Формування соціальної компетенції підлітка

Дослідження форм соціальної компетентності в емоційно-вольовій сфері підлітка. Досвід теоретичного осмислення шкільної соціалізації в середньому дитинстві. Програма методичної роботи з проблеми підготовки вчителя до розвитку компетентної особистості учня.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 07.05.2011
Размер файла 230,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2.2 Програма методичної роботи з проблеми підготовки вчителя до розвитку соціально компетентної особистості учня

Опрацьований теоретичний матеріал був втілений у нашу експериментальну програму. У дослідженні взяли участь вчителі експериментальних та контрольних груп з метою визначення результативності підготовки вчителя до цілеспрямованої роботи із соціалізації особистості учня. Тому на початку експерименту ми здійснили діагностику готовності вчителів до даного напрямку виховної роботи, який підтвердив актуальність нашої роботи. Так, у контрольних класах 77,27%, тобто 17 вчителів із загальної кількості 22, мали нечітке уявлення не тільки про особливості сучасної соціалізації особистості, але не могли визначити, які ознаки сучасної соціалізації можна визначити як необхідні для їх успішної професійної діяльності. У експериментальній групі такий показник був майже таким само: 78,13% (тобто 17 вчителів із загальної кількості 21) майже подібно відповідали на запитання щодо соціальної компетентності особистості.

Цілеспрямоване спостереження за репертуаром поведінки вчителя у взаємодії з учнями підтвердило наше припущення, що методична робота буде сприяти підвищенню не тільки педагогічної культури вчителя, а й професійній компетентності організовувати виховання з формування соціально компетентної особистості школяра.

Експериментальна програма розрахована на 12 занять протягом двох навчальних років. Кожне заняття мало свою автономність, з одного боку, а з іншого - логічне продовження розвитку професійного світогляду вчителя-фасалітатора.

Перше заняття було присвячене визначенню мотиваційної сфери вчителів із формування соціально компетентної особистості. Друге заняття спрямоване на діагностування рівня готовності вчителя. Третє заняття - з обговорення та теоретичного узагальнення сутності соціально компетентної особистості учня. Четверте, п'яте заняття були спрямовані на усвідомлення соціально-психологічних шкільному і побутовому житті учнів та ролі адаптації дитини до цих змін. Шосте, сьоме і восьме - на усвідомлення підготовленості вчителя до формування соціально компетентної особистості у комунікативних ситуаціях і ділових іграх. Дев'яте, десяте і одинадцяте заняття були присвячені координації вмінь учителів використовувати соціально-психологічні і педагогічні умови формування школяра в організації навчання, зміні соціальних відносин. Дванадцяте заняття було спрямоване на контрольне діагностування рівня підготовленості вчителя до формування соціально компетентної особистості.

Проведення такої цілеспрямованої роботи створює сприятливі можливості підготовки вчителя до формування вмінь учня планувати, керувати, контролювати і коректувати процес навчання. Висловлювання вчителів, а також власний педагогічний досвід автора дали змогу спостерігати позитивні зміни у поведінці підлітків, що свідчать про формування в них соціально компетентної особистості. Наведемо приклад. Майже усі учасники методичної роботи, що були задіяні нами, відмічали зменшення конфліктних ситуацій з приводу оцінювання учнів учителем. Це пояснюється тим, що учні одержали новий соціально-психологічний досвід оцінювання не тільки своїх знань, а й знань інших учасників навчального процесу.

Виявилося, що школярі більш критично ставляться до оцінки своїх знань, ніж учителі. Цю зміну ми пояснюємо досвідом, якого набув учень, а саме: він навчився чітко орієнтуватися щодо критеріїв оцінки, визначати особистісну потребу змісту навчального матеріалу, і, головне, мотивовано визначати завдання щодо навчальних дій і операцій.

Одним із головних завдань в організації методичної роботи щодо підготовки вчителя до формування соціально компетентної особистості учня ми визначали вміння створювати такі соціально-психологічні й психолого-педагогічні умови, в яких би відбувалося зміщення уваги учня не на вказівки поопераційного виконання начального завдання, а на формування самого себе, в якому й відбувається процес навчання як розвиток особистості. Спілкуючись із учасниками експериментальної програми з методичної роботи, ми переконувалися, що вчителі робили акцент своєї педагогічної діяльності на самостійному навчанні учнів. У спостереженні педагогів за цим процесом були помічені позитивні переживання учнів, адже кожен поступово навчається творити себе самого як особистість, що здатна орієнтуватися в наукових і життєвих проблемах.

Анкетування та інтерв'ю вчителів довели, що практичні знання, одержані на методичних об'єднаннях, дали більше професійного задоволення у визначенні і організації диференційованого навчання учнів. Якщо раніше цей вид навчання викликав емоційну напругу, конфлікти, різні непорозуміння не тільки між учителем і учнем, а й батьками учнів, які нарікали на перевантаження, то після озброєння школярів мотивованим підходом до виконання індивідуального завдання відмічалася доброзичливість учнів. Учителі стали більш толерантними до інтересів та потреб учнів у визначенні навчального матеріалу, а також визнали, що почали критичніше ставитися до своєї власної роботи.

Позитивними змінами в педагогічній діяльності вчителів можна вважати і вміння використовувати соціально-психологічні умови в розвитку соціально компетентної особистості. Так, наприклад, учителі помітили, що утворення комунікативних груп з трьох-чотирьох учнів створює ситуації, в яких школярі формують мотиви, цілі і засоби розвитку не тільки теоретичного мислення, а й соціального досвіду. Підлітки змінювали своє ставлення з егоїстичної позиції на більш толерантну, гуманістичну.

Шкільні психологи відзначали зменшення кількості, а то й відсутність аутсайдерів. У групах учні допомагали один одному, а їхнє навчання набувало творчого характеру. Наведемо приклад інтерактивної технології кооперативного навчання на уроках української мови, де є можливість висловитися кожному учневі, створюючи діалогічне мовлення. Діти охоче об'єднуються в групи за

2.3 Особливості соціального досвіду сучасних підлітків

Борисова Л.Г. у своєму дослідженні процесу соціалізації особистості підлітка як багаторівневої системи розглядає три взаємопов'язаних рівня соціального розвитку, кожний з яких обумовлює наступний, включаючись до його складу:

"Перший рівень - низький. Для нього характерне слабке володіння знаннями міжособистісної взаємодії, неусвідомлений підхід до побудови стосунків з однолітками і дорослими, складності в інтерперсональних контактах, критичність по відношенню до соціальних явищ, невміння будувати стосунки, визначати усталеність своїх позицій у середовищі однолітків, відсутність оцінки взаємовідносин у спільній діяльності з позицій соціальних норм.

Другий рівень - середній. Цей рівень характеризується проявом пізнавальної активності підлітка до соціальних стосунків, вибірковим підходом до регулювання стосунків на основі засвоєних соціальних норм, умінням орієнтуватися в ситуаціях, набувати власні позиції, погляди, оцінювати власні й спільні дії.

Третій рівень - високий. Підлітки цього рівня мають яскраво виражене устремління до знання соціальних норм стосунків, дотримуються засвоєних норм у спілкуванні з однолітками, дорослими, проявляють уміння регулювати стосунки, утверджувати себе в середовищі підлітків, взаємодіяти з іншими людьми відповідно до конкретної комунікативної ситуації, оцінювати свої дії, корегувати поведінку, мають високий рівень саморегуляції в спілкуванні та спільній діяльності" [8].

Як бачимо, система показників соціального розвитку на кожному рівні включає як елементи внутрішнього боку механізму соціалізації (оволодіння соціальним досвідом і присвоєння соціального досвіду, оволодіння соціальними ролями, соціальними нормами і цінностями, набуття соціальних якостей і рис, засвоєння образів і психологічних механізмів поведінки, форм і способів спілкування), так і елементи зовнішнього боку (перетворення досвіду особистості у дію, в поведінку).

Дослідження сучасних учених показують, що соціальний розвиток підлітка забезпечується двома взаємопов'язаними процесами:

1) Підліток засвоює, набуває знань, умінь, навичок, формує особисте відношення до себе і до оточуючого світу.

2) Підліток відтворює все засвоєне і набуте у своїй поведінці і у стосунках з іншими людьми. Л.С. Савінова називає ці процеси накопиченням гуманітарного і діяльнісного досвіду, а їх сукупність - соціальним досвідом [8].

Сучасні вчені, які досліджують проблеми соціального розвитку особистості підлітка, широко використовують поняття "соціальний досвід", хоча воно ще недостатньо теоретично обґрунтовано в наукових роботах. Нема його тлумачення і в словниках-енциклопедіях.

Наше дослідження базується на концепціях провідної ролі соціального досвіду в розвитку дитини (Б.З. Вульфов, Т.Д. Молодцова, Л.І. Уманський, В.Д. Шадріков, Р.Х. Шакуров та інші); виховання у сучасному суспільстві молоді, яка навчається (І.Д. Бех, БаллГ., ЄрмаковІ.І., Канішевська Л.В., Кириленко С.В., О.О. Бодалев, Л.І. Новікова та інші); соціальної взаємодії у різновіковій групі школярів (Л.В. Байбородова); соціалізації особитості дитини в умовах діяльності дитячих об'єднань (М.І. Рожков, Л.В. Спіріна, І.І. Фрішман, Т.П. Вернігорова, В.Н. Кочергін, Є.Є. Чепурних та інші).

Проведений нами аналіз результатів досліджень з педагогіки, психології, соціології дозволяє зробити висновок, що соціальний досвід є одним з основних компонентів соціального розвитку підлітків, а формування соціального досвіду - основним завданням всіх інститутів соціалізації.

Соціальний досвід може передаватися від старшого покоління молодшому, засвоюватися індивідом у процесі пізнання, діяльності та спілкування, присвоюватися особистістю й відтворюватися. Щоб всі процеси були ефективними, необхідно чітко уявляти, що саме мається на увазі під досвідом, який передається або засвоюється, у якій формі і за допомогою яких засобів будуть відбуватися передача й засвоєння досвіду, як людина сприйме ці процеси і які зміни у соціальному розвитку особистості при цьому відбудуться.

Найбільш близькими до нашого розуміння терміна "соціальний досвід" є значення слова "досвід", які подано у Тлумачному словнику СІ. Ожегова: "Досвід - одержане внаслідок активної практичної взаємодії з об'єктивним світом відображення у свідомості людей знаків цього світу і суспільної практики" [4] і у Великій Радянській Енциклопедії: "Досвід - емпіричне пізнання дійсності, єдність знань і умінь. Досвід виступає як результат взаємодії людини і світу, передається від покоління до покоління" [1].

Також ми виходимо із значень окремих слів, що складають досліджуване поняття "соціальний досвід": "досвід - сукупність практично засвоєних знань, умінь, навичок" [2], "соціальний - пов'язаний зі стосунками людей у суспільстві" [2]. Отже, ми припустили, що соціальний досвід - це сукупність знань, умінь і навичок, практично засвоєних внаслідок стосунків з іншими людьми у суспільстві.

Пропонована нами модель соціального досвіду підлітка включає три основних компонента: інформащйно-нізнавальний, діяльнісний, комунікативний. Отримані знання, що грунтуються на соціальних поняттях, уявленнях, судженнях, переконаннях, набуті вміння і навички, які базуються на практичній готовності підлітка до реалізації соціальних уявлень, що склалися, втілюються у різних видах діяльності. Комуніктивний компонент (навички взаємодії з іншими людьми, з оточуючим світом у різних сферах життєдіяльності) виступає в якості з'єднуючої ланки.

Таблиця 1. Основні компоненти поняття "соціальний досвід"

СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД

ЗНАННЯ

УМІННЯ

НАВИЧКИ

сукупність закріплених у свідомості та мисленні фактів дійсності, що відносяться до тієї чи іншої її області

здатність робити що-небудь, набута знаннями, досвідом

уміння, набуті вправами,практикою

Рівень засвоєння і присвоєння підлітком соціального досвіду залежить від багатьох причин і показників: ступеня участі різних соціальних інститутів у процесі формування соціального досвіду; рівня засвоєних знань, умінь, навичок; рівня розвитку самосвідомості підлітка; ступеня прояву суб'єктно-активного начала як по відношенню до свого найближчого оточення, гак і по відношенню до себе.

Вплив різних факторів на процес соціалізації і, зокрема, засвоєння соціального досвіду підлітка, може бути цілеспрямованим, навмисним (як, наприклад, вплив мікрофакторів); хоча багато з них впливають на розвиток особистості спонтанно, стихійно. Крім того, і цілеспрямований вплив, і стихійний можуть бути як позитивними, так і негативними. Залежно від цього (перш за все, від соціального середовища, в якому перебуває підліток) може накопичуватися позитивний і негативний соціальний досвід.

З усіх універсальних механізмів соціалізації, запропонованих сучасними вченими, в підлітковому віці на перший план виходить інституціональний механізм - через соціальні інститути суспільства. Недарма в переліку показників рівня засвоєння і присвоєння підлітком соціального досвіду ми на перше місце поставили ступінь участі в процесах формування соціального досвіду підлітка різних соціальних інститутів: шкіл, позашкільних закладів, громадських організацій, дитячих оздоровчих таборів і т.д.

Оскільки підлітковий вік займає особливе місце у циклі розвитку особистості, що пов'язано з переходом від однієї епохи життя до другої - від дитинства до дорослості, і відображено в інших його назвах "важкий", "критичний", саме в цей період дуже важлива підтримка, співчуття, допомога підлітку з боку дорослих, які його оточують, особливо педагогів і психологів, причому все це мусить бути на високому рівні професійності і майстерності [10].

Перш за все представникові будь-якого соціального інституту необхідно знати специфічні особливості психіки і поведінки підлітків, психологічні новоутворення підліткового віку, особливості стосунків з однолітками, з дорослими, бо діяльність з формування соціального досвіду підлітків ґрунтується саме на цих факторах.

Межі підліткового віку приблизно співпадають з навчанням дітей у 5-8-му класах середньої школи, це вік від 10-11 до 14-15 років. Складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці, пов'язані з переходом від однієї епохи життя до іншої [5].

У психологічній і педагогічній літературі підлітковий вік представлено як найбільш проблематичний і суперечливий.

Перехід від дитинства до дорослості складає основний смисл і специфічну відмінність усіх граней розвитку підлітка в цей період (фізичного, розумового, соціального).

Зміна соціальної ситуації розвитку підлітків пов'язана з їх активним прагненням долучитися до світу дорослих, орієнтацією поведінки на норми і цінності цього світу. Порівнюючи себе з дорослими, підліток доходить висновку, що між ним і дорослим нема ніякої різниці. Він починає вимагати від оточуючих, щоб вони не вважали його маленьким. У нього ще нема відчуття справжньої приналежності до дорослості, але є величезне бажання, щоб його визнали серед дорослих.

Підліток не замислюється над тим, що по-справжньому стати дорослим непросто, що дорослість - це не тільки зовнішні ознаки або поведінка, властива старшим за віком людям. Тому важливо допомогти підлітку навчитися бути дорослим. Заслуговують на увагу в цьому смислі слова англійського педіатра Роберта Л. Джонсона: "Підлітковий період - це час, наданий в нашій культурі нашим дітям для того, щоб дати їм можливість навчитися стати дорослими".

Психологічні особливості підліткового віку отримали назву "підліткового комплексу", який включає: чутливість до оцінки сторонніми його зовнішності, здібностей, поряд із самовпевненістю та безапеляційними судженнями про оточуючих; уважність часто співіснує з гідною подиву черствістю, хвороблива сором'язливість - з розв'язністю, бажання бути визнаним і оціненим іншими - з удаваною незалежністю, боротьба з авторитетами, загальноприйнятими правилами та ідеалами - з обожнюванням випадкових кумирів, чуттєве фантазування з сухим мудруванням.

Щоб успішно сприяти формуванню позитивного соціального досвіду підлітка, дорослим необхідно чітко уявляти структуру соціального досвіду, критерії ефективності цього процесу, розробити комплекс методів, форм і засобів формування соціального досвіду підлітка в різних інститутах соціалізації з урахуванням особливостей, новоутворень, потреб і провідних видів діяльності дітей 10-15 років. Великою допомогою в цьому стане підготовка спеціалістів для роботи в дитячих оздоровчих таборах за спеціальною програмою "Формування соціального досвіду підлітків". Ці та інші питання стали основними в нашому дослідженні формування соціального досвіду підлітків в умовах виховної системи дитячого оздоровчого табору.

ВИСНОВОК

Соціальна компетентність - це багатогранна характеристика особистості, яка своєю багатокомпонентністю охоплює всю множину та глибину функціонуванння особистості в соціумі. Оскільки особистість - істота суто соціальна, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із оточуючим соціальним середовищем, так і самопочуття та самоприйняття особистістю самої себе в постійно мінливому соціумі. При цьому соціальна компетентність передбачає як достатній рівень вміння будувати партнерські стосунки, здатності до кооперації, так і достатній рівень конформності для того, щоб не іти врозріз з вимогами суспільства.

Соціальна компетентність вимагає від особистості як принциповості, вміння відстояти власну думку, протистояти небажаному впливу, так і толерантності, і вміння пристосовуватися, і, більш того, ефективно діяти в постійно змінюючихся соціальних умовах. Соціальна компетентність вимагає як досить високого рівня оптимізму, що надає віру в успіх, здавалось би, нереальної, безнадійної справи, так і достатнього рівня песимізму, який надає змогу реально оцінити себе та свої знання, щоб уникнути зайвої ейфорії, і, головне, змушує надолужити прогалини в знаннях та вміннях, що гальмують справу. Соціальна компетентність вимагає як збереження пропріуму, так і вміння рахуватися з соціальними нормами та правами інших людей. Все це вказує на ситуативний характер прояву соціальної компетентності. За великим рахунком, формування, становлення соціальної компетентності - це є розгортання життєвого потенціалу особистості.

Соціальна компетентність - це комплекс особистісно-психологічних технологій взаємодії особистості із оточуючим соціальним середовищем.

Серед дослідників не має усталеного погляду щодо структури соціальної компетентності. Коло поглядів обмежується кількістю дослідників. Однак ця нетотожність наукових думок засвідчує наявність стійкого інтересу дослідників до даної проблеми. процес розвитку соціальної компетентності триває усе життя, в кожному віці набуваючи нових форм. Так що можемо констатувати, що теоретичні надбання пошуку моделей структури та змісту соціальної компетентності ще не знайшли виходу в усталених практичних доробках. Аналіз літературних джерел констатує необхідність подальшого дослідження структури та змісту соціальної компетентності та розробку практичних методик виявлення рівня сформованості соціальної компетентності. Впевнено можемо констатувати, що ще не склалася вітчизняна міждисциплінарна наукова школа соціальної компетентності.

Соціально-психологічна компетентність враховує психологічні складові особистості, такі як цінності, мотиви, настановки, переконання, здібності тощо, але, як і будь який вид компетентності, проявляється у діяльності, зокрема, як і соціальна, проявляється у міжособистісних відносинах.

На основі аналізу, зробленому нами, можна сказати, що:

- соціальна компетентність - це інтегрована здатність особистості, що включає в себе розмаїття підкомпетентностей, або ключових компетентностей, таких як громадянська, духовна, професійна (учнівська) зрілість; комунікативна, мовна, побутова, екстремальна компетентність тощо), тобто інтегрує в собі інші види компетентностей;

- поняття "соціальна компетентність" та "соціальна зрілість" є синонімічними та ідентичними;

- категорія "професійна компетентність" є складовою категорії "соціальна компетентність";

- категорія "комунікативна компетентність", що сама по собі є інтегративною, є ведучою складовою дефініції "соціальна компетентність";

- поняття "соціальний інтелект" є фундаментальною складовою соціальної компетентності;

- терміни "життєва компетентність" та "соціально-психологічна компетентність" є спорідненими, близькими за сенсом;

- поняття "соціальна відповідальність" та "соціальна впевненість" є складовими соціальної компетентності.

Проблема компетентності, зокрема, соціальної, та її співвідношення з іншими науковими категоріями потребує подальшого теоретичного осмислення та вичерпного аналізу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бахтеева С.С. Формирование социальной компетентности в процессе обучения иностранному языку в ВУЗе экономического профиля. - Дис….канд. пед. наук - Казань, 2001. - 174с.

2. Авер'янова Г.М., Дембицька Н.М., Москаленко В.В. Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства. - К.: ППП, 2005.

3. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высших учебных заведений. - М.: Аспект Пресс, - 2001.

4. Бенько Л. Нормативна і девіантна поведінка особистості в умовах соціалізації // Соціальна психологія - М.: Смысл, 1992.

5. Беседина И. Формирование социальной компетентности / Поволжский межрегиональный учебный центр. - № 9. - СІ 6-21.

6. Бех І.Д. Виховний процес глибинні психологічні чинники оптимізації. - К. : Рідна школа. - 2008. - № 1-2. - С. 11-16.

7. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. - М.: Психолого-социальный институт, 1995.

8. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике - К., - № 8, -1989.

9. Гапоненко Д.О. Підготовка майбутніх психологів до соціалізації особистості в закладах освіти // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - І VIII. - Вип. 4. - К., - 2003.

10. Гарашкина Н. Диагностика профессиональной компетентности. // Социальная педагогика. - 2003. - №4.

11. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів. //Рідна школа. - 2004. - № 7-8.

12. Гудзовская А.А. Социально-психологическое исследование становления социальной зрелости. - Дис....канд. психол. наук. - Самара, 1998.

13. Дементьева И., Зубарева Н. Степень социальной ответственности подростков в полной и неполной семье. //Воспитание школьников. - 2003. - №10.

14. Дементьева Н.В. Методическое обеспечение индивидуальной социально-педагогической работы с детьми и подростками из неполных семей: Опыт адаптации международной программы Большие Братья /Большие Сестры. - Дис....канд. пед. наук. - Тамбов, 2003. - 200с.

15. Докторович М.О. Формування соціальної компетентності старшого підлітка з неповної сім'ї / Дис. канд. пед. наук.- К., 2007. - 208 с.

16. Життєва компетентність особистості /Сохань Л.В., Єрмаков І.Г., Несен Г.М. - К.: Богдана, 2003. -520с.

17. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. Специальный практикум по социальной психологии. - М., 1990.

18. Лєпіхова Л. Соціально-психологічна компетентність у педагогічній взаємодії. //Вища освіта України. - 2004. - №3.

19. Мельник Е.И. Содержание коммуникативной компетентности педагога. // Психология и школа. - 2004. - №4.

20. Никитина С.В. Становление социальной компетентности старшеклассников современной общеобразовательной школы. - Дис…. канд. пед. наук. - Омск, 2004. - 214с.

21. Новый иллюстрированный словарь /Петровская Л.И. и др. - М., 2003.

22. Поздняков А. Готовим учителя к формированию социальной зрелости старшеклассников. //Учитель. - 2003. - №4.

23. Прямикова Е.В. Развитие социального мышления старшеклассников в процессе изучения общественных дисциплин. - Дис…. канд. социологич. наук. - Екатеринбург, 2004. - 166с.

24. Психология подростка /Реан А.А. - М.: Олма-пресс, 2003. - 432с.

25. Технологии социальной работы /Холостова Е.И. - М.:Инфра, 2003. - 400с.

26. Толстых Т.И. Становление социальной зрелости учащихся юношеского возраста в условиях проектной деятельности //Психология и школа. - 2004. - №4.

27. Цветков В.В. Формирование социальной компетентности сельских школьников. - Дис….канд. пед. наук. - Великий Новгород, 2002. - 155с.

28. Шабатура Л.Н. Становление социальной компетентности личности в процессе гуманизации профессионального образования. - Дис…. канд. философ. наук. - Омск, 1996. - 167с.

ДОДАТОК

Схема 1. Універсальна модель соціальної компетенції.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Психологічна сутність сім'ї як чинника становлення особистості підлітків. Особливості професійного самовизначення та ціннісні орієнтації сучасного підлітка. Міжособистісна взаємодія дітей і дорослих та її вплив на професійну орієнтацію підлітка в сім'ї.

    курсовая работа [81,4 K], добавлен 15.10.2012

  • Аналіз дослідження процесу соціалізації особистості в навчальному процесі. Взаємодія вчителя та учня як соціалізуюча умова розвитку особистості. Соціально-педагогічні умови соціалізації особистості школяра. Вплив колективу на процес соціалізації школяра.

    курсовая работа [50,1 K], добавлен 22.03.2011

  • Аналіз загальнотеоретичних підходів у вивченні особливостей розвитку самосвідомості особистості. Обґрунтування вченими структурних компонентів самосвідомості, як особливої ознаки вікового становлення. Розкриття складників самосвідомості "Я-образу".

    статья [27,7 K], добавлен 11.10.2017

  • Вікові психологічні особливості розвитку особистості молодших школярів. Роль особистості вчителя в становленні особистості учня. Дослідження рівня самоефективності в Я-концепції школярів. Співвідношення між рівнем самоефективності та емоційним станом.

    дипломная работа [183,6 K], добавлен 27.05.2013

  • Самооцінка як центральне утворення особистості. Становлення самосвідомості підлітка: почуття дорослості, самоствердження, самооцінка. Психологічна проблема батьківського сімейного виховання. Соціальна ситуація особистісного зростання сучасного підлітка.

    курсовая работа [62,8 K], добавлен 11.01.2016

  • Гуманістичні засади психолого-педагогічної характеристики. Вивчення особистості учнів – умова успішної роботи кожного вчителя. Використання діагностики в педагогічній діяльності практиканта. Психологічна карта-характеристика вихованця - учня 8-го класу.

    практическая работа [27,7 K], добавлен 12.10.2010

  • Фактори, що впливають на психічне здоров’я дитини. Стилі та типи батьківського виховання. Характеристика особливостей психічного розвитку підлітка залежно від сімейного виховання. Аналіз взаємовідносин між батьками і їх вплив на емоційний стан дитини.

    курсовая работа [245,9 K], добавлен 05.12.2014

  • Аналіз наукової літератури з проблеми соціально-психологічного змісту підліткової тривожності. Дослідження психологічних особливостей соціальної тривожності підлітків та стратегій її подолання. Оцінка та інтерпретація результатів проведеної роботи.

    курсовая работа [80,0 K], добавлен 27.07.2015

  • Загальна характеристика емоцій, їх функції та значення в розвитку особистості. Специфіка розвитку підлітка та обґрунтування необхідності корекційної, профілактичної та розвивальної роботи щодо можливих відхилень або порушень емоційної сфери дітей.

    курсовая работа [66,2 K], добавлен 23.09.2013

  • Теоретичний та експериментальний аналіз впливу комп’ютерних ігор на розвиток особистості підлітка. Методика діагностики рівня невербальної креативності школяра. Опис комп’ютерних ігор, які при раціональній грі покращують психічний розвиток особистості.

    курсовая работа [112,7 K], добавлен 01.06.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.