Соціальний конфлікт

Позитивні та негативні соціальні конфлікти. Конфлікт як невід'ємний елемент суспільного життя, різновид соціальної взаємодії. Причини, предмет та атрибути конфлікту. Класифікація та типологія соціальних конфліктів, їх розвиток та шляхи уникнення.

Рубрика Социология и обществознание
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 19.10.2012
Размер файла 35,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з соціології

На тему:

“Соціальний конфлікт”

Луцьк-2012

План

Вступ

Соціальний конфлікт

Классифікація соціальних конфліктів

Шляхи уникнення соціальних конфліктів

Функції соціальних конфліктів

Позитивні функції соціального конфлікту

Типологія соціальних конфліктів

Література

Соціальний конфлікт

Історія людської цивілізації насичена різними конфліктами. Одні конфлікти охоплювали цілі континенти, десятки країн і народів, інші -- великі і малі соціальні спільноти, треті відбувались між окремими людьми. З найдавніших часів люди намагались вирішувати протиріччя і мріяли про безконфліктне суспільство. Виникнення держави також можна розглядати як прагнення створити універсальний механізм для попередження і вирішення конфліктів. В найдавніших законах хетського царя Хаммурапі містяться десятки способів вирішення конфліктних ситуацій. За легендою, цар Соломон прославився своєю мудрістю та вмінням уникати й вирішувати конфлікти.

Протягом століть найкращі науковці, мислителі створювали теоретичні моделі безконфліктного суспільства, а інколи намагалися втілити їх в життя. Однак, всі ці спроби закінчувались невдало і породжували ще більш жорстокі конфлікти.

Сьогодні конфлікти -- повсякденна реальність. Вони охоплюють всі сфери життєдіяльності людей, всю сукупність соціальних відносин, соціальних взаємин.

Соціальний конфлікт (від лат. conflictus -- зіткнення) -- крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку.

Як соціальне явище конфлікт був вперше розглянутий А. Смітом, який вважав його основою поділу суспільства на класи та економічної боротьби між ними. Фундаторами власне соціологічної теорії конфлікту вважають К. Маркса, М. Вебера та Г. Зіммеля.

Сам термін "соціальний конфлікт" вперше ввів до наукового обігу німецький соціолог Г. Зіммель, який вважав конфлікт універсальним явищем, а безконфліктне суспільство недієздатним. Тобто він говорив, що конфлікт може стати засобом розвитку суспільства.

Увагу конфлікту приділяли і представники структурного функціоналізму. Зокрема, Т. Парсонс трактував конфлікт як соціальну аномалію, фактор, що дезорганізовує та дестабілізує життя. На його думку, головне завдання суспільства полягає в попередженні конфліктів.

Американський соціолог Л. Козер у праці "Функції соціального конфлікту" обґрунтував ідею позитивної функції соціального конфлікту. Він вважав його своєрідним клапаном, з допомогою якого суспільство пристосовується до нових умов життя. Всі соціальні конфлікти він поділив на позитивні, тобто ті, які ведуть до розвитку соціальної системи, та негативні, що загрожують існуванню соціальної системи. Л. Козеру також належить найпоширеніше у світовій соціології трактування конфлікту як боротьби за цінності й претензії на певний статус, владу й ресурси.

Німецький соціолог Р. Дарендорф розглядав конфлікт всюдисущим, оскільки кожне суспільство спирається на примушування одних його елементів іншими. Конфлікти спричиняють нерівність соціальних позицій та відмінність інтересів людей.

Американський соціолог К.-Е. Боулдінг у своїй праці "Конфлікт та захист: загальна теорія" стверджував, що конфлікт є невід'ємним елементом суспільного життя, певним різновидом соціальної взаємодії, а сучасні суспільства здатні вивчати і регулювати його.

Можна виділити наступні атрибути конфлікту:

1 - сутичка (боротьба, несумісність, розбіжність) -- момент протистояння несумісних, суперечливих позицій, інтересів, тенденцій;

2 - наявність полярних начал (ліве і праве, добро і зло), що означає одночасно і взаємопов'язаність, і взаємопротилежність;

3 - наявність суб'єктів як носіїв полярних позицій у сутичці;

4 - активність суб'єктів спрямована на подолання суперечності;

5 - суб'єкти не допомагають одне одному, а стоять на перешкоді або блокують реалізацію інтересів одне одного.

Отже, соціальний конфлікт включає ряд основних складових: учасників (суб'єктів) конфлікту, причини конфлікту, об'єкт і предмет, певну конфліктну ситуацію.

Суб'єктами конфлікту можуть бути окремі індивіди, різні соціальні групи, класи, нації, держави.

Об'єктом конфлікту завжди є дефіцитний ресурс. Це, наприклад, одне директорське крісло, на яке претендують декілька кандидатів.

Предметом конфлікту є об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка виступає причиною суперечки між суб'єктами. Власне кажучи, це і є протиріччя, заради вирішення якого і починається боротьба.

Причини конфлікту можуть бути як об'єктивними і суб'єктивними: наявність соціальної нерівності, різноспрямованість ідеологічних засад, соціально-психологічні та морально-етичні причини.

Значимість конфлікту для суспільства найкраще розкривається через функції, які він виконує у суспільстві. Серед основних можна назвати сигнальну, інформаційну, диференціюючу і динамічну функції. Як бачимо, із самої назви, сигнальна функція "сигналізує" про певний стан суспільства. Якщо є конфлікт, значить є певна проблема, яка потребує негайного вирішення.

Близькою за своєю суттю до сигнальної є інформаційна функція. Інформаційна функція значно ширша за просту констатацію неблагополуччя. Конфлікт завжди викликаний певними об'єктивними причинами. Вивчення цих причин допомагає краще пізнати суть соціальних процесів у суспільстві. Оскільки конфлікт завжди є крайнім загостренням соціальних протиріч, його детальне вивчення допомагає більш чітко вияснити потреби, інтереси, прагнення, причини невдоволення супротивних сторін.

Основне завдання диференціюючої функції - у структуризації суспільства чи соціальних груп. Кожен конфлікт сприяє чіткому розмежуванню ворогуючих сторін. Соціальна спільнота розпадається на дві чітко окреслені групи, які втягують у свою орбіту і тих, хто волів би залишитись осторонь.

Динамічна функція соціального конфлікту вперше була детально розроблена в марксизмі. Конфлікт -- рушій суспільного прогресу.

Процес розвитку соціального конфлікту містить декілька стадій: 1 - передконфліктна ситуація. На цій стадії формуються передумови для конфлікту. Це є зростання напруги між потенційними суб'єктами конфлікту, що викликана певними суперечностями. Однак протиріччя не завжди переростають у конфлікт.

Лише ті протиріччя, які усвідомлюються потенційними суб'єктами конфлікту як несумісні, ведуть до загострення соціальної напруги. Причини виникнення соціальної напруги можуть бути різними (реальне придушення інтересів, потреб і цінностей людей; невірна або викривлена інформація про певні факти, події). Передконфліктну стадію можна умовно розділити натри фази розвитку, для яких є характерними наступні особливості у взаємодії сторін:

* виникнення протиріч з приводу певного спірного об'єкту; зростання недовіри та соціальної напруги, пред'явлення претензій, зменшення контактів і накопичення образ;

* прагнення показати правомірність своїх вимог та звинувачень противника в небажанні вирішити спірні питання "справедливими" методами;

* руйнування структур взаємодії; перехід від взаємних звинувачень до погроз, зростання агресивності.

Таким чином конфліктна ситуація поступово трансформується у відкритий конфлікт. Але сама по собі вона може існувати довго і не переростати в конфлікт. Для того, щоб конфлікт став реальним, необхідний інцидент.

2 - інцидент - формальний привід для початку конфлікту. Наприклад, вбивство в м. Сараєво наступника австро-угорського престолу Франца Фердінанда групою боснійських терористів 28 серпня 1914 р. стало формальною причиною для початку Першої Світової війни. Інцидент може відбутись випадково, а може бути спровокований суб'єктами конфлікту. Інколи конфлікт може закінчуватись саме на цій стадії. Це буває тоді, коли конфліктанти вирішують свої непорозуміння.

3 - ескалація. Виявляє себе в тому, що конфлікт реалізується в окремих актах -- діях та протидіях конфліктуючих сторін.

4 - кульмінація. Це крайня точка ескалації, коли напруга виражається у вибуховому акті.

5 - завершення конфлікту відбувається за допомогою насильства, примирення, розриву. Способи завершення конфлікту направлені в основному на зміну самої конфліктної ситуації, або шляхом впливу на учасників, або шляхом зміни характеристики об'єкту конфлікту, або іншими способами. Це, зокрема, можуть бути такі: усунення об'єкту конфлікту; заміна одного об'єкту іншим; усунення однієї сторони учасників конфлікту; зміна позицій однієї зі сторін; недопущення безпосередньої або опосередкованої взаємодії учасників. 6 - післяконфліктна ситуація.

Классифікація соціальних конфліктів

Існують різноманітні класифікації соціальних конфліктів:

* За формами прояву виділяють соціально-економічні, етнічні, міжнаціональні, політичні, ідеологічні, релігійні, сімейні, військові, юридичні, побутові.

* За принципом доцільності-недоцільності - неминучі, необхідні, вимушені, функціонально невимушені.

* За принципом динаміки -- стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні, короткочасні, тривалі, затяжні, керовані, некеровані,ті, що спонтанно припиняються; припиняються під дією засобів, віднайдених протиборствуючими сторонами; вирішуються за втручання зовнішніх сил.

* За складом конфліктуючих сторін -- внутріособистісні, міжособистісні та групові, міжгрупові, конфлікти в організаціях.

* За масштабом виділяють мікро-, макро-, мегаконфлікти.

* За гостротою вияву -- мирні і збройні, явні і скриті.

* За особливостями протікання -- прості (бойкот, саботаж, переслідування, вербальна та фізична агресія) та складні (суспільний протест, бунт, соціальна революція, війна).

При всій різноманітності критеріїв класифікації соціальних конфліктів кожен з них відіграє важливу роль у вивченні причин, значення, наслідків конфліктів для функціонування і розвитку суспільства.

Конфліктологи розглядають такі способи розв'язання конфліктів: компроміс, співробітництво, домінування, пристосування, згода, втеча. При цьому вони пропонують дотримуватись правил безконфліктної поведінки. Суть їх в наступному:

* прагнути адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації, уникати упередженості в оцінці дій опонентів;

* спробувати оцінити ситуацію з позицій протилежної сторони, зрозуміти точку зору опонента;

* уникати звинувачень на адресу опонента, що може спровокувати включення психологічних механізмів захисту і потік звинувачень на вашу адресу;

* контролювати свої емоції та закликати протилежну сторону діяти аналогічно;

* спонукати свого опонента до відкритого обговорення спірних питань, спільного розв'язання конфліктної ситуації;

* перевіряти об'єктивність інформації, пов'язаної з предметом конфлікту, діями опонентів та своїми власними.

Шляхи уникнення соціальних конфліктів

Психологи вважають, що уникнути конфлікту можна також і шляхом уникання взаємодії з так званими конфліктними людьми, при цьому виділяють різні їх типи. Ось деякі з них:

1) агресивні -- зачіпають інших і дратуються самі, якщо їх не слухають;

2) ябіди -- завжди на щось скаржаться, однак самі ні чого не роблять для вирішення проблеми;

3) мовчуни -- ніхто не знає про те, що вони думають насправді;

4) покірні -- зі всіма погоджуються і обіцяють підтримку, але слова не дотримують;

5) вічні песимісті -- завжди у всьому бачать невдачі, вважають, що нічого не вийде;

6) всезнайки - розумніші за всіх;

7) нерішучі -- затягують з прийняттям рішення, бо бояться помилитись;

8) максималісти -- хочуть щось прямо зараз, навіть якщо у цьому не має потреби;

9) невинні брехуни - вводять інших в оману.

Отже, соціальні конфлікти виникають у всіх сферах суспільного життя, спричиняють значний вплив на їх функціонування і розвиток. Тому закономірно виникає питання: все-таки, конфлікт -- це добре чи погано? Яка його соціальна функція -- позитивна чи негативна?

Частина соціологів вважає, що позитивна, інша частина -- негативна.

Якщо спробувати оцінити соціальний конфлікт об'єктивно і неупереджено, то можна сказати, що він ніколи не буває виключно позитивним, чи виключно негативним. Конфлікт є позитивним моментом соціального розвитку, коли він сприяє суспільному прогресу. Однак кожний конфлікт завжди приводить до матеріальних і моральних витрат.

Функції соціальних конфліктів

Роль соціального конфлікту розкривається через його різноманітні функції.

На думку американського соціолога Л. Козера, основними функціями соціального конфлікту є такі: 1) утворення соціальних груп і підтримка їхньої цілісності і меж; 2) встановлення і підтримка відносної стабільності внутрішньогрупових і міжгрупових відносин; 3) створення і підтримка балансу інтересів між протиборчими сторонами; 4) стимулювання дій щодо створення нових форм соціального контролю; 5) створення нових соціальних інститутів; 6) одержання інформації про навколишнє середовище (точніше, про соціальну реальність, її позитивні і негативні сторони); 7) соціалізація та адаптація конкретних індивідів.

Позитивні функції соціального конфлікту

Функція розрядки напруженості. Сутність її полягає у зниженні психологічного напруження між протиборчими сторонами, а конкретно -- у відношеннях між ними. Існування, так би мовити, "вихідних клапанів" і "відвідних каналів" допомагає взаємній адаптації індивідів, а також стимулює позитивні соціальні зміни.

Комунікативна функція. Через цю функцію учасники конфлікту усвідомлюють свої та чужі їм інтереси, виявляють загальні проблеми, пристосовуються одне до одного.

Консолідуюча функція. Конфлікт здатний грати консолідуючу роль у суспільстві і навіть бути рушійною силою соціальних змін. Це відбувається тоді, коли під час розв?язання конфлікту люди по-новому сприймають один одного, і у них з?являється інтерес і можливості до співробітництва.

Водночас соціальний конфлікт має і негативний, руйнівний характер. Він може дестабілізувати відносини в соціальних системах, руйнувати соціальні спільноти і групову єдність.

У суспільстві відбувається безліч різноманітних конфліктів. їх намагаються класифікувати, наприклад, за сферами суспільного життя. Ідеться про конфлікти у сфері економіки, політики, національних або конфесіональних взаємовідношеннях, у соціальній або духовній сфері тощо.

Нині одержала поширення й така точка зору, що деякі соціальні конфлікти не тільки можливі, а й можуть бути бажаними. Відповідно до цього виділяють два типи конфліктів: функціональний та дисфункціональний. Конфлікт вважається функціональним, якщо він веде до підвищення ефективності дії будь-якої організаційної системи. І навпаки, конфлікт вважається дисфункціональним, якщо він призводить до зниження особистої задоволеності працівників, групового співробітництва та ефективності функціонування організаційної системи.

Конфлікти можна класифікувати також залежно від суб?єктів і зон розбіжностей. Це найпоширеніша нині класифікація конфліктів, яка охоплює такі їх види:

Особистісний конфлікт охоплює такі конфлікти, що відбуваються, так би мовити, всередині особистості, на рівні її індивідуальної свідомості. Він може набувати різної форми: а) рольового конфлікту, який виникає, коли до індивіда висуваються суперечливі вимоги щодо того, яким має бути результат його роботи; б)внутрішньоособистісного конфлікту, який може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не узгоджуються із особистими потребами або цінностями людини.

Міжособистісний конфлікт -- це розбіжності між двома чи більше людьми з однієї або кількох соціальних груп. Міжособистісний конфлікт може також проявлятися і як зіткнення особистостей з різними рисами характеру, поглядами і цінностями.

Конфлікт між: особистістю і соціальною групою. Він виникає, як правило, у двох випадках: а) якщо сподівання групи суперечать сподіванням окремої особистості; б) якщо ця особистість займає позицію, що докорінно відрізняється від позиції цієї групи.

Міжгруповий конфлікт -- це конфлікт між соціальними групами і спільностями людей із протилежними інтересами. Сучасне суспільство -- це світ різноманітних організацій, які складаються із безлічі соціальних груп -- формальних і неформальних. Навіть у найкращих організаціях між такими групами можуть виникати конфлікти. Часто функціональні групи починають конфліктувати через розбіжності цілей усередині організації.

Конфлікт належності виникає, коли індивіди мають подвійну належність. Наприклад, коли конфліктуючі сторони утворюють групу всередині якоїсь великої соціальної групи або коли індивід входить одночасно у дві конкуруючі групи, що переслідують одну мету.

Конфлікт із зовнішнім середовищем виникає, коли індивіди, що складають соціальну групу, зазнають тиску ззовні, передусім у вигляді адміністративних або економічних норм і розпоряджень. Вони таким чином входять у конфлікт із соціальними інститутами, що підтримують ці норми і розпорядження.

Типологія соціальних конфліктів

Типологію соціального конфлікту можна подати також і в такий спосіб:

а) конфронтація -- це пасивне протистояння груп із протиборчими політичними, економічними чи соціальними інтересами;

б) суперництво -- це боротьба за визнання особистих досягнень і творчих здібностей з боку суспільства, соціальної групи або соціальної організації. Мета суперництва -- здобуття кращих позицій, визнання, а також демонстрація переваги шляхом досягнення престижних цілей;

в) конкуренція -- це особливий тип конфлікту, його мета -- одержання вигоди, прибутку або доступу до дефіцитних благ.

Професор Мічиганського університету А. Раппопорт, полемізуючи з відомим американським дослідником конфлікту професором Гарвардського університету Т. Шеллінгом, переконливо довів, що не можна підганяти всі конфлікти під єдину універсальну схему. Так, є конфлікти типу сутички, коли супротивників розділяють непримиренні протиріччя і розраховувати можна тільки на перемогу; дебатів, де можливі спори, маневри й обидві сторони можуть розраховувати на компроміс; ігор,якщо обидві сторони діють у рамках тих самих правил, тому вони ніколи не завершуються і не можуть завершитися руйнуванням усієї структури відносин. Цей висновок має важливе значення, оскільки він знімає ореол безвихідності та приреченості навколо кожного з конфліктів -- чи то у сфері міжнародних відносин, чи всередині суспільства .

Зазначимо, що класифікація конфліктів з точки зору об?єкта загалом досить ускладнена, оскільки об?єктом конфлікту може бути практично будь-яка цінність, будь-який предмет, будь-яке право. Проте можна запропонувати таку класифікацію, що має свідомо неповний характер:

1) конфлікти, в яких об?єктом є людина (дитина у сімейних суперечках, коханий-кохана і т. ін.);

2) конфлікти навколо матеріальних цінностей;

3) конфлікти навколо інтелектуальної власності;

4) конфлікти навколо "престижних" об?єктів або об?єктів, здатних принести вигоду;

5) конфлікти, пов?язані з релігійною вірою. Тут можна виділити конфлікти, що протікають усередині конфесій і міжконфесійні конфлікти;

6) конфлікти, зумовлені порушенням уявлення однієї із сторін щодо справедливості винагороди.

Варто підкреслити, що конфлікт із погляду соціології -- це передусім модель поведінки з особливим розподілом ролей, послідовністю подій, певними способами вираження поглядів, ціннісних орієнтацій, а також формами відстоювання власних групових інтересів, цілей.

Якщо виходити з точки зору поведінкової теорії, то мета конфлікту полягає у задоволенні власного інтересу за рахунок інтересів інших людей. Коли інтереси чітко демонструються, виявлені суб?єкти, об?єкт і засоби конфлікту, а також тактика поведінки, тоді це буде відкритий, або повномасштабний конфлікт. Якщо ж інтереси учасників конфлікту структуровані слабо, їхня чисельність невелика, конфлікт слабко легалізований і поведінка його учасників прихована, то такий тип конфлікту називається прихованим, або неповним (наприклад, порушення трудової дисципліни, невихід на роботу, цивільна непокора і т. ін.). Можна назвати ще й хибнийконфлікт, який перебуває на межі психологічного і соціологічного підходів до аналізу конфлікту. У разі хибного конфлікту відсутні його об?єктивні підстави. Лише у якоїсь однієї сторони виникає неправильне уявлення про наявність конфлікту в той час, як насправді його немає.

Це основні варіанти типологій соціальних конфліктів.

класифікація типологія соціальний конфлікт

Література

"Конфліктологія" И.С. Веренко., М., 1990.

"Соціологія конфлікту" А.Г. Здравомислов АТ «Аспект прес»., М., 1994.

“Социология”, - Назарова Н. С. , -Од.. 1992г.

“Соціологія. Курс лекцій” Під ред. Є. Безбородько - К.,1994.

«Социология» А.А. Радугин., К.А. Радугин «Центр»., М., 1997.

«Соціологія» Учбова допомога. «Знання»., М., 1995 р.

«Соціологія». С.С.Фролов «Логос»., М., 1996 р.

Соціологічний довідник. - К.: Політіздат України, 1994р.

Тощенко Ж.Т. Соціологія: Загальний курс.-М.: Прометей,1994.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Історія причин конфліктів і озброєних зіткнень. Етапи протікання соціальних конфліктів: предконфликтная ситуація; безпосередньо конфлікт; стадія вирішення конфлікту. Причини конфлікту. Гострота, тривалість та наслідки конфлікту. Динаміка конфлікту.

    реферат [25,3 K], добавлен 08.02.2007

  • Ситуації дисгармонії суспільних відносин, суперечності між ними, що досягають стадії конфлікту. Конфлікт як завершальна ланка механізму вирішення суперечностей в системі суспільних відносин. Характеристика причин соціальних конфліктiв та їх типологія.

    реферат [24,3 K], добавлен 25.05.2010

  • Сім'я - інститут соціалізації; ролі в сім'ї в дослідженнях суспільствознавців; сімейні конфлікти: поняття, види. Характеристика міжпоколінних конфліктів як деформації внутрішньогрупових відносин і соціальної проблеми: специфіка, види, причини та наслідки.

    дипломная работа [88,9 K], добавлен 12.09.2012

  • Походження поняття "конфлікт", його місце у соціумі. Спосіб розв’язання конфліктів як рушійної сили прогресу. Політика досягнення соціальної однорідності. Зіткнення інтересів між представниками різних груп. Забезпечення суспільного порядку і стійкості.

    творческая работа [38,2 K], добавлен 02.06.2014

  • Конфлікти та причини їх виникнення. Профілактика та управління конфліктами в соціальних організаціях. Люди похилого віку як соціально-демографічна група. Специфіка соціального обслуговування людей похилого віку у стаціонарних та нестаціонарних закладах.

    дипломная работа [172,6 K], добавлен 06.02.2012

  • Сучасна сім'я: поняття, сутність, тенденції розвитку. З'ясування впливу родини на становлення особистості. Проблеми молодих сімей. Подолання подружніх конфліктів. Проведення соціальної роботи, підготовка молодих людей до спільного сімейного життя.

    курсовая работа [398,8 K], добавлен 31.10.2014

  • Розгляд поняття, сутності та особливостей проблеми сімейних конфліктів. Характеристика сучасних сімейних стосунків. Ознайомлення зі змістом соціальної роботи з конфліктними сім'ями. Форми та методи соціальної роботи, основи використання технологій.

    дипломная работа [58,5 K], добавлен 19.08.2014

  • Структура та сутність конфлікту як соціально–психологічного явища. Профілактика та управління конфліктами в соціальних організаціях Специфіка соціального обслуговування людей похилого віку. Методика К. Томаса "Як ти дієш в конфліктній ситуації".

    магистерская работа [164,7 K], добавлен 29.07.2012

  • Аналіз поняття та особливостей сімейного дискурсу. Вивчення особливостей комунікацій між членами родини. Дослідження можливих тактик реалізації стратегії уникнення конфлікту та аналіз їхньої мовної реалізації у рамках сімейного англомовного дискурсу.

    статья [29,6 K], добавлен 07.02.2018

  • Сім'я, як невід'ємний елемент соціальної структури суспільства. Функції сім'ї в процесі соціалізації особистості, які виділяє соціальна педагогіка, їх характеристика, умови забезпечення і взаємозв'язок. Зміст функції первинного соціального контролю.

    реферат [32,7 K], добавлен 24.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.