

5. Алімов Д.М./ Технологія виробництва продукції рослинництва: Практикум: Навч. посіб. по підготов. молод. спец. з агроном. спец. Д.М. Алімов, Ю.В. Шелестов. - К.: Вища школа, 1994. - 287 с.

6. Касаева К.А. / Формирование высокопродуктивных посевов зерновых культур: Обзорная информ. / ВНИИТЭМ Агропром. - М., 1986. - 36 с.

7. Зіневич Л.Л., Глуздєєв В.Г., Круть В.М. і ін./ Вирощування зернових культур у Степу та Лісостепу України / - К., 1993. - 49 с.

8. Пістун М.Д., Гуцал В.О., Лровотар II.І. / Географія агропромислових комплексів. - К.: Либідь. - 1997. - 198 с.

9. Коданев И.М., Ильина А.Ф. Потенциальная и реальная продуктивность современных сортов ячменя / Тр. НИИ Северо - Востока им. Н.В. Рудницкого. - Киров, 1982. - С. 28 - 31.

10. Соколов В.М., Селекційно-генетичний інститут - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН. СЕЛЕКЦІЇ ЯЧМЕНЮ В УКРАЇНІ. - http://www.sgi.od.ua/report/2_pov.html

11. В.М. Писаренко, П.В. Писаренко / Захист рослин: Фітосанітарний моніторинг. Методи захисту рослин. Iнтегрований захист рослин - Полтава, 2007. -256 c. - Бібліогр.: с. 254-255. - ISBN 978-966-2088-00-7. - укp.

12. В.А. Шкаликов, О.О. Белошапкин, Д.Д. Букреев и др./ Защита растений от болезней / Ред. В.А. Шкаликова. М.: Колос, 2003. - 255 с.

13. М.В. Горленко / Болезни сельскохозяйственных и плодовых культур. - 1972

14. Білик М.О., Пантелєєв В.К. / Фітопатологія - Х.: Еспада, 2008 - 552 с.

15. Афонин А.Н., Грин С.Л., Дзюбенко Н.И., Фролов А.Н. / Агроэкологический атлас: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения - 2008.

16. Ю.В. Білявський, В.М. Писаренко / Поширення личинок жуків коваликів у посівах сільськогосподарських культур та засоби захисту від них. / Вісн. Полтав. держ. аграр. акад. - 2005. - № 2. - С. 5-7.

17. Антонюк С.І., Гончаренко О.І., Рубан М.Б./Сільськогосподарська ентомологія. - К.: Вища школа, 1984. - 271 с.

18. Бей-Биенко Г.Я., Асатур М.К., Бондаренко Н.В., Глущенко А.Ф., Машек А.А., Скорикова О.А. / Практикум по сельскохозяйственной энтомологии - Л., Колос, 1976.

19. Верещагин Л. / Вредители и болезни зерновых колосовых культур. - К.: Юнивест Маркетинг, 2001. - 128 с.

20. Васильев В.П./ Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 3_х томах./ Под ред. В.П. Васильевa. - К.: Урожай, 1987-1989 рр.

21. Танский В.И. / Биологические основы вредоносности насекомых. - М.: ВО «Агропромиздат», 1988. - 182 с.

22. Рябченко М.О., Косов І.Г., Рябченко О.М., Домашнєва О.В. / Стійкість сортів і гібридних комбінацій озимої пшениці та ячменю щодо злакових мух / Захист рослин. - 2002, № 8. - С. 3-4.

23. Грицаєнко З.М., Ковальський Є.П., Бутило А.П., Недвига О.Є. / Гербіциди та їх раціональне використання. - К.: Урожай, 1996 - 304 с.

24. Лісовий М.П., Трибель С.О. / Інтегрований захист - основа сучасних технологій / Захист рослин. - 1998 - № 5 - с. 4-5.

25. Мельников Н.Н., Новожилов К.В., Пылова Т.Н. / Химические средства защиты растений: Справочник. - М.: Химия - 1985. - 323 с.

26. Фітофармакологічний довідник / За ред. М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна - Харків, 2000 - 512 с.

27. Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2009 рік.

28. Савицкий М.С. / Биологические и агротехнические факторы высоких урожаев зерновых культур. - М.: Сельхозгиз, 1948. - 171 с.

29. Вільямс В.Р./ Почвоведение. Земледелие с основами почвоведения. - М: Сельхозгиз, 1945. - 456 с.

30. А.В. Кулышов, М.О. Білик / Фітосанітарний моніторинг і прогноз: Навчальний посібник. - Х: Еспада, 2008. - 512 с.

31. В.П. Омелюта, І.В. Григорович, В.С. Чабан, В.Н. Підоплічко, Ф.С. Каленич, О.Й. Петруха, С.І. Антонюк, З.А. Пожар, Є.І. Тищенко, В.Г. Григоренко, М.К. Коваль, О.О. Черненко; За ред В.П. Омелюти. / Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур - К.: Урожай., 1986 - 296 с.

32. Сайко В.Ф., Лобас М.Г., Яшовський І.В. і ін./ Наукові основи ведення зернового господарства. - К.: Урожай, 1994. - 336 с.

33. Савицкий М.С. і інш. / Біологічні та агротехнічні фактори врожаїв зернових культур. - М.: Сельхозгиз, 1965. - 203 с.

34. Пістун М.Д. / Состояние й охрана земельних ресурсов. - К.: Наукова думка, 1985. -136 с.

35. Закон України «Про охорону праці на підприємстві» від 23 жовтня 1992 р.

36. Кодекс Законів про Працю України - станом на 20.11.2001рік.

37. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.

38. Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р.

39. Прокопенко B.I. / Трудове право України: Підручник. - X.: Фірма «Консум», 1998. - С. 360.

40. Джигерей В./ Безпека життєдіяльності. - К., 2000.

41. Желібо Є.П, Заверуха Н.М., Зацарний В.В. / Безпека життєдіяльності. - К., 2002.

42. Бедрій Я. І., Геврик Є. О., Кіт І. Я., Мурін О.С., Єнкало В.М. / Охорона праці. - Л., 2000.

43. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу / МОЗ України. - К., 1998. - 34.

44. Гогіташвілі Г.Г. / Управління охороною праці на підприємстві. - Л.: Львів, політехн. ін-т, 1991. - 38 с.

45. Законодавство України про охорону праці: У 4_х т. - К.: Основа, 1990.

46. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної РадиУкраїни 28 черв. 1996 р. - К.: Просвіта, 1996.

47. Закон України від 25 черв. 1991 р. «Про охорону навколишнього середовища»

48. Глухов В.В. Экономические основи экологии: Учеб. пособие. - М. - 1997. -296 с.

49. П. Барейко В. Напрямки вирішення екологічних проблем // Економіка АПК. -1999. - № 12.-с. 36.

50. Сакун М.М. - Інформаційний пакет методичних матеріалів до написання диплому з спеціальності агрономія. - О. - 2009. - 49 с.

Размещено на Allbest.ru