Комплексне краєзнавче дослідження Білопольського району

Мають значний вміст гумусу - 6,4 %. Реакція ґрунтового розчину слаболужна (рН - 7,6).

Лучні поверхнево-слабосолонцюваті - за механічним складом - супіщані, з бонітетом - 48 та суглинкові, з бонітетом - 65. Лучні ґрунти переважно з поверхні засолені легкорозчинними солями - гідрокарбонатами, сульфатами і хлоридами. Вміст рухомих поживних речовин: азоту - 7 мг, фосфору -9 мг, калію - 14 мг на 100 г ґрунту. Використовуються як природні кормові угіддя (незначна площа як орні землі, на яких вирощують овочеві, технічні та кормові культури).

Болотні ґрунти залягають низькому рівні заплав і на днищах балок. Використовуються переважно як кормові угіддя. Вони постійно перезволожені, у зв'язку з чим мають низьку біологічну активність. Показники бонітетів болотних осушених ґрунтів - 36, неосушених - 44.

Слаболужна реакція (рН -7,6 - 8,1), мало засолені гідрокарбонатами, сульфатами кальцію і натрію.

Торфовища залягають на найнижчих ділянках заплав, днищ балок, в умовах надмірного зволоження і незадовільного повітряного режиму. Торфовища часто засолені реакція ґрунтового розчину нейтральна (рН - 6,7 - 7,2) або слаболужна (рН - 7,3 - 7,7). Валові запаси азоту у торфовищах великі, але рухомість його низька. Торфовища бідні на фосфор і особливо на калій. Після осушення торфовища (бонітет - 36) можна використовувати для вирощування овочевих і технічних культур. Бонітет неосушених -44.

Основною оцінкою ґрунтів є якісна оцінка або бонітіровка. Під бонітіровкою розуміють порівняльну оцінку ґрунтів, їх потенціальної родючості по відношенню до природних або культурних фітоценозів. Показником якості ґрунтів є бонітет - кількість балів щодо найкращого ґрунту, бонітет якого приймають за 100 балів.

В межах Білопільського району присутні ґрунти як низького так і високого бонітетів. Середній бал бонітету в межах району становить 60 балів, характеристика бонітетів ґрунтів представлена в таблиці 8 (Додаток 5).

2.6 Рослинність

За геоботанічним районуванням територія Білопільського району відноситься до Середньоросійської лісостепової підпровінції лісостепу, до Сумського округу.

Білопільський район розташований в північній частині лісостепу, в зоні глибоких чорноземів та опідзолених грунтів, тому в рослинному відношенні в районі можна спостерігати чергування степних просторів з лісовими масивами.

Зональне поширення грунтів обумовлено зональністю рослинного покрову. Чорноземні ґрунти утворилися під трав'янистою і лучно-степовою рослинністю. Найважливішою ознакою чорноземної зони є безлісся, відсутність в ній на рівних вододільних просторах дерев'янистої рослинності і перевага в складі рослинного покриву багаторічних, переважно щільнодернистих, злаків.

В далекому минулому майже вся територія району була вкрита різнотравно-ковиловою і типчаково-ковиловою рослинністю. Це звичайно мало вирішальний вплив на утворення чорноземів глибоких та їх різновидностей, що займають 80% площі району.

В даний час вся територія розорюється і використовується під сільськогосподарські угіддя. Природна степова рослинність збереглася на ізольованих, вологих нерозораних ділянках - балочних схилах, дну балок, заплавах річок. На схилах балок рослинність бідніша, представлена різнотрав'ям з невеликою участю злаків. Серед такого різнотрав'я можна зустріти: різні види тонконогу, конюшини, жовтеців, тимофіївки степової, костриці, осоку ранню, медунку, пирій, різні види горошку, буркун білий та лікарський. Крім цього на схилах балок можна зустріти звіробій, різні види деревію.

Днища балок та широкі ділянки річкових заплав залиті лучною рослинністю з перевагою мезофільних злаків: тимофіївки лучної, костриці та чину лугового. Це говорить про те, що дно балок і заплави річок зайняті теж злаковою рослинністю, до якої примішена бобово-злакова. Чисельне різнотрав'я складається з жовтеців, смілок, щавелів, гравілату річкового. Понижені місця займають осокові угрупування з різних видів осоки: осоки пухирчастої, осоки дернистої, осоки гостровидної, осоки прибережної.

Болотна рослинність. Серед боліт переважають низинні трав'яні болота, рослинність яких представлена осокою гострою, осокою пухирчастою до яких часто домішується камиш лісовий, лепеха звичайна, хвощ болотний. Інколи до них приєднуються ще й мохи. Очерет зустрічається на більш обводнених ділянках, але на території боліт можна зустріти невеликі ділянки, які вкриті деревинною рослинністю: вільхою, черемхою, крушиною. Зустрічається також береза, верба біла, верба ламка і верба попеляста.

Рослинність водойм представлена такими повітряно-водними рослинами: очерет звичайний, рогіз вузьколистий, рогіз широколистий, камиш озерний, лепеха болотна, частук подорожниковий, багато видів осок. Занурені рослини можуть бути прикріпленими до дна або вільноплаваючими. До таких рослин належать: рдесник блискучий, рдесник пронизанолистий, водопериця колосиста. Рослини з плаваючими листками представлені лататтям білим, глечиками жовтими.

Рослини, вільноплаваючі: ряска мала, ряска триборозенчаста, сальвінія плаваюча, жабурник.

Щодо лісів, то їх на території району дуже мало, їх площа становить 4,9 тис. га. А по відношенню до всієї площі району становить - 23%. Ліси розташовані по балках, та на їх схилах.

В минулому вони були розташовані і на вузьких вододілах. Про це свідчить наявність в районі на вододілах опідзолених чорноземів та опідзолених темно - сірих грунтів. Більшість ділянок, що вийшли з-під лісу зараз розорюються і лише крутосхили балок використовуються як природні кормові угіддя.

Природний склад існуючий лісів району не дуже різноманітний. Головною породою є дуб, до якого приміщується липа, клен гостролистий, ясен, груша, яблуня. Чисті дубові ліси формуються у заплавах річок, та на схилах балок. В понижених місцях, де близько підходять грунтові води, дубові ліси змінюються вільховими. До вільхи приєднується осика, верба, верболоз. В підліску ростуть ліщина, бересклет бородавчастий та європейський.

Отже, головними лісами району є ліси липово-дубові та кленово- липово-дубові, які сформовані на сірих і темно-сірих опідзолених грунтах. Далі ліси утворені дубом до якого примішується липа і клен гостролистий, які утворюють її підярус, менш густий, ніж утворений дубом. Ярус підліску виражений погано. В трав'яному покриві даних лісів переважає осока волосиста, зірочник ланцетовидний, зеленчук, копитняк, фіалка дивна, зірочки.

Природні кормові угіддя представлені більше балочними випасами. Травостій на них внаслідок безсистемного випасу худоби дуже рідкий, сіножаті по долинах балок та заплавах річок розповсюджені менше.

Лісові формації з сосни звичайної відносяться головним чином до заплавних терас р. Сейм і в невеликій мірі р. Сула. Чисті соснові ліси-бори відносяться до незначно піднятих, слабохвилястих ділянок району. Ці ліси одноярусні. Ярус представлений сосною звичайною. Підлісок майже відсутній або представлений одинокими екземплярами.

В трав'яному покриві зустрічається: тонконіг боровий, орлик, нечуй-вітер волохатенький.



РОЗДІЛ 3. Природні краєзнавчі об'єкти

3.1 Шкуратівський дендропарк Білопільського район Сумської області

Дендропарк „Шкуратівський" - парк-пам'ятка садово- паркового мистецтва місцевого значення, але підлягає статусу особливої охорони в Україні. На науково- практичній конференції учених-природознавців він був визнаний унікальним і єдиним на Европейському контененті, де на площі 2,5 г росте 63 хвойні породи 13 видів.

Ця справжня зелена перлина Сумщини створена у 1967 р. в с. Шкуратівка Білопільського району природолюбом-аматором, учителем біології Йосипом Хомичем Мухопадом у пам'ять про загиблих в роки Великої Вітчизняної війни односельців та однополчан.

Велика різновидність хвойних дерев зробила дендропарк відомим не тільки на Сумщині, але й за її межами.

Основні породи: сосна звичайна, ялина звичайна, 6 видів модрини, ялівець звичайний, віргінський, козацький, скельний, 12 видів смереки, туя західна та ін.

З рідкісних хвойних тут ростуть: ялина колюча блакитна,сосна Банкса, сосна веймутова, дугласія блакитна, ялина канадська, тсуга канадська, смерека європейська.

Є рідкісні на Україні тис ягідний, смерека Віча, сосна жовта, смерека Фразера, мікробіота, біота східна, гінкго, метасеквоя, тис далекосхідний.

Потрапляючи в дендропарк, в цей загадковий світ природи, на деякий час забуваєш про дійсність і захоплюєшся красою цього парку.

3.2 Маєток Куколь Яснопольських в с. Куянівка

Мурований двоповерховий садибний будинок міститься у рівнинній місцевості на краю села. Він є композиційним центром палацо-паркового ансамблю, від якого збереглися: садибний будинок, церква Святого Іоана Воїна, розташована з заходу на поздовжній вісі ансамблю за 0,5 км від будинку, а також рештки парку. Будинок замикає головну вісь ансамблю, що проходить із заходу на схід.

Садиба в Куянівці з 18 ст. належала місцевим дворянам Куколь- Яснопольським, предки яких, вихідці з Молдови, були першими білопільськими сотниками. Першою мурованою будівлею ансамблю стали церква Іоана Воїна, зведена в 1803 - 1812 рр. власником маєтку Федором Петровичем Куколь-Яснопольським. Мурований садибний будинок збудований у 1840-х роках у панівній тоді стилістиці класицизму. За радянської доби будинок належав Куянівському цукровому заводу.

Будинок має прямокутний видовжений план конфігурація якого ускладнена ризалітами й кріповками фасадів. На вісі симетрії чолового поздовжнього фасаду виступає чотириколонна напівротонда доричного ордера, орієнтована на церкву. Цей фасад фланкують ризаліти. Парковий фасад розкріпований. Бічні кріповки завершені трикутними фронтонами з сегментними вікнами (люнетами) в тимпанах. Декор фасадів дуже невибагливий: прямокутні вікна без облямувань, поверхи розділяє широкий спрощений антаблемент, вінчає фасади простий карниз.

Розпланування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. В інтер'єрі зберігся великий зал, розділений аркадою на дві частини, прикрашений штукатурним ліпленням і альфрейним розписом геометричного і рослинного характеру.

Муровано з місцевої цегли, стіни зовні й у середині потиньковано й побілено. Перекриття плоскі балкові, дахи вальмові і щипцеві, по дерев'яних кровках, укриті покрівельною сталлю.

Памятка є рідкісним на Сумщині зразком класицистичного садибного будинку першої половини 19 ст.



3.3 Храм Святого мученика Іоанна Воїна (історико-архітектурна пам'ятка)

У с.Москаленки Білопільського району Сумської області знаходиться церква святого мученика Іоанна Воїна. Побудована у 1814 році, розміщена на рівнинній відкритій місцевості. Церква належить до Куянівського палацо- паркового ансамблю Куколь-Яснопольських і знаходиться на його головній осі, яка проходить від заходу на схід. На церкві зорієнтована напівротонда, яка по осі головного фасаду колишнього будинку поміщика. Зараз церква з дзвіницею знаходиться на перехресті дороги Куянівка - Москаленки - Воронівка.

Церковний двір засаджений високими липами та каштанами, огороджений низькою огорожею з двома арочними воротами по боках дзвіниці та хвірточкою з півдня.

Вперше «прошеніє» про дозвіл побудувати нову церкву володар Куянвки Ф.П.Куколь-Яснопольських подав у 1803 році. У Сумському архіві зберігається дуже цікавий документ, датований 6 листопада 1803 р., це стосується історії церкви. Ось його текст зі збереженням мови та стилістики оригіналу.

Будівництво храму розпочалося значно пізніше, а освячення в кінці 1814 р. після вигнання Наполеона Бонапарта з Російської імперії. Тому в народній пам'яті зафіксувався зв'язок побудови цієї церкви з перемогою над Наполеоном. А ще в селах Куянівці та Москаленках старі люди переказують легенду, за якою ніби - то церкву збудували саме полонені французи. І що прекрасний палац - це подарунок молодій дружині Куколь-Яснопольського - Олені - від її вірного покровителя М.І.Кутузова, що був у цих місцях, зупинявся квартирувати на вул.

Смирнівка (звідси стара назва вул. Смирнівка - Кутузова) у с. Куянівка. Може і є тут частка правди, бо звідки б в Куянівці взялися б полонені французи? А що будували самі французи, без сумніву, бо церква св. муч. Іоанна Воїна представляє рідкісний архітектурний тип центричного храму, занесений із західної Європи Середземномор'я. Будівля виділяється високою естетичною досконалістю і одним із найкращих пам'ятників зрілого класицизму в Україні.

Будувалася церква по зразку Михайлівської церкви 1805 р. маєтку М. М. Куликовського с. Рокітне, колишнього Залковського уїзду Харківщини. З 1804 року одночасно з будівництвом маєткового будинку Куколь- Яснопольських перед західним фасадом церкви побудована окремо стояча цегляна дзвіниця. З 1960 р. розібраний колонний портик церкви де вона з'єдналась із дзвіницею цегляною прибудовою. При цьому розширена арка головного західного входу в церкву.

Церква відноситься до рідкісного типу на Україні ротондальний базилік на циліндричному плані.

Будівля вирішена в міцних, лаконічних архітектурних формах зрілого класицизму. Східний фасад ротонди акцентований чотириколонним пристінним портиком тосканського ордену.

Портик вирішенийдововинахідливо: крайні кологи є повними, вони розміщені в своєрідній ніші середині - напівколони. Центричні форми і композиції підкреслюються тим, що у зовнішніх формах, як і в інтер'єрі сферичний купол на приземистому циліндричному барабані прорізаний восьма круглими вікнами. Для цього виду храму характерна відсутність дрібних елементів і деталей, підкреслення великого, героїчного масштабу цієї споруди. За словами настоятеля храму отця Любомира - будівля чимось схожа на будівлю монастиря. Цьому взаємодіють і низькі чотириколонні крильця, вони збудовані при добудові 1860-х рр. і контрастують з величчю основного об'єму. Зараз вони напівзруйновані. Такий же величний вид мають дзвіниці, котрі нагадують циклопічні побудови старовини.

Купол і шпиль зруйновані в XX ст. І зараз дзвіницю увічнюють дзвоноподібний купол з хрестом. Декор дзвіниці вирішений плоскісно. Він сприймається лише з близьких відстаней.

Декор інтер'єра такий же стриманий, як і зовнішній: в західній частині частково збереглися сюжетні малярні розписи кінця 19 століття. Орнаментальні розписи того ж періоду збереглися в арках ротонди.

З історії села

Формування села відбувалося на межі двох сторіч, кінець 17 та початок 18 ст. Розбудовою поселення Куянівки займався спадкоємець Степана Куколя Федір Куколь, який також став Білопільським сотником. На час перепису Слобідських полків гвардії майором Хрущовим в 1732 році Куянівка виросла до козацької слобідки. В ній нараховувалося 256 підданих Федора Куколя 3 чоловіки робітників, шинковий двір з шинком та двоє шинкарів.

В середині 18 ст. родина Куколів поріднилася з панською польською родиною Яснопольських. Відтоді Куколь-яснопольські стають найбільшими землевласниками в білопільському краї.

В руках родини Білопільського сотника Куколь-Яснопольського в 1732 році нараховувалось 595 підданих, а в 1767 році 1132 чоловіки кріпосних селян чоловічої статі.

В першій чверті 18 ст. в Куянівці було споруджено церкву Іоанна Воїна.

До 1917 року Куянівка залишалася родовим маєтком родин дворян поміщиків Куколь-яснопольських. ( Довідку склав історик-краєзнавець Володимир Хроленко).

Заказники

Вирівський зоологічний заказник. Розміщений в межах Вирівської сільської ради - 135,5 га і Горобівської сільської ради - 79,4 га. Охороняються: водно-болотні та лучні угіддя на території частини заплави р. Вир між селами Горобівка і Вири.

Заснований як Державний загально-зоологічний заказник місцевого значення „Вирівський" на площі 214,9 га рішенням виконкому Сумської обласної ради народних депутатів від 23.12.1981 року №609. Об'єкти збереження: категорія об'єктів

1. гідрологічні: річки - р. Вир (3 км в межах об'єкту);

ставки - 1 шт.;

болота - багаточисленні ( 8 - 187 га); канали - багаточисленні (довжина 1,1км).

2 .ґрунтові: лучні ґрунти на алювіальних і делювіальних відкладах (8 = 214,9 га). -флористичні: 300 видів ( хвощеподібні - 2; папоротеподібні - 1; покритонасінні - решта). Занесено до Червоної книги України - 1 вид (пальчатокорінник травневий.

3. фітоценотичні: чагарники - 0,6 га; луки - 4,5 га; болота - 187 га; водна, прибережно-водна рослинність - 22,3 га. Занесено до Зеленої книги України - 2 види (формація латаття білого і формація глечиків жовтих).

4. фауністичні: хордові-110 видів (кісткові риби-10 видів; земноводні - 7 видів; плазуни-3 види; птахи - 70 видів; ссавці - 20 видів). До Європейського Червоного списку занесено - 5 видів (орлан, лохвіст, мурашка руда лісова, чернівець непарний, п'явка медична, деркач ).

До Червоної книги України занесено 17 видів (махаон, дозорець імператор, вусач мускутний, ктир шерменелод, стрічкарка блакитна, орлан- білохвіст, п'явка медична, ванеса чорноруда, скопія-гігант, жук олень, горностай, джміль моховий, ксилокола звичайна, сіруватень, лунь польовий, сорокопуд сірий).

До додатку 2 Бернської конвенції занесено - 64 види. В обласний червоний список входить - 13 видів.

Види використання території: сінокосіння, заготівля ягід, плодів лікарських рослин, грибів; спортивно - любительське рибальство.

Загальнозоологічний заказник «Бобровий». Площа = 163 га. Розташований в межах Рижівської сільської ради - 73 га; Білопільської міської ради - 48 га.

Місцезнаходження. Лісові угіддя розташовані на 2 ділянках: в заплаві р. Сейм біля с. Рижівка та в заплаві р. Вир поблизу м. Ворожба. Заснований - рішенням виконкому Сумської області Ради народних депутатів від 23.12.1981р. №609.

Об'єкти збереження: гідрологічні: річки - р. Сейм (довжина 1,5 км) р. Вир (довжина 1,5 км); ґрунтові: лучні грунти на алювіальних і делювіальних відкладах (Площа= 163га); -флористичні: 147 видів (хвощеподібні - 4 види, папоротеподібні - 5 видів, голонасінні - 1 вид, покритонасінні 137 видів); фітоценотичні: ліси ( 163 га); фауністичні: хордові - 107 видів (земноводні - 7 видів, плазуни 4 види, птахи-75 видів, ссавці-21 вид). Занесено до Європейського червоного списку - 2 ( деркач, видра). Занесено до Червоної книги України - 3 ( горностай, сорокопуд сірий, видра річкова).

До додатку 2 Бернської конвенції занесено 60 видів. До обласного червоного списку - 6.

Види використання: заготівля лікарської сировини (28 видів грибів.

Улянівський орнітологічний заказник. Площа= 163 га. Розміщений в межах Улянівської селищної ради - 68,8 га, Терещенківської сільської ради - 81,7 га, Супрунівської сільської ради - 12,5 га.

Місцезнаходження: у верхів'ї р. Вир на північний захід від смт Улянівка, починається від околиці с. Терещенки.

Заснований: рішенням виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів від 21.12.1983 р. № 407.

Об'єкти збереження: - гідрологічні:ставки - 2, болота- 1; флористичні: не вивчені; фітоценотичні: ліси - 4,8 га, луки - 21,4га, болота -- 3,1 га, водна рослинність - 133,3 га; -фауністичні: хордові 123 види (кісткові риби-13 видів, земноводні - 7 видів, плазуни - 3 види , птахи - 80 видів, ссавці - 20 видів). До Європейського червоного списку занесений 1 вид (деркач). До Червоної книги України - 4 види (деркач, горностай, лунь польовий, сорокопуд сірий).

До додатку 2 Бернської конвенції - 63 види. До обласного червоного списку включено 12 видів.

Види використання: дозволено мисливство ( хутрові звірі) і спортивно- любительське рибальство.

Середньосеймський гідрологічний заказник. Загальна площа - 2020,8 га, в межах району - 606,9 га. Розміщений в межах Нововирівської сільської ради-418,4 га і Рижівської сільське ради - 188,5 га.

Місцезнаходження: заплава р. Сейм, яка включає лучні, водно-болотні та лісові угіддя, від кордону з Росією до с. Чаплище. Території складається з двох ділянок: перша-між селами вздовж заплави: Бояролежачі - Рижівка - Манухівка - Старі Вирки, Нові Вирки; друга - між селами Іванівка, Волинцеве, Козлівка з північної сторони заплави та с. Піски з південної сторони заплави.

Межі заказника проходять вздовж меж природної рослинності ріллею або перелогами.

Створений - Постановою Ради Міністрів УССР від 07.01.1987 „Про доповнення переліків державних заказників і державних дендрологічних парків УССР".

Об'єкти збереження: -гідрологічні: річки - Сейм (в межах об'єкту довжина 17км, 8 басейну 6408 кв. км) озера - понад 10 штук болота - багаточисленні (8 = 124.9 кв. км) канали - багаточисленні (загальна довжина 0,2 км); ґрунтові: лучні грунти на алювіальних та делювіальних відкладах; флористичні: 400 видів (хворощеподібні - 2 види, покритонасінні решта).

До Червоної книги України занесено 6 видів (булатка дволиста, пальчатокорінник м'ясо-червоний, коручка темно-червона, коручка чемерниковидна, любка дволиста, сальвінія плаваюча).Фітоценотичні: ліси - 408,3 га чагарники - 92,7 га (від 2020,8 га) луки - 1184,8 га. В Зелену книгу України занесено: формація латаття білого; формація глечиків жовтих; формація сальвінії плаваючої; фауністичні - 240 видів (хордові круглороті - 1 вид, кісткові риби 35 видів, земноводні - 10 видів, плазуни - 7 видів, птахи - 148 видів, ссавці - 39 видів).

До Європейського червоного списку занесені види (деркач, видра річкова, хохуля звичайна). До Червоної книги України - 7 видів (стерлядь, хохуля, тхір степовий, колпиця, видра річкова, горностай, кроншнеп великий). До додатку 2 Бернської конвенції-52 види. 5 видів включені до Обласного червоного списку.

Види використання території - спортивно-любительське рибальство.

3.4 ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД

З давніх давен територія Сумської області, а в тому числі й Білопільського району підлягала активному розорюванню завдяки своєму вигідному географічному положенню, помірному клімату, родючим ґрунтам. Мало залишилось у нас незайманих куточків природи, і тим більше вони цінні.

В створено 4 заказники, взято під охорону 3 цінні об'єкти природи. Під охороною людини - рідкісні тварини і птахи, такі, як хохуля деркач, горностай, видра, тхір та багато інших. Вирощуються в районі гектари лісу, окремі саджанці для парків і дендраріїв, відновлюються лісові масиви. Так справжньою зеленою перлиною Білопільщини є дендрологічний парк села Шкуратівка, створений у 1967 році. Систематичний список голонасінних парку включає 13 родів і 50 видів.

Найбільш ефективним і дійовим методом збереження вціліли ділянок незайманої природи, генофонду органічного світу, а також окремих об'єктів природи, які становлять собою цінність, є державні п'ятки природи місцевого значення.

У Білопільському районі є такі природоохоронні об'єкти:

1.- Середньосеймський гідрологічний заказник. Площа - 606,9 га.

2.- Бобровий зоологічний заказник. Площа - 163 га.

3.- Улянівський орнітологічний заказник. Площа - 163,5 га.

4.- Вирівський зоологічний заказник. Площа-214, 9 га.

5.- Гідрологічна пам'ятка природи „Річківська криниця". Площа - 0,03 га.

6.- Шкуратівський парк - пам'ятка садово - паркового мистецтва. Площа - 2,5 га.

7.- Куянівський парк - пам'ятка садово - паркового мистецтва. Площа - 7 га



Розділ 4. Використання матеріалів Дипломної роботи в курсі географії середньої загальноосвітньої школи

Історія заселення Білопільського району

Територія сучасного Білопілля була заселена ще у II-VI ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпоста в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. У 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости російських служивих людей військові сторожі. Одну з них встановили на Вирському городищі. Існувала вона до 1571 р. У 1672 р. на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Друга назва - Білопілля, - походить від однойменного містечка Варшавського повіту, звідки прийшли перші переселенці на чолі із сотником С.Фоменком.

Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось з містечка з 9 вежами і острогу з 13 баштами. В 1678р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. В 1681р. до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). В 1683р. Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагость. В 1696-1697рр. в Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенні одержали підтвердження свого козацького стану.

Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави. Після скасування полкового устрою в 1765р. Білопілля стає центром комісарства, потім -- повітовим центром, пізніше -- заштатним містом Харківської губернії, районним центром.



Список використаної літератури

1. Андрієнко Т.Я. Заповідні скарби Сумщини. - Суми, „Джерело", 2001.

2. Атлас Сумської області// за ред. Л.М. Веклич, - К.: „Картографія", 1995.

3. Бондаренко В.Д. Звірі наших лісів. - К.: Урожай, 1988.

4. Буцин А.Т., Горбачевський Г.Е. Строительньїе материальї Сумской областе.- К.: Будівельник, 1964.

5. Вейсберг Б.С. и др. От Десньї до Ворскльї. Путеводитель. - Харьков: Прапор, 1986.

6. Географічна енциклопедія України, т.1,2 : К.: видавництво УРЕ їм. Бажана,

7. Геологичннй очерк Сумской областе, под ред. Д.Н.Соболева и др Суш, Більшовицька зоря, 1947.

8. Горбачевський Г.Е. Отчет о детальних геологических разведьівательньїх работах на Белопольском месторождении кирпично-черепичньїх суглинков. 1954, УТГФ,инв. № 15062.

9. Григорчук П.І., Лапечук П.І. Охороні грунтів постійну увагу. -К.: Урожай, 1982.

10. Гудзенко П.Н. Сумська область /географічний нарис/ - К.: Радянська школа, 1958.

11. Кньїш Н.П. Методические указания к изучению фауни позвоночньїх животньїх Сумской областе. Сумьі, 1990.

12. Короновский Н.В., Якушева А.Ф. Основи геологии. Учебник для географических специальностей вузов - М.: Вьісшая школа, 1991.

13. Маринич А.М., Ланько А.Ч. Фізична географія України . - К.: Вища школа, 1982.

14. Малі річки України. Довідник./Л.В.Ацик та інші/ - К.: Урожай,

15. Мелихова Т.П., ІІІепель Е.Т. Минерально-сьірьевая база строительньїх материалов Украиньї. Сумская область. - К.: 94.

16. Методические указания к полевой практико по геологи в окресностях г. Сумьі и Сумской области/составил Г.П.Крейденков/ Сумьі, СГПИ, 1988.

17. Паліенко Е.Т. Захист земельних ресурсів, - К.: Знання, 1984.

18. Павленко С.Д. Захисти природне середовище, газета "Радянська правда", №96, від 7.12.94р.

19. Перехрест В.С., Чекушкіна Т.А. Нашим річкам чистоту, повноводність. - К.: Урожай, 1984.

20. Проблеми збереження ландшафтного-ценотичного та видового різноманіття басейну Дніпра// Збірник наукових праць, Суми, СумДПУ, 2003.

21. Стефанов П.Л. Бремена года /Очерки. Книги о природе Сумщини/ - Харьков :Прапор, 1987.

22. Сучасні проблеми геоекології та раціонального природокористування Лівобережної України// Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Суми, СумДПУ, 2006.

23.Тюленева В.А. Методические рекомендации для изучения краевед- ческого материала по Сумской области на уроках географии. Сумьі, 1991.

24. Федоренко А.П. Охорона рідкісних видів фауни. - К,: Урожай, 1985.

25. Юденич. По річках України. - К.: 1960

26. Кончев А.П. Отчет о детальной разведке Вировского месторождения кирпичного сьірья у с.Вирьі.-1956г. УТГФ инв-. № 16702.

27. Министерство геологии СССР. Харьковская геологоразведовательная зкспедиция /авторьі проекта В.И.Мандрьік, Е.И. Путря Проект на производство работ по водоснабжению сельских больниц в Сумской области УССР на 1989- 1991 г.г., зкз. №4- Харьков, 1989.

28. Республіканський проектний інститут по землеустрою. Харківська землевпорядна експедиція Укрземпроект. Грунти Білопільського району Сумської області та заходи по їх поліпшенню. - Харків, -1963.

29. Республиканский проектний институт по землеустройству. Сумской филиал. Техническая документация по установленню водоохранньїх лесополос возле рек и водоемов. Книга 1. Обьяснительная записка. - Сумы. 1990, архив, № 205.

30. Сукачова Л.И. Отчет о результатах геологоразведовательньїх работ, вьіполненньїх на Сульском месторождении кирпичного сьірья. УТГФ, инв. 26486.

31. Шакиро А.П., Бегунов Н.Б. Отчет о комплексной геолого- гидралогической сьемке территории место М. 36 - XI /Сумьі/, вьіполненной в 1956 г. УТГФ инв. № 25673.



ДОДАТКИ

Додаток 1

Таблиця 1 Перелік територій та об'єктів природно-заповідного фонду Сумської області (по районах)

№ на карті	Назва	Категорія	Ранг	Тип	Площа (га)	Розташування
5	Середньосеймський	зак-к	аг.-держ.	ландш.	606,9 (заг. площа в 3-х р-нах -2020,8 га)	на тер. Нововирківської і Рижівської с/р
45	Бобровий	зак-к	міси.	зоол.	163,0	Сумське л-во, кв. 85, 93, 95
46	Улянівський	зак-к	місц.	орніт.	163,5	на тер. Улянівської селищ, ради, Терещенківської та Су-прунівської с/р
47	Вирівський	зак-к	місц.	зоол.	214,9	на тер. Вирівської та Горо-бівської с/р
63	Верхньосульский	зак-к	місц.	гідр.	100,0 (заг. площа в 3-х р-нах -1055,1 га)	на тер. Верхньосульської с/р
111	Шкураті вський	Парк-пам.сад-парк.м-ва	місц.	-	2,5	с. Шкуратівка
112	Куянівський	парк-пам. сад-парк.м-ва	місц.	-	7,0	с. Куянівка, Куянівський цукровий з-д

Таблиця 2 Річна повторювальність вітру по м. Білопілля

Напрямок вітру	Пн 10	ПнС 12	ПдС 13	Пд 1 1	ПдЗ 12	З 15	С 13	ПнЗ 14	Штиль 7



Додаток 2

Таблиця 3 Середньомісячні, максимальні і мінімальні температури

Місяці	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Середня	-7,3	-7,6	-2,6	6,3	14,6	17,7	19,6	18,3	13,0	6,6	-0,1	-5,5
Максимальна	-1,7	-1,3	1,3	11,5	18,1	21,6	22,1	21,4	15,6	10,1	14,1	-1,2
Мінімальна	-14,4	-13,1	-5	3,4	10,0	14,8	16,9	15,8	9,7	1,9	-2,7	-8,7



Додаток 3

Таблиця 4

Середньобагаторічні суми опадів за рік. Добові і місячні максимуми

	Сума опадів за рік, мм	Максимум опадів, мм
	Середнє	МАХ	МIN	За місяць	За добу
Білопілля	521	883	314	206	78
Суми	549	886	314	171	72
Область	535	930	163	206	95

Таблиця 5 Середньомісячні суми опадів

Місяці	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Кілбкість опадів,мм	30,9	24,2	27,8	31,8	41,7	58,2	63,6	52,8	42,9	37,1	38,4	34,5



Додаток 4

Таблиця 6 Середньобагаторічні дати настання і тривалості теплого і безморозного періодів

Місце	Дата теплого періоду	Дата заморозків	Тривалість
	Початок	Кінець	Останнього	Першого	Теплого періоду	Безморозного періоду
Білопілля	25.3	15.11	24.9	4.10	235	162
Суми	25.3	15.11	27.9	4.10	235	159

Таблиця 7 Характеристика головних річок району

Річка	Площа басейну км2	Довжина, км	Витрати води, м3	Модуль стоку, л/с/км2	Об'єм стоку, км
Сейм	21850	717	87,7	3,67	2,7
Сула	427	363	1,38	3,23	0,044
Вир	1250	62	2,96	3,4	0,115
Крига	495	15,8	0,02	2	0,01

Перелік річок, боліт,водосховищ Білопільського району

Річка Вир - є головною річкою системи Білопільського району. Довжина річки в межах району 72,8 км. Належить до басейну р. Сейм і є її лівою притокою. Басейн річки знаходиться в межах лісостепової зони, площа водозбору - 1305 км, заліснення становить 3,2%, заболочення відсутнє, розораність становить 67%.. За виток річки береться точка поверхні з відміткою 180,0 м абс., яка знаходиться за 0,5 км від південної околиці с. Тучного Білопільського району.

Бере початок під назвою р. Локня, що поблизу с. Терещенки даного району. Далі направляється на південний схід до с. Тучне, і вже поблизу с. Улянівка тече під назвою р. Вир. Звідки повертається на північ-північний захід, і, минувши с. Нові Вирки, цього ж району, впадає в р. Сейм.

Долина річки трапецієвидна, асиметрична, ширина до 4 км. Річище звивисте, ширина у нижній течії 15-20м. Долина річки і долини основних її притоків сполучені рядом прохідних долин з сусідніми річковими долинами других систем, що являється наслідком льодовикової епохи. Похил річки 0,684см/км.

Річка Вир має 5 притоків, довжиною більше 10 км, загальна довжина яких становить 130 км. Коефіцієнт густоти сітки /без уражання річок з довжиною менше 10 км/ становить 0,16 км/км .

Падіння річки 49,4 м. Норма річного стоку становить 123,5мин/м³ ,стік маловодних річок забеспеченністю 75-95% - відповідно - 83,7 і 50,1 мин/м³.

Стік річки зрегульований слабо. Загальна кількість ставків і водосховищ, які регулюють місцевий стік, по даним на 1.01.1993р становить 96мин/м3 , а сумарний об'єм 14,490 мин/м3 .

Вода річки відноситься до гідрокарбонатного класу, жорсткість її становить 6,6-6,9 мг скв/л, загальна мінералізація 615-675м/л.

Умови, що визначають формування поверхневого стоку річки, є в цілому сприятливими.

Коротка характеристика основних із них надається в слідуючому: а) загальні риси клімату:

клімат басейну помірно-континентальний з теплим літом ї відносно холодною зимою. Зафіксовані максимальні і мінімальні температури повітря відповідно становлять +38°С і 37°С. Дані представлені в таблиці 7.

Кількість посушливих днів /вологість повітря менше 30 %/ складає в середньому 45 в рік. Спостерігавшийся добовий максимум опадів становить 75 мм.

Сніговий покрив в басейні спостерігається з середини грудня до середини березня. Сніговий покрив нестійкий, і під час тривалих відлиг сходить неодноразово /2-3 рази за зиму/. Середня висота снігового покриву становить 17 см, максимальна - 42 см. Найбільша глибина промерзання грунту становить 150 см. Переважаючими вітрами є вітри північно-західного і західного напрямків. Середня річна швидкість вітру становить - 4,3 м/с.

Середня величина випаровування з поверхні води становить 627 мм.

Велика кількість озер. Споруджено шлюзерегулятор. Воду використовують для промислового водопостачання та зрошування. Річище Виру частково відрегульоване, вздовж берегів створюють водоохоронні смуги шириною 50 см.

Річка Локня - ліва притока р. Вир, має 4 притоки. Довжина по території району становить 18,8 км, площа водозбору 83,7 км .

Лісистість басейну складає 1,2 %, заболоченість - 18 %. Русло річки забруднено, зарегульоване ставками. Береги положисті, пороші чагарниками водоохоронного значення, задерновані. Глибина русла становить 0,5 м. Зрошувальні та осушувальні системи відсутні. Ширина прибережної смуги становить 30 м.

Річка Крига - права притока р. Вир, має 16 притоків загальною довжиною 27 км. Русло річки чисте. Загальна довжина на території району становить 44,8 км, площа водозабору 51,6 км , падіння 66,7 см. По всій довжині річки, ступінь замулення середня - 38. На ділянці, де річка впадає в р. Вир ступінь замулення значно вище. Русло річки зарегульоване ставками.

Поблизу села Річки правий берег річки обривистий, спостерігаються процеси обвалення. Лівий берег більш пологий, на окремих ділянках спостерігаються ерозії.

Глибина русла 8,8-1,0 м. Ширина прибережної смуги становить 20-30 м. Окремі ділянки річки поросли чагарниковою та дерев'яною рослинністю.

Річка - Павлівка - притока річки Крига, довжина річки становить 31,2 км, площа водозабору - 17,0 км , падіння 58,8 м, лісистість басейну річки -

0,5 %. Замуленість річки середня. Береги річки пологі, окремі ділянки порослі чагарниками, а окремі ділянки берегів зайняті під деревинно- чагарниковою рослинністю. На деяких ділянках спостерігається ерозія, розлив берегів. Зрошувальні та осушувальні системи відсутні. Глибина русла 0,4 м. Ширина прибережної смуги становить 20-30 м.

Річка Куянівка - ліва притока річки Вир. Довжина річки на території району становить 15,8 км, площа водозабору 81,8 км², падіння 40,6 м. Берега- річки пологі, окремі ділянки яких порослі частиками. Глибина русла 0,3-0,5 м. Зрошувальні та осушувальні системи відсутні. До річок, які протікають по території району належать дві річки - Сейм і Сула.

Річка-Сейм - одна з найбільших приток Десни. Бере початок біля с. Сонцевки Старооскольського району Курської області, впадає в річку Десну біля с. М.Устья Чернігівської області. Довжина р. Сейм 611 км, довжина в межах району 27,2 км. Протікає річка в північно-західній частині району, по межі з Путивльським районом.

Сейм - це річка типово рівнинна, падіння від витоку до гирла 28 м, що складає в середньому 16 см на 1 км. Швидкість течії до 1 м/сек. Ширина русла до 85 м, глибина досягає 6 м. Стік в гирло становить 0,324 км³/год. Лісистість басейну 2320 км² / 8 /, заболоченість 873 км² /3 /. Має до 113 приток, протяжність берегової лінії яких становить 214 км. Площа водозбору 17500 км².

Долина річки заплавна, шириною до 4-6 км. Правий схил долини помітно крутий, висотою до 40 м., значно розчленований ярами та балками, лівий - більш пологий, висотою 5 - 10 м. Схили заліснені.

Заплава, переважно лівобережна, шириною 3-4 км, лучна, суха, порізана багатьма озерами і старицями, використовується під сінокоси, пасовища, містами розірвана. Ширина прибережної смуги становить 100 м. Береги річки обривисті, в окремих місцях спостерігається їх розрив. На окремих ділянках береги річки заліснені.

Живлення річки змішане з перевагою підземного і поверхневого.

Найбільш повноводний Сейм буває весною, коли в річку стікає багато талої води. В цей час рівень річки підвищується до 5-6 м, це в свою чергу викликає затоплення заплави. Але влітку рівень води в річці зменшується. Зрошувальні та осушувальні системи в межах району на річці відсутні.

Річка Сула - ліва притока Дніпра, бере початок в балці південніше хутора Зелена Роща Лебединського району. Впадає в Дніпро 4 рукавами на території Полтавської області біля с. Чигиран - Діброва.

Довжина р. Сула 415 км, в межах району всього лише 26,2 км. (наслідок того, що в верхній течії річка має напрямок на північний захід, то вона протікає в південній частині району. Має 98 шток, загальною довжиною 273 км.

Долина річки трапецієподібна. Правий схил висотою 30-50 м, крутий, розсічений ярами та балками, покритий лісом. Лівий низький, пологий висотою 2-5 м. Використовується під сільськогосподарські угіддя і присадибні будови. Слід додати, що заплава річки переважно одностороння, шириною 0,2 - 0,6 км, лучна, задернована, частково поросла чагарниками, іноді лісом. Ширина прибережної смуги становить 100 м.

Русло річки звивисте та розгалужене, воно значно замулене, тому і швидкість течії незначна, що в свою чергу сприяє його заростанню. Глибина річки коливається до 6 м, максимальна до 11 м, тому необхідно створювати глибини, при яких буде припинено заростання русла. На окремих ділянках є поглиблення - ями, глибиною 3 м. Берега пологі, висотою 0,5-3 м, порослі чагарниками та окремими деревами. Спостерігається добре розвинена бічна ерозія. На території с. Марківка береги річки порослі деревинною та чагарниковою рослинністю. В районі с. Марківка і с. Дуциківка береги заболочені.

На території КСП "Верхосульське" береги р. Сула заліснені. Замерзає в першій половині грудня, товщина льоду 3 0-50см. Часті відлиги викликають часове скрисання річки рівень води в цей час піднімається на 0,5-1 м вище меженного. Найбільш високий рівень води спостерігається з кінця березня до середини квітня. Глибина затоплення заплави під час повіні 1-1,5 м. Межень триває з липня по вересень, але вона може перериватися короткочасними дощовими паводками, рівень води в цей час може підніматися на 0,5-0,7 м.

Воду річки використовують в основному для господарських потреб. Заплава використовується під сіножаті та пасовища, окремі ділянки розорані. Крім річок в Білопільському районі налічується до 186 струмків загальною довжиною 317,9 км, з них зарегульовано ставками 2,9 км.

Болота. Рівнинний рельєф району, невелика швидкість течії сприяють тому, що невелика частина води на території досліджувального району зосереджена в масивах боліт та болотних грунтів.

Болотом називаємо надмірно зволожену ділянку суші з особливою рослинністю, та шаром торфу не менше 0,3 м.

Частіше болота по території району утворюються там, де на поверхню виходять підземні води, а також на лісових вирубках та згарищах, через відсутність, рослин, що забирають воду, рівень підземних вод підвищується. Але в останні роки кількість боліт збільшується внаслідок організації і будови ставків, що в свою чергу приводить до заболочення суходолу в зниженнях рельєфу за рахунок піднять ґрунтових вод.

Болота поділяються на низинні, перехідні, верхові. Головна їх відмінність в тому, що є предметом живлення болота. Низинні головним чином живляться ґрунтовими водами; верхові - атмосферними опадами. Тому води низинних боліт будуть багатші на мінеральні солі, матимуть більшу кислотність.

На території району болота займають площу 345,4 га. Переважаючими є низинні болота.

Найбільш заболоченими на території району є заплави річок: Сейм, Вир, їх притоків.

Басейн річок Сейма і Сули входить до складу лівобережного лісостепового торфяноболотного району, де переважаючими є очеретові болота. В покриві боліт, басейну річки Суди переважаючими є очеретяні, іноді в поєднанні з осоковими, рідше з вільховими, суспільствами.

Ставки та водосховища. На території Білопільського району налічується до 104 разом узятих ставків та водосховищ загальною площею дзеркала 1213,7 га.

Ставки та водосховища - це штучні водоймища, створені людиною для вирішення тих чи інших народногосподарських завдань.

Ставки та водосховища розміщені по території району майже рівномірно. Більшість ставків і водосховищ району розміщені в басейні основної річки району - р. Вир та її приток.

Водосховища району своєю площею займають не тільки русло річки, а й значну частину річкової долини, багато ставків розміщено в балках. Ставки, як правило, не виходять за межі русла річки або яру. Багато ставків розміщується в ярах, які отримують золу час атмосферних опадів, або ж під час розтавання снігу. Викопані ставки крім атмосферних опадів живляться і підземними водами.

З 48 найбільших ставків району 17 побудовано в долинах: річок, 31 по балках, які є наливними.

Найбільші ставки розташовані в селищі Жовтневому і с. Веселому басейні р. Локня. Вони мають площу водного дзеркала 50,2 га і містять 1004,0 м³ води /Жовтневе/ і 160 га 1 3322,0 м³води /с.Веселе/.

Особливістю Білопільського району є наявність значних площ під відстійниками двох цукрових заводів - Жовтневого /105 га/ та Куянівського 70 га; На превеликий жаль вони є практично мертвими водоймами.



Додаток 5

Таблиця 8

Місяць Рік	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Температура повітря, °С
5.8	-7,8	-7,6	-2,6	6,4	14	17	19	18	13	6,2	-0,8	-5,6
Відносна вологість повітря, %
78	86	84	83	76	64	65	70	72	73	82	88	89
Опади, мм
52	31	28	32	36	46	60	74	67	46	42	42	40

Таблиця 9 Якісна характеристика ґрунтів (за бонітетами)

№ п\п	Ґрунти	Механічний склад	Середній бал бонітету
1	Чорноземи опідзолені	середньосуглинкові	70
2	Чорноземи типові малогумусні	Легкосуглинкові середньосуглинкові	64-80
3	Чорноземи реградовані	легкосуглинкові	63
4	Чорноземи типові малогумусні карбонатні		68
5	Чорноземи типові малогумусні вилугувані.		67
6	Чорноземи осолоділі	суглинкові	63
7	Лучно-чорноземні глибоко- слабосолонцюваті	супіщані	77
8	Лучно-чорноземні осолоділі	суглинкові	71
9	Лучні поверхнево- слабосолонцюваті	супіщані суглинкові	48 65
10	Лучні глибоко- солонцюваті	супіщані суглинкові	56 74
11	Болотні осушені		36
12	Болотні неосушені		44
13	Торф'яні осушені		36
14	Торф'яні неосушені		44

Размещено на Allbest.ru