Формування та особливості функціонування інститутів державного регулювання міграційної політики України

Верховна Рада України як законодавчий орган прийняла цілу низку важливих законів щодо захисту прав і свобод громадян у сфері міграції та розбудови державних органів у сфері міграції. Водночас з'ясовано, що ВРУ не повною мірою використовує політико-правові ресурси для регулювання міграційної політики. Політичні рішення, які оформлялися на законодавчому рівні, як правило, були ініційовані Президентом України або Кабінетом Міністрів України. В контексті прийняття політичних рішень та законодавчих ініціатив повноваження Президента України були спрямовані на регулювання міграційних процесів, розбудову інституціональної системи та міжнародного співробітництва у сфері реалізації міграційної політики. Разом з тим часта зміна векторів внутрішньої і зовнішньої політики держави не сприяла виробленню чіткої концептуальної та стратегічної програми, формуванню інституціональної системи регулювання міграційної політики. Політико-адміністративні функції повноваження Кабінету Міністрів України у сфері міграції характеризуються більшою мірою адміністративними функціями, ніж політичними. Зокрема, рішення щодо створення та ліквідації державних органів виконавчої влади, що регулюють питання у сфері міграції; матеріально-технічне забезпечення органів міграційної служби; затвердження державних програм, плану заходів тощо відповідають виконанню адміністративних функцій. Одночасно схвалення концептуальних програм у сфері міграції є результатом прийняття політичного рішення.

Механізм взаємодії та координація дій органів виконавчої і законодавчої влади з вирішення стратегічних завдань у сфері міграції потребує збалансованості між політичними, правовими та адміністративними функціями. Це стосується, зокрема, питань формування та реалізації базових положень концепції державної міграційної політики України; актуалізація концепції до сучасних реалій; затвердження концепції на рівні закону; приведення нормативно-правових актів у відповідність до міжнародних стандартів та сучасних потреб у сфері регулювання міграційної політики.

4. Дослідження системи центральних та місцевих органів виконавчої влади України у сфері міграційної політики дають змогу стверджувати, що державні інститути на центральному та регіональному рівнях, що впливають на регулювання міграційної політики, мають достатньо дієву функціональну систему, яка характеризується структурно-функціональною розгалуженістю залежно від управлінської сфери діяльності та розподілу між ними повноважень відповідно до вирішення загальнодержавних і регіональних завдань. Центральні та місцеві органи державної влади, до компетенції яких належить і питання міграції, мають достатньо диференційовані повноваження. З'ясовано, що структурно-функціональна багатоманітність державних інститутів регулювання міграційної політики породжує проблему координації розпорошених по різних відомствах повноважень, а також різних відомчих підходів до вирішення одних і тих самих питань у сфері міграції. Інституціональна система регулювання міграційної політики в Україні, що склалася на центральному та місцевому рівнях, характеризується відсутністю розмежування між політичними та адміністративними складовими, низькою ефективністю реалізації запланованих заходів, що покладено на державні органи у сфері міграції. Відсутність єдиного підходу до регулювання міграційних процесів, єдиного бачення щодо формування міграційної політики, розпорошення повноважень у сфері міграції між різними органами державної влади, недостатність повноважень у органів місцевого самоврядування, а також залучення до реалізації міграційної політики інститутів громадянського суспільства визначають основні проблеми інституціонального розвитку.

Розв'язання питань щодо організаційно-правового вдосконалення інституціональної системи з урахуванням локальних інтересів держави і громади з питань міграційної політики обумовлює необхідність формування чіткої моделі регіонального управління. Важливим аспектом удосконалення інституціональної системи та ефективного управління міграційною політикою на місцях та її визначення відповідно до потреб регіону є передача частини політико-адміністративних повноважень органам місцевого самоврядування. Для комплексного вирішення проблем у сфері міграції потрібно запровадити механізм координації дій між Міністерством внутрішніх справ України і Державною прикордонною службою України щодо вирішення питань нелегальної міграції та переселенців і створення центрального органу державного регулювання міграційної політики.

5. Досліджено сукупність політико-адміністративних ресурсів оптимізації інституціональної системи регулювання міграційної політики. Встановлено, що політико-адміністративний напрям оптимізації інституціональної системи регулювання міграційної політики передбачає комплексний підхід щодо застосування політико-правових, організаційно-адміністративних та інформаційних засобів і форм оптимізації інституціональної системи регулювання міграційної політики на центральному та регіональному рівнях. Основною формою політико-адміністративного напряму оптимізації інституціональної системи є політико-правова. В політичному аспекті форма правового регулювання - це зовнішнє вираження політичного рішення, що прийнято з метою реалізації державної політики у відповідній сфері суспільних відносин суб'єктом владних повноважень. Організаційно-адміністративна форма передбачає ефективне виконання, удосконалення та перерозподіл управлінських функцій з питань регулювання міграційної політики. До організаційно-адміністративних функцій можна віднести управлінські функції щодо формування єдиної системи обліку даних; допомогу трудовим мігрантам; формування внутрішньої міграції в Україні; забезпечення необхідних санітарно-епідеміологічних умов; підготовку спеціалістів для роботи з мігрантами (організація груп добровольців-психологів, соціологів, медичних працівників, працівників дитячих установ, соціальних працівників та інших фахівців); випуск інформаційно-довідкових бюлетенів, коментарів до правових актів з проблем міграції, методичних рекомендацій і посібників. Організаційно-адміністративна діяльність органів влади передбачає співпрацю із зарубіжними державами, міжнародними та неурядовими організаціями щодо вироблення спільних підходів до реалізації міграційної політики. Інформаційне забезпечення є інституціональнотворним чинником політичної структури загалом, а отже - і міграційної політики зокрема. Створення збалансованої інформаційної інфраструктури, спроможної забезпечити формування, поширення й ефективне використання і захист інформаційних ресурсів, що стосуються міграційної політики, в першу чергу залежить від чіткого законодавчого визначення системи поглядів на цілі, завдання і основні напрями інформаційної політики у сфері міграції.

Доведено, що застосування політико-правових, організаційно-адміністративних та інформаційних засобів і форм сприятиме оптимізації інституціональної системи регулювання міграційної політики на центральному та регіональному рівнях.

6. Проаналізовано співвідношення централізації та децентралізації у структурі регулювання міграційних процесів; досліджено, що інституціональна система центральних та місцевих органів державної виконавчої влади у сфері управління міграційними процесами, їх роль і місце у складній структурі органів влади відповідає централізованій системі управління. Разом з тим розгалуженість повноважень з питань регулювання міграційною політикою серед різних управлінських структур на центральному та регіональному рівнях породжує проблему координації між ними. Це призвело до певного розпорошення та дублювання міграційних функцій між органами влади. Тому актуальною проблемою у сфері міграції залишається створення ефективної інституціональної системи на регіональному рівні, що передбачає передачу певних повноважень на місця.

Встановлено, що для удосконалення регулювання міграційними процесами на регіональному рівні необхідно здійснити процес децентралізації в контексті розмежування політичних та адміністративних повноважень, де політична складова спрямована безпосередньо на вироблення політики, а адміністративна складова розглядається як управлінський засіб взаємодії держави й суспільства. З цих позицій суть політико-адміністративної децентралізації полягає в тому, що держава наділяє регіональні органи влади відповідними повноваженнями, які сприятимуть регулюванню міграційних процесів з урахуванням специфіки відповідної території. Політична складова потрібна для розробки та прийняття органами місцевого самоврядування регіональних програм щодо врегулювання міграційних процесів, враховуючи міжнаціональні, транскордонні, соціальні та інші особливості розвитку територіальної громади. Адміністративна складова передбачає реалізацію управлінських функцій місцевими органами влади у сфері міграції. Проявом делегування політико-адміністративних повноважень від центру на місця є створення умов для широкого залучення громадськості до процесів регулювання міграційної політики на регіональному рівні.

З'ясовано, що результатами від взаємопов'язаного процесу централізації та децентралізації буде: створення ефективно функціонуючої системи центральних та місцевих органів державної виконавчої влади з метою реалізації державної політики у сфері міграції; нормативно-правове забезпечення повноважень та активізація органів місцевого самоврядування, громадських організацій щодо регулювання міграційних процесів на певній території; чітке розмежування сфер діяльності, функцій та відповідальності між центральними і місцевими рівнями органів державної влади, органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій до реалізації міграційної політики.

7. Запропоновано вдосконалену модель оптимізації системи інститутів державного регулювання міграційної політики в Україні. Встановлено, що для оптимізації структурно-функціональної системи потрібно застосувати класичний підхід до формування міграційних служб у системі органів влади, який існує в державах Європейського Союзу. Визначено, що основними принципами функціонування інституційної системи є принципи демократизму, децентралізації, департаменталізації, принцип політичної доцільності та взаємозв'язку, що передбачає комплексний підхід до функціонування суб'єктів інституціональної системи з питань державного регулювання міграційними процесами.

Вдосконалена інституціональна система регулювання міграційної політики формується відповідно до політико-адміністративних повноважень: політичні інститути, до повноважень яких належить прийняття політичного рішення, - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України; адміністративні повноваження щодо реалізації міграційної політики - центральні та місцеві органи влади; політичні та адміністративні повноваження - органи місцевого самоврядування; повноваження щодо сприяння прийняттю та виконанню державної міграційної політики - інститути громадянського суспільства.

В інституціональній системі державного регулювання міграційними процесами органам місцевого самоврядування та інститутам громадянського суспільства відводиться особлива роль щодо сприяння реалізації державної міграційної політики на регіональному рівні. Делеговані місцевим радам політико-адміністративні повноваження дозволять активізувати роботу щодо вирішення проблем у сфері міграції залежно від міграційної ситуації в регіоні. Комунікаційний супровід міграційної політики на регіональному рівні може стати одним із пріоритетних напрямів діяльності громадських організацій. Центральне місце в інституціональній системі регулювання міграційної політики повинен зайняти новоутворений орган державної влади - Державна служба міграційного контролю та прикордонної охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Запропонована інституціональна система регулювання міграційної політики посилить політико-адміністративну відповідальність органів місцевого самоврядування та активізує діяльність інститутів громадянського суспільства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ярмистий М. М. Міграційна політика як спосіб забезпечення національних інтересів України: аналіз сучасного стану та перспективи вдосконалення [Текст] / М. М. Ярмистий // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. ст. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. - 486-487. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 236-240.

2. Ярмистий М. М. Трудова міграція - вплив на соціально-економічну ситуацію в державі [Текст] / М. М. Ярмистий // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. пр. міжнародної наук.-практ. конф.; редколегія Шемшученко Ю. С., Бошицький Ю. Л., Бобровник С. В., Чернецька О. В., Мацегорін О. І., Юшина С. І. - К.: Вид-во Європейського університету, 2010. - С. 410-414.

3. Ярмистий М. М. Форми правового регулювання міграційних процесів [Текст] / М. М. Ярмистий // Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін: Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 22. - К.: Вид-во Нац. пед.. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. - Вип. 5 - 2011. - С. 104-110.

4. Ярмистий М. М. Нелегальна міграція: вдосконалення системи в умовах транскордонної співпраці [Текст] / М. М. Ярмистий // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. - 2009. - № 2. - С. 18-20.

5. Ярмистий М. М. Регіональні фактори формування міграційної політики в Україні [Текст] / М. М. Ярмистий // Політологічні та соціологічні студії: зб. наук. пр. - П 50. - Т. ІХ. - Чернівці: Букрек, 2010. - С. 67-76.

6. Ярмистий М. М. Політико-адміністративні форми державного регулювання міграційних процесів в Україні [Текст] / М. М. Ярмистий // Актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі державотворення: матеріали УІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (27 листопада 2014 р., м. Луцьк) ; за наук. ред.. Т. М. Литвиненко, В. Я. Малиновського. - Луцьк: СПД Гадяк Жанна Володимирівна, 2014. - С. 74-76.

7. Ярмистый М. М. Политика оптимизации системы государственного управления миграционными процессами [Текст] / М. М. Ярмистый // Moldoscopie (Probleme de analizг politicг). - nr. 4 (LXVII), 2014.

8. Ярмистий М. М. Наукові підходи до визначення поняття «міграція» та «міграційна політика» [Текст] / М. М. Ярмистий // Гілея: Науковий вісник: зб. наук. пр. - К., Вип. 94, 2015. - С. 387-391.

9. Ярмистий М. М. Централізація та децентралізація у структурі регулювання міграційної політики [Текст] / М. М. Ярмистий // «Політологічний вісник» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 2015. - С. 427- 438.

10. Ярмистий М. М. Комунікаційний супровід міграційної політики в Україні [Текст] / М. М. Ярмистий // Комунікація і дискомунікація в умовах розвитку сучасного інформаційного суспільства: зб. наук. пр. за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. 24-25 квіт. 2015 р., м. Чернівці / під. ред. В. П. Фісанова. - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2015. - С. 97-101.

11. Ярмистий М. М. Політико-адміністративний напрям оптимізації інституціональної системи регулювання міграційної політики [Текст] / М. М. Ярмистий // Історико-політичні проблеми сучасного світу: зб. наук. ст. - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2015. - Т. 31-32. - С. 131-136.

12. Ярмистий М. М. Завдання щодо удосконалення структурно-функціональної системи регулювання міграційної політики [Електронний ресурс] / М. М. Ярмистий // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. - 2015. - № 1. - С. 15-16.

13. Ярмистий М. М. Інституційна складова регулювання міграційних процесів [Текст] / М. М. Ярмистий // Пріоритети стратегії регіонального розвитку країни: зб. матеріалів міжрегіон. наук.-практ. Семінару. - Херсон: Видавництво «ЛТ-Офіс», 2015. - С. 86-88.

Размещено на Allbest.ru