Сміхова культура України в контексті сучасних трансформаційних процесів

У другому підрозділі «Соціальне функціонування анекдоту в сучасному українському суспільстві» розкривається соціальний аспект функціонування анекдоту як сучасної форми сміхової культури. Для характеристики ролі анекдоту у суспільстві автором дисертації використовується концепція структурної соціальної аномії Р.Мертона. В широкому сенсі аномія представляє собою властивість будь-якої соціальної системи, оскільки суспільству завжди властива деяка міра розбіжності між нормативною структурою і структурою можливостей індивідів. Виходячи з того, що людина у суспільстві вимушена пристосовуватись до аномічних соціальних явищ, у дисертації розглядається адаптивний потенціал анекдоту в сучасному міському середовищі.

На думку дисертанта, анекдот в певному сенсі можна вважати індивідуальним способом адаптації до структурної аномії, що характеризує соціальні системи як такі. Не випадково анекдот є різновидом міського фольклору, адже саме в місті, з його ускладненою системою соціальних відносин, найвиразніше дають про себе знати розбіжності між цінностями і нормами - з одного боку, і можливостями людини - з іншого. У традиційній культурі затребувані інші форми сміхового фольклору, що тяжіють скоріше до вітальних ритуально-магічних основ сміхової культури.

У дисертації обґрунтовано, що спосіб функціонування анекдоту в суспільстві визначається втіленням в ньому універсального принципу карнавалізації соціальної дійсності. Адаптивна дія анекдоту насамперед пов'язана з такою ознакою карнавалізації як антизнаковість. Перевертаючи знакові полюси соціально маркірованої реальності, анекдот тимчасово відміняє імперативність повсякденної дійсності і сприяє піднесенню людини над її недосконалістю та суперечливістю. Анекдот - це міні-карнавал, що має амбівалентний конструктивно-руйнівний потенціал. Переосмисленню підлягають будь-які норми, стереотипи, ідеологеми, що оцінюються людиною як помилкові, несправжні. При цьому, сміхова свідомість завжди орієнтується на ідеал, від якого відхиляються реальні соціальні об'єкти, явища, відносини. Таким ідеалом виступає система цінностей, що виражає ставлення людини і суспільства до світу, який їх або задовольняє, або не задовольняє. За допомогою анекдоту людина затверджує наявність істинних для нього цінностей, в чому полягає творчий і гуманістичний потенціал анекдоту. В анекдоті окрім антизнаковості присутні інші ознаки принципу карнавалізації. Маргінальність анекдоту полягає в медіації між рівнями соціальної структури і опозиціями людського існування. Анекдот як міні-карнавал не приводить до безпосередньої зміни соціальної ситуації, тому не є дійсним за своїми наслідками. В анекдоті можливе співіснування сміху і страху - «страшний» аспект принципу карнавалізації реалізується в «чорному» гуморі.

Трансформація українського соціокультурного контексту знаходить своє відображення в динаміці змісту сучасного анекдоту. Роль анекдоту у дії механізму сучасної української соціальної трансформації, полягає в тому, що рефлексивна свідомість, що реалізується в анекдоті, відтворює та проблематизує найширший спектр структурних ознак соціуму, виносить їм оцінку, чим сприяє оновленню, плюралізації та гуманізації суспільства.

У підрозділі також розглянуто можливість формування стратегії дослідження анекдоту як джерела соціальної інформації. Вивчення анекдоту як соціального феномену здатне вивести дослідника на рівень осмислення суспільних проблем загального рівня.

У висновках сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, які висвітлюють проблематику і загальну структуру роботи.

В результаті міждисциплінарного аналізу традиції дослідження феномену сміху, визначено соціально-філософське підґрунтя для вивчення функціонування явища на суспільному рівні, що оперує поняттям сміхової культури. Сміхову культуру як елемент суспільного життя досліджено в межах структурно-діяльнісного підходу до розуміння соціального як феномену, що виникає у результаті відтворення та перетворення соціальної структури у ході соціальної діяльності.

На основі розгляду генезису сміхової культури у суспільстві та на підставі порівняльного аналізу основоположних у цій галузі культурологічних концепцій, виокремлено принцип побудови соціокультурного рівня сміхової культури у суспільстві. Цей принцип отримав назву карнавалізації соціальної дійсності з притаманними їй ознаками антизнаковості, маргінальності, амбівалентності смішного і страшного аспектів та недійсності наслідків. Охарактеризовано подвійну роль сміхової культури у суспільстві, пов'язану як з репрезентацією, так і з руйнуванням ціннісно-нормативних систем.

Проаналізовано різні історичні форми соціального прояву сміхової культури в західноєвропейському і українському суспільстві, на основі чого встановлено залежність смислових відтінків сміхової рефлексії від загальної парадигми світогляду, притаманної певним історичним періодам.

Досліджено роль феномену ряження як агента карнавалізації в українській традиційній обрядності та розглянуто модифікації історичного становлення міської української сміхової культури. Встановлено, що серед сучасних форм виявлення карнавалізації, агентами якої виступають мас-медіа і Інтернет, субкультурні утворення, найбільш інформативним для соціального дослідження є анекдот, оскільки він динамічно відображає найширший спектр актуальних проблем суспільного життя. Визначено аксіологічну, гуманістичну та адаптивну роль анекдоту у дії механізму соціальної трансформації сучасного українського соціокультурного простору, відміченого різноякісними процесами суспільних перетворень.

Результатом запропонованого дисертаційного дослідження є поглиблення вивчення соціальної ролі сміхової культури в сучасному українському суспільстві. Об'єктом подальших досліджень могли б стати інші важливі фактори карнавалізації сучасної української соціальної дійсності. Крім того, результатом даної роботи може стати розробка нової аналітичної стратегії соціальних досліджень, заснованої на інтерпретації явищ сучасної сміхової культури.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Панкова Л. А. Смерть как объект смеха в культуре // Наукове пізнання. - № 2(14). - Одеса, 2004. - С.101-105;

2. Панкова Л. О. Ціннісні аспекти анекдоту як виявлення сміхової культури // Людинознавчі студії: Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка. - Дрогобич: Вимір, 2004. - Вип. 10. Філософія. - С.136-146;

3. Панкова Л. А. Анекдот: особенности формы и сюжетной композиции // Докса. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип. 7. Людина на межі смішного і серйозного. - Одеса: ОНУ ім. І.І.Мечникова, 2005. - С. 242-249;

4. Панкова Л. А. Роль анекдота в преодолении социокультурных оппозиций человеческого существования // Перспективи. - № 1(29). - Одеса, 2005. - С. 67-71.

5. Панкова Л. А. Роль смехового начала в культуре // Філософські пошуки. - Вип. XVII - XVIII. - Львів - Одеса: Cogito - Центр Європи, 2004. - С. 241-247.

Размещено на Allbest.ru