Психологічні особливості професійної діяльності слідчих служби безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧИХ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

У статті розглядаються характерні особливості професійної діяльності слідчих СБУ. Визначаються професійно важливі якості особистості слідчого та головні складності у роботі слідчого, які можуть призводити до порушень працездатності та загального психічного стану фахівця.

Ключові слова: професійна діяльність, компоненти професійної діяльності слідчого, професійно-характерологічні якості, пізнавально-пошукові якості, психічний стан,

Л.Н. Леженина. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СЛЕДОВАТЕЛЕЙ СЛУЖБЫ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ

В статье рассматриваются характерные особенности профессиональной деятельности следователей СБУ. Определяются профессионально важные качества личности следователя и главные трудности в работе следователя, которые могут приводить к нарушению работоспособности и общего психического состояния специалиста.

Ключевые слова: профессиональная деятельность, компоненты профессиональной деятельности следователя, профессионально-характерологические качества, познавательно-поисковые качества, психическое состояние.

L.N. Lezhenina

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF SECURITY SERVANTS` PROFESSIONAL ACTIVITY IN UKRAINE

Characteristic features of security servants` professional activity in Ukraine are considered in the article. The article defines professionally important kinds of personality and the main difficulties in the security servant`s job that can lead to degradation and general mental state disorder of the specialist.

Key words: professional activity, components of the security servant`s professional activity, professional and specific characteristic features, cognitive-searching characteristic features, mental state.

Актуальність теми. Чимала роль у вирішенні завдань попередження, виявлення, розкриття злочинів проти тероризму, корупції, організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України належить співробітникам СБУ, зокрема, слідчим СБУ.

Діяльність слідчого СБУ (як і діяльність слідчого ОВС і прокуратури) спрямована, передусім, на повне й швидке розкриття кожного злочину, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожен, хто скоїв злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний. Всебічна допомога слідчому у виконанні його професійних обов'язків, без сумніву, передбачає врахування психологічних особливостей професійної діяльності слідчих СБУ та відповідність вимог професії психологічним особливостям кожного професіонала.

Дослідженість проблеми. Психологічні особливості слідчої діяльності (психологічний аналіз окремих її компонентів і характеристика властивого їй комплексу особливостей) були предметом вивчення багатьох дослідників (В.Г. Андросюк, О.Я. Баєв, В.Л. Васильєв, О.І. Жуков, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, О.М. Столяренко та ін.).

Постановка проблеми. Дослідження психологічних аспектів професійної діяльності слідчих, головним чином, стосуються специфіки роботи слідчих ОВС та прокуратури. Досліджень, у яких враховується специфіка діяльності саме слідчих СБУ, практично не проводилося. Специфіка професійної діяльності слідчих СБУ вимагає всебічного вивчення її психологічних особливостей, що дозволить здійснювати науково обґрунтований відбір працівників, розробляти заходи профілактики та корекції психологічних порушень.

Мета даної статті - визначити професійно важливі якості особистості слідчого СБУ та головні складності у роботі слідчого, які можуть призводити до порушень працездатності та загального психічного стану фахівця.

Досліджуючи специфіку діяльності слідчого, провідний російський фахівець в галузі юридичної психології О.М. Столяренко визначив такі її компоненти: організаційно-управлінський, пізнавальний, комунікативний і виховний. Вчений зазначав, що діяльність по розкриттю злочинів вимагає від слідчого знання тактики і методики розкриття і розслідування конкретних злочинів, прийомів проведення окремих слідчих дій, способів встановлення психологічного контакту з іншими людьми, вміння висувати обґрунтовані версії злочину і їх кваліфіковано відпрацьовувати тощо, а, отже, слідчому повинні бути притаманні наступні особистісні якості [9, с. 432-433]:

* мотиваційно-ціннісні особливості (розвинута правосвідомість, мужність, принциповість, сумлінність, ретельність, дисциплінованість, чесність, розвинута мотивація досягнення, виражена мотивація самоактуалізації тощо);

* пізнавальні (високий рівень інтелекту, гнучкість розумових процесів: творче мислення, спостережливість, вміння прогнозувати, розвинута інтуїція, гарна пам'ять, розвинена довільна увага та ін.);

* комунікативні (вміння встановлювати психологічний контакт, володіння комунікативною технікою поведінки, наявність організаторських якостей та ін.);

* інші особистісні особливості (стійка й адекватна самооцінка, самостійність, незалежність, відповідальність, самоповага та ін.).

За О.М. Столяренко, основні особливості специфіки слідчої діяльності полягають у наступному:

* жорстка правова регламентація професійної діяльності й рішень, що приймаються;

* владний, обов'язковий характер професійних повноважень;

* екстремальний характер професійної діяльності слідчого;

* творчий, нестандартний характер професійної діяльності, розмаїття завдань, що вирішуються;

* процесуальна самостійність і висока персональна відповідальність слідчого за свої дії й прийняті рішення [9, с. 426-427].

Характеризуючи слідчу діяльність, В.Л. Васильєв розкриває її через наступні компоненти:

- соціальний (слідчий організовує боротьбу із злочинністю на дорученій ділянці; проводить профілактичні заходи, здійснює правову пропаганду, бере участь в перевихованні злочинця для повернення його до соціальних норм поведінки);

- пошуковий (збирання інформації, необхідної для вирішення професійних завдань. Розслідування й розкриття злочинів здійснюються шляхом пошуку, збирання, закріплення, перевірки, оцінки, доказування і обґрунтування висновків і рішень по справі);

- реконструктивний (поточний і завершальний аналіз всієї зібраної інформації по справі й висунення слідчих версій; планування роботи);

- комунікативний (спілкування як засіб отримання необхідної інформації);

- організаційний (вольові дії з реалізації й перевірки слідчих версій і планів);

- посвідчувальний (приведення всієї отриманої інформації по справі в спеціальну, передбачену законом форму (постанова, протокол, доручення, вказівки і т.д.) [4, с. 137].

Поряд із означеним вчені наголошували на тому, що наявність владних повноважень слідчого надає можливість діяти від імені держави, застосовувати різні санкції. При цьому саме наявність владних повноважень як суттєвий психологічний чинник міжособистісної взаємодії слідчого з іншими учасниками кримінального процесу інколи створює ілюзію обвинуваченої спрямованості діяльності слідчого або навіть, викликає відповідну деформацію (зловживання, перевищення, незастосування владних повноважень) [5].

Слідчий завдяки владним повноваженням має доступ до будь-яких даних, пов'язаних з розслідуваною подією. Окремі з них становлять державну таємницю або мають певний ступінь таємності. І тому своєрідною рисою розслідування кримінальних справ є необхідність збереження слідчої таємниці. Звідси слідчому слід розвивати вміння стримуватися в розмові з підозрюваним, обвинуваченим, бо, довідавшись про новину, одержавши важливі відомості й цікаві дані, переживаючи успіх, невдачу або інші почуття, завжди виникає потреба поділитися своїми думками з іншими людьми, показати значущість своєї роботи або поінформованість.

Дослідники, які вивчали особливості слідчої діяльності, зазначали, що пізнавальний компонент слідчої діяльності - пізнавальна діяльність слідчого - полягає в тому, що він збирає й досліджує різні факти, на основі яких повністю відтворює минулу подію, всі взаємозв'язки осіб, пов'язані з цією подією, вивчає особистість суб'єкта злочину [2; 4 та ін.]. А тому криміналістичні знання й досвід є необхідною передумовою для активізації відтворюючої уяви, бо створюють умови для розуміння наявної інформації, пошуку й правильного вибору необхідної інформації, вирішення системи простих і складних розумових завдань.

Для того щоб не припуститися помилки в процесі логічної обробки даних, що надходять, слідчому необхідно добре знати й суворо дотримуватися логічних законів і форм мислення, діалектично підходити до розгляду відомих фактів у їх взаємозв'язку й взаємозумовленості, постійно контролювати, чи є в його розпорядженні достатні докази для того, щоб зробити той або інший висновок [6]. Крім того слідчий повинен найретельнішим чином перевіряти будь-які показання обвинувачуваного, вживати всіх заходів до встановлення істини по кримінальній справі, суворо погоджувати свої дії із правовими й етичними нормами [7].

Підвищена психічна напруга роботи слідчого, необхідність постійної оперативної реактивності висувають особливі вимоги до нейрофізіологічної організації психіки слідчого. До важливих нервово-психічних якостей професії слідчого можна віднести: сензитивність (підвищену нервово-психічну чуттєвість до зовнішніх впливів); оптимальне співвіднесення реактивності (імпульсивності) й активності; емоційну стійкість; пластичність психічних процесів; знижений рівень тривожності (помірну емоційну збудливість у небезпечних ситуаціях); резистентність (опір зовнішнім і внутрішнім умовам, що перешкоджають здійсненню діяльності); толерантність (стійкість до нервово-психічних навантажень) [9].

Однак слід пам'ятати, що нервова система людини має певний „ліміт спілкування", тобто за день людина може повноцінно приділити увагу лише обмеженій кількості людей [3]. Якщо ця кількість більше, то тоді неминуче настає виснаження, а з часом і вигорання. Такий ліміт існує і відносно інших психічних процесів (сприйняття, вирішення завдань, увага). Ця межа рухома й залежить від тонусу нервової системи, який знижує поганий настрій, невирішені проблеми, недосипання тощо.

Як зазначають В.Г. Андросюк, В.О. Коновалова. М.В. Костицький та ін., для діяльності слідчого суттєві такі загальні особливості організації його свідомості, як: об'єм, стійкість, переключення й розподіл уваги, врівноваженість аналітичної й сензитивної сторін сприйняття та мислення, високий енергетичний рівень активності [1; 6; 8 та ін.].

Особливістю практичного мислення слідчого є тонка спостережливість, здатність сконцентрувати увагу на окремих деталях події, вміння використовувати для вирішення часткового завдання те особливе й одиничне, що не входить повністю в теоретичне узагальнення, вміння швидко переходити від міркувань до дій [6].

Попри пізнавально-пошукові якості слідчого, М.В. Костицький [8] до інших професійно-характерологічних якостей відносить: систему ціннісної орієнтації, соціальну та моральну позицію, високо розвинуте почуття громадянського й службового обов'язку, здатність послідовно й наполегливо реалізовувати державні інтереси, не піддаватися ситуативним впливам, долати міжособистісні й внутрішньоособистісні конфлікти на основі позитивної соціальної мотивації.

Багатоплановість слідчого процесу висуває підвищені вимоги до синтетичної сторони пізнавальної діяльності, зумовлює граничні навантаження на оперативну пам'ять [1]. А недолік інформації, необхідність здійснення певних дій в умовах дефіциту часу й нерідко в умовах активної протидії вимагає високої пластичності інтелекту слідчого, підвищеної продуктивності розумової діяльності (тим або іншим обставинам слід надавати юридичну оцінку, вирішувати нестандартні завдання). Тому мислення слідчого повинно бути гнучким, критичним, оперативним, продуктивним і рефлексивним [6].

Специфіка слідчого пізнання полягає в тому, що слідчий досліджує як взаємозв'язки безпосередньо явищ, що сприймаються, так і те, що відбилося у свідомості людей про подію, яка розслідується. При цьому виявляє значення явищ, що досліджуються, шукає відповідь на питання - що це означає? Відповідь буде різною залежно від природи явищ, що досліджуються, від того, що береться до уваги - природні закономірності або закономірності психіки, зокрема, бажання й наміри людей, їх емоційно-вольові особливості. У першому випадку вирішуються об'єктивно зумовлені задачі, у другому - суб'єктивно зумовлюючі „загадки" [6].

Злочини нерідко навмисно маскуються, приховуються, з метою введення слідчого в оману. І не завжди буває можливим одразу визначити, до якого типу відноситься певна слідча ситуація - до об'єктивно обумовленої задачі або суб'єктивно заданої „загадки". Для розпізнання типу цих ситуацій необхідно знати їх ключові ознаки.

Як зазначає В.О. Коновалова [7], психічні сліди-образи (особистісні докази), на відміну від матеріальних слідів, нестабільні, рухомі, мінливі, фрагментарні, мають тенденцію до „стирання". Ступінь закріплення психічних образів залежить від індивідуальних особливостей людини, її психічного стану, цілей, установок.

Психічний стан слідчого й осіб, які проходять по справі, при їх взаємодії визначаються низкою показників: соціально-рольовим статусом, особистісно-професійними якостями, інформованістю за даною кримінальною справою, впевненістю у способах досягнення цілей, ситуативними впливами. Загальним фоновим станом слідчого при його взаємодії з піддослідним є підвищений рівень психічної активності.

Виходячи з означеного, процесуальна незалежність слідчого СБУ вимагає від нього організованості, відповідальності, зібраності, ретельності, загальної освіченості, цілеспрямованості, дисциплінованості, постійної зосередженості, ініціативності, наполегливості, вимогливості, віри в успіх своєї справи, фізичної витривалості, емоційної стійкості, розвинутих адаптаційних можливостей тощо [64]. Більшість з означених якостей формується в умовах професійної діяльності слідчого.

При збільшенні професійного навантаження неминуче відбувається накопичення втоми, наростання тривожних переживань, погіршення настрою, поява вегетосудинних розладів й поведінкових зривів.

Психологічно складною для слідчого є ситуація, коли в одному впровадженні зосереджується велика кількість кримінальних справ різної кваліфікаційної спрямованості, коли по кримінальній справі порушені строки розслідування й утримання осіб під вартою. Успішне вирішення подібних ситуацій забезпечується за рахунок цілого комплексу якостей і вмінь (ефективне планування слідчих дій, емоційна стабільність, цілеспрямованість, вміння організувати людей тощо).

Професійна діяльність слідчого СБУ належить до групи професій з підвищеною особистісною відповідальністю за долю людини. Слідчий СБУ, як фахівець системи „людина-людина", за родом своєї діяльності залучений до тривалого напруженого спілкування з суб'єктами професійної діяльності (різного статусу, різних професійних і соціальних груп). Насиченість та мінливість подій, підвищена особиста відповідальність та емоційні навантаження потенційно містять у собі небезпеку важких переживань, пов'язаних зі службовими ситуаціями.

Прагнення бути професіоналом, намагання якісно і у визначений термін без порушення процесуального законодавства виконувати професійні обов'язки вимагає постійної зосередженості, ретельності, чим і спричиняє появу таких відчуттів як фізична та психічна втома, постійне відчуття тривоги, неадекватне емоційне реагування, психічне виснаження.

Висновок. Теоретичний аналіз наукових джерел дав змогу визначити особливості професійної діяльності слідчих СБУ, які характеризують її як хронічно напружену психоемоційну діяльність. Пізнавальний компонент слідчої діяльності вимагає активізації відтворюючої уяви, пошуку й правильного вибору необхідної інформації, вирішення системи простих і складних розумових завдань із урахуванням логічних законів, діалектичного підходу до розгляду відомих фактів. До професійно важливих якостей пізнавальної сфери слідчих СБУ можна віднести спостережливість, концентрацію уваги, логічність та діалектичність мислення, відтворюючу уяву. До важливих нервово-психічних якостей професії слідчого можна віднести: сенситивність, оптимальне співвіднесення реактивності й активності, емоційну стійкість, знижений рівень тривожності, резистентність, толерантність. До професійно-характерологічних якостей відносить: систему ціннісної орієнтації, соціальну та моральну позицію, високо розвинуте почуття громадянського й службового обов'язку, здатність послідовно й наполегливо реалізовувати державні інтереси, не піддаватися ситуативним впливам, долати міжособистісні й внутрішньоособистісні конфлікти на основі позитивної соціальної мотивації, вміння ефективно планувати слідчі дії, цілеспрямованість, організаторські здібності, розвинуті адаптаційні можливості. Більшість з означених якостей формується в умовах професійної діяльності слідчого.

Характерні для професійної діяльності слідчих СБУ насиченість та мінливість подій, підвищена особиста відповідальність та емоційні навантаження потенційно містять у собі небезпеку важких переживань, пов'язаних зі службовими ситуаціями. При збільшенні професійного навантаження неминуче відбувається накопичення втоми, наростання тривожних переживань, погіршення настрою, поява вегетосудинних розладів й поведінкових зривів.

слідчий професійний психічний працездатність

Список літератури

1. Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності. - К.: Вид-во Укр. акад. внутр. справ, 1994. - 106 с.

2. Баев О.Я., Ваксян А.З. Руководство для следователей. - М.: Изд. дом „ИНФРА-М", 1997. - 732 с.

3. Баранов А.А. Стрессоустойчивость и мастерство педагога. - Ижевск: Изд-во Удмурт. ун-та. - 1997. - 107 с.

4. Васильев В.Л. Юридическая психология. - СПб.: Питер, 1997. - 649 с.

5. Закон України „Про Службу безпеки України" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - С. 382.

6. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Академічний курс. - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре", 2004. - 424 с.

7. Коновалова Е.В., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. - К., 1983. - 112 с.

8. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. - К.: Вища школа, 1990. - 259 с.

9. Столяренко А.М. Прикладная юридическая психология. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. - 674 с.

Размещено на Allbest.ru