Еволюція візантійського неоплатонізму

ВИСНОВКИ

У висновках викладено здобуті результати комплексного релігієзнавчого та історико-філософського аналізу еволюції візантійського неоплатонізму, що назагал зводяться до наступних положень:

- візантійський неоплатонізм постає як цілісна філософська традиція, еволюція якої полягала в поступовій схоластизації, яка, однак, періодично змінювалась революційним поверненням до антиметафізичної та агностичної філософії;

- виникнення візантійського неоплатонізму пов'язане з Ареопагітиками, автором яких був александрійський неоплатонік і монофізит Йоан Філопон, що перебував під визначальним впливом останнього діадоха афінської школи неоплатонізму Дамаскія;

- у межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника і метафізика візантійських есенціалістів VII початку XIV століть.

- в 30-ті роки XIV століття внаслідок світоглядних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, новий візантійський есенціалізм Феофана Нікейського, Миколая Кавасили, Марка Ефеського та Геннадія Схоларія. Характер філософської теології визначав суттєві риси інших складових систем візантійського неоплатонізму. Для ареопагітизму властивий абсолютний апофатизм у гносеології, негативна антропологія, вчення про імпульсивне творіння та Божу діяльність;

- для філософії буття характерні вчення про персональний характер творіння, інтуїтивізм у гносеології, позитивна антропологія. Есенціалізм у філософський теології зумовлює підміну гносеології логікою, спричинює перехід до есенціалізму в антропології та космології;

- дослідження феномену та еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набувала елінізація та філософізація християнської теології на грецькому Сході в VI XV століттях.

Основні положення та висновки дисертації викладено в наступних публікаціях:

Монографія:

1. Чорноморець Ю.П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Юрій Чорноморець. К.: Дух і літера, 2010. - 568 с.

Статті у фахових наукових збірниках і часописах:

2. Чорноморець Ю.П. Основні категорії патристичної метафізики / Ю. П. Чорноморець // Мультиверсум: філософський альманах : [зб. наук. пр]. - 2004. - Вип. 42. - С. 36-47.

3. Чорноморець Ю.П. Актуальність історико-філософських досліджень біографії та творчості Максима Сповідника / Ю. П. Чорноморець // Практична філософія. - 2006. - № 1 (19). - С. 164-171.

4. Чорноморець Ю.П. Вчення про Бога в Собі за «Містагогією» Максима Сповідника / Ю. П. Чорноморець // Практична філософія. - 2006. - № 2 (20). - С. 174-180.

5. Чорноморець Ю.П. Діяльність Бога в Самому Собі за Максимом Сповідником / Ю. П. Чорноморець // Практична філософія. - 2006. - № 3 (21). - С. 163-169.

6. Чорноморець Ю.П. Мислення Бога про створені світи за Максимом Сповідником / Ю. П. Чорноморець // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. - 2006. - Випуск 55. - С. 182-195.

7. Чорноморець Ю.П. Вчення Максима Сповідника про трансцендентальні властивості першопринципу як регулятиви розвитку світу / Юрій Чорноморець // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. - Вип. XIV-XV (1-2, 2006). - Вінниця: вид-во ВНТУ «Універсум-Вінниця», Критика, 2006. - С. 155-165.

8. Чорноморець Ю.П. Історико-філософська оцінка системи Максима Сповідника у працях С.Єпіфановича // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. - 2007. - Випуск 66. - С. 227-240.

9. Чорноморець Ю.П. Філософія як коментар: свобода мислення у затінку авторитетів (Методологія філософської теології Максима Сповідника) / Ю. П. Чорноморець // Вісник Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна. 2007. - № 791. - Серія: теорія культури і філософія науки. Вип. 33. - С. 131-139.

10. Чорноморець Ю.П. Філософія як мислення, практика і містерія (у творчій спадщині Максима Сповідника) / Ю. П. Чорноморець // Практична філософія. - № 1 (27). - 2008. - С. 169-175.

11. Чорноморець Ю.П. Проблема авторства Ареопагітик / Ю. П. Чорноморець // Практична філософія.- № 2 (28). - 2008. - С. 201-210.

12. Чорноморець Ю.П. Вчення Прокла про головні атрибути Божественного і філософська теологія Максима Сповідника / Ю. П. Чорноморець // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наук. праць. Київ: Вид-во Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2008. - № 17 (30). - С. 97-105.

13. Чорноморець Ю.П. Значення праць професора Київської Духовної Академії С. Л. Єпіфановича в дослідженні творчості християнського неоплатоніка Максима Сповідника / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавства і Відділення філософії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. - № 45. - 2008. - с. 160-168.

14. Чорноморець Ю.П. Зарубіжні дослідження антропології Максима Сповідника / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. Зб. наук. праць / Відп. ред. П.Ю. Павленко - № 47 - Київ: Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2008. - с. 213-221.

15. Чорноморець Ю.П. Історія реконструкції богословсько-філософської системи Максима Сповідника в зарубіжних дослідженнях / Ю. П. Чорноморець // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. - 2008. - Випуск 67. - С. 48-59.

16. Чорноморець Ю.П. Інтелектуалістичний характер містичної теогносії у творчості Максима Сповідника / Ю. П. Чорноморець // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.В.Лях. - Вип. 68. - К.: Укр. центр дух. культури, 2008. - с. 92-101.

17. Чорноморець Ю.П. Докази існування Бога в грецькій патристиці / Ю. П. Чорноморець // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.В.Лях. - Вип. 69. - К.: Укр. центр дух. культури, 2008. - с.188-197.

18. Чорноморець Ю.П. Філософська теологія Ареопагітик / Ю. П. Чорноморець // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.В.Лях. - Вип. 71. - К.: Укр. центр дух. культури, 2008. - С. 173-183.

19. Чорноморець Ю.П. Виникнення візантійського неоплатонічного есенціалізму / Ю. П. Чорноморець // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В.В.Лях. - Вип. 72. - К.: Укр. центр дух. культури, 2008. - с. 168-177.

20. Чорноморець Ю.П. Виникнення світів за Максимом Сповідником / Юрій Чорноморець // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. - Вип. XIX-XX (2, 2008 - 1, 2009). - Вінниця: ВНТУ, 2009. - C. 91-107.

21. Чорноморець Ю.П. Практична філософія в Ареопагітиках / Ю. П. Чорноморець // Практична філософія. - № 1. - 2009. - С. 181-188.

22. Чорноморець Ю.П. Логіка Іоанна Дамаскіна - фундамент філософії візантійського есенціалізму / Юрій Чорноморець // Філософська думка. Історико-філософський спецвипуск. Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). XXI (1-2010). Київ, Вінниця: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, ВНТУ, 2010. - С. 113-123.

23. Чорноморець Ю.П. Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №57. - 2011. - С. 84-93.

Публікації в інших виданнях:

24. Черноморец Ю.П. Сергей Аверинцев и современная наука о византийской философии / Юрий Черноморец // Память и история: на перекрестке культур / Сост. К.Б. Сигов. - К.: Дух і літера, 2009. - С. 342-357.

25. Чорноморець Ю.П. Гуманістичні традиції у викладанні філософії у Візантії / Ю. П. Чорноморець // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: матеріали Сьомих Ірпінських міжнародних педагогічних читань. - Ч. I. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2009. - С. 73-75.

26. Чорноморець Ю., Левченко Т. Віра як акт розумної волі / Юрій Чорноморець, Тетяна Левченко // Колегія. Часопис Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського в Києві. №3 (16). - Київ: Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського, 2008. - С. 137-153.

АНОТАЦІЇ

Чорноморець Юрій Павлович. Еволюція візантійського неоплатонізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство.

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України (Відділення релігієзнавства), Київ, 2011.

Дисертація є цілісним релігієзнавчим дослідженням, в якому здійснено аналіз закономірностей еволюції візантійського неоплатонізму. Відмінною рисою візантійського неоплатонізму є побудова філософської теології, ідею якої засновники візантійського неоплатонізму запозичили з системи Прокла. У межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника і метафізика візантійських есенціалістів VII початку XIV століть. У 30-ті роки XIV століття внаслідок теологічних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, паламітська схоластика другої половини XIV і XV століть. Дослідження еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набував вплив філософії на християнську теологію на грецькому Сході в VI XV століттях.

Ключові слова: християнська теологія, неоплатонізм, філософська теологія, класичний візантійський неоплатонізм, паламізм, Бог, еманація, доктрина богопізнання, душа, обожнення.

Черноморец Юрий Павлович. Эволюция византийского неоплатонизма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.11. - религиоведение.

Институт философии имени Г.С. Сковороды Национальной академии наук Украины (Отделение религиоведения), Киев, 2011.

Диссертация является целостным религиеведческим исследованием, в котором проанализованы закономерности эволюции византийского неоплатонизма, обнаружены разновидности византийской философской теологии, антропологии и космологии, которые исторически изменялись и заложили фундамент для всех следующих разновидностей православного богословия. В результате исследования византийский неоплатонизм предстает как целостная философская традиция, эволюция которой заключалась в постепенной схоластизации, которая, однако, периодически сменялась революционным возвращением к истокам. Византийский неоплатонизм был господствующим философским и теологическим течением в Византии. Отличительной чертой византийского неоплатонизма является построение философской теологии, идею которой основатели византийского неоплатонизма позаимствовали из системы Прокла. Возникновение византийского неоплатонизма связано с Ареопагитиками, автором которых был александрийский неоплатоник и монофизит Иоанн Филопон, находившийся под определяющим влиянием последнего диадоха афинской школы неоплатонизма Дамаския. В пределах первого круга эволюции византийского неоплатонизма возникли три оригинальных философских системы: антиметафизическая философия сверхбытия Дионисия (Филопона), философия бытия Максима Исповедника и метафизика византийских эссенциалистов VII начала XIV веков. В 30-ые годы XIV века в результате богословских дискуссий возникла особая форма византийского неоплатонизма - паламизм, которая в пределах собственного интенсивного развития прошла три стадии эволюции, аналогичные общему ходу эволюции классического византийского неоплатонизма: неоареопагитизм Паламы, христианское проклианство Каллиста Ангеликуда, паламистская схоластика Феофана Никейского, Миколая Кавасилы, Марка Эфесского и Геннадия Схолария. Характер философской теологии определял существенные черты других составляющих систем византийского неоплатонизма. Для ареопагитизма характерен апофатизм в гносеологии, негативная антропология, учение об импульсной Божьей деятельности. Для философии бытия характерны персонализм в учении о Божием творчестве, интуитивизм в гносеологии, позитивная антропология. Эссенциализм в философский теологии обуславливает подмену гносеологии логикой, переход к эссенциализму в антропологии и космологии. Исследование феномена и эволюции византийского неоплатонизма позволяет обнаружить конкретные формы, которые имела эллинизация и философизация христианской теологии на греческом Востоке в VI XV веках.

Ключевые слова: христианская теология, неоплатонизм, философская теология, классический византийский неоплатонизм, паламизм, Бог, эманация, доктрина богопознания, душа, тело, обожение.

Chornomorets Yurij Pavlovich. The evolution of Byzantine Neoplatonism. - Manuscript.

Thesis for awarding the degree of the Doctor of Philosophical sciences, Specialization 09.00.11 - Religious studies

H.S. Skovoroda Institute of Philosophy, National Academy of Sciences of Ukraine (Religious studies department), Kyiv, 2011.

The thesis for acquiring the scientific degree of the Doctor of Philosophical sciences represents an integral study of conformities to the law of evolution of Byzantium Neoplatonism. Within the limits of the first circle of evolution of Byzantium Neoplatonism there were three original philosophical systems: antimetaphysical philosophy of superbeing of John Philoponus (Dionisius the Areopagite), philosophy of being of Maximus the Confessor, metaphysics of Byzantium essentialists of the VII beginning of XIV centuries. In 30th of XIV century as a result of theological discussions there was the special form of Byzantium Neoplatonism - palamism, which within the limits of own intensive development passed three stages of evolution: analogical to general motion evolutions of classic Byzantium Neoplatonism: neoareopagitism of Gregory Palamas, Christian Proclianism of Callistos Angelicoudis, Palamite scholasticism of the second half XIV and XV ages. Research of evolution of Byzantium Neoplatonism allows to find out concrete forms which was acquired by influence of philosophy on Christian theology on Greek the East in VI - XV centuries.

Key words: Christian theology, Neoplatonism, philosophical theology, classic Byzantium Neoplatonism, palamism, God, emanation, doctrine of the knowledge of God, soul, deviation.

Размещено на Allbest.ru