Соціологія релігії Макса Вебера
Релігія як форма соціологічного знання. Аналіз положень соціології релігії Макса Вебера в історико-соціологічному дискурсі. Характеристика особистості та біографія німецького вченого-соціолога. Гостра дискусія навколо публікації "Протестантської етики".
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.10.2014 |
| Размер файла | 78,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Отже, публікація "Протестантської етики" викликала гостру дискусію. М. Вебер сам узяв участь у цій дискусії, пояснюючи і уточнюючи окремі свої тези і спростовуючи несправедливі, на його погляд, критичні закиди. "Протестантська етика і дух капіталі"протестантська етика", "дух капіталізму" і сам капіталізм як економічна система виступають, за М. Вебером, явища "вибірково споріднені". Це означає, що між ними можна віднайти певну смислову адекватність - що не дає, водночас, підстав розглядати їх як ланки причинно-наслідкових зв'язків і вважати протестантизм за причину капіталізму чи навпаки. Кожне із цих явищ має власний смисл і власну логіку розвитку" М. Вебер працював протягом 1903 - 1904 років.
У "Протестантській етиці" йдеться насамперед про релігійний, духовний родовід капіталістичної економіки, про її давні і сьогодні вже ґрунтовно призабуті корені.
3.2 Проблема спасіння та шляхи її вирішення
Проблема спасіння - одна з центральних у релігійній етиці. Шляхи розв'язання цієї проблеми усередині тієї чи іншої релігії у великій мірі визначають спосіб життя людей, що сповідують її. І тут Вебер аналізує релігійно-етичні установки в залежності від того, які шляхи спасіння вони припускають. Можливі, насамперед, два варіанти: спасіння людини через власну дію (у буддизмі), за допомогою посередника-спасителя (іудаїзм, християнство, іслам). У першому випадку методами порятунки є або ритуальні культові дії та церемонії, або дії соціальні (любов до ближнього, добродійність, турбота про близьких - у китайській релігії), або самовдосконалення. Що стосується другого випадку, тут також можливі кілька варіантів спасіння. Наприклад, спасіння через інституціоналізацію, тобто приналежність до церкви як умова спасіння. Це характерно для католицизму, православ'я. Інший варіант - спасіння через віру (іудаїзм, лютеранство). По-третє - спасіння через милість приречення (іслам, кальвінізм).
Вебер розрізняє шляхи спасіння, що залежать уже не стільки від виконання заповідей і від ритуальних дій віруючих, скільки від внутрішньої установки. Тут він також виявляє два різних типи: спасіння через активну етичну дію; через містичне споглядання.
У першому випадку віруючий усвідомлює себе як знаряддя божественної волі, а необхідною умовою етичного характеру його діяльності є аскеза. Причому можливі два варіанти: якщо метою є утеча від світу, тоді аскетизм є засіб звільнення від всіх кайданів, що зв'язують людину зі світом, якщо ж метою є перетворення світу, як це має місце в кальвінізмі, то аскеза служить цілям внутрішньо мирської економічної діяльності.
Другий шлях спасіння - споглядальний, і цей шлях має на меті досягнення стану містичного просвітління, спокою в божественному.
Католицизму, як традиційній формі релігійності, протиставляється протестантизм. Протестантизм, за Вебером, антитрадиційна релігія, що покладає на самого індивіда без посередників і без магічного елемента його спілкування з Богом. Традиціоналізм, а це, за Вебером, насамперед несамостійність індивіда і магізм, виступає як ірраціональний початок. Навпаки, антитрадиціоналізм, за Вебером, це звільнення від не прояснених свідомістю і розумом окремого індивіда елементів релігійності, у тому числі культово-зовнішньої сторони і від посередництва священства, що перетворює дію індивіда в раціонально-стичну. Звідси основна релігійна вимога полягає не в тому, щоб виконувати традиційні заповіді, а в тому, щоб здійснювати дії згідно з власним розумом, робити "добрі справи" [1, c.52].
соціологія релігія вебер протестантський
Разом з тим у Вебера розум (раціональність) і добро (етичне) не були тотожними поняттями. Поняття раціонального й етичного виявилися такими, що збігаються тільки в одному відношенні, і такими, що розрізняються в іншому. А саме, вони збігалися тільки в тому плані, що етична установка також вимагала опосередкування через свідомість індивіда, як і раціональна. В іншому ж відношенні вони розійшлися. Ця розбіжність виявляється в тому, що раціональна дія може бути і не орієнтовано етичною, тобто не спрямована до блага інших індивідів, і, навпаки, етична дія може виявитися і нераціональною.
У такий спосіб можна виділити три основних моменти чи "центри", навколо яких концентрувалася веберівська думка:
1)"етика братерської любові" ("добро", "чиста суть");
2) звільнений від усяких цінностей і чисто функціональний "розум", формальна раціональність;
3) стихійно-екстатичний початок, харизма, основа магічних релігій (ірраціональна сила, стихійна "міць").
Зрозуміло, що всі ці три начала - ідеальні типи, які в емпіричній реальності у чистому вигляді не виступають. Примирення ворогуючих цінностей, за Вебером, неможливе. Він відзначає, що ніяке наукове мислення, ніякий філософський аналіз не зможуть знайти досить підстав для переваги однієї групи цінностей над іншою [14 с. 203].
Отже, проблема спасіння - одна з центральних у релігійній етиці. Вебер розрізняє шляхи спасіння, також виявляє два різних типи: спасіння через активну етичну дію; через містичне споглядання. У першому випадку віруючий усвідомлює себе як знаряддя божественної волі, а необхідною умовою етичного характеру його діяльності є аскеза. Другий шлях порятунку - споглядальний, і цей шлях має на меті досягнення стану містичного просвітління, спокою в божественному.
Висновки
Макс Вебер вніс істотний внесок у такі галузі соціального знання, як загальна соціологія, методологія соціального пізнання, політична соціологія, соціологія права, соціологія релігії, соціологія музики, економічна соціологія, теорія капіталізму. Свою концепцію Вебер називав " розуміючою соціологією". Соціологія аналізує соціальну дію і намагається пояснити його причину. Розуміння означає пізнання соціальної дії через його суб'єктивно котрого сенсу, тобто сенс, який вкладає в цю дію сам його суб'єкт. Тому в соціології знаходять своє відображення все різноманіття ідей і світоглядів, що регулюють людську діяльність, тобто все різноманіття людської культури.
М. Вебер виділяє чотири типи соціальної дії в порядку убування їх свідомості і осмисляємості: цілераціональний, ціннісно-раціональний, традиційний, афективний.
Соціологія релігії як наукова галузь виникла в середині XIX століття. Фундатором соціології релігії вважається М. Вебер. Теоретичними засадами його розуміння ролі релігії є концепція "про ідеальні типи соціальної дії", заперечення визначальної ролі економічного фактора, об'єктивних закономірностей розвитку суспільства.
Проблема конфлікту в соціології релігії, перш за все була світоглядно - ціннісною установкою, яка закріплювала відповідні типи релігійного світогляду. У дослідженнях релігійних систем стародавніх Китаю, Індії, Ізраїлю Вебер переважне увагу звертає на проблему співвідношення релігійних вірувань і статусних та владних привілеїв (позитивного і негативного характеру) груп, що складають суспільство. Крім того, він аналізував діяльність лідерів відповідних релігійних рухів, які сформулювали ідейний ядро відповідних світових релігій.
З точки зору Вебера, світоглядні установки світових релігій створені цілком певними соціальними групами, які займали чітко зазначений соціальний стан і володіли відповідним статусом в суспільстві.
Теоретичні позиції Вебера при цьому мають явно виражену конфліктну спрямованість. Таким чином, Вебер підходить до вивчення релігійних ідей з точки зору їх ставлення до колективних дій і перш за все з точки зору вивчення тих соціальних процесів, завдяки яким прозріння і натхнення декількох стає переконанням багатьох людей. Він вважає, що кожна соціальна група характеризується схильністю до ідей певного напрямку, відповідним їх способу життя.
Публікація "Протестантської етики" викликала гостру дискусію. М. Вебер сам узяв участь у цій дискусії, пояснюючи і уточнюючи окремі свої тези і спростовуючи несправедливі, на його погляд, критичні закиди. "Протестантська етика і дух капіталі"протестантська етика", "дух капіталізму" і сам капіталізм як економічна система виступають, за М. Вебером, явища "вибірково споріднені". Це означає, що між ними можна віднайти певну смислову адекватність - що не дає, водночас, підстав розглядати їх як ланки причинно-наслідкових зв'язків і вважати протестантизм за причину капіталізму чи навпаки. Кожне із цих явищ має власний смисл і власну логіку розвитку" М. Вебер працював протягом 1903-1904 років.
У "Протестантській етиці" йдеться насамперед про релігійний, духовний родовід капіталістичної економіки, про її давні і сьогодні вже ґрунтовно призабуті корені.
Проблема спасіння - одна з центральних у релігійній етиці. Вебер розрізняє шляхи спасіння, також виявляє два різних типи: спасіння через активну етичну дію; через містичне споглядання. У першому випадку віруючий усвідомлює себе як знаряддя божественної волі, а необхідною умовою етичного характеру його діяльності є аскеза. Другий шлях порятунку - споглядальний, і цей шлях має на меті досягнення стану містичного просвітління, спокою в божественному.
Список використаної літератури
1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. - М., 1993, 608 с.
2. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. - К., 1994, 172 с.
3. Гараджа В.И. Социология религии. - М.: Наука, 1996, 348 с.
4. Гіденс Е. Соціологія. - К.: Основи, 1999, 530 с.
5. Дюркгейм Э. Курс социальной науки // Э. Дюркгейм. Социология. Предмет, метод, предназначение. - М.: Канон, 1995, 286 с.
6. Єришев А.О. Досвід соціологічних досліджень релігійності. - К.: Наук, думка, 1967, 352 с.
7. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П. Социология религии. - К.: МАУП, 1999, 329 с.
8. Западно - европейская социология XIX - нач. XX века - М., 1996, 249 с.
9. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. Навч. посіб. - К.: МАУП, 2004, 464 с.
10. Лимаренко А.П. Социология религии // Социол. словарь /Сост.А.Н. Елсуков, К.В. Шульга. - 2-е изд. - Минск: Университетское, 1991, 353 с.
11. Лубовсъкий В.Д. Соціологія релігії // Соціологія: Короткий енцикл. словник / За заг. ред. В.І. Воловина. - К.: УЦДК, 1998, 393 с.
12. Патрик де Лобье. Социология религиозного феномена. - М., 2000, 209 с
13. Радугин А.А. Введение в религиоведение: Курс лекций. - М.: Логос, 1996, 240 с.
14. Руткевич Е.Д. Социология религии // Энциклопедический социол. слов. / Под общ. ред. Г.В. Осипова. - М.: ИСПИ РАН, 1995, 209 с.
15. Самыгин С.К., Нечипуренко В.Н., Полонская И.Н. Религиоведение: социология и психология религии. - Ростов н/Д: Феникс, 1996, 672 с.
16. Социология религии: классические периоды: Хрестоматия. - М., 1994, 469 с.
17. Піча В. Соціологія: Загальний курс: Навч. посіб. / М. - К.: Каравела, 2000, 248 с.
18. Гапочка М.П. і Кимельова Ю.А. Научн. ред. і сост / Соціологія релігії: класичні підходи - М.: 1994, 324 с.
19. Сухов А.Д. Религия как общественный феномен: Философские проблемы исследования. - М.: Наука, 1973, 207 с.
20. Чорноволенко В. Соціологія як суспільна та гуманітарна наука // Соціологія: теорія, метод, маркетинг. - 1998, 423 с.
21. Щёкин Г.В. Религии мира. - К.: МАУП, 1995, 352 с.
22. Яблоков И.Н. Социология религии. - М.: Мысль, 1979, 320 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Методология социологического познания Макса Вебера. Сущность теории "социального действия". Бюрократия как чистый тип легального господства. Направленность работ М. Вебера, его концепции. Место творчества социолога в развитии управленческой мысли.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 17.06.2014Соціологія релігії, її визначення, сутність, предмет, методи, інструменти та елементи. Структурні елементи та функції релігії як соціального феномена. Характеристика релігійної ситуації у сформованій Україні з протистоянням різних релігійних конфесій.
контрольная работа [30,6 K], добавлен 20.11.2009Економічна соціологія: сутність, предмет, об'єкт. Основні поняття соціології праці, права, політики, громадської думки, масових комунікацій, конфлікту, релігії, освіти, екології, молоді. Визначення етносоціології, деякі моменти історії її розвитку.
презентация [3,9 M], добавлен 26.07.2011Исходные принципы социологической теории Макса Вебера. Механизмы образования исторических понятий как логических конструкций. Проблема понимания и интерпретация идеального типа. Теоретические устремления и программные установки веберовского ренессанса.
реферат [32,5 K], добавлен 28.03.2015Релігійні концепції та їх загальна характеристика. Релігієзнавство, як елемент нової системи національної освіти: місце і роль. Релігієзнавство як наукове дослідження релігії. Філософський, соціологічний і психологічний аспекти вивчення релігії.
реферат [25,6 K], добавлен 15.07.2010Походження терміну "соціологія". Розуміння соціології як науки про соціальні спільноти, з яких складається суспільство.Соціальні інститути — це сталі форми організації спільної діяльності людей, що склалися історично. Структура соціологічного знання.
реферат [41,7 K], добавлен 03.02.2009Соціологія як наука. Об’єкт і предмет соціології. Пізнавальні та практичні функції соціології. Основні рівні соціологічного знання. Структура теоретичної соціології. Закони соціології. Місце соціології в системі наук. Класифікація соціальних законів.
презентация [230,6 K], добавлен 03.08.2012Характеристика теории бюрократии и рационализации Вебера, их сравнительное описание и значение. Классификация и типы легитимного господства. Понятие и главные функции рациональной бюрократии М. Вебера как элемента механизма легального господства.
контрольная работа [33,5 K], добавлен 10.11.2014Предмет та суб’єкт соціології. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ та процесів. Структура соціологічної системи знання. Соціологія та інші науки про суспільство та людину, їх роль у розвитку суспільства. Програма соціологічного дослідження.
реферат [42,0 K], добавлен 18.09.2010Зародження та еволюція соціології релігії. Соціологічний підхід до визначення релігії як суспільного явища. Дослідження ставлення різних соціальних і національних спільностей до релігійного світорозуміння. Соціально-релігійна ситуація в Україні.
реферат [40,3 K], добавлен 20.01.2010
