главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 


Суть принципу наочності

Наочність у навчанні як один з основних принципів дидактики, відповідно до якого навчання будується на конкретних образах, що безпосередньо сприймаються учнями. Наочні методи навчання, їх основні види. Основні правила принципу наочності, його функції.

Рубрика: Педагогика
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 05.04.2013
Размер файла: 31,2 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные работы


1. Реалізація принципу наочності у процесі виробничого навчання
Становлення та розвиток принципу наочності, його основні положення та функції. Види наочності та вимоги до використання. Розробка заняття виробничого навчання з використанням засобів наочності з професії "Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр".
курсовая работа [2,2 M], добавлена 18.11.2014

2. Принцип наочності у навчанні художників-модельєрів
Загальні поняття принципу наочності у дидактиці. Наочність у проективному навчанні художників-модельєрів. Типи проектів та їх характеристика. Закони композиції та їх наочне демонстрування у навчанні. Приклади занять з використанням принципу наочності.
курсовая работа [38,0 K], добавлена 26.02.2012

3. Специфіка використання наочності в період навчання грамоти
Наочність, як один із найкращих методів навчання учнів. Використання загадок, приказок, скоромовок, ребусів в якості видів наочності у початковій школі. Використання таблиць як наочності. Перелік наочності та навчального обладнання у навчальних програмах.
курсовая работа [57,5 K], добавлена 22.04.2010

4. Комплексне використання засобів наочності на уроках "Я і Україна" в початковій школі
Характеристика та призначення принципу наочності в ході виховного процесу, класифікація його основних засобів. Виокремлення засобів наочності для уроків курсу "Я і Україна", їх особливості. Узагальнення методики використання засобів в процесі навчання.
курсовая работа [33,9 K], добавлена 14.07.2009

5. Комплексне використання засобів наочності в процесі формування природничих знань молодших школярів
Принципи і правила навчання. Теоретичні основи використання засобів наочності на уроках "Я і Україна". Системний підхід у реалізації принципів навчання. Класифікація засобів наочності, що використовуються на уроках природознавства та їх характеристика.
курсовая работа [63,3 K], добавлена 11.06.2009

6. Особливості використання наочності у початковій школі
Наочність у процесі засвоєння навчального матеріалу учнями, наочні засоби навчання, їх класифікація. Дидактичні вимоги до використання наочності, стан проблеми її використання в масовому педагогічному досвіді. Методика експериментального дослідження.
дипломная работа [3,5 M], добавлена 21.10.2009

7. Основні принципи навчання
Сенс наукового пізнання, виховання в процесі навчання цінностей моралі, дисциплінованості і волі. Характеристика змісту основних принципів навчання: науковість, доступність, систематичність та наочність. Спрямування свідомості та активності в навчанні.
реферат [35,7 K], добавлена 15.06.2011

8. Формування і розвиток інтересу учнів до вивчення біології в 7 класі з використанням нетрадиційних засобів наочності
Історія виникнення поняття "наочності", суть поняття. Наочність як дидактичний принцип навчання. Класифікація наочних посібників. Методика застосування наочності на уроках біології в сучасній школі. Застосування наочних засобів на усіх етапах уроку.
курсовая работа [79,3 K], добавлена 23.02.2011

9. Головні принципи навчання
Демократизація навчального процесу. Принцип доступності й дохідливості викладання. Правила принципу наочності. Принцип раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм навчальної роботи. Принцип мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
реферат [21,9 K], добавлена 04.06.2010

10. Навчання лексиці на початковому етапі
Суть лексичного матеріалу, його основні функції та види. Педагогічні методи та прийоми, які сприяють більш ефективному засвоєнню учнями лексичного матеріалу. Розробка конспекту уроку з англійської мови для початкових класів з елементами навчання лексики.
курсовая работа [460,9 K], добавлена 13.01.2010


Другие работы, подобные Суть принципу наочності


Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Суть принципу наочності
  • 2. Наочні методи навчання
  • 3. Види наочності
  • 4. Основні правила принципу наочності
  • 5. Функції наочності
  • Висновок
  • Використана література

Вступ

Методи, які використовувалися протягом багатьох століть і застосовуються в сучасній навчальній практиці, визначаються як традиційні. Вони, безперечно, не втратили своєї методичної цінності й сьогодні. Це - словесні, наочні, практичні, контрольні, самостійні методи.

Наочність у навчанні ? один з основних принципів дидактики, відповідно до якого навчання будується на конкретних образах, що безпосередньо сприймаються учнями. Вперше цей принцип обґрунтував Я.А. Коменський. Пізніше його розробляли Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський. Сучасні педагоги розглядають наочність як джерело знань, на основі якого формуються чуттєві уявлення й поняття, як ілюстрацію до положень, що вивчаються, опору для абстрактного мислення. Засоби наочності застосовуються перед вивченням нового матеріалу, в процесі засвоєння понять, повторення й перевірки знань тощо.

Доведено, що 87 % інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9 - за допомогою слуху. З побаченого запам'ятовується 40 %, з почутого - 20, а з одночасно побаченого і почутого - 80 % інформації. З прочитаної інформації запам'ятовується 10 %, з почутої - також 10, а коли ці процеси відбуваються одночасно - 30 %. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в пам'яті залишається 50 % інформації, а час навчання скорочується на 20-40 %. Цих прикладів достатньо, щоб у дидактичному процесі одночасно зі словесними методами використовувати наочні, які, спираючись на різноманітні способи спостереження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зорові рецептори. Адже наочне пізнання генетично випереджає словесне.

наочність навчання принцип функція

1. Суть принципу наочності

Принцип наочності постає, з одного боку, із закономірностей процесу пізнання, початковим компонентом якого є споглядання, а з другого боку, у процесі пізнання людина передусім використовує першу сигнальну систему. До того ж треба зважати, що на початковому етапі навчання (в дошкільному і молодшому шкільному віці) мислення дітей характеризується конкретно - образними проявами [3, c.123]

Принцип наочності в навчанні вважається похідним від принципу доступності: чим насиченішим є унаочнення заняття, тим доступнішим буде пояснення нової теми. Сутність цього принципу можна передати висловом: "краще один раз побачити, ніж сто разів почути". Він спирається на провідну роль зорових аналізаторів у сприйманні зовнішнього світу (адже за їхньою допомогою людина отримує від 80 до 90 відсотків інформації). Тому навчальний матеріал потрібно подавати в найбільш унаочненій формі [5, c.306].

Ще Р.Л. Грегорі говорив в своїй книзі "Разумный глаз" про важливість сприймання зовнішнього світу через очі: "Можливо, що мозок - яким ми його знаємо - не міг би розвиватися без потоку інформації про віддалені предмети, інформації, що передається іншими органами відчуттів, особливо зором. Очі потребують в розумі для того, щоб розпізнати предмети і локалізувати їх в просторі, але розумний мозок навряд чи міг би виникнути без очей. Можна без перебільшення сказати, що очі звільнили нервову систему від тиранії рефлексів, дозволивши перейти від реактивної до тактичної, планової поведінки, а в кінцевому рахунку і до абстрактного мислення. Зорові представлення і тепер ще володіють нами, і ведуть нас" [2, c. 191].

Засновник принципу наочності Я.В. Коменський стверджував, що необхідно здобувати мудрість не з книг, а з неба, землі, дубів і буків, а якщо ми маємо намір передавати учням істинні й достовірні знання, то повинні навчати за допомогою особистого спостереження і чуттєвої наочності [5, c.306].

Використання наочності у навчанні сприяє поєднанню конкретного з абстрактним, раціонального з ірраціональним, теоретичних знань з практичною діяльністю [3, c.123?124].

Видатний учений Л.В. Занков запропонував основні форми поєднання слова й наочності:

1. За допомогою слова вчитель керує спостереженнями учнів. Знання учні одержують у процесі спостереження.

2. На основі спостережень і одержаних знань учитель словом веде учнів до осмислення і формування зв'язків у явищах.

3. Знання учні отримують із словесних повідомлень, а наочні посібники їх підтверджують.

4. Після спостереження учитель повідомляє про такі зв'язки, яких учні не сприймали, тобто робить висновки, узагальнює окремі дані [4, c.173]

Умови ефективного використання наочності - це хороша видимість, чітке відділення головного, детально продумане пояснення, залучення учнів до знаходження інформації в наочності [4, c.173].

2. Наочні методи навчання

Неможливо говорити про ефективність навчання без широкого використання наочних методів. Вони зумовлені діалектичними закономірностями пізнання і психологічними особливостями сприймання [3, c.154].

Серед наочних найчастіше застосовується метод показу. Показ - це навчальний метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких в учнів спотворюється наочний образ предмета, котрий вивчається, формується конкретне уявлення про нього. Цей метод використовується під час проведення майже усіх видів занять, незалежно від їх змісту і методики. За його допомогою реалізується принцип наочності навчання [5, c.338].

Розрізняють два види показу: ілюстрування і демонстрування [5, c.338].

Ілюстрація - це допоміжний метод при словесному методі. Він передбачає ілюстрацію статистичної наочності і плакатів, таблиць, карт, зарисовок на дошці та ін. Ілюстрація допомагає вчителю яскравіше висловити свою думку, тезу, вона "оживає" в розповіді. Методисти не радять вивішувати або виставляти ілюстрації заздалегідь, найкраще їх використовувати під час розповіді, пояснення, бесіди чи лекції, тобто настає момент використання наочного посібника [4, c.173].

Демонстрація характеризується рухомістю засобу: навчальна телепередача, кінофільм або його фрагменти; діюча модель дослід з фізики чи хімії [4, c.173].

В демонструванні - менше елементів супроводу, а більше самостійного значення натурального експоната, тому воно сприймається ефективніше, ніж ілюстрування [5, c.338].

Змістовний компонент процесу навчання учнів і його характер створюють, по-перше, сприятливі умови для використання наочних методів і, по-друге, передбачають широке їх використання [5, c.338].

Дієвість показу передусім залежить від всебічної його підготовки. Тому педагог повинен чітко уявити всі аспекти показу, добре оволодіти його методикою і правильно демонструвати предмет. Відомо, що процес пізнання починається з відчуттів, які виникають внаслідок впливу предметів і явищ матеріального світу на органи чуття. І.М. Сєченов, характеризуючи цей процес, визначав, що в першу мить сприйняття предмета ми охоплюємо найхарактерніші особливості його площинного образу, а вже потім визначаємо сам предмет. Тому під час показу важливо не тільки створити цілісний образ, а й виділити його істотні характеристики [5, c.338-339].

Окрім навчальної, кожен показ виконує виховні, розвиткові та психологічні функції. Здійснюючи показ. Педагог повинен створити учням вигідні психологічно та дидактично обґрунтовані умови для спостереження за предметом показу. Безперечно, необхідно керувати цими спостереженнями за допомогою спеціальних методичних прийомів [5, c.338-339].

Однією із психологічних умов активного і свідомого сприймання засобів наочності є вироблення спостережливості в учнів та формування позитивної настанови під час показу. "Сама настанова на те, щоб дати докладний словесний опис спостережуваних явищ, може чималою мірою сприяти його точності", - зазначав Г.С. Костюк [5, c.339].

Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному і виробничому середовищі без втручання у ці явища і процеси [3, c.155].

Самостійне спостереження - безпосереднє споглядання та сприймання явищ дійсності. Активна і діяльна сутність людини вимагає, щоб учень здобував знання не тільки з книг, а й безпосередньо з життя, власних спостережень і дослідів. Це природні явища (погода, пори року, схід сонця тощо), поведінка тварин, функціонування механізмів. Спостереження здійснюють безпосередньо або з допомогою спеціальних приладів (мікроскопа, телескопа, термометра, барометра та ін.) [1, c.286-187].

Спостереження - це складна діяльність, що виражається у єдності сприймань і мислення. Учень ніби стає експериментатором, він аналізує процес, втручається в нього, змінює, щоб краще його пізнати. Спостереження і досліди в навчальному процесі можуть виконувати демонстраційно-ілюстровану (є засобом закріплення раніше засвоєних знань, навичок та умінь) і дослідницьку (є засобом здобуття нових знань) функції [1, c.287].

Самостійні спостереження і досліди, які бувають короткочасними і тривалими, фронтальними й індивідуальними, учні можуть проводити на уроках і поза ними, у процесі гурткової роботи або за завданням учителя. Тривалі спостереження вимагають систематичної фіксації фактів і висновків у щоденниках спостережень. Організація спостережень і дослідів передбачає такі основні етапи: вступний інструктаж учителя; вивчення або повторення раніше засвоєних знань, необхідних для проведення роботи; самостійні спостереження і досліди; висновки учнів; висновки вчителя (найчастіше у формі бесіди); колективні теоретичні узагальнення та оцінювання виконаної роботи [1, c.287].

Отже, ефективність показу забезпечується дотриманням таких методичних умов:

- чітке визначення мети і предмета показу;

- зосередження уваги учнів на предметі показу або на відповідному його елементі та постійне його підтримання;

- забезпечення оптимальних умов спостереження для всіх учасників показу;

- загальний показ усіх елементів предмета, а потім повторення його окремих елементів з акцентуванням уваги на ключових;

- відповідність темпу і пояснень елементів або дій їх демонстрації та швидкості;

- використання різноманітних засобів демонстрації предмета показу;

- відповідність елементів показу методиці та змісту заняття;

- відповідність засобів показу змісту навчального матеріалу, що вивчається (тому не рекомендується їх вирішувати або виставляти заздалегідь);

- вмотивованість, диференційованість і комплексність застосування методу показу [5, c.339-340].

Усі наочні методи навчання тісно взаємопов'язані. Використання у навчальному процесі тих чи інших методів зумовлено різними факторами: психологічними особливостями учнів певного віку, дидактичними цілями, рівнем матеріального забезпечення навчальних закладів [3, c.155].

3. Види наочності

За критерієм взаємодії учня з об'єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою. Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях; дієвою є наочність - коли пізнають об'єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше й повніше, ніж спостереження без праці [1, c.285].

За критерієм відображення засобами наочності дійсності їх поділяють на такі види:

1. Натуральні об'єкти - рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін. Конкретність, повноту, багатогранність натуральних об'єктів не можуть замінити штучні зображення. Але використання на уроках натуральних об'єктів не завжди можливе.

2. Зображальні (образно-опосередковані) засоби - навчальні картини, репродукції художніх картин, макети, муляжі та ін. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. При їх використанні необхідно звертати увагу на внутрішню суть зображень, маючи на меті навчити учнів читати картину, бачити головне в ній (ідею, основний зміст). Так само слід спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки й особливості предметів, представлених у вигляді макетів, муляжів, скульптур (загальна структура предмета, основні його частини, взаємозалежність між ними).

3. Схематичні засоби - географічні, топографічні, історичні карти, схеми, малюнки, діаграми, графіки тощо. Вони відображають дійсність в умовних, символічних і графічних формах, схематично, але чітко показують кількість просторові відношення між окремими елементарними відображених явищ, зв'язки і залежності між різними сторонами об'єкта [1, c.285-286].

Зображальні та схематичні наочності посібники можуть бути площинними і об'ємними. Окремі педагоги наочністю вважають звукотехнічні, екранні засоби навчання [1, c.286].

4. Основні правила принципу наочності

Щоб принцип наочності навчання знаходив своє впровадження у конкретний процес, треба дотримуватися ряду правил [3, c.124].

1) чітко визначайте мету використання засобів наочності;

2) комплексно використовуйте такі види наочності, які давали б більший ефект, але ні в якому разі не зловживайте ними;

3) активно залучайте суб'єктів учіння до роботи із засобами наочності;

4) керуйте спостереженнями суб'єктів учіння;

5) відкидайте все зайве, щоб не викликати додаткових асоціацій;

6) застосовуйте наочність на всіх етапах навчального процесу;

7) демонструйте засоби наочності послідовно в міру подання навчального матеріалу;

8) забезпечуйте змістовність і естетичність їх оформлення;

9) наочність має відповідати психологічним закономірностям сприймання;

10) не використовуйте засоби наочності як самоціль, а вдало доповнюйте матеріал, що вивчається;

11) не переоцінюйте й недооцінюйте роль наочності в навчанні [5, c.306].

12) використовуйте засоби наочності для створення проблемних ситуацій;

13) учіть учнів спостерігати, встановлювати логічні зв'язки між предметами, явищами;

14) враховуйте вікові можливості учнів: від предметної наочності в молодших класах поступово переходьте до символічної в середніх та старших;

15) опановуйте техніку і технологію використання технічних засобів навчання;

16) старанно і завчасно готуйте пристрої для використання у класі різних видів наочності [3, c.124].

Отже, для більшої ефективності використання наочності в навчанні учнів потрібно дотримуватися ряду правил, зазначених вище. Чітка організація навчального процесу з використанням цього принципу призведе до кращого розуміння і запам'ятовування матеріалу, що подається вчителем.

5. Функції наочності

Наочність виконує такі функції:

- сприяє розумовому розвиткові суб'єктів учіння;

- допомагає виявити зв'язки між науковими знаннями й життєдіяльністю, теорією і практикою;

- полегшує навчально-пізнавальну діяльність учнів і сприяє формуванню у них інтересу до професійних знань;

- допомагає сприймати предмет, що вивчається, у його розмаїтті;

- сприяє формуванню мотивації пізнання довколишньої дійсності тощо [5, c.307].

Отже, принцип наочності можна визначити як "сукупність норм, які випливають із закономірностей процесу навчання і стосуються пізнання дійсності на основі спостережень, мислення і практики на шляху від конкретного до абстрактного, і навпаки" [5, c.307].

Висновок

Єдиним засобом виховання уважності учнів є вплив на думку, і наочність лише тією мірою сприяє розвитку і поглибленню уважності, якою вона стимулює процес мислення. Наочний образ предмета може сам по собі привернути увагу на тривалий час, але мета застосування наочності полягає зовсім не в тому, щоб на весь урок привернути увагу учня, - наочність приноситься на урок для того, щоб на якомусь етапі пізнання діти відволікались від образу, перейшли в думці до узагальнюючої істини, закономірності.

Застосування засобів наочності вимагає великої науково-педагогічної підготовленості учителя, знання психології дитини, підлітка, юнака, знання процесу оволодіння власне знанням.

Насамперед треба пам'ятати, що наочність - це загальний принцип розумової праці учнів.

По-друге, застосовуючи наочність, треба замислюватися над тим, як від конкретного перейти до абстрактного, на якому етапі уроку засіб наочності перестане бути необхідним, коли учні вже не повинні звертати на нього увагу. Це дуже важливий момент інтелектуального виховання: засіб наочності потрібен лише на певному етапі активізації думки.

По-третє, поступово треба переходити від натуральних до образотворчих засобів наочності, а потім до таких, які дають символічне зображення предметів, явищ. Уже в 1-2 класах треба поступово відучувати дітей від натуральних засобів наочності, але це ніякою мірою не значить, що можна взагалі відмовитись від них. Принцип наочності у досвідчених педагогів зберігається всі роки навчання - від 1 до 11 класу, але із року в рік він розкривається у все складніших методах і прийомах роботи. І в 11 класі досвідчений словесник веде своїх вихованців у ліс, на берег річки, у весняний квітучий сад - тут відбувається, можна сказати, шліфовка відтінків емоціонального забарвлення слова, поглиблення і розвиток емоціональної пам'яті юнацтва.

По-четверте, від образотворчої наочності поступово переходьте до словесно-образної. Словесний образ - це крок на шляху переходу від мислення формами, звуками, фарбами і відчуттями до мислення поняттями.

По-п'яте, засіб наочності мусить бути таким, щоб діти звертали увагу на найголовніше, найсуттєвіше.

Використана література

1. Волкова Н.П. Педагогіка: посібник / Н.П. Волкова. - К.: Академія, 2001. - 576 с.

2. Грегори Р.Л. Предметы и изображения // Хрестоматия по психологии / Р.Л. Грегори. - М.: Просвещение, 1987. - С.189-194.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка: підручник / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. - К.: Знання, 2007. - 447 с.

4. Максимюк С.П. Педагогіка: навчальний посібник / С.П. Максимюк. - К.: Кондор, 2005. - 667 с.

5. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник / В.В. Ягупов. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.

Размещено на Allbest.ru


Скачать работу можно здесь Скачать работу "Суть принципу наочності" можно здесь
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов