М.А. Римський-Корсаков

Размещено на http://www.allbest.ru/

7

Размещено на http://www.allbest.ru/

М.А. Римський-Корсаков (1844-1908 pp.)

римський корсаков композитор творчість

Великий російський композитор, педагог, диригент, громадський діяч, музичний критик; член Могутньої купки, автор 15 опер, 3 симфоній, симфонічних картин, камерно-інструментальної музики.

Микола Римський-Корсаков народився у провінційному містечку Тихвіні за 200 км від Санкт-Петербурга. Батько композитора - Андрій Петрович Римський-Корсаков (1784-1862) походив з дворянського роду[1], деякий час служив новгородським віце-губернатором, а потім Волинським цивільним губернатором, мати - Софія Василівна - дочка кріпачки і багатого поміщика Скарятіна, була досить освіченою жінкою. Сильний вплив на майбутнього композитора мав і його старший брат Воїн Андрійович - контр-адмірал, реорганізатор системи військово-морської освіти.

Роки навчання

В дитинстві М.А. Римський-Корсаков навчився грі на фортепіано вдома, пізніше - в пансіоні (де М.А. Римському-Корсакову викладали загальноосвітні дисципліни, а також навчали грі на фортепіано). Але батьки майбутнього композитора бачили у своєму синові морського офіцера, і 1856 року віддали його навчатися до петербурзького Морського корпусу.

Навчаючись у Морському корпусі, Римський-Корсаков, однак, не втрачає інтересу до музики. У 1859 році він почав брати уроки у піаніста Ф.А. Канілле, який в 1861 познайомив Римського-Корсакова з М.А. Балакірєвим, навколо якого починав гуртуватися музичний гурток, що пізніше увійде в історію під назвою «Могутня купка». Вже на той час з Балакірєвим товаришували молоді композитори Мусоргський, Кюї, а також музикознавець В. Стасов. Знайомство з цими композиторами справило вирішальний вплив на формування особистості й естетичних поглядів Римського-Корсакова як композитора.

1862 року Римський-Корсаков закінчує морський корпус і бере участь у плаванні на кліпері «Алмаз» (1862-65), відвідавши ряд країн Європи, Північної й Південної Америки. Ця подорож стала для нього джерелом творчої фантазії на багато років. В 1864 році Римський-Корсаков був призначений мічманом.

1870-ті - 1880-ті роки

Після повернення до Петербургу Римський-Корсаков продовжив інтенсивні заняття музикою. Під впливом і керівництвом М.А. Балакірєва він створив 1-у симфонію (1865), «Сербську фантазію» (1867), симфонічну музичну картину «Садко» (1867), 2-у симфонію «Антар» (1868), ряд романсів тощо. На початку 1870-х Римський-Корсаков звернувся до оперного жанру, який згодом став провідним у його творчості. Так, 1872 року була завершена його перша опера - «Псковитянка», за драмою Л.А. Мея.

1872 року композитор одружився з піаністкою Надією Пургольд, яка народила двох синів - Андрія (1878-1940) та Григорія (1901-1965) і доньку Надію (1884-1971).

1871 року Римського-Корсакова запросили викладати у Петроградської консерваторії. Як згадував пізніше композитор, «Якби я хоч трошечки повчився, якби я хоч на крапельку знав більше, ніж знав насправді, то мені було б ясно, що я не можу і не маю права братися за запропоноване мені діло, що піти в професори було б з мого боку і нерозумно, і недобросовісно…

Відчуваючи прогалини в своїй освіті, композитор інтенсивно вивчає музично-теоретичні дисципліни. Він веде класи практичної композиції та інструментування, пише свою Третю симфонію - C-dur. Згодом діяльність Римського-Корсакова розширюється. У 1873-84 Римський-Корсаков працював інспектором духових оркестрів Морського відомства, в 1874-81 - директором Безкоштовної музичної школи, з 1874 виступає як симфонічний диригент, а пізніше і як диригент оперних спектаклів. У 1883-94 виконував обов'язки помічника керуючого Придворною співочою капелою. Серед найвідоміших його творів кінця 1870-х - 1880-х років - «Казка» (1880), Сімфоніетта (1885) і Фортепіанний концерт (1883), «Іспанське капричіо» (1887), «Шехеразада» (1888), а також опери «Травнева ніч» (1879) і «Снігуронька» (1881).

Незважаючи на те, що до кінця 1870-х років «Могутня купка» як згуртована група перестала існувати, Римський-Корсаков не втрачав активності у спілкуванні з колегами та пропагуванні їхньої творчості. Своєрідним продовженням «Могутньої купки» у 1880-х роках став так званий Біляївський кружок, що гуртувався навколо мецената Біляїва[3]. Римський-Корсаков став художнім керівником видавничої та концертно-організаторської діяльності Біляїва, а після смерті мецената разом із композиторами О. Глазуновим та Лядовим увійшов до опекунської ради з управління всіма справами.

1890-ті - 1900-ті роки

Починаючи з 1889 року, Римський-Корсаков зосереджується на оперній творчості. В наступні роки постають опери «Млада» (1889-90), «Ніч перед Різдвом» (1895), «Садко» (1896), пролог до «Псковитянки» - одноактна «Бояриня Віра Шелога» і «Царева наречена» (обидві - 1898). У 1900-і рр. створюються «Казка про царя Салтана» (1900), «Сервілія» (1901), «Пан воєвода» (1903), «Сказання про невидимий град Кітеж» (1904) і «Золотий півник» (1907). У цей період композитор вивчав філософію, писав статті, переглянув і відредагував деякі зі своїх попередніх творів). Останні роки свого життя Римський-Корсаков працював над книжкою своїх спогадів, яку назвав «Літопис мого музичного життя».

Під час Революції 1905-07 Римський-Корсаков активно підтримав вимоги страйкуючих студентів, відкрито засудив дії реакційної адміністрації Петербурзької консерваторії, за що був звільнений з консерваторії, і поновлений на роботі лише після надання консерваторії часткових автономних прав і зміни керівництва.

Помер у Петербурзі. Похований у Новодівочому монастирі в Петербурзі. В 1937 його прах був перенесений до Ленінградського пантеону-некрополя при Олександро-Невській лаврі.

Творчість М.А. Римського-Корсакова

Творчість Римського-Корсакова глибоко самобутня і разом з тим спирається на класичні традиції. Гармонійність світосприймання, ясність музичного мислення, тонкий артистизм ріднять його з М.И. Глінкою. Пов'язаний із прогресивними ідейно-художніми течіями 1860-х рр., Римський-Корсаков виявляв великий інтерес до народної творчості (склав збірник «Сто російських народних пісень», 1877: гармонізував пісні, зібрані Т. І. Філіпповим, - «40 народних пісень». 1882). Композитор використовує справжні зразки музичного фольклору й органічно перетворює пісенні інтонації у власних мелодіях. Захоплення фольклором, давньослов'янською міфологією, народними обрядами відобразилося в операх «Травнева ніч» (за М.В. Гоголем. 1879), «Снігуронька» (за А.Н. Островським, 1881) - улюблений музичний твір Римського-Корсакова, який він вважав своїм найкращим, «Млада» (1890), «Ніч перед Різдвом» (за М.В. Гоголем, 1895).

15 Опер:

Псковитянка (1873,2 - а редакція 1878; 3-я редакція 1892,

постановка 1895, Петербург),

Травнева ніч (Майская ночь) (1880)

Снігуронька (Снегурочка) (1892)

Млада (1892)

Ніч перед Різдвом (1895)

Садко (1897)

Моцарт і Сальєрі(1898),

Бояриня Вєра Шелога (пролог до Псковитянки) (1898),

Царева наречена (Царская невеста) (1899)

Казка про царя Салтана (Сказка о царе Салтане) (1900)

Сервілія (1902)

Кощій Безсмертний (1902)

Пан-Воєвода (1904)

Сказання про невидиме місто Кітеж і діву Февронію

(Сказание о невидимом граде Китеже и деве Февронии) (1904)

Золотий півник (Золотой петушок) (1907)

15 опер Римського-Корсакова демонструють розмаїтість жанрових (билина, казка, легенда, історико-побутова драма, лірико-побутова комедія), стилістичних, драматургічних, композиційних рішень (твори, що тяжіють до номерної структури й до безперервного розвитку, опери з масовими сценами й камерні, з розгорнутими ансамблями й без них). Найповніше дарування Римського-Корсакова виявилося в творах, пов'язаних зі світом казковості, з різноманітними формами російської народної творчості. Тут розкриваються його мальовничо-образотворчий талант, чистота лірики - щирої, але трохи споглядальної, без підвищеної емоційної напруженості.

2 Кантати

Світезянка (1897),

Песнь о вещем Олеге (1899) та інші

Для симфонічного оркестру:

3 симфонії (1865, нова редакція 1884; 2-а - «Антар», 1868,

нова редакція 1897; 1873, нова редакція 1886),

Музична картина «Садко» (1867, редакція 1892),

Сербська фантазія (1867, редакція 1889),

Казка (1880),

Симфоніетта на російські теми (1885),

Іспанське капричіо (1887),

Сюїта «Шехеразада» (1888),

Світле свято (Светлый праздник, Воскресная увертюра, 1888),

Дубінушка (зі змішаним хором ad libitum, 1906) та інші

Різні музичні твори:

Концерт для фортепіано з оркестром (1883),

Фантазія для скрипки з оркестром (1886),

Серенада для віолончелі з оркестром (1893) та ін.;

твори для інструментів з духовим оркестром;

камерно-інструментальні ансамблі;

фортепіанні п'єси;

хори з оркестром та a cappella;

камерно-вокальні ансамблі;

79 романсів для голосу з фортепіано;

обробки народних пісень.

Крім музичних творів і обробок народних пісень, Римський-Корсаков написав підручники з гармонії та оркестровки і спогади «Літопис мого музичного життя».

Опера «Снігуронька»

В опері «Снігуронька» Римський-Корсаков особливо яскраво показав любов до рідної природи, до російської давнини, до народних обрядів, пісень та танців. В центрі опери - образ Снігуроньки, який чарує нас своєю ніжністю, м'якістю та чистотою. Арії Снігуроньки відзначаються співучістю, гнучкістю мелодії, прозорим та м'яким звучанням оркестрового супроводу. Музичний образ Снігуроньки складається з кількох тем, що дістали широкий і різноманітний розвиток на протязі всієї опери.

Майже кожна поява Снігуроньки супроводжується в оркестрі інтонаціями з її арії.

Чудово показано природу у пролозі до опери в образах Весни, Мороза, Птахів і т.д.

В сцені пісні і танцю птахів поряд з яскравим і різноманітним за звучанням хором, що передає немовби перекликання птахів, велику роль відіграє і оркестр, який зображує щебетання і шум пташиної зграї. Тут використана справжня народна пісня «Орел-воєвода».

Танцювально-обрядові сцени основані на народних піснях, зокрема на піснях «Ай во поле липонька» (в третій дії) і «А ми просо сіяли» (в четвертій дії).

З трьох пісень пастушка Леля, партію якого виконує низький жіночий голос, найбільш популярною є третя пісня - «Хмарка з громом та й розмову вела». Вона написана в куплетній формі з варіаціями зображального характеру в супроводі.

В образі царя Берендея - в його каватинах у другій і третій діях - Римський-Корсаков виражає одну з основних ідей опери: чарівну силу, красу, багатство природи.

В опері поряд із казковим світом подано широку картину народного побуту глибокої давнини, селянські обряди, образи живих людей, наприклад: Купава, Мізгір, Бобиль.

Для змалювання цього світу Римський-Корсаков широко користується інтонаціями народної і живої мови, багатьма справжніми народними піснями («Весільний обряд» - 1 дія, сцена Купави з Берендеєм -2 дія, ігри в заповідному лісі -3 дія і т. п.).

Размещено на Allbest.ru