Збройна агресія проти України як підґрунтя визнання Росії державою-терористом та її міжнародно-правова відповідальність за воєнні злочини і геноцид

Україна, як відомо, вже скористалася вказаним механізмом стосовно злочинів попередньої влади проти «Євромайдану». Відповідне рішення ухвалене Верховною Радою України 25.02.2014 р. Йдеться про Заяву ВРУ до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції суду щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21.11.2013 р. по 22.02.2014 р.[59] Заява зроблена Верховною Радою «як єдиним органом законодавчої влади України, від імені Українського народу». Секретар МКС отримав її 17.04.2014 р.[60].

Отже, для забезпечення поширення юрисдикції МКС на злочини, вчинені на території Криму, частині Донецької і Луганської областей, а з початку повномасштабної війни Росії проти України - на території усієї України, впродовж агресії 2014 - 2022 рр. російськими посадовими особами, військовими, представниками спецслужб, необхідно при ратифікації Україною Римського статуту знов звернутись до механізму п. 3 ст. 12 Статуту і оголосити про визнання юрисдикції МКС на передбачені Римським статутом злочини, вчинені на території України з 22.02.2014 р.

Важливо усвідомлювати, що йдеться не про перекладення нашою державою розслідування та відповідальності щодо його перебігу на МКС.

Загалом очевидно, що доцільність ратифікації Статуту Міжнародного кримінального суду та відповідність його положень Конституції України, при проведенні належного правового аналізу, не викликають і не можуть викликати жодних сумнівів.

Разом з тим, паралельно із розслідуванням МКС був запущений процес створення Спеціального ad-hoc трибуналу для розслідування злочину агресії (оскільки цей злочин не може бути розслідуваний у рамках МКС в силу існуючих обмежень). 5 березня 2022 року фахівцями у сфері міжнародного права була проголошена Декларація про створення такого Трибуналу за принципами Нюрнберзького Трибуналу після Другої світової війни. Створення такого Трибуналу отримало багато різних позицій (як схвальних, так і таких, що мають певні застереження) зі сторони міжнародного наукового співтовариства.

Невдовзі Парламентська асамблея Ради Європи на засіданні 28 квітня ухвалила резолюцію з пропозицією терміново створити спеціальний міжнародний трибунал для розслідування воєнних злочинів під час агресії Росії проти України. У резолюції ПАРЄ наголошується, що перед трибуналом має постати як військово-політичне керівництво Росії, так і безпосередньо ті, хто скоював злочини.

Згідно з резолюцією, запропонований трибунал повинен отримати повноваження на розслідування та судове переслідування злочину агресії, скоєного політичним і військовим керівництвом РФ. Також трибунал повинен мати право видавати міжнародні ордери на арешт без обмеження імунітетом держави або очільників держав, урядів та інших державних посадовців. Трибунал має бути створений групою держав-однодумців у формі багатостороннього договору, схваленого Генасамблеєю ООН, за підтримки Ради Європи, ЄС та інших міжнародних організацій [61].

Висновки

Визначальна риса агресивної війни Росії проти України - тяжкі негативні наслідки для міжнародного права, системи міжнародних відносин і сучасного світового порядку загалом. Йдеться передусім про небезпеку встановлення «права сильного» як основи міжнародних відносин замість «міжнародного права співробітництва»; очевидні загрози процесу ядерного роззброєння; потенціал російської агресії проти сусідів та інших держав, а також відповідні дії інших авторитарних режимів; втрату і авторитету, і практичної здатності Ради Безпеки ООН виконувати свої функції, ключові для миру і безпеки у світі загалом; можливі відцентрові тенденції у самій РФ та пов'язані з ними негативні наслідки для всієї світової спільноти тощо.

Ці обставини вимагають належного реагування, рішучих дій України та світової спільноти, спрямованих передусім на припинення злочинної агресії та міжнародно-правове визнання Росії державою-терористом. Загалом йдеться про необхідність розробки та впровадження комплексної, всебічної, послідовної, системної стратегії міжнародно-правових заходів, спрямованої на припинення агресії, притягнення до відповідальності РФ як держави-терориста і осіб, винних у злочинах, реституції порушених прав, компенсації завданої шкоди, гарантування неповторення цих злочинних дій.

Наразі такими заходами видаються зусилля із розв'язання проблеми участі агресора в роботі Ради Безпеки ООН; визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду, інших міжнародних судових органів та притягнення до кримінальної відповідальності винних у злочинах, що супроводжують агресію РФ проти нашої держави; кроки з ініціювання розгляду українсько-російських міждержавних спорів у Міжнародному Суді ООН; звернення до Європейського суду з прав людини; звернення українських державних та приватних юридичних осіб до міжнародних арбітражних механізмів щодо відшкодування заподіяних Росією матеріальних збитків; застосування до Російської Федерації санкцій як визнаного у міжнародному праві механізму притягнення порушника до відповідальності.

Окрім застосування міжнародних інституцій для притягнення до відповідальності за міжнародні злочини, також має бути задіяна національна система правосуддя та іноземні системи на принципах універсальної юрисдикції. Отже, наразі перед Україною та всім міжнародним співтовариством лежить важливе та складне завдання розроблення і задіяння міжнародних судових механізмів, органів розслідування, міжнародних експертів та фахівців задля покарання всіх осіб, які вчиняли тяжкі злочини проти українського народу, з метою досягнення справедливості, компенсації для потерпілих і уникнення звірств у нашій історії. Міжнародні злочини не мають строків давності щодо притягнення до відповідальності. Історія засвідчує, що рано чи пізно навіть високопосадовці постають перед обличчям правосуддя і несуть належну відповідальність за скоєне.

Література

1. Кремнёв П. «Концепция «крымского права» и доктрина международного права применительно к сецессии Крыма из состава Украины». Вестник Московского университета. Сер. Право. 2015. № 3. С. 143-149.

2. Creery J. Read the fine print first: Some questions raised at the Science for Peace conference on UN reform. Peace Magazine. Jan. February 1994. Р. 20.

3. Childers E. Symposium on The United Nations at Fifty: Creating a More Democratic and Effective UN. Global Policy Forum. 02.12.1994.

4. Weiss T. The Illusion of UN Security Council Reform. Washington Quarterly, Autumn 2003.

5. Hassler S. Reforming the UN Security Council Membership: The illusion of representativeness. Routledge, 2012. 344 р. Р. 175.

6. Kochler Н. The Principles ofInternational Law and Human Rights, in Democracy and the International Rule of Law. Propositions for an Alternative World Order. Selected Papers Published on the Occasion of the Fiftieth Anniversary of the United Nations. Springer: Vienna/New York, 1995. Р.43.

7. Говердовская Т. Значение реформирования Совета Безопасности ООН для поддержания международного мира и безопасности. Автореф. дисс. к. ю. н. Москва, 2010. С. 2.

8. Задохин А. Реформа ООН: мифы и реальность. Observer. №3(170). 2004.

9. Shourie D. India makes strong case for UNSC expansion / Hindustan Times. 13.11.2005.

10. Борзяков С. Право говорить «нет». Постпред России в Совбезе ООН отверг попытки лишить ядерные державы возможности применять вето / Взгляд. 21.03.2014.

11. Kochler H. The United Nations and International Democracy: The Quest for UN reform / International Progress Organization. 1997. P. 31.

12. Чирагов М. Отмена права вето. URL: http://echo.msk.ru/blog/chirag/1069662-echo.

13. Мережко О. Відсутність правових підстав для членства Російської Федерації в ООН. Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право. Київ: К.І.С. 2014. С. 944-950.

14. Blum Y. Russia Takes Over the Soviet Union's Seat at the United Nations / European Journal of International Law. 1992. Vol. 3. P. 360.

15. Там само.

16. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8.12.1991 р. / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1992. № 1. С. 290.

17. Crawford J. The Creation of States in International Law. Oxford University Press. 1979. P. 400.

18. Буроменський М.Б. Політичні підстави та міжнародно-правові проблеми постійного членства Російської Федерації в Раді Безпеки ООН. Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право. Київ: К. І. С. 2014. С. 278-279.

19. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. / Офіційний вісник України. 2008. № 20. С. 36.

20. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8.12.1991 р. / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1992. № 1. С. 290.

21. Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4.12.1991 р. / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1992. № 1. С. 281.

22. Решение Совета глав государств-участников Содружества Независимых Государств (Киев, 20 марта 1992 года). / Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ «Содружество». № 4. 1992.

23. Меморандум про взаєморозуміння з питання правонаступництва щодо договорів колишнього Союзу РСР, які представляють взаємний інтерес від 6.07.1992 р. / Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ «Содружество». № 6. 1992.

24. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. Москва: Издательство БЕК. 1996. С. 326-327.

25. Рішення Ради Глав Держав Співдружності Незалежних Держав від 21.12.1991 р. / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1992. № 1. С. 317.

26. Иванов И. Новая российская дипломатия: десять лет внешней политики страны / ОЛМА Медиа Групп. 2002. 381 с. С. 28.

27. Дипломатический вестник. 1992.- № 1. С. 29.

28. История / Постоянное представительство Российской Федерации при Организации Объединенных Наций. URL: http://www.russiaun.ru/ru/permanent_mission/istorija.

29. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010.

30. United Nations General Assembly resolution 47/1 “Recommendation of the Security Council of 19 September 1992” / United Nations. A/RES/47/1. 1992. 2 p.

31. United Nations Security Council resolution 757, adopted on 30 May 1992 / United Nations. S/RES/757. 1992. 5 p.

32. United Nations General Assembly resolution 47/1 “Recommendation of the Security Council of 19 September 1992” / United Nations. A/RES/47/1. 1992. Р. 1.

33. Charter of the United Nations and ICJ / UN official site.URL: http://treaties.un.org/doc/Publication/CTC/uncharter.pdf.

34. Mullerson R. The Continuity and Succession of States, by Reference to the Former USSR and Yugoslavia. 42 AJIL. 1993. Р. 476.

35. Charter of the United Nations and ICJ / UN official site. URL: http://treaties.un.org/doc/Publication/CTC/uncharter.pdf.

36. Задорожній О.В. Сумнівність перебування Російської Федерації в Раді Безпеки ООН / Еспресо. 20.09.2014. URL: http://espreso.tv/blogs/2014/08/20/sumnivnist_perebuvannya_rosiyskoyi_federaciyi_v_radi_bezpeky_oon.

37. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8.12.1991 р. / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1992. № 1. С. 290.

38. Алма-Атинська декларація від 21.12.1991 р. / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1990. № 1. С. 312.

39. Рішення Ради Глав Держав Співдружності Незалежних Держав від 21.12.1991 р. / Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1992. № 1. С. 317.

40. Charter of the United Nations and ICJ / UN official site. URL: http://treaties.un.org/doc/Publication/CTC/uncharter.pdf.

41. Гнатовський М.М., Кучер О.Б., Кориневич А.О. Визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду: очікування України. Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право. Київ: К.І.С. 2014. - С. 524-525.

42. Rome Statute of the International Criminal Court (Rome, 17 July 1998) / United Nations, Treaty Series, vol. 2187. - Р. 3.

43. Цюкало В.Ю. Щодо участі України в Римському статуті Міжнародного кримінального суду / Національний інститут стратегічних досліджень. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1471/#_ftn1.

44. The Review Conference, Resolution RC/ Res. 6. Adopted at the 13th plenary meeting, on 11 June 2010, by consensus / ІСС. 2010. Р. 3.

45. Rome Statute // ІСС. 2010. Р. 8.

46. Rome Statute // ІСС. 2010. Р. 9.

47. Постанова Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» № 2188-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2188-20#Text.

48. URL: https://szru.gov.ua/news-media/publications/280422-ukraina-i-svit--protyrosiiskoi-ahresii-sanktsii-v-dii.

49. Закон України «Про приєднання України до Угоди про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду» від 18.10.2006 р. / Відомості Верховної Ради України. 2006. № 50. Ст. 499.

50. Висновок Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11.07.2001 р. / Конституційний суд України. 2001. - С. 6.

51. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із змінами, внесеними Законами України від 8 грудня 2004 року - N 2222-IV, від 1 лютого 2011 року N 2952VI, від 19 вересня 2013 року N 586-VII, від 21 лютого 2014 року N 742-VII) / Офіційне інтернет-представництво президента України. URL: http://www.president.gov.ua/content/ constitution.html.

52. Гнатовський М., Кулеба Д. Гаазька справедливість по-українськи / Дзеркало тижня. 7.02.2014.

53. Rome Statute of the International Criminal Court (Rome, 17 July 1998) / United Nations, Treaty Series, vol. 2187. Р. 3.

54. Constitution of France / The National Assembly. URL: http://www2.assemblee-nationale.fr/langues/welcome-to-the-english-web-site-of-the-french-national-assembly#Title6.

55. Luxembourg's Constitution of 1868 with Amendments through 2009 / Constituteproject. - 2010. 25 р. Р. 21.

56. Constitution Of The Portuguese Republic. Seventh Revision [2005] / The Parliament Of The Portuguese Republic. 2010. 136 p. Р. 12.

57. Селівон М.Ф. Проблеми конституційності Римського Статуту Міжнародного кримінального суду / Український часопис міжнародного права. № 4. 2003. С. 20-25.

58. Зюкіна А.Г. Проблеми імплементації Римського статуту в Україні / Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 60. - С. 422.

59. Заява Верховної Ради України до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року від 25.02.2014 р. / Відомості Верховної Ради. 2014. № 13. C. 230.

60. Ukraine accepts ICC jurisdiction over alleged crimes committed between 21 November 2013 and 22 February 2014 Court. URL: www.icc-cpi.int/en_menus/icc/press%20and%20me-dia/press%20releases/Pages/pr997.aspx.

61. URL: https://tsn.ua/politika/voyenni-zlochini-rosiyi-v-ukrayini-parye-uhvalila-rezolyuciyu-z-zaklikom-terminovo-stvoriti-spectribunal-2048608.html.

Размещено на Allbest.ru