Війна й українська соцієтальна спільнота: динаміка легітимації та солідаризації

Рисунок 14. Динаміка середніх значень індексу цинізму за основними самоідентифікаціями належності до православних конфесій у сучасній Україні (М)

Натомість вагомим чинником національної солідаризації соцієтальної спільноти України є процес громадянської само- ідентифікації в ній. Відсоткові розподіли за відповідним емпіричним показником зручніше презентувати у форматах двох графіків (рис. 15 і 2.16).

За понад три десятиліття частка тих, хто самоідентифі- кує себе передусім як громадянин України, зросла на 34% і становить майже 80%. Зокрема, упродовж останнього року громадянська самоідентифікація зросла на 17%. Водночас спостережене синхронне скорочення на 17% частки локальної самоідентифікації як мешканця села, району чи міста з 1992 по 2023 р. При цьому після повномасштабної російської агресії таке скорочення становило 13%. соцієтальний спільнота легітимація самоідентифікація

Характерними є тенденції суттєвого зростання національної громадянської та зменшення локальної місцевої само- ідентифікації одразу після подій Помаранчевого майдану, Євромайдану та повномасштабного російського вторгнення. Випробування, ризики і загрози, їх переживання та успішна протидія їм посилюють національну громадянську самоіден- тифікацію та солідаризацію. Це дає підстави припускати підвищення згуртованості, стійкості, дієвості, а відтак - і суб'єкт- ності та успішності української соцієтальної спільноти.

Дещо інформативними є динаміки розподілів середніх значень сумарного індексу цинізму за альтернативними громадянськими, місцевою, регіональною та етнічною самоіден- тичностями в сучасній Україні (рис. 17-2.18).

За майже два роки війни рівень цинізму майже за всіма вказаними самоідентифікаціями виявляє мінливість, типову для України загалом - значущі зниження у 2022 та зростання у 2023 рр. Нетиповою, ба, навіть цілком антагоністичною є динаміка міри цинізму серед тих, хто самоідентифікував себе як «громадянин колишнього Радянського Союзу» - зростання у 2022-му та незначний спад у 2023 р. Втім, частка цієї самоіден- тичності за 31 рік зменшилася у 6,4 раза (рис. 15). Показовим є також зворотне зростання цинізму впродовж 2022-2023 рр. за «космополітичними» («громадянин Європи» і «світу») та регіональною самоідентифікаціями, ніж за національно-державною самоідентифікацією «громадянин України». Оскільки національно-державна самоідентифікація абсолютно (80% - рис. 15 і 2.16) домінує серед решти самоідентифікацій і вирізняється найнижчим поточним рівнем цинізму, є підстави твердити про відсутність наразі критичного зниження рівня легітимності суспільного ладу в Україні.

Рисунок 15. Перший фрагмент унаочнення динаміки розподілу відповідей на запитання «Ким Ви себе передусім вважаєте? (Дайте одну відповідь, що найбільше підходить)», %

Рисунок 16. Другий фрагмент унаочнення динаміки розподілу відповідей на запитання «Ким Ви себе передусім вважаєте? (Дайте одну відповідь, що найбільше підходить)»,%

Рисунок 17. Динаміка середніх значень сумарного індексу цинізму за альтернативними громадянськими самоідентичностями в сучасній Україні (М)

Рисунок 18. Динаміка середніх значень сумарного індексу цинізму за альтернативними місцевою, регіональною та етнічною самоідентичностями в сучасній Україні (М)

Загалом війна, як і інші екстремальні події в новітній історії України, виступає каталізатором соціальної модернізації та консолідації українського суспільства, увиразнює потенціал його життєздатності та цивілізаційне самовизначення. Важливість і актуальність соціологічних досліджень соціальних наслідків російсько-української війни полягають у тому факті, що її невід'ємною складовою є безкомпромісне інформаційно-психологічне й культурно-смислове протиборство. Метою агресора в ньому є делегітимація самого існування української соцієтальної спільноти та її права на самовизначення. Соціологічні дослідження у цей період стають важливим методом вивчення соціальної поведінки та діагностики суспільних настроїв у сучасному українському суспільстві, що суттєво поглиблює наукове розуміння соціального потенціалу результативного національного спротиву агресору.

Джерела

1. Вебер, М. (2012). Господарство і суспільство: нариси соціології розуміння. Київ: Видавничий дім «Всесвіт».

2. Головаха, Є., Паніна, Н. (2008). Українське суспільство 1992-2008: Соціологічний моніторинг. Київ: Інститут соціології НАН України.

3. Дюркгайм, Е. (1998). Самогубство: Соціологічне дослідження / пер. з франц. Київ: Основи.

4. Панина, Н. В. (2008). Проблемы демократизации в условиях посттоталитарной аномии. В Н. В. Панина; Е. И. Головаха (Сост. и ред.) Избранные труды по социологии: в трех томах. Том І. Вопросы теории, методологии, технологии социологического исследования и профессиональной этики (сс. 30-42). Киев: Факт.

5. Parsons, T. (1964). The Social System. New York: The Free Press/ Macmillan.

6. Parsons, T. (1960). Durkheim's Contribution to the Theory of Integration of Social Systems. In: Emile Durkheim, 1858-1917, K. H: Wolff ed. (pp. 118-53). Ohio State University Press: Columbus.

7. Parsons, T. (1966). Societies. Evolutionary and Comparative Perspectives. Eglewood Cliffs: Prentice-Hall.

8. Parsons, T. (1969). Politics and Social Structure. New York: The Free Press.

9. Parsons, T. (1971). The System of Modern Societies. Eglewood Cliffs: Prentice-Hall.

10. Parsons, T. (1975). Some Theoretical Considerations on the Nature and Trends of Change of Ethnicity. In: Ethnicity. Theory and Experience, edited by Nathan Glazer. (pp. 53-83). Cambridge: Harvard University Press.

11. Parsons, T. (1977). [1970]. Equality and Inequality in Modern Society, or Social Stratification Revisited. In: T. Parsons, Social System and the Evolution of Action Theory. (pp. 321-380). New York: The Free Press.

12. Sciortino, G. (2004). The Societal Community: Conceptual Foundations of a Key Action Theory Concept (Paper prepared for the Parsons Conference in Kobe University, July 2004).

13. Sciortino, G. (2016). American Society and the Societal Community: Talcott Parsons, Citizenship and Diversity. The Anthem Companion to Talcott Parsons. Edited by A. Javier Trevino. (pp. 191-206). Anthem Press.

Размещено на Allbest.ru