главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Аварії на небезпечних об’єктах

Спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей на виході з зон зараження. Здійснення заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій. Організація експлуатації захисних споруд і укриття в них населення. Захист приміщень від радіації.

Рубрика: Военное дело и гражданская оборона
Вид: контрольная работа
Язык: украинский
Дата добавления: 22.11.2011
Размер файла: 28,1 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Захист від зброї масового ураження, наслідків зруйнувань радіаційно, хімічно небезпечних об`єктів
Уражаючі фактори ядерного вибуху, їх характеристика. Заходи захисту особового складу та військової техніки від їх впливу. Аварії на хімічно небезпечних об`єктах, на ядерних енергетичних установках. Засоби індивідуального захисту шкіри та органів дихання.
методичка [108,0 K], добавлена 15.08.2009

2. Дії роти внутрішніх військ при участі в охороні громадського порядку та громадської безпеки в умовах руйнування (аварії) на хімічно небезпечних об’єктах
Отруйні речовини, що виділяються внаслідок аварії на хімічно небезпечному об’єкті. Можлива хімічна обстановка в районі виконання завдань з охорони громадської безпеки ротою внутрішніх військ. Особливості роботи командира роти в умовах хімічного зараження.
дипломная работа [1,8 M], добавлена 20.10.2011

3. Прогнозування масштабів зараження отруйними і радіоактивними речовинами. Прогнозування та оцінка пожежної обстановки
Прогнозування масштабів зараження отруйними речовинами при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах. Визначення рівня радіоактивного зараження місцевості; розрахунок дози радіації. Оцінка вогнища ураження при вибухах паливно-повітряних і газових середовищ.
контрольная работа [3,0 M], добавлена 14.01.2013

4. Захист робочих та населення внаслідок аварії на хімічно небезпечному об'єкті
Дії по захисту робочих та населення внаслідок аварії на своєму або іншому хімічно небезпечному об'єкті. Розрахунки площі зараження, часу підходу зараженого повітря до об'єкту, часу вражаючої дії та можливих втрат людей в епіцентрі хімічного враження.
курсовая работа [28,0 K], добавлена 30.10.2009

5. Прогнозування масштабів радіоактивного зараження
Прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах. Еквівалентна кількість речовини в первинній та вторинній хмарі. Глибина зони зараження. Площа зони зараження первинною (вторинною) хмарою.
лабораторная работа [78,8 K], добавлена 23.08.2012

6. Система цивільної оборони
Система цивільної оборони - захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки після аварії на АЕС з викидом радіонуклідів в атмосферу.
контрольная работа [31,1 K], добавлена 28.09.2009

7. Організація і проведення рятувальних робіт на об`єктах із сильнодіючими отруйними речовинами
Аналіз основ організації та проведення РІНР на об`єкті, послідовність проведення та залучення сил та засобів. Характеристика найбільш поширених видів СДОР, витікання яких можливе при аварії на хімічно-небезпечних обкатах. Засоби захисту при аваріях.
курсовая работа [45,0 K], добавлена 25.10.2010

8. Пристосування підвальних і напівпідвальних приміщень під протирадіаційні укриття
Захист населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу як одне з завданнь цивільної оборони. Поняття, класифікація, склад та обладнання захисних споруд. Конструкція і обладнання протирадіаційних укриттів. Основні засоби індивідуального захисту.
реферат [24,4 K], добавлена 29.12.2009

9. Біологічна зброя. Ураження при вибухах
Фінансування заходів цивільної оборони та витрат, пов'язаних із захистом населення від наслідків надзвичайних ситуацій. Захист і дії людей під час пожежі. Аварії на пожеженебезпечних об’єктах. Види зброї масового ураження. Біологічна зброя, її види.
контрольная работа [749,7 K], добавлена 24.11.2010

10. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист
Ліквідація наслідків від зараження радіоактивними речовинами, хімічно отруйними речовинами та бактеріологічним забрудненням. Заходи та види спеціальної санітарної обробки. Табельні засоби дегазації та дезактивації. Перша медична допомога при отруєннях.
контрольная работа [64,7 K], добавлена 28.09.2009


Другие работы, подобные Аварії на небезпечних об’єктах


Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Охарактеризуйте спеціальну обробку при аваріях на хімічно-небезпечних об'єктах

ліквідація аварія радіація захист

Спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей проводиться на виході з зон зараження і здійснюється з метою відвертання поразки людей СДОР.

Ефективність цих заходів залежить від своєчасності і якості їхнього проведення. Медична допомога пораженим виявляється з метою зменшення загрози їхньому здоров'ю, послаблення впливу на них СДОР.

Здійснення комплексу заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій вимагає чіткої організації і впевненого керівництва їхнім проведенням. При хімічно небезпечній аварії керівник робіт по ліквідації її наслідків зобов'язаний: Оцінити хімічну обстановку, визначити кордони зони зараження, прийняти міри по її позначенню і оцепленню; Виявити людей, підвернених впливу СДОР, і організувати надання їм медичної допомоги;

Розробити план ліквідації наслідків аварії, в якому в залежності від масштабів і характеру хімічного зараження викласти: стислу характеристику наслідків аварії і висновки з оцінки хімічної обстановки; черговість робіт і терміни їхнього виконання; засоби дегазації (нейтралізації) СДОР; організацію контролю за повнотою дегазації (нейтралізації) місцевості, техніки, будинків, споруд і транспорту; організацію медичного забезпечення; вимоги безпеки; організацію управління і порядок подання рапортів про хід робіт.

Як правило роботи починаються з рекогносцировки району аварії, в ході якої визначаються:

Масштаб аварії і загальний порядок її ліквідації; Можливі масштаби розповсюдження рідкої і парової фаз СДОР; Протипожежний стан району майбутніх робіт; Обсяг робіт по евакуації; Потрібну кількість сил і засобів для проведення робіт; Місця зосередження сил і засобів ліквідації наслідків аварії; Задачі по розчищенню шляхів підходу і під'їзду до місця аварії; Метеорологічні умови і місця організації бази, пунктів управління, видачі засобів захисту, харчів і т.д.

По результатам рекогносцировки ставляться задачі силам, які залучаються до робіт. При цьому передбачається виконання наступних задач, перелік яких в залежності від конкретної обстановки може уточнюватися: Виявлення і контроль зони розповсюдження парів СДОР; Оповіщення і евакуація з зони зараження; Надання медичної допомоги пораженим; Організація оцеплення зони аварії і розповсюдження небезпечних концентрацій СДОР; Ліквідація пожеж, забезпечення вибухо- і пожежонебезпеки проводимих робіт; Розчищення і звільнення підходів і під'їздів до місця аварії;

Усунення або обмеження течі СДОР з пошкоджених ємностей і їх розтікання на місцевості;

Перекачка або збір СДОР в резервні ємності; Організація дегазації (нейтралізації) СДОР в очагах аварії; Організація дегазації (нейтралізації) техніки, що брала участь роботах; Санітарна обробка осіб, приймаючих участь в роботах.

Для керівництва силами і засобами, які приймають участь в ліквідації наслідків хімічно небезпечної аварії, створюється система зв'язку.

Слідує відзначити, що роботи по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій повинні проводитися при будь-яких метеорологічних умовах, в будь - який час доби, а при необхідності цілодобово. В цьому випадку роботи організуються позмінно.

Правила поведінки і дії населення в очагах хімічної поразки. Територія, що підвернена впливу отруйних речовин, в результаті якої виникли або можуть виникнути поразки людей, тварин або рослин, є очагом хімічної поразки.

На зараженій отруйними речовинами території треба рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пил. Не можна прислонятися до будинків і торкатись навколишніх предметів (вони можуть бути заражені).

На зараженій території забороняється знімати протигази і інші засоби захисту. В тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість або ні, краще діяти так, мов вона заражена.

Особлива обережність повинна виявлятися при русі по зараженій території через парки, сади, городи і поля. На листі і гілках рослин можуть знаходитися осівші краплі отруйних речовин, при дотику до них можна заразити одяг і взуття, що може призвести до пораження.

По можливості слід уникати руху байраками і лощинами, через луги болота, в цих місцях можливе тривале застоювання парів отруйних речовин. В містах пари отруйних речовин можуть застоюваться в замкнених кварталах, парках, а також в під'їздах і на чердаках будинків. Заражена хмара в місті розповсюджується на найбільші відстані по вулицям, тоннелям, трубопроводам Після виходу з очага хімічної поразки як умога швидше проводиться повна санітарна обробка. Якщо це неможливо зробити швидко, проводиться часткові дегазація і санітарна обробка.

2. Як здійснюється організація експлуатації захисних споруд і укриття в них населення при НС

Укриття населення в захисних спорудах. Укриття в захисних спорудах - основний і найбільш надійний спосіб захисту від усіх вражаючих факторів. Цей спосіб передбачає застосування системи захисних споруд, які відповідають можливому характеру обстановки і вимогам захисту категорій населення.

Систему захисних споруд становлять сховища в категорійованих містах і на найважливіших об`єктах господарювання, протирадіаційні укриття (ПРУ) у некатегорійованих містах і сільській місцевості, а також пристосовані для цієї мети метрополітен, підземні гірничі виробки, природні пустоти, найпростіші укриття у вигляді відкритих і перекритих укриттів у вигляді щілин. Найважливішими напрямками у підвищенні надійності захисту є завчасне розгортання будівництва захисних споруд з метою забезпечення ними всього населення.

Комплекс заходів щодо укриття населення включає будівництво захисних споруд, підтримку їх у готовності в мирний час і організацію використання цих споруд для захисту населення. Крім того, передбачається організація прискореного будівництва частини споруд для укриття всього населення при загрозі нападу супротивника.

Будівництво і нагромадження фонду захисних споруд, а також пристосування і використання для укриття населення різних будинків і споруд, підвальних й інших заглиблених приміщень, метрополітенів, гірничих виробок і природних пустот є найважливішими інженерно-технічними заходами Цивільної оборони (ІТЗ ЦО) й створення матеріальної бази для організації захисту населення в НС мирного і воєнного часу.

Фонд захисних споруд створюється і підтримується в стані необхідної готовності в мирний час.

Для ефективного використання захисних споруд у воєнний час плануються і підготовлюються заходи щодо приведення їх у повну готовність, щодо організації заповнення споруд людьми та їх життєзабезпеченню. Особливе значення при організації укриття має швидкість оповіщення населення і заповнення захисних споруд людьми.

Відповідно до вимог «Норм проектування ІТЗ ЦО» усі захисні споруди повинні використовуватися в мирний час для потреб народного господарства й обслуговування населення, що істотно підвищує ефективність капітальних вкладень. Вони можуть використовуватися під приміщення:

§ культурного і санітарно-побутового обслуговування населення (навчальні кабінети, гардероби, душові);

§ виробничі - у тих випадках, якщо технологічні процеси не супроводжуються виділенням шкідливих для людей парів і газів і не вимагають природного освітлення;

§ торгівлі і суспільного харчування;

§ об`єктів спортивного призначення;

§ складів різного призначення;

§ гаражів для автомобілів тощо.

В усіх випадках повинні передбачатися заходи, які забезпечують своєчасне приведення захисних споруд у готовність до надійного укриття людей. Потреба в захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх робітників та службовців за місцем їх роботи і за місцем проживання, усього непрацюючого населення - за місцем проживання, а також забезпечення укриття населення категорійних міст у місцях можливого скупчення людей при евакуації і захисті особового складу формувань ЦО під час ведення рятувальних робіт.

Призначення і класифікація сховищ.

Сховищами називають захисні споруди герметичного типу, які забезпечують колективний захист від дії вражаючих факторів сучасної зброї, від впливу високих температур і продуктів горіння при пожежах, від ОР і СДОР, від радіоактивних речовин і біологічних засобів. Вони повинні забезпечувати надійне укриття людей щонайменше протягом двох діб. Захист людей від впливу ударної хвилі забезпечується міцними загороджувальними конструкціями і установкою противибухових пристроїв у системі вентиляції; захист від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів досягається шляхом оснащення системи фільтровентиляції спеціальним устаткуванням (протипиловими фільтрами, фільтрами - поглиначами).

Сховища класифікуються: по захисних властивостях, місткості (сумі місця для сидіння та лежання), за місцем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, термінами будівництва.

За ступенем захисту ударної хвилі й у залежності від коефіцієнтів захисту (Кзах) від г- і нейтронного випромінювання їх поділяють на 4 класи.

Будівництво сховищ меншої місткості допускається у виняткових випадках при малій кількості працюючих. На підприємствах, в установах і організаціях, які мають чисельність працюючої зміни 50 чол. і менше, можуть будуватися сховища, що забезпечують колективний захист групи людей.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані і окремі. Вбудовані створюються в підвальних поверхах і заглиблених приміщеннях виробничих та допоміжних промислових підприємств, громадських і житлових будівель. Однак можуть створюватися і сховища, вбудовані в перші поверхи будівель і споруд. Окремі сховища будуються тільки в тих випадках, коли нема можливості мати вбудовані, наприклад, на об`єктах, які не ведуть нового будівництва.

Для забезпечення фільтровентиляційним обладнанням сховища можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення або зі спрощеним обладнанням з підручних матеріалів.

За часом будівництва сховища бувають: збудовані завчасно в мирний час і такі, що будуються швидко при загрозі нападу.

Вимоги до сховищ.

Сховища повинні забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів; будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються; мати входи і виходи з таким же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок обвалу - аварійні виходи; мати вільні підходи, де не повинно бути вибухонебезпечних матеріалів або матеріалів, які сильно димлять; мати основні приміщення висотою не менше 2,2 м і рівень підлоги, який лежить вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 20 см.

Фільтровентиляційне обладнання сховища повинно очищувати повітря від усіх шкідливих домішок і забезпечувати подачу чистого повітря в межах установлених норм.

Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивостей. Переведення приміщень на режим укриттів у НС необхідно здійснюватися в мінімально короткі терміни.

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих умов є вміст вуглекислого газу, температура і вологість повітря. Повітря має містити не більше 1% вуглекислого газу (гранично допустима концентрація дорівнює 3%), мати відносну вологість не більше 70% (гранично допустима - 80%) і температуру повітря не вище 23оС (гранично допустима - + 31оС).

Будова сховища.

Приміщення сховищ поділяються на основні та допоміжні. До основних належать відсіки (приміщення для людей і тамбур - шлюзи, до допоміжних - фільтровентиляційні камери (ФВК), санітарні вузли, захищені дизельні електростанції (ДЕС), захищені входи і виходи).

Кількість входів у сховище визначається з розрахунку один вхід розміром 80 х 180 см на 200 чоловік; але й для сховищ малої місткості бажано мати 2 входи. Вони мають розташовуватися на протилежних сторонах. Захист від потрапляння у сховище через вхід радіоактивних і ОР забезпечується обладнанням тамбурів. Двері повинні мати гумові прокладки і клинові затвори, які забезпечують щільне притискання полотна дверей до коробки. Аварійний вихід робиться у вигляді підземної галереї розміром у поперечнику 90 х 130 см з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується оголів`ям (оголів`я - верхня частина шахти аварійного виходу або системи повітропостачання; для запобігання потрапляння в шахту атмосферних опадів і сторонніх предметів обладнується козирком). Вихід у галерею закривається захисно-герметичними ставнями, які встановлюються із зовнішнього і внутрішнього боків стіни.

Швидкобудівні сховища

Швидкобудівні сховища (ШБС), так само як і збудовані завчасно, повинні мати приміщення для людей, місця для розміщення найпростішого промислового обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи і виходи, аварійний вихід.

У сховищах невеликої місткості санвузол і ємністю для викидів можна розміщувати в тамбурі, можливо і баки з водою - там, де будуть розміщуватися люди. Для будівництва ШБС найкраще застосовувати збірний залізобетон, наприклад, елементи колекторів інженерних споруд міського підземного господарства.

Протирадіаційні укриття

ПРУ захищають людей від зовнішнього і нейтронного випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивного пилу, крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних засобів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захищати людей від дії ударної хвилі ядерного вибуху і уламків зруйнованих будівель.

За ступенем захисту від радіоактивного опромінення і ударної хвилі їх поділяють на сім груп.

Швидкі ПРУ можна використовувати і наземні поверхи будівель і споруд. Найбільш придатні для цього кам'яні і цегляні будівлі, які мають капітальні стіни і невеликі площі отворів. Перші поверхи багатоповерхових кам'яних будинків ослаблюють радіацію в 7 разів, а верхні (за винятком останнього) - в 50 разів. Завчасно збудовані ПРУ за місткістю не обмежуються, обґрунтована мінімальна місткість - 5 чол.

В ПРУ передбачають основні та допоміжні приміщення.

Найпростіші укриття

Найпростіші укриття - траншеї - будуються і обладнуються при загрозі воєнних конфліктів повсюдно для тієї частини населення, яка не забезпечена захисними спорудами. Траншеї можуть бути відкритими і перекритими. Якщо люди укриваються в простих, відкритих траншеях, то вірогідність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5-2 рази порівняно з перебуванням на відкритій місцевості; опромінення людей в результаті радіоактивного зараження місцевості зменшиться в 2-3 рази, а після дезактивації заражених траншей - у 20 разів і більше. У перекритій траншеї захист людей від світлового випромінювання буде повний, від ударної хвилі збільшиться в 2,5-3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині ґрунтового насипу зверху перекриття 60-70 см - в 200-300 разів. Перекрита щілина захищає людей від безпосереднього потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних речовин та біологічних засобів, а також від ураження уламками будівель, споруд, які руйнуються. Але найпростіші укриття не забезпечують захист органів дихання від отруйних речовин і біологічних засобів. Довжина траншеї визначається кількістю людей. При розміщенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5 0,6 м на одну людину. В траншеях можна передбачати і місця для лежання з розрахунку 1,5-1,7 м на одну людину.

Планування та організація евакуаційних заходів

Планування евакуації - одне з найважливіших завдань штабів ЦО всіх ступенів. У масштабі міста проведення евакуаційних заходів планується штабом ЦО міста. Основний документ, який визначає обсяг, зміст, терміни проведення заходів щодо розосередження й евакуації населення і порядок з виконання, це план ЦО (розділ про захист населення). Виписки з цього плану доводяться до відома штабів ЦО міських районів і об'єктів народного господарства в тій мірі, що їх стосується.

Вихідними даними для планування евакуації населення міста є:

§ загальна чисельність проживаючих у місті;

§ кількість підприємств, установ, навчальних закладів, науково-дослідних інститутів та інших установ і організацій:

§ кількість робітників та службовців, що підлягають розосередженню разом із членами їхніх родин;

§ кількість тих, хто підлягає евакуації;

§ кількість населених пунктів сільської місцевості і приміщень у них, придатних для розташування людей, установ і організацій; їх санітарний стан;

§ наявність залізничних, автомобільних і водних шляхів та їх пропускна здатність;

§ кількість залізничних станцій і платформ, пристаней і причалів, пунктів посадки і висадки; стан мостів: можливості підвищення пропускної здатності доріг і водних шляхів;

§ наявність у місті та у заміській зоні медичних установ, медичного персоналу, медикаментів і профілактичних засобів; можливості медичного забезпечення населення на збірних пунктах, на шляху проходження й у районах розміщення евакуйованих;

§ наявність і розміщення запасів продовольства та предметів першої необхідності; кількість і пропускна здатність підприємств громадського харчування; наявність хлібозаводів, пекарень та їх продуктивність; можливість організації рухомих пунктів харчування; порядок доставки продовольства і предметів першої необхідності;

§ наявність захисних споруд, їх місткість і захисні властивості;

§ наявність матеріалів і конструкцій для будування БВУ і ПРУ;

§ наявність і місця збереження індивідуальних засобів захисту, порядок і термінів забезпечення ними тих, кого евакуюють;

§ наявність водойм, їх характеристика, можливості і терміни будівництва нових:

§ метеорологічні умови, характерні для даної місцевості;

§ можливості виникнення зон катастрофічного затоплення;

На підставі плану евакуації в ході підготовки до його здійснення:

§ створюються і підтримуються в постійній і готовності пункти управління, засоби зв`язку й оповіщення:

§ підготовляються усі види транспорту, станції і пункти посадки та висадки, транспортні і пішохідні маршрути, ППЕ і райони розміщення в заміській зоні;

§ виявляються приміщення і споруди, придатні для використання їх як ПРУ;

§ будуються та обладнуються джерела водопостачання;

§ підготовляється і виконується ряд інших заходів, які сприяють успішному проведенню розосередження й евакуації.

Проведення евакуації. Евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюється органами виконавчої влади. Рішення на проведення екстреної евакуації можуть прийняти начальники ЦО об'єкта, району, міста. Підготовча й організаційна робота з проведення евакуації покладається на штаби ЦО і евакооргани.

Одержавши розпорядження про проведення евакуації, штаби ЦО об'єктів народною господарства разом з евакуаційними комісіями:

§ уточнюють чисельність робітників, службовців і членів їхніх родин, що підлягають розосередженню й евакуації. номери залізничних ешелонів, автомобільних колон і пішохідних маршрутів, виділених об'єкту за планом;

§ терміни прибуття на збірний евакуаційний пункт;

§ оповіщають і організовують збір робітників, службовців і членів їхніх родин;

§ надають допомогу ЗЕП відносно реєстрації і посадки тих, кого евакуюють, на транспорт, а також у формуванні і відправленні піших колон;

§ допомагають місцевим органам у районах розосередження й евакуації розміщувати прибуваюче населення.

Начальники ЗЕП з одержанням розпорядження про початок проведення евакуаційних заходів:

§ приводять ЗЕП у готовність до прийому евакуйованих;

§ встановлюють зв'язок з начальниками станцій, портів, пристаней і пунктів посадки, а також зі штабами ЦО об'єктів, приписаних до даного ЗЕП;

§ уточнюють порядок відправлення робітників та службовців підприємств, установ і організацій, номери виділених залізничних ешелонів (автоколон, суден), час їхньої подачі і відправлення, номери пішохідних маршрутів, склад піших колон і вихідні пункти.

Забезпечення евакуації

Транспортне забезпечення розосередження евакуації включає: вивезення населення, установ і організацій у райони евакуації, вивезення матеріальних цінностей; перевезення робочих змін з районів евакуації в місто на підприємства і назад.

Штаб ЦО об'єкта одержує від вищестоячого штабу виписку із плану евакуаційних заходів, в котрій зазначено, які транспортні засоби виділяються об'єкту, їх місткість, час подачі, місце посадки, час відправлення, місце і час висадки.

Перевезення автотранспортом плануються й організовуються начальником автотранспортної служби міста, який розробляє план перевезень, узгоджує його з начальником ЦО міста і доводить до виконавців розпорядження, у якому вказується:

§ кому, куди, у якій кількості й у чиє розпорядження виділити транспортні засоби, місце призначення та мету перевезень;

§ порядок та терміни устаткування транспортних засобів для перевезень;

§ маршрути руху і терміни прибуття транспортних засобів;

§ порядок забезпечення автомобільного транспорту паливно-мастильними матеріалами і запасними частинами;

§ порядок і місце ремонту транспорту.

Для перевезення людей виділяються автобуси, легкові та вантажні автомашини, у тому числі і самоскиди; вантажні автомашини і самоскиди обладнуються сидіннями.

На базі автотранспортних підприємств міста створюються автоколони у складі 20-30 автомобілів, призначаються начальники автоколон, а на машинах - старші автомашин. При плануванні роботи автоколон бажано передбачати, щоб кожна здійснювала перевезення на одному маршруті. При розрахунках автотранспорту, необхідного для перевезення тих, кого евакуюють, виходять з пасажиромісткості машин.

З одержанням розпорядження про початок розосередження й евакуації автоколони прибувають на ЗЕП і подаються для посадки людей. По закінченні посадки виходять на свої маршрути і доставляють людей у призначені пункти висадки, потім повертаються на ЗЕП для виконання наступних рейсів. Управління автотранспортними перевезеннями на маршруті здійснюється диспетчерськими пунктами, які організовуються по одному на кожному маршруті.

Матеріальне забезпечення включає, головним чином, постачання евакуйованого населення продовольством і предметами першої необхідності. Організація його покладається на заступника начальника об'єкта з матеріально-технічного забезпечення, що спільно зі службами ЦО міського та сільського районів підготовляє необхідні умови для постачання матеріальними засобами робітників та службовців об'єкта і членів їх родин у заміській зоні, а також організовує харчування працюючої зміни на об'єкті.

Забезпечення продовольством та предметами першої необхідності у заміській зоні організовується через місцеві торгові організації, мережі громадського харчування і побутового обслуговування.

Міські підприємства торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування одночасно з розосередженням і евакуацією населення вивозяться в заміську зону і використовуються для розширення і збільшення пропускної здатності сільських мереж.

Харчування працюючих змін підприємств, які продовжують виробничу діяльність у місті, організовується в наявних на об'єктах їдальнях. Постачання їдалень продуктами здійснюється службою торгівлі і харчування міста (міського району), яка створює необхідні для цього запаси продовольства в межах установлених норм.

На пішохідних маршрутах для забезпечення евакуйованих слід передбачати організацію рухомих пунктів харчування і водопостачання, а в зимовий час - і пунктів обігріву.

Постачання питною водою у заміській зоні здійснюється в основному з артезіанських колодязів, шахтних, трубчастих та інших закритих джерел.

Медичне обслуговування евакуйованого населення здійснюється через існуючу мережу лікарень, поліклінік і медпунктів сільської місцевості, розширювану за рахунок міських лікувальних установ, що вивозяться. Для збільшення персоналу лікарень і поліклінік залучаються лікарі й інші медпрацівники з числа евакуйованих.

На період проведення евакуаційних перевезень населення медична служба ЦО виділяє на пункти збору і посадки медичний персонал. Для надання медичної допомоги в дорозі на кожен залізничний ешелон, автоколону чи пішу колону виділяються медпрацівники, переважно з числа евакуйованих; у ППЕ й у пунктах висадки медичними службами сільських районів створюються медпункти.

На підприємствах, що продовжують виробничу діяльність у місті, медичне обслуговування працюючих змій організовується начальниками медичних служб об'єктів. Лікарська допомога забезпечується медичними установами, що залишаються в місті, стаціонарне лікування проводиться в лікарнях заміської зони.

Інфекційні хворі, а також підозрілі на захворювання і контакти, які вони мали з ними, негайно ізолюються й евакуюються спеціальним транспортом у найближчу інфекційну лікарню з дотриманням суворого протиепідемічного режиму.

Інженерне забезпечення розосередження й евакуації включає: забезпечення утримання і ремонту доріг, бруківки дорожніх споруд, устаткування пунктів посадки і висадки, колонних шляхів на пішохідних маршрутах, побудову пішохідних переходів на водних перешкодах, обладнання укриттів для населення на шляхах евакуації й у районах розміщення. Відповідальність за стан колонних шляхів і доріг покладається на начальника ЦО, на території якого вони проходять.

3. Як проводиться захист приміщень від проникнення радіаційних і токсичних аерозолів

СДОР можуть використовуватись у технологічних процесах (аміак, хлор, сірчана і азотна кислоти, фторид водню та ін.) або утворюватись внаслідок пожежі на підприємстві (оксид вуглецю, оксиди азоту, хлорид водню, оксид сірки-Iv). При зараженні місцевості СДОР необхідно користуватись засобами індивідуального захисту, а при ураженні СДОР потерпілим слід надати відповідну медичну допомогу. При значних викидах радіоактивних речовин зараженню піддаються великі території, як це сталося при аварії на Чорнобильській АЕС. Необхідно вжити заходів по негайній евакуації людей з зони радіоактивного зараження, потерпілим надати медичну допомогу. Житлові та виробничі приміщення слід загерметизувати - закрити щільною тканиною вікна, закрити пічні труби, затулити шпарини і отвори. У зонах зараження вживають заходів по дезактивації території, будівель, обладнання, транспортних засобів та ін., зменшенню кількості пилу, контролюється забрудненість сільськогосподарської продукції. Токсичні речовини - це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо. Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак). Велика кількість захворювань, а також отруєнь виникає із проникненням шкідливих речовин - газів, парів, аерозолів - в організм людини головним чином через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі речовини, потрапляючи у кров, розносяться по всьому організму. Аерозолі викликають загально токсичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, частково або повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають інтоксикацію. Високодисперсні пилові часточки дуже важко вловлювати.

Размещено на Allbest.ru


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Аварії на небезпечних об’єктах" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов