Диференційований підхід до лікування хворих на різні форми розацеа з урахуванням вираженості імунопатологічних реакцій

При пізній формі розацеа (група В) призначається зовнішня терапія (скінорен гель 15 %), яка поєднується із загальною терапією: 9-10-денний пероральний прийом орнідазолу (тибералу) в добовій дозі 0,5 г, застосуванням ербісола по 2 мл № 15 через день. Також призначається ретинол по 50000 МО на добу протягом місяця і піридоксин 50 мг № 15 через день.

Після проведеної терапії зареєстровано незначну нормалізацію клітинних і гуморальних чинників імунітету. Покращення відзначали лише для ІРІ (за рахунок збільшення кількості клітин-супресорів (CD₈) і функціонально-метаболічних можливостей нейтрофілів крові (50,3±4,1 порівняно з показником до лікування 74,0±8,0, р?0,05). Після проведеного лікування поліпшення клінічного стану хворих практично не встановлено. Проте рівень прозапальних цитокінів вірогідно знизився, хоча й не досяг нормальних значень, що свідчить про зменшення активності імунозапальної реакції і зниження агресії ІКК. Зменшилася і аутоімунна напруга, про що свідчить і зниження рівня аутоантитіл до тканин печінки, підшлункової залози і шкіри.

Спостереження за цією групою хворих протягом 2 років довели, що після застосованої терапії стійкий клінічний ефект у хворих на прерозацеа і судинну форму спостерігався протягом 5-6 місяців, у хворих на запальну форму - 4-5 місяців, у пацієнтів на пізню форму - 1-2 місяці. Рецидиви захворювання відбувалися, порівняно з групою хворих, які отримували базове лікування, рідше - 2-3 рази на рік.

алергійний розацеа хвороба імунний

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі з підвищення ефективності лікування хворих на різні клінічні форми розацеа шляхом комплексної диференційованої терапії з урахуванням клінічного стану пацієнтів, а також ступеня порушень імунопатологічних реакцій. Уперше патогенетично обгрунтована доцільність використання в комплексному лікуванні хворих на розацеа імунокоригуючих, антигістамінних препаратів та препаратів азелаїнової кислоти.

1. При обстеженні 80 хворих на розацеа (із них з прерозацеа - 27,5 %, із судинною формою - 30%, із запальною - 25%, із пізньою - 17,5% осіб) виявлено, що на це захворювання страждають переважно особи у віці від 36 до 55 років, як чоловіки (62,5 %), так і жінки (64,1 %): чоловіки - частіше на запальну форму розацеа (44,5 %), тоді як жінки - на прерозацеа (37,7 %); серед супутніх захворювань переважали хронічний холецистит (28,7 %), хронічний гастрит (25 %), гіпертонічна хвороба (58,1 %), гіперплазія щитоподібної залози (50%), неврози (53,7 %), депресивний стан (57,5 %); найбільш частим факторами загострення акне розацеа є харчова алергія (56,2 %) і контактний дерматит (50%).

2. Встановлено, що у хворих на розацеа імунозапальний процес, за рахунок високого рівня прозапальних цитокінів ІЛ-1, ІЛ-6 та їх розчинних рецепторів і рівня СРБ, був особливо вираженим при запальній та пізній формах захворювання.

3. Визначено, що для пацієнтів із запальною формою розацеа характерна активна імунозапальна реакція, яка проявляється гіперсекрецією медіаторів запалення на фоні низьких резервних можливостей нейтрофілів (13,89±0,6, порівняно з показником у контрольній групі - 41,0±3,1, р?0,05), а при пізній формі, крім того, виявлено гіперсекрецію агресивних форм кисню нейтрофілами (в НСТ-тесті) (64,6±2,9, порівняно з показником у контрольній групі - 24,9±3,6, р?0,05).

4. Показано, що якщо у хворих із прерозацеа аутоімунізація незначного ступеня розвивалася за гуморальним типом, то при судинній формі вона проходила як за гуморальним, так і за клітинним (в більшому ступені) типом. При запальній та пізній формах розацеа значно зростала ступінь аутоімунізації за клітинним типом (6,0±0,5, порівняно з таким у контрольній групі - 2,5±0,8, р?0,05). Кількість аутоантитіл до тканин шкіри (24,0±1,9, порівняно з показником у контрольній групі - 3,7±0,3, р?0,05), печінки (25,0±1,9, порівняно з показником у контрольній групі - 10,0±0,01, р?0,05) та підшлункової залози (23,0±1,9, порівняно з показником у контрольній групі - 10,0±0,02, р?0,05), була найбільшою при пізній формі розацеа, починаючи зростати із запальної форми.

5. Встановлено виражену алергізацію високого ступеня в групах хворих на судинну і запальну форми розацеа, про що свідчать високий рівень IgE-загального (101,1±8,5, порівняно з показником у контрольній групі - 43,2±2,0, р?0,05), та алерген специфічного (2,2±0,12, порівняно з показником у контрольній групі - 0,3±0,01, р?0,05). При пізній формі розацеа алергізація характеризується високим рівнем IgE-алергенспецифічного (1,6±0,15, порівняно з показником у контрольній групі - 0,3±0,01, р?0,05) при нормальному рівні IgE-загального, що може свідчити про виснаження імунної системи при тривалому перебігу захворювання.

6. На підставі одержаних результатів розроблено оригінальну комплексну методику лікування хворих на розацеа. Індивідуалізоване лікування залежно від вираженості імунопатологічних реакцій у різних клінічних групах розацеа включало: скінорен гель, як зовнішню терапію, фексофаст при підвищеній алергізації, ербісол при вираженій імунозапальній реакції.

Практичні рекомендації

1. Комплексна терапія розацеа повинна проводитися диференційовано з урахуванням змін в імунній системі.

2. Для корекції імунологічних показників у хворих з запальною і пізньою формами призначали ербісол, який є препаратом з імуномодулюючою, гепатопротекторною та протизапальною дією. Імуномоделююча дія препарату пов'язана з підвищенням активності макрофагів, а також N-, Т-кілерів і Т-хелперів, нормалізацією продукції прозапальних цитокінів за рахунок відновлення функціонального стану фагоцитів крові. Ербісол коригує активність Т-супресорів, В-лімфоцитів і деяких інших факторів гуморального і клітинного імунітету. Препарат індукує синтез інтерферону і фактора некрозу пухлин. Таким чином, одним із показань до призначення цього засобу можуть бути і дерматологічні захворювання, зокрема розацеа. Ербісол у вигляді розчину для ін'єкцій призначали внутрішньом'язово щоденно по 2 мл протягом 10-15 діб, бажано ввечері, перед сном, о 20-22 годині, через 2-3 години після їжі.

3. З огляду на те, що у пацієнтів із судинною і запальною формами був дуже високий рівень IgE загального, доцільно включити в комплексну терапію таких хворих антигістамінний препарат фексофаст. Цей препарат має діючу речовину фексофенадин. Основним механізмом протиалергійної дії цього препарату є конкурентне блокування Н1-рецепторів гістаміну без впливу на Н2- і Н3 рецептори. Взаємодія IgE фіксованого на базофілах з антигеном приводять до дегрануляції базофілів та екзоцитозу гістаміну. Визволений гістамін за принципом зворотного зв'язку блокує подальшу секрецію гістаміну. Широкий спектр ефектів гістаміну обумовлює доцільність застосування у хворих на розацеа антигістамінних препаратів. Фексофаст призначався по 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів.

4. Симптоматична терапія, яка прискорювала патологічний процес, крім холодних примочок, включала застосування 15 % скінорен гелю, який призначали двічі на добу. Азелаїнова кислота є проміжним продуктом обміну ліпідів і не перетворюється на метаболіти з видимою токсичністю. Азелаїнова кислота має такі фармакотерапевтичні властивості, спрямовані на основні чинники патогенезу розацеа: протизапальна, антипроліферативна, антибактеріальна. Неспецифічна протизапальна дія азелаїнової кислоти полягає в інгібуванні ряду ферментів (зокрема оксидоредуктази) і утворенні гідроксильних радикалів нейтрофілами. Крім того, в умовах in vitro азелаїнова кислота нейтралізує активність реакційноздатних радикалів кисню (гідроксильний радикал, супероксидний аніонний радикал), інгібує утворення цих радикалів нейтрофілами. Препарат наносили на уражені ділянки шкіри двічі на день. Тривалість лікування становила від 4 тижнів до 3 місяців.

Запровадження в клінічній практиці запропонованих диференційованих методів лікування хворих на розацеа дозволить підвищити ефективність лікування хворих та стійкість ремісії, а також покращити медико-соціальні показники хворих на розацеа.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Стоянова Е.В. Уровень провоспалительных цитокинов у больных розацеа с разными клиническим формами в динамике лечения. // Дерматовенерология косметология сексопатология. - 2005. - №3-4 (8). - С. 93 - 97.

2. Калюжная Л.Д., Гавриленко Т.И., Стоянова Е.В., Корнилина Е.М., Рыжова Н.А. Проявления имунного реагирования у больных разными клиническими формами розацеа. // Дерматологія та венерологія. - 2005. - №2. - С. 38-41.

3. Стоянова Е.В. Клинико-иммунологическая характеристика больных розацеа в динамике лечения. // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2005. -№1 - 2(8). - С. 63-68.

4. Стоянова О.В. Особливості прояву гіперреакції імунної системи у хворих на розацеа в залежності від клінічних форм захворювання. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. випуск 14, книга 1. - 2005. - С. 449-453.

5. Калюжная Л.Д., Стоянова Е.В., Возианова С.В. Клинико-иммунологическая оценка состояния больных с различными клиническими формами розацеа. // Дерматологія та венерологія. - 2006. - №3 (33). - С. 55-61.

6. Калюжная Л.Д., Гавриленко Т.И., Стоянова О.В., Корнилина Е.М. Состояние провоспалительных цитокинов и С-реактивного белка у больных розацеа с различными проявлениями аутоиммунных реакций. // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2005. - №3.- С. 15-18.

7. Калюжна Л.Д., Возіанова С.В., Стоянова О.В., Черкасова О.Г., Ковальчук І.В. Основні аспекти етіопатогенезу, клініки і лікування розацеа. // Методичні рекомендації. Київ. - 2005. - 42 с. (Особисто провела обстеження та лікування пацієнтів, здійснювала первинне та повторні дослідження, аналіз отриманих результатів та обґрунтування нових підходів до лікування хворих).

8. Калюжна Л.Д., Стоянова О.В., Гавриленко Т.І. Зміни в імунопатологічних реакціях у хворих на різні форми розацеа. // Матеріали науково-практичної конф. “Вік та шкіра”. - Київ. - 2004. - С. 115-116.

9. Стоянова Е.В. Особенности проявления иммунного реагирования у больных с разными клиническими формами розацеа. // Тези доповідей науково-практичної конф. “Розробки молодих вчених в дерматології”. - Київ. - 2005. - С. 72-73.

10. Стоянова Е.В. Состояние уровня ИЛ-1,ИЛ-6 и их растворимых рецепторов у больных розацеа. // Тези міжнародної студентської наукової конференції “Актуальні питання в сучасній медицині”. - Харків. - 2006. - С. 36-37.

11. Стоянова Е.В. Уровень провоспалительных цитокинов у больных разными клиническими формами розацеа. // Тези доповідей науково-практичної конференції “Шкіра та внутрішні хвороби, дерматологічний синдром”. Київ.- 2005. -С. 11-12.

Размещено на Allbest.ru