Релігієзнавчий аналіз проблеми життя та смерті в українській думці XI-XV століть

У підрозділі 4.2. “Зростання песимістичних поглядів в релігійно-філософській думці після монголо-татарських завоювань. Галицько-Волинська доба” аналізуються процеси розвитку поглядів на життя та смерть в часи соціальних трансформацій після остаточного занепаду попередньої суспільної організації, поневолення та ліквідації державної незалежності загарбниками. Досліджуючи твір “Сказання про вбивство в Орді князя Михайла Чернігівського та його боярина Феодора”, показується продовження практики оспівування благочестивих християнських князів, започаткованої ще за часів хрещення Русі. Проблеми, що постають перед героєм, тепер не тільки індивідуальні, вони стають визначальними у всій суспільній свідомості. Проблема життя та смерті проступає через опис твердості в християнській вірі, мова йде не тільки про життєвий вибір, але й про перевагу смерті, а отже і посмертного існування перед негідним життям. Стоїчне відношення до тих реалій, що виникають через специфічний погляд на проблему життя та смерті, характеризує соціальну обумовленість розвитку цієї проблеми в той час.

Галицько-Волинська доба розкриває нові пласти поглядів на життя та смерть. Наростання тривожності через певні соціальні проблеми ілюструються через бажання втечі від різних життєвих негараздів, особливо через полишення мирського життя, що можливо здійснити через прийняття монашества. Виникає стан трагічного сприйняття світу.

Проблема життя та смерті виступає як одна з форм вираження зростаючого соціального песимізму. Історичні реалії тогочасного соціального життя стали таким каталізатором. Серед причин дисертант називає занепад, а потім і розвал Київської Русі, навала монголо-татар та духовне приниження, міжусобні конфлікти, які знівелювали значимість особистості і підкреслили минущість та непередбачуваність людського життя. Ці причини спонукали до зміщення інтересу та пріоритетів в сторону потойбічного життя.

Відмічається, що на відміну від раннього періоду XI та XII століть, коли згадувалось про такий собі християнський героїзм в народі, тепер все частіше говориться про гріховність людей. Проблема життя та смерті починає зміщуватись від зацікавлення життям до акцентуації на смерті. Через вищеназвані причини соціально-історичного плану літературна, як і будь-яка інша духовна діяльність (іконопис, церковна архітектура, музика), виступає виключно в релігійній сфері. Саме тому майже всі зразки такої діяльності, що дійшли до нас, пов'язані з релігійними діячами тієї епохи. Такими діячами були митрополити Петро, Олексій, Кіпріан, а також Василій Новгородський, Епіфаній Премудрий. Були і переклади запозиченої літератури, наприклад “Суди Соломона”.

Дисертант відмічає, що у вказаний період життя стає нестабільним, втрачає свою вагу. Люди починають шукати вихід з такого становища. Одним з варіантів такого виходу є відречення від важких реалій життя. Тому зростає тенденція втечі в монастирі.

У Висновках приводяться результати дисертаційного дослідження. Дисертант наголошує, що проблема життя та смерті, особливо давньоукраїнського періоду, виростала із релігією, як з християнством, так і з залишками язичництва.

На основі вивчення давньоукраїнських джерел, знайомства з аналітичною літературою робляться висновки:

джерелами формування специфічних давньоукраїнських світоглядних конструктів про життя та смерть в давньоукраїнській духовності, були дві традиції: християнська релігійно-філософська та язичницька релігійно-міфологічна;

в язичництві відношення до життя та смерті було специфічне в плані ставлення до власного життя та смерті. Тут людина була захищена родовим світоглядом, про що свідчить колективне визначення покійних предків, що чекають на людину після смерті і допоможуть їй в посмертному існуванні;

прихід християнства трансформував язичницькі уявлення про життя та смерть, адаптував та доповнив, а частково і замінив;

в XI столітті відчувається значний християнсько-богословський вплив на формування власної давньоукраїнської концепції життя, смерті та безсмертя. Через збільшення інтересу до майбутнього Страшного суду зростає доля робіт присвячених проблемі смерті;

в XII столітті збільшується сила світського впливу на цю проблему. Часто ідеї про життя, смерть та безсмертя використовуються не як самоціль, а як допоміжний засіб вирішення інших життєвих проблем. Тому зростає інтерес до питання, що ж є життя, яке воно має бути. З'являється велика кількість настанов та повчань як треба жити “тут” і “зараз”, а не тільки після смерті;

проблема життя та смерті, а також похідні від неї, як то проблема безсмерття, сенсу життя, вибору соціальних цінностей і т.п. в пізньому середньовіччі, до якого можна віднести період з XIII по XV століття (до поділу Київської митрополії в 1458 р.) виступає як одна з форм вираження зростаючого соціального песимізму. Як причини такого песимізму можна назвати занепад, а потім і розвал Київської Русі, монголо - татарські завоювання, міжусобні конфлікти. Подібні причини часто спонукали до зміщення пріоритетності в сторону потойбічного життя;

в діяльності відомих вітчизняних мислителів XI - XV століть, особливо в духовно-творчій можна побачити значний практичний момент в узагальненнях проблеми життя та смерті;

зафіксовані в давньоруських джерелах поняття (уявлення) про життя та смерть, з одного боку, є результатом живого досвіду окремого народу, вираженого його найталановитішими представниками, а з іншого - вони, без сумніву, впливали як на їх сучасників, так і на наступні покоління, що свято відносились до Слова, слова сказаного і писаного. Врешті-решт сформувавши цим певний тип світоставлення, специфічно-український (споглядальність, працелюбність, терплячість, життєрадісність, індивідуальну спрямованість, нерішучість, невпевненність).

Проблема життя та смерті посідала чільне місце в духовності східнослов'янського регіону. Вона відіграла значну роль, як було видно на прикладі формування правової системи Київської Русі, у формуванні світогляду як тогочасного населення України, так і слов'янського населення Європи взагалі. В результаті аналізу розвитку цієї проблеми на духовних теренах нашої Батьківщини в XI - XV століттях твердиться про значну роль екзистенційних питань у формуванні не тільки світогляду окремого народу, але і всього людства.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ПОДАЮТЬСЯ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Вальчук А. Проблема життя та смерті у давньоукраїнській філософській думці та її значення для розуміння трансформації української духовності // Філософські пошуки. Вип. Х. - Львів-Одеса, 1999. - С.203 - 212.

2. Вальчук А. Проблема життя та смерті у запозиченій літературі України ХІ - ХV ст. //Мультиверсум. Філософський альманах. - Вип. 18. - К., 2000. - С.74 - 84.

3. Вальчук А. Проблема життя і смерті в давньоукраїнській філософській думці та трансформація української духовності // Мультиверсум. Філософській альманах. - Вип. 20. - К., 2001. - С. 99-109.

4. Вальчук А. Філософська проблема життя та смерті в давньоукраїнській духовній культурі // Філософські пошуки. - Вип. ХІ - ХІІ. - Львів - Одеса - Хмельницький, 2001. - С.74 - 84.

5. Вальчук А. Християнський вплив на уявлення про життя і смерті та його значення для розуміння трансформації середньовічної української духовності // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії НАН України та Полтавського державного педагогічного університету. - Вип. 5. - Київ - Полтава, 2001. - С.110 - 123.

6. Вальчук А.М. Уявлення про життя та смерть у давньоукраїнському язичництві // Українське релігієзнавство. № 23. - К., 2002. - С. 22-29.

7. Вальчук А. Проблема життя та смерті у давньоукраїнській думці та її значення для розуміння української духовності // Збірник наукових праць : Філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ, 1998. - Вип. 2. Ч. 1. - С. 165 - 173.

8. Вальчук А. Роль християнських уявлень про життя та смерть у формуванні світогляду населення Київської Русі // Християнство і культура / Матеріали міжнародної наукової конференції - Київ - Тернопіль, 1998. - С.27 - 30.

9. Вальчук А. Відображення християнських уявлень про життя та смерть у давньоукраїнській філософській традиції // Історія релігій в Україні. Матеріали ІХ міжнародної конференції. Книга І (А -М). - Львів: "Логос", 1999. - С.67 - 69.

10. Вальчук А Відображення проблеми життя та смерті через образ благочестивого християнського князя в давньоукраїнській літературі ХІІІ - ХV ст. // Історія релігій в Україні. Праці ХІ-ї міжнародної наукової конференції. Книга 4. - Львів: "Логос" - 2002. - С. 332-335.

11. Вальчук А.М. Роль екзистенційних проблем в державному управлінні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. № 1. - Хмельницький, 2002. - С. 147-150.

12. Вальчук А. Проблема життя та смерті у відображенні сучасних настроїв населення Подільського регіону // Релігія і церква в Подільському регіоні: історія та сучасність. Науковий збірник. - Хмельницький, 2002. - С. 165 - 170.

Размещено на Allbest.ru