Але недоліком преференційного голосування є те, що вибори в багатьох багатомандатних виборчих округах за пропорційною виборчою системою, як і за мажоритарною, можуть призвести до такої самої партійної роздрібненості парламенту. Оскільки в різних округах долатимуть виборчий бар'єр і кандидати від різних партій, то до парламенту (в Україні) потраплять представники десятків партій і він не зможе нормально працювати.

"Закріплення кожного народного депутата за територіями" та "система звітності парламентаріїв перед виборцями" можливі й за пропорційної виборчої системи, а от "реальний механізм відкликання" означає запровадження імперативного мандата, якого немає в жодній демократичній державі.

5. Політичні партії і держава

Взаємовідносини та взаємодія між державою та громадянським суспільством визначаються наявністю чітко врегульованих правом каналів цієї взаємодії. Такими є політичні партії та громадські організації.

Тоталітарна держава стоїть над громадянським суспільством. Правова ж держава знаходиться всередині нього, як скажімо, менша куля у більшій. Тоталітарна держава диктує громадянському суспільству свої "правила гри", що призводить до ігнорування прав особи. Правова держава існує в умовах паритету з громадянським суспільством і служить йому. Це суспільство забезпечує свій вплив на державу як прямо (через референдум, вибори), так і через політичні партії, які виступають артеріями взаємодії держави і суспільства. Особа одержує можливість для самореалізації як елемент громадянського суспільства. [7, с. 201]

У держави, за А. Смітом, є три важливих обов'язки:

· оберігати суспільство від насильства та вторгнення ззовні,

· захищати кожного члена суспільства від несправедливості та пригноблення з боку інших (тобто, обов'язок запровадити суворий і невідкладний суд);

· створювати й утримувати певні громадські інститути, існування яких не повинно відповідати інтересам лише якихось окремих осіб чи невеликої групи людей. Тобто, кожна держава зобов'язана вживати належних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення вільного суспільства.

Отже, утворення та діяльність політичних партій один із обов'язків держави, виконання якого забезпечує існування та розвиток її самої. До засобів, за допомогою яких держава здійснює свій розвиток, у першу чергу, належить правотворча діяльність. Йдеться про створення рівних правових умов для функціонування всіх суб'єктів політичного процесу.

Сучасні політичні партії породження новітньої історії, хоча поняття "партія" використовувалося ще в античних

Взаємодія держави й партій, інших об'єднань громадян характеризується наявністю прямої й зворотного зв'язка між ними.

Зокрема, політичні партії, інші об'єднання громадян

· через інститут виборів формують депутатський корпус представницьких органів державної влади;

· вносять у Парламент ініціативні законопроекти через народних депутатів- іноді Конституція держави надає керівної (центральним) органам деяких недержавних об'єднань громадян право законодавчої ініціативи;

· можуть по ряду питань бути суб'єктами правотворчества (наприклад, коли трудовий колектив укладає договір із власником підприємства);

· можуть по ряду питань бути суб'єктами правозастосування (наприклад, до числа осіб, які мають право в певних випадках становити протокол про адміністративне правопорушення, зокрема, ставиться цілий ряд представників громадських організацій);

· можуть по ряду питань бути суб'єктами контрольної діяльності держави (наприклад, члени інспекції робочого контролю профспілок; суспільні інспектори охорони природи й ін.).

У свою чергу, вплив держави на партії, інші об'єднання громадян проявляється, зокрема, у тім, що воно

розробляє загальнообов'язкові "правила гри" суб'єктів політичної системи, тобто встановлює юридичні норми, що визначають порядок їхньої легалізації, подальшої легальної діяльності;

· реєструє об'єднання громадян;

· охороняє права об'єднань громадян (суд, прокуратура й ін.);

· контролює законність їхньої діяльності;

· сприяє реалізації деяких рішень недержавних об'єднань громадян, неисполняемых відповідними суб'єктами права добровільно (наприклад, рішень КТС по трудових спорах).

Висновки

Політична партія -- це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верстви, верств, яка виражає їхні інтереси.

Політичні партії іноді виражають не лише класові, а й інші інтереси, приміром, національні. Партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат (виборців, які голосують за неї). Основний зміст діяльності будь-якої політичної партії -- здобути політичну владу в державі та реалізовувати свої програмні цілі -- економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Свої програмні цілі політичні партії проводять у життя через ідейно-політичну, організаційну, пропагандистську, державну (коли оволодівають державною владою) діяльність, виробляючи стратегію й тактику своєї поведінки на різних історичних етапах розвитку і за різних політичних умов.

Функції партій:

1. Представництво інтересів.

2. Комунікативна функція.

3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація.

4. Розробка політики та здійснення політичного курсу.

5. Функції соціальної інтеграції.

У сучасному демократичному суспільстві головним засобом реалізації відповідальності держави перед громадянським суспільством є вибори. Основним різновидом політичної відповідальності є конституційно-правова (за формою, наприклад, уряду -- перед парламентом, парламенту -- перед президентом, президента -- перед парламентом), а в разі її настання передбачені й санкції. Приміром, відправлення парламентом уряду у відставку, розпуск парламенту президентом, усунення парламентом президента з поста в порядку імпічменту.

На парламентських виборах кандидати в депутати, політичні партії та виборчі блоки, що висувають списки кандидатів у депутати, пропонують виборцям свої передвиборні програми й беруть на себе відповідальність за їх виконання. Проте законодавством демократичних держав не передбачається застосування юридичних санкцій за нереалізацію обіцяного. Відповідальність депутатів, партій, блоків за виконання передвиборних програм може настати лише на наступних парламентських виборах. І значною мірою це залежить від того, за якою виборчою системою -- мажоритарною чи пропорційною -- вони відбуваються.

На сучасному етапі розвитку демократичного суспільства Україні не варто відмовлятися від пропорційної та повертатися до мажоритарної виборчої системи. Доцільно йти шляхом подальшого вдосконалення пропорційної системи.

По-перше, заборонити утворення виборчих блоків політичних партій, які сприяють дрібнопартійності в суспільстві та парламенті, стимулюють створення "кишенькових" партій для задоволення їхніми творцями власних інтересів, знижують рівень відповідальності влади перед народом.

По-друге, підвищити до 5 відсотків виборчий бар'єр для окремих партій; у разі збереження виборчих блоків політичних партій встановити для них підвищений виборчий бар'єр із урахуванням кількості партій у блоці.

По-третє, підвищити розмір грошової застави як умови участі партії у виборах, щоб обмежити використання виборів дрібними партіями, які не мають реальних шансів подолати виборчий бар'єр, для самореклами за кошти держбюджету.

По-четверте, удосконалити законодавство про політичні партії в напрямі обмеження дрібнопартійності.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради. -- 2001. -- № 23.

2. Абетка українського політика. - К., 2005. - 344 с.

3. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К., 2005. - 370 с.

4. В.М. Піча „Політологія" навчальний посібник, Київ „Каравела". - 2003. - 576 с.

5. Визначення і вимірювання демократії. Ред. Д. Бітем. - Львів: Літопис, 2005. - 317 с.

6. Жук Н. Роль політичних партій у здійсненні принципу поділу влади // Вісник Академії правових наук України. -- 2004. -- № 2(37). - С. 27.

7. Конституции стран Европы. Т. 1-3. Москва: Норма. 2001. - 420 с.

8. Політичні партії в Україні. Інформа ційно-довідкове видання. Київ: Центральна ви борча комісія, видавництво "Атіка", 2005. - 440 с.

9. Політологія: Академічний курс. - К., Освіта, 2007. - 640 с.

10. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електораль на політика. Львів: ЦПД-Астролябія, 2005. - 366 с.

11. Хімченко О. Г. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства: Навчальний посібник. -- К.: ВД "Професіонал", 2006. - 280 с.

12. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма) / Пер. с венг. -- М., 2005. - 298 с.

13. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. - Київ: Юрінком Інтер, 2008. - 560 с.

14. Renney A. Government of Men. Manchester Univ. Press, 2009. - 456 р.

15. Finer H. Theory and Practice of Modern Government. -- Chicago, 2010. - 720 р.