Дослідження явища суспільного протесту у Російській Федерації (за матеріалами дисертацій російських науковців 1991 - 2016 років)

Автор також використовує контент-аналіз тих питань, про що спілкується з користувачами.

Важливо, щоб органи, які формують державну, регіональну чи місцеву політику, були навчені комунікувати і отримувати запити - і з цього середовища теж,щоб такі методи залишалися не тільки академічними, але були політичною практикою управління.

Новим сегментом дослідження стають соціальні мережі. В дисертаційній роботі С. Ушкіна «Вплив віртуальних соціальних мереж на протестну активність у російському суспільстві» (Саранськ, 2015 р.) констатується, що віртуальні мережі стали новим соціальним інститутом. Автор розрізняє реальні соціальні мережі і віртуальні. Говорить про віртуальну протестну активність як нову форму громадських ініціатив. Виділяє два рівні формування протестної солідаризації -«інтенціоналістів» і «солідаристів», формує їх портрети. Демонструє соціологічний портрет «споживача» мереж. У контексті протестної активності акцентує увагу на: 1. теорії розумного натовпу; 2. теорії мінімізації витрат; 3. теорії мереж і потоків; 4. теорії солідаризації і соціального перфоменсу; 5. теорії слактивізму (ледача активність). Також розглядає шість теоретичних моделей, які пояснюють протестну активність: 1. колективної дії; 2. відносної депривації 3. раціонального вибору; 4. мобілізації ресурсів; 5. політичних можливостей; 6. нових соціальних рухів [24]. Дисертант, очевидно як даність часу, актуальність дослідження соціальних мереж підтверджує цитатою чинного президента В. Путіна.

Інтернет-простір став новим соціальним середовищем. Він має свої групи, свою спільноту, культуру, правила організації і комунікації. Це новий суб'єкт, який уже довів свою впливовість на політичні процеси. Безумовно він потребує дослідження як даність. Соціальні мережі можуть використовуватися як продовження політичної системи, але можливий такий варіант, як автономний простір - паралельна реальність. Це питання потрібно досліджувати, адже держава, як політичне утворення, і політичний клас можуть відставати від сучасних технологій і запитів.

У2016 р. у Ростові-на-Дону захистила дисертацію з соціології «Протестна активність населення: фактори, динаміка і потенціал в загальноросійському і регіональному вимірі» О. Люлька. Своєю роботою вона продовжує академічне дослідження теми. Авторка вважає, що цивілізованою метою є безконфліктне суспільство (якомога менше конфліктів і протиріч). Оцінює протести як вади. Стверджує, що задоволення усіх потреб не припинить протиріч, бажань і протестів, вони будуть іншими, з відмінними вимогами. Таке наше бачення. Усунути протиріччя і, ніби, уникнути протестів можливо диктатурою - фізичним винищенням і репресіями. Але чи це є цивілізованою метою?

Робота повторює, вже як класику обґрунтування протестів - що це теорія колективної поведінки; мобілізації ресурсів; теорія депривації. Автор розглядає теоретичні підходи, такі як функціоналізм і теорія конфліктів,світ-системний і альтерглобалістський підходи. Російську школу характеризує як окрему групу (напрям) дослідження зарубіжних теорій і розкриття авторських концепцій (Д. Антипова та ін.). У дисертації розглядаються такі напрями, як: школа дослідження соціальних рухів (Д.Волкова та ін.);протест як форма комунікації (Е.Іванова та ін.); протест як атрибут становлення громадянського суспільства (Г.Алмонда та ін.);протест як характер поведінки (Г.Авциновата ін.), а також, протести, як фактор змін, форма політичної участі і активності (Е. Максимова, І. Савченко). Досліджуються нові форми протестних рухів і місце сучасних комунікацій у них (Е. Антюхова та ін.). Важлива група досліджень торкається методології і методики (Е. Агадулліної та ін.),порівняльноїпрактики та установки протестної активності в різних країнах (роботи Ю. Баскакова та ін.),також дослідження регіональних практик протестів (у роботах К. Антонова та ін.). В дисертації окремо виділяється ростовська соціологічна школа, яка розглядає емпіричні матеріали у регіонах Півдня Росії - автори Ю. Волков та ін. Таким чином, автор констатує наявність низки напрямів досліджень з соціології протестів і протестного руху, уникаючи при цьому «традиційного» формулювання, що ця тема недостатньо досліджена. Дисертантка відзначає парадоксальний тип громадянської культури в Росії, який полягає в тому, що високий рівень легітимності протестної активності тісно пов'язаний з низькою оцінкою її ефективності [25]. Констатує, що на сучасному етапі характерним є зниження оцінки ефективності протестів і формування негативного ставлення до них як деструктивної сили, дестабілізації в країні.

О Люлька виділяє соціологічні індикатори потенціалу протестної активності: оціночний потенціал; декларований потенціал; проектний потенціал; реальний ретроспективний потенціал.

Зазначає етапи трансформації протестної активності в Росії:

• 1989-1993 рр. -висока політизація і значимість протестної активності в легітимізації/делегітимізації конкуруючих політичних еліт;

• 1994-1999 рр. - деполітизація протесту і концентрація на соціально-економічній тематиці;

• 2000-2004 рр. - зниження протестного потенціалу на тлі консолідації політичних систем;

• 2005-2009 рр. - загострення протестної активності на тлі низки непопулярних реформ і світової економічної кризи;

* 2010-2013 рр. - політизація і активізація протестних рухів у перспективі на політичну конкуренцію і прозорість виборів до органів влади.

Не можемо обійти увагою момент пов'язаний з Україною, коли автор констатує, що криза в Україні і «возз'єднання» Автономної Республіки Крим з РФ сприяють консолідації російського суспільства.

Висновки

В академічних колах РФ сформовані школи дослідження політичних протестів. У аналітичних роботах бачимо адекватні оцінки політичних практик з критикою, уникаючи персоналізації. Окрема увага приділяється молоді і молодіжним протестам, також можна говорити про новий напрям у протестному русі - це дослідження онлайн-мереж.

Література

1. Балабан Р. В. Дослідження політичного протесту вітчизняною наукою (від практики радянського періоду до першопочатків досліджень у вітчизняних дисертаціях) /Р. В. Балабан. - Вісник Дніпропетровського університету. Серія Філософія, Соціологія, Політологія : збірник наукових праць. - 2017. - № 1 (35).- С. 122-137.

2. Вайншгейн Г. И. Сдвиги в массовомобщественно-политическом сознании и социальный протест в условиях современного капитализма (70-е - 80-е гг.): автореферат диссертации доктора исторических наук : 07.00.03 / АН СССР. Ин- тмировойэкономики и междунар. отношений/Г.И. Вайншгейн.- М., 1989. 34 с.

Размещено на Allbest.ur