Загальна характеристика соціології

Аналіз внутрішніх зв'язків у групі

1. В індивіда, що входить у ту або іншу групу, виникає особистий зв'язок зі своїми партнерами. Індивід оцінює важливість, значимість зв'язків з погляду рішення своїх особистих проблем.

2. Внутрішні зв'язки в групі можуть оцінюватися з погляду зміцнення престижу в цілому, безпосередньо на особистих цілях

індивіда це не позначається.

3. Реакція індивіда на взаимоотношение між іншими членами групи.

4. Відношення колег по групі з т. зору досягнень колективу, тобто кожен член спільності не повинний підводити весь колектив.

5. Відношення з членами інших конкуруючих або що співробітничають общностей з т. зору особистих інтересів індивіда.

6. Відношення з членами інших груп, але вже з т. зору інтересів усієї групи, до якого належить індивід.

7. Відносини індивіда з членами свого колективу перед представниками інших конкуруючих груп.

(1,3,5 - парні зв'язки; 2,4,6,7 - зв'язку, що розвиваються тільки в спільності, вони існують для збереження всіх переваг, одержуваних індивідом не від одного партнера, а від усієї спільності).

16. Соціологія малих груп. Социометрическая процедура

Соціометрія (товариш, вимірювати)

Метод - Д. Морено

Мала група - люди зібрані разом за родом діяльності, об'єднані по ситуації.

Етапи процедури.

1. Визначення цілей виміру

2.2 типу процедури

- непараметрична

- параметрична

3. складання анкети, використовуючи 2 види соціологічних критеріїв

- комунікативний

- гноистический

4. заповнення анкети

5. заповнення социометрической матриці

17. Соціальна сутність особистості

18. Структура особистості

19. Соціологічні підходи і концепції особистості

Рольова концепція особистості - концепція, що ототожнює життєві ситуації з грою і діяльність людини, що зводить, до розігрування визначених стандартних ролей у стандартних ситуаціях. Розрізняють два типи соціальних ролей - конвенциальные і міжособистісні. Перші означають запропонований зразок поводження, що очікується і потрібно від людини в даній ситуації. Другі визначаються взаємодією людей один з одним.

Статусна концепція особистості. Соціальний статус - це співвідносне положення (позиція) індивіда або групи в соціальній системі.

У залежності від того, займає людина дану позицію завдяки наслідуваним ознакам (раса, соціальне походження) або завдяки власним зусиллям (утворення, заслуги), розрізняють відповідно "запропонований" і "досяга" статуси. Поняття соціального статусу характеризує місце особистості в системі суспільних відносин, її діяльність в основних сферах життя і, нарешті, оцінку діяльності особистості з боку суспільства, що виражається у визначених кількісних і якісних показниках (зарплата, премії, нагороди, звання, привілеї), а також самооцінку, що може збігатися з оцінкою суспільства або соціальної групи.

20. Сутність і етапи соціалізації особистості

22. Мотивація поводження особистості

Соціальні потреби: положення в суспільстві, дружба, любов. Егоїстичні: зовнішні (статус, престиж, повага в суспільстві) і внутрішні (самоповага, впевненість у собі, воля).

23. Основні мікро соціологічні підходи вивчення особистості

Мікросоціологія вивчає интеракцию, тобто повсякденна взаємодія людей, у центрі - особистість.

Теорія соціального обміну. Вихідним положенням теорії соціального обміну є те, що людям необхідні різноманітні види винагород, одержати які вони можуть, тільки взаємодіючи з іншими людьми. Люди вступають у соціальні відносини, оскільки очікують, що будуть вознаграждены, і продовжують ці відносини тому, що одержують те, до чого прагнуть. Винагородою в процесі соціальної взаємодії можуть бути соціальне схвалення, повага, статус, а також практична допомога. Враховується і те, що відносини в процесі взаємодії можуть бути нерівними. У цьому випадку людин, що володіє засобами для задоволення потреб інших людей, може використовувати них для придбання влади над ними. Це можливо при наявності 4 умов: 1) якщо нужденні не мають у своєму розпорядженні необхідні засоби; 2) якщо вони не можуть одержати них з іншого джерела; 3) якщо вони не хочуть одержати те, у чому бідують силою; 4) якщо в їхній системі цінностей не відбудеться змін, при яких вони зможуть обійтися без того, що раніш їм було необхідно.

Символічний интеракционизм. Характерними рисами символічного интеракционизма, що відрізняють його від більшості напрямків соціології і соціальної психології, сталі, по-перше, його прагнення виходити при поясненні поводження не з індивідуальних потягів, потреб, інтересів, а із суспільства ( щорозуміється як сукупність меж індивідуальних взаємодій), і, по-друге, спроба розглядати всі різноманітні зв'язки людини з речами, природою, іншими людьми, групами людей і суспільством у цілому як зв'язку, опосередковані символами. В основі символічного интеракционизма лежить представлення про соціальну діяльність як сукупності соціальних ролей, що фіксується в системі язикових і інших символів.

Теоретичний гуманізм. Виходячи з положення про те, що людина - творець соціального світу, здатний змінювати його, але в той же час нерідко попадає в полон тих значень, що колись були породжені їм самим, прихильники цього напрямку відзначають, що соціологія може вказати людині ті границі, що він сам собі встановлює: уже саме виявлення даного факту є, з їхнього погляду, відомий крок по шляхи до реалізації волі людини. Соціологія як наука про людей і для людей повинна, керуючись ідеалами гуманізму, вишукувати шляхи зменшення обмежень.

Этнометодология. Вступаючи у взаємодію, кожен індивід має представлення про те, як буде або повинна протіка ц взаємодія, причому представлення ці організуються в згоді з нормами і вимогами, відмінними від норм і вимог загальноприйнятого раціонального судження. Риси раціональності поводження повинні бути виявлені в самому поводженні.

24. Методи соціологічного дослідження

25. Етапи вибіркового дослідження

Вибірковий метод - метод одержання інформації, заснований на вивченні невеликої частини потенційної сукупності об'єктів (генеральної сукупності), висновки якого потім поширюються на всю сукупність об'єктів.

Проектування вибірки включає:

- Визначення границь і складу генеральної сукупності (суцільне або вибіркове дослідження)

- Визначення типу вибірки (випадкова, квотна, гніздова, проста або многосступенчатая)

- Визначення обсягу вибірки

- Розрахунок граничної помилки вибірки (репрезентативності)

- Визначення технології добору об'єктів

Репрезентативність (показність) - властивість вибірки відбивати характеристики генеральної сукупності.

Формули для визначення обсягу вибірки:

n = 2

n = ( (), 25 t2 N )/ (A2N+0,25t2),

де n - обсяг вибіркової сукупності

N- обсяг генеральної

t2- число обумовлене по спец. таблицях з урахуванням граничної помилки вибірки і довірчої імовірності

A - гранична помилка вибірки

26. Програмні вимоги до вибірки

Вибірка - частина генеральної сукупності, підмножина елементів, що обирається для вивчення.

Генеральна сукупність - безліч елементів, можливих соціальних об'єктів, що підлягають вивченню відповідно до гіпотез у рамках програми.

Дослідник повинний навчитися зіставляти генеральну і вибіркову сукупності. Частина генеральної сукупності можна вивчати, якщо характеристика цієї частини відповідає характеристиці генеральної сукупності; тобто вибірка завжди повинна представляти всі основні характеристики генеральної сукупності.

Найчастіше для формування вибірки використовуються наступні характеристики:

1) Стать

2) Вік

3) Утворення

4) Рід занять

Коли беруться інші показники, те це говорить про специфічність дослідження. Наприклад - інваліди, ветерани і т.д.

Обсяг вибірки залежить від ряду причин, у тому числі і від задачі дослідження.

При загальній вибірці імовірність помилки складає 5-10%.

при надійній вибірці імовірність помилки - 3-5%.

Записується це так: Р = 0,05 - 0,03

Для приклада можна привести наступні дані:

Помилка вибірки не більш Р = 0,05 :

N - генеральна сукупність

n - кількість опитаних

Звичайно, для того щоб досліджувати думки по Архангельській області, опитують від 450 до 1 000 чоловік.

Типи вибірок:

1. Випадкова вибірка

1) Лотерейний метод

2) Метод рівних інтервалів (крок)

3) Метод випадкових чисел (по таблицях випадкових чисел)

2. Цільова вибірка

3. Адресна вибірка (районированная)

1) Метод сіточки (за допомогою карт місцевості)

2) Метод спирали (за допомогою карт місцевості)

Размещено на Allbest.ru