"Третій сектор" як основа громадянського суспільства

Недержавні організації постсоціалістичних країн. Третій сектор в Україні. Діяльність українських недержавних народних організацій, фінансова залежність від організацій-донорів. Вплив закордонних донорів на формування ННО, пріоритети грантової підтримки.

Рубрика Социология и обществознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.09.2010
Размер файла 33,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

"ТРЕТІЙ СЕКТОР" ЯК ОСНОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Стаття присвячена актуальній проблемі побудови нового громадянського суспільства в Україні. Виконано компаративний аналіз розвитку "третього сектора" в країнах Заходу (1-а частина), країнах СНД та Україні (2-а частина). Акцентовано увагу на особливій ролі недержавних аналітичних центрів (Think tank) як "п'ятої влади". Сформульовано ряд висновків та зауваг, спрямованих на пошук шляхів розбудови українського третього сектора.

НЕДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇН

Масштаби "третього сектору" в постсоціалістичних та, зокрема, пострадянських країнах значно нижчі, ніж у країнах "старих демократій" Америки та Європи. Проте ННО в цих країнах швидко розвиваються.

У Росії діє декілька десятків тисяч ННО (одна ННО на 2300-3000 громадян), які розподілені по території федерації вкрай нерівномірно. У Москві офіційно зареєстровано понад 15 тис. ННО (дані Агентства Соціальної Інформації), Новосибірську (де знаходиться Сибірський Центр підтримки громадянських ініціатив) - 1200 громадських організацій, Алтайському краї - біля 170, Іркутській області - 180, Новокузнецьку - 90, Красноярському краї - 750, Омській області - 175, Республіці Алтай - 50, Республіці Бурятія - 70, Томській області - 180, Тюменській - 40, Читинській - 90. Оцінюючи ці дані, можна зробити висновок про нерівномірність розвитку громадянського сектору в Росії. Найбільші успіхи закономірно спостерігаються у столиці федерації Москві: тут на 450-500 громадян припадає одна ННО. Громадські організації Росії видають журнали, газети, бюлетені, довідники (банки даних про ННО, донорські організації, тренерів-консультантів ННО). Найпомітнішими періодичними виданнями ННО є щомісячний журнал "Пчела" (С.-Петербург), газета "Третий сектор" (Новисибірськ) та видання ННО в Москві.

У Білорусії згідно з даними, зібраними білоруською ННО "Обьединенный путь", існує 1115 громадських організацій, які розташовані головним чином у містах: Мінську (62 % всіх ННО), Вітебську (11 %), Бресті (10%), Могильові (8 %), Гомелі (6 %) та Гродно (3 %). Виходячи з того, що населення Білорусії становить близько 10 млн. чол., одна ННО припадає аж на 9 000 жителів цієї країни. У порівнянні з розвинутими країнами Заходу це дуже низький показник. Проте й у порівнянні з Росією третій сектор Білорусії розвинутий значно гірше, що може бути наслідком недемократичного керівництва державою. При цьому нерівномірний характер розподілу ННО по території країни зберігається, що, очевидно, характерно для початкового етапу розвитку громадянського сектору суспільства. Щодо розподілу білоруських ННО за сферами діяльності, то найбільше організацій функціонує в галузі науки й культури, найменше - військовиків, за інтересами та у сфері держави, самоуправління й права.

Показовим є виникнення (головним чином в 1989-1995 рр.) і розвиток новітніх громадських дослідницьких організацій - "мозкових центрів" у сусідніх постсоціалістичних країнах та країнах народної демократії в Європі. Наприклад, в Албанії в кінці ХХ ст. працювало 6 таких центрів, у Болгарії та Угорщині - близько 20, Польщі - понад 15, Румунії - 8, Словаччині - 12. Think tanks США, Польщі, Чехії та ін. країн Європи мають багато спільного, але водночас відрізняються тематикою своїх досліджень: у країнах Центральної Європи вона головним чином торкається актуальних проблем розвитку демократії та економічних реформ у цих країнах.

Візьмімо для прикладу Польщу. У цій країні працює близько 10 відомих недержавних "мозкових центрів". Це Інститут досліджень основ демократії, Інститут польської політики, Інститут приватного підприємництва і демократії, Міжнародний центр розвитку демократії, Фонд підтримки місцевої демократії, Гданський інститут ринкової економіки, Дослідницький центр ім. Адама Сміта, Фонд СASE - Центр соціальних та економічних досліджень, Інститут сталого розвитку та ін. Усі ці організації, окрім Гданського інституту, розташовані у Варшаві.

Інститут досліджень основ демократії засновано в 1995 р. Сфера досліджень: політичні партії в нових демократичних державах, ставлення до демократії та ринкової економіки, родинні цінності та структура сім'ї. Інститут є приватною некомерційною організацією, яка ставить собі за мету вивчення філософських, історичних, соціальних, політичних і культурних передумов виникнення й функціонування демократичних систем у сучасному суспільстві. Джерела фінансування - внутрішні (польські) й міжнародні. Річний бюджет - бл. 4-6 тис. дол. Інститут має 13 працівників, у т.ч. 4 - постійних. Тел. (48-22)643-68-73.

Інститут польської політики - незалежна некомерційна установа, заснована у 1992 р. Її метою є публікації про розбудову демократії, зокрема з тематики сучасної історії та національних конфліктів в Україні, Білорусії, Росії, Румунії, Естонії, а також з питань економіки та соціального захисту в Польщі, самоврядування в Польщі та Німеччині. Джерела фінансування - гранти від фондів. Постійних співробітників Інститут не має, асоційованих - 3 чол. E-mail: jkarp@polbox.com.

Інститут приватного підприємництва і демократії (1993) - незалежна фундація, що досліджує розвиток приватного сектора в Польщі. Інститут ініціює внесення поправок до чинного законодавства, розробляє стандарти економічних відносин, бере участь у громадських обговореннях. Джерела фінансування - внутрішні та зовнішні. Річний бюджет - 130 тис. дол. Інститут організує національні та міжнародні брифінги, конференції та семінари для політиків і журналістів. E-mail: iped@polbox.com.

Міжнародний центр розвитку демократії (МЦРД) заснований у 1992 р спільно Ягеллонським університетом та Економічною академією. МЦРД працює в таких напрямках: європейські та східні дослідження, дослідження з питань безпеки, громадянське суспільство. До складу Центру входить Інститут стратегічних досліджень. До ради директорів входить, зокрема, Лєшек Бальцерович. Дослідження стосуються ЄС, НАТО, питань громадянського суспільства, ринкової економіки, конституції. При МЦРД створена Депозитна бібліотека Ради Європи - відділ Європейської бібліотеки. Фінансування - внутрішнє (польське) та міжнародне (приблизно порівну). Річний бюджет - 225 тис. дол. Центр має 55 співробітників, у т.ч. 10 - постійних. E-mail: dyrekcja@Friko5.onet.pl.

Фонд підтримки місцевої демократії працює з 1989 р. Основні напрямки діяльності: розвиток громадського самоврядування, підтримка місцевих органів влади та місцевих адміністрацій, місцеве самоврядування. Фонд підтримує розвиток демократії в країнах Східної Європи, зокрема в Україні, Білорусі, Литві, Румунії та країнах СНД. Фінансування - внутрішнє (польське) та міжнародне (приблизно порівну). У Фонді працює бл. 30 чол, з яких 23 - постійні професійні працівники. E-mail: biuro@frdl.org.pl.

Гданський інститут ринкової економіки, який засновано у 1989 р - одна з провідних польських дослідницьких фундацій в галузі економіки. Сприяє трансформації польської економіки в систему вільного ринку. Фінансування на 2/3 - внутрішнє. Річний бюджет - бл. 1,5 млн. дол. Інститут має понад 120 співробітників, переважна більшість яких - сумісники. Інститут має філії у Варшаві та Любліні, співпрацює з дослідницькими установами Європи та Америки. Засновник Гданської банківської академії. E-mail: ibngr@ibngr.edu.pl

Фонд СASE - Центр соціальних та економічних досліджень, працює з 1991 р. Основні напрямки діяльності: державний бюджет та фінанси, процес приватизації, банківська справа, економічні перетворення в посткомуністичних країнах. Річний бюджет Фонду - бл. 1 млн. дол. Фонд активно друкує наукові розвідки з питань трансформації економіки. Має біля 90 співробітників, головним чином сумісників. E-mail: case@case.com.pl

Оцінюючи загальні тенденції розвитку, можна говорити про активне будівництво "третього сектору" в постсоціалістичних країнах, причому механізм цього процесу йде в основному шляхом калькування вже існуючих на Заході прототипів (як західного, так і "діаспорового" штибу). Хоча іноді можна спостерігати привнесення нових суто регіональних (національних) форм NGO. Темп цього процесу настільки швидкий, що дозволяє прогнозувати утворення в ряді цих країн (окрім, імовірно, Бєларусі) повноцінного, збалансованого й стійкого громадського сектору суспільства в найближчі 5-7 років.

ТРЕТІЙ СЕКТОР В УКРАЇНІ

В Україні відповідно до Звіту про гуманітарний розвиток (Ukraine Human Development Report, 1996) існувало понад 5 000 ННО. За оціночними даними експертів за період 1992-97 рр. в Україні створено біля 800 нових всеукраїнських і тисячі місцевих громадських організацій. В 2001 р за даними порталу intellect.org.ua кількість офіційно зареєстрованих ННО в Україні сягнула 25000. У 2004 році за експертними оцінками ця цифра збільшилася до 28000 організацій. У порівнянні з країнами Заходу це небагато - одна ННО на 1710 жителів країни, - але водночас суттєво більше, ніж в Білорусії та Російській Федерації. Такий ефект просунутого розвитку українського "третього сектору" можна пояснити традиційним тяжінням українців до демократії, відчуттям природної європейськості. При цьому більшість ННО, як і в інших країнах, зосереджена в столиці та культурно-історичних і промислових центрах. Найбільша кількість українських ННО припадає на сфери: культури і освіти; здоров'я, інваліди та ветерани; економіка і наука; жінки і діти.

ННО мають свої періодичні видання, серед яких виділяються журнали для ННО: "Громадські ініціативи"(Львів), "Обличчям до обличчя" ("Сприяння", Донецьк); спеціальні і спеціалізовані часописи "мозкових центрів": "Національна безпека і оборона" (Український Центр економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова, Київ), "Схід" (Український культурологічний центр, Донецьк), "Економічний часопис" (Інститут трансформації суспільства, Київ), "Універсум" (Товариство "Універсум", Львів).

Проведений нами аналіз "третього сектору" найбільшої області України - Донецької - дає дуже строкату картину ННО. Феномен високого ступеня заполiтизованостi нашого суспільства чiтко віддзеркалюється в громадських організаціях: вони, як правило, дотримуються цілком певних політичних орiєнтирiв. Сьогодні їх основні політичні вектори можна умовно сформулювати так: 1. Українська демократична держава з переважно Європейською орiєнтацiєю. 2. Демократична держава з переважно Євразiйською (зокрема проросiйською) орiєнтацiєю. 3. Соціалістична (комунiстична) держава з переважною Євразiйською орiєнтацiєю. 4. Iндиферентнi або полiварiантнi в зовнiшньополiтичнiй орiєнтацiї, але з чiткою установкою на ринок i приватну власнiсть як домiнантнi засоби реформ суспiльства. 5. Полiварiантнi в полiтичному вiдношеннi з домiнантою професiйних iнтересiв. 6. Полiварiантнi в полiтичному вiдношеннi з домiнантою національних інтересів. 7. Умовно-індиферентні зі стабільною закордонною грантовою підтримкою.

Загалом же на Донеччині на 2003 рік діяло 4053 громадських організацій та рухів, з них близько 800 зареєстровані на обласному рівні, крім того 4084 профспілкових організації. Динаміка зростання основних (за їх питомою вагою в загальній кількості) організацій "третього сектора" на Донеччині така [36] (1995 р. до 2003 р.): ННО національних і дружніх зв'язків з іншими країнами - 54/172, молодіжних - 50/449, дитячих - 21/174, жіночих - 41/194, благодійних - 110/409, ветеранів та інвалідів - 177/431, професійних ННО - 72/316, виховних - 58/172. Цікаво, що найменше в шахтарському регіоні культурологічних та дотичних до них громадських організацій, так з охорони пам'ятників історії і культури - всього 7 (9), науково-технічної творчості - 19 (48).

Подібна ж строката картина зі своїми територіальними особливостями спостерігається в Криму, Причорномор'ї, у Закарпатті. Більш однорідний "третій сектор" на Західній Україні та в Центрі: тут переважають ННО 1 та 4.

Сьогодні в Україні спостерігається велика різниця в структурі "третього сектору" між Сходом і Заходом, причому громадські організації є "зліпком", віддзеркаленням преференцій населення того чи іншого краю. Крім того, на Сході протягом декількох років тривають спроби використання псевдо-третього сектору під егідою і за прямого втручання влади. Зрозуміло, що такі організації (скажімо "Согласие") виникають швидко, реєструються просто, за офіційними даними включають велику кількість людей, асоційованих членів тощо. Проте після використання з метою підтримки тих чи інших ініціатив влади вони так само швидко й зникають разом з діячами або партіями, які їх народили.

Суттєвою і навіть знаковою особливістю сучасних українських ННО є їхня фінансова залежність від організацій-донорів. Діяльність українських ННО, в т.ч. "мозкових центрів", була б неможливою без підтримки міжнародних донорів, зокрема: Friedrich Ebert Stiftung, Konrad Adenauer Foundation, делегації Європейської Комісії в Україні, Freedom House, USAID Agency, McArthur Foundation, Renaissance Foundation, Мiжнародний Фонд "Вiдродження" (фонд Дж.Сороса), Eurasia Foundation, C.S.Mott Foundation, Know-How Fund, the World Bank, Мiжнародний Медiа Центр(ММЦ) - Iнтерньюз, Counterpart International, посольств США, Великої Британії, Нідерландів, Канади та ін. Цієї ж думки дотримуються й інші дослідники (напр., С.Костюк). Найбільші проекти: "Європейський вибір України" (МЦПД), "Сприяння реалізації ефективної політики кордонів України" (ЦМКЗПУ), проект "Єврофорум" (ЦСД), "Українська програма ринкових реформ", "Розвиток iнфраструктури недержавних неприбуткових органiзацiй в Українi" - підтримали Freedom House, USAID Agency та ін., що потребувало десятків млн дол США. Наприклад, динамiка пiдтримки Фондом Дж. Сороса проектiв до 1997 р. весь час була позитивною: з $ 450 тис. у 1990-91 рр. до $ 2 млн у 1993 р., $ 4,8 млн у 1994 р., понад $ 10 млн в 1995-1996 рр, - і тільки в останні роки зменшилися до $ 4-5 млн. Підтримка Фонду "Євразія" оціночно досягала $ 10-12 млн. річно. У той же час сукупна підтримка власного "третього сектору" від українських меценатів і держави була на 2-3 порядки меншою.

Отже, в Україні домінував і домінує до сьогодні вплив закордонних донорів на формування ННО. Причому активно підтримуються ресурснi (сервiснi) центри ННО (РЦ ННО), які є потужним механiзмом корекцiї розвитку "третього сектору" країни в тому напрямку, в якому вважають потрiбним спонсори (донори).

Перші порівняно великі ($ до 50 тис.) гранти від МФВ, Фонду "Євразiя" та Фонду Ч.С. Мотта в 1996 р. одержали такі регіональні РЦ ННО: Запорiзький обласний благодiйний фонд "Центр соцiальних та економiчних дослiджень"(Запорiжжя), Ресурсний центр розвитку громадських органiзацiй органiзацiй "Гурт"(Київ), Асоцiацiя "Iнтеграцiя до Європейської культури" (Одеса), Фонд розвитку громадських органiзацiй "Захiдноукраїнський ресурсний центр"(Львiв), Чернiвецький обласний фонд громадських iнiцiатив (Чернiвцi), "Фонд Х'юза"(Донецьк). Очевидно, що політичні вектори цих організацій близькі в першу чергу до п. 4: "Iндиферентнi або полiварiантнi в зовнiшньополiтичнiй орiєнтацiї, але з чiткою установкою на ринок i приватну власнiсть як домiнантнi засоби реформ суспiльства" та частково до п. 1: "Українська демократична держава з переважно Європейською орiєнтацiєю". В останні роки ХХ ст. пріоритети грантової підтримки також включали загрози ВІЛ, різноманітні жіночі програми, боротьба з корупцією, а також програми сприяння демократичним виборам в Україні. До речі, фінансування донорськими організаціями Заходу антикорупційної програми в Україні починається не вперше, але без урахування попередніх результатів, досягнутих NGO. Разом з тим найменше фінансувалися культурологічні проекти, майже зовсім з грантової підтримки випав сектор науково-технічних українських організацій, підтримка наукових товариств, суттєво зменшилися гранти на мас-медіа. Деякі фонди (МФ "Відродження") згортають свою діяльність. Така стратегія грантодавців потребує ретельного аналізу з урахуванням варіантів подальшого розвитку України. Проте в цілому вона відповідає західним поглядам на нашу країну як державно-територіальну потугу, що не має (не матиме?) чітких економічних і політичних перспектив посісти чільне місце в Східній Європі.

Отже, український "третій сектор" є суттєво диспропорційним як територіально, так і за напрямками діяльності. При цьому чітко простежується часове "відставання" в розвитку громадських організацій Південно-Східної України. Саме їм притаманні ті риси перехідного періоду, яких не зістрінеш на Заході України, чи навіть у Центрі. Такий стан громадського сектору на Східній Україні має багато пояснень. І лежать вони не тільки у площині складу і преференцій місцевого населення, особливо-закритих умов регіону Донбасу(в плані ЗМІ, наприклад), а й у недалекоглядній, навіть шкідливій для розвитку здорового вітчизняного "третього сектору" позиції багатьох відомих інтелектуалів Києва і навіть Львова на початку 1990-х років. Маю на увазі руйнування досить потужних структур Товариства української мови на Донбасі і в Криму при "переформатуванні" його на "Просвіту", непідтримку ініціативи Донбасу у 1996 р. якісного оновлення Народного руху України на основі нової кадрової політики і нової програми з суттєво більшими соціально-економічними акцентами. Ці питання належать до так званих "делікатних" і поки що чекають своїх дослідників. Але події виборів-2004 могли розгортатися зовсім по-іншому, якби Схід України мав би потужний "третій сектор" державницького спрямування.

"Інтелектуальним ядром" широкого кола громадських організацій в Україні виступають "мозкові центри". За даними інтернет-проекту "Мережа аналітичних центрів України" (http://www.intellect. org.ua) станом на 1 лютого 2002(2005) р., в Україні діяло близько 60 (115) "мозкових центри". Ядром українських Think Tanks виступає Київ - 38 (67) центрів. Далі йде Львів - 14 (32), Донецьк - 8 (28), Харків - 10 (23), Закарпаття (15), Волинь, Дніпропетровськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці - по 14 на 2005 р., Луганськ, Полтава, Івано-Францівськ, Крим, Вінниця, Херсон, Запоріжжя, Чернігів - по 13-10 центри на 2005. Понад два десятки Think Tanks утворено при вузах України, зокрема при Дніпропетровському, Київському, Львівському, Таврійському, Тернопільському та Чернівецькому національних університетах, УАДУ при Президентові України, Харківській національній юридичній академії та ін. Крім того, в Україні діють аналітичні центри окремих олігархів, бізнесових структур, політичних партій. До найбільш авторитетних неурядових аналітичних структур України можна віднести: Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова (УЦЕПД), Агентство гуманітарних технологій (АГТ), Асоціацію молодих українських політологів і політиків (АМУПП), Атлантичну Раду України (АРУ), Інститут політики (ІП), Український культурологічний центр (УКЦентр) та аналітично-інформаційний журнал "Схід"(Донецьк), Культурологічний часопис "Ї", Київський центр інституту Схід-Захід (КЦІСЗ), Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД), Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД); Центр європейських та міжнародних досліджень (ЦЄМД), Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України (ЦМКЗПУ), Інститут трансформації суспільства (ІТС). Потенційно потужними організаціями є Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва (ІЄАП), Інститут Європейської Інтеграції (ІЄІ), Товариство зовнішньої політики України (ТЗПУ), Центр стратегічних досліджень (ЦСД). Фінансування просунутих українських Think tanks, як і в Польщі та Чехії, в основному зовнішнє. Наведемо деякі приклади окремих українських "мозкових центрів", які зараз успішно працюють.

Міжнародний центр перспективних досліджень засновано в 1993 р. Мета діяльності центру - сприяння розвитку демократичного суспільства та ринкової економіки в Україні, процесам європейської інтеграції України. Здійснює аналітичні дослідження економіки України, прогнози розвитку та оцінку можливих ризиків. На основі опитування 300 промислових підприємств України проводить щоквартальний моніторинг української економіки на мікрорівні. Фінансування в основному міжнародне. Річний бюджет - 1,2 млн. дол. В центрі на постійній основі працює 45 професійних працівників. E-mail: office@icps.kiev.ua

Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова - неприбуткова громадська організація. Здійснює дослідження в таких сферах: внутрішня політика, соціально-економічний розвиток України, енергетика, державне управління, міжнародна економіка, зовнішня політика, національна безпека і оборона, військове будівництво, міжнародна і регіональна безпека, миротворча діяльність. УЦЕПД об'єднав експертів у галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки. У Центрі на постійній основі працюють 24 чол. Експерти УЦЕПД отримали фахову підготовку у вітчизняних та іноземних університетах, мають учені ступені й звання, досвід роботи в органах державної влади. Для проведення досліджень Центр залучає широке коло висококваліфікованих експертів на контрактній основі. Цілі УЦЕПД: розробка моделей соціально-економічного розвитку України та механізмів їх реалізації; сприяння конструктивній взаємодії гілок влади; розбудова ефективної, економічно необтяжливої Воєнної організації держави; підвищення ефективності взаємодії держави і суспільства, обґрунтованості державних рішень, результативності власної участі в процесі їх прийняття; налагодження плідної співпраці з міжнародними аналітичними центрами, проведення спільних досліджень з актуальних проблем. УЦЕПД забезпечує високу якість аналітичної продукції. Це одна з найдосвідченіших NGO в Україні, яка виконує дослідницьку роботу в провідних наукових установах держави; практичну роботу в органах державної влади: Адміністрації Президента, Кабінеті Міністрів, Апараті Ради національної безпеки і оборони, Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних Сил України; бере участь у підготовці та проведенні виборчих кампаній; участь в розробці законодавчих і нормативних документів: Конституційного договору, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Стратегії забезпечення економічної безпеки України, Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", нормативних актів, державних і галузевих програм; розробці аналітичних матеріалів з актуальних проблем національної безпеки; здійснює підготовку аналітичних доповідей Президентові України, Прем'єр-міністрові України, Секретареві Ради національної безпеки й оборони України; надання консультацій парламентським комітетам, Уряду України. E-mail: info@uceps.com.ua.

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика утворений у 1993 р. Основні напрямки діяльності охоплюють широкий спектр проблем: дослідження державного самоуправління та місцевого самоврядування, громадянського суспільства, національної безпеки, прав людини та національних меншин, охорони довкілля. Джерела фінансування в основному міжнародні. Має близько 20 постійних професійних працівників та 30 асоційованих. E-mail: orlyk@orlyk.gluk.apc.org.

Інститут трансформації суспільства (інститут О.Соскіна) засновано в 1994 р. Він провадить дослідження в галузі економічних реформ, політичної трансформації суспільства, соціології, державного управління і національної безпеки, геополітики, видає журнал "Економічний часопис". Джерела фінансування внутрішньоукраїнські та міжнародні. Має 10 професійних працівників та 50 сумісників. E-mail: ososkin@i.kiev.ua.

Центр інновацій та розвитку заснований у 1996 р. Основний напрямок діяльності - розвиток "третього сектору" в Україні. Центр видає свій журнал. Річний бюджет - 25 тис. дол. Має 6 постійних працівників та 20 інших. E-mail: idc@iopa.freenet.kiev.ua.

Серед регіональних можна виділити Політологічний центр "Генеза" у Львові (E-mail: geneza@geneza.lviv.ua), Український культурологічний центр у Донецьку (E-mail: ukcdb@uvika.dn.ua), Кримський центр незалежних політичних дослідників та журналістів (E-mail: prtl@kcnpdj.crimea.ua).

Інтелектуальний продукт вітчизняних аналітичних центрів, як правило, відрізняється високим науковим рівнем, що пояснюється значною часткою професійних науковців в їх штаті. Інколи якість цього продукту навіть вища, ніж це можуть забезпечити іноземні Think tanks, що цілком обумовлено фаховим рівнем вітчизняних спеціалістів. Ефект був би ще більшим, якби компетентність координаторів донорських організацій в Україні відповідала високому рівню експертів українських "мозкових центрів", а серед останніх дух заробітчанства не викликав би інколи до життя організацій з приставкою "псевдо-".

Разом з тим, гостро бракує вітчизняних джерел фінансування аналітичних центрів, рідкісним ще й до сьогодні є державне замовлення на аналітичний продукт. Попри це можна прогнозувати подальше зростання як числа, так і фахового рівня Think tanks в Україні, які надалі будуть виконувати все більшу роль як "п'ята влада".

Зосереджуючись на задачі пошуку шляхів оптимальної розбудови вітчизняного третього сектору, сформулюємо декілька висновків та зауваг:

По-перше, слід констатувати, що недержавні неприбуткові організації є основою громадянського суспільства й надалі саме вони вирішальним чином впливатимуть на архітектуру суспільства в цілому й вектори цивілізаційного розвитку в ХХІ ст.

По-друге, "третій сектор" західного світу досяг значного рівня розвитку, відрізняється секторальною збалансованістю і відносною неполітизованістю напротивагу "третьому сектору" в пострадянських країнах, де триває процес його формування.

В Україні цей процес іде в цілому більш успішно, ніж в інших пострадянських країнах, але стан "третього сектору" ще далекий від його прототипів на Заході, сума ННО в нашій країні не складає консолiдованого громадського руху, хоча простежується тенденція до зменшення протиріч у розумінні майбутнього країни як самостійної європейської держави з ринковою економікою. Разом з тим, провідні українські Think Tanks досягли високого рівня, який не поступається відомим аналітичним центрам Заходу.

По-третє, сьогодні відсутня національна концепція побудови (формування) в Україні розвиненого громадського сектору, який би мав риси аналогів Західного світу й був гармонійно поєднаний з першим і другим сектором суспільства. Потужним механiзмом корекцiї розвитку "третього сектору" країни в тому напрямку, в якому вважають потрiбним законодавці і спонсори (донори) є ресурснi (сервiснi) та "мозкові" центри. Ситуацiя, яка склалася в Українi, коли розвитком, розбудовою громадського "третього сектору", зокрема ресурсних і "мозкових" центрів, опiкуються в основному неукраїнськi донорськi органiзацiї не є нормальною.

По-четверте, процес зростання кiлькостi недержавних неприбуткових органiзацiй автоматично не переходить у якiсно вищу форму - консолiдований громадський рух. Пояснення цьому просте: філософська категорiя к i л ь к i с т ь - це вiдношення якiсно т о т о ж н и х речей як дискретних одиниць певної множини, а рiзнi ННО далеко не тотожнi об'єкти. Аналіз можливих сценаріїв глобальних геополiтичних, соцiальних, нацiонально-культурних змiн в Україні в контексті ролі в цьому процесі "третього сектору" показує неготовність останнього адекватно й незалежно реагувати на можливі виклики.

Досвід країн розвинутої демократії показує, що особливо велика відповідальність у період формування "третього сектору" лежить на структурах, які виконують регулятивні функції: правову, фінансову, організаційно-сервісну. Держава повинна створити законодавчу базу, що сприятиме виникненню й функцiонуванню оптимального саморегулюючого громадського сектору iз залученням до цього "другого сектору" - комерцiйного. Таким чином, тiльки в активнiй взаємодiї українських державного, комерцiйного та громадського секторiв може сформуватися демократичне українське суспiльство. Допомога ж донорських неукраїнських органiзацiй у цьому процесi повинна відігравати суто допомiжну роль.

ЛІТЕРАТУРА

1. Винников О., Ткачук А. Громадські організації в Україні: новий поступ з новим законодавством // Голос громадянина. - 1997. - №4. - С. 4-8.

2. Райт Дж. Досвід роботи неприбуткових організацій США у сфері освіти та науки // Голос громадянина. - 1997. - №4. - С. 8-10.

3. Малєєв В. Третій сектор у світі - кінець ХХ ст. // Голос громадянина. - 1997. - №4. - С.10-14.

4.Павлюченко О. Рада Європи та НДО// Голос громадянина. - 1997. - № 4 С. 14-16.

5. Tacis с нашим участием/ Информационный бюллетень "Сиб-ново-центра" и "Немецко-русского обмена". -1997. - №3. - сентябрь.

6. Практикум гражданских инициатив. - Екатеринбург, 1997.

7. Общественные обьединения Сибирского региона. Або: Информационный справочник, Новосибирск, 1997. - 526 с.

8. Справочник белорусских общественных обьединений. - Минск: Агентство САДИ, 1997. - 158 с.

9. Свєтлова С. Лобізм як процес // Голос громадянина. - 1997. - №2. - С.55-58.

10. Шкарлат Ю.Г., Голубовський В.В., Тищенко О.І. Про правові проблеми самоорганізації суспільства // Голос громадянина. - 1997. -№4. - С.11-13.

11. James G., Mc. Gann, Kent R. - Think tanks and civil societies. - New Brunswick (U.S.A.) and London (UK). - 2000. - 617 с.

12. Білецький В.С. Громадські організації та їх роль у житті суспільства // Схід. - 1997. -№8. - С. 16-19.

13. Bridgett G. Wagner, John E. Hilboldt, Eric T. Korsvall. - Policy Experts 2000. (A Guide to Public Policy Experts and Organizations). - Washington, D.C.: Heritage Foundation. - 2000. - 898 р.

14. The AEI Press. Publisher for the American Enterprise Institute // Books for the Trade. Fall/Winter 2000-2001. - 14 р.

15. Publications of Institute for International Economics. - 2000. - 52 p.

16. Elizabeth Boris. Philanthropic Foundations in the United States. Washington D.C.: Council on Foundations. - 2000. - 61 p.

17. The Foundation 1000 (Catalog of Fundraising & Nonprofit Development Resources 2000/2001). - Washington D.C.: The Foundation Center. - 2000.

18. The Foundation Center // Washington D.C. - 2000. - 38 p.

19. Economic Reform Today // Center for International Private Enterprise. - Washington D.C. - 2000. - 44 p.

20. Зовнішня та безпекова політика України: 2000/2001. Річна аналітична доповідь Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України. - К., 2001. - С.15.

21. Прес-конференція прем'єр міністра Швеції Й.Перссона // Интерфакс-Украина. - 20 червня 2001р.

22. Неурядові дослідницькі організації Центральної та Східної Європи. - К., 1998. - С.IX.

23. Білецький В. "Мозкові центри" в США // Схід. - 2000. - №6.

24. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова // Національна безпека і оборона. - 2001. - No1. - С. 25.

25. Постанова Кабінету міністрів України від 10 квітня 2001р. No.345 "Про затвердження плану дій щодо реалізації пріоритетних положень програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2001 році. - Розділ 4.5.

26. Україна на шляху європейської інтеграції: соціологічне опитування УЦЕПД // Національна безпека і оборона. - 2000. - No9. - С. 2-14.

27. Степаненко М. Амбіції "мізковиків" і потреби суспільства // Президентський вісник. - 2001. - 26 травня. - С.6.

28. Указ Президента України "Про Громадську раду експертів із внутрішньополітичних питань" від 4 листопада 2000 року No1203/2000.

29. Матеріали Всеукраїнської конференції "Українські мозкові центри та Уряд: ініціатива - діалог - співпраця, http://www.intellect.org.ua/materials/300600conf/3/.

30. Резолюція конференції "мозкових центрів" України "Влада та громадськість: співпраця у прийнятті рішень", 14-15 травня 2001р., м. Київ.

31. Барановський О. Третій сектор і економіка // Український регіональний вісник. - No10. - С.4.

32. Гриценко А. Команда Олександра Разумкова: і влада і країна задихаються без свіжих ідей // Центр Разумкова, 2000. - К.: Заповіт, 2001. - С. 12.

33. Костюк С. Неурядові аналітичні центри в контексті реалізації євроінтеграційного курсу України// Схід. - 2001. № 5 (42). - С. 50-54.

34. Дослідницькі неурядові організації Центральної Європи / Укл. І. Климпуш, О. Сторожук та ін. - К.: "Агентство "Україна", 1998. - 302 с.

35. Білецький В.С. "Третій сектор": реалії сьогодення та виклики майбутнього // тези Міжнародної наукової конференції "Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні". - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2001. - 13-15 грудня. С. 99-102


Подобные документы

  • Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства, особливості його становлення та формування в Україні. Порівняння конституційно-правових актів органів державної влади України та країн світу. Аналіз проблеми консолідації українського суспільства.

    магистерская работа [120,5 K], добавлен 24.05.2010

  • Загальні засади створення неприбуткових організацій. Неприбуткові організації в Україні й за кордоном, їх правове регулювання. Міжнародні й вітчизняні неприбуткові організації в Україні. Перспективи й проблеми розвитку неприбуткових організацій в Україні.

    реферат [46,9 K], добавлен 19.12.2010

  • Державні соціальні служби. Роль недержавних організацій у соціальному обслуговуванні. Реабілітаційні програми. Соціальний захист осіб із функціональними обмеженнями. Форми опіки дітей, які втратили батьківське піклування. Соціальна робота із сім'ями.

    реферат [27,6 K], добавлен 30.08.2008

  • Суть соціальних інститутів. Економіка, політика і сім’я як соціальні інститути. Зміст поняття "соціальна організація". Типи соціальних організацій. Роль соціальних інститутів і соціальних організацій у житті суспільства. Функції у суспільстві.

    контрольная работа [33,5 K], добавлен 24.03.2004

  • Державні і недержавні соціальні служби. Соціальне обслуговування та його принципи. Сутність соціального обслуговування і соціальної служби в Україні. Мережа організацій, причетних до розв'язання соціальних проблем в Україні. Соціальні служби на місцях.

    реферат [17,4 K], добавлен 30.08.2008

  • Характеристика феномену влади, причини недовіри до неї українських громадян. Поняття толерантності у політичному контексті. Принципи формування громадянського суспільства. Аналіз основних шляхів оптимізації відносин між владою та населенням в Україні.

    статья [70,2 K], добавлен 23.06.2013

  • Розгляд структури та напрямків роботи приватних та добровольчих (церкви, синагоги, благодійні фонди) соціальних організацій. Розвиток контрактної системи по захисту населення. Історія діяльності міжнародної релігійно-філантропічної Армії Порятунку.

    реферат [25,0 K], добавлен 20.02.2010

  • Концептуальні засади визначення поняття "громадські організації". Історія їх виникнення та становлення в Україні та світі. Нормативно-правове регулювання їх функціонування. Первинний і вторинний характер інституціоналізації та функції цих організацій.

    курсовая работа [60,3 K], добавлен 13.11.2014

  • Поняття соціального капіталу як спроможності індивідів до узгодженої взаємодії заради реалізації спільних інтересів на основі самоорганізації. Роль громадських організаціый, формування та розвиток соціального капіталу, причини його слабкості в Україні.

    контрольная работа [20,4 K], добавлен 17.03.2011

  • Трансформація тоталітарного суспільства в Україні. Проблеми громадянського виховання підростаючого покоління. Формування громадянськості як одна з умов становлення людей, що спроможні відновити суспільство і дух нації та розвинути ідею державності.

    дипломная работа [152,1 K], добавлен 05.11.2013

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.