Арам Хачатурян та його творчість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Арам Ілліч Хачатурян - великий вірменський композитор, видав-ющійся представник музикальний-ної культури ХХ століття, один з найбільш самобутніх компози-торів сучасності. Його яскраві, прогресивні за ідейним задумом, блискучі за худо-жественное втіленню і майстерності твори входять до «золотого фонду» світової музичної літератури. [2]

1. Біографія

а) Дитинство і юність

Арам Ілліч Хачатурян народився 6 червня 1903 року в Тбілісі в родині палітурника. Його мати любила співати народні вірменські пісні, і ці наспіви глибоко закарбувалися в душі дитини. Незабутнє враження залишило мистецтво народних співаків - ашугів, у виконанні яких звучали пісні Азербайджану, Грузії, Вірменії.

Під враженням почутих народних мелодій хлопчик забирався на горище будинку і годинами вистукував полюбившыся йому ритми на мідному тазі. «Ця первісна моя « музична діяльність » - розповідав Хачатурян, доставляла мені невимовне насолоду, батьків же приводила у відчай... »

Матеріальне становище сім'ї було настільки обмеженим, що про музичну освіту Арам не міг і мріяти. Тому поява в будинку поганенького, придбаного за копійки піаніно стало для хлопчика великою подією. Спочатку одним пальцем, а потім з примітивним акомпанементом він став підбирати по слуху мелодії народних пісень і танців. «Тоді я зовсім осмілів, - згадував Хачатурян, - і почав варіювати знайомі мотиви, складати нові. Пам'ятаю, яку радість доставляли мені ці - нехай наївні, смішні, незграбні, - але все ж перші спроби композиції ».

Коли Араму виповнилося десять років, він вступив в комерційне училище. Самостійно навчившись грати на духових інструментах, він брав участь в аматорському духовому оркестрі. У шістнадцять років Хачатурян вперше потрапив в оперний театр, де почув оперу « Абесалом і Етері » - класику грузинської музики Захарія Паліашвілі. Враження було настільки сильним, що мрія навчатися музиці стала невідступною.

Нарешті в 1921 році в долі юнака настав перелом. У Тбілісі приїхав його старший брат Сурен Хачатурян, режисер Московського Художнього театру. Помітивши потяг Арама до музики, Сурен Ілліч взяв його з собою до Москви. [1]

б) Роки навчання

У віці 19 років юнак здав іспит у Московський музичний технікум імені Гнесіних. У нього не було навіть елементарної підготовки. Виручили відмінний слух, музикальність, прекрасна пам'ять. Олена Фабіановна і Михайло Фабіановіч Гнесіних, досвідчені педагоги, відразу ж розпізнали в юнакові природне обдарування. І ось почалися роки навчання більшого, наполегливої праці, сумнівів, успіхів, розчарувань. Спочатку Хачатурян вчився грати на віолончелі і фортепіано. Але скоро стає ясно, що основне його покликання - композиція. В особі Михайла Фабіановіч він знайшов чуйного педагога, який зумів швидко розвинути його природні здібності. Вже в технікумі початкуючий композитор написав « Танець » для скрипки з фортепіано і « Поему » для фортепіано. Ці твори були видані з успіхом.

З 1929 по 1934 роки Хачатурян навчається в Московській консерваторії. З класу композиції він займається у М.Ф. Гнесина, а пізніше у Н.Я. Мясковського. Тепер всю свою увагу він віддає творчості. У ці роки він пише « Токату » для фортепіано, тріо для кларнета, скрипки та фортепіано, « Танцювальну сюїту » для симфонічного оркестру.

Вже тут проявилися риси, що стали типовими для більш зрілих його творів. Насамперед, це співучі мелодії народного характеру, соковиті, свіжі гармонії, святкова оркестровка. Самобутність і оригінальність таланту Хачатуряна тепер починає визнаватися не тільки музикантами. Популярність його швидко росте і серед широких має слухачів. В якості дипломної роботи молодий композитор представив першу симфонію, присвячену Радянської Вірменії. Хачатурян блискуче закінчує консерваторію. Його ім'я занесено на дошку пошани. Надалі він удосконалює свою майстерність, займаючись в аспірантурі.

в) Початок самостійного шляху

Після закінчення консерваторії композитор багато і наполегливо працює над своїми новими творами. Він звертається до різних жанрів. Серед створеного впродовж 30- х років найбільш вдалими виявилися балет «Щастя», фортепіанний і особливо скрипковий концерти. Заслужену популярність завоювала музика Хачатуряна до драматичних спектаклів («Валенсіанском вдова», «Маскарад») і кінофільмів ( « Пепо », « Зангезур »). Активно включається Хачатурян і в суспільно - музичне життя країни, виконує відповідальну роботу в спілці композиторів.

Фортепіанний концерт був закінчений композитором у 1936 році. Його першим виконавцем був видатний радянський піаніст Лев Оборін, якому він і присвячений. Концерт мав великий успіх. У ньому виявилася схильність композитора до віртуозного блискучому стилю. Ще яскравіше стали фарби гармонії, гостріше і випукліше ритми, виразніше мелодія.

У 1940 році Хачатурян створює одне зі своїх найбільш значних творів - скрипковий концерт. Тут творчий вигляд композитора розкрився у всій своїй повноті. Концерт присвячений його першому виконавцю - відомому радянському скрипалеві Давиду Ойстраху. Весну і літо 1939 Хачатурян проводить у Вірменії, де посилено працює над балетом «Щастя ». У новому для себе жанрі балету він втілює тему - життя народу Радянської Вірменії, радість і щастя людей, завойовані у праці й боротьбі.

Через два роки Хачатурян пише музику для вистави « Маскарад » ( за драмою Лермонтова) в театрі імені Вахтангова.[3, с. 98]

г) Роки війни

Настала Велика Вітчизняна війна. У воєнні роки Хачатурян створює пісні «Капітан Гастелло», «Слава нашій Вітчизні», марш для духового оркестру «Героям Вітчизняної війни» та інші. З творів великих жанрів з'являються балет « Гаяне» і друга симфонія.

Прем'єра балету «Гаяне » відбулася в 1942 році в Пермі, куди був евакуйований Ленінградський театр опери та балету імені С.М. Кірова. Вистава пройшла з величезним успіхом.

Сюжет «Гаяне » розвивається драматично напружено. Герої балету - колгоспники і бійці Червоної Армії. Їх щастя невіддільне від благополуччя всього народу. За балет «Гаяне» композитору в 1943 році була присуджена Державна премія СРСР, яку він вніс у фонд Збройних Сил Радянського Союзу. Друга симфонія отримала назву «Симфонії з дзвоном». Вона передає переживання радянських людей у роки війни. У чотирьох частинах симфонії відображені страждання, скорботу за загиблими, спогади про щастя і радості, передчуття прийдешньої перемоги. У 1944 році Хачатурян пише Державний гімн Вірменської РСР. [4, с. 45]

д) Післявоєнний період

У післявоєнні роки музична діяльність композитора значно розширюється. Починаючи з 1950 року - він професор по класу композиції в Московській консерваторії та Інституті імені Гнесіних.

Хачатурян - педагог головну увагу приділяв розвитку творчої індивідуальності майбутніх композиторів, національної природи їх обдарування. З його класу вийшли такі відомі композитори, як А. Ешпай, Р. Бойко, Е.Оганесян, М. Таривердієв та інші.

У 1950 році почалася диригентська діяльність композитора. перший концерт, де дебютував Хачатурян - диригент, відбувся в Москві в будинку вчених. Під керівництвом автора прозвучали сцени з балету « Гаяне» і фінал скрипкового концерту. Композитор відвідує з концертами багато міст Радянського Союзу. З великим успіхом його виступи проходять і за кордоном. Але твір як і раніше залишається головною метою його життя. З'являється цілий ряд його пісень про дружбу народів, про світ. Багато музики Хачатурян пише для кінофільмів («Російське питання», « Сталінградська битва», «Володимир Ілліч Ленін», « У них є родина» та інші), для драматичних вистав ( «Лермонтов » Б. Лавреньова, «Макбет » і « Король Лір » В. Шекспіра).

У 1946 році Хачатурян закінчує концерт для віолончелі з оркестром і присвячує його першому виконавцю Святославу Кнушевіцкий, видатному радянському віолончелісту. До 30- річчю жовтня створена «Симфонія - поема» ( симфонія № 3).

Капітальне твір післявоєнного періоду - балет « Спартак», закінчений в 1954 році. Вперше він був поставлений на сцені Ленінградського театру імені С.М. Кірова в 1956 році, а у Великому театрі в Москві - двома роками пізніше. Хачатуряна залучив образ людини, що очолила безприкладну в історії Стародавнього світу повстання рабів. У героїчний опір пригноблених, композитор побачив багато спільного з боротьбою народів за свою незалежність.

е) Пізня творчість

Протягом 60-70 років складені три концерти - рапсодії ( для скрипки, для віолончелі і для фортепіано - з оркестром ).

Композитор знову повертається до жанрів камерної інструментальної музики: він складає сольні « Сонату - фонтазіі » для віолончелі, « Сонату - монолог » для скрипки і « Сонату - пісню » для альта. З перших же повоєнних років отримала особливий розмах суспільно - музична діяльність Хачатуряна. Спільно з іншими радянськими музикантами композитор побував у багатьох країнах світу. Свої концертні виступу він поєднував з бесідами, доповідями про радянської музичної культурі, що служило ще більшому зміцненню дружніх зв'язків між Радянським Союзом та іншими країнами. Композитору було присвоєно почесне звання народного артиста СРСР. Арам Ілліч Хачатурян помер 1 травня 1978.[2, с. 104-107]

хачатурян композитор музичний

2. Творчість

За своє життя Хачатурян створив велику кулькість творів, і всі вони нижче перераховані.

Балети

· Щастя (Счастье) -- Балет у трьох частинах з епілогом, 1939

· Ґаяне (Гаянэ) -- Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1942, редакція 1952, 1957

· Спартак -- Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1954, прем'єра: Ленінград 1956

Для симфонічного оркестру

· 3 симфонії (1934, 1944, 1947)

· Танцювальна сюїта1933

· Два танці -- 1935

· Ода пам'яті В. І. Леніна -- 1949

· Сталінградська битва -- 1949

· Урочиста поема -- 1952

· Вітальна увертюра (Приветственная увертюра) -- до відкриття XXI з'їзду КПРС, 1958

Сюїти

· Сюїта з балету «Щастя» № 1 -- 1939

· Сюїта з балету «Щастя» Nr.2 -- 1939

· Сюїта з балету «Гаяне» № 1 -- 1943

· Сюїта з балету «Гаяне» № 2 -- 1943

· Сюїта з балету «Гаяне» № 3 -- 1943

· Сюїта з музики до спектаклю «Маскарад» -- 1943

· Сюїта з музики до фільму «Сталінградська битва» -- 1949

· Сюїта з музики до спектаклю «Валенсіанська вдова» -- 1953

· Сюїта з балету «Спартак» № 1 -- 1955-57

· Сюїта з балету «Спартак» № 2 -- 1955-57

· Сюїта з балету «Спартак» № 3 -- 1955-57

· Сюїта з музики до спектаклю «Лермонтов» -- 1953

· Сюїта з балету «Спартак» № 4 -- 1967

Для духових оркестрів

· Марш для духового оркестру № 1 -- 1929

· Марш для духового оркестру № 2 -- до десятиліття Вірменської РСР, 1930

· Обробка вірменських народних пісень -- для духового оркестра, 1933

· Обробка узбецьких народних пісень -- для духового оркестра, 1933

· Героям Вітчизняної війни -- марш для духового оркестра, 1942

· Марш Московської Червонопрапорної міліції -- 1973

Для інструментів соло з оркестром

· Концерт для фортепіано з оркестром -- 1936

· Концерт для скрипки з оркестром -- 1940

· Концерт для віолончелі з оркестром -- 1946

· Рапсодія для віолончелі з оркестром -- 1961/62

· Рапсодія для скрипки з оркестром -- 1963

· Рапсодія для фортепіано з оркестром -- 1967

Вокально--інструментальні твори

· Поема про Сталіна (1938)

· Три арії (Поема, Легенда, Дифірамб), для високих голосів і оркестру (1946)

· Ода радості для солістів з оркестром (1956)

· Балада про Батьківщину, для солістів з оркестром (1961)

Камерно-інструментальні твори

· Танок B-Dur op.1 -- для скрипки і фортепіано, 1926

· Пісня-поема (на честь ашугів) -- для скрипки і фортепіано, 1929

· Allegretto -- для скрипки і фортепіано, 1929

· Струнний квартет (1931)

· Тріо для кларнету, скрипки і фортепіано (1932)

· Сюїта -- для альта і фортепіано, 1929-32

· Танок -- для балалайки і домри, 1929-32

· Подвійна фуга -- для струнного квартету, 1932

· Скрипкова соната -- 1932

Для фортепіано

· Поема (1925)

· Поема (1926)

· Вальс-етюд (1926)

· Andantino (1926)

· Варіації на тему Сольвейґ (1928)

· 7 речетативів і фуг (1928, 1966)

· Хореографічний ваьлс (1944)

· Три п'єси (Ostinato, Романс, Фантастичний вальс) (1945)

· Альбом для дітей № 1 (1947)

· Вальс-маскарад (1952)

· Сонатіна (1959)

· Соната (1961)

· Альбом для дітей № 2 (1965)

та інші твори

Для струнних інструментів

· Соната-фантазія C-Dur -- для віолончелі соло, 1974

· Соната -- для скрипки соло, 1975

· Соната -- для альта соло, 1976 [1]

Нагороди

Арам Хачатурян -- лауреат Сталінської (1941, 1943, 1946, 1950), Ленінської (1959) і Державної премій (1971), Державної премії Вірменської РСР (1965). Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1946), медалями.

31 жовтня 2006 р. у Москві відкритий пам'ятник Араму Хачатуряну. Скульптор Георгій Франгулян і архітектор Ігор Воскресенський. У церемонії відкриття брали участь президент Вірменії Роберт Кочарян, мер Москви Юрій Лужков і дружина російського президента Людмила Путіна. [3, с. 47]

Висновок

Музикальний метр. Автор симфоній і балетів "Спартак" і "Гаяне", шести інструментальних концертів та багатьох творів для скрипки, віолончелі, фортепіано. Сьогодні 110 років від народження всесвітньо відомого композитора - Арама Хачатуряна. Про славу, яка не тьмяніє з роками - Тетяна Іванченко.

"Танець із шаблями" став візитівкою балету "Гаяне". Сам Хачатурян назвав свою роботу "непокірним, шумним дитям".

Список використаних джерел

1. Самин Д.К. / 100 великих композиторов / Д.К. Самин, - М: Стрик, - 2008, - 165 с.

2. Миллер Я. / Шеренга великих композиторов / Я. Миллер. - Варшава: Наша ксенгарня, -1975, - 211 с.

Размещено на Allbest.ru