Христоф Шерль і Лейпцизький диспут 1519 року: гуманістична дружба в лабіринтах теології ТЕОЛОГІЇ

19 квітня 1519 р. Шерль пише своєму віттенберзькому другові Отто Бекману про те, що зі страхом чекає на диспут. За його зізнанням, він боїться втратити дружбу з Екком з-за того, що того дратує «моя прихильність до віттенберзьких друзів». На завершення він із сумом констатує: «дружба з Екком завершена. Усім вам, моїм [віттенберзьким друзям] я бажаю всього найкращого» Scheurl ^ Briefbuch... S. 87-88.. Таким чином, втрата дружби викликала в гуманіста не менше переживань, ніж громадський резонанс і наслідки великої історичної події.

Після диспуту політика посередництва знайшла своє продовження в одруженні Шерля з донькою нюрнберзького патриція Фютрера. За регламентом весілля, складеним 6 серпня 1519 р. на 18 сторінках, було розписано всі деталі цієї події, від запрошення до завершення всіх обрядових речей, які мали тривати кілька днів. У регламенті значилося, що «24 серпня маємо честь приймати Йоганна Екка, доктора та професора із Інгольштадта, пана Ульріха Дінштетдта, доктора й духівника із Віттенберга» Kuhn Ch. Generation als Grundbegriff einer historischen Geschichtskultur. Die Nurnberger Tucher im langen 16. Jahrhundert. Gottingen, 2010. S. 16-17.. Тим самим Шерль намагався задовольнити нюрнберзьку еліту як прихильників Лютера, так і тих, хто залишався на позиціях старого віровчення.

На основі аналізу переплетінь гуманістичної дружби й теологічних позицій, які спостерігаємо напередодні та під час Лейпцизького диспуту, можна зробити такі висновки. У Лейпцигу Екк проявив себе як видатний теолог та полеміст - він розгледів у тезах Лютера ту точку опори, з якої можна перевернути всю будівлю церкви. У боротьбі за її збереження він готовий був жертвувати дружбою й особистісними стосунками. Не менш радикальну позицію зайняли Лютер і Карлштадт, дороги яких розійдуться, і вони стануть ворогами. Невдовзі після диспуту Карлштадт у трактатах звертається до матері, родичів і друзів, де, посилаючись на слова із Євангелія, заявляє, що віра та істина вище будь-яких родинних та дружніх стосунків. Друзями можуть бути лише побратими по боротьбі Karlstadt A. Missive von der aller hochste tugend gelassenhek. Wittenberg, 1520. AIIJ..

Заслуга Шерля полягала в тому, що він передбачив катастрофічні наслідки дискусії, яка переведе друзів у стан ворогів. Свої прогнози щодо розгортання подій після диспуту він висловив у листі вірному другові Отто Бекману: «Все буде прекрасно, Отто, щоправда до цього нам треба буде пройти через кривавий морок» Scheurl СЬ. Briefbuch. S. 117.. Нюрнберзький гуманіст докладав зусилля до того, щоб запобігти розколу і великого заколоту, спрямувати енергію у річище не Реформації, а Реформи, яка б призвела до оновлення та збереження церкви. На цьому мирному полі він виглядає скромною постаттю, яка не мала сил, щоб зупинити катастрофу. Однак це не вдалося зробити головному ідеологу християнського гуманізму великому Еразму Роттердамському. Дружба інтелектуалів, які демонстрували свою зверхність над ортодоксами-схоластами та церковниками, виявилась слабким механізмом для утримання єдності. В умовах загострення церковного питання й появи радикальних проєктів його вирішення, дружба не знайде виходу із лабіринтів теології. Після Лейпцигу всі учасники дискусії опинилися в різних таборах, а їхня дружба залишиться в минулому.

Епілог лейпцизької історії. На початку 1540 р. Екк звернеться до нюрнберзького гуманіста з проханням написати про візит до Нюрнберга штатгальтера Німеччини, брата імператора Фердинанда. У відповіді від 13 лютого 1540 р. Шерль пише йому, «брату і другу», так, начебто не було до цього довгих років відчуження між ними. Лист нагадує невеликий трактат з детальним описом очікуваного візиту. Докладність і ретельність відповіді можна розцінити як бажання найкраще виконати прохання колишнього друга. У ньому вже немає мажорної гуманістичної риторики: давався взнаки досвід минулих літ, утома від чвар спонукала до спокійної тональності. На завершення Шерль делікатно відповів на колишнє звинувачення Екка в тому, що він пристав до ворожого, лютерівського, стану, словами: «із католицького та імперського міста Нюрнберг» Ibid. S. 238.

Лейпциг став для них апогеєм оптимізму, пафосу перебудови, тривог і творення майбутнього. Тепер прийшов час підбивати підсумки та готуватись до вічності. Шерль та інші учасники диспуту належали до одного покоління. Карлштадт розпочне мартиролог - 1541 року він піде із життя на чужині. Через рік не стане нюрнберзького гуманіста, а ще через рік - його друга Екка. Замикає цей сумний список у 1546 р. головна дійова особа того часу - Мартин Лютер.

References

1. Akten und Briefe zur Kirchenpolitik Herzog Georgs von Sachsen [Files and letters on the church policy of Duke George of Saxony]. (1905). F. Gefi (Ed.). Bd. 1. Leipzig, Germany.

2. Auserlesene geistvolle Briefe Der Reformatoren und sonstiger bedeutender Manner der evangelischen Kirche [Selected spiritual letters from the reformers and other important men of the Evangelical church]. (1862). von C. E. Renner (Ed.). Stuttgart, Germany.

3. Batkin, L. M. (1978). Italyanskiye gumanisty: stil zhyzni, stil myshleniya [Italian humanists: lifestyle, style of thinking]. Moscow, USSR: Nauka.

4. Der authentische Text der Leipziger Disputation [The authentic text of the Leipzig Debate]. (1519): Aus bisher unbenutzten Quellen. (1903). O. Seitz (Ed.). Berlin, Germany.

5. Die Leipziger Disputation 1519. Leipziger Arbeitsgesprach zur Reformation [Leipzig Debate. 1519. Leipzig working meeting on the Reformation]. (2011). М. Hein, А. Kohnle (Eds.). Leipzig, Germany.

6. Eck Johannes. (1486-1543) Internet-Edition in vorlaufigem Bearbeitungsstand Briefwechsel [Eck Johannes. (1486-1543) Internet edition, preliminary version of correspondence] (n.d.). von V. Pfnur, bearbeitet von P. Fabisch und H. Jorg (Eds.). № 61, 63, 64, 66, 74, 76, 82, 84. Retrieved from: ivv7srv15.uni-muenster.de/mnkg/pfnuer/ Eck-Briefe.html.

7. Hamm, B. (2004). Lasarus Spengler (1479-1534). Tubingen, Germany.

8. Heller, L. (1888). Johann von Staupitz und die Anfunge der Reformation [Johann von Staupitz and the beginnings of the Reformation]. Leipzig, Germany.

9. Honselmann, K. (1964). Otto Beckmann und sein Sammelband von Reformationsschriften. Westfalische Zeitschrift. Bd. 114.

10. Iserloh, E. (1981). Johannes Eck (1486-1543). Scholastiker, Humanist, Kontroversetheologe [Johannes Eck (1486-1543). Scholastic, humanist, controversial theologian]. Munster, Germany.

11. Karlstadt, A. (1520). Missive von der aller hochste tugend gelassenhefi [Missive serene from the very highest virtue]. Wittenberg, Germany.

12. Kipf, J. K. (2009). Humanistische Freundschaft im Brief - zu Bedeutung von amicus, amicitia und verwandter Begriffe in Briefcorpora deutscher Humanisten. 1480-1520 [Humanistic friendship in letters - on the meaning of amicus, amicitia and related terms in letter corpora of German humanists. 1480-1520]. Krieger, G. (Ed.): Verwandtschaft, Freundschaft, Bruderschaft. Soziale Lebens - und Kommunikationsformen im Mittelalter. Berlin, Germany. P. 500.

13. Kotliarov, P. (2017). Humanist I reformator: osvitni ta sotsialni praktyky Filipa Melankhtona [Humanist and reformer: educational and social practices of Philip Melanchthon]. Kyiv; Vinnytsia, Ukraine.

14. Kritische Gesamtausgabe der Schriften und Briefe Andreas Bodenstein von Karlstadt, T. 1. (1507-1518) [Critical complete editionofthe writings and letters ofAndreas Bodenstein von Karlstadt, Vol. 1. (1507-1518)]. (n.d.). Th. Kaufmann (Ed.). Retrieved from: http://dev2.hab.de/edoc/ed000216/texts/005A/005Ao introduction.xml.

15. Kuhn, Ch. (2010). Generation als Grundbegriff einer historischen Geschichtskultur. Die Nurnberger Tucher im langen 16. Jahrhundert [Generation as a basic concept of a historical historical culture. The Nurnberger Tucher in the long 16th century]. Gottingen, 2010. S. 16-17.

16. Landois, A. (2014). Gelehrtentum und Patrizierstand. Wirkungskreise des Nurnberger Humanisten Sixtus Tucher (1459-1507) [Scholarship and patrician class. Areas of activity of the Nuremberg humanist Sixtus Tucher (1459-1507)]. Tubingen, Germany.

17. Leppin, V. (2015). Der Einfluss Johannes Ecks auf den jungen Luther [The influence of Johannes Eck on the young Luther]. Luther, 86, 135-147.

18. Luther at Leipzig. Martin Luther the Leipzig Debate and 16th century Refomations. (1983). L. Mickei, Richard J. Mattox (Eds.). Leiden, Boston.

19. Mende, E. (1981). Von Spannungsfeld Humanismus und Reformation. Zum 500. Geburtstag Nurnberger Ratskonsulenten Dr. Christoph Scheurl [On the tension between humanism and the Reformation. On the 500th birthday of Nuremberg Council Consul Dr. Christoph Scheurl]. Frankenland. Bd. 33.

20. Scheurl, Ch. (1872). Briefbuch. Ein Beitr. zur Geschichte der Reformation und ihrer Zeit. Briefe von 1517-1540 [Letter book. A contribution to the history of the Reformation and its time. Letters from 1517-1540]. von F. F. Soden und J. K. F. Knaake (Eds.). Ein Beitr. zur Geschichte d. Reformation und ihrer Zeit. Briefe von 1517-1540. Potsdam, Germany. Bd. 2.

21. Schubert, А. (2008). Libertas Disputandi: Luther und die Leipziger Disputation als akademisches Streitgesprach [Libertas Disputandi: Luther and the Leipzig disputation as an academic debate]. Zeitschrift fur Theologie und Kirche, Vol. 105, 4, 41-442.

22. Selge, K.-V. (1973). Der Wege zur Leipziger Disputation [The way to the Leipzig Debate]. Bleibendes im Wandel der Kirchengeschichte. B. Moeller (Ed.). Tubingen, Germany.

23. Selge, K.-V. (1975). Leipziger Disputation zwischen Luther und Eck [Leipzig disputation between Luther and Eck]. Zeitschrift fur Theologie und Kirche, 86, 26-40;

24. Soden, F. F. (1837). Christoph Scheurl II und sein Wohnhaus in Nurnberg [Christoph Scheurl II and his house in Nuremberg]. Nurnberg, Germany.

25. Stock, U. (1982). Die Bedeutung der Sakramente in Luthers Sermon von 1519 [The meaning of the sacraments in Luther's sermon from 1519]. Leiden, Germany.

26. Streit, F. E. (1908). Christhoph Scheurl, der Ratskonsulent von Nurnberg, und seine Stellung zur Reformation. Plauen i. V.

27. Treml, Ch. (1989). Humanistische Gemeinschaftsbildung. Sozio-kulturelle Untersuchung zur Entstehung eines neuen Gelehrtenstandes in der fruhen Neuzeit [Humanistic community building. Socio-cultural investigation into the emergence of a new scholarly class in the early modern period]. Hildesheim, Germany. Pp. 78-80.

28. Ullmann, E. (1982). Lucas Cranach der Altere. Burger und Hofmaler [Lucas Cranach the Elder. Citizen and painter]. Kunst und Reformation. Leipzig, Germany.

29. W. Graf W. Doktor Christoph Scheurl von Nurnberg (Beitrage zur Kulturgeschichte des Mittelalters und der Renaissance 43) [Doctor Christoph Scheurl von Nurnberg (contributions to the cultural history of the Middle Ages and the Renaissance 43)]. (1930). Leipzig; Berlin, Germany.

Размещено на Allbest.ru