Розробка програм на мові Turbo Pascal та особливості роботи з додатками MS Office та MathCad

Команда	Дія
	«Обычный»	Присвоєння звичайного розміру символам
	«Крупный индекс»	Присвоєння розміру крупного індексу
	«Мелкий индекс»	Присвоєння розміру дрібного індексу
	«Крупный символ»	Присвоєння розміру крупного символу
	«Мелкий символ»	Присвоєння розміру дрібного символу
	«Другой»	Дозволяє присвоїти конкретний розмір символам
	«Определить»	Дозволяє змінити визначення перших п'яти розмірів, перерахованих у меню

Зміна стилю редактора формул

Щоб змінити стиль зробіть наступні дії.

1. Виберіть команду «Определить» у меню «Стиль».

2. Установіть покажчик на стрілку праворуч від стилю, який слід перевизначити, та натисніть кнопку миші. Зі списку виберіть потрібне ім'я шрифту. Список шрифтів можна прокручувати.

3. Для придання шрифту курсивного або напівжирного накреслення встановіть прапорець «Курсив» або «Полужирный» відповідно. Для видалення спеціального накреслення зніміть відповідний прапорець.

2.2 Електронні табліці Excel

Вікно редактора Excel, та його елементи

Microsoft Excel Мал.2 дозволяє працювати з таблицями в двох режимах:

- Обычный - найбільш зручний для виконання більшості операцій.

- Разметка страниц - зручний для остаточного форматування таблиці перед друкуванням. Межі поміж сторінками у цьому режимі відображаються синіми пунктирними лініями. Межі таблиці - суцільною синьою лінією, пересуваючи яку можна змінювати розмір таблиці.

Для переходу поміж режимами Обычный і Разметка страниц використовуються відповідні пункти у меню Вид.

Мал.2. Вікно Microsoft Excel

Пункти головного меню та їх команди

Під рядком заголовка у вікні розміщується рядок меню, який містить такі пункти:

Файл - робота з файлами книг ( створення, збереження, відкритті ) файлів,

друкування файлів книг;

Правка -- редагування книг;

Вид -- перегляд книг;

Вставка -- вставка у аркуші книги малюнків, діаграм, поточної дати і часу, формул та інших об'єктів;

Формат -- форматування книг (встановлення параметрів форматів таблиць);

Сервис -- сервісні функції ( встановлення параметрів настроювання Excel);

Данние -- робота з базами даних;

Окно -- робота з вікнами книг;

? -- довідкова інформація про Excel.

Кожний пункт меню має відповідне підменю. Для відкриття меню слід натиснути клавішу [Alt] або [FIO]. Після цього один з пунктів меню виділиться інверсним кольором. Робота з прикладним меню Excel не відрізняється від роботи з звичайним меню.

Створення таблиці

Для створення таблиці можна скористатися одним із двох способів: або вставити таблицю, яка має стиль за промовчанням, або відформатувати дані як таблицю, використовуючи довільний стиль.

Вставлення таблиці

На аркуші виділіть діапазон клітинок, які потрібно долучити до таблиці. Клітинки можуть бути пустими або містити дані.

На вкладці Вставлення у групі Таблиці клацніть елемент Таблиця.

Сполучення клавіш Також можна натиснути клавіші CTRL+L або CTRL+T.

Якщо у виділеному діапазоні є дані, які мають стати заголовками таблиці, установіть прапорець Таблиця із заголовками.

Якщо прапорець Таблиця із заголовками не встановлено, в заголовках таблиці відображатимуться стандартні імена, які можна змінити.

Форматування даних як таблиці

На аркуші виділіть діапазон пустих клітинок або клітинок із даними, які потрібно швидко відформатувати у вигляді таблиці.

На вкладці Основне у групі Стилі клацніть елемент Форматувати як таблицю.

Примітка У разі використання команди Форматувати як таблицю Office Excel автоматично вставляє таблицю.

У розділі Світліше, Середній або Темніше клацніть потрібний стиль таблиці.

Створення настроюваного стилю таблиці

- Щоб створити настроюваний стиль таблиці, виконайте одну з таких дій:

· На вкладці Основне у групі Стилі клацніть елемент Форматувати як таблицю.

· Виділіть наявну таблицю, щоб з'явилася секція Табличні знаряддя, після чого на вкладці Конструктор у групі Стилі таблиць натисніть кнопку Додатково .

- Виберіть команду Створити стиль таблиці.

- Введіть у полі Ім'я ім'я нового стилю таблиці.

- У полі Елемент таблиці виконайте такі дії:

· Щоб відформатувати елемент, виберіть потрібний, а тоді натисніть кнопку Формат.

· Щоб скасувати наявне форматування елемента, виберіть потрібний елемент, а тоді натисніть кнопку Очистити.

- На вкладках Шрифт, Межі й Заливка виберіть потрібні параметри форматування, потім натисніть кнопку ОК.

Порада У вікні Зразок можна переглянути таблицю із внесеними змінами.

- Повторіть кроки 4 і 5 для всіх елементів таблиці, які потрібно настроїти.

- Для використання нового стилю таблиці як стилю за промовчанням для поточної книги встановіть прапорець Установити як експрес-стиль таблиці за промовчанням для цього документа.

Робота з майстром діаграм

Діаграма може будуватися на активному або новому листі. Для побудови діаграм користуються майстром діаграм, який запускається в роботу командою:

Вставка\Диаграмма або скористатися відповідним інструментом панелі інструментів. На екран виводиться вікно діалогу мастер диаграмм - шаг один из 5.

Дані для побудови діаграми можна виводити шляхом попереднього їх виділення блоком в електронній таблиці або вказавши їх діапазон на одному із кроків роботи з майстром діаграм. Кроки користування майстром діаграм:

крок 1 - виділення блоком діапазону даних і запуск майстра діаграм;

крок 2 - вказати діапазон даних (або його заміни), надання назв рядкам;

крок 3 - оформлення діаграми (друкування написів і заголовка, визначення осей координат);

крок 4 - вибір місця діаграми на поточному або окремому листку.

Після виконання кожного кроку натискується кнопка Далее або Назад для редагування параметрів попереднього кроку роботи. Після виконання останнього кроку натискується кнопка Готово.

Для редагування елементів побудови діаграми потрібний елемент виділяється, клацнувши по ньому вказівником миші. Діалогове вікно редактора елемента відкривається після подвійного клацання вказівником миші. Список операцій редагування індивідуальний для кожного елемента діаграми. Для редагування виділеного елемента діаграми зручно також користуватися контекстним меню, яке викликається натискуванням правої клавіші миші. Це меню містить ті операції, які доступні для виділеного елемента.

2.3 Робота з шаблонами документів

Створення шаблонів документів засобами MS WORD

Шаблон -- це порожній бланк, в якому користувач заповнює потрібні поля своєю інформацією. Шаблон може попередньо включати деякі заповнені поля, які є спільними для всіх документів даного типу.

Для створення нового шаблона слід подати команду Файл/Создать і в полі Новий документ вікна діалогу Создать встановити опцію Шаблон. Після натиснення кнопки ОК на екран виведеться вікно шаблона. Від вікна докумен­та воно відрізняється тільки назвою рядка заголовка -- ШАБЛОН замість ДОКУМЕНТ. Далі слід ввести необхідні дані (параметри форматування, текстові поля) і зберегти шаблон. Щоб зберегти документ як шаблон, слід подати команду Файл/Сохранить как, а потім у полі Тип файла вибрати елемент Шаблон документа. Правила додержання хорошого стилю роботи потребують для кожного документа (в тому числі і для шаблона) заповнення довідки, в яку включаються основні відомості про документ. Тому після збереження нового документа чи шаблона бажано виконати команду Файл/свойства і заповнити потрібні рядки у вікні діалогу Свойства.

Команда Формат/Библиотека стилей відкриває вікно Библиотека стилей, в якому відображається список шаблонів. Вибравши потрібний шаблон, в полі Описание можна побачити, як виглядатиме документ, форматований цим шаблоном.

Після створення шаблону документу потробно його зберегти. Для цого слід виконати команду Файл/Сохранить або натиснути відповідну кнопку панелі інструментів Стандартная. Якщо документ новий і ця команда виконується для нього вперше, то відкривається вікно діалогу Сохранение документа . В цьому вікні можна вказати диск, папку, ім'я і розширення файлу.

Якщо ж потрібно зберегти файл під новим іменем, в іншій папці або з іншим форматом, то потрібно виконати команду Файл/Сохранить как. При цьому відкривається вікно діалогу Сохранение документа, і всі дії користувача аналогічні діям при збереженні нового документа.

Вводити і редагувати символи можна тільки текст активного вікна.

Перед введенням символів слід вибрати шрифт, його розмір, формат.

2.4 Виконання розрахунків за допомогою пакету MathCad

Вікно редактора та його елементи. Пункти головного меню та їх команди. Технологія запису програми в пакеті MathCad. Використання палітри інструментів для запису програми.



Після запуску Mathcad'а на екрані з'являється головне вікно системи, елементи якого ми розглянемо більш докладно.

· Головне меню

надає можливості доступу до математичних, графічних, символьних команд і до команд редагування та управління вашими робочими аркушами.

Через меню «Help» можна дістатися до всіх електронних книг Mathcad'а, встановлених вами. Дві електронні книги -- «Desktop Reference» та «Book Sampler» -- встановлюються разом із Mathcad'ом. Книга «Desktop Reference» містить сотні корисних формул та фізичних констант, у той час як у книзі «Book Sampler» наводяться численні приклади розв'язання задач із математики, механіки, фізики, статистики тощо.

· Математична панель

розташована нижче головного меню і надає можливість швидкого введення математичних операторів. Якщо ви утримуєте деякий час покажчик миші на одній із кнопок вказаної панелі, то побачите короткий підказ про призначення цієї кнопки:

	-- Арифметична палітра
	-- Палітра відношень та бульових функцій
	-- Палітра графіків
	-- Палітра векторів та матриць
	-- Палітра математичного аналізу
	-- Палітра програмування
	-- Палітра грецьких літер
	-- Палітра символічних операцій

При натисканні вказаних кнопок ви одержите палітри для вибору конкретних операторів. При натисканні на символ відповідного оператора він переноситься у ваш робочий аркуш.

· Панель інструментів

надає можливість швидкого виконання багатьох загальних процедур таких, як відкриття нового або існуючого робочого аркушу, його збереження та друкування, редагування, перевірка правопису і т. і.

Дві корисних кнопки з вказаної панелі:

-- Запускає «Resource Center» -- центр ресурсів, який містить зокрема «QuickSheets» -- збірник шаблонів робочих аркушів Mathcad, призначених для розв'язування загальних математичних задач.

-- Запускає довідку.

· Панель форматування



дозволяє вам вибирати шрифти для тексту та математичних виразів або стилів.

· Панель управління навігації в центрі ресурсів

з'являється завжди, коли відкривається електронна книга. Ви можете знайти відповідний розділ або тему, що цікавлять вас, та переміститися у будь-яке місце книги. pascal редактор word excel

· Рядок повідомлень

знизу головного вікна Mathcad'а надає підкази про стан системи, результати виконаної операції, нагадує про сполучення клавіш тощо. Тут також міститься повідомлення про стан обчислень у вашому робочому аркуші -- «auto» -- це означає, що Mathcad автоматично переобчислює всі вирази при зміні даних. Під час обчислень тут з'являється повідомлення «Wait» («Чекайте»), при цьому курсор приймає форму лампочки, що горить. Нарешті, у рядку повідомлень міститься інформація про те, чи натиснуті клавіші «Caps Lock» та «Num Lock», а також номер сторінки вашого робочого аркуша.

2.4.1 Побудова графіків в ракеті MathCad

Пункт головного меню Insert, його команди. Команда Graph, її зміст. Технологія побудови графіків функцій.

Insert (Вставка)	Graph	График		Вставить график (с выбором типа графика из подменю)
	Matrix	Матрица	<Ctrl>+<M>	Вставить матрицу или вектор
	Function	Функция	<Ctrl>+<E>	Вставить встроенную функцию
	Unit	Единицы	<Ctrl>+<U>	Вставить единицы измерения размерной величины
	Picture	Рисунок	<Ctrl>+<T>	Создать рисунок для отображения матрицы
	Area	Область		Создать зону
	Page Break	Разрыв страницы		Начать новую страницу
	Math Region	Математическая область	<Ctrl>+ +<Shift>+<A>	Создать математическую область в тексте
	Text Region	Текстовая область	<">	Создать текстовую область в документе
	Component	Компонент		Вставить компонент другого приложения
	Data	Данные		Вставить данные в различных форматах
	Control	Элемент управления		Вставить элемент управления
	Object	Объект		Внедрение объекта
	Reference	Ссылка		Вставить ссылку на другой документ
	Hyperlink	Гиперссылка	<Ctrl>+<K>	Вставить гиперссылку

Побудова графіка функції

Для побудови графіка звичайної функції зробіть наступні дії.

· Визначте функцію однієї змінної, графік якої ви хочете будувати. Наприклад, побудуємо графік синуса:

f(x):=sin(x) (наберіть на клавіатурі f(x):sin(x)).

· Визначте незалежну змінну для горизонтальної осі. Наприклад:

x:=1 10 (наберіть на клавіатурі x:0;10).

· Утворіть у вільному місці шаблон для графіка, натискаючи клавішу «@» (або використовуючи інші методи, описані вище), і надрукуйте x в середній мітці горизонтальної та f(x) -- в середній мітці вертикальної осей.

Ви побачите графік подібний наведеному нижче.



Хто знайомий з графіком функції sin(x), може зауважити, що одержаний графік досить грубий. Щоб згладити його, спробуйте змінити область визначення змінної x, наприклад, на x:=0,0.1 10. Чим менше приріст аргументу (крок), тим більше значень функції буде обчислюватися, тим більше точок буде наноситися на графік. Оскільки Mathcad просто сполучає такі точки відрізками ліній, результуюча крива буде більш гладкою.

Крім графіків у прямокутній системі координат, можна також будувати графіки у полярній системі координат (Ctrl+7 або команда «Polar Plot» в меню «Insert/Graph»).

Щоб форматувати графік, двічі натисніть клавішу миші, вказавши на графік (або виконайте команду «Graph» в меню «Format .», а потім виберіть пункти «X-Y Plot» чи «Polar Plot»). З'явиться діалогове вікно форматування графіка, в якому ви можете задати найрізноманітніші його параметри. Проекспериментуйте з різними форматами вашого графіка.

2.4.2 Створення векторів та матриць

Технологія створення векторів та матриць. Функції для роботи з векторами та матрицами.

Матричні оператори призначені для здійснення різних дій над векторами і матрицями. Оскільки більшість з них реалізує чисельні алгоритми, про них буде детально розказано в розділах, присвячених лінійній алгебрі (див. розділ 7). Зупинимося в даному розділі лише на питанні вставки матриць в документи Mathcad.

Найпростіший і наочніший спосіб створення вектора або матриці полягає в наступному:

1. Натисніть кнопку Matrix or Vector (Матриця або вектор) на панелі Matrix (Матриця)або клавіші <Ctrl>+<m>, або виберіть пункт меню Insert / Matrix (Вставка / Матриця).

2. У діалоговому вікні Insert Matrix (Вставка матриці) (Створення матриці) задайте ціле число стовпців і рядків матриці, яку хочете створити. Наприклад, для створення вектора 3xi введіть показані на мал. 2.4 значень.

3. Натисніть кнопку ОК або Insert (Вставити) -- в результаті в документ буде вставлена заготівка матриці з певним числом рядків і стовпців (Створення матриці).

4. Введіть значення в местозаполнітелі елементів матриці. Переходити від одного елементу матриці до іншого можна за допомогою покажчика миші або клавіш із стрілками.

Створення матриці

Результат створення матриці

Додавання у вже створену матрицю рядків або стовпців проводиться так само:

1. Виділите лініями введення елемент матриці, правіше і нижче за яке буде здійснена вставка стовпців і (або) рядків.

2. Вставте в нього матрицю, як було описано вищим. При цьому допускається завдання числа стовпців або рядків рівним нулю.

3. Заповните местозаполнітелі бракуючих елементів матриці.

2.4.3 Вирішення нелінійних рівнянь

Описати технологію та функцію вирішення нелінійних рівнянь.

Величезна кількість завдань обчислювальної математики пов'язана з вирішенням нелінійних рівнянь алгебри, а також систем таких рівнянь. При цьому необхідність вирішення нелінійних рівнянь виникає часто на проміжних кроках, при реалізації фрагментів складніших алгоритмів (наприклад, при розрахунках диференціальних рівнянь за допомогою різницевих схем і т. п.).

Постановка завдань виглядає таким чином. Хай є або одне рівняння алгебри з невідомим х: f(x)=0, (де f(х) -- деяка функція), або система з N рівнянь алгебри:

Потрібно знайти коріння, тобто всі значення х (або, у разі системи всі м-покомпонентниє вектори х), які переводять рівняння (або, відповідно, систему рівнянь) у вірну рівність (рівність).

Для вирішення систем в Mathcad застосовується спеціальний обчислювальний блок Given/find (Дано/найті)що складається з трьох частин, що йдуть послідовно один за одним:

· Given -- ключове слово;

· система, записана логічними операторами у вигляді рівності і, можливо, нерівностей;

· Find(xi . ..,хм) -- вбудована функція для вирішення системи рівнянь відносно змінних x1 ..., хM.

Вставляти логічних операторів слід, користуючись панеллю інструментів Boolean (Булеві оператори). Якщо ви віддаєте перевагу введенню з клавіатури, пам'ятаєте, що логічний знак рівності вводиться поєднанням клавіш <Ctrl>+<= >. Значення функції Find є матрицею, складеною зі всіляких рішень по кожній змінній, причому кількість її рядків в точності дорівнює числу аргументів Find. Структура матриці рішення стане відразу вам зрозумілою, як тільки ви кинете погляд на приклади, приведені нижче в даному розділі.

2.4.4 Вирішення систем лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР)

Описати способи вирішення СЛАР.

У процесі побудови дискретних аналогів крайових задач виникають великі системи в загальному випадку нелінійних алгебраїчних рівнянь, які вирішуються у два етапи: на першому етапі вони линеаризуються, а потім отримана система лінійних рівнянь вирішується за допомогою якого-небудь методу лінійної алгебри. Якщо збіжність не досягнута, то процес повторюється.

Основна ідея методу скінчених елементів полягає в тому, що будь-яку неперервну величину, таку як температура, тиск і переміщення, можна апроксимувати дискретною моделлю, яка будується на множині кусочно-неперервних функцій, визначених на кінцевім числі підобластей.

Кусочно-неперервні функції визначаються за допомогою значень неперервної величини в кінцевім числі точок розглядаємої області.

У загальному випадку, неперервна величина заздалегідь невідома, і потрібно визначити значення цієї величини в деяких внутрішніх точках області. Дискретну модель, однак, дуже легко побудувати, якщо спочатку припустити, що числові значення цієї величини в кожній внутрішній точці області відомі. Після цього можна перейти до загального випадку. Отже, при побудові конкретної моделі неперервної величини роблять наступним чином:

а) у розглядаємій області фіксується кінцеве число точок. Ці точки називаються вузловими точками або просто вузлами;

б) значення неперервної величини в кожній вузловій точці вважається змінною, яка повинна бути визначена;

в) область визначення неперервної величини розбивається на кінцеве число підобластей, називаних елементами. Ці елементи мають загальні вузлові точки і у сукупності апроксимують форму області;

г) неперервна величина апроксимується на кожному елементі функцією, яка визначається за допомогою вузлових значень цієї величини. Для кожного елемента визначається своя функція, але функції підбираються таким чином, щоб зберігалася неперервність величини уздовж границь елемента.

Способи розв'язку СЛАР, застосовувані разом із МСЕ, можна умовно розбити на дві групи: прямі (точні) і ітераційні (наближені). Прийнято вважати, що прямі методи найбільш ефективні при рішенні СЛАР невисоких порядків (не більше 105 невідомих), а ітераційні - для розв'язку СЛАР великих і надвеликих систем (понад 105 невідомих).

Якщо всю матрицю коефіцієнтів СЛАР вдається розмістити в пам'яті, то розв'язок такої системи не представляє якої-небудь складності. Однак на практиці часто доводиться мати справу з матрицями, розміри яких суттєво перевищують об'єм оперативної пам'яті комп'ютера. У таких випадках і доводиться використовувати різні модифікації як прямих, так і ітераційних методів.

Остаточне рішення про застосування прямих або ітераційних методів розв'язку СЛАР необхідно ухвалювати на основі аналізу структури досліджуваної математичної задачі. Прямі методи розв'язку СЛАР вигідніше використовувати, якщо необхідно розв'язувати багато однакових систем з різними правими частинами, або якщо матриця А не є додатньо-визначеною. Крім того, існують задачі з такою структурою матриці, для якої прямі методи завжди кращі, ніж ітераційні.

2.4.5 Використання функцій користувача при вирішенні задач

Функції користувача, правила їх створення, запису та виконання.

Подібно до привласнення числових значень змінним, можна визначити функції користувача одного або декількох аргументів (листинги 1. і 2.). У лістингу 1. визначається функція f <х), а в лістингу 2. - функція трьох змінних д (а, у, ф).

Лістингу 1 Визначення функції користувача і розрахунок її значення в точці

Лістинг 2 Функції користувача трьох аргументів і її обчислення

Графік функції f (х) показано на рис. 1. Щоб побудувати його, слід натиснути на панелі Graph (Графік) кнопку з потрібним типом графіка (на неї на малюнку наведений покажчик миші) і в що з'явилася заготівлі графіка визначити значення, які будуть відкладені по осях. У нашому випадку треба було ввести х у местозаполнітель біля осі х і f (х) - біля осі у.

Примітка 1 Порівняйте зміст лістингу 1. і рис. 1. Такий стиль подачі матеріалу буде збережений у всій книзі. Лістинг являють собою фрагменти робочих областей документа, які працюють без будь-якого додаткового коду (якщо це не обумовлено). Можна ввести зміст будь-якого лістингу в новий (порожній) документ, і він буде працювати так само, як у книзі. Щоб не захаращувати листинги, графіки виведені в окремі малюнки.

Примітка 2 На тому ж графіку на рис. 1. зображена і другий крива, що представляє собою двовимірний графік функції g (io, x, 0). Для того щоб намалювати і цей графік, треба було ввести ім'я функції g (10, х, 0) через кому після f (х) біля осі Y.

Примітка 3 У Mathcad 12 і 13 заборонено визначати функції користувача за допомогою рекурентних виразів, наприклад, f (x) = f (x) +1. При спробі обчислення f (x) замість її нового (рекурентного) привласнення, як відбувалося в минулих версіях, буде організований нескінченний цикл, що на певному кроці призведе до операції переповнення. Для організації рекурентних обчислень використовуйте нове ім'я функції, наприклад, f1 (f, x) = f (x) +1 (що дасть, зокрема, f1 (sin, 0) = 0), або іменний оператор.

Рис. 1. Побудова графіка функції (продовження лістингу 1)

Примітка 4 У Mathcad 12 добавлена нова можливість перевизначення змінних, розмірностей і функцій, причому як для користувача, так і системних. Здійснюється це за допомогою іменного оператора (namespace operator), прикладом дії якого може служити перевизначення вбудованої функції синус або для користувача функції . Ідентифікатор [mc] вказує на підміну системного імені Mathcad, a - на рекурентні перевизначення відповідної функції.

Висновки

Виконуючи курсову роботу з дисципліни «Обчислювальна техніка та програмування», я закріпив практичні та теоретичні знання з розробці програм на мові Turbo Pascal, а також дізнався нові можливості та отримав практичні навики роботи з додатками MS Office 97/2000/2007 (Word, Excel) і MathCAD 14.

Під час виконання курсової роботи я користувалася додатковою літературою та Інтернетом. Завдяки цьому дізнався багато нового про можливості MS Office 97/2000/2007 (Word, Excel) і MathCAD 14.

Список літератури

1. Ярмуш О.В., Редько М.М. Інформатика і комп'ютерна техніка: Навч. посібник. - К.: Вища освіта, 2006. - 359с.: іл.

2. Інформатика : 7-11 кл. Навч. посіб. - К.:Видавництво А.С.К., 2004. - 512с.:іл.

3. Turbo Pascal 7.0. Начальный курс. Фаронов В.В.. - М.: Издательство «ОМД Групп», 2003 г. -616 с.

4. В.Ф. Очков. Mathcad 14 для студентов, инженеров и конструкторов. БХВ-Петербург, 2007

5. Дьяконов В.П. Справочник по МаthCAD PLUS 7.0 PRO - М.: СК Пресс, 1998.352 с.

6. Райнер Швабе. Microsoft Excel 2007 - это просто! 2008., 620 с.

7. Стив Джонсон. Microsoft Word 2007. 2008., 852 с.

8. http://nigma.ru/ - інтелектуальна система пошуку.

9. http://revolution.allbest.ru/programming/00028416_0.html

10. http://web-monitor.narod.ru/word/word02.htm

11. http://tp7.info/task.php

12. http://informatika.delayu.ru/Zadanija/Wordtablicy

13. http://www.twirpx.com/files/informatics/languages/pascal/

14. http://ru.wikipedia.org

Размещено на Allbest.ru