Організація навчально-виховної та методичної роботи в дитячому садку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація навчально-виховної та методичної роботи в дитячому садку

1. Характеристика дошкільного закладу системі виховання дітей

1.1 Дошкільні заклади в системі національної освіти

Дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні - сукупності навчально-виховних закладів, призначених для цілеспрямованого навчання і виховання, її функціонування регламентоване Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини.

Складовими системи освіти є дошкільна, початкова, загальна середня та вища освіта. У середині XIX ст. у більшості розвинутих країн було законодавче закріплено обов'язковість початкової освіти. Нині все більше країн законодавче визнають обов'язковість дошкільної освіти.

Дошкільна освіта сприяє реалізації прав дитини, закріплених законодавчими міжнародними документами, зокрема права на охорону здоров'я, права на освіту, права на участь в іграх, права на збереження своєї індивідуальності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності турботи чи недбалого і грубого поводження.

Принципи державної політики у галузі освіти відображені у Законі України «Про освіту» (1996), який проголошує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Основними принципами освіти в Україні є:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

- рівність умов кожної людини в реалізації її здібностей, таланту, у всебічному розвитку;

- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв'язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- науковий, світський характер, інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність, єдність і наступність;

- безперервність і різноманітність;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Закон «Про освіту» гласить, що «дошкільне виховання здійснюється у сім'ї, дошкільних дитячих закладах у взаємодії з сім'єю і має на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі». Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» орієнтує на взаємодію суспільного і родинного виховання дитини дошкільного віку: «Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України. Воно доповнює родинне виховання і здійснюється у дошкільних закладах».

Головними завданнями реформування дошкільного виховання на сучасному етапі є:

- створення належних соціально-економічних, морально-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку й виховання, зміцнення здоров'я;

- піднесення пріоритету суспільного дошкільного виховання, розвиток мережі дошкільних виховних закладів з метою позитивних зрушень у демографічній ситуації;

- оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання відповідно до вікових особливостей дітей;

- розвиток у дитини духовності як домінуючого начала у структурі особистості;

- своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;

- дослідження динаміки стану здоров'я і психічного розвитку дошкільників;

- інтеграція родинного і суспільного дошкільного виховання;

- удосконалення навчально-виховного процесу в дошкільних виховних закладах з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини.

Новий етап розвитку дошкільної освіти започаткований прийняттям Закону України «Про дошкільну освіту» (2001), який розглядає її як цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, культурних потреб, формування у дитини моральних норм, набуття нею життєвого досвіду. Цим законом регламентовано такі аспекти функціонування системи дошкільної освіти:

- забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

- забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

- визначення змісту дошкільної освіти;

- визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;

- формування прав і обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

- створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

Реалізація завдань дошкільної освіти здійснюється на основі відповідних принципів, які проголошують:

- доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

- рівність умов для різнобічного розвитку дитини;

- єдність розвитку, виховання, навчання й оздоровлення дітей;

- єдність виховних впливів сім'ї та дошкільного навчального закладу; наступність і перспективність між дошкільною і початковою освітою;

- світський характер дошкільної освіти;

- особистісно-орієнтований підхід до розвитку дитини;

- демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

- відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дошкільника.

Дошкільна освіта здійснюється на основі різноманітних видів і форм: постійно діючих дошкільних закладів і закладів з неповним днем, прогулянкових, оздоровчих груп, закладів для дітей із проблемами розвитку тощо. Оновлення їх роботи на сучасному етапі пов'язане з гуманізацією всієї педагогічної сфери, створенням умов для розвитку особистості, індивідуальності кожної дитини; оптимізацією умов фінансування й управління; створенням служби соціального захисту дітей; поглибленням взаємозв'язків різних соціальних інститутів - сім'ї, дитячого садка, школи. Система дошкільної освіти орієнтується на максимальне використання досягнень етнопедагогіки і світової педагогічної думки.

З проголошенням незалежності України особливої актуальності набула проблема створення безперервної системи національного виховання, покликаної максимально задіяти інтелектуальний, духовно-творчий потенціал національних і загальнолюдських цінностей, забезпечити єдність, наступність і послідовність виховуючих впливів різних соціальних інститутів.

Функціонування безперервної системи національного виховання забезпечується на основі таких принципів:

- народність (передбачає національну спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культурної спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості);

- культуровідповідність (забезпечує органічний зв'язок з історією народу, культурними і побутовими традиціями, народною творчістю, ремеслами і промислами; духовну єдність та спадкоємність поколінь);

- природовідповідність (враховує вікові й індивідуальні особливості дітей, їхні анатомічні, фізіологічні, психологічні, національні особливості);

- гуманізація (спрямована на створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманні взаємини між вихователями і вихованцями; повагу до особистості вихованця, гідності; розуміння його запитів, інтересів; довір'я до нього; виховання гуманної особистості - щирої, людяної, доброзичливої, милосердної);

- демократизація (метою її є усунення авторитарного стилю виховання, співробітництво вихователів і вихованців, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, формування усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини, її громадянською відповідальністю);

- безперервність (полягає у досягненні цілісності й наступності у вихованні, перетворенні його на процес, що триває впродовж усього життя людини);

- етнізація (наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина, відтворення в дітях менталітету свого народу).

До головних завдань виховання дітей дошкільного віку, згідно з концепцією дошкільного виховання в Україні, належать:

- повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності;

- забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей, своєчасне виявлення тих, хто потребує поліпшення стану здоров'я;

- започаткування основ трудового виховання, екологічної культури, моральної орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду; виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, людей праці;

- створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе як суб'єкта гуманних, доброзичливих взаємин з оточуючими;

- прилучення дітей до народної культури, мистецтва, традицій, обрядів українського народу, виховання шанобливого ставлення до культурних надбань, звичаїв, традицій інших народів;

- своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;

- соціалізація дитячої особистості; організація спілкування як особливої діяльності, що допомагає дітям пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і себе;

- інтеграція родинного та суспільного дошкільного виховання на засадах народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду;

- психологічна підготовка дітей до навчання у школі, оволодіння рідною мовою; забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах дитячої діяльності.

Над цими завданнями покликаний працювати національний дошкільний заклад (садок).

Національний дитячий садок - дошкільний заклад, який забезпечує трансляцію культури народу, сприяє етнізації особистості, засвоєнню духовних надбань нації.

Основою діяльності національного дитячого садка є етнопедагогіка, яка орієнтує на використання у вихованні рідної мови, усної народної творчості, народного мистецтва, звичаїв, обрядів, свят; ознайомлення дітей з рідним краєм, його природою, географією, історією, народною творчістю, традиціями, обрядами, оберегами, символами; включення дітей у спілкування з дорослими й однолітками; залучення їх до етичних бесід, народних ігор, свят, діяльності, пов'язаної з традиціями народу тощо. Освітня робота за напрямами «Родинно-побутова культура», «Народний календар», «Символи народу», «Народні традиції, звичаї, обряди», «Народне мистецтво», «Народна медицина», «Усна народна творчість» забезпечує практичну діяльність дітей.

У такому виховному закладі взаємини дітей і педагогів вибудовуються на засадах довіри до можливостей розвитку дитини як особистості, визнання її права на творчість, самостійного пошуку раціональних засобів, методів і прийомів виховання. Такі дошкільні заклади функціонують не як державні, а як родинно-громадські установи, в яких передбачена максимальна участь батьків, громадськості у вихованні дітей, творчий пошук педагогічного колективу, що сприяє оновленню дошкільної освіти на засадах демократизації та гуманізації.

1.2 Сутність та наступність навчально-виховного процесу в дошкільних закладах

Перебудова системи освіти з переходом на нові зміст, структуру й терміни навчання вимагає змін в організації та у змісті педагогічного процесу. Ці зміни зумовлюють також необхідність перегляду деяких підходів до планування діяльності дошкільного навчального закладу.

Планування роботи дошкільного навчального закладу - процес визначення конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів, засобів досягнення намічених перспектив на певний відрізок часу. Його мета - забезпечити гармонійний, різнобічний розвиток особистості кожної дитини з орієнтацією на її цінності та інтереси, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України «Про дошкільну освіту», змісту Базового компонента та чинних програм розвитку, навчання та виховання дошкільнят.

В ході планування педагогічного процесу важливо врахувати основні пріоритети подальшого розвитку та оптимізації дошкільної освіти:

- впровадження особистісно орієнтованої моделі виховання;

- гуманізація освітньо-виховного процесу;

- орієнтація на активне проходження дитиною кожного вікового періоду дошкільного дитинства;

- впровадження інноваційних освітніх технологій;

- інтегрований підхід до організації та змісту освіти;

- забезпечення наступності між дошкільною і початковою ланками безперервної освіти;

- взаємодія суспільного і родинного виховання.

В основу планування освітнього процесу покладені такі принципи: науковості, актуальності, свободи вибору, цілісності та логічності, перспективності, наступності, систематичності, повторності, концентричності та достатності змісту, реальності заходів.

Досвід і практика підтверджують, що планування має бути перспективне і поточне. Адже саме від уміння чітко спланувати день, передбачити найголовніше у вихованні та навчанні малюків залежить успіх виховательської справи.

Перспективне планування визначає певні завдання і зміст роботи, методи і прийоми навчально-виховного процесу на тривалий відрізок часу: навчальний рік, півріччя, квартал, місяць. Основою планування є та програма виховання дітей у дитячому садку, яка затверджена на першій педагогічній раді і ставить перед педагогами конкретні завдання щодо формування особистості дошкільника.

Поточне (календарне планування охоплює найближчий відрізок часу - від 1-2 днів до 1-2 тижнів, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньо-виховної роботи педагогічних працівників.

Перспективне і поточне планування розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов'язані за змістом. Перспективне планування служить основою поточного.

Форма складання перспективних і календарних планів може бути довільною: графічною чи текстовою.

Види і форми планування освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначаються і затверджуються педагогічною радою на початку навчального року.

Яким має бути планування освітньо-виховної роботи з дітьми в умовах сучасного дошкільного навчального закладу? Н. Бабій у статті «Планування вихователем навчально-виховної роботи з дітьми» виділяє такі вихідні позиції сучасного планування:

1. Основою планування є та програмам виховання дітей в дитячому садку, яка прийнята для керівництва і ставить перед педагогами конкретні завдання щодо формування особистості дошкільника.

2. План має будуватися на основі дидактичних принципів: взаємозв'язку всіх розділів виховної роботи, систематичності, послідовності, доступності, повторюваності матеріалу, диференційованого та індивідуального підходів до дітей.

3. При складанні плану враховуються конкретні педагогічні умови (віковий склад групи, рівень розвитку дітей, оволодіння знаннями, навичками, уміннями, умови дитсадка, напрями роботи колективу та інше).

4. План мусить бути календаризованим, тобто чітко передавати зміст роботи з малюками впродовж дня. У ньому вказується, в яких видах діяльності, на яких заняттях, в які моменти життя буде здійснюватись та чи інша виховна робота.

5. Форма планування може бути різною (для педагога-початківця, стажиста, вищої кваліфікаційної категорії). Вона затверджується педагогічною радою дошкільного закладу, заноситься в протокол (із вказівкою прізвища педагога і форми планування - поширеної чи спрощеної). Проте в жодному випадку не допускається пропущення окремих видів занять та діяльності дітей пішохідні переходи, сюжетно-рольові ігри, конструктивно-будівельні, театралізовані ігри, самостійна художня діяльність, художня праця і таке інше.

В сьогоднішніх умовах педагоги дошкільних навчальних закладів планують освітньо-виховний процес з дітьми відповідно до інструктивно-методичного листів Міністерства освіти і науки України №1/9-434 від 01.10.2002 року «Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі» та №1/9-306 від 06.06.2005 року «Організація та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах». Згідно цих документів у навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога.

Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).

Змінилася кількість і тривалість спеціально організованих групових занять з дітьми. Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку - до 10 хвилин, молодшого дошкільного віку - від 15 до 25 хвилин (5-6 занять на тиждень), для дітей старшого дошкільного віку - від 25 до 35 хвилин (7-8 групових занять на тиждень).

Під час складання розкладу занять необхідно враховувати їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачати раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять (зокрема, спортивної та музичної зали, студійних кімнат, ігрового, спортивного майданчика, квітника тощо).

Організована навчальна діяльність дітей у формі занять планується переважно у першу половину дня. В окремих випадках допускається проведення деяких занять у другій половині дня. Це може стосуватися занять з фізичної культури, образотворчої діяльності в групах дітей старшого дошкільного віку. елементи навчальної діяльності включаються також до інших форм роботи з дітьми в повсякденні (ігри, самостійна діяльність, індивідуальна робота, спостереження, чергування тощо).

Оскільки серед видів планування названо варіанти «за режимом першої та другої половині дня», за видами «дитячої діяльності» і подано рекомендації щодо цього, то доцільно використовувати тематичне планування навчально-виховного процесу, оскільки воно передбачає структурування змісту навчально-виховного процесу навколо основних понять, котрі формуються у дітей. Саме оволодіння педагогами уміння тематичного планування важливо сьогодні, адже триває процес упровадження особистісно орієнтованої моделі навчального процесу, а тематичний підхід забезпечить цілісне уявлення дитини про картину світу в усіх його взаємозв'язках і протиріччях.

Організація різних видів діяльності навколо основних ідей одночасно сприяє усвідомленню і розвитку мислення дітей, може забезпечувати можливість навчатися на практиці та набувати безпосереднього і багаторазового досвіду спілкування зі світом. Діти можуть усвідомлювати, представляти і відтворювати досвід шляхом обговорення, ліплення, аплікації, малюнків, різних вимірювань, музики, танців, театральних вистав.

Тематичне планування може бути як в текстовій формі так і у формі таблиці-сітки чи графічної павутинки (див. додатки).

План роботи вихователів на кожний день може складатися:

За режимом першої та другої половини дня:

- ранок - ігри; бесіди; спостереження; праця; індивідуальна робота з дітьми та батьками, самостійна рухова діяльність дітей;

- заняття - тема, мета, матеріал, хід чи план заняття;

- перша прогулянка - ігри, праця, спостереження, спортивні ігри та вправи, індивідуальна робота з різних розділів програми, екскурсії, прогулянки-походи за межі дитсадка, самостійна рухова діяльність дітей;

- друга половина дня:

- праця, самостійна художня діяльність - різні види праці (ручна, господарсько-побутова, в природі) в різних формах; самостійна художня діяльність дітей (образотворча, художньо-оформлювальна, мовленнєва, музична, театралізована);

- розваги, ігри - різні види театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок та ін.); ігри-драматизації, інсценівки; концерти; фізкультурні, музичні, літературні дозвілля;

- друга прогулянка - ігри; спостереження; праця; індивідуальна робота з дітьми та батьками; самостійна рухова діяльність дітей.

За видами дитячої діяльності:

- ігрова - різні види ігор: сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні, ігри-драматизації, дидактичні, розвивальні та ін.;

- навчальна - заняття з різних розділів програми (тема, мета, матеріал, хід чи план заняття);

- трудова - різні види і форми праці;

- комунікативна - індивідуальні, під групові, колективні бесіди з дітьми на особистісні, морально-етичні теми, організація й розігрування ситуацій міжособистісного спілкування та ін.;

- пізнавальна - спостереження, цільові прогулянки, екскурсії, дитяче експериментування, досліди, читання художньої літератури та ін.;

- рухова - рухливі ігри, елементи спортивних ігор та вправ, фізкультурні свята і розваги, прогулянки-походи за межі дитячого садка, дитячий туризм, самостійна рухова діяльність та ін.;

- гурткова робота - тематика гурткових занять згідно з планами керівників гуртків;

- індивідуальна робота з дітьми та батьками - індивідуальна робота з дітьми з різних розділів програми (заняття, ігри, вправи, бесіди, розмови та ін.), індивідуальні бесіди, розмови, консультації для батьків.

За іншими, самостійно розробленими педагогами підходами, які забезпечують виконання завдань з різних розділів програми (тематичне планування, спільні творчі проекти вихователів та дітей - проектування діяльності на день, тиждень, певний цикл).

Необхідно пам'ятати, що обов'язковою у процесі планування освітньої роботи з дітьми є участь обох вихователів вікової групи.

Плануючи роботу з дітьми за будь-якою схемою та з використанням будь-яких інших підходів необхідно:

- організовуючи ігри та дитячу працю, зазначте вид, назву(тему), мету, матеріал, обладнання, інвентар;

- організовуючи спостереження, цільові прогулянки, екскурсії - зазначте об'єкт, мету, матеріал, основні запитання до дітей;

- організовуючи прогулянки-походи за межі дитячого садка, зазначте кінцевий результат, спосіб пересування, мету, тривалість в часі, інвентар, зробіть план-схему.

При складанні календарних планів необхідно використовувати чіткі та конкретні формулювання, які допоможуть зробити план дієвим і змістовним.

Перспективні та календарні плани освітньо-виховної роботи з дітьми систематично переглядаються й затверджуються завідувачами та вихователями-методистами дошкільних навчальних закладів.

Проблема наступності між ступенями освіти стала особливо актуальною на сучасному етапі у зв'язку з переходом на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання. Адже зміст кожної освітньої галузі впроваджується поетапно - початкова, основна, старша школа.

Для кожного етапу розроблено базовий навчальний план, Державний стандарт і програми. Однак без вирішення проблем наступності при відборі змісту, організаційних форм і методів навчання може бути порушена цілісність шкільної освіти.

Багато фахівців - психологів і педагогів в Україні та інших країнах - уважають, що саме від способу розв'язання цієї проблеми значною мірою залежить доля всієї середньої освіти.

В урядових документах, які стосуються питань навчання та виховання підростаючого покоління, у рішеннях колегії МОН України, у різних наукових і методичних джерелах наступність розглядається як основна передумова безперервної освіти.

Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст. передбачається, що «державна політика з неперервної освіти здійснюється з урахуванням світових тенденцій розвитку освіти впродовж життя, соціально-економічних, технологічних і соціокультурних змін».

Безперервність освіти реалізується шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку громадян для можливого переходу на подальші ступені.

«При переході від одного ступеня до іншого вдосконалюються функціональні механізми психіки, типологічні властивості особистості набувають яскраво вираженої індивідуальності, формується індивідуальний стиль діяльності. Тобто наступність у становленні особистості виявляється в динаміці особистості, а саме: змін властивостей, якостей учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності…».

Необхідно організувати навчальну діяльність дитини так, щоб у процесі цієї діяльності в дитини виникав ряд навчальних дій, які поступово перетворюються в цілісну пошукову діяльність. Навчання як процес здобуття знань і навчальна діяльність - різні речі. Навчальна діяльність - це діяльність самозмінювання. Якщо нам удається сформувати її в дитини, то та звільняється від нашої допомоги і крокує сама. Вона навчилась учитися.

За таким навчальним процесом стоїть принципово нова педагогічна технологія, діалогічна форма спілкування вчителя з дітьми та дітей між собою. В умовах колективної пошукової діяльності діти вчаться не тільки мислити, а й спілкуватись. Вони оволодівають способами співдружності у процесі розв'язання навчальних завдань.

Вихователям дошкільних навчальних закладів для збереження наступності необхідно:

- проблему наступності та підготовки дитини до школи розглядати з позицій теоретичних і методичних аспектів сучасних компонентів дошкільної та початкової шкільних ланок;

- сприяти збереженню та зміцненню фізичного та психічного здоров'я дошкільнят;

- досконало вивчити базовий компонент дошкільної освіти, програми базових дисциплін з метою подолання розбіжностей у вимогах до рівня навчальних досягнень дітей;

- вивчити індивідуальні особливості, навчальні та пізнавальні можливості майбутніх першокласників, їх творчий потенціал з метою його подальшого розвитку;

- застосовувати як основний ігровий метод навчання, збільшити обсяг різних видів самостійних робіт як обов'язкового етапу уроку.

2. Організація навчально-виховної та методичної роботи в дитячому садку

2.1 Психолого-педагогічна характеристика дитини раннього віку

Шкала для оцінки психічного розвитку від 1 до 3 років складається з чотирьох поділок для другого року і двох для третього. Кожна поділка включає 6 показників (відповідно до шести сторін психічного розвитку); 4 поділки для другого року - 15, 18, 21, 24 місяці - охоплюють по 3 місяці і кожний показник має величину 1-2 місяця. Для третього року шкала оцінки психічного розвитку побудована з двох поділок, які охоплюють по 6 місяців - 30 місяців, 36 місяців; кожний показник має величину 1 місяць. Шість показників шкали для 1-3 років розподілені так: моторика (М), уміння (У), навички (Н), образотворча діяльність (О), емоційно-соціальний розвиток - (ЕС), мовлення (М).

15 місяців

М. Ходить сама, але часто падає.

У. Ставить п'ять кубиків один на один.

Н. Тримає ложку під час їжі.

О. Може тримати олівець і залишає сліди.

ЕС. Виконує два завдання за вказівкою дорослого.

М. Користується десятьма і більше словами.

18 місяців

М. Ходить упевнено, рідко падає.

У. Відтворює побачене в діях з іграшками.

Н. Пробує їсти самостійно.

О. Креслить спонтанно і старанно.

ЕС. Хоче все робити сама.

М. Пробує зв'язати два слова у речення.

21 місяць

М. Робить спроби бігти.

У. Кидає м'ячик у коробку (корзинку).

Н. Їсть самостійно.

О. Креслить у межах аркуша.

ЕС. Шукає допомоги в дорослого, коли хтось забирає іграшку.

М. Може назвати п'ять зображень на картинці.

24 місяці

М. Сходить і спускається східцями, тримаючись за поручні.

У. Перегинає надвоє аркуш паперу.

Н. Регулює свої фізіологічні потреби - майже не мочить штани.

О. Наслідуючи, креслить вертикальні та горизонтальні лінії.

ЕС. Вступає у контакт з іншими дітьми.

М. Ставить перші запитання.

30 місяців

М. Бігає значно краще.

У. Розстібає три ґудзики.

Н. Систематично сповіщає про фізіологічну потребу.

О. Креслить криву замкнену лінію.

ЕО. Можна впевнити словами відмовитись від чогось.

М. Ставить різноманітні запитання.

36 місяців

М. Сходить і спускається східцями без опори.

У. Вставляє п'ять кубиків один в одний.

Н. Самостійно роздягається і роззувається.

О. Малює кульку, м'ячик, яблуко та ін.

ЕС. В іграх відображає навколишнє життя і входить у роль.

М. Може зв'язано розказати /переказати/ простий випадок або оповідання.

Використання шкали показників у діагностиці психічного розвитку

Для того щоб дати оцінку психічного розвитку дитини у даний момент через «коефіцієнт розвитку», необхідно встановити точно:

- її календарний вік (КВ);

- вік її психічного розвитку (ВР).

Календарний (хронологічний) вік (КВ) - це реальний вік дитини на момент дослідження. Він визначається різницею між датою народження і датою дослідження.

Психічний вік, або вік розвитку (ВР) становить рівень психічного розвитку. Він визначається здатністю при дослідженні за шкалою залежно від кількості показників, які реалізувала дитина у своєму розвитку для даного вікового мікроперіоду. Вік розвитку рідко збігається з хронологічним віком. Найчастіше він або більший або менший від календарного віку.

Часто трапляється, що один із показників засвоюється дитиною швидше, а інші - повільніше. Це доказує, що у загальному розвитку все це не є нерозривною єдністю, існує відносна самостійність розвитку окремих напрямів. Наприклад, може відбуватися швидкий розвиток моторики, а відставати відносний розвиток мовлення або емоцій. Отже, систематизація показників - норм у наведених шкалах дає можливість визначити, не лише загальний вік розвитку (загальний психічний вік), а й вік розвитку в даний момент кожного з основних напрямків психіки: вік розвитку моторики, емоцій, мовлення та ін.

Приклад: календарний вік (КВ) дитини Л.М. 23 місяці. Дані оцінки віку розвитку (ВР) такі:

- моторика - 24-місячний вік;

- уміння руки - 21-місячний вік;

- навички - 21-місячний вік;

- образотворча діяльність - 18-місячний вік;

- емоційно-соціальний розвиток - 18-місячний вік;

- мовлення - 18-місячний вік.

Загальний психічний вік - (ВР) - 20 місяців.

Це свідчить:

- загальний психічний вік дитини 20 місяців, тобто менший від хронологічного віку на 3 місяці (23 місяці);

- розвиток рухів випереджає календарний вік (на 1 місяць);

- вік мовлення, емоційно-соціального розвитку та образотворчої діяльності значно нижчий від хронологічного віку (на 5 місяців).

Дані за кожним показником для перегляду при дослідженні занотовуємо у спеціально розграфлені аркуші. Але саме визначення психічного віку (віку розвитку) не може дати задовільну оцінку психічного розвитку. Вона дуже часто визначається на основі безпосереднього оволодіння показниками, і тому одне й те саме числове вираження психічного віку може мати різне значення у двох дітей або в однієї дитини в різні періоди розвитку. Наприклад, дві дитини можуть мати однаковий вік розвитку - 18 місяців, але в одній це буде наслідком розвитку аспектів психіки, а в іншої картина розвитку може бути відмінною:

Показники	Дитина А	Дитина В
Моторика	18 місяців	18 місяців
Уміння	18 місяців	16 місяців
Навички	18 місяців	24 місяців
Образотворча діяльність	18 місяців	18 місяців
Емоційно-соціальний розвиток	18 місяців	16 місяців
Мовлення	18 місяців	16 місяців
Загальний вік розвитку	18 місяців	18 місяців

Загальний рівень (вік розвитку) в обох випадках дорівнює 18 місяцям, але по суті внутрішня будова і співвідношення окремих аспектів розвитку у них різні. У першої дитини розвиток здійснюється послідовно, систематично і гармонійно, у другої існує певна дисгармонія: деякі з основних аспектів (навички) випередили календарний вік, а інші (емоції, мовлення, уміння) відстали від календарного віку.

Психічний вік має велике значення в оцінці та діагностиці, оскільки виявляє рівень розвитку, але його значення є не абсолютним, а відносним. Щоб доповнити неточність і відносність оцінки виявленням психічного віку, співвідносимо два віки - календарний і психічний і через коефіцієнт розвитку визначаємо оцінку. Коефіцієнт розвитку КОР - це число, яке отримуємо від співвідношення психічного і календарного віку. Ним визначається ступінь психічного розвитку.

Коефіцієнт 80 означає, що розвиток цієї дитини - на межі слабкого; коефіцієнт 93 означає нормальний, добрий розвиток.

Коефіцієнт розвитку КОР може визначити і коефіцієнт загального психічного розвитку (середньо всіх аспектів), і кожного аспекту розвитку зокрема. Таким чином, картина психічного розвитку при оцінці постає точнішою, оскільки можна бачити рівень і ступінь розвитку в аналізованому і синтезованому вигляді.

освіта дошкільний дидактичний гра

2.2 Використання дидактичної гри у вихованні особи дошкільників

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність заснована на усвідомленості цього процесу. Самостійна ігрова діяльність здійснюється лише в тому випадку, якщо діти виявляють цікавість до гри, її правил і дій, якщо ці правила ними засвоєні. Як довго може цікавити дитину гра, якщо її правила і зміст добре йому відомі? Ось проблема, яку необхідно вирішувати майже безпосередньо в процесі роботи.

Діти люблять ігри, добре знайомі, із задоволенням грають в них. Підтвердженням цьому можуть служити народні ігри правила яких дітям відомі: «Фарби», «Де ми були ми не скажемо, а що робили - покажемо», «Навпаки» і ін.

У кожній такій грі закладений інтерес до ігрових дій. Наприклад, в грі «Фарби» потрібно вибрати який-небудь колір. Діти звичайно вибирають улюблені і казкові кольори: золотий, срібний. Вибравши колір, дитина підходить до того, що водить і на вухо шепоче йому назву фарби. «Скачи по доріжці на одній ніжці», - говорить той, що водить тому, хто назвав фарбу, якої немає серед граючих. Скільки тут цікавих для дітей ігрових дій! Тому-то діти завжди грають в такі ігри. Проблема процесу навчання полягає в тому, щоб хлоп'ята самостійно грали, щоб у них такі ігри були завжди в запасі, щоб вони самі могли у міру свого розвитку організовувати їх, бути не тільки учасниками і уболівальниками, але і справедливими суддями.

Просуваючись далі в процесі навчання абсолютно необхідно ускладнювати ігри доповнюючи їх все великою кількістю правил, які б містили не тільки технічну спрямованість, але додавали нову фарбу естетики, відкривали образні поняття моральності, а в комплексі не дали загаснути дитячому інтересу до гри.

Тонкість полягає ще у тому, що дорослий (будь то педагог або батько) не повинен перенавантажувати своєю присутністю емоційного простору, його управління грою повинне бути схоже на вітер, який роздуває вітрила в потрібному напрямі, а сам майже непомітний, в його атмосфері, крім формування самостійності, активності дітей, встановлюється довіра між ними і вихователем, взаєморозуміння, засноване на сумісному переживанні, яке вони випробували в процесі ігри - це, складаючи суть педагогічної співпраці, повинні допомогти в дозволі проблем процесу навчання.

Дидактичні ігри - один із засобів усестороннього розвитку особи.

Дидактична гра виступає і як засіб усестороннього виховання особи дитини. Ось наступні можливості дидактичної гри у вихованні його основних якостей:

Розумове виховання. Зміст дидактичних ігор формує у дітей правильне відношення до явищ суспільного життя, природи, предметів навколишнього світу, систематизує і заглиблює знання про Батьківщину, про людей різних професій і національностей, уявлення про трудову діяльність. Знання про навколишнє життя даються дітям по певній системі. Так, ознайомлення дітей насилу проходить в такій послідовності: дітей спочатку знайомлять із змістом певного виду праці (будівників, хліборобів, овочівників і ін.), потім - з машинами, що допомагають людям в їх праці, полегшують працю, з етапами виробництва при створенні необхідних предметів, продуктів (будівництво будинку, вирощування хліба), після чого розкривають перед дітьми значення.

За допомогою дидактичних ігор діти привчаються самостійно мислити, використовувати одержані знання в різних умовах відповідно до поставленої задачі.

Багато дидактичних ігор ставлять перед дітьми задачу раціонально використовувати наявні знання в розумових операціях: знаходити характерні ознаки в предметах і явищах навколишнього світу, порівнювати, групувати, класифікувати предмети по певних ознаках, робити правильні висновки, узагальнення. Активність дитячого мислення є головною передумовою свідомого відношення до придбання твердих, глибоких знань, встановлення розумних відносин в колективі.

Дидактичні ігри розвивають мову дітей: поповнюється і активізується словник, формується правильна вимова звуків, розвивається зв'язна мова, уміння правильне виражати свої думки. Дидактичні задачі багатьох ігор складаються так, щоб навчити дітей складати самостійно нескладні розповіді.

В процесі багатьох ігор розвиток мислення і мови здійснюється в нерозривному зв'язку. При спілкуванні дітей в грі, рішенні спірних питань активізується мова.

В ході гри розвивається здатність аргументувати свої твердження, доводи.

Етичне виховання. У дошкільників формуються етичні уявлення про дбайливе відношення до оточуючих їх предметів, іграшок як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, про взаємостосунки з однолітками і дорослими, про позитивні і негативні якості особи.

Особлива роль у вихованні етичних якостей особи дитини належить змісту і правилам гри.

У роботі з дітьми молодшого віку основним змістом дидактичних ігор є засвоєння дітьми культурно-гігієнічних навиків, культури поведінки. Це добре відомі ігри, що практикуються: «Укладемо ляльку спати», «Сніданок ляльки», «День народження Машеньки (ляльки)», «Одягнемо ляльку на прогулянку» і ін. Сама назва ігор акцентує увагу на тому, щоб діти, граючи, засвоювали культурно-гігієнічні навики, норми поведінки, щоб у них розвивалися позитивні ігрові взаємостосунки. Спостерігаючи за поведінкою дітей в іграх, ми можемо відкрити дитину через його вчинки.

Трудове виховання. Багато дидактичних ігор формують у дітей пошану до трудящої людини, викликають інтерес до праці дорослих, бажання самим трудитися. В процесі гри діти засвоюють знання про те, які машини допомагають людям в будівництві будинку. Так у дітей прокидається інтерес до людей цих професій, з'являється бажання грати в будівництво будинків, мостів, залізниці і ін.

Деякі навики праці школярі придбавають при виготовленні матеріалу для дидактичних ігор. Якщо хлоп'ята самі готують атрибути для гри, вони потім більш бережно до них відносяться. Так, разом з готовими (фабричного виробництва) іграми можна застосовувати разом з дітьми корисні для роботи матеріали. Крім того, це є хорошим засобом виховання первинної працьовитості, дбайливого відношення до продуктів праці.

Естетичне виховання. Дидактичний матеріал повинен відповідати гігієнічним і естетичним вимогам: іграшки повинні бути розмальовані яскравими фарбами, художньо оформлені, поміщені в зручні для зберігання коробки і теки. Яскраві, красиві дидактичні іграшки привертають увагу дітей, викликають бажання грати з ними. Весь матеріал для дидактичних ігор зберігається в групі у визначеному місці, доступному дітям для його використовування.

Фізичне виховання. Гра створює позитивний емоційний підйом, викликає хороше самопочуття і разом з тим вимагає певної напруги нервової системи. Рухова активність дітей під час гри розвиває мозок дитини. Особливо важливі ігри з дидактичними іграшками, в процесі яких розвивається і зміцнюється дрібна мускулатура рук, що також сприятливо позначається на розумовому розвитку дітей, на підготовці руки дитини до листу, до образотворчої діяльності, тобто майбутньому навчанню в школі.

Нелегко дати обґрунтовану оцінку або хоча б представити реальну роль гри у формуванні особи, особливо порівняно з іншими засобами виховання. Спробуємо це зробити, привертаючи на допомогу відомості з історії розвитку освітньо-виховних систем і сучасні прикмети використовування гри в учбовій і виховній роботі.

В дошкільній педагогіці дидактичні ігри здавна вважались провідним засобом сенсорного виховання. На них майже повністю полягалось завдання формування сенсорики дитини. Так, різноманітні види дидактичних ігор і вправ були запропоновані Ф. Фребелем, М. Монтессорі, О. Декролі.

Також велика кількість дидактичних ігор представлена в роботах таких вітчизняних дослідників та педагогів, як Є.І. Тихеєва, Б.І. Хачапурідзе, О.П. Усова, В.М. Аванесова, Е.Г. Пілюгіна, Л.А. Венгер та інших.

Як зазначають численні дослідники, в дошкільному віці безпосереднє, чуттєве пізнання - основне джерело знань про навколишнє. Тому дуже важливо піклуватися про формування у дітей точних уявлень про предмети та речі, про удосконалення їхнього сенсорного досвіду, що містить велику кількість взаємопов'язаних завдань. Спеціально організовані дидактичні ігри - гарне доповнення до навчання на заняттях. Використання дидактичних ігор в першу чергу важливо тому, що організація сенсорного досвіду дітей на заняттях з образотворчої діяльності є хоча і суттєвим, але лише одним з багатьох навчальних завдань. А в дидактичних іграх це може бути основною і єдиною метою.

Ми вважаємо, що компетентність дитини дошкільного віку у сенсорній сфері передбачає: розвиток сенсорної сфери дитини, основаної на нормальному системному функціонуванні органів чуття; засвоєння дітьми сенсорних еталонів; вміння співвідносити якості предметів, що сприймаються, з елементами сформованих систем сенсорних еталонів.

В ході констатувального експерименту нашого дослідження було визначено, що високого рівня сенсорного розвитку досягли лише 4% обстежених нами дітей старшого дошкільного віку, 19% досягли достатнього рівня, середнього рівня - 54%, низького рівня - 23% дітей.

Під час проведення формувального експерименту, робота з сенсорного виховання старших дошкільників засобами образотворчої діяльності здійснювалась нами в три етапи.

Серед створених нами в ході формувального експерименту педагогічних умов сенсорного розвитку слід відзначити постійне включення в зміст занять вправ і дидактичних ігор, спрямованих на оволодіння дітьми системою сенсорних еталонів і уточнення уявлень про них, а також на формування і удосконалення у дітей дій по співвіднесенню властивостей і якостей предметів, що сприймаються, з цими еталонами.

Використання нами спеціальних дидактичних ігор визначалось, перш за все, своєрідною обмеженістю кола предметів, з якими можна познайомити дітей на заняттях (як правило, лише з тими, які потім діти будуть малювати, ліпити, конструювати). Залежно від завдань навчання різних видів образотворчої діяльності, ми вчили дітей сприймати, помічати та виділяти, ретельно обстежувати лише ті властивості предмета, які мають суттєве значення лише для цієї діяльності.

Дидактичні ігри були включені в зміст занять з образотворчої діяльності на всіх трьох етапах формувального експерименту нашого дослідження.

На першому етапі нами проводились ігри на групування предметів, що відрізняються за формою, величиною, але мають однаковий колір, предметів однакового кольору, але представлених різними відтінками цього кольору за світлотою, отримання різних відтінків одного кольору за світлотою; ігри на уточнення порядку розташування кольорів спектра; групування предметів теплих і холодних кольорів спектра; ігри на виділення, розрізнення, групування предметів простої форми навколо еталонів; ігри на побудову серіаційного ряду за величиною, вибір на око з двох предметів того, який дорівнює третьому, а також вибір двох предметів, які за своєю сумарною величиною дорівнюють третьому; ігри на пошук предмета за описанням його місцезнаходження.

На другому етапі нами проводились ігри на групування предметів однакового кольору, але різних за кольоровим тоном, на отримання, розрізнення, впізнавання складних відтінків кольорів спектра; групування і називання відтінків теплих і холодних кольорів; ігри на вправляння дітей у виділенні, розрізненні, впізнаванні та називанні загальної форми предметів та форми їх частин; ігри на вимірювання на око відношень між величинами окремих предметів.

На третьому етапі нами проводились ігри на отримання, впізнавання, називання складних відтінків, їх сполучень, а також розрізнення теплих і холодних сполучень кольорів; на закріплення вміння зорово роздробити предмет на окремі елементи, що відповідають тим чи іншим еталонам, визначення відношень цих елементів між собою; ігри на оволодіння зоровою оцінкою пропорцій; на співвідношення предметів та побудову серіаційного ряду за такими вимірами величини, як ширина, довжина, висота.

Таким чином, використання дидактичних ігор на заняттях з образотворчої діяльності надало можливість організовувати додаткову практику сприймання, розрізнення, називання як предметів, даних на заняттях, так і значно більшої кількості оточуючих предметів і речей, знайомити дітей з розмаїттям властивостей предметного світу, з узагальненими уявленнями, із суспільно встановленими сенсорними еталонами, а також розширювати практику використання еталонів та практичних орієнтувань. Та, нарешті, дидактичні ігри виконували функцію контролю за станом сенсорного розвитку дітей.

2.3 Методична робота в дитячому садку

Основні завдання дитячого закладу:

- здійснення ранньої соціальної адаптації дітей;

- урахування в навчанні індивідуальних можливостей дитини;

- залучення батьків та інших членів сім'ї дитини до участі у виховному процесі.

Зростання педагогічної майстерності колективу забезпечують такі форми методичної роботи:

- система навчання елементам самоаналізу, самоконтролю, самокорекції (тренінг педагогічної усвідомленості, самоаналіз заняття);

- консультації вихователя-методиста, практичного психолога;

- теоретично-практичні семінари та колективні перегляди на основі аналітичного моніторингу;

- психолого-педагогічні консиліуми.

Колектив закладу створив і постійно поповнює «банк ідей» для профілактичної роботи з корекції відхилень у розвитку особистості дітей, до якого входять театралізовані мініатюри, корекційна ритміка, пісочна терапія, арттерапія, казкотерапія.

Основні лінії вдосконалення корекційно-виховної роботи:

- вдосконалення практики проведення бінарних занять;

- активізація застосування технологій на засадах особистої творчості;

- розширення включення в корекційно-виховний процес різноманітних технік арттерапевтичного напрямку;

- систематизація та створення практичних матеріалів для ігрової діяльності на основі сучасних соціальних умов дійсності;

- пошук найбільш ефективних сучасних корекційних і розивальних ігрових технологій.

Методична робота

Програми

«Програма з розвитку мовлення та ознайомлення з оточуючим для дітей з інтелектуальними недоліками ІІІ-ІV років навчання». Укладачі: Козлова С.С., вчитель-дефектолог вищої категорії, старший вчитель, Кваріані І.А., вчитель-дефектолог, Єльчанінова А.Д., вчитель-дефектолог вищої категорії, Ведернікова Н.В., вчитель-дефектолог.

Конспекти занять

«Свято нашого роду», бінарне заняття, 4 рік навчання (вихователь Л.С. Катюжинська, музкерівник А.Б. Котенко).

«Зима и Снеговик», бинарное занятие: развитие речи, аппликация (дефектолог С.С. Козлова, воспитатель Ж.В. Кулявец).

«Прогулка в зимний лес», бинарное занятие по музыке и рисованию (воспитатель Л.В. Лунева).

«Лягушата», бинарное занятие с элементами психогимнастики и фитодизайна (воспитатель Г.А. Таныгина, дефектолог Л.Г. Савицкая).

«Звери в зимнем лесу», бинарное занятие (воспитатель В.И. Кольчугина, музыкальный руководитель Т.А. Котенко).

«В лес дремучий мы пойдем», бинарное занятие (воспитатель Н.С. Яськова, музыкальный руководитель Т.А. Котенко).

«Домашние животные», бинарное занятие: развитие речи, аппликация (дефектолог В.В. Аргер, воспитатель В.В. Литвак).

«Закрепление знаний детей о диких животных», бинарное занятие: инсценировка сказки «Колобок», аппликация (дефектолог В.В. Степанова, воспитатель О.А. Шумилова).

«Три медведя», бинарное занятие по сказкотерапии (учитель-дефектолог Е.А. Чечикова, музыкальный руководитель А.Б. Котенко).

«Мы - будущие первоклассники», бинарное занятие (учитель-дефектолог Е.А. Чечикова, воспитатель Н. Лукашевич).

Дошкільний заклад у структурі комплексу функціонує три роки.

Перші кроки використання персональних комп'ютерів виявили той факт, що їх поява охоплює усі сторони педагогічного процесу і вимагає вирішення багатьох організаційних та педагогічних питань. Тому, робота по впровадженню НІТ у дидактику дошкільного закладу проводиться за такими напрямками:

- робота з дітьми;

- робота з педагогічним колективом;

- робота з батьками.

Робота з дітьми включає в себе заняття в комп'ютерному класі зі старшими дошкільниками у першу половину дня 1 раз на тиждень. Заняття проводить вихователь комп'ютерного класу з математики, логіки, довкілля, малювання, грамоти по підгрупам. Поки одна підгрупа працює в комп'ютерному класі, з іншою проводиться заняття відповідно до розкладу вихователем дошкільної групи. Намагаємось чергувати доцільно розумове та фізичне навантаження. З дітьми молодшої групи та середньої проводяться розвиваючі комп'ютерні ігри в другу половину дня теж один раз на тиждень. Ми звертаємо увагу на важливість дотримання санітарно - гігієнічних вимог до організації занять з використанням комп'ютерної техніки. Максимальне перебування дитини перед екраном - 10 - 15 хвилин. Після занять забезпечуємо відпочинок без особливого емоційного збудження. Певних вимог дотримуємось щодо освітлення, повітряного середовища, організації робочих місць.

Робота з педагогічним колективом направлена на ознайомлення з педагогічними умовами проведення занять в комп'ютерному класі, програмно-методичним забезпеченням.

Робота з батьками побудована на ознайомленні з особливостями ігрової та навчальної діяльності дітей під час роботи в комп'ютерному класі.

Яке ми маємо програмове забезпечення? Взагалі, усі програми можна розподілити на підгрупи, виходячи з різних критеріїв: вікового, тематичного, рівня складності ігрового завдання, завдань управління комп'ютером. Але, ми чітко розподілили їх на такі групи: розвиваючі ігри, навчальні ігри, комп'ютерні діагностичні ігри, ігри-забави.