Удосконалення системи соціального захисту робітників залізничного транспорту

Важливою проблемою у контексті соціального захисту населення є розвиток гуманітарної сфери, зокрема освіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку і туризму.

Саме розвиток галузей людського капіталу сприяє забезпеченню соціального благополуччя людини на всіх етапах її життєдіяльності, стає надійною основою її самозахисту. Так, у Росії понад 50 відсотків нових дипломованих фахівців «самовлаштовується». Державної системи працевлаштування молодих фахівців тут більше не існує. Такий стан різко контрастує з працевлаштуванням молодих фахівців в інших країнах, де розповсюджена практика підписання студентами контрактів з окремими фірмами, які підбирають для себе відповідних фахівців. Наприклад, у США більш ніж 80% випускників працевлаштовуються на протязі року. В Японії цей показник перевищує 90%. Отже, це можливо тому, що система освіти в цих країнах орієнтована на гнучку різносторонню спеціалізацію [35, с. 278]. Світовий досвід свідчить, що витрати на освіту повинні складати не менш 5% від ВНП, а експертами ЮНЕСКО мінімально можлива частка витрат держави на освіту визначена на рівні 3,5 % [36, с. 401-402]. Нажаль Україна не дотримується цих рекомендацій, а від так це негативно впливає на освіту в Україні.

Але слід зазначити, що загалом кількісні параметри потенціалу освіти України виглядають непогано серед країн світу. Але за рівнем фінансового забезпечення цієї важливої сфери соціально-економічної діяльності Україна не набагато випереджає найменш розвинуті держави.

Забезпечення соціальної злагоди в країні безпосередньо пов'язано з вирішенням державою найгостріших проблем суспільства -- зайнятості населення й підвищення рівня його життя.

Серйозною соціально-економічною проблемою, від вирішення якої залежить стан соціального захисту населення, є рівень безробіття, який наближається до критичної межі і загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття є дуже небезпечним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативно впливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних, тому що допустимий термін пошуку роботи, коли ще не почалася втрата кваліфікації, навичок та звичок працювати, становить 3 місяці. Дуже гострою є проблема прихованого безробіття, показники якого мають критичні рівні і загрожують економічній безпеці держави .

Найбільш важливим фактором на сучасному етапі реформування економіки є підвищення ефективності управління зайнятістю населення через вдосконалення адміністративно-правових і соціально-економічних механізмів. Це, насамперед, розробка нових та доповнення існуючих законодавчих актів про працю, визначення компетенції органів державного управління різних рівнів у здійсненні політики зайнятості населення. Це й включення нових економічних механізмів, спрямованих на створення матеріальних умов для функціонування державних гарантій у сфері зайнятості населення, таких як цільове фінансування, пільгове кредитування та надання додаткових пільг суб'єктам господарювання, що забезпечують розширення масштабів виробництва, створення нових робочих місць, підвищення зайнятості населення.

Аналіз економічних проблем, пов'язаних зі своєчасними виплатами заробітної плати, свідчить, що заробітна плата раніше не зароблялась, а нараховувалася в номіналі. Крім того, у більшості галузей економіки не підтримувалося міжгалузеве співвідношення в оплаті праці (до рівня середньомісячної заробітної плати робітників і службовців у народному господарстві). Проте, варто зазначити, що держава постійно приділює увагу вирішенню цього питання. І в останні роки простежується значне покращення.

Вивільнення значної кількості робітників і службовців загострює дві проблеми. По-перше, це їх фінансове забезпечення, по-друге, своєчасне здійснення професійної перепідготовки незайнятого населення.

Аналіз сучасного етапу дає підстави для висновку про недостатню увагу з боку міністерств та установ з підготовки кадрів усіх рівнів відповідно до існуючих і перспективних потреб ринкової економіки. Вказане полягає в невисокому рівні керованості цими процесами. Майже відсутній механізм випереджаючої професійної підготовки й перепідготовки працівників, що знаходяться під ризиком скорочення. Цей важливий важіль може значно пом'якшити проблеми зайнятості, скорочення безробіття.

Перехід до ринкової економіки висунув на перше місце проблему формування «середнього класу» як наймобільнішої і найбільшої соціальної категорії, що є опорою сучасного цивілізованого суспільства. Але сьогодні в Україні ще не створено критичну масу економіки для формування і розвитку середнього класу. Має місце значне падіння рівня життя сімей, які раніше мали середній достаток. Вважається, що за сприятливих умов і у розвинутому економіці суспільство можна представити у вигляді ромба. А згідно досліджень в країні, наше суспільство має вигляд трикутника [Див. рис. 3.1.].

Розвинута країна Україна

Рисунок 3.2 - Поділ суспільства на класи

Відбувається виділення середнього класу і виведення його за межу прожиткового мінімуму. Разом з тим почалося формування «приватнопідприємницького» прошарку, який має високі та занадто високі доходи. Отже, сьогодні економічні та соціально-психологічні наслідки поляризації доходів і споживання різних категорій населення виявляються в посиленні егалітарних настроїв у суспільстві.

Для реалізації стратегії зростання необхідно забезпечувати модернізацію галузей економіки. Для цього потрібен первісний капітал. Створити його можна тільки за допомогою потужного середнього класу, як це зробили інші розвинуті країни Європи і світу. Але збільшити частку середнього класу у суспільстві без створення відповідної інфраструктури неможливо. При цьому тільки комунікаційних, інформаційних та інших систем, навіть конституційної підтримки, недостатньо. Це можна зробити тільки за цільової і наполегливої підтримки держави. В Європейських країнах така підтримка здійснюється за допомогою так званих інкубаторів, тобто центрів, які сприяють розвитку середнього класу.

У соціально-економічних умовах розвитку суспільства, що склалися сьогодні, середній клас можна розглядати як дійсний локомотив економіки та головну складову політики подолання бідності в Україні. Вона має поєднуватися з політикою становлення середнього класу. Для цього потрібно створення відповідних умов та використання ефективних економічних підходів.

Стратегічною проблемою економічної політики в умовах формування соціальне орієнтованого ринку є становлення та розвиток малого бізнесу, як і підприємництва в цілому. Відповідно недооцінка ролі та місця малого підприємництва, ігнорування його економічного і соціального потенціалу можуть набути характеру стратегічного прорахунку.

Важливою проблемою соціального захисту населення на всіх рівнях державного управління є недосконалість існуючої системи соціального страхування, що обумовлена, насамперед, відсутністю законодавчо встановленої прямої залежності між страховими внесками та виплатами з них, функціонуванням переважно державної системи соціального страхування.

Важливою проблемою регіональної соціальної політики є розробка і запровадження єдиних мінімальних соціальних стандартів соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів.

З посиленням відповідальності регіонів за стан соціального розвитку необхідним стає удосконалення фінансового забезпечення здійснення регіональних соціальних заходів (стимулювання інвестиційної діяльності, формування регіонального соціального бюджету, підтримка підприємництва тощо).

Однією з першочергових проблем соціального захисту є реформування системи соціального обслуговування та надання допомоги малозабезпеченим верствам населення. Воно має спрямовуватися на розроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального захисту, вдосконалення механізму фінансування надання державної соціальної допомоги, що забезпечить гарантований рівень соціального захисту малозабезпечених прошарків населення.

Найбільш важливою проблемою соціального захисту сім'ї, жінок, дітей і молоді є законодавче забезпечення створення сприятливих умов для розвитку сім'ї, ефективного виконання нею репродуктивної, виховної, економічної, соціальної функцій, дотримання на практиці конституційного принципу рівності прав жінки і чоловіка, здійснення цілеспрямованої політики щодо працевлаштування молоді, профілактики дитячої та молодіжної злочинності, наркоманії, алкоголізму, дитячої безпритульності тощо.

Виходячи з цілої низки сучасних проблем соціального захисту, головною мстою соціальної політики є забезпечення гідного рівня життя як працюючого, так і непрацюючого населення. Вона може бути реалізована шляхом забезпечення максимального позитивного впливу національної системи соціального захисту та попередження її негативних наслідків. Основою управління цими процесами є наявність прогнозних розрахунків соціальних витрат у відповідності із встановленими державою пільгами та гарантіями, збалансованими з їх фінансовим забезпеченням.

У цьому зв'язку дуже важливою проблемою соціального захисту населення є прогнозування соціальних витрат, яке передбачає визначення на перспективу тенденцій створення сприятливих умов для поліпшення добробуту громадян, які у відповідності з чинним законодавством мають потребу у державній підтримці. Це дає можливість здійснювати загальний аналіз зворотних зв'язків між соціальним сектором та економікою, враховувати зміни у законодавчо-правовому полі, розглядати вплив різних сценаріїв розвитку економіки, характеризувати потребу у коштах, призначених для компенсації соціальних витрат, виходячи з економічних перспектив та життєвих реалій, як тенденцію розвитку соціального захисту населення у даний період. На цій основі можна створити сценарій майбутнього розвитку соціальної сфери та мати ключову інформацію для планування соціальної політики, враховувати їх при розробці консолідованого бюджету України та окремих регіонів.

3.2 Українська модель соціально орієнтованої економіки та інструменти її реалізації

Українська модель соціально орієнтованої економіки передбачає, насамперед, необхідність забезпечення соціальне гарантованого мінімуму задоволення потреб, який, за образним виразом академіка С. Шаталіна, є «водорозділом між соціальними та економічними потребами».

Інструментом реалізації такої моделі можуть стати адресна соціальна політика, активна політика зайнятості. Вказана модель повинна увібрати в себе усе краще, що результативно діє в країнах з ринковою економікою:

1 Активний попереджуючий характер соціальної політики;

2 Створення соціальних та правових умов для реалізації економічної ініціативи громадян;

3 Оптимальний обсяг перерозподілу ВВП через бюджет на кожному етапі розвитку;

4 Активна участь приватних і громадських організацій у наданні соціальних послуг і благ соціальне незахищеним категоріям громадян;

5 Реалізація ідей соціальної солідарності і субсолідарності;

6 Пріоритет соціальне незахищених категорій громадян.

Цінішим у вказаній моделі соціальне орієнтованої економіки є те, що вона передбачає не лише соціальний захист, а й створення такого організаційно-економічного механізму, який би сприяв зменшенню частини населення, що потребує соціальної допомоги.

Запровадження такої моделі повинно передбачати реалізацію наступних стратегічних завдань соціальної політики, які можуть вирішуватися на рівні окремого регіону - забезпечення виконання ухвалених державних програм; на регіональному рівні:

здійснення контролю за структурними зрушеннями в економіці регіону, забезпечення життєдіяльності та підтримки відповідного рівня життя населення;

створення нормативної бази формування місцевих бюджетів, тощо.

У теперішній період низький рівень соціального захисту населення обумовлений відсутністю ефективної системи управління цим складним та багатофакторним явищем. Отже, вирішення проблеми удосконалення соціального захисту населення, перш за все, необхідно шукати у площині взаємовідносин між керованими та керуючими структурами. Первинною ланкою визначеної соціальної системи будь-якого порядку є звичайна людина, а мета управління полягає в поліпшенні умов її життя. Але механізм прийняття рішень з соціальних проблем не є достатньо прозорим. При цьому управлінським апаратом не завжди прогнозуються результати тих чи інших заходів та не аналізуються їх соціальио-еко-номічні і соціально-психологічні наслідки, незважаючи на наявність підходів та моделей прогнозування соціальних витрат з урахуванням різних сценаріїв розвитку економіки. Тому важливою проблемою соціального захисту населення є гармонізація управління всією соціально-економічною сферою, тобто забезпечення адекватності та збалансованості роботи всіх її структурних елементів на основі використання системних методів формування та реалізації політики в галузі економіки. Головним інструментом вирішення цієї проблеми може стати ринкова самоорганізація з державним регулюванням. Отже, сьогодні якість управління визначає якість життя.

Процес управління залежить від життєво важливих складових: керівників, процесів та організацій. Обов'язки керівника -- створити атмосферу, за якої люди будуть вірити в стратегію, рішення керівництва і свою роботу. Потрібно чітко встановити і розподілити три елементи системного управління: відповідальність (обов'язки), повноваження і взаємодію. Причому відповідальності повинно бути стільки ж, скільки і повноважень.

Очевидно, що на межі зміни суспільно-економічних формацій -- в розумінні структур, соціуму, стосунків між людьми, економіки -- нас чекає глобалізація ринку як всепроникаюче явище. Цей чинник і надалі диктуватиме свої умови, з якими доведеться рахуватися всім учасникам ринку.

На думку багатьох експертів, сучасний капіталізм уже не є капіталізмом у класичному його розумінні. Це нове суспільство, де є рівноправні партнери, які можуть домовитися між собою у випадку виникнення непорозумінь. Завдяки зусиллям соціал-демократичного руху відбулися істотні зміни в соціальній і політичній структурах сучасного суспільства. Класові відносини змінили відносини між соціальними групами і прошарками, інтереси яких хоча і відрізняються, але не докорінним чином. У стратегічному плані ці інтереси збігаються і пов'язані зі збереженням і розвитком ринкового господарства. Що стосується поточних інтересів, то у випадку, коли вони не збігаються, ці інтереси можуть бути узгоджені через систему соціального партнерства.

У такому розумінні соціальне партнерство -- це найпривабливіша форма регулювання соціально-трудових відносин, що забезпечує мирну еволюцію суспільства у такий його стан, де класовий конфлікт перетворюється на конфлікт між організаціями-профспілками і об'єднаннями роботодавців. Головною умовою формування партнерських відносин при цьому є збіг цілей найманих працівників та власників підприємств. Якщо це відбувається на рівні перспективної мети, можливе тривале і досить стійке партнерство; якщо на рівні приватних цілей -- таке партнерство буде тимчасовим. Але в будь-якому разі соціальне партнерство неможливе без збігу цілей. Наймані працівники і роботодавці -- це сторони одного цілого і вони не можуть існувати один без одного. Якщо навіть між ними виникають конфлікти, то в інтересах обох сторін знайти дієві засоби їх своєчасного та ефективного вирішення.

Виходячи з пріоритетних національних інтересів і завдань соціальної політики, найважливішою проблемою для держави є створення громадянського суспільства. Для цього потрібно мати відповідне законодавство, яке захищає права громадян і громадських організацій. Державним органам влади треба забезпечити здійснення ефективного контролю виконання зобов'язань стосовно соціальних гарантій, формування у суспільстві механізму цивілізованого захисту наданих прав і свобод. Вказане потребує змістовної програми дій представників усіх гілок влади, громадських об'єднань, засобів масової інформації, кожної людини, спрямованих на забезпечення добробуту та гідного рівня життя, який існує у передових країнах світу.

Стратегічне управління за сучасних умов набуває дедалі більшого значення, оскільки визначає стабільність діяльності галузей економіки. На практиці діє закон «60 - 30 - 10», сутність якого полягає в тому, що джерелом усіх наших невдач є наші рішення. Цифрові значення закону уявляються у такий спосіб: 60% невдач зумовлені стратегічними рішеннями, 30 -- тактичними прорахунками і 10 % залежать від помилок оперативної діяльності [35, с. 273].

Висновки до розділу 3

Визначені наступні шляхи та засоби удосконалення пенсійної системи та дальшого проведення пенсійної реформи:

1 Забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи. Для цього необхідно:

а) посилити платіжну дисципліну стосовно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

б) забезпечити встановлення адекватності, обґрунтованості та прийнятності рівня фіскального навантаження, що спричиняє пенсійна система на фонд оплати праці;

в) розширити базу нарахування страхових внесків, у тому числі за рахунок легалізації зарплати та підвищення її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття;

г) опрацювати питання щодо розширення джерел фінансування пенсій, призначених на пільгових умовах;

ґ) розмежувати функції органів виконавчої влади щодо державного регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного забезпечення, а також посилити роль центрального органу виконавчої влади в сфері економіки щодо її впровадження та розвитку;

д) розробити систему захисту пенсійних коштів від їх втрати (знецінення) в середньо- та довгостроковій перспективі з метою посилення довіри населення до накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

е) сприяти підвищенню інвестиційної привабливості боргових зобов'язань і ліквідності акцій вітчизняних емітентів.

2 Забезпечення соціальної справедливості у солідарній пенсійній системі. Для цього необхідно:

а) удосконалити порядок перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам та щодо обчислення заробітної плати для окремих категорій працівників із урахуванням особливого характеру їх роботи ;

б) запровадити для всіх громадян єдині правила пенсійного забезпечення за рахунок страхових внесків та додаткове матеріальне забезпечення громадян у разі виходу на пенсію, з урахуванням особливого характеру умов праці та/або практичного виконання завдань і функцій держави за рахунок коштів державного бюджету або роботодавців;

в) упорядкувати розміри надбавок і підвищень до пенсії для різних категорій осіб в залежності від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з метою уникнення застосування різних підходів при визначенні їх розміру.

3 Формування ефективної, надійної системи недержавного пенсійного забезпечення. Для цього необхідно:

а) розширити напрями інвестування пенсійних активів за сприятливих умов на фондовому ринку та макроекономічної стабільності;

б) уніфікувати порядок оцінки пенсійних активів та визначення розміру пенсійних накопичень в системі недержавного пенсійного забезпечення та обов'язковій накопичувальній пенсійній системі, впровадження щоденного розрахунку чистої вартості пенсійних активів та щоденного розрахунку вартості одиниці пенсійних внесків (активів) за єдиною методикою;

в) привести програми добровільного пенсійного забезпечення, діяльність яких регулюється окремим законодавчим актом, у відповідність до вимог Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”;

г) визначити послуги із адміністрування недержавних пенсійних фондів послугами із недержавного пенсійного забезпечення та поширення на них діючої системи оподаткування, передбаченої для аналогічних послуг;

ґ) прирівняти одноразову виплату із системи недержавного пенсійного забезпечення за порядком оподаткування до пенсії на визначений строк, що виплачується з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, що визначені законодавством;

д) сприяти емісії цільових середньо- та довгострокових облігацій внутрішньої державної позики;

е) запровадити міжнародні стандарти інвестиційної діяльності та звітності для суб'єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення та механізмів корпоративного управління в системі недержавного пенсійного забезпечення;

є) здійснити заходи по запровадженню обов'язкової накопичувальної пенсійної системи;

ж) уніфікувати структури, правила та вимоги щодо функціонування обов'язкової і добровільної складових системи накопичувального пенсійного забезпечення;

з) активізувати участь роботодавців у системі додаткового пенсійного забезпечення;

к) здійснити додаткові заходи щодо захисту коштів системи накопичувального пенсійного забезпечення від знецінення, втрат та інших ризиків

л) забезпечити розробку та сприяння впровадженню обов'язкових професійних пенсійних програм для окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, із одночасним здійсненням заходів щодо створення роботодавцем безпечних для здоров'я робочих місць, та для тих працівників, яким роботодавець не в змозі забезпечити або не забезпечив безпечних та нешкідливих умов праці.

4 Удосконалення та спрощення механізму функціонування та забезпечення зрозумілості пенсійної системи для громадян і роботодавців. Забезпечення громадського контролю за функціонуванням Пенсійного фонду України. Для цього необхідно:

а) стандартизувати, автоматизувати та централізувати технологічні процеси в солідарній та обов'язковій накопичувальній системах пенсійного страхування, підвищити якість і оперативність обслуговування громадян;

б) сформувати склад правління Пенсійного фонду на основі паритетного представництва сторін соціального діалогу;

в) запровадити єдину систему обліку набутих громадянами пенсійних прав у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

г) впровадити стандарти оприлюднення показників, що характеризують поточний стан функціонування пенсійної системи, а також прогнозів її розвитку;

ґ) підвищити рівень суспільної обізнаності стосовно пенсійної реформи шляхом проведення ефективної інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок, об'єднань громадян та юридичних осіб, зокрема щодо переваг та ризиків функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення, а також забезпечити стабільне фінансування таких заходів.

5 Уніфікація пенсійного законодавства.

Для створення універсальної та зрозумілої законодавчої бази дальшого реформування національної пенсійної системи необхідно її уніфікувати за однорідними групами правовідносин, відійшовши від врегулювання умов пенсійного забезпечення окремих професійних категорій громадян різними законодавчими актами. Це створить передумови для дальшої кодифікації пенсійного законодавства. Питання пенсійного забезпечення повинні регулюватися виключно пенсійними законами. У державних документах подолання бідності в Україні головною її передумовою визначається зростання виробництва.

4. Автоматизація прогнозно-аналітичних фінансових розрахунків

соціальний захист залізничник медицина

4.1 Опис табличного процесора Microsoft Excel

На сучасному етапі інформатизації суспільства все більшого поширення в різноманітних сферах життя набувають комп'ютерні технології, вони виступають як один із інструментів пізнання. Розвиток комп'ютерної техніки не тільки якісно змінює життя суспільства, але й впливає на культуру, залучає людство до накопичення культурного багатства. Інформатизація суспільства стимулює якісні зміни в соціально-політичних й економічних процесах. Нові інформаційні технології орієнтують людину на саморозвиток та самонавчання. Одним з лідерів щодо процесу автоматизації прогнозно-аналітичних розрахунків є табличний процесор Microsoft Excel.

1 Для запуску програми Excel слід виконати команду Пуск/Програми/Місгоsoft Excel, після чого на екрані з'явиться вікно процесора Excel.

2 Вікно процесора Excel містить ряд типових елементів:

а) рядок заголовка (верхній рядок вікна) містить назву програми "Microsoft Excel". Крайня ліва кнопка є кнопкою виклику управляючого меню. Праворуч розміщені відповідно кнопка згортання, відновлення та закриття вікна;

б) рядок меню розміщується під вікном заголовка і включає такі пункти:

"Файл" -- робота з файлами книг (створення, збереження, відкритті) файлів, друкування файлів книг);"Правка" -- редагування книг;"Вид" - перегляд книг;

"Вставка" -- вставка у аркуші книг малюнків, діаграм та інші типів даних;

"Формат" -- форматування книг (встановлення параметрі форматів таблиць);

"Сервис" -- сервісні функції (встановлення параметрі настройки Excel);

"Данные" -- робота з базами даних;"Окно" -- робота вікнами книг;

''?'' -- виклик довідкової інформації. Кожний пункт меню має вертикальне підменю. Для відкриття меню слід натиснути клавішу Alt або F10.

Користувач має змогу відмітити останню введену команду, виконавши команду Правка/Отменить.

в) панелі інструментів. Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів. Панелі інструментів -- це рядок кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. При фіксації курсора миші на кнопці під нею з'являється її назва, а в рядку стану -- коротка довідка про призначення кнопки. Ряд кнопок дублюють відповідні пункти меню. Однак користуватись кнопками панелі значно швидше і зручніше. Excel забезпечує користувача декількома панелями інструментів. Для вибору потрібної панелі слід скористатися командою Вид/Панель инструментов. При цьому на екрані з'явиться вікно діалогу Панелі инструментів, у списку якого можна вибрати необхідні панелі. Стандартно Excel виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форматирование.

г) рядок формул. Під панеллю інструментів розміщується рядок формул.

д) рядок стану. Цей рядок розміщується у нижній частині вікна Excel. У ньому виводиться інформація про хід виконання деяких операцій. Слід відзначити, що загальний вигляд вікна Excel і наявність деяких елементів залежать від параметрів, встановлених командами Сервис/Параметры та Вид.

е) довідкова система. В будь-який момент роботи з Excel користувач може одержати довідку декількома способами. Для одержання довідки про команду або елемент екрана слід натиснути кнопку “?” стандартної панелі інструментів, встановити курсор миші (який при цьому набере форму знака питання) на вибраний елемент і натиснути кнопку миші. Короткий опис кнопок панелі інструментів відображається в рядку стану при установці на них курсора миші. Кожне вікно діалогу також містить кнопку “?”, при натискуванні якої виводиться довідка про елемент вікна. Ширші можливості відкриваються при використанні пункту “?” основного меню.

3 Вікно діалогу

Для виконання деяких команд потрібно вводити допоміжну інформацію. Так, для виконання команди Файл/Открыть необхідно вказати дисковод, каталог та ім'я файла. Для введення такої інформації використовуються вікна діалогу, які містять ряд елементів: кнопки, списки, прапорці, перемикачі, рядки введення. Ці елементи розміщуються за тематичними групами, які називають полями. Групи мають заголовки, що закінчуються двокрапкою. Перехід від групи до групи здійснюється або за допомогою миші, або при натискуванні клавіші Таb. В разі введення допоміжної інформації у вікно діалогу здійснюється вста¬новлення прапорців і перемикачів, вибір елементів із списка, введення і редагування тексту в полях введення. В правій частині або внизу вікна розміщені кнопки управління діалогом. Кнопка ОК (клавіша Enter) закінчує діалог з підтвердженням усіх змін, після цього Word виконує команду.

Кнопка Отмена (клавіша Esc) анулює всі зміни; діалог закінчується, але відповідна команда не виконується. Крім кнопки ОК і Отмена в цьому вікні залежно від призначення конкретного вікна можуть бути й інші кнопки управління діалогом. Вікна діалогу також мають поля, назви яких закінчуються трикрапкою. При вибиранні такого поля розкривається наступне вікно, в якому також можна встановити певні параметри.

4 Документи, що створюються у середовищі Excel, називають книгами. Кожна книга складається з листів таких типів: робочі листи, листи діаграм, листи макросів, листи модулів, написаних мовою Visual Basic, листи діалогу:

а) робочі листи -- це електронні таблиці, що складаються з колонок і рядків Максимальне число колонок таблиці -- 255, рядків -- 16384. Колонки позначаються зліва направо літерами: перші 26 -- літерами А ... Z, наступні 26 - літерами AA--AZ і так далі до останньої, 255 колонки. Рядки позначаються зверху вниз цифрами від 1 до 16384. На перетині колонки і рядка розміщуються клітинки. Позначення (адреса) клітинок складається з позначення колонки та рядка. В Excel може одночасно існувати кілька вікон книг. Для маніпуляцій вікнами використовують меню Окна. У кожний момент часу одне з вікон активне, воно виводиться на перший план і може закривати інші вікна. Користувач може встановлювати розмір і положення кожного вікна традиційними для Windows способами. Заголовок вікна розміщується зверху і включає ім'я книги. Ліворуч в імені розміщена кнопка виклику управляючого меню. Праворуч розміщено відповідно кнопки згортання, відновлення і закриття вікна. Список листів книги розміщується ліворуч у нижньому рядку вікна. Цей список містить імена (ярлики) листів. Якщо книга включає багато листів, то список можна гортати за допомогою кнопок прокрутки, які розміщені ліворуч від списку. За замовчуванням робочим листам присвоюється ім'я «Лист...», листам діаграм -- ім'я «Діаграмма ....» Один із листів книги є активним (його ім'я виводиться інверсним кольором).

Якщо активним є робочий лист, то під рядком заголовка вікна розміщується електронна таблиця активного листа. Електронна таблиця містить імена колонок і номера рядків, клітинки, а також горизонтальну і вертикальну смуги прокрутки. Одна з клітинок таблиці виділена темною прямокутною рамкою. Це так званий табличний курсор. Колонку, рядок і клітинку, в якій знаходиться табличний курсор, називають відповідно активною колонкою, активним рядком і активною клітинкою. Адреса активної клітинки виводиться у лівій частині рядку формул. Якщо активним є лист діаграми, то у вікні виводиться відповідна діаграма. Користувач може зробити активним будь-який лист книги. Для цього слід клацнути мишею по ярлику листа у списку ярликів листів;

б) користувач може змінити ім'я активного листа, виконавши команду Формат/Лист/Переименовать або клацнувши правою кнопкою миші і вибравши команду Переименовать із контекстного меню. При цьому на екран виводиться діалогове вікно Переименование листа, в полі Имя листа якого можна ввести нове ім'я;

в) розподіл вікна. На екран виводиться лише частина клітинок активного вікна. Розподіл вікна на дві або чотири частини дозволяє оглядати різні частини одного і того ж листа. Для розподілу вікна слід виконати команду Окно/Разделить. Розподіл здійснюється за місцем розташування активної клітинки. Кожна частина вікна має свої смуги прокрутки. Для відміни розподілу слід виконати команду Окна/Снять разделение або двічі клацнути мишею по роздільнику вікна;

г) закріплення заголовків рядків і колонок. Робочі листи часто мають велику кількість стрічок і стовпців, тому при перегляді нижньої частини листа, заголовок зникає з екрана. Для закріплення колонки чи рядка слід перемістити табличний курсор під рядок і праворуч від колонки, яку потрібно закріпити, і виконати команду Окно/Закрепить Область. Excel вставляє темну рамку для помітки закріпленого рядка і колонки. Цей рядок і колонка залишаються видимими при переміщенні по всьому листу. Для зняття закріплення слід виконати команду Окно/Снять закрепление областей.

5 Для створення нового файла книги можна виконати команду Файл/Создать або натиснути кнопку Создать на панелі інструментів Стандартная. При використанні команди на екрані з'явиться вікно діалогу.

Для відкриття файлів використовують команду Файл/Открнть або кнопку Открыть панелі інструментів Стандартная.

У меню Файл є п'ять команд, які дозволяють зберегти файл: Сохранить, Сохранить как, Сохранить рабочую область, Закрыть і Выход. Кожна з цих команд має свою специфіку. Команду Сохранить как звичайно використовують при першому збереженні файла, а команду Сохранить для збереження змін у існуючому файлі. Аналогічно команді Сохранить діє кнопка Сохранить на панелі інструментів Стандартная. При виборі команд Закрыть або Выход Excel завжди запитує про необхідність збереження змін.

Команда Файл/Сохранить рабочую область відкриває вікно діалогу Сохранить рабочую область. Це вікно дозволяє зберегти поточний стан середовища Excel (розміщення всіх відкритих книг, встановлені параметри). 3а замовчуванням робоча область зберігається у файлі Resume.xlw, але можна використати будь-яке інше ім'я. При виборі команди Файл/Свойства Excel виводить вікно діалогу Свойства, де можна вказати загальні відомості про книгу (автор, назва, організація).

6 Для введення або редагування даних у яку-небудь клітинку таблиці слід зробити цю клітинку активною. Перед введенням можна вибрати кнопками панелі інструментів Форматирование шрифту у списку Шрифт, його розмір, а також тип шрифту (жирний, курсив, підкреслення). Вводити дані в активну клітинку можна безпосередньо у полі самої клітинки (для цього слід клацнути двічі мишею по клітинці або натиснути клавішу F2), чи в полі рядка формул (для цього слід клацнути мишею по рядку формул). Символи можуть вводитись у режимі Замена або Вставка. Натискування клавіші Enter завершує введення та редагування даних у клітинці, а клавіші Esc -- відміняє його.

Цікавою особливістю введення в Excel є автовведення. Ця функція працює при встановленому прапорці Автозаполнение значений ячеек вкладки Правка діалогового вікна Параметри. При введенні даних у цьому режимі Excel намагається угадати, що вводиться, і допише свій варіант до кінця. Якщо користувач згодний з цим варіантом, то слід просто натиснути клавішу Enter. В іншому випадку слід продовжити введення, ігноруючи пропозицію Excel.

7 Робота з діапазоном:

а) виділення діапазону клітинок. Більшість команд Excel оперують з активною клітинкою або виділеним діапазоном клітинок. Для виділення суміжного діапазону клітинок (клітинки складають єдиний прямокутник) слід клацнути курсором по одній з кутових клітинок діапазону і протягнути курсор при натиснутій лівій кнопці миші по решті клітинок діапазону, підсвічуючи їх. При використанні клавіатури для виділення діапазону слід, утримуючи клавішу Shift, клавішами переміщення курсора виділити потрібний діапазон.

Для виділення колонки або рядка слід клацнути мишею по заголовку колонки або номеру рядка. Для виділення декількох колонок або рядків слід натиснути клавішу Ctrl і, не відпускаючи її, клацнути по колонках і рядках, які треба виділити. Для виділення несуміжного діапазону клітинок слід, утримуючи натиснутою клавішу Ctrl, пересувати курсор миші по клітинках, які потрібно виділити. Виділити всі клітинки можна за допомогою команди Правка/Выделить все. Клітинки виділеного діапазону відображаються інверсним кольором, за винятком активної клітинки, яка зберігає звичайний колір і рамку. Для зняття виділення слід клацнути мишею на клітинці, яка знаходиться поза виділеним діапазоном. Широкі можливості у виділенні надає вкладка Выделение группы ячеек вікна діалогу Перейти, яке відкривається командою Правка/Перейти. Опції цієї вкладки дозволяють виділити порожні клітинки, клітинки, що містять константи, формули. Переміщувати табличний курсор всередині виділеного діапазону можна так само, як і в невиділеному діапазоні, але при цьому слід утримувати натиснутою клавішу Ctrl;

б) редагуванняя виділеного фрагменту. Виділений фрагмент можна вилу¬чити, очистити, вставити, перемістити, скопіювати. При цих операціях часто використовують буфер обміну Windows, через який Excel може обмінюватись інформацією з іншими програмами, що працюють у середовищі Windows. Вилучити виділений діапазон клітинки можна за допомогою команди Правка/Удалить. При цьому на екрані з'являється діалогове вікно, в якому слід вказати напрям зсуву клітинок таблиці для заповнення вилученого діапазону: ліворуч чи вгору. Вилучений діапазон при цьому у буфер не заноситься. Очистити виділений діапазон клітинок можна командою Правка/Очистить. Для переміщення виділеного діапазону клітинок слід послідовно виконати команди Правка/Вырезать і Правка/Вставить. Якщо діапазон переміщується на місце клітинок, що містять дані, то дані у цих клітинках замінюються вставленими. Клітинки при цьому не зсуваються. Якщо діапазон треба перемістити на інший лист, то при буксуванні слід натиснути клавішу Alt і клацнути по ярлику листа. Для копіювання виділеного діапазону клітинок слід послідовно виконати команди Правка/Копирование і Правка/Вставить. Копіювання за допомогою миші аналогічне переміщенню, але при цьому слід тримати натиснутою клавішу Ctrl.

4.2 Алгоритм і результати розрахунків

Рисунок 4.1 - Результат розрахунку фінансових показників Південної залізниці у 2007-2009 рр., тис. грн.

За допомогою табличного процесора Microsoft Excel будуємо таблицу з відповідними даними та за допомогою строки формул вираховуємо необхідні значення основних фінансових показників Південної залізниці за 2007-2009 роки, а також їхню динаміку у зазначений період (рисунок 4.1). Після цього за допомогою меню панелі інструментів («Сервіс/Параметри») відображаємо ту ж саме таблицю у вигляді формул розрахунків відповідних показників (рисунок 4.2).

Рисунок 4.2 - Алгоритм розрахунку фінансових показників Південної залізниці у 2007-2009 рр., тис. грн.

4.3 Алгоритм і результат побудови діаграм

Під терміном «діаграма» розуміється малюнок, фігура, яка надає графічне зображення співвідношенню між величинами. Для створення діаграми простіше всього скористатися відповідним майстром. Щоб вказати майстру діаграм джерело даних, виділіть прямокутну область комірок, в яких знаходяться результати розрахунків. Будь-яка діаграма складається з елементів, до яких відносяться такі об'єкти, як область побудови діаграми, осі, координатна сітка, маркери даних, заголовки. Клацанням миші можна виділити будь-який елемент, а клацанням правої кнопки - розкрити його контекстне меню. Окрім набору стандартних елементів, які практично завжди присутні на діаграмі, Excel дозволяє додавати різні додаткові компоненти, що усилюють наочність діаграми і що підвищують її інформативність. До таких допоміжних елементів відносяться підписи рядів даних. Початкові числові дані для діаграми слід виділяти разом з рядком і стовпцем заголовків таблиці, щоб відповідні назви автоматично з'являлися в легенді і на осі категорій діаграми.

1 Виконується команда Вставка\Діаграма. Відкриється перше вікно діалогу майстра діаграм, в якому потрібно вказати тип діаграми, задаючий її оформлення, і конфігурацію елементів, що відображають дані.

2 У списку Тип вибирається потрібний пункт або інша відповідна категорія типів діаграм.

3 У розділі Вид клацається по потрібному, задаючи підтип діаграми.

4 З метою попередньої оцінити майбутнього виду діаграми, не виходячи з вікна майстра , натискується кнопкою миші Просмотр результата. У вікні діалогу замість списку підтипів з'явиться зовнішній вигляд майбутньої діаграми. Після відпускання кнопки миші вікно діалогу повернеться в колишнє положення. Завершується цей етап натиснення кнопки Далі

5 Наступне вікно діалогу майстра, дозволяє вибрати або скоректувати джерело даних. Оскільки при запуску майстра в аркуші вже був виділений деякий діапазон даних, він автоматично вибирається як джерело даних. Зверніть увагу, що майбутня діаграма, загальний вид якої відображається у вікні діалогу, може містити зайвий ряд даних, що з'явився через наявність у виділеній області порожнього рядка. Щоб скоректувати джерело даних, клацніть на кнопці, розташованій в правій частині поля Диапазон. Вікно майстра згорнеться в один рядок, відкривши доступ до листа Excel.

6 Виділяється додаткова група комірок і мишкою розвертається вікно діалогу.Перемикач Ряди дозволяє групувати ряди даних по рядках або стовпцях таблиці. Для переходу до вікна діалогу Параметри діаграми, натискується кнопка Далі.

7 Вводяться тексти в поля Назва діаграми, Вісь Х (категорій) і Вісь Y (значень). При необхідності за допомогою інших вкладок цього вікна діалогу набудовуютя осі, лінії сітки, легенду, підписи даних і режим відображення таблиці даних. Завершується робота у вікні клацанням на кнопці Далі.

8 Вказується розміщення діаграми на робочому або окремому аркуші і у текстове поле імені нового аркуша введиться назва аркуша. Для завершення роботи з майстром діаграм клацається на кнопці Готово. При розміщенні діаграми на окремому листі програма задає їй розмір, рівний площі вікна документа Excel. Якщо при зміні, розмірів вікна масштаб діаграми не міняється, потрыбно виконати команду Сервіс\Параметри\Встановити прапорець Масштабувати діаграму за розміром вікна. Інакше розміри діаграми зберігатимуться незмінними.



Рисунок 4.3 - Динаміка коштів, перерахованих магістралями України на медичне обслуговування непрацюючих пенсіонерів-залізничників, млн грн

Рисунок 4.4 - Динаміка кількості застрахованих Південною залізницею пенсіонерів у 2009-2010 роках, тис. чол..

Роблячи висновок, слід зазначити, що у сучасному світі одним із пріоритетних напрямів розвитку є інформатизація та впровадження комп'ютерних технологій у виробничий процес, що значно покращує якість та ефективність навчання майбутніх фахівців, підвищує конкурентноспроможність на ринку праці. Застосування комп'ютерних технологій потребує перегляду форм і методів навчальної діяльності. Використання сучасних технічних засобів для розв'язання фахових завдань на базі отриманої комп'ютерної підготовки є запорукою конкурентноспроможності майбутнього фахівця. При масовому забезпеченні комп'ютерами зберігається його індивідуальність, можливість отримання достовірної оцінки його вмінь без великих затрат часу на проведення контролю.

Висновки та рекомендації

За підсумками проведеного дослідження можна зробити наступні висновки та надати відповідні рекомендації.

Вирішення проблем, пов'язаних із функціонуванням соціального захисту, є прерогативою держави як у сталій, так і в трансформаційній економіці.

Термін "соціальний захист" в Україні вживається лише кілька років. Він замінив термін "соціальне забезпечення", який зберігає право на існування, проте характеризує дещо вужче поняття, ніж соціальний захист.

Соціальний захист -- це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах чи іншій ситуації. Організаційно-правові заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні -- формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів. Отже, з позицій економіки, соціальний захист -- це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.

Система соціального захисту -- підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів. Це система принципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій, заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення. Соціальний захист створює гарантії допомоги на випадок настання соціальних ризиків, яких може зазнати будь-який громадянин упродовж життя: хвороба, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, міграція тощо. Охоплює соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу (підтримку), сукупність дій, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз. Реалізується державою через соціальну політику.

Соціальна політика - діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні.

Соціальне забезпечення є складовою системи соціального захисту і виконує функцію накопичення та розподілу коштів соціального захисту, призначених для соціальної допомоги, виплат по соціальному страхуванню та ін. Соціальне забезпечення включає пенсії та різні види допомоги (з тимчасової втрати працездатності, по вагітності й пологах, по догляду за дитиною до 3 років, по догляду за хворою дитиною, на поховання, допомогу непрацездатним особам, дохід яких менший від встановленої межі малозабезпеченості, тощо). Соціальне забезпечення передбачає також подання допомоги в натуральному вигляді (обслуговування інвалідів, людей похилого віку у спеціалізованих установах -- будинках-інтернатах і вдома).

Фундаментальними перетвореннями, що відбулися за період здобуття Україною незалежності, можна вважати відокремлення коштів державного і соціального бюджетів, перехід до страхового принципу фінансування видатків на соціальну сферу, встановлення прямої залежності розмірів соціальних виплат від страхових внесків та стажу. Вдалося запровадити управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування на паритетних засадах представниками тих сторін, за рахунок яких формуються кошти фондів, а саме: представниками держави, роботодавцями та застрахованими особами. Така організація управління системою сприяла ефективнішому вирішенню поточних і стратегічних завдань з урахуванням інтересів кожної сторони, забезпечила прозорість, підзвітність та дієвий фінансовий контроль.

Між тим, кардинальне реформування системи соціального забезпечення є багатоаспектним процесом, розрахованим на тривалу перспективу, внаслідок якого має бути створена сучасна та ефективна система адміністрування соціального страхування, а також налагоджена стабільно працююча накопичувальна складова пенсійної системи. При цьому слід враховувати низку принципово важливих моментів.

1. Передача управління частиною активів системи соціального страхування недержавним страховим фондам потребує значної уваги до проблем надійності останніх, підвищення ефективності їхнього використання. На жаль, в Україні поки що не сформовано належної ділової та професійної етики ведення відкритого ефективного бізнесу, особливо - у фінансовій сфері. Відтак принципово важливими передумовами створення ефективної системи соціального страхування є формування розвиненого прозорого фондового ринку та впровадження дієвого контролю над виконанням господарського законодавства. Це свідчить про неможливість швидкого переходу соціального забезпечення на страхові принципи та вимагає етапності цього процесу.

2. Має бути здійснений перехід до сплати єдиного соціального внеску та зниження навантаження соціальним податком фонду заробітної плати. Нині сукупний розмір внесків на соціальне страхування становить 41,7 % фонду оплати праці, причому 38,7 % сплачують роботодавці, а 3 % - застраховані особи. За розрахунками, в результаті запровадження обов'язкового медичного страхування на користь системи охорони здоров'я необхідно буде перерозподілити додатково близько 3 % виробленого внутрішнього валового продукту держави, що відповідає підвищенню загального розміру страхових внесків додатково на 5 % від фонду оплати праці. Таке становище спонукає роботодавців до приховування реальних обсягів фонду заробітної плати, що в умовах переходу на страхові засади соціального забезпечення закладає підґрунтя конфлікту між роботодавцями та працівниками.

3. Об'єднання всіх видів соціального страхування в одну систему дозволить охопити ризики віддаленого періоду (пенсії) і ризики повсякдення (медичне страхування), підвищивши „споживчий попит” на систему соціального страхування. Це створить відповідні умови для виникнення соціального тиску на роботодавців, які ухиляються від сплати внесків до системи обов'язкового соціального страхування. У свою чергу, це позначиться на загальному рівні сплачуваності страхових внесків і, відповідно, приведе до певного розширення консолідованої бази нарахування обов'язкового страхування. Запровадження єдиного соціального внеску потребує поступового та виваженого підходу до його реалізації. Адже в умовах реформування пенсійної системи значно зростають витрати солідарної системи, і запровадження єдиного соціального внеску не повинно спричинити зменшення рівня фінансових надходжень.

Важливою передумовою підвищення ефективності системи соціального захисту є здійснення розрахунків стосовно прогнозування витрат на виконання комплексу заходів у рамках цих програм та оцінки результативності від їх запровадження. Для цього потрібна розробка методологічних засад щодо контролю програм з соціального захисту з урахуванням їх спрямованості, адресності, рівня реалізації та інших провідних характеристик.

Українська модель системи соціального захисту передбачає, насамперед, необхідність забезпечення соціально гарантованого мінімуму задоволення потреб, створення належних умов для життя тих, хто цього потребує, і паралельно з тим створення передумов, аби скоротити кількість тих, хто потребує допомоги. Це можливо шляхом підвищення рівня соціально-медичного забезпечення, освітнього рівня, покращення законодавчої бази, тощо. Але аби ефективно діяла система соціального захисту населення, має бути на належному рівні теоретико-методологічне обґрунтування.

Перелік літератури

1. Конституція України [Текст]: офіц. вид. - К.: Парламентське вид-во, 2006.- 60 с.

2. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України (14.01.1998): [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua.

3. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”(05.10.2000).

4. Закон України „Про соціальні послуги”(19.06.2003)

5. Закон України “Про прожитковий мінімум” (15.07.1999).

6. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 р.”(05.10.2000).

7. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 р.”(22.03.2001).

8. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 р.”(15.11.2001).

9. Закон України “Про прожитковий мінімум на 2003 р.”(28.11.2002).

10. Закон України “Про страхування”(07.03.1996 із змінами на 2002 р.).

11. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”(02.03.2000).